Бухгалтерський облік та аудит витрат діяльності на прикладі підприємства «Успіх»

ВСТУП Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства. Отже, тема витрат є актуальною для будь-якого підприємства, яке здійснює будь-яку діяльність.

Обрана тема дипломної роботи «Організація бухгалтерського обліку та аудит витрат діяльності на прикладі ТОВ «Успіх» є дуже актуальною. У зв’язку з економічною кризою більшість заводів, фабрик, виробничих підприємств України взагалі, або припинили своє існування або працюють не на повну потужність. Разом з тим на ринку з’явилось багато невеликих роздрібних та оптових торгівельних, а також посередницьких фірм.

Тому підприємство, обране як Об'єкт дослідження і написання роботи, можна вважати типовим представником свого часу.

Питання витрат є дуже важливим. Правильність обліку витрат має ваелике значення. Дані про витрати використовуються для визначення собівартості товарів, обчислення податків та визначення фінансових результатів.

Посилаючись на такі принципи бухгалтерського обліку, як достовірність, точність, однозначність можна сказати, що правильне ведення обліку на кожній ланці є надзвичайно важливим. Але зміни в обліку, які з’явились з переходом на нові Міжнародні Положення (Стандарти) Бухгалтерського Обліку (М (С)БО), стосуються і визначення витрат.

В сучасних умовах від бухгалтера вимагається бути не просто обліковим працівником, але й і аудитором, і аналітиком, і економістом, і юристом: знати як вести облік, аналізувати попередню господарську діяльність, передбачати наслідки кожної господарської операції в майбутньому, приймати управлінські рішення, оптимізувати оподаткування на підприємстві, вміти відстояти свої права перед державними органами.

Метою даної роботи є проведення аналізу та аудиту витрат на прикладі досліджуваного підприємства.

Завдання роботи:

— висвітлити законодавчо-нормативні та теоретичні аспекти бухгалтерського обліку та аудиту витрат на підприємствах України;

— навести організаційно-економічну характеристику ТОВ «Успіх»;

— перевірити правильність та повноту оформлення операцій з витратами діяльності;

— підготувати та провести аудит витрат на досліджуваному підприємстві;

— визначити свої пропозиції по вдосконаленню обліку та аудиту витрат діяльності підприємства на ТОВ «Успіх».

Робота складається з чотирьох розділів.

В першому розділі дипломної роботи аналізується нормативно-законодавча база бухгалтерського обліку та аудиту витрат, висвітлюються теоретичні основи, літературні джерела, оцінка їх повноти, взаємоузгодження, достатність розв’язання проблеми та можливі шляхи її вирішення.

У другому розділі розкривається інформація стосовно досліджуваного підприємства ТОВ «Успіх», описується організаційно-економічна характеристика підприємства, здійснюється загальна оцінка економічного та фінансового стану розвитку досліджуваного підприємства. Також в цьому розділі дається характеристика стану облікової роботи, внутрішнього контролю на підприємстві. Описана організаційна структура підприємства та його документообігу.В цьому розділі відображена інформація про облік витрат діяльності на прикладі підприємства ТОВ «Успіх». Зокрема, облік витрат від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг), облік інших операційних витрат та визначення фінансових результатів операційної діяльності підприємства та відображення їх в обліку. Наведені схеми, приклади, таблиці доповнюють основний текст, що дозволяє всебічно розглянути та розкрити тему роботи.

В третьому розділі дипломної роботи висвітлено організацію та методику проведення аудиту витрат на ТОВ «Успіх», досліджено стан обліку та проведено аудиту операцій по витратам на даному підприємстві.

Четвертий розділ дипломної роботи містить пропозиції по удосконаленню організації обліку та внутрішньогосподарського контролю операцій з витратами на ТОВ «Успіх», а також аудиту витрат які можуть бути корисними в практиці діяльності підприємства, пропозиції щодо зміни порядку відображення в обліку втрат, а також рекомендації щодо створення ефективної системи стратегічного управління та оперативного контролю операцій з витратами на торговельному підприємстві.

РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Законодавчо-нормативні основи регулювання обліку та аудиту витрат діяльності підприємства Процес виробництва продукції (робіт, послуг) або реалізації товарів (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності"[28], а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати"[35]. Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Витрати — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за вийнятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).Якщо хоча б одна з умов визначення активів не використовується, актив не визначається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на «Інші операційні витрати». Списані активи обліковуютя на позабалансовому рахунку 07 «Списані активи».

Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про витрати діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають такі нормативно-правові документи:

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XІV (зі змінами та доповненнями)[1]. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№ 291. План рахунків є перелікам рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов’язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№ 291.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерського обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

8. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997р. № 168[4]. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

9. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994р. № 334[2], який визначає платників податку на прибуток, об'єкт оподаткування, ставку падатку, валові доходи та валові витрати, амортизацію основних фондів та нематеріальних активів, порядок нарахування податку з прибутку підприємств та строки сплати податку тощо.

10. «Про затвердження типових форм первинного обліку» Наказ міністерства статистики України від 29.12. 95 № 352[23]. Регламенує впровадження типових форм первинного обліку для правильності оформлення первинних документів по відображенню витрат виробництва.

11. НАКАЗ № 193 від 21.06.96 МІНІСТЕРСТВО СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів"[24].

12. Наказ № 88 від 24.05.95 МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"[25].

13.Відповідно до П (С)БО 11 «Зобов'язання"[33 ] для оплати відпусток працівникам створюють забезпечення на виплату відпусток, включаючи відрахування на загальнообов’язкове державне пенсійне і соціальне страхування, з віднесенням суми забезпечення до операційних витрат підприємства.

14. «Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності"-Наказ Міністерства економіки від 02.03.2010 № 226. Ці Методичні рекомендації визначають склад поточних витрат торговельної діяльності і порядок їх планування в підприємствах усіх форм власності незалежно від організаційно-правових форм господарювання і носять рекомендаційний характер. Норми рекомендацій базуються на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (далі - П (С)БО).

15.Головним документом при проведенні аудиту взагалі є Закон «Про аудиторську діяльність» у, згідно з яким регулюється аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю. Зокрема Закон визначає що аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Крім того, в ньому дається поняття аудиту: «аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам»

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноваженим суб'єктами господарювання на його проведення.

Визначення складу публічної фінансової звітності, поняття аудиторської фірми аудиторського висновку, випадків обов’язкового проведення аудиту, відповідальності за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, сертифікації та ліцензування в аудиторській діяльності, повноважень Аудиторської палати України, порядку її створення та діяльності, прав та обов’язків аудиторів і аудиторської палати України — все це положення, визначені Законом, який використовує при проведенні перевірки аудитор.

Проведення аудиту перш за все потребує законодавчого підтвердження. При здійсненні аудиту витрат аудитор керується такими Міжнародними стандартами аудиту надання впевненості та етики:

1. МСАНВЕ 200 «Мета і загальні принципи аудиту фінансової звітності"[10].

Призначення стандарту — надання рекомендацій по відношенню мети та загальних принципів аудиту фінансової звітності.Зміст стандарту: встановлені загальні цілі і принципи аудиту, обсяг аудиту; розкрита сутність аудиторського ризику і його взаємозв'язок з рівнем сутності; встановлена відповідальність за підготовку фінансової звітності.

2. МСАНВЕ 230 «Документування"[12]. Стандарт відображає рекомендації по веденню документів в процесі аудиту фінансової звітності. В ньому відображені: порядок оформлення та основний зміст робочих документів, процедури забезпечення їх конфедінційності і збереження; визначено право власності на робочі документи аудитора і документи фірми клієнта.

3. МСАНВЕ 300 «Планування аудиту фінансової звітності"[14]. Тут надані рекомендації з розгляду та здійснення діяльності з планування аудиту фінансової звітності. Зміст стандарту: розкрита сутність процесу планування і його призначення.

4. МСАНВЕ 500 «Аудиторські докази"[18]. Метою стандарту є надання рекомендацій по відношенню до кількості та якості аудиторських доказів, які необхідно отримати при аудиті фінансової звітності, а також по відношенню до процедур, виконуємих з метою отримання аудиторських доказів. Зміст стандарту складається з: визначення поняття «достатність» та «доцільність» аудиторських доказів, поняття та класифікація процедур підготовки фінансової звітності.

5. МСАНВЕ 520 «Аналітичні процедури"[19] надає рекомендації щодо застосування аналітичних процедур під час аудиторської перевірки. Аудитор повинен використовувати аналітичні процедури на стадії планування для кращого розуміння підприємницької діяльності клієнта, на стадії завершення аудиту для підготовки та формулювання загального висновку. Якщо аналітичні процедури виявляють значні відхилення або взаємозв'язки, що суперечить іншій відповідальній інформації, або відрізняються від прогнозованих сум, аудитор повинен провести дослідження та одежати відповідні пояснення і підтверджувальні докази.

6. МСАНВЕ 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність"[21]. Стандарт призначений для надання рекомендацій по відношенню до форми і змісту аудиторського висновку. Зміст стандарту включає: надані основні елементи аудиторського висновку, надані його варіанти, описані обставини, які можуть здійснити вплив на висновок.

7. МСАНВЕ 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора"[22]. Метою даного стандарту є надання рекомендацій щодо форми і змісту незалежного аудиторського висновку, у випадках, коли він підлягає модифікації. В даному стандарті розглядаються такі питання: визначенні випадки, в яких аудиторський висновок являється модифікованим, описані фактори, які як впливають так і не впливають на думку аудитора, визначені обставини, які можуть привести до висловлення думки, яка відрізняється від безумовно позитивної.

1.2 Теоретичні аспекти обліку та аудиту витрат діяльності підприємства Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати"[35].

П (С)БО 16 визначає, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Крім того, необхідне дотримання ряду умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати діяльності знаходять своє відображення в Звіті про фінансові результати.

Загальні критерії визнання статей у фінансовій звітності - ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод та достовірна оцінка.

Для визнання витрат необхідно не тільки надходження активу або зменшення зобов’язання, але і фінансовий наслідок цих подій. Таким наслідком виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників) тобто витрати визнаються в момент збільшення активу або зменшення зобов’язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

Витрати відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Принцип нарахування має застосовуватись одночасно з принципом відповідності, відповідно до якого витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв’язку між ними та понесеними витратами.

Чітке визначення та науково обґрунтована класифікація витрат надає можливість якнайповніше виконувати основні завдання бухгалтерського обліку витрат.

Сопко В. В. Бухгалтерський облік [70,c.254] Висвітлює загальні питання побудови управлінського обліку витрат та його взаємозв'язок з фінансовим обліком, розглядає основні аспекти бухгалтерського обліку витрат.

Ткаченко Н. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України [78,c.423]. Дається роз’яснення статті балансу торговельного підприємства «Незавершене виробництво», яка включає в себе витрати на залишок нереалізованих товарів.

Класифікуючи ті чи інші витрати, особливу увагу, як підкреслено у Лень В. С. слід надавати правильному оформленню документів, в тім числі й договорів, щоб правильно їх відобразити у витратах виробництва чи витратах діяльності. Правильно оформлені та перевірені документи систематизують і групують у зведені відомості (листки-розшифровки). Документи, за якими відпускались матеріальні цінності та видавались кошти понад встановлені нормативи (ліміти, кошторисні суми), групують і узагальнюють окремо. Безперервний поточний облік витрат в місцях їх виникнення, щоденного виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин і винних осіб цих відхилень повинен задовольняти потреби оперативного управління виробництвом.

Найважливішим підсумковим показником роботи підприємства за кожний період, є розмір та характер фінансового результату (прибутку, збитку). Стосовно оцінки роботи підприємств, — Вахруліна М.А. 51, c.263] - «результативність» означає баланс усіх факторів виробництва, який дає найбільшу користь при мінімальних зусиллях. На мікрорівні ефективність визначається показниками собівартості, прибутку та рентабельності, які вказують на те, з якими затратами досягнуто ту чи іншу корисність .

Бутинець Ф.Ф."Організація бухгалтерського обліку" [49,c.452]. Розглянуті основні аспекти фінансового обліку витрат.

Найбільш економічно доцільний підхід до побудови системи обліку витрат — це виділення типових груп рішень і вибір відповідних об'єктів обліку витрат. У підручнику для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів авторів Бутинця Ф. Ф., Давидюка Т. В., Малюга Н. М., Чижевської Л.В. [46;с. 139] в основу наведеної нижче класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Виділяють три напрями класифікації витрат (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Класифікація витрат в системі управлінського обліку Нашкерська В. Г. [62;с. 416] вважає, що формування витрат початкове здійснюється в системі управлінського обліку. Витрати збираються за окремими об'єктами: видами продукції, робіт, послуг, технологічними процесами та їх частинами тощо. Витрати в системі управлінського обліку збираються за калькуляційними статтями по мірі зменшення активів та зростання зобов’язань. Підприємство самостійно або за погодженням з материнською (вищестоящою) організацією формує статті витрат, виходячи з особливостей діяльності. Це можуть бути такі статті:

Сировина і матеріали (за видами).

Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати.

Робота і послуги виробничого характеру.

Паливо і електроенергії на виробничі цілі.

Зворотні відходи.

Основна заробітна плата.

Додаткова заробітна плата.

Відрахування на соціальні заходи.

Амортизація інструментів і пристроїв спеціального при

значення.

Амортизація основних засобів.

Амортизація нематеріальних активів.

Супутня продукція (вираховується).

Автор Бутинець Ф. Ф. у підручнику «Економічний аналіз"[47,c.412] вважає, що економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Мета аналізу витрат на виробництво продукції полягає у виявленні можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обгрунтованні управлінських рішень.

У підручнику «Економічний аналіз» Чумаченко М. Г. [77,c. 562] вважає, що під час аналізу використовуються такі показники:

ѕ валові витрати;

ѕ повна собівартість продукції в цілому та за елементами,

калькуляційні статті витрат;

ѕ витрати на одну гривню товарної продукції;

ѕ собівартість окремих видів продукції;

ѕ окремі статті витрат.

Автор Кононенко О. вважає, що під час аналізу використовують дані звіту про собівартість продукції, звіту про фінансово-майновий стан підприємства, звіту з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку (дані синтетичного та аналітичного обліку витрат), матеріали ревізій і спеціальних обстежень [59; 349].

Управлінська діяльність ефективна, якщо виконання прийнятого рішення своєчасно контролюється для установлення правильності, законності та доцільності проведених заходів. Автор Хамидуллина Т. Р. 76, c.185] підрозділяє контроль за витратами залежно від часу проведення на попередній, поточний і наступний.

Вітвицька І. Ю. [52,c.256] у навчально-методичному посібнику виділяє наступні джерела інформації для контролю собівартості продукції, виконаних послуг і робіт:

а) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості розподілу трудозатрат і витрат на оплату праці працівників підприємства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств і т. ін.;

б) облікові регістри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об'єктів витрат, групувальні відомості за видами витрат, журнал № 5, Книга головних рахунків за рахунками 23, 24, 25; 90, 91,92, 93);

в) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошториси

загальновиробничих та адміністративних витрат і витрат на збут, статистична звітність з окремих показників річного звіту (Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»);

г) дані податкового обліку про валові витрати на виробництво,

залишки незавершеного виробництва .

Існує дуже багато літературних джерел по аудиту витрат на підприємствах України. При визначенні економічної сутності витрат, порядку їх обліку та контролю, автори розглянутих літературних джерел по різному трактують ці питання.

Автор навчального посібника «Оптова торгівля» Руденюк Е. О. 68, с.78] у своїй праці комплексно розглянув питання організації і методології бухгалтерського обліку щодо форм обліку на підприємствах з різними формами власності та порядку складання бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. В його іншій праці «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту» в доступній формі описано методологію бухгалтерського обліку в умовах автоматизованої обробки інформації, проведення внутрішнього та зовнішнього аудиту з використанням спеціального програмного забезпечення.

Питання організації та методики аудиту і контролю виробничих витрат наводяться в книзі Бутинця Ф. Ф. «Аудит і ревізія підприємницької діяльності» [48,c.366]. Автор пропонує виконувати його в двох напрямках: спочатку провести фактичний контроль (інвентаризацію незавершеного виробництва), а вже потім документальний контроль. При документальному контролі перевіряється: дотримання умов визнання витрат, достовірність формування прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці, інших прямих витрат, а також загальновиробничих витрат, а також витрат діяльності підприємства.

В.М. Мурашко в підручнику «Контроль і ревізія» [ 85, с.45] контроль витрат пропонує проводити в таких двох напрямках: перевірка обгрунтованості витрат та ревізія обліку витрат. В даній темі автор приділяє значну увагу методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

Б.Ф. Усач в підручнику «Організація і методика аудиту» [ 75, с.325] методику проведення контролю витрат вбачає в контролі витрат за елементами і калькуляційними статтями, та в ревізії собівартості продукції.

Актуальною є праця П. М, Герасим «Фінансово-господарський контроль у системі управління» [53,с.52 ]. Вона присвячена актуальним питанням фінансово-господарського контролю витрат в умовах переходу до ринкових відносин. Розглянуті напрями контролю ґрунтуються на дослідженні і розробці його теорії, методології та практики з урахуванням накопиченого досвіду західних країн. Приділено увагу внутрішньогосподарському контролю витрат, спрямованому на попередження зловживань та обґрунтовується необхідність проведення інвентаризацій.

Питання контролю і аналізу також широко висвітлюється в періодичній літературі.

Зокрема, А.А. Мазаракі у своїй статті «Економіка торгівельного підприємства [61, с.452] досліджує взаємозв'язок між методом планування та обліку витрат та пов’язаного з ним контролю витрат .

Автор досліджує чотири методи обліку: стандарт-кост, директ-костінг, нормативний метод, чекова форма контролю витрат. Характеризуючи всі переваги та недоліки даних методів, він зазначає і багато прогалин в законодавстві України і визнає, що при належних засадах система контролю витрат виробництва в ринкових умовах потребує належної побудови інформаційного забезпечення та налагодження матеріального стимулювання за результатами діяльності підрозділів.

Онищенко Т. «Внутрішній аудит: перспективи розвитку і методика організації на підприємствах України"[63, с. 458] говорить про нерозвиненість в даній сфері законодавства, недооцінення на підприємствах внутрішнього аудиту.

Отже, ми бачимо, що серед вчених-економістів немає єдиної думки щодо методики проведення контролю витрат на підприємстві.

Досить цікавим та зрозумілим для вивчення є праця Бутинець Ф. Ф. «Економічний аналіз» [ 47, с.125], в якій розкривається програмний матеріал з теорії І практики економічного аналізу діяльності господарюючих суб'єктів. Автор виділив методологічні й організаційні засади аналітичних досліджень у сфері виробничої, фінансової, інвестиційної та інших видів діяльності підприємства.

Усач Б.Ф. в своїй праці «Аудит"[75,c.247] вважає, що аудит операцій з обліку витрат діяльності необхідно розпочинати з фактичного контролю, тобто з інвентаризації об'єктів обліку. Це дає можливість виявити нестачі або надлишки та правопорушення, якщо такі мають місце на підприємстві.

Перед тим, як перейти до основного етапу аудиту операцій з обліку витрат діяльності аудитору необхідно вивчити Наказ про облікову політику щодо питань, які відносяться до обліку витрат.

Аудит операцій з обліку витрат діяльності рекомендується проводити наступним чином:

1) перевірка дотримання умов визнання витрат діяльності згідно з П (С)БО 16 «Витрати»;

2) перевірка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг)

3) згідно вимог законодавства;

4) перевірка повноти та достовірності відображення загальних витрат діяльності, як запорука належного формування фінансових результатів.

Вивчаючи достовірність формування прямих матеріальних витрат необхідно звернути увагу на:

— правомірність віднесених витрат до прямих матеріальних. До складу прямих

— витрат включаються тільки ті, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат;

— правильність оцінки виробничих запасів, які включені до собівартості продукції;

— відповідність методу оцінки обраній облікові політиці;

— правильність відображення в бухгалтерському обліку процесу виготовлення продукції;

— наявність фактів списання на собівартість витрат, які не відносяться до матеріалів, що використовувалися у виробництві, а також випадки списання на витратні рахунки вартості ПДВ;

— наявність фактів включення до собівартості продукції (робіт, послуг) вартості сировини, матеріалів, переданих в цехи, дільниці тощо, але фактично не використаних у виробництві;

— правильність встановлення норм витрат сировини та матеріалів відповідно до рівня технічного стану та технології виробництва продукції;

— відповідність нормам списання сировини на вироблення продукції;

— правильність оцінки та списання зворотних відходів. Зворотні відходи оцінюються за ціною їх можливого використання;

— правильність списання нестач і втрат в межах норм природного убутку;

— наявність фактів віднесення на собівартість продукції серійного та масового виробництва витрат на підготовку й освоєння виробництва нових видів продукції та технологічних процесів.

На думку Пшеничної А.Ж. при аудиті операцій з обліку витрат діяльності наголос робиться на бухгалтерські рахунки, в яких відображено операції по формуванню витрат, перевіряються відповідні передумови в фінансовій звітності.

Перевіряючи правильність накопичення, розподілу та списання витрат аудитор, передусім, повинен перевірити правомірність віднесення витрат до тих чи інших.

Досліджуючи операції з обліку витрат необхідно перевірити правильність і достовірність їх розподілу. При цьому за все, перевіряється дотримання П (С)БО 16, щодо порядку розподілу загальновиробничих витрат. Після перевірки правильності проведення розподілу витрат, перевіряють відповідне відображення в бухгалтерському обліку результатів розподілу. Аудитору необхідно пам’ятати, що всі розподілені змінні та постійні витрати є елементами собівартості готової продукції(тоаврів, робіт, послуг) та незавершеного виробництва.

Нерозподілені постійні витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг) в період їх виникнення. При цьому загальна сума розподілених і нерозподілених постійних витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

Увагу також необхідно приділити перевірці обґрунтованого вибору бази розподілу витрат і відповідності її зазначеній в наказі про облікову політику.

Аудитору слід звернути увагу на слабкі місця та типові помилки і порушення, які найбільш часто зустрічаються у обліку витрат, а саме:

· розподіл адміністративних витрат до складу виробничих витрат;

· списання загальновиробничих витрат у повному обсязі у собівартість реалізації;

· списання постійних загальновиробничих витрат у повній сумі до витрат виробництва;

· вся сума нарахованої амортизації основних засобів (не тільки виробничого призначення) включається до виробничої собівартості готової продукції;

· відсотки за користування кредитами включаються до собівартості продукції;

· собівартість реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг списується не на рахунки фінансових результати, а на доходні рахунки;

· собівартість реалізованих запасів відображається за дебетом доходів від

· реалізації оборотних засобів, а необоротних активів за дебетом доходів від реалізації необоротних активів;

· витрати на утримання легкового автотранспорту загальногосподар ського призначення відображаються у складі інших витрат операцій діяльності;

· у складі загальновиробничих витрат відображаються транспортно-заготівельні витрати, які в подальшому розподіляються між виробничими витратами та фінансовими результатами;

· списання нестач запасів здійснюється без використання витратних рахунків з відображенням збільшення заборгованості по відшкодуванню збитків та зменшенню вартості запасів;

· витрати, що не включаються до складу валових згідно діючого податкового законодавства, відображаються без використання витратних рахунків дев’ятого класу, а формують дебетовий оборот використаного прибутку звітного періоду.

Ослбливу увагу аудитор має приділити аналізу Приміток до річної фінансової звітності, в яких розкривається облікова політика підприємства та інформація щодо окремих елементів фінансових звітів. Вимоги до розкриття інформації про Витрати в примітках до фінансової звітності визначено у П (С)БО 16 «Витрати». Примітки не мають уніфікованої форми, і кожний може творчо підійти до їх складання.

Таким чином, в першому розділі ми розглянули законодавчо-нормативні та теоретичні аспекти організації обліку та аудиту витрат на підприємствах України і переконалися в різноманітності підходів до вирішення цього питання як основи ведення обліку та проведення аудиту витрат.

Що стосується теоретичних аспектів організації обліку витрат, то в літературі вона визначається згідно П (С)БО 16, і тому у авторів однакові думки з цього приводу. Існують незначні відмінності лише з приводу того, на що в першу чергу потрібно звернути увагу аудитору при перевірці підприємства.

На мою думку, кожна позиція авторів має своє раціональне зерно. І все залежить від обґрунтованих дієвих внутрішньо фірмових стандартів аудиторської перевірки за об'єктами обліку.

Огляд спеціальної літератури з питань бухгалтерського обліку, аналізу і поточного контролю витрат спонукає до висновку, що багато з наявних публікацій мають ряд недоліків. Серед них необхідно назвати відсутність характеристик бухгалтерського обліку та контролю конкретних операцій, відсутність методики проведення аналізу витрат, недостатність розробки питань обліку витрат, проблемність і невирішеність багатьох з них, рішення яких можливо відбудеться з розробкою нормативних документів, які забезпечують перехід фінансового обліку на міжнародні стандарти.

В І розділі курсової роботи розглянута нормативно-правова база та літературні джерела, в яких дано оцінку витрат, наведені класифікації, методи обліку, судження окремих вчених з питань аналізу й контролю витрат. Дана тема є актуальною, тому що бухгалтерський облік та аналіз витрат діяльності сприяє збільшенню прибутку.

РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «УСПІХ», ЯК ОБ'ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Організаційна та фінансово-економічна характеристика пвдприємства ТОВ «Успіх»

Об'єктом дослідження у Дипломної роботі стало Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Успіх», яке було створено 1 лютого 2009 року.

Товариство створено у формі Товариства з Обмеженою Відповідальністю з правом найму робочої сили, згідно Закону України «Про підприємства в Україні"[6], є юридичною особою у відповідності з законодавством України.

Статут ТОВ «Успіх» зареєстрований у міській адміністрації 01.02.2009р. В ньому вказані Учасники, Юридичний статус Підприємства (воно має статус юридичної особи, має свою печатку, самостійний баланс і рахунок в банку). Підприємство має право від свого імені укладати договори, бути позивачем та відповідачем у суді, арбітражі. Згідно Свідоцтва про реєєстрацію ТОВ «Успіх» зареєстровано 10.01.2009р. і йому присвоєно Ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій — 48 366 210.

Місцезнаходження: 54 046, Україна, м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 23.

Основним видом діяльності організації, з якої воно отримує прибуток, є роздрібно-оптова торгівля запасними частинами та витратними матеріалами до офісної техніки.

Підприємство відноситься до числа підприємств малого бізнесу та займається торгівельною діяльністю. Аналіз обов’язків співробітників показав, що для такого невеликого підприємства складу служби та розподіл обов’язків носить оптимальний характер. На підприємстві відсутній наказ про облікову політику, який оновлюється на кожний фінансовий рік, але детально розроблені посадові інструкції працівників.

Отже, діяльність підприємства — продаж товарів, оговорена в Статуті і йому не протирічить.

Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність і представляє її органам державної статистики. Відповідальність за стан обліку та своєчасність подання звітності покладається на директора та бухгалтера ТОВ «Успіх».

Виконавчий орган Товариства (Директор) керує щоденно діяльністю Товариства. Він уповноважений вирішувати усі завдання, що торкаються діяльності Товариства.

На Товаристві існує чіткий розподіл функціональних обов’язків, хоча організаційною структурою підприємства орган внутрішнього контролю не передбачений. На Товаристві вже давно не використовують ручну обробку облікової інформації, а застосовується комп’ютерна обробка .

Що стосується системи оподаткування, то ТОВ «Успіх» користується загальною системою оподаткування. Згідно з Законом України «Про систему оподаткування, вона складається з сукупності податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Розмір та порядок обчислення та сплати податків встановлюється окремими нормативно-правовими актами.

На підприємстві використовується автоматизована форма ведення бухгалтерського обліку, зокрема доходів від операційної діяльності, з використанням програми «1С. Бухгалтерия 7.7».

Для того, щоб мати уявлення про економічний стан підприємства ТОВ «Успіх», треба навести ряд економічних показників.

Набір економічних показників, що характеризують фінансовий стан і активність підприємства, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: ліквідності, рентабельності, платоспроможності, фінансової стійкості.

Методика аналізу така: попередньо ознайомитись з результатами роботи підприємства; розрахувати основні показники; порівняти розраховані значення з нормативними. Для аналізу використовується Фінінсова звітність «Баланс» та «Звіт про фінансові результати», які наведено в Додатку 1 та Додатку 2.

Джерела платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов’язання.

Показники ділової активності характеризують, наскільки ефективно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні показники оборотності.

Показники рентабельності характеризують прибутковість діяльності підприємства, розраховується як відношення отримуваного балансового чистого прибутку до витрачених коштів.

Одним з найважливіших показників підприємства є показник (коефіцієнт) ліквідності:

Коефіціент абсолютної ліквідності =

У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгованість і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. З метою визначення цієї ситуації на підприємстві обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у готівку.

Організація розрахунків з постачальниками досліджується особливо ретельно, оскільки вона значною мірою визначає обсяг витрат на придбання товарів та стан кредиторської заборгованості. Поповнення готівки на підприємстві залежить від обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, який розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічних запасів. Чим вищий показник обороту, тим швидше запаси перетворюються у готівку. Кредиторська заборгованість пов’язана з обсягами закупівель.

Оборотність кредиторської = заборгованості

У розумних межах чим більша кількість оборотів, тим краще.

З метою ефективного ведення виробництва і збуту продукції запаси мають бути оптимальними. Наявність менших за розміром, але мобільних запасів означає, що менша сума готівки підприємства перебуває у запасах. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємства щодо виробництва і реалізації продукції.

Коефіціент оборотності запасів =

Чим вищий коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси.

Достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року показує коефіцієнт покриття (або поточний коефіцієнт ліквідності).Його значення не повинно бути меншим за 1,0, адже це буде означати, що структура балансу є незадовільною.

Коефіціент покриття =

Підсумковою стадією аналізу фінансового стану є систематизація і групування результатів.

Рентабельність підприємства дає уявлення, скільки воно має прибутку з кожної гривні, витраченої на на виробництво та реалізацію продукції, товарів, робіт, послуг.

Рентабельність продажів =

Таким чином, маючи показники з Фінансової Звітності ТОВ «Успіх», наведеної в Додатку 1 та Додатку 2, розрахуємо показники фінансового стану даного підприємства. Отримані результати представлено в таблиці

Таблиця 2.1.1 Показники фінансового стану ТОВ «Успіх»

Аналіз Балансу ТОВ «Успіх» в динаміці за два роки дає змогу зробити висновки про те, що показники відображено згідно реальним даним. Тако ж ми бачимо, зростання таких показників, як дохід від реалізації товарів, прибуток та, разом з тим, зменшення кредиторської та дебеторської заборгованості.

Це свідчить про зростання ефективності діяльності підприємства.

Наявність даних на початок та кінець періоду дає можливість анализу баланса. Цей аналіз проводять, як правило, у два этапи.

На першому этапі проводиться аналіз основних тенденцій, а на другому этапі— докладний аналіз з використанням фінансових коэфіциентів.

З метою виявлення основных тенденцій проводять вертикальний та горизонтальний аналіз баланса.

Горізонтальний аналіз — це аналіз змін в часі статей баланса. Вони, як правило, фіксуються у відсотках до попереднього періоду.

Горізонтальний аналіз балансу ТОВ «Успіх» представлено в таблиці 2.1.2.

Висновки, які можна зробити, виходячи з отриманих даних, наступні:

1. Виручка підприємства скоротилася на 1,41%, але скоротився й дохід на 4,53%.Така небажана тенденція для підприємства обумовлена насам перед стрімким зростом собівартості товарів.

2. Підприємству вдалося скоротити витрати на 3,34%, завдяки чому зріс прибуток на 21,18%.

Вертикальний аналіз — це аналіз змін в часі долі кожної із статей баланса у спільному об'ємі активів (пасивів). За результатами вертикального і горизонтального анализу структури баланса вже можливо робити попередні висновки.

Вертикальний аналіз дозволяє зробити висновок про структуру балансу та проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального анализу полягає в тому, що спільну суму активів підприємства (при аналізі балансу) та виручку приймають за сто відсотків, и кожну статтю фінансового звіту представляють у вигляді відсоткової долі від прийнятого базового значення.

Представлені результати вертикального аналізу балансу дозволяють зробити наступні висновки:

1. Доля оборотных активів ТОВ «Успіх» складає близько половини активів підприємства, причому з кожним роком вона зростає. Це відбувається за рахунок збільшення долі грошових коштів та виробничіх запасів (товарів). Для торгівельного підприємства це може означати збільшення оборотності коштів, що підтверджує аналіз коєфіціентів фінансового стану ТОВ «Успіх», наведений у таблиці 2.1.1.

2. Доля необоротних активів (основних засобів) зменшується за рахунок накопичення амортизації.

3. Доля короткострокових (поточних) забов’язань взагалі майже відсутня. Цього досягнуто завдяки підвищенню оборотності кредиторської заборгованості, що ми теж бачимо з таблиці 2.1.1.

4. Власний капітал знаходиться на рівні 88,66% від суми Пасивів ТОВ «Успіх», його доля зросла на 4,43%, що відбулося за рахунок прибутку. Це підтверджено показником рентабельності діяльності підприємства, теж наведеного в таблиці 2.1.1. Можна константувати те, що банкрутство даній компанії не загрожує.

Аналізуючи показники вертикального аналізу фінансових результатів з таблиці 2.1.5, робимо наступні висновки:

1. Доля матеріальних витрат складає в 2011 році 79,21%, що трохи менше в порівнянні з попереднім роком (80,80%), що складає 1,59%.

2. Дуже зросла доля собівартості реалізованих товарів, на 16,75%, з 58,60% у 2010 році до 75,35% 2011 році.

3. Доля чистого доходу майже не змінилась, зменшилась на 0,03% з 83,35% у 2010 році до 83,32% у 2011 році.

4. Але, не дивлячись на такі зміни, доля чистого прибутку по відношенню до виручки, збільшилась на 0,58%.У 2011 році вона склала 3,13% проти 2,55% у 2010 році.

На основі результатів вертикального аналізу керівництву ТОВ «Успіх» можна зробити наступні рекомендації:

1. Безумовно, що можливості такого воду аналізу надзвичайно обмежені в умовах сильної інфляції, яку ми спостерігаємо в теперішній час в Україні. Та, не зважаючи на це, діяльність ТОВ «Успіх» має добрі тенденції.

2. Знижувати витрати, які входять в собівартість реалізованих товарів. Шукати шляхи зменшувати витрати на доставку, зберігання.

3. Удосконалювати досвід попереднього року, в якому було отримано прибуток від основної діяльності.

2.2 Організація первинного обліку витрат на ТОВ «Успіх»

Основи організації бухгалтерського обліку на ТОВ «Успіх» регламентовано законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності.

Первинний облік — це початок облікового процесу, під час якого здійснюють спостереження, вимірювання господарських явищ і реєстрацію їх у первинних документах.

Первинний облік є основним джерелом економічної інформації, яка далі фіксується у носіях синтетичного та аналітичного обліку і використовується для контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації.

Підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а коли це неможливо, то відразу після закінчення операції.

Первинні документи — бухгалтерські документи, що складаються безпосередньо в момент здійснення господарської операції, тобто фіксують ці явища вперше, складання яких є початком облікового процесу, юридичним доказом проведення господарських операцій і є єдиною підставою для відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку.

За порядком складання документи поділяються на первинні (які складаються в момент здійснення господарської операції) і зведені (їх складають на підставі кількох первинних документів). Первинні документи використовують для першої реєстрації господарських операцій, потім на їх основі роблять облікові записи.

Об'єктом дослідження є підприємство, яке займається роздрібно-оптовою торгівлею. Саме на його прикладі проведений аналіз стану обліку витрат та механізм формування фінансового результату діяльності торговельного підприємства.

Надходження товарів на підприємство здійснюється для подальшої їх реалізації. Товари, які надійшли на підприємство, оприбутковуються на підставі супровідних документів, які засвідчують факт отримання за кількістю та якістю, зокрема накладною, рахунок та іншими документами, та відображаються за дебетом субрахунку 281 «Товари на складі» за первісною вартістю. Так як аналізоване підприємство має значну і змінювану номенклатуру товарів, воно веде облік за цінами продажу, тобто відразу після оприбуткування товарів при передачі їх в торгівлю на первісну вартість нараховується торгова націнка, яка установлюється у відсотках до первісної вартості товарів. Торгова націнка є джерелом покриття витрат підприємства та забезпечує достатній (запланований) рівень прибутковості.

На підприємстві «Успіх» ведуться такі первинні документи: прибутковий касовий ордер, платіжне доручення, податкова накладна, накладна на отримання або відпуск товару, рахунок, довіреність. Перелік форм первинної облікової документації підприємства наведені в таблиці 1.

Бухгалтерські документи мають велике економічне та правове значення. Економічне значення полягає у тому, що вони дають оперативну інформацію з допомогою якої здійснюється оперативне управління підприємством. Правове значення документа полягає в тому, що своєчасно і правильно оформлений документ являється єдиним фактором, який підтверджує здійснення господарської операції і її законності. Документи мають доказуючу юридичну силу при виявлені різних претензій і суперечок.

Таблиця 2.2.1

Перелік форм первинної облікової документації на ТОВ «Успіх»

Обов’язкові реквізити первинних документів: назва документа, підприємства і його підрозділів, дата його складання; зміст і підстава господарської операції; вимірники операцій (натуральні та вартісні); підписи осіб відповідальних за здійснення господарської операції. У первинних документах відведено спеціальні графи для кодів, номенклатурних номерів та інших даних, потрібних для їх механізованого опрацювання.