Джерела надходжень господарських засобів, їх класифікація. 
Систематичні та хронологічні записи

Зміст Вступ

1. Хронологічні та систематичні записи

2. Джерела надходжень господарських засобів та їх класифікація

2.1 Поняття та класифікація господарських засобів, джерела їх фінансування

2.2 Класифікація господарських засобів за джерелами утворення і цільовому призначенню ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ Висновки Література Додатки ВСТУП Актуальність теми. Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на перший план виступають сутність господарської операції і її правдиве відображення на рахунках. Тому з метою забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляють інструкції і типові кореспонденції рахунків. їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до плану рахунків.

Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а інформація про стан та рух об'єктів обліку відповідно систематизується на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними. А отже є актуальним вивчення поняття та сутності цих записів.

Наступним питанням для вивчення — є питання джерел формування господарських засобів підприємства. Господарські засоби — сукупність матеріальних цінностей, які залучені до господарської діяльності, або є її результатом, а також грошові кошти та різні права. Для правильного управління господарською діяльністю необхідно мати інформацію не тільки про загальну суму господарських засобів підприємства, а й про джерела їх утворення та цільове призначення. Тому в практиці бухгалтерського обліку всі господарські засоби підприємств і організацій прийнято класифікувати за певними ознаками, а потім відображати за відповідними групами, які одержані в результаті такої класифікації. Тож вивчення питання сутності господарських засобів та джерел їх формування є досить актуальним для діяльності підприємства.

Мета курсової роботи: визначити сутність хронологічних та систематичних записів, та розглянути основні джерела формування господарських засобів підприємства.

Задля досягнення мети, необхідно вирішити наступні завдання:

— розглянути сутність хронологічних та систематичних записів;

— охарактеризувати класифікацію господарських засобів та джерел їх фінансування;

— розглянути класифікацію господарських засобів за джерелами утворення та цільовим призначенням;

Предметом дослідження виступають — особливості застосування хронологічних та систематичних записів, а також особливості класифікації джерел формування господарських засобів. Об'єктами дослідження виступають — хронологічні й систематизовані записи та джерела формування господарських засобів.

У дослідженні застосовано методологічний апарат сучасної економічної науки, систему економічних законів і наукових принципів, які сформульовані світовою економікою вцілому. Серед них: методи аналізу, логічний метод, графічний і табличний методи, порівняльний і системний аналіз.

1. ХРОНОЛОГІЧНІ ТА СИСТЕМАТИЧНІ ЗАПИСИ рахунок господарський облік Врахувати господарську операцію — означає відобразити в бухгалтерському обліку факт її здійснення. Здійснення господарської операції підтверджується наявністю документів, що її оформляють.

Послідовність поточного обліку господарських операцій:

— реєстрація господарських операцій по документах згідно календарної черговості їх оформлення або вступу;

— розноска господарських операцій — запис тих же господарських операцій в облікові регістри по дебету одного і кредиту іншого рахунку в певному порядку.

При записі господарських операцій на рахунки їх групують по економічно однорідних ознаках, тобто записують по певній системі.

Записи всіх операцій в поточному обліку ведуться наступними способами:

1) хронологічним;

2) систематичним.

Відмінності в економічному вмісті операції при цьому не враховуються.

Хронологічний запис — віддзеркалення господарських операцій незалежно від вмісту в послідовності їх здійснення в часі і оформлення документами. Запис виробляється в спеціальних книгах або журналах, що є реєстраційними. Дані про окремі об'єкти обліку хронологічний запис не надає, оскільки не виробляє їх необхідного угрупування. Хронологічний запис не показує нам загальну суму приходу матеріалів в цілому і по окремих їх видах, загальну суму оплати постачальникам в цілому і по окремих кредиторах і так далі.

Призначення хронологічного запису — контроль повноти і правильності розноски операцій по рахунках, тобто контроль систематичного запису.

Отже, хронологічний запис — це запис операцій у хронологічній (календарній) послідовності їх виникнення. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць господарських операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображення операції на рахунках. Загальні підсумки проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають збігатися з їх оборотами.

Хронологічний запис ще називають хронологічним, обліком, може здійснюватися за такою формою (приклад в табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Журнал реєстрації операцій за квітень 2012 р.

У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки переносять на вказані у проводці рахунки для накопичення й узагальнення, тобто інформацію систематизують на бухгалтерських рахунках. Тому таке групування називають систематичним обліком. У результаті систематичних записів дані хронологічного обліку шляхом групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку упорядковуються, систематизуються. Прикладом систематичного запису на рахунках є відображення господарських операцій на наведених вище рахунках «Каса», «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» тощо.

Отже, систематичним записом називається систематизоване угрупування по економічному вмісту на рахівницях бухгалтерського обліку, необхідна для здобуття необхідних показників про окремі об'єкти обліку. Систематизувати необхідно всі зареєстровані в хронологічному порядку господарські операції.

Прикладом хронологічного запису всіх операцій служить Книга обліку доходів і витрат, вживана організаціями і підприємцями, що використовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, але Книга обліку доходів і витрат призначена для податкового обліку і регістром бухгалтерського обліку не є.

Облікові регістри, що відображають всі господарські операції лише в хронологічному порядку, сучасними формами бухгалтерського обліку не застосовуються. Прикладом хронологічного регістра по окремих об'єктах обліку може служити Касова книга, де ведуться в хронологічному порядку запису касових операцій. Книга покупок і Книга продажів враховують вартість податку на додану вартість по придбаних і реалізованих матеріальних цінностях у платників податку на додану вартість. Хронологічна реєстрація господарських операцій на підприємствах поєднується з систематичною в облікових регістрах, призначених для віддзеркалення операцій по одному рахунку (журнал-ордер № 1 по кредиту рахунку 50 «Каса»), по групі рахунків (журнал-ордер № 10 по дебету рахунків виробничих витрат), по всіх рахунках, що відображають операції (журнал — головна форма обліку). Операції розносяться по рахунках в послідовності їх здійснення і документального оформлення, що значно скорочує і спрощує облікові записи. Всі операції нумеруються.

У практиці облікової роботи за певних форм бухгалтерського обліку хронологічний і систематичний облік ведуть паралельно в окремих облікових регістрах. Застосовують і комбінований спосіб записів господарських операцій шляхом поєднання хронологічного і систематичного записів, зокрема в таких облікових регістрах, як Журнал-Головна, журнали-ордери тощо.

2. ДЖЕРЕЛА НАДХОДЖЕНЬ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

2.1 Поняття та класифікація господарських засобів, джерела їх фінансування Кожне підприємство має складові своєї діяльності, тобто засоби господарства. Господарські засоби є об'єктом бухгалтерського обліку, їх класифікують за функціональною роллю в процесі відтворення капіталу.

Господарські засоби — сукупність матеріальних цінностей, які залучені до господарської діяльності, або є її результатом, а також грошові кошти та різні права. [ 6, с.410]

Господарські засоби і кошти групують за двома ознаками:

— складом і розміщенням;

— джерелами формування і цільовим призначенням.

За складом і розміщенням господарські засоби та кошти поділяють на такі складові (рис. 2.1):

Рис. 2.1. Класифікація господарських засобів за складом і розміщенням Витрати майбутніх періодів — це витрати, які мали місце в поточному або попередніх звітних періодах, але відносяться до наступних звітних періодів (наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, оплачена наперед орендна плата, передплата періодичних видань тощо).

Засоби господарства групуються: [ 20, с.496]

? за напрямками використання і видами;

? за джерелами утворення (фінансування).

За напрямками використання вони поділяються на такі, що використовуються в сфері виробництва, у сфері обігу та у невиробничій сфері.

У свою чергу господарські засоби кожного напрямку класифікуються в залежності від своєї функціональної ролі. Так, засоби виробництва поділяються на засоби праці та предмети праці.

Ознакою засобів праці виступають такі функції:

— багаторазове використання їх людиною для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг);

— створення умов, без яких неможливий процес виробництва. Засоби праці завдяки цим ознакам вважаються основними засобами господарства.

За видами засоби праці можна поділити на такі групи:

? будівлі та споруди;

? машини та устаткування;

? інструменти;

? транспортні засоби;

? обчислювальна техніка;

? господарський інвентар.

На відміну від засобів праці ознакою предметів праці є їхня участь і повне використання лише в одному виробничому циклі.

За видами предмети праці поділяють на такі групи: [16, с. 256]

? сировина та основні матеріали;

? допоміжні матеріали;

? паливо;

? запасні частини;

? напівфабрикати;

? тара і тарні матеріали;

? незавершене виробництво.

Засоби у сфері обігу поділяються на:

? предмети обігу (готова продукція, товари відвантажені та ін.),

? грошові кошти та їх еквіваленти (каса, поточний рахунок тощо),

? кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість, векселі отримані і т. ін.)

? засоби, що обслуговують обіг (торговельно-складські будівлі, устаткування та інвентар).

Засоби невиробничої сфери включають будівлі, устаткування, інвентар культурного-побутового призначення та охорони здоров’я. За джерелами утворення засоби господарства поділяються на власний капітал та зобов’язання.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Він включає статутний капітал, резерви, додатковий вкладений капітал, нерозподілений прибуток тощо. Виокремлюють такі джерела формування господарських засобів і коштів:

1) власний капітал:

— статутний капітал — утворюється за рахунок сукупності внесків (у грошовому вимірнику) власників (учасників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності, передбаченої установчими документами (статутом).

У підприємствах державної форм власності статутний капітал утворюється за рахунок частини виділеного державного національного майна (у вигляді необоротних і оборотних активів) для забезпечення статутної діяльності і в подальшому збільшується за рахунок власного прибутку.

Статутний Капітал підприємств з іноземними інвестиціями формується за рахунок внесків засновників до його статутного капіталу (валютних коштів, основних засобів, нематеріальних активів тощо).

Статутний капітал, зареєстрований в установчих документах такого підприємства, може змінюватися тільки за рішенням його засновників про збільшення або зменшення капіталу, а відповідно, і частки прибутку кожного з них. Збільшення статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями може бути або за рахунок додаткових внесків засновників, або за рахунок відрахувань до нього частини прибутку; зменшення в результаті виходу одного або кількох засновників із підприємства, або при списанні збитків, які засновники не зможуть покрити майбутніми прибутками. [ 12, с.210]

Статутний капітал акціонерного товариства утворюється за рахунок реалізації акцій власної емісії і має дорівнювати сумі, зареєстрованій в установчих документах. Збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства може відбуватися в результаті збільшення (або зменшення) номінальної вартості акцій, їх кількості (додаткової емісії або анулювання частини акцій, викуплених у акціонерів). Всі зміни статутного капіталу акціонерного товариства вносять до державного реєстру: [ 7, с.163]

— пайовий капітал — утворюється за рахунок пайових внесків членів спілок та інших підприємств (колективного сільськогосподарського підприємства, споживчого товариства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки тощо), що передбачені установчими документами, для здійснення господарсько-фінансової діяльності.

— додатковий капітал — утворюється за рахунок дооцінки необоротних активів, вартості безоплатно одержаних від інших юридичних і фізичних осіб активів тощо.

— резервний капітал — створюється для усунення можливих в майбутньому тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства.

— нерозподілений прибуток — сума чистого прибутку, яка залишилася в обороті підприємства після сплати податків до бюджету та інших обов’язкових платежів і розподілу прибутку між власниками (учасниками) підприємства.

2) забезпечення наступних витрат і платежів: персоналу; інше забезпечення цільового фінансування;

Зобов’язання складаються з кредитів, кредиторської заборгованості, зокрема перед постачальниками, та зобов’язань перед бюджетом, з оплати праці, страхування тощо.

3) довгострокові зобов’язання: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання;

4) поточні зобов’язання: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; видані векселі; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання за розрахунками;

5) доходи майбутніх періодів.

Доходи майбутніх періодів — джерело коштів, одержаних підприємством в поточному або попередніх звітних періодах, але належать до доходів наступних звітних періодів (одержана в рахунок майбутніх періодів орендна плата від орендарів тощо). Вони підлягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого належать.

2.2 Класифікація господарських засобів за джерелами утворення і цільовому призначенню Господарські засоби підприємства отримують з певних джерел. Основним принципом групування господарських засобів по джерелах утворення і цільовому призначенню є ступінь закріплення за даним підприємством, фірмою.

Виходячи з цього господарські засоби поділяються на: власні (закріплені); залучені (позичені) (рис. 2.2). [ 5, с.344]

Рис. 2.2. Класифікація господарських засобів за джерелами утворення До фондів відносяться:

— статутний фонд — відображає власність основних і оборотних засобів, що є в розпорядженні підприємства в момент його створення на початку діяльності. Створюється він за рахунок пайових внесків, внесків замовників, продажу акцій, безкоштовних надходжень та ін.;

— амортизаційний фонд — утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань, що включається в затрати на виробництво продукції і тією частиною власності основних засобів, яка в процесі експлуатації переходить у собівартість виготовленої продукції. Амортизаційний фонд є джерелом засобів, що направляються на зміну зношених основних засобів;

— фонди економічного стимулювання і спеціального призначення — формуються в основному за рахунок прибутку і інших ресурсів і використовуються: для розвитку підприємства (фонд розвитку вироб-ництва); матеріального заохочення його працівників (фонд матеріального заохочення — ФМЗ); соціально-культурних засобів;

— цільове фінансування — це додаткові асигнування з держбюджету, які одержують підприємства для розширення своєї діяльності, а саме приросту і поповнення оборотних засобів;

— резерви — утворюються з внутрішніх ресурсів підприємства для покриття можливих у майбутньому цільових витрат.

Прибуток є фінансовим результатом господарської діяльності та основним джерелом господарських засобів любого підприємства. Від розміру одержаного прибутку залежить формування власних оборотних коштів, виконання зобов’язання перед бюджетом, фінансування капітальних вкладень, платоспроможність підприємства.

Основну масу прибутку підприємства одержують від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). В міру реалізації продукції в оборот підприємства входить і сума прибутку. З одержаного прибутку підприємства сплачують до бюджету податок на прибуток та поповнюють власний капітал, створюють резервні фонди, виплачують дохід (дивіденди) учасникам та здійснюють інші заходи, передбачені законодавством і установчими документами.

Одержаний прибуток, який накопичується на рахунку № 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», підприємства відображають зростаючим підсумком з початку року — до його розподілу і списанням після закінчення року.

З метою одержання інформації про суму одержаного і використаного протягом звітного періоду прибутку Планом рахунків до зазначеного рахунка передбачено ведення субрахунків: «Прибуток нерозподілений», «Непокриті збитки», «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Прибуток — це різниця між вартістю реалізованої продукції та її фактичною собівартістю. [ 14, с. 267]

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, направляється на поповнення і розвиток нових виробництв, матеріальне заохочення працівників, виплату дивідендів та інші цілі.

До залучених засобів належать:

1. Кредити банків (інвестиції і різноманітні проекти);

Банківський кредит — це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором. [ 19, с. 626]

Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.

Лізинговий кредит — це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний — у товарній. Банківський та державний кредити погашаються у грошовій формі Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі.

За терміном надання розрізняють: короткострокові кредити — підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які виникають у зв’язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року; середньострокові кредити — (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень; довгострокові кредити — (понад З роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратиза-цію підприємств тощо.

2. Кредиторська заборгованість;

Кредиторська заборгованість — це заборгованість даного підприємства фізичним і юридичним особам (кредиторам) з зобов’язанням по розподілу, це платні зобов’язання, що відображають деякі формі розподілу національного доходу (прирівнюються до кредиторської заборгованості), виникають у підприємств — перед робітниками і службовцями за нараховану, але ще не видану зарплату: перед державним бюджетом; перед органами соціального страхування.

3. Зобов’язання по розподілу.

Зобов’язання підприємства — заборгованість, що виникла в наслідок минулих подій і погашення якої, як очікується призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.

Класифікуються зобов’язання за такими ознаками:

— довгострокові - зобов’язання, первинний термін погашення яких було встановлено понад рік тому; довгострокові банківські кредити, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання, інші довгострокові зобов’язання.

— поточні - строк погашення яких було початково встановлено протягом поточного року; короткострокові банківські кредити, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, короткострокові векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточна заборгованість за розрахунками: з одержаних авансів; з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, зі внутрішніх розрахунків.

Забезпечення — зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу;

Відшкодування майбутніх витрат на виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов’язань, реструктуризацію, виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів, тощо.

Непередбачені - зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених подій, над якими підприємство не має повного контролю; теперішнє зобов’язання виникає в наслідок минулих подій, але не визнається, оскільки: малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди; суму зобов’язання неможливо достовірно визначити.

ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ ЗАВДАННЯ На підставі наведених даних:

— скласти журнал реєстрації господарських операцій;

— визначити кореспонденцію рахунків;

— визначити відсутні суми операцій;

— підрахувати підсумок всіх операцій, занесених до журналу;

— відкрити синтетичні рахунки (субрахунки), записати початкові залишки та господарські операції на синтетичних рахунках;

— відкрити аналітичні рахунки до рахунків 23 «Виробництво», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» записати господарські операції на аналітичних рахунках;

— підрахувати обороти і визначити кінцеві залишки на кожному рахунку;

— скласти оборотні відомості за аналітичними і синтетичними рахунками та звірити обороти і сальдо;

— скласти початковий та заключний баланс (ф. № 1) та Звіт про фінансові результати (ф.2)

Склавши журнал реєстрації господарських операцій, ми відобразили господарські процеси, які відбулися на ТОВ «Пряник «, визначили кореспонденцію рахунків, зробили розрахунки сум в порожніх клітинках цього журналу, дізналися про діяльність ТОВ «Пряник » .

Журнал реєстрації господарських операцій ТОВ ``Пряник'' за 01.02.2012 — 29.02.2012 р.

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат між видами готової продукції

Наступним кроком стало відкриття синтетичних рахунків (субрахунків), де записали початкові залишки та господарські операції на синтетичних рахунках.

Оборотна-сальдова відомість до синтетичних рахунків

Як бачимо, ми маємо три пари рівностей, що говорить про вірність записів і розрахунків на синтетичних рахунках.

Після цього на синтетичних рахунках було відкрито аналітичні рахунки до рахунків 23 «Виробництво», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» записано господарські операції на аналітичних рахунках.

По аналітичних та синтетичних рахунки було підраховано обороти і визначено кінцеві залишки на кожному рахунку, а також перевірено відповідність синтетичних рахунків до відкритих аналітичних рахунків за відповідною методологією.

До відкритих синтетичних і аналітичних було складено оборотні відомості за аналітичними і синтетичними рахунками та звірити обороти і сальдо, а також складена оборотно-сальдова відомість ТОВ ``Пряник'' на кінець місяця.

Аналітичні рахунки до рахунку № 23 «Виробництво»

Оборотна відомість до аналітичного рахунку № 23 «Виробництво»

Аналітичні рахунки до рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Оборотна відомість до аналітичного рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Перевіримо правильність цієї оборотної відомості: 0+3400+1130=0+4530+0 4530=4530

Результатом нашої роботи є складений початковий та заключний баланс (див. Додаток 1) та Звіт про фінансові результати (див. Додаток 2), по результат виконаної роботи одержано, що підприємство ВАТ «Пряник» за місяць лютий 2012 року отримало прибуток у розмірі 826,26 грн. (цей визначений фінансовий результат основної діяльності підприємства відображено в журналі господарських операцій операцією № 25 та бухгалтерською проводкою: Д-т 79 та К-т 441).

ВИСНОВОК Отже, зробимо наступні висновки. Хронологічний запис — це запис операцій у хронологічній (календарній) послідовності їх виникнення. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць господарських операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображення операції на рахунках. Загальні підсумки проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають збігатися з їх оборотами.

У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки переносять на вказані у проводці рахунки для накопичення й узагальнення, тобто інформацію систематизують на бухгалтерських рахунках. Тому таке групування називають систематичним обліком. У результаті систематичних записів дані хронологічного обліку шляхом групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку упорядковуються, систематизуються. Прикладом систематичного запису на рахунках є відображення господарських операцій на наведених вище рахунках «Каса», «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» тощо.

Кожне підприємство має складові своєї діяльності, тобто засоби господарства. Господарські засоби є об'єктом бухгалтерського обліку, їх класифікують за функціональною роллю в процесі відтворення капіталу. Господарські засоби — сукупність матеріальних цінностей, які залучені до господарської діяльності, або є її результатом, а також грошові кошти та різні права.

Господарські засоби і кошти групують за двома ознаками: складом і розміщенням; джерелами формування і цільовим призначенням. За складом і розміщенням господарські засоби та кошти поділяють на такі складові: необоротні активи (нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи;інші); оборотні активи (запаси (матеріали, товари та готова продукція); одержані векселі; дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти; інші); витрати майбутніх періодів.

Господарські засоби підприємства отримують з певних джерел. Основним принципом групування господарських засобів по джерелах утворення і цільовому призначенню є ступінь закріплення за даним підприємством, фірмою. Виходячи з цього господарські засоби поділяються на: власні (закріплені) — фонди цільового призначення, резерви, прибуток; залучені (позичені) — кредити банків, кредиторська заборгованість, зобов’язання по розподілу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р., № 996-XIV. // www.rada.gov.ua.

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. наказом МФУ від 30 листопада 1999р. № 291 // www.rada.gov.ua.

3. Інструкція по застосовуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та установ, затверджений наказом МФУ від 30.11.99 р., № 291 // www.rada.gov.ua.

4. Бухгалтерський облік: навч. посібник / В. К. Орлова та ін; Міністерство освіти і науки України, Інститут менеджменту та економіки «Галицька академія». 2-ге вид. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 272 с.

5. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник / За ред. Ф. Ф. Бутинця. 3-тє вид., перероб. і доп. Житомир: ЖІТІ, 2001. 672 с.

6. Бухгалтерський облік: навч. посібник / Л. К. Сук, П. Л. Сук. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Знання, 2008. — 507 с.

7. Бухгалтерський облік (теорія): навч. посібник / М. Г. Михайлов, А.І. Глушаченко, В. П. Гончар, Г. Болмат / За ред. М. Г. Михайлова. К.: ЦУЛ, 2007. — 248 с.

8. Васюта — Беркут О.І. Теорія бухгалтерського обліку: навч. посіб — К.: МАУП, 2003. — 176 с.

9. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: навч. посібник / За ред. М. В. Кужельного. 6-те вид. К.: А.С.К., 2002. 266 с.

10. Жадько К. С. Бухгалтерський облік у схемах та таблицях: навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 112 с.

11. Завгородній В. П. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. — К.: А.С.К., 2001. — 848 с.

12. Кузьминський А. М., Кузьминський Ю. А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: «Все про бухгалтерский учет», 2009. — 567 с.

13. Павлюк І. М. Бухгалтерський облік основних господарських операцій на підприємствах і організаціях: навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 489 с.

14. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.:КНЕУ, 2000. — 578 с.

15. Теорія бухгалтерського обліку: навч. посібник / Г. О. Партин, А.Г. Загородній, М.В., М.В. Корягін та інші. 2-ге вид., стереотип. Львів: Магнолія 2006, 2007. 240 с.

16. Теорія бухгалтерського обліку /В. Б. Захожай. — К.: Вид-во ЕУФІМБ, 2008. — 349 с.

17. Теорія бухгалтерського обліку: підручник / В. Г. Швець. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Знання, 2008. 535 с.

18. Теорія бухгалтерського обліку: навч. посібник / О. В. Лишиленко; Міністерство освіти і науки України та ін. К.: Центр навчальної літератури, 2003. 214 с.

19. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. — К.:А.С.К., 2001. — 784 с.

20. Чебанова Н. В., Василенко Ю. А. Бухгалтеріський фінансовий облік: Посібник. — К.: Вид. Центр «Академія», 2002 — 672 с.

Додаток 1

Форма № 1 «Баланс»

Керівник

Головний бухгалтер .

Додаток 2

Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»

Керівник _____________________________________

Головний бухгалтер ____________________________________