Особливості економічної системи України

Міністерство освіти і науки України Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Кафедра Загальної економіної теорії

Реферат на тему:

" Особливості економічної системи України"

Виконав: Ст. гр. О-41 В Романова О.А.

Перевірив: Яцина В.В.

Харків 2012

План

• 1. Загальні поняття системи. Економічна система
• 2. Зміст економічної системи. Основні типи економічних систем. Економічна система України
• Висновок
• Список використаної літератури

1. Загальні поняття системи. Економічна система

На початку XVII ст. виникла реальна потреба в забезпеченні системного підходу до вивчення суспільних процесів. На необхідність системності пізнання об'єктивної реальності вказували такі вчені, як Е. Кондильяк (1715−1780 pp.), І. Кант (1724−1804 pp.), Г. Гегель (1770−1831 pp.). У цей час поняття системи з’явилося в математичних, біологічних і технічних науках. Основоположниками системного підходу до вивчення явищ у природі і суспільстві стали К. Маркс, Ф. Енгельс. Значний вклад у цей процес вніс також В.І. Ленін.

Чим же пояснюється об'єктивна необхідність системного підходу? Справа в тому, що природа, живий організм, людське суспільство, економіка, виробнича сфера — це складні організаційні системи. При цьому система розглядається як сукупність багатьох складових елементів (в природі), клітин (в живому організмі), соціальних верств, груп, класів (в суспільстві), видів діяльності, підприємств (в економіці), сфер і підприємств з виробництва матеріальних благ (у виробничій сфері), що утворюють певну цілісність, єдність, нерозривний зв’язок із середовищем. Усі елементи системи поєднані в одне ціле через підсистеми прямими і зворотними зв’язками.

Кожна система, як бачимо, складається з підсистем, елементів, і тому має свою структуру. Структура системи виражає и будову як єдність стійких взаємозв'язків елементів. Наприклад, структура матеріального виробництва може бути подана у такому вигляді:

економіка (суспільне господарство);

види економічної діяльності;

територіально-економічні комплекси;

підприємства тощо.

Отже, система розуміється як ієрархічна впорядкованість сукупності підсистем та структурних одиниць.

Система формується і розвивається у певному середовищі під дією різних факторів. Об'єктивна реальність, у межах якої розвивається система та зміна властивостей якої впливає на систему, називається системним оточенням, наприклад вплив природних та економічних умов на роботу будівельних і сільськогосподарських підприємств.

Важливим є питання про системні параметри. Параметричні показники, відображаючи кількісний бік показників, повинні володіти науковою обґрунтованістю та мати високий кореляційний зв’язок між собою.

Однією з головних складових будь-якої системи є економічна система. Під економічною системою розуміють, зазвичай, суспільне виробництво, тобто динамічний процес активної діяльності людей щодо створення матеріальних благ для розвитку суспільства. Вона включає два види відносин:

ставлення людей до природи;

відносини між людьми у процесі виробництва.

Характерною особливістю системи є взаємозв'язок та єдність виробничих сил і виробничих відносин.

Основними структурними одиницями системи є:

суспільне виробництво (система великого масштабу);

види економічної діяльності (суспільного господарства) — системи другого порядку;

підприємства — виробничі підсистеми галузей;

виробничі підрозділи підприємств — підсистеми підприємства.

Взаємозв'язки цих частин системи визначаються характером виробництва, обміну розподілу і споживання матеріальних благ при наявному суспільному ладі.

На сучасному етапі економічна система нашої країни сприяє досягненню вищої мети економічної стратегії, якою є подолання бідності, підвищення матеріального добробуту людей. Ця мета визначає всі взаємопов'язані частини економічної системи.

Економічна система включає наявність трудових, матеріально-речових і природних ресурсів, а також економіко-управляючих перетворювачів. Виходячи з цього, в економічній системі виділяють діяльність, яка управляється — виробничо-господарську та ту, що управляє - організацію управління, підсистеми, поєднання яких впливає на результативні показники розвитку системи.

Однією з найважливіших сфер людського суспільства є та, в якій створюються умови для життєдіяльності людей. Цю сферу називають економічною системою. Розглянемо її.

Функціонування людського суспільства є процесом задоволення потреб людей. Останнє здійснюється через економічну діяльність. У кожному суспільстві вона складна, являє собою взаємодію багатьох взаємопов'язаних видів діяльності. Кожен такий вид може існувати лише тоді, коли перебуває з іншими у взаємозалежності. Це і становить економічну систему суспільства, суть якої розглянемо нижче.

Поняття «система» є одним із найважливіших в усіх науках, а також у всіх видах практичної діяльності, і підкреслює ту обставину, що всі явища і процеси у світі взаємопов'язані, взаємодіють, впливають одне на одне. Система — це сукупність елементів, що перебувають між собою у певних відношеннях і зв’язках і створюють певну цілісність. Система характеризується ознаками. До найважливіших ознак системи належить, по-перше, те, що вона складається з певної множини елементів, по-друге, те, що вони певним чином упорядковані і взаємопов'язані і, по-третє, її елементи формують певну цілісність, єдність. Одна з найхарактерніших ознак системи — її підпорядкованість певній меті.

2. Зміст економічної системи. Основні типи економічних систем. Економічна система України

Економічна система — це спосіб організації економічного життя суспільства. Її визначають, насамперед, відносини власності у суспільстві та господарський механізм. Основними типами економічної системи у XX ст. були ринкова економіка і централізовано планова економіка.

Централізовано планова економіка відзначалася загальним домінуванням державної або «колективної» власності, вирішальною роллю держави у розв’язанні економічних питань, що здійснювалося шляхом централізованого планування й адміністративного розподілу ресурсів. Це командно-адміністративна економіка. Втручання держави в усі економічні процеси і на всіх рівнях та відсутність приватновласницької ініціативи призводили до низької ефективності господарювання, неконкурентоспроможності виробленої продукції на міжнародних ринках, постійного дефіциту основних споживчих товарів. централізовано планову економіку мали півтора десятка соціалістичних країн, у т. ч. колишній СРСР.

Ринкова економіка базується на приватній власності, вільному підприємництві і ринковому господарському механізмові. Ринок передбачає обмін вироблених товарів відповідно до їх вартості, існування конкуренції між виробниками, врівноваження попиту і пропозиції товарів. Він виступає також регулятором господарської діяльності. Ринкову економіку мали більшість країн світу.

Традиційна система. Має місце в слаборозвинутих країнах. Вона ґрунтується на відсталій технології, широкому застосуванні ручної праці та багатоукладності економіки.

Багатоукладність означає наявність різних форм господарювання, серед яких переважають старі, відсталі форми. У багатьох країнах зберігається натурально-общинне господарство, засноване на общинній власності та натуральному розподілі продукту. Значну питому вагу становить дрібнотоварне господарство, основою якого є приватна власність і особиста праця власників засобів виробництва. Його представляють переважно селянські та ремісничі господарства.

У житті суспільства велику роль відіграють традиції, звичаї, релігійні доктрини, поділ суспільства на касти та інші соціальні групи. Усе це гальмує соціально-економічний прогрес. У різних соціально-економічних формах господарства економічні проблеми вирішуються по-різному. У сучасних умовах у слаборозвинутих країнах значну роль почав відігравати іноземний капітал і держава. Вона через державний бюджет перерозподіляє значну частину національного доходу і спрямовує його на розвиток інфраструктури та надання підтримки незаможним верствам населення.

Змішані системи Принципи «змішаної економіки» розробляли А. Вагнер, С. Чейз, Дж.М. Кейнс, Е. Хансен, П. Самуельсон та інші. Характерними рисами змішаних систем є:

1. Приватна власність у її різноманітних формах.

2. Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший.

3. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки.

4. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини.

Отже, змішана економіка — це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється і ринковим механізмом, і державою, в якій існують різні форми власності і господарювання. Практика багатьох розвинутих країн показує, що поєднання ринкового механізму і державного регулювання дає можливість зробити економічну систему досить ефективною.

Україна належить до країн, в яких економічні перетворення проводяться надто повільно й непослідовно. Це пов’язано з різними причинами. Зокрема, у промисловості дуже багато великих і старих підприємств з відсталими технологічними процесами й устаткуванням, що не приваблює ні вітчизняного, ні іноземного власника. Економіка України потребує великих капіталовкладень, яких нема в країні, а надходження їх із-за кордону гальмуються недосконалим законодавством і нестабільністю суспільного розвитку. Сучасна економічна система України поєднує старі і нові елементи, не всі з яких є прогресивними. Часто серед них з’являються такі, що властиві менш розвинутим ринковим економікам («тіньова» економіка, «чорний» ринок, хабарництво і корупція чиновників, від яких залежать економічні перетворення, заміна товарно-грошових відносин на бартер — натуральний обмін продукцією тощо).

Незважаючи на те, що за останнє десятиріччя частка державної власності в економіці різко скоротилася, а зросла частка різних форм недержавної власності (приватної, акціонерних товариств тощо до 60%), виробництво не відзначається високою ефективністю. Часто роздержавлення і приватизація підприємств проводились не прозоро і не на користь ефективного власника. У деяких важливих сферах економіки реальної зміни відносин власності не відбулося. Так, у сільському господарстві замість колишніх колективних і державних господарств (колгоспів і радгоспів) виникли колективні селянські підприємства, але селяни в них не стали реальними власниками землі. Аграрна реформа, метою якої є запровадження приватної власності на землю і перетворення її в товар, розпочалася у 2000 р. Етап перехідної економіки в Україні буде досить тривалим, однак вже у 2006 р. Україна отримала статус країни з ринковою економікою. Але необхідно підкреслити те, що жодна з названих вище основних економічних систем не існує нині в чистому вигляді. Отже, Україна мусить скористатися кращими світовими надбаннями господарювання і, враховуючи власні особливості, побудувати економічну систему, засновану на різноманітності форм власності і видах господарювання.

економічна система україна змішана

Висновок

Підсумовуючи основні економічні системи, можна зробити висновок, що жодна із відомих нам типів не заперечує один одного. Навпаки, кожна наступна система поглиблює та удосконалює попередню. На думку Поля Ґреґорі та Роберта Стюарта, «економічні системи є багатовимірними. «

Людське суспільство, розвиваючись, використовувало різні економічні системи:

· централізовано планова;

· ринкова;

· традиційна;

· змішана.

Зрозуміло, що всі згадані економічні системи не існували і не існують в чистому вигляді, оскільки різні форми господарювання, управління і координації економічної діяльності функціонують паралельно, доповнюють одна одну, а часто навіть органічно переплітаються.

Список використаної літератури

1. Злупко С. М. Перехідна економіка: сучасна Україна: навч. посіб. / С. М. Злупко. — К.: Знання, 2006. — 324 с.

2. Національна економіка: навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / за ред.В. М. Тарасевича. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 280 с.

3. Основи економічної теорії: підручник / за ред.А. А. Чухна. — К.: Виша школа, 2001. — 606 с.

4. Сакс Д. Економіка перехідного періоду / Д. Сакс, О. Пивоварський. — К.: Основи, 1996. — 345 с.

5. Словарь современной экономической теории Макмиллана. — М.: ИН-ФРА, 1997. — 608 с