Організація території постійного лісового розсадника у Балаклійському держлісгоспі Харківській області

ЗМІСТ ВСТУП

1. Природні і економічні умови району розташування розсадника

2. Організація території постійного лісового розсадника, обладнання та оснащення

2.1 Характеристика ділянки відведеної під розсадник

2.2 Розрахунок площі виробничих і допоміжних частин

2.3 Організація території

2.4 Споруди, обладнання і оснащення

3. Основи вирощування садового матеріалу

3.1 Сівозміни та їх обґрунтування

3.1.1 Господарські вимоги до сівозміни

3.1.2 Схеми прийняття сівозмін та їх обґрунтування

3.2 Обробіток ґрунту

3.2.1 Первинне освоєння площ

3.2.2 Обробіток ґрунту в полях сівозмін

3.3 Системи внесення добрив

3.3.1 Агрономічні основи застосування добрив

3.3.2 Запропонована система внесення добрив та її обґрунтування

4. Технологія та виробнича собівартість вирощування садового матеріалу

4.1 Вирощування сіянців

4.1.1 Заготівля, зберігання та підготовка насіння до сівби

4.1.2 Агротехніка вирощування сіянців і розрахунок виробничих витрат

4.2 Вирощування саджанців деревних і плодових дерев

4.2.1 Види садивного матеріалу та вимоги до нього

4.2.2 Агротехніка вирощування саджанців деревних порід

4.2.3 Агротехніка вирощування плодових саджанців

4.3 Виробнича собівартість і план реалізації продукції розсадника

4.3.1 Собівартість вирощування садівного матеріалу

4.3.2 Економічна ефективність запроектованих заходів

5. Організація і охорона праці

5.1 Організація праці

5.2 Охорона праці та техніка безпеки БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ВСТУП Виробництво лісового садівного матеріалу тісно пов’язане з розвитком насінництва. Спочатку залісення проводили прямим висівом насіння на всій площі. Проте згодом переконалися, що цей спосіб залісення потребує значної кількості насіння, ефективність використання якого за цільовим призначенням дуже низька. Тому вже тоді для залісення замість насіння почали використовувати сіянці-дички, які заготовлювали з природного поновлення, викопуючи з грудкою ґрунту і пересаджували на лісокультурні площі. Проте широкого застосування цей спосіб також не одержав у зв’язку з розкиданістю площ заготівлі садивного матеріалу і вирубок. Це змусило лісівників перейти до вирощування садівного матеріалу для залісення на окремих площах — розсадниках. На необхідність створювання лісових розсадників вказували вже у ХVIст. в перших лісових інструкціях Німеччини.

У розасдниках країни щорічно вирощується понад 400 млн. шт. стандартних сіянців і саджанців. Потребу лісового господарства України в садивному матеріалі забезпечують 4.6 тис. шт. лісових розсадників і 16.8 га тепличних комплексів. Останнім часом у лісовому розсадництві відмічається тенденція до створення теплично-розсадницьких комплексів, збільшення питомої ваги садивного матеріалу із закритою кореневою системою і вирощеного у закритому ґрунті.

У сучасних умовах вдосконалення лісового розсадництва має три напрямки. Основою першого є вдосконалення технології вирощування садивного матеріалу, тобто економна витрата насіння і найбільш раціональне використання площі за цільовим призначенням. Другий напрям передбачає перехід до вирощування садивного матеріалу цільового призначення, а третій — підвищення ефективності застосування машин і механізмів.

Самостійна робота над курсовим проектом є практичною реалізацією набутих знань щодо лісових розсадників, а також ефективним методом їх поновлення і закріплення.

У процесі курсового проектування за допомогою навчальної, наукової та довідкової літератури і нормативних матеріалів приймаються рішення з організаційних і агротехнічних знань, виконуються інженерні розрахунки.

Для фахівців лісового господарства освоєння принципів і методів проектування лісових розсадників має дуже важливе значення, оскільки в своїй практичній діяльності вони неминуче вирішуватимуть питання лісового розсадництва.

Балаклійський лісгосп розташований у зоні північного степу, де характерний дефіцит вологи у ґрунті. Отже, у курсовому проекті агротехнічні і технологічні заходи націлені на збереження і економне використання ґрунтової вологи.

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ І ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РАЙОНУ РОЗТАШУВАННЯ РОЗСАДНИКА ДП «Балаклійське ЛГ» розташоване в Харківській області, на території Балаклійського, Зміївського та Ізюмського районів.

Контора Балаклійського держлісгоспу знаходиться в місті Балаклія. Поштова адреса: Харківська область, місто Балаклія, вулиця Партизанська — 8.

За лісорослинним районування територія держлісгоспу відноситься до північної частини лівобережного степу України.

Клімат району розташування держлісгоспу помірно-континентальний з наявністю в зимовий період великих морозів і відлиг, а в літній час спостерігається дефіцит опадів.

Можна виділити такі кліматичні фактори, що негативно впливають на ріст і розвиток деревної рослинності на території держлісгоспу:

1) високі температури у весняні та літні місяці при відсутності опадів, особливо в посушливі роки;

2) пізні весняні і ранні осінні заморозки;

3) різкі переходи в зимовий час від холодів до відлиги і навпаки.

В цілому ж клімат району сприятливий для росту слідуючих порід дерев: дуб звичайний, сосна звичайна, ясен, клен, берези, плодові.

Коротка характеристика кліматичних умов району, що мають значення для лісового господарства наведені в таблиці 1.1.

Територія Балаклійського держлісгоспу розташована в рівнинних лісах України. За характером рельєф представляє собою місцевість з широкими балками, які в деяких місцях сильно розмиті і розрізані довгими і глибокими ярами.

Таблиця 1.1

Кліматичні показники району діяльності лісгоспу

Лісові масиви розташовані переривистою стрічкою шириною два — три кілометри вздовж річки Сіверський Донець з підвищеним правим берегом і пониженою заплавою лівого берега. Лісові масиви лісництв також представлені дрібними ділянками лісу, які приурочені до схилів балок, глибоких ярів.

Різноманітні умови рельєфу, ґрунтоутворюючих порід, умови поверхневого і ґрунтового зволоження призвели до значного строкатого ґрунтового покриву Балаклійського держлісгоспу.

Вдовж правого берега річки на лісовидних породах утворились сірі лісові грунти. На межі другої і третьої терас формуються черноземовидні глинисто-пісчані, супісчані і, рідше, пісчано-легкосуглинисті ґрунти. Ці найбільш багаті ґрунти, які сформувались на пісках, зайняті судібровними насадженнями. В заплавній частині лісового фонду відмічено біля 30 різновидів заплавних грунтів, найбільшу площу з яких займають:

— суходільно заплавні ґрунти;

— заплавно-лукові ґрунти;

— осолоджені ґрунти;

— волого-лугові ґрунти;

— глубокосолонцюваті ґрунти;

— заболочені ґрунти.

За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до категорії свіжих ґрунтів. На долю земель з надмірним зволоженням приходиться 1,6% площі, вкритих лісовою рослинністю земель.

Гідромеліоративні роботи на території держлісгоспу не проводились.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ ПОСТІЙНОГО ЛІСОВОГО РОЗСАДНИКА, ОБЛАДНАННЯ ТА ОСНАЩЕННЯ

2.1 Характеристика ділянки, відведеної під розсадник За походженням ділянка під розсадник — пустир. Виходячи з цього слід проводити заходи з боротьби із шкідниками, хворобами та забур’яненістю. На ділянці, що планується під розсадник, будуть знаходитись ґрунти типу чернозем звичайний, малогумусовий, середньоглинковий. Для підвищення родючості ґрунту слід додатково вносити органічні добрива (перегній, компостер), або застосовувати внесення зелених добрив.

2.2 Розрахунок площі виробничих і допоміжних частин Продукційна частина розсадника буде складатись з посівного та шкільного відділень.

У посівному відділенні передбачається вирощування однорічних сіянців сливи розчепіреної зі щорічним відпуском 2 200 000 штук і однорічних сіянців ясена ланцетного у кількості 2 150 000 штук. Згідно з рекомендаціями, у посівному відділенні доцільно застосовувати трипільну сівозміну. Схема посіву насіння залежить від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей росту сіянців, можливості механізації посівів, догляду і викопки садівного матеріалу.

Найбільш оптимальною в даних умовах для сливи розчепіреної та ясеня ланцетного буде чотирьохстрічкова схема з відстанями між строками 25 см і між стрічками по 50 см. Розрахунок площі посівного відділення наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Розрахунок площі посівного відділення

Загальна площа посівного відділення для стрічкових посівів визначається за формулою:

де S — площа посівного відділення, гектар;

N — кількість сіянців, які потрібно виростити щорічно, штук;

B — ширина посівної стрічки плюс ширина міжстрічкової відстані, см;

C — плановий вихід сіянців з одного метра посівної борозенки — строчки, штук; D — кількість посівних борозенок у стрічки, штук;

K — коефіцієнт відношення кількості полів у сівозміні до кількості полів, що засіваються щорічно даною породою.

Плановий вихід:

— сливи з 1 метра — 13 штук.

— ясеня ланцентного з 1 метра — 21 штука.

Площа шкільного відділення розраховується за формою таблиці 2.2.

Загальна площа шкільного відділення визначається за формулою:

де N — кількість рослин, що висаджується щорічно, штук;

P — площа живлення одного садженця, м²;

K — кількість полів у сівозміні.

Таблиця 2.2

Розрахунок площі шкільного відділення

Відпад садженців у декоративній школів приймається за 15%, а плодовує - 20%. Схема розміщення садженців приймається згідно рекомендаціям:

— для декоративної школи 0,9 м * 0,4 м

— для плодової школи 0,9 м * 0,4 м.

2.3 Організація території

Організація території - це доцільний розподіл території на окремі частини, які мають різне господарське значення, для найбільш ефективного використання площі.

Організація території розсадника повинна передбачати оптимальне розташування виробничих і допоміжних частин розсадника. Виробничі частини розсадника розташовують з урахуванням можливостей вирощування окремих видів садівного матеріалу і вимог їх до умов середовища. Форму розсадника краще вибирати квадратну або прямокутну. Для розміщення на відведеній ділянці продуктових частин були використані данні таблиці 2.2.

Площа одного поля посівного відділення, яке складається із 62% від загальної площі поля для сливи розчепіреної і 38% для вирощування ясена ланцетного, буде становити 4,24 гектари.

Площа полів у шкільному відділенні розраховуємо за формулою:

де S₀ — площа одного поля, гектари;

S₃ — загальна площа відділення, гектари;

K — кількість полів у відділенні.

Таким чином площа одного поля становить:

— у декоративній школі S₀ = 10,76/4 = 2,69 (Га)

— у плодовій школі S₀ = 8,64/4 = 2,16 (Га) Під допоміжні частини розсаднику відводимо 20 — 25% загальної площі.

Виходячи з даних про вимоги до розташування, форми і розміри полів, доріг лісосмуг — проектуємо план розсадника.

Основні вимоги:

1) співвідношення полів розсадника (їх сторін) 1:2−1:4;

2) довжина полів у великих розсадниках 250 — 500 метрів;

3) довгі сторони полів краще розміщувати в мерідіальному напрямку для кращого освітлення і прогрування сонцем;

4) допоміжну частину слід розташовувати в центральній частині розсадника, забезпечуючи таким чином скорочення непродуктивних переїздів, підвіщення оперативності зв’язку технічного персоналу з виробничими ділянками.

Для захисту полів від вітру із зовнішього боку окружної дороги закладається лісосмуга з трьох рядів швидкорослих порід з міжряддям 2,5 метри і закрайками 1,5 метри. Із зовнішньої сторони лісосмуги закладаємо живоплід з двох рядів гльоду з міжряддям 1,0 метр. На відстані 1,5 метри від крайнього ряду лісосмуги, гльод в ряду через 0,3 метра.

Виходячи з вимог та площ полів, також з урахуванням вимог до розташування допоміжної ділянки, найбільш доцільними довжинами полів розсадника будуть:

— у посівному відділенні - 300 метрів;

— у декоративній школі - 256,2 метри;

— у плодовій школі - 235 метрів.

Ширину полів розраховуємо за формулою:

де B — ширина одного поля;

S₀ — площа одного поля;

L — довжина одного поля.

Таким чином ширина полів становитиме:

— у посівному відділенні 141,3 метри;

— у декоративній школі 105,0 метрів;

— у плодовій школі 91,9 метри.

Найбільш доцільна довжина усіх частин допоміжної ділянки становить 85,0 метрів, а довжина:

— господарської ділянки з площею 0,6 гектар дорівнює 70,0 метрів;

— прикопної ділянки з площею 0,3 гектари — 35,0 метрів;

— дослідної ділянки з площею 0,43 гектари — 50,0 метрів;

— резервної ділянки з площею 0,3 гектари — 35,0 метрів.

Після виготовлення робочого плану визначаються розміри допоміжних частин і обчислюються їх площі за формою у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Розрахунок площ допоміжних частин розсадника

Площі продукційного і допоміжних частин відображається за формою у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Розподіл площі розсадника за видами користування

2.4 Споруди, обладнання і оснащення Для забезпечення нормальної діяльності розсадника необхідно забезпечити його певним обладнанням і спорудами. Перелік необхідних споруд і обладнання за формою таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Перелік адміністративно-виробничих приміщень і споруд

Для виконання технологічних операцій потрібні машини, механізми, знаряддя, протипожежне обладнання та інвентар. Відповідно до запланованих у розсаднику робіт наводиться перелік знарядь і обладнання за формою у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Перелік знарядь, обладнання, інструментів та інших матеріалів

РОЗДІЛ 3. ОСНОВИ ВИРОЩУВАННЯ САДІВНОГО МАТЕРІАЛУ

3.1. Сівозміни та їх обґрунтування

3.1.1 Господарські вимоги до сівозмін Для зберігання та підвищення родючості ґрунту, поновлення його структури, покращення фізичних властивостей, накопичення вологи, очищення полів від бур’янів, хвороб та шкідників застосовують сівозміні - науково обґрунтовану зміну культур і парів у часі і просторі.

Сівозміни є основою високої культури землеробства, вони нерозривно пов’язані з агротехнікою вирощування садивного матеріалу та сприяють раціональному використанню продуктивних площ розсадника.

При зміні культур наступні види повинно повністю використовувати переваги попередніх рослин, так званих попередників. Підвищення родючості ґрунту в лісових розсадниках досягається застосуванням ефективних прийомів агротехніки та введенням у сівозміну ґрунтополіпшуючих сільгоспкультур.

Період упродовж якого всі культури і пар проходять через кожне поле, називають ротацією сівозмін. Сівозміна передбачає поділ площі, площі відділення на рівновеликі поля. Сівозміни розробляються для розсадників з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних умов, планового завдання господарської діяльності.

3.1.2 Схеми прийняття сівозмін та їх обґрунтування Характерними рисами степу є недостатнє зволоження, висока інтенсивність випаровування та часті посухи, що обумовлюють значний дефіцит вологи, який ускладнює вирощування садивного матеріалу. Основними вимогами до сівозмін в цих розсадниках є накопичення вологи та ощадливе її витрачання. Вирішувальне значення при виконанні цих вимого має чорний пар (сухе зволоження). Тому в сівозмінах незрошуваних розсадників на звичай них черноземах як попередник використовують чорний пар.

В посівному відділенні доцільно буде застосовувати трипільну сівозміну, в декоративній школі - чотирьохпільну, в плодовій школі - чотирьохпільну, так як ці схеми сівозмін самі прості і цілком підходять до ґрунтово-кліматичних умов району проектування розсадника. В якості пару буде використовуватися чорний пар.

У посівному відділенні передбачається вирощувати однорічні сіянці сливи розчепіреної та ясеня ланцетного. Ротаційна таблиця матиме наступний вигляд:

Таблиця 3.1

Ротаційна таблиця прийнятої сівозміни для вирощування однорічних сіянців сливи розчепіреної та ясена ланцетного

У декоративній школі планується вирощування трьохрічних сіянців в’яз перистогіллястого.

Таблиця 3.2

Ротаційна таблиця прийнятої сівозміниу декоративній школі

У плодовій школі планується вирощування двох річних садженців яблуні. Ротаційна таблиця має наступний вигляд:

Таблиця 3.3

Ротаційна таблиця прийнятої сівозміни і плодовій школі

Виходячи з того, що територія відведена під лісовий розсадник була раніше пустирем, треба використати поступовий перехід до запроектованих сівозмін. Для цього треба скласти перехідні таблиці, в яких буде запроектовано (зображено) поступовий перехід від цілинних земель (пустиря) до запроектованої сівозміни.

У посівному відділення перехідна таблиця матиме наступний вигляд:

Таблиця 3.4

Перехідна таблиця для приведення полів у посівному відділенні до нормальної сівозміни

У посівному відділенні повна сівозміна почнеться з 2007 року.

У декоративній школі перехідна таблиця матиме наступний вигляд:

Таблиця 3.5

Перехідна таблиця для приведення полів декоративної школи до нормальної сівозміни

Таблиця 3.6

Перехідна таблиця для приведення полів плодової школи до нормальної сівозміни

3.2 Обробіток ґрунту

3.2.1 Первинне освоєння площ Під лісові розсадники відводять різні категорії земельних площ — лісові, цілинні, перелогові землі та землі, що вийшли з-під сільськогосподарське користування. Відповідно до категорії визначають способи і системи первинного обробітку ґрунту.

При освоєнні пустирних земель первинний обробіток ґрунту проводять за системою двухрічного чорного пару (у степу) з внесенням гербіцидів.

3.2.2 Обробіток ґрунту в полях сівозмін На полях, що виходять із підорного пару доцільно застосовувати систему зяблевого обробітку. Лущення створює сприятливі умови для проростання бур’янів. В даних умовах його проводять на глибину 8−12см. Після появи сходів бур’янів через 10−15 днів проводять культурну оранку в посівному відділенні на глибину 30−32 см, а в шкілках 40−45см з одночасним боронуванням, бо сніговий покрив незначний і лишати на зиму незабороноване зяблеве поле неможна, адже це призведе до вимерзання та видування вологи. Для оранки використовується плуг ППН-40. Система зяблевого обробітку завершується ранньовесняним боронуванням.

В посівному відділенні планується вирощування однорічних сіянців сливи розчепіреної та ясеня ланцентного.

Посів насіння сливи розчепіреної передбачається навесні у квітні або на початку травня перед посівним бороздуванням. Глибина згортання 5−6см. Викопка передбачається восени поточного року.

Посів насіння ясеня ланцетного передбачається восени у ті ж строки (квітень-травень). Глибина висіву 4−5см. Викопка передбачається восени поточного року.

Протягом сезону передбачається розпушування ґрунту і знищення бур’янів. Окремо буде проводитись розпушування ґрунту після великих дощів для знищення кірки, або під час посух для запобігання випаровуванню.

Посіви передбачається доглядати до 6 разів на глибину 3−5см культиватором КРН-2.8.

Також передбачено внесення отрутохімікатів.

Застосування своєчасного і високоякісного догляду за посівами забезпечує формування здорових життєздатних сіянців.

3.3 Системи внесення добрив

3.3.1 Агрономічні основи застосування добрив Крім води, для утворення мінеральних сполук рослинам потрібні мінеральні речовини. Вважають, що для мінерального живлення рослинам необхідно понад 16 хімічних елементів. Чотири з них — вуглець, водень, кисень та азот — вони одержують з вуглекислого газу, води та частково з атмосферного азоту, а решту — з ґрунту. Елементи живлення, які деревні породи поглинають з ґрунту, діляться на дві групи: макроелементи та мікроелементи. До першої групи належать азот, фосфор, калій, сірка, кальцій, магній та залізо, які накопичуються у рослинах в звичайній кількості (від сотих часток процентів до кількох процентів відносно маси сухої речовини). До другої групи належить марганець, бор, мідь, цинк, молібден, кобальт, хлор та інші. Вміст їх в рослинах незначний та складає тисячні та стотисячні частки процентів.

Забезпеченість рослин поживними речовинами в лісових розсадних регулюють внесенням добрив. Дія добрив різнобічна: вони поповнюють запас елементів мінерального живлення в ґрунті, покращують його фізичні властивості, нейтралізують реакцію ґрунтового середовища, підвищують життєстійкість корисних організмів.

Вносити добрива при вирощуванні садивного матеріалу потрібне не тільки в зв’язку з недостатньою родючістю ґрунту розсадника, а й тому що при викопуванні сіянців та саджанців разом з кореневою системою рослин з полів, залежно від механічного складу та виду садивного матеріалу, вивозиться від трьох до двадцяти тон родючого ґрунту.

Вносити добрива на поля сівозміни потрібно за певною системою, яка б забезпечувала високий рівень живлення рослин впродовж всього вегетаційного періоду. В той же час неможна допускати внесення понадміру завищених доз добрив, що може стати причиною небажаних наслідків. Основою правильної системи внесення добрив є: забезпеченість ґрунту елементами мінерального живлення; біоекологічні особливості порід і розмір вилучення поживних речовин із ґрунту разом із садивним матеріалом, результати польових та вегетаційних дослідів.

3.3.2 Запропонована система внесення добрив та її обґрунтування Основою для розробки раціональної системи застосування добрив є особливості росту та живлення окремих видів рослин на різних етапах їх розвитку. Тому ефективність добрив багато в чому залежить від строків та способів їх внесень. Залежно від строків внесення розрізняють допосівне (основне), припосівне (присадибне) та післяпосівне (підживлення) добриво.

Основне добриво відіграє важливу роль у живлення рослин. Основне добриво (органічне і мінеральне) вносять до посіву або посадку під глибоку оранку. Час внесення залежить від багатьох умов ґрунту, клімату, агротехніки вирощування садивного матеріалу та властивостей добрив.

Припосівне (присадивне) добриво призначене для живлення рослин у початковий період їх життя. В цій фазі більшість рослин не мають ще добре розвиненої кореневої системи і тому слабо використовують добрива, що внесли під глибоку оранку.

Підживлення рослин має велике значення для задоволення потреб рослин поживними речовинами, нестача яких іноді спостерігається в періоди інтенсивного росту садивного матеріалу. Азотні добрива доцільно вносити в рослини на початку утворення листочків, фосфоро-калійні - в період активного росту. Перші сприяють швидкому росту листя, а другі - розвитку кореневої системи.

З мінеральних добрив будуть вноситись: аміачна селітра і суперфосфат. У зв’язку з тим, що розсадник незрошуваний — калійні добрива вноситись не будуть, а доза внесення суперфосфату — мінімальна.

З органічних добрив буде вноситись гній.

Дози внесення і потребу в добривах розрахуємо за формою таблиці 3.7.

Потрібно добрив всього:

Гній — 127,2 тон Аміачна селітра — 483 кг Суперфосфат — 1187 кг Таблиця 3.7

Доза внесення добрив у полях сівозмін

розсадник плодовий деревний саджанець РОЗДІЛ 4. ТЕХНОЛОГІЯ ТА ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ САДІВНОГО МАТЕРІАЛУ

4.1 Вирощування сіянців

4.1.1 Заготівля, зберігання та підготовка насіння до сівби Початковим станом у вирощуванні сіянців є отримання насіння.

Заготівлю плодів сливи розчепіреної викопують у серпні-вересні місяці у міру достигання плодів, зриваючи зі стоячих дерев і збираючи в тару. Плоди очищують вручну розминанням у діжках, відмивають у воді кісточки. Кісточки розкладають на решетах шаром 3−5 см у сухому провітрюваному приміщенні, або під навісом, просушують і відвівають. Кісточка повинна бути світло-коричнева або білувата шорсткою або гладкою поверхню. Зберігають насіння в ящиках в прохолодних приміщеннях (3−5⁰С). Термін зберігання — 2 роки.

Одразу після збору стратифікують у літніх, опісля — в зимових непромерзаючих траншеях 120−150 днів або в приміщенні - 150 днів при температурі 3−5⁰С у ящиках з чистим річковим піском. Суміш перелопачують 2−3 рази на добу.

Заготівлю плодів ясена ланцетного (світло-коричнева нерозкривна крилатка сім'янка) проводять у вересні місяці. Плоди обривають з ростучих дерев руками або зрізують секаторами, струшують на розстелений брезент або на розчищену від сміття ділянку, згрібаючи плоди в купи. Зібрані плоди очищують вручну від плодоніжок, гілочок, листя, та інших домішок, розкладають шаром 5−10 см і просушують. Просушене насіння зберігають до 2-х років у ящиках і корзинах шаром не більше 50 см; в паперових мішках в сухих прохолодних приміщеннях. При весняному висіву — стратифікація у підвалах з прохолодним мікрокліматом у ящиках з піском на протязі 30 днів.

Необхідна кількість і вартість насіння для висіву визначається за формою 4.1

Таблиця 4.1

Розрахунок кількості і вартості насіння

Довжина борозенок розраховується за формулою:

Де n — кількість посівних борозенок у стрічці, шт;

B — ширина стрічки плюс міжрядкова відстань, м;

Sсів — площа сівби, га Види, обсяги і вартість робіт по зберіганню і підготовці насіння до сівби, які залежать від біології порід, природних умов і кількості насіння, відображуються за формою у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Щорічні витрати на зберігання та підготовку насіння до сівби

4.1.2. Агротехніка вирощування сіянців і розрахунок виробничих витрат Сіянці деревних та чагарникових рослин в лісових розсадниках вирощують у відкритому і закритому ґрунті. Головним завданням вирощування сіянців є одержання високоякісного садивного матеріалу для проведення лісокультурних робіт при лісовідновленнях. Високоякісний садивний матеріал повинен мати певні розміри, гармонійно розвинені органи і оптимальне співвідношення кореневої системи та наземної частини, тобто вік повинен відповідати певним стандартам. Одержання такого садивного матеріалу можливе при дотримуванні конкретної для певних умов агротехніки вирощування сіянців. Вона має враховувати еколого-біологічні особливості видів деревних рослин, закономірності росту та потребу в елементах мінерального живлення, сприяти формуванню оптимального режиму росту і розвитку молодих рослин. Агротехніка вирощування сіянців у відкритому ґрунту передбачає проведення таких робіт:

1) основний та предпосівний обробіток ґрунту;

2) висів насіння дерев та чагарників;

3) догляд за посівами до появи сходів;

4) догляд за сіянцями;

5) інвентаризація сіянців;

6) викопування та зберігання садивного матеріалу.

Головними завданнями передпосівного обробітку ґрунту є створення умов для якісного висіву насіння та виконання подальших робіт по вирощуванню садивного матеріалу: формування оптимального (водного, повітряного, поживного та теплового) режиму ґрунту для дружного і швидкого проростання висіяного насіння, знищення бур’янів. Система передпосівного обробітку ґрунту залежить від ґрунтово-кліматичних умов, сезону висіву та глибини загортання насіння. Вона може включати: весняне переорювання ґрунту плугами без відвалів, культивацію, боронування, шлейфування, коткування, фрезерування нарізку грядок та ряд інших прийомів.

Перед висіванням насіння для знищення бур’янів і створення пухкого шару ґрунту проводять культивацію з одночасним боронуванням на глибину загортання насіння. В цьому випадку насіння висівається на шар з непорушеною капілярністю ґрунту, який добре зволожується вихідною вологою. Для створення сприятливих умов зволоження висіяного насіння капілярною вологою в степових розсадниках перед сівбою ґрунт злегка ущільнюють легкими котками ЗКВГ-1.4.

Залежно від розташування насіння на ділянці розрізняють такі способи посіву: висів насіння та скидання по поверхні ґрунту і висів насіння у посівні борозенки. У розсадниках більш поширений висів насіння в посівні борозенки. Для висіву дрібного насіння посівні борозенки готують втискуванням, що покращує капілярне підняття вологи до насіння і тим самим створює сприятливі умови проростання. Середнє і крупне насіння висівають у борозенки, які роблять сошниками. В розсадниках переважно застосовують сівалки типу «Литва — 25», СЛП — М.

В лісових розсадниках найчастіше застосовують безгрядкові строчні посіви. У стрічкових посівах насіння висівають у дві, або кілька зближених борозенок, які утворюють стрічку з 2−6 рядів. Між посівними стрічками лишають проміжок для проходу коліс трактору. Вибір схеми посіву залежить від особливостей росту сіянців конкретного виду.

Строки посіву насіння дерев і чагарників залежить від біологічних особливостей виду (часу дозрівання насіння, тривалості насінневого спокою, стійкості сходів до несприятливих метеорологічних факторів), ґрунтово-кліматичних умов і агротехніки вирощування сіянців.

Весною можна висівати насіння усіх видів деревних рослин. Весняні посіви — ефективні, якщо проведені у стислі агротехнічні строки. Практика свідчить, що для весняних посівів краще використовувати насіння, що проростає.

Норма висіву насіння — це мінімальна кількість насіння у вагових одницях, яку необхідно висіяти на один метр посівної борозенки чи на одиницю площі, щоб одержати максимальну кількість стандартних сіянців. Вона залежить від маси насіння, класу якості, виду і схеми посіву. При завищеній нормі висіву збільшується загальний вихід сіянців, але через загущеність частина сіянців розвивається погано і не досягає стандартних розмірів. При заниженій нормі висіву одержуємо розріджені сходи, які економічно не вигідні.

У випадках, коли фактична маса насіння відрізняється від середньої, норми висіву уточнюють за формулою:

де А₁ — таблична норма висіву насіння, г/м пог.; В — фактична маса 1000 шт насіння, г; В₁ — таблична маса 100 шт насіння, г.

Глибина загортання насіння впливає на інтенсивність його проростання і час появи сходів. Глибоко загорнене насіння краще забезпечене вологою і швидше проростає. В той же час вихід сходів глибоко посіяного насіння можливий тільки при достатніх запасах поживних речовин. Неглибоко загорнене насіння може не прорости при пересихання верхнього шару ґрунту. Практично глибина загортання насіння повинна у 3−4 рази перевищувати середній розмір насінини. Якість садивного матеріалу значно залежить від догляду за посівами, який починають з висіву насіння до викопування сіянців. Заходи по догляду умовно об'єднують у дві групи: догляд за посівами до появи сходів і догляд за сіянцями після появи сходів.

Головними завданнями догляду за посівами до появи сходів є створення сприят ливих умов для проростання насіння та появи дружніх сходів. Він включає в себе: післяпосівне розпушування ґрунту, котування, полив, мульчування та покриття посіві, знищення бур’янів і розпушування ґрунту, проріджування сходів, підрізання коренів, зрощення посівів, боротьбу з грибковими хворобами та шкідниками. Розпушування ґрунту і знищення бур’янів проводять як правило одночасно. Ґрунт розпушують культиваторами-рослинопідживлювачами КРСШ-2.8; КРП-2.8МО. У боротьбі з бур’янами найбільш ефективними є поєднання хімічних та механічних доглядів. Для обробітку сіянців отрутохімікатами в розсадниках застосовують тракторні оприскувачі ПОУ, Он-400. На невеликих ділянках використовють ранцеві оприскувачі ОРР-1. Згідно з описом технології вирощування складається розрахунково-технологічні карти на вирощування однорічних сіянців сливи розлогої і ясена ланцетного.

Таблиця 4.3

Розрахунково-технологічна карта на вирощування терену в посівному відділенні

Таблиця 4.4

Розрахунково-технологічна карта на вирощування сіянців ясеня зеленого в посівному відділенні розсадника

4.2 Вирощування саджанців деревних і плодових дерев

4.2.1 Види садивного матеріалу та вимоги до нього Порівняно з сіянцями великомірний садивний матеріал (саджанці, дерева) має ряд переваг. Він краще протистоїть бур’янам та небажаній деревній рослинності, менше пошкоджується підчас доглядів. При використанні саджанців значно зменшується кількість садивних місць, скорочується кількість доглядів та їх тривалість, швидше досягається бажаний результат. Частина робіт по вирощуванню їх на постійному місці переноситься в лісовий розсадник, де більш сприятливі умови для механізації найбільш трудомістких технологічних операцій.

Саджанці дерев та чагарників вирощують із сіянців або живців у шкільних відділеннях розсадника. Їх використовують у лісокультурних цілях, для озеленення місць відпочинку, міст та населених пунктів, створення плодових садів. Тривалість вирощування саджанців визначається їх біологічними особливостями та призначенням. У лісокультурних цілях саджанці вирощують 2−3 роки, для озеленення 5−10 років (дерева) та 2−3 роки (чагарники), а для створення садів теж 2−3 роки. Готові до реалізації саджанці повинні бути без механічних пошкоджень стовбура і крони, ознак ушкодження хворобами і шкідниками. Вони повинні мати здорову кореневу систему із добре сформованою скелетною частиною і достатньою кількістю мичкуватих коренів.

4.2.2 Агротехніка вирощування саджанців з деревних порід Основний обробіток ґрунту в шкільному відділенні проводять на глибину 35−40см плугами ПЛН-4−35 або ППН-40. В районах з недостатнім зволоженням глибину оранки не повинна перевищувати глибини гумусованого шару ґрунту. На ґрунтах з малою потужністю гумусованого горизонту застосовують плуги з ґрунтопоглиблювачами. Перед висаджуванням сіянців проводять культивацію культиватором КРГ-3.6 на глибину 25−30см разом з боронуванням.

Для садіння в шкільне відділення відбирають здорові, стандартні за розміром сіянці, без ознак пошкодження. З рівним стовбурцем і достатньо розгалуженою кореневою системою. Перед висаджуванням у сіянців відрізають пошкоджені корені, вкорочують до 18−20 см (до 20−25см в посушливих районах) кореневу систему, змочують у бовтанці. Для кращої приживлювальності рослин в бовтанку додають гетероауксин або інші стимулятори росту.

Підготовлені сіянці висаджують весною до набубнявіння бруньок або восени після опадання листя. Для садіння використовують саджалки СШН-3 і СШП-513.

Догляд за саджанцями включає розпушування ґрунту, боротьбу з бур’янами, підживлення, захист їх від хвороб і шкідників.

Упродовж цього періоду вирощування саджанців ґрунт у школах утримують у чистому і пухкому стані. В перший рік його розпушують від 4−5 разів (у районах з достатнім зволоженням) до 5−6 разів (в розсадниках з непостійним і недостатнім зволоженням). В наступні роки кількість розпушень зменшують до трьох. Щоб не допустити ущільнення ґрунту, розпушення проводять на різну глибину. В розсадниках Полісся і Лісостепу кожне наступне розпушування мусить бути глибше попереднього на 2−3см, а в степових навпаки.

Рослини підживлюють за допомогою культиваторів КРН-2.8 і КРСШ-2.8. В розсадниках Степу проводять 2−3 разове підживлення.

Викопують саджанці восени підчас листопаду, або навесні до набубнявіння бруньок машиною ВМ-1.25 чи плугом ВПН-2.

4.2.3 Агротехніка вирощування плодових саджанців З метою збереження у цінних сортів матеріальних ознак, більшість плодових рослин розмножують вегетативним способам — шляхом щеплення необхідного сорту на підщепу. При цьому підщепами служать переважно сіянці масової репродукції - так звані дички. Вони повинні відповідати ряду вимог і бути біологічно сумісними з підщепою; забезпечувати біологічне зростання тканин після щеплення; бути пристосованими до несприятливих умов довкілля, шкідників та хвороб.

Дички в даному районі будуть висаджуватись навесні до початку сокоруху. Для садіння відбирають дички без ознак підмерзання, з рівним стовбурцем і добре розгалуженою кореневою системою. Перед садінням обрізають корінці та стовбурець, змочують корінці в бовтанці і прикопують. Дички саджають за допомогою машин СШН-3. Глибина садіння повинна бути такою, щоб коренева шийка дички знаходилась на рівні поверхні або на 1−2см нижче.

Догляд за дичками передбачає підгортання їх землею після висадження на висоту 10−15см.

За вегетаційний період у шкілці 5−6разів розпушують ґрунт в міжряддях, а напередодні - дички розгортають і очищають штамбіки від землі й пагонів на висоту 12−15см. Перед окуліровкою місце щеплення протирають вологою ганчіркою.

Окуліровка — простий і найбільш розповсюджений в розсадниках України спосіб щеплення. Відомо кілька способів окуліровки: під кору брунькою з щитком без деревини; під кору брунькою з деревиною, в приклад. Окулірувати краще в ранні та вечірні години, коли немає спеки. Окулірують дуже гострим ножем, чистим. На 4−5см вище кореневої шийки роблять Т-подібний неглибокий розріз довжиною 2 см, відвертають краї розрізу кори кісточкою ножа. Зрізують з живця щиток з вічком також довжини і вставляють його в розріз на підщепі. Після обв’язування місця окуліровки підщепи обережно підгортають землею, яка захищає вічко від висихання і створює сприятливі умови для його зростання. Через 10−15 днів після щеплення перевіряють приживлювальність транспортованих вічок.

Весною наступного року рослини розгортають до початку сокоруху і набубнявіння бруньок, верхню (над вічком) частину дичка зрізують. Для кращого росту окулянта проводять підгортання 1−2 рази протягом вегетаційного періоду. Догляд за окулянтами першого року вирощування включає розпушування ґрунту, знищення бур’янів, підживлення, заходи боротьби з грибковими хворобами та шкідниками, зрізування дикої порослі пінцировку пагонів потовщення.

Основними роботами у полі окулянтів другого і третього року вирощування є догляд за штамбом, закладання крони та її формування.

4.3 Виробнича собівартість і план реалізації продукції розсадника

4.3.1 Собівартість вирощування садивного матеріалу Технологічна (виробнича) собівартість вирощування садивного матеріалу складається з зарплати виконавців робіт, нарахування на зарплату, вартості насіння і сіянців, допоміжних матеріалів та тракторо/змін. При вирощуванні садивного матеріалу використовуються допоміжні матеріали, вартість яких розраховується за формою таблиці 4.5.