Казначейське обслуговування

Вступ

На сучасному етапі розвитку економіки України помітно, що ефективна фінансова діяльність підприємств неможлива без постійного залучення позичкових засобів. Бо саме використання позичкового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємств, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, формування різноманітних цільових фондів і, як наслідок, — підвищити ринкову вартість підприємств. Суттєвим явищем є те, що хоча основу будь-якого бізнесу становить власний капітал, на підприємствах багатьох галузей економіки обсяг використовуваних позичкових коштів значно перевищує обсяг власного капіталу. Тому досить актуальним і ефективним є аналіз формування позичкового капіталу та визначення ефективності використання позикового капіталу підприємствами України. Правильно вибрана політика формування позикових коштів забезпечує бажаний організаційно-технічний рівень виробництва і відповідний масштабам цієї діяльності прибуток. Крім того, фінансова діяльність підприємства із формування позикових коштів жорстко обумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими особливостями і фінансовим станом підприємства.

Ведення підприємницької діяльності немислиме без чіткого економічного розрахунку і бачення перспективи, що значно полегшує підприємницьку діяльність, знижує рівень її ризикованості. Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку. Аналіз фінансового стану підприємства відображає одну з найважливіших сторін організації виробництва — управління фінансово-господарською діяльністю підприємства. Його необхідність викликана тим, що потрібно передбачити конкретні грошові кошти, без наявності яких неможливе неперервне функціонування підприємства.

Залучення у господарських оборот банківських кредитів, кредиторської заборгованості та інших позикових коштів є нормальним явищем діяльності підприємства. Господарська практика свідчить, що ефективність використання залучених коштів, зазвичай, більша ніж ефективність використання власного капіталу. Це пояснюється, насамперед, підвищенням відповідальності суб'єктів господарювання перед кредиторами за повернення боргу у встановлений термін.

Використання у необхідних розмірах короткострокових кредитів банку створює для підприємства умови щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, оскільки потреби в оборотних коштах, які носять тимчасовий характер, покриваються за рахунок кредитів.

Залучення в оборот позикового капіталу в розумних розмірах та ефективне його використання сприяють поліпшенню фінансового стану, і навпаки — якщо підприємство залучає в свій оборот позиковий капітал у розмірах, які економічно не обґрунтовані, то це може призвести до погіршення фінансового стану.

Предметом дослідження роботи є аналіз та планування позикового капіталу підприємства.

Об'єктом дослідження є публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго? та результати його діяльності за 2011;2012 роки.

Метою курсової роботи є визначення суті позикового капіталу, аналіз його стану та ефективності використання на підприємстві.

Завданнями роботи є:

визначити, які зміни відбулися в динаміці та структурі позикового капіталу;

дослідити причини цих змін та дати їм оцінку;

вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості;

вивчити наявність, частоту та причини виникнення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, позабюджетним фондам;

установити суму виплачених санкцій за прострочення платежів.

Теоретичні аспекти висвітлення даної проблеми знайшли своє відображення в розробках таких вчених: Бланк І.О., Терещенко О. О., Васюк Н.І., Бобров Є.А., Мних Є.В., Онисько С. М., Партин Г. О., Селюченко Н.Є., Кірейцева Г. Г.

Інформаційною базою для написання даної курсової роботи є фінансова звітність, установчі документи ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго?, нормативно-правові акти України, навчальна література, інтернет-ресурси.

При аналізі ефективності використання позикового капіталу підприємством використані наступні методи: статистичні групування, методи побудови й аналізу рядів динаміки, вертикальний аналіз, горизонтальний аналіз, порівняльний аналіз та інші методи аналізу.

1. Теоретико-методичні засади аналізу позикового капіталу підприємства

1.1 Сутність та класифікація позикового капіталу підприємства

капітал позиковий кредиторський заборгованість Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів.

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки для своєї діяльності потребує залучення фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури його фінансового капіталу.

Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства.

Оптимальна структура загального капіталу є передумовою ефективності його використання. Використання позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства.

Використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення.

Політика залучення позикових засобів являє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

Занадто велике залучення позикових коштів зменшує фінансову стійкість підприємства, а занадто малий об'єм позикових коштів не дозволяє підприємству розвиватися. Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

При формуванні позикових коштів серйозну увагу необхідно приділяти аналізу впливу, котрий спричиняють зміни структури пасивів на фінансовий стан позичальника. Слід стежити за динамікою структури джерел залучених підприємством коштів. Тут також важлива оцінка вартості залучення позикових коштів. Контроль за ефективним формуванням позикового капіталу — одна з найбільш принципових складових системи управління зобов’язаннями [18, 328].

Оптимізація величини зобов’язань — одна з найважливіших проблем фінансування діяльності підприємства. Наявність позикових коштів у структурі джерел безпосередньо або побічно впливає на всі сторони діяльності господарюючого суб'єкта. Саме тому так важлива оцінка ефективності запозичення, зіставлення усіх вигод та переваг з негативними моментами позикового фінансування.

На сьогодні не існує єдиної точки зору щодо визначення позикового капіталу підприємства. Кожен науковець дає своє трактування поняттю «позиковий капітал» і характеризує його по своєму.

Позиковий капітал? це грошовий капітал, що надається в позику його власником іншому власнику-підприємцю на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента.

Позиковий капітал з економічної точки зору — сукупність різних за формою та умовами залучення зовнішніх фінансових ресурсів, які отримуються підприємством на умовах строковості та платності, поверненості, забезпеченості та цільового використання.

Позиковий капітал за бухгалтерським підходом — зобов’язання, які характеризують заборгованість підприємства, виникають внаслідок минулих подій і погашення яких, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди [20, 178].

Позиковий капітал — це частина капіталу, що використовується господарюючим суб'єктом, яка не належить йому, але залучається на основі банківського, комерційного кредиту або емісійної позики на основі поверненості.

Поддєрьогін А.М. до залучених коштів відносить кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.

Романенко О.Р. називає позиковий капітал позичковий і стверджує, що це? грошові кошти власника, призначені для надання кредиту на принципах зворотності та платності у розмірі процентів до суми боргу. Джерелом позичкового капіталу є чимчасово вивільнені кошти різних підприємств, організацій та фізичних осіб, акумульованих в кредитній установі. Позичковий капітал створюється в результаті неспівпадання часу продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг з їх покупкою, придбанням.

Філімоненко О.С. додатково залучені кошти підприємства поділяє на:

— позикові кошти? це кошти, що отримані підприємствами у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей на покриття затрат виробництва. Вони додаються підприємствам на визначений строк, після закінчення якого повинні бути поверненні банку;

— залучені кошти? це кошти, що не належать підприємству однак у силу діючої системи розрахунків знаходяться у його обігу.

Необхідність залучення позикового капіталу повинна обґрунтовуватися попередньо зробленим розрахунком потреби в оборотних засобах.

З одного боку, залучення позикових засобів — це фактор успішного функціонування підприємства, який сприяє швидкому подоланню дефіциту фінансових ресурсів, свідчить про довіру кредиторів і забезпечує підвищення рентабельності власних коштів. З іншого боку, підприємство обтяжується фінансовими зобов’язаннями. Одна з головних оціночних характеристик ефективності управлінських фінансових рішень — величина і ефективність використання позикових засобів.

Позиковий капітал може використовуватися як для формування довгострокових фінансових засобів у вигляді основних фондів (капіталу), так і для формування короткострокових (поточних) фінансових засобів для конкретного виробничого циклу [16, 217].

Метою управління формуванням позикового капіталу підприємства є визначення його найбільш раціонального джерела запозичення, що сприяє підвищенню вартості власного капіталу підприємства.

На думку Бланка, позиковий капітал являє собою частину вартості майна організації, придбаного за рахунок зобов’язання повернути постачальнику, банку, іншому позикодавцю гроші або цінності, еквівалентні вартості такого майна [18, 328].

Позиковий капітал характеризує в цілому обсяг фінансових зобов’язань підприємства. Класифікація цих фінансових зобов’язань наведена на рис. 1.1.

Позичковий фінансовий капітал підприємств може утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.

Перша група — зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп — зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу.

Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу використовують зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики, довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.

Зовнішні короткострокові позикові фінансові ресурси використовуються при формуванні короткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит.

Друга група — внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань. При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового і короткострокового фінансового капіталу.

Залежно від строків виконання зобов’язань позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний.

Під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашенні протягом 12 місяців з дати складання балансу.

До складу позичкового капіталу належать також зобов’язання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. Зокрема, до складу доходів майбутніх періодів належать доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку.

Отже, позиковий капітал? це додаткові грошові кошти без яких, в сучасних умовах господарювання, не може обійтися жодне підприємство. Усі витрати підприємств, пов’язані із залученням та обслуговуванням позичкового капіталу, відображаються за статтею «Фінансові витрати» звіту про фінансові результати.

1.2 Методичні підходи до оцінки ефективності формування позикового капіталу підприємства

Залучення позикових коштів для фінансування діяльності підприємства має певний вплив на його фінансовий стан. Використання позикового капіталу можна досліджувати за допомогою показників ліквідності та фінансової стійкості. Для визначення ліквідності та фінансової стійкості використовують абсолютні та відносні показники, на основі яких формують висновки щодо фінансового стану підприємства. У процесі оцінки впливу позикового капіталу на фінансовий стан аналізують його ефективність використання. Одним із найважливіших інструментів при цьому може бути ефект фінансового левериджу, який відображає рівень прибутку або збитку, що додатково генерується на власний капітал при різній частці використання позикових засобів. Також для оцінки ефективності використання позикового капіталу використовуються показники оборотності капіталу та показники рентабельності.

Аналіз стану та використання позичкового капіталу починається з проведення аналізу фінансового стану підприємства, який проводиться з метою визначення динаміки та структури змін у складі майна та джерел фінансування підприємства за певний період, що характеризує ефективність управління ним, здатність підприємства до саморозвитку. Так як фінансова стійкість підприємства — це його здатність функціонувати і розвиватися так, щоб зберегти рівновагу між активами і власним капіталом та зобов’язаннями в умовах впливу зовнішніх факторів, які не залежать від підприємства і яких важко спрогнозувати, і внутрішніх факторів, яких дуже багато, та яких потрібно вчасно врахувати. Стійкий фінансовий стан підприємства — це гарантія стійкої платоспроможності та його інвестиційної привабливості.

Ці показники визначають аналогічно показникам за дебіторською заборгованістю з тією різницею, що замість виторгу від реалізації продукції враховується величина закупівель. Це викликано тим, що обсяги продажу не можуть порівнюватися з борговими зобов’язаннями за отримані поставки.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовують внутрішні і зовнішні джерела інформації.

У пасиві балансу — джерела утворення господарських засобів: власний капітал, зобов’язання за позиками і кредиторською заборгованістю.

Попередня оцінка позичальника і всі її показники аналізуються за допомогою звітів попередніх періодів шляхом ретельного вивчення основних показників діяльності. Аналіз проводиться у декілька етапів, на яких визначається надійність підприємства, наявність кредитного ризику. Також обчислюють коефіцієнт покриття процентних платежів:

Кпр.пл. = Прибуток до сплати процентів/Процентні платежі (1.1)

За світовими стандартами цей коефіцієнт повинен становити від 7 до 2.

Характеристика інших показників кредитоспроможності наведена у наступній таблиці.

В умовах ринку підприємство несе повну економічну відповідальність за ефективність діяльності, своєчасне виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками. Одержання максимального прибутку за мінімальних витрат — основна умова забезпечення міцного фінансового стану підприємства.

Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість.

Фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів, їх розподілу та використання, який забезпечує діяльність підприємства на основі збільшення прибутку, платоспроможність та кредитоспроможність підприємства в умовах допустимого рівня ризику.

Таблиця 1.1. Показники кредитоспроможності підприємства

Фінансову стійкість підприємства характеризують такі чинники:

1) фінансова забезпеченість безперервної діяльності;

2) фінансова незалежність від зовнішніх джерел фінансування;

3) здатність вільно маневрувати грошовими коштами;

4) забезпечення покриття затрат на розширення та оновлення виробництва;

5) стабільне перевищення доходів над витратами.

Таблиця 1.2. Характеристика показників фінансової стійкості підприємства

Для будь-якого підприємства достатній рівень ліквідності є однією з важливих характеристик стабільності господарської діяльності. Втрата ліквідності призведе не тільки до додаткових витрат, але й до періодичних зупинок виробництва. Якщо грошові кошти, дебіторська заборгованість та виробничо-матеріальні запаси підтримуються на відповідно низьких рівнях, то ймовірність неплатоспроможності чи нестачі коштів для здійснення рентабельної діяльності досить велика. Зростом величини чистого оборотного капіталу ризик ліквідності зменшується. Але взаємозв'язок між ризиком ліквідності та рівнем чистого оборотного капіталу має більш складний вид, так як не всі поточні активи однаково позитивно впливають на рівень ліквідності. Все одно можна сформувати найпростіший варіант управління оборотними коштами, який зводить до мінімуму ризик втрати ліквідності: чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов’язаннями, тим менша міра ризику; таким чином потрібно прагнути до нарощування чистого оборотного капіталу.

У ході аналізу визначають та дають оцінку показникам ефективності використання позикового капіталу. До них належить ефект фінансового важеля. Дія ефекту фінансового важеля полягає у співвідношенні між величиною економічної рентабельності підприємства і рівнем процентів на позиковий капітал.

Ефект фінансового важеля показує на скільки процентів збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення в оборот позикових коштів. Ефект фінансового важеля виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вища від відсотка за кредит, тобто коли є позитивне сальдо між економічною рентабельністю і «ціною» позикових коштів. Ефект фінансового важеля складається з двох таких складових:

— різниця між рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податку і середньою ставкою відсотка за кредит

(Р_і.к*(1-К_о.п) — С_п.в), (1.2)

— плече фінансового важеля (співвідношення позикового капіталу до власного — ЗК/ВК) ЕФВ=(Р_і.к*(1-К_о.п) — С_п.в)*(ЗК/ВК), (1.3)

де ЕФВ — ефект фінансового важеля;

Р_і.к — рентабельність інвестованого капіталу;

К_о.п — коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків до суми прибутку);

С_п.в-ставка позикового відсотка.

Якщо процентна ставка більша за рентабельність власного капіталу — підприємство «проїдає» свій власний капітал, що може призвести до його банкрутства.

В умовах ринкової економіки нормальна виробничо-господарська діяльність неможлива без використання залучених коштів як одне з джерел формування оборотного капіталу. Залучення фінансових ресурсів дозволяє підприємству прискорити обертання оборотних коштів, збільшувати об'єми господарських операцій, зменшувати незавершене виробництво. Але використання даного джерела призводить до виникнення деяких проблем в фінансовій діяльності підприємства, які пов’язані з необхідністю подальшого обслуговування прийнятих на себе боргових зобов’язань. Поки розмір додаткового доходу, який забезпечується залученням позикових ресурсів, перекриває видатки на обслуговування кредиту, фінансове положення суб'єкта господарювання залишається стабільним.

Отже, ефективність залучення позикових коштів оцінюється шляхом розрахунку показників вартості залучення різних видів позикових засобів. Оцінка вартості залучення позикового капіталу проводиться в розрізі різних його форм, таких як банківський, комерційний кредит, фінансовий лізинг, облігаційна позика, вексельний товарний кредит, поточні зобов’язання.

2. Аналіз формування позикового капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго?

2.1 Аналіз динаміки та структури позикового капіталу підприємства

Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго? було створене у 1998 році тому як відкрите акціонерне товариство.

Фінансова звітність підприємства була підготовлена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року «419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності», Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за № 336/22 868.

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності і незалежності підприємств. Однак потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо у випадках сезонного характеру виробництва. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку, а в інші періоди їх буде бракувати. Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного (акціонерного) капіталу.

Джерелами майна ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? є як і власні, так і позикові кошти, які відображаються в розділі «Пасив» балансу підприємства (дод. Б). За результатами аналізу фінансової звітності визначено, що основним джерелом фінансування діяльності підприємства на кінець 2011 року є власний капітал (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Динаміка капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? протягом 2011;2012 року, тис. грн.

За даними табл. 2.1 зменшилась сума поточних зобов’язань — на 4,5%, тобто на 4012 тис. грн. На це найбільше вплинуло зменшення суми поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями на 37,0%, тобто на 5467 тис. грн. та збільшення суми поточних зобов’язань за розрахунками на 34,2%, тобто на 11 834 тис. грн. За даними фінансової звітності ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? протягом 2012 року повернуло короткострокові кредити у розмірі 10 000 тис. грн. за рахунок суми прибутку, який був отриманий протягом періоду дослідження.

За результатами діяльності підприємства протягом 2011;2012 років визначено ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? як прибутковий суб'єкт господарювання, хоча динаміка показника прибутку має негативне значення. У 2012 році порівняно з 2011 роком прибуток підприємства зменшився на 4019 тис. грн. (на 24,3%).

Дослідивши динаміку капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? за останні два роки, варто звернути увагу на якісну сторону капіталу підприємства, тобто проаналізувати його структуру.

Таблиця 2.2. Структура капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? протягом 2011;2012 років, %

З таблиці видно, що основну питому вагу у 2012 році займає власний капітал (39,7%). Наступним за питомою величиною йдуть довгострокові зобов’язання — 35,2%. Частка поточних зобов’язань за результатами 2012 року зменшилась на 0,3%.

Виходячи з даних табл. 2.3, можна відмітити, що ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? в 2012 році зменшило суму позикового капіталу в частині поточних зобов’язань, а також помітне значне зменшення в частині довгострокових зобов’язань.

Таблиця 2.3. Динаміка позикового капіталу за джерелами формування та складовими елементами, тис. грн.

Сума поточних зобов’язань підприємства у 2012 році порівняно з 2011 роком зменшилась на 4012 тис. грн. за рахунок зменшення поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 5467 тис. грн. та 1346 тис. грн. відповідно.

Поточні зобов’язання за розрахунками збільшились на 11 834 тис. грн., що свідчить про погіршення політики управління поточними зобов’язаннями за розрахунками.

Загальна динаміка всього позикового капіталу є від'ємною, що є позитивним явищем для підприємства, оскільки сума позикового капіталу зменшилась аж на 20 685 тис. грн.

Провівши аналіз структури позикового капіталу підприємства (табл. 2.4) за 2011;2012 роки можна відзначити наступне.

В структурі позикового капіталу за 2011 та 2012 роки найбільшу частку займають довгострокові зобов’язання 60,7% та 58,7% відповідно.

Таблиця 2.4. Структура позикового капіталу за джерелами формування та складовими елементами, %

В структурі всіх поточних зобов’язань найбільшу частку займають зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів. В 2011 році їх частка склала 12,8%, а в 2012 році на 3,9% більше, тобто 16,7% в структурі всіх поточних зобов’язань. Майже 2 рази зменшились зобов’язання за розрахунками з бюджетом.

2.2 Аналіз стану позикового капіталу підприємства

Стан позикового капіталу підприємства безпосередньо впливає на ліквідність, кредитоспроможність та платоспроможність підприємства. Аналіз ліквідності підприємства ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов’язань підприємства та поточних активів. Під платоспроможністю підприємства розуміють його спроможність відповідати за своїми терміновим боргах.

Залучення підприємствами позичкового капіталу несе в собі і певні загрози. Головна з них — це зростання ризику зниження їх фінансової стійкості та платоспроможності. Крім того, виплачені проценти за кредит є елементом витрат, а отже, вони зменшують масу прибутку підприємства і рентабельність авансованого капіталу.

Таблиця 2.5. Аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємства протягом 2011;2012 років

Отже, аналізуючи дані таблиці, можна помітити зменшення значень всіх показників ліквідності та платоспроможності ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго?.

Так, у 2012 році порівняно з 2011 роком коефіцієнти абсолютної та швидкої ліквідності зменшились на 2,4% та 16,2% відповідно. Дані показники не задовільняють нормативне значення і це означає, що короткострокові позики не можуть бути погашені негайно за допомогою наявних коштів підприємства. Коефіцієнт покриття зменшився на 12,5% та станом на 2012 рік становить 0,529, хоча й нормативне значення не може бути менше 1.

Особливої уваги потребує аналіз кредиторської заборгованості із залученням інформації поточного аналітичного обліку, а саме — в розрізі окремих кредиторів, термінів виникнення та тривалості непогашення боргів, виявити прострочену заборгованість тощо.

Аналізуючи кредиторську заборгованість, треба мати на увазі, що вона є джерелом покриття заборгованості підприємства (див. шаховий баланс). У зв’язку з цим доцільним є проведення порівняльного аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. У випадку виявлення перевищення суми дебіторської заборгованості над кредиторською, говорять про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість, у протилежному — про недостатність власного капіталу для фінансування діяльності.

Таблиця 2.6. Динаміка основних показників аналізу стану позикового капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? за 2011;2012 роки

Отже, проаналізувавши вищенаведені дані, можна простежити різку зміну значень показників стану позикового капіталу підприємства. У 2012 році порівняно з 2011 роком коефіцієнт концентрації позичкового капіталу зменшився на 0,036 і становить 0,600, що не задовольняє нормативне значення, оскільки показник не повинен перевищувати 0,5. Коефіцієнт структури позичкового капіталу та коефіцієнт довгострокового капіталу у 2012 році зменшились на 2,0% та 4,7% відповідно. Негативною є тенденція збільшення показників поточної заборгованості кредиторам та акціонерам на 3,7% та 0,4% відповідно.

У 2011 році показник оборотності кредиторської заборгованості становив 8,972, а у 2012 році - 8,472, тобто зменшився на 0,500.

Використання позичкового капіталу надає підприємствам і опосередковані переваги, як наприклад, зменшення бази оподаткування, а відтак, і скорочення платежів до бюджету (проценти за кредит відносять до валових витрат і завдяки цьому зменшується прибуток до оподаткування). Підприємство може отримати додаткову вигоду від використання позичкового капіталу в період підвищення темпів інфляції. Це зумовлено тим, що повернення боргу здійснюється грошима меншої купівельної спроможності.

2.3 Дослідження ефективності використання позикового капіталу підприємства

Результати роботи підприємства аналізують за показниками, що характеризують сторони його діяльності, їх вибір залежить від мети аналізу. Визначення стратегічних цілей потребує порівняння результатів діяльності конкретного підприємства з підприємствами-конкурентами. Для такого аналізу вибирають узагальнюючі показники, які відображають діяльність окремих напрямів або структурних підрозділів. Визначення тактичних цілей потребує контролю діяльності підприємства, тобто розрахунку показників ефективності функціонування окремих підрозділів або виробництва окремого виду продукції.

Для визначення ефективності управління позиковим капіталом підприємства необхідно провести розрахунки показників рентабельності та оборотності позикового капіталу.

Таблиця 2.7. Аналіз показників рентабельності позикового капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? за 2011;2012 роки, %

Протягом 2011;2012 років підприємство вважається рентабельним, у 2012 році порівняно з 2011 роком показники рентабельності позикового капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? помітно зменшились, особливо показник рентабельності короткострокового капіталу (на 5,8%).

Показник рентабельності позикового капіталу визначає прибутковість активів, залучених підприємством для забезпечення підприємницької діяльності. У 2012 році рентабельність позикового капіталу складає 5,8%, тобто на 1 грн. залучених коштів підприємство одержало 0,058 грн. прибутку.

Наступна група показників, що характеризує ефективність управління позиковим капіталом підприємства є показники оборотності, які визначають скільки разів кожна вкладена одиниця коштів приймає участь у виробничому процесі та період обертання одного циклу.

До цих показників відносяться:

коефіцієнт оборотності позикового капіталу;

тривалість обороту позикового капіталу;

коефіцієнт завантаження позикового капіталу.

Таблиця 2.8. Розрахунок показників обертання позикового капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? протягом 2011;2012 років

Отже, станом на кінець 2012 року коефіцієнт оборотності позикового капіталу підприємства має значення 2,945, тобто 2,95 грн. чистої виручки від реалізації продукції припадає на 1 грн. позикового капіталу. Також даний показник свідчить про те, скільки обертів робить одна гривня позикового капіталу. Тривалість одного обороту у звітному періоді складає 122 днів, тобто менше, ніж у попередньому періоді на 43 дні, така тенденція визначається як позитивна.

Для остаточного завершення аналізу позикового капіталу підприємства проведемо аналіз показників фінансової стійкості.

Таблиця 2.9. Розрахунок показників фінансової стійкості підприємства протягом 2011;2012 років

З проведеного аналізу фінансової стійкості підприємства за 2011;2012 роки слід відзначити покращення фінансового становища підприємства у 2012 році порівняно з 2011 роком по основних показниках фінансової стійкості, всі показники відповідають нормативним значенням.

Отже, на ефективність формування позикового капіталу впливає ряд факторів, таких як вартість його залучення, склад, динаміка, рентабельність. Варто відмітити, що в цілому стан формування позикового капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? є задовільним.

3. Обґрунтування шляхів підвищення ефективності формування та ефективності використання позикового капіталу

Рівень ефективності діяльності ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби в придбанні необхідних активів і оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

При залучені позикового капіталу підприємство має дуже обережно підходити до вибору джерел його формування. Ефективність і гнучкість управління формуванням позикового капіталу сприяють створенню оптимальної фінансової структури капіталу та, як наслідок, забезпечують фінансову стійкість підприємства.

Використання різноманітних форм кредитування підприємством прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності. Для здійснення процесу розширеного відтворення підприємства фінансовими залучають фінансові ресурси як короткострокового, так і довгострокового характеру.

Оскільки запорукою лідерства на сучасному ринку є новітні технології та якісне обладнання, то об'єктами кредитування для підприємства мають стати капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів.

Враховуючи результати проведених теоретичних та аналітичних досліджень на ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? пропонується впровадити наступні заходи щодо удосконалення напрямків використання позикового капіталу:

1. Врахувати перспективи розвитку діяльності ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго?. Процес формування структури капіталу підпорядкований завданням забезпечення його діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але і в найближчій перспективі. Забезпечення цієї перспективності формування капіталу підприємства досягається шляхом включення всіх розрахунків, пов’язаних з формуванням.

2. Забезпечити відповідність позичкового капіталу, який залучається, обсягу активів, які формуються на підприємстві, тобто оборотних і необоротних активів. Загальна потреба в капіталі підприємства ґрунтується на його потребі в оборотних та необоротних активах.

3. Забезпечити оптимальність структури капіталу з позицій ефективного функціонування. Умови досягнення високих кінцевих результатів діяльності ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? значною мірою залежать від структури капіталу з позицій його належності. Структура капіталу являє собою співвідношення власних і позикових фінансових коштів, які підприємство використовує в процесі своєї діяльності.

Структура капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? визначає багато аспектів не тільки фінансової, а й операційної та інвестиційної його діяльності та впливає на результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків), а також формує співвідношення ступеню прибутковості і ризиків у процесі розвитку підприємства.

Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має вищий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової діяльності, проте більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства, що зростають у міру збільшення питомої ваги позикових засобів в загальній сумі використовуваного капіталу. У ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? така загроза є, оскільки частка позикових коштів у 2012 році дуже велика.

4. Контроль за короткостроковою заборгованістю, в тому числі за кредитами банків. Цей підхід зменшує можливість втрати ліквідності. Проте, така стратегія потребує використання довгострокових джерел та власного капіталу для фінансування більшої частини оборотного капіталу.

5. Мінімізація сукупних витрат фінансування. В цьому випадку ставка робиться на переважне використання короткострокової кредиторської заборгованості як джерел покриття активів. Це джерело найбільш дешеве, разом з тим для нього характерний високий рівень ризику невиконання зобов’язань на відміну від ситуації, коли фінансування поточних активів здійснюється переважно за рахунок довгострокових джерел. Проте, у нашому випадку, перш, ніж вдатися до використання кредиторської заборгованості для фінансування оборотних активів, варто продумати шляхи підвищення прибутковості та рентабельності;

6. Максимізація повної вартості підприємства. Ця стратегія включає процес управління оборотним капіталом в загальну фінансову стратегію підприємства. Ця стратегія означає, що будь-які зміни у складі капіталу, які призводять до підвищення «ціни» підприємства, слід визнати доцільним.

7. Забезпечити мінімізацію витрат з формування капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється в процесі управління вартістю капіталу і структурою капіталу.

Забезпечити високоефективне використання капіталу підприємством в процесі його діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу за прийнятого для підприємства півня фінансового ризику.

Формування оптимальної структури капіталу підприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня діяльності є одним із найважливіших завдань, що вирішується в процесі фінансового управління підприємством.

Шляхи оптимізації структури капіталу були вперше запропоновані професором І.О. Бланком у своїх працях. Згідно з ним, оптимальна структура капіталу відображає таке співвідношення використання власного та позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв'язок між коефіцієнтами рентабельності позикового капіталу та коефіцієнтом фінансової стабільності підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Будь-яке підприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду обігу активів та відповідних ним пасивів. Активи та пасиви підприємства за строками обігу можна поділити на коротко та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане з витратами зі сплати процентів за користування певним обсягом залучених фінансових ресурсів називається вартістю капіталу. В оптимальному варіанті вважається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок строкових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат залучення коштів.

Метою управління структурою капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? є зменшення витрат по залученню довгострокових джерел фінансування і тим самим забезпечити вкладникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними грошових активів.

Серед механізмів управління формуванням капіталу ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? найбільш складними є питання мінімізації вартості капіталу і оптимізації його структури, тому потрібно ретельно розглянути ці питання.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу — збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Також варто розрахувати прогноз позикового капіталу на 2013 рік. Прогнозні показники наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Прогнозування позикового капіталу «ЕК «Чернівціобленерго?

Підприємство повинно відслідковувати середньозважену вартість капіталу (середньозважена вартість капіталу визначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіталу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над середньозваженою вартістю капіталу.

Спираючись на вищезазначене, можна підсумувати, що ефективність формування позикових засобів прямо залежить від прибутку (збитку) підприємства, збалансування форм його залучення, репутації компанії та її технологічного розвитку. Таким чином, контроль та постійний аналіз за вартістю залучення позикових засобів, їх складом, динамікою та рентабельністю дозволить підприємству підвищити ефективність формування позикових коштів.

Висновки і пропозиції

Ефективна діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів.

Політика залучення позикових засобів являє собою частину загальної фінансово стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

Дослідженням даного питання займається велика кількість науковців, тому не існує єдиного правильного визначення позикового капіталу.

Позиковий капітал — сукупність різних за формою та умовами залучення зовнішніх фінансових ресурсів, які отримуються підприємством на умовах строковості, платності, поверненості, забезпеченості та цільового використання. Позиковий фінансовий капітал підприємств утворюється за рахунок двох основних джерел позикових коштів. Перша група — зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп — зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу. Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу використовуються зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики, довгострокові банківські кредити й фінансовий лізинг. У світовій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги. Зовнішні короткострокові позикові фінансові ресурси використовуються при формування короткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит. Друга група — внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань.

Визначну роль у нормативно-правовому регулюванні позикового капіталу підприємства відіграє Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку.

Позиковий капітал формується із забезпечень наступних витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов’язань та доходів майбутніх періодів підприємства.

Показник вартості позикового капіталу підприємства є критерієм оцінки формування повного фінансування підприємством своїх активів.

Доцільність та ефективність залучення позикових коштів оцінюється шляхом розрахунку показників вартості залучення різних видів позикових засобів.

Оцінка вартості залучення позикового капіталу проводиться в розрізі його різних форм, що залучається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства в позиковому капіталі.

Дослідження структури формування капіталу підприємства та його динаміки в даній курсовій роботі проводилась на основі показників роботи ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго?.

Узагальнюючи результати дослідження діяльності підприємства у 2011 і 2012 роках, можна зробити висновок, що ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго? є прибутковим підприємством, хоча за останній рік спостерігається тенденція зменшення прибутку. Так, у 2012 році чистий прибуток становив 12 530 тис. грн.

Отримані кредити повинні використовуватись раціонально і за призначенням, для чого економісти підприємства повинні відповідними розрахунками обґрунтовувати цільове направлення отриманих коштів.

Для нормального функціонування і розширення виробничих потужностей підприємству, перш за все, потрібні висококваліфіковані спеціалісти, які можуть визначити і обґрунтувати ті напрямки діяльності, які принесуть найбільші доходи (прибутки). А це, в свою чергу, дасть можливість вчасно розраховуватись з працівниками по заробітній платі, з кредиторами, збільшити надходження до бюджету, що в загальному підвищить економічний і соціальний розвиток.