Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова уп­равління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різ­них галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визна­чальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництварівень технології та організації виробництватермін виробничого циклусистема постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалі­зації продукції, оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквід­ними і з найменшим ризиком вкладення є кошти в касі, кошти на розрахункових і валютних рахунках в установах банку та цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважа­ється відвантажена продукція і дебіторська заборгованість. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відван­таженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є мате­ріальні оборотні кошти в незавершеному виробництвіу витратах майбутніх періодіву виробничих запасаху готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборот­них коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше під­лягає впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів с головним фактором, який виз­начає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов’язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

— коефіцієнт забезпечення власними коштами (К3.к) (коефіцієнт автономії Ка);

— коефіцієнт покриття (Кп);

— коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс л)•.

Перший показник (Кзк) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фак­тичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів — вироб­ничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, гро­шей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

де К3. к — коефіцієнт забезпечення власними коштамиВк — вла­сні кошти, грн.;

Е0 к — загальна сума вартості оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незале­жності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство е неплатоспроможним. Зростання коефі­цієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) — це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумки II і III розділів активу балансу) до суми корот­кострокових зобов’язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу).

де Кп — коефіцієнт покриття;

еп, а — сума усіх поточних активів, грн.;

екз — сума короткострокових зобов’язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів під­приємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 — 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань. Коли Кп стає меншим за 1, 0, струк­тура балансу вважається незадовільною, а підприємство — непла­тоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабсл) визначається як від­ношення суми грошових засобів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III розділ активу балансу) до короткостро­кових зобов’язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу).

де Кабсл — коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Г3 — грошові засоби, грн.;

Кв — короткострокові вкладення, грн.;

Екз — сума короткострокових зобов’язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погаси­ти свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 — 0,35. За значення меншого, ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допус­кає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, сво­єчасно розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне викорис­тання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Го­ловною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспро­можної продукції з високими споживчими якостями.