Інноваційна діяльність підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА З дисципліни: «Економіка підприємства».

Тема: «Інноваційна діяльність підприємства».

Запоріжжя 2013.

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

1.1 Сутність поняття «інновації».

1.2 Сутність та зміст інноваційної діяльності підприємства.

1.3 Оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ».

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ «ДСС».

2.2 Аналіз ефективності інноваційної діяльності підприємства РОЗДІЛ 3. Аналіз ефективності інноваційної діяльності підприємства ВИСНОВКИ ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність теми дослідження. У сучасних ринкових умовах господарювання підвищення якості й конкурентоспроможності виробничо-технічної бази металургійних підприємств є важливим чинником росту їх економічної стабільності й подальшого розвитку. Протягом останніх років науково-технічний прогрес протікав переважно на еволюційній основі, головним чином, шляхом удосконалення діючої технології, часткової модернізації машин та обладнання, а пріоритети в розвитку виробничо-технічної бази недостатньо погоджувалися з економічними результатами розвитку виробництва. Недостатня увага приділялася таким формам розвитку виробничо-технічної бази, як технічне переозброєння підприємства.

В умовах становлення інноваційної моделі розвитку економіки орієнтація технічного розвитку підприємства на кінцеві результати діяльності є одним з найбільш важливих завдань управління. Впровадження інновацій можна назвати необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та зростання виробничих можливостей підприємства. Тому постійне покращення якості з використанням інноваційних технологій повинно стати пріоритетним напрямом розвитку підприємств.

Розвиток інноваційної бази підприємства здійснюється завдяки модернізації устаткування, технічного переозброєння, реконструкції і розширення, нового будівництва; вибір конкретного напряму інноваційного розвитку підприємства проводиться на основі результатів діагностичного аналізу і оцінки техніко-організаційного рівня виробництва.

Прискорення науково-технічного прогресу передбачає перетворення нової реконструкції і технічного переозброєння в основну форму вдосконалення відтворювального процесу в первинній ланці національного господарства, а це вимагає точного визначення сутності технічного переозброєння.

Мета дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розроблення методичних і практичних рекомендацій щодо забезпечення ефективного інвестиційного процесу ПАТ «Дніпроспецсталь».

Завдання дослідження. Для досягнення загальної мети були поставлені такі завдання:

— визначити сутність технічного переозброєння та розвитку підприємства;

— виявити місце нових прогресивних технологій у технічному розвитку підприємства в сучасних умовах.

— навести методологію аналізу та оцінки ефективності технічного переозброєння підприємства;

— розкрити об'єктивний характер процесу економічного планування та управління технічним переозброєнням та розвитком підприємства;

— визначити якісні та кількісні показники виробничо-технічних можливостей ПАТ «Дніпроспецсталь»;

— обґрунтувати напрями підвищення ефективності діяльності електросталеплавильного цеху № 2 ПАТ «Дніпроспецсталь»;

— формування напрямків розвитку іннвоваціної політики ПАТ «Дніпроспецсталь».

Об'єкт дослідження — інноваційні процеси ПАТ «Дніпроспецсталь».

Предмет дослідження — теоретичні положення і науково-методичні підходи до оцінки ефективності інноваційних процесів ПАТ «Дніпроспецсталь».

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали теоретичні положення економічної науки щодо розширеного відтворення основного капіталу, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з економіки технічного розвитку та інноваційної діяльності.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

1.1 Сутність поняття «інновації».

Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність», інновації - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Таким чином, під категорію «інновація» в ЗУ «Про інноваційну діяльність» підпадають і інновації в сфері послуг.

Крім того, в ст. 4 ЗУ «Про інноваційну діяльність» визначено перелік об'єктів інноваційної діяльності. Об'єктами інноваційної діяльності є:

— інноваційні програми і проекти;

— нові знання та інтелектуальні продукти;

— виробниче обладнання та процеси;

— інфраструктура виробництва і підприємництва;

— організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

— сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

— товарна продукція;

— механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Саме слово «інновація» походить від латинського «інноваре» («відновлення», «оновлення»). Англійське слово та поняття «іnnovation» відповідає нашому «введення нового» чи «введення новацій». Тобто практичне використання новації з моменту її виробництва та розповсюдження у якості нових продуктів або послуг є нововведенням (інновацією). Під новацією розуміється новий порядок, новий звичай, новий метод, винахід, нове явище (відкриття).

В умовах ринкової економіки методологія системного опису інновацій ґрунтується на міжнародних стандартах. Базою для міжнародного зіставлення показників науки та техніки, аналізу їх організації та фінансування, науково-технічної політики слугує Керівництво Фраскаті «Пропонована стандартна практика для обстежень, досліджень та експериментальних розробок». Перші рекомендації прийняті у м. Фраскаті (Італія) у 1963 р.

У межах організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) була створена група національних експертів, яка підготувала ці офіційні рекомендації за показниками науки і техніки. У зв’язку зі змінами в стратегії науково-технічної політики на національному та міжнародному рівнях; накопиченням практичного досвіду в країнах, що входять до ОЕСР; переглядом міжнародних статистичних стандартів — положення Керівництва Фраскаті періодично уточнюються. 5-та, остання, редакція цих положень прийнята в 1993 році.

Пропозиції ОЕСР щодо збирання даних у галузі технологічних інновацій були затверджені в Осло в 1992 р. та отримали назву «Керівництво Осло». «Керівництво Осло» було прийнято країнами Північної Європи за сприяння Фонду розвитку промисловості як посібник для збирання даних про технологічні інновації, оскільки дослідження ОЕСР 20 проектів з проблем інноваційної діяльності, проведені в 1990 р., довели суттєві розбіжності в меті, методах, визначеннях основних понять інноваційної діяльності. «Керівництво Осло» розроблено лише стосовно технологічних інновацій та охоплює нові продукти та процеси, а також їх значні технологічні зміни.

Взагалі, у відповідності з міжнародними стандартами, під «інновацією» розуміється кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності або у новому підході до соціальних послуг. Слід зазначити, що коли австрійський економіст Й. Шумпетер у 1939 р. у роботі «Кон'юнктурні цикли» уперше вжив термін «Інновація», то під інноваціями він розумів «зміни з метою впровадження та використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих та транспортних засобів, ринків та форм організації у виробництві».

Й. Шумпетер розглядав інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, створену підприємницьким духом; втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу; нову функцію виробництва, що означає іншу якість засобів виробництва, яка досягається не шляхом дрібного поліпшення старого устаткування чи наявної організаційної схеми, а через введення нових засобів виробництва чи систем його організації.

При цьому він розглядав інновації саме в динаміці, тобто як інноваційні процеси (виготовлення нового продукту, а не «новий продукт»; впровадження нового методу, а не «новий метод»; освоєння нового ринку; отримання нового джерела сировини; проведення реорганізації).

В сучасній літературі поширені два підходи щодо визначення поняття «інновація»: статичний, де інновація виступає як «інновація-продукт», коли вона представляється як результат інноваційного процесу у вигляді нової техніки (продукції), технології, нового методу, що впроваджується на ринку;

— динамічний, де інновація виступає як «інновація-процес», коли в динаміці розглядається процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію і поширення нових виробів, технологій, принципів замість існуючих.

На думку українських авторів Л. Антонюк, А. Поручника та В. Савчука залежно від об'єкта і предмета дослідження інновації можна розглядати:

— як процес (Д.Тідд, Д. Бессант, К. Павітт, Б. Твісс, Б. Санто, українські економісти І.Школа, І.Будникевич, О. Лапко, Д. Черваньов, Л. Нейкова та ін.);

— як результат (Х.Рігс, В. Хіппель, Р. Фатхутдінов, С. Покропивний).

Крім того, можна виділити два підходи до визначення інновацій: вузький і широкий:

Згідно з першим інновація ототожнюється з новою технікою, технологією, промисловим виробництвом (Б.Твісс, Б. Санто, Ю. Яковець, В. Хіппель, Х. Рігс та ін.).

У широкому розумінні інновації розглядаються як прибуткове використання ідей, винаходів у вигляді нових продуктів, послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного характеру (М.Портер, П. Друкер, Д. Тідд, Д. Бессант, К. Павітт, Ю. Морозов та ін.).

Інші українські автори — Н. Чухрай та Р. Патора виділяють такі трактування поняття «інновація»:

— етимологічне — П. Друкер: «інновація — мистецтво надання ресурсам нових можливостей для створення цінностей»;

— комерційне: Б. Твісс ототожнював нововведення з інновацією: «нововведення — застосування, тобто процес, у якому дослідження або ідея набувають економічного змісту; науково-технічні інновації - це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їх комерційної реалізації для задоволення відповідних потреб споживачів на ринку;

— функціональне: інновація — це також зміна в процесах (старі товари виготовляються новими способами). Ю. Бажал: «Інновація як економічна категорія — нова функція виробництва»; це зміна технології виробництва; стрибок від старої виробничої функції до нової;

— статичне: Рекомендації Фраскаті (1993) та «Методика збирання даних щодо технологічних інновацій» (1992) в Осло: «інновація — це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг; процесне — О. Лапко: «інновація це «інноваційний процес», ініціювання, отже, інновація — комплексний процес, котрий включає в себе створення, розробку, доведення до комерційного використання і розповсюдження нового технологічного або якогось іншого рішення (новації), що задовольняє певну потребу;

— з точки зору конкурентної переваги — перше видання української економічної енциклопедії: «інновація — це новий підхід до конструювання виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор та його компанія здобувають перевагу над конкурентами».

Є всі підстави не протиставляти статистичний та динамічний підходи, а розглядати інновацію і як одиничний акт, і як процес, бо кожний підхід має свій сенс у розумінні сутності інновацій як особливого явища відтворювального процесу.

Отже, можна запропонувати таке визначення поняття «інновації»: це інструмент зміни матерії, визначений у часі, просторі і задіяних ресурсах, який не використовувався раніше до цього моменту в заданому просторовому вимірі.

1.2 Сутність та зміст інноваційної діяльності підприємства.

Інноваційна діяльність підприємства являє собою комплексний процес створення, використання і розповсюдження нововведень з метою отримання конкурентних переваг та збільшення прибутковості свого виробництва. В ринковій економіці інноваційна діяльність підприємств — один із найсуттєвіших вагомих чинників, які дозволяють підприємству посідати стійкі ринкові позиції і отримувати перевагу над конкурентами в тій галузі, яка є сферою комерційних інтересів даного підприємства.

За своїм характером і функціональним призначенням виділяють такі новинки і нововведення: технічні — нові продукти, технології, конструкційні і допоміжні матеріали, устаткування; організаційні — нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств та їхніх інституціонально-добровільних об'єднань; економічні — методи господарського управління наукою, виробництвом та іншими сферами діяльності через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми активізації людського чинника, включаючи нові форми професійної підготовки персоналу, стимулювання його творчої діяльності, створення комфортних умов життя та праці; юридичні — нові та трансформовані закони й різноманітні нормативно-правові документи (акти), що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій, певних груп чи окремих фізичних осіб.

Сутність інноваційної стратегії підприємства полягає в тому, що ефективний розвиток підприємства пов’язаний з отриманням переваги над конкурентами і збільшенням прибутку не стільки за рахунок маніпуляції цінами, скільки шляхом постійного оновлення номенклатури виробів та розширення напрямів діяльності підприємства.

В ринковій економіці перевагу отримують ті підприємства, які швидко й активно освоюють нововведення. Це дозволяє їм розширити ринки збуту своєї продукції, завоювати нові сегменти ринку, а в разі освоєння принципово нових нововведень — тимчасово зайняти домінуюче положення на ринку нової продукцію, що безпосередньо пов’язано з можливістю отримання підприємством значно більших прибутків, ніж інші підприємства.

Інноваційна підприємницька діяльність — це особливий процес організації господарювання, який оснований на постійному пошуку нових можливостей покращання техніко-технологічних факторів виробництва. Вона пов’язана з готовністю підприємницької структури (фізичної або юридичної особи) брати на себе весь ризик по здійсненню нового проекту або покращанню існуючого, а також виникаючу при цьому фінансову, моральну і соціальну відповідальність. У загальному вигляді інноваційну підприємницьку діяльність можна визначити як суспільний технічний економічний процес, що приводить до створення кращих за своїми властивостями товарів (продукції, послуг) і технологій шляхом практичного використання нововведень.

Необхідність організації інноваційної підприємницької діяльності обумовлена: потребами підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; збільшенням затрат і погіршенням економічних показників підприємств; швидким моральним старінням техніки і технології; визначаючою роллю науки і підвищення ефективності розробки і впровадження нової техніки; важливістю і економічною доцільністю посилення інтенсивних факторів розвитку виробництва, на основі використання досягнень науково-технічного прогресу у всіх сферах економічної діяльності; потребами істотного скорочення строків створення і освоєння нової техніки; важливістю розвитку масової творчості винахідників і раціоналізаторів та використання їх пропозицій.

На практиці виділяють три основних види інноваційної підприємницької діяльності; інноваційна діяльність в сфері техніко-технологічного забезпечення виробництва; інноваційна діяльність в сфері збільшення виробництва, підвищення якості і здешевлення продукції; інноваційна діяльність в сфері соціальної політики.

Перший вид інноваційної підприємницької діяльності пов’язаний з процесом кількісного і якісного оновлення виробничого потенціалу, який направлений на підвищення продуктивності праці, економію енергоресурсів, сировини і матеріалів та відповідно на збільшення прибутків.

Другий вид інноваційної підприємницької діяльності представляє собою процес якісного удосконалення продукції, її здешевлення, розширення асортименту, який направлено на повніше задоволення потреб населення.

Третій вид інноваційної підприємницької діяльності, пов’язаний з розширенням і покращанням сфери послуг для населення, який направлений на створення нормативних умов для праці та відпочинку і відповідно на підвищення продуктивності праці.

Можна виділити три способи організації інноваційної діяльності:

— інноваційна діяльність на основі внутрішньої організації, коли інновація створюється і (або) освоюється всередині фірми її спеціалізованими підрозділами на базі планування і моніторингу їх взаємодії по інноваційному проекту;

— інноваційна діяльність на основі зовнішньої організації при допомозі контрактів, коли замовлення на створення і (або) освоєння інновації розміщується між сторонніми організаціями;

— інноваційна діяльність на основі зовнішньої організації за допомогою венчурів, коли фірма для реалізації інноваційного проекту засновує дочірні венчурні фірми, які залучають додаткові сторонні засоби (кошти).

Найчастіше використовується другий спосіб організації інноваційної діяльності - фірма розміщує замовлення на розробку новизни, а освоює їх власними силами. Відносна рідкість використання першого способу пояснюється недостатнім потенціалом фірмової науки.

В основі всіх видів інноваційної діяльності лежить створення і освоєння нових видів продукції (послуг), виготовлення, створення цінностей, благ та інших товарів.

В інноваційній діяльності важливо враховувати життєвий цикл нововведень — проміжок часу, коли нововведення проходить шлях від виникнення ідеї до його комерційного використання, коли спостерігається активний попит населення на дане нововведення, після чого відбувається перехід нововведення до розряду рядових виробів, процесів, продуктів. У цьому випадку організація, якщо вона і надалі хоче мати конкурентні переваги, обов’язково повинна своєчасно згорнути вже не ефективне нововведення (тобто, коли воно не має активного попиту споживачів) і розпочати впровадження нового нововведення. З впровадженням нового нововведення закінчується життєвий цикл попереднього.

1.3 Оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства Залежно від результатів та витрат, які враховуються, на інноваційну діяльність розрізняють такі види ефекту:

— економічний — ураховує, у вартісному виразі всі види результатів і витрат, що зумовлені реалізацією інновацій;

— науково-технічний — характеризує новизну, простоту, корисність, естетичність, компактність;

— фінансовий — базується на результатах фінансових показників;

— ресурсний — відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів;

— соціальний — ураховує соціальні результати реалізації інновацій;

— екологічний — ураховує вплив інновацій на оточуюче середовище (шум, електромагнітне поле, освітленість, вібрація).

Крім того, показники ефекту інноваційної діяльності можна розмежувати за такими ознаками:

— за місцем одержання — на локальний і загальнодержавний;

— за метою визначення — на абсолютний і порівняльний;

— за ступенем збільшення — на одноразовий і мультиплікаційний;

— за часом урахування результатів і витрат — за розрахунковий період та річний.

Локальний ефект характеризує результат інноваційної діяльності на рівні підприємства або іншої господарюючої структури. Загальнодержавний ефект характеризує спільний ефект у сферах виробництва і використання інновації. Абсолютний ефект характеризує загальний результат, що одержує підприємство від здійснення інноваційних заходів, за певний проміжок часу. Порівняльний ефект характеризує результати порівняння можливих альтернативних варіантів інноваційних заходів та вибору кращого з них. Одноразовий ефект характеризує загальний (первісний) результат, що одержує підприємство від здійснення інноваційної діяльності. Мультиплікаційний ефект характеризує результат інноваційної діяльності, що поширюється не тільки на підприємство, а й на інші галузі, унаслідок чого відбувається мультиплікація ефекту, тобто процес його помноження.

Тривалість часу, що враховують при розрахунку інноваційного ефекту на розрахунковий період чи на рік, залежить від таких чинників:

— терміну інноваційного періоду;

— строку використання об'єкта інновацій;

— ступеня достовірності вихідної інформації;

— вимог інвесторів.

Загальним принципом оцінювання ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та споживання. Ефект від застосування нововведень може характеризувати показник прибутку, який, з одного боку, може складатися з економії від зниження собівартості, а з другого боку — від підвищення ціни, унаслідок нової якості інноваційної продукції.

У цілому проблема визначення ефективності і відбору найвигідніших варіантів реалізації інновацій потребує, по-перше, перевищення кінцевих результатів від їх використання над витратами на розроблення, виготовлення і реалізацію інновації, і по-друге, зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій. Особливо гостро постає необхідність швидкого оцінювання і правильного відбору варіанта інновації на фірмах, які застосовують прискорену амортизацію, за якої строки заміни діючих машин і обладнання на нові істотно скорочуються.

Крім того, метод оцінювання ефективності інновацій залежить від об'єкта вимірювання ефективності.

Об'єктом оцінювання ефективності можуть виступати різні типи інновацій:

— засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, модернізовані);

— предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);

— предмети кінцевого споживання;

— технологічні процеси;

— методи організації виробництва, праці та управління;

— інноваційний проект.

Розглянемо порядок розрахунку ефективності деяких об'єктів інновацій.

Ефективність використання нових засобів праці розраховується:

Езп = Ц + Об + Пр, (1.1).

де Ц — ціна одиниці продукції, що виробляється з використанням нових засобів праці; Об — обсяг застосування нових засобів праці;

Пр — продуктивність нових засобів праці.

Ефективність використання нових предметів праці розраховується:

Епп = Ц + Об: В, (1.2).

де Ц — ціна одиниці продукції, що виробляється з використанням нових предметів праці; Об — обсяг застосування нових предметів праці;

В — витрата предметів праці на одиницю продукції.

Основними показниками економічної ефективності інноваційних проектів найчастіше є:

— норма прибутку;

— період окупності;

— чистий приведений дохід;

— індекс рентабельності (прибутковості);

— внутрішня норма дохідності.

Норма прибутку — це коефіцієнт, який розраховується як відношення середньорічного прибутку від інновації до одноразового первісного капіталу, який витрачено для реалізації цієї інновації. Цей показник за своїм економічним змістом близький до наступного показника — періоду окупності.

Період окупності — це термін повертання коштів через отриманий від інновацій прибуток. Чим він менший, тим ефективнішим уважається проект. Крім того, показник періоду окупності може застосовуватися для порівняння його з банківським процентом як макроекономічним критерієм ефективності розміщення інвестиційних ресурсів.

Але неврахування чинника часу робить ці показники (норми прибутку та періоду окупності) не достатньо точними, а їх використання дає переважно приблизну оцінку ефективності інноваційного продукту. Приведення результатів й витрат до одного моменту часу необхідно робити тому, що вартість коштів є різною для різних років, залежно від ступеня віддаленості розрахункового року від року, ефект якого обчислюється.

Урахування чинника часу, тобто приведення різних у часі ефектів та витрат до одного моменту — розрахункового року, називається процесом дисконтування. Інакше кажучи, при оцінюванні ефективності інноваційного проекту оцінюється й ефективність використання грошей та отримання прибутку в часі — сьогодні чи в майбутньому.

Чистий приведений дохід визначається як теперішня вартість грошових потоків за весь період служби інновації, зменшена на теперішню вартість інвестиційних витрат за цей самий період. За наявності кількох варіантів здійснення інноваційного проекту вибирають варіант з максимальним показник чистого приведеного доходу.

Індекс рентабельності розраховується як відношення теперішньої вартості прибутку за період інноваційного проекту до обсягів інвестицій у даний проект. Якщо показник індексу рентабельності (прибутковості) більший одиниці, то чиста теперішня вартість інноваційного проекту позитивна. Крім того, показник індексу рентабельності буде більший, коли інвестиції будуть меншими.

Внутрішня норма дохідності — це норма дисконтування, за якої чиста теперішня вартість інновації дорівнює нулю, тобто дисконтовані грошові потоки інвестиційних витрат та прибутків стають однаковими. Модель використання цього показника при виборі варіантів інноваційних проектів така: чим він більший, тим вища ефективність проекту. Якщо внутрішня норма дохідності інноваційного проекту більша ніж прийнята норма дисконтування, то такий проект уважається економічно ефективним і забезпечує позитивну величину чистого приведеного доходу. Крім того, перевагою цього показника також уважається можливість установлення «межі безпеки» для інноваційного проекту.

Характерною рисою сучасності є оцінювання соціальних результатів інноваційної діяльності підприємства чи людини. Цей показник безпосередньо використовується в розрахунках економічної ефективності інноваційних проектів. Соціальний результат інноваційного продукту, оцінюваний економічною мірою, виступає одночасно і як соціальне, і як економічне явище, тому що задовольняє як економічні, так і соціальні потреби суспільства. На практиці економічна оцінка соціальних результатів пов’язана з оцінкою параметрів оточуючого людину середовища (виробничого чи природного). Розрізняють два способи оцінювання соціальних результатів:

І — визначення збитків від забруднення навколишнього середовища;

ІІ — порівняння витрат, пов’язаних з реалізацією варіанта інноваційного проекту, що забруднює навколишнє середовище (необхідно додати витрати, пов’язані з дотриманням норм стану навколишнього середовища), і такого, що не забруднює його.

Таким чином, для розрахунку показника соціально-економічного ефекту, з урахуванням збитків від негативних соціальних результатів, необхідно до основних показників, що характеризують ефективність використання інноваційного продукту, додати обсяг витрат у вигляді збитків від забруднення виробничого чи природного середовища. Це можуть бути одноразові капітальні кошти, додаткові інвестиції чи витрати, що впливають на збільшення собівартості продукції, а отже, на зменшення річних приростів прибутку в разі використання інновації, що оцінюється.

технічний переозброєння прогресивний виробничий РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ».

2.1 Організаційноекономічна характеристика ПАТ «ДСС».

ПАТ «Дніпроспецсталь» перетворене в акціонерне товариство наказом Міністерства промисловості України № 98 від 31.03.1994 р. з державного електрометалургійного заводу «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна на виконання Указу Президента України № 210 від 15.06.1993 р.

Завод з виробництва спеціальних сталей (високолегованих, жаростійких, нержавіючих, інструментальних, кислототривких марок) було пущено 10 жовтня 1932 року в Запоріжжі на базі потужного постачальника електроенергії - ДніпроГЕСУ та частини базового металургійного заводу «Запоріжсталь». Конференція представників колективів, працівників цехів, ланок, відділів та лабораторій Запорізьких електрометалургів 6 травня 1994 року прийняла рішення про приватизацію майна заводу, затвердила план розміщення акцій, та доручила дирекції підприємства виконати комплекс робіт щодо корпоратизації заводу «Дніпроспецсталь». Чисельність працівників, що підписали заяви на приватизацію — купівлю акцій заводу перевищило 62 відсотки. Далі підписка склала 100 відсотків працюючих.

Приватизація здійснювалась цілісним майновим комплексом по плану розміщення акцій створеного товариства. План розміщення акцій було виконано 31.07.2001 року Наказ ФДМУ № 1379 «Про виконання плану розміщення акцій ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна».

Головною метою зміни форми власності було підвищення ефективності функціонування підприємства — єдиного в Україні з виробництва спеціальних сталей. Кожен рік, з моменту народження заводу, ознаменований подіями, значними не тільки для ПАТ «Дніпроспецсталь», але і для усієї отраслі в цілому.

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу — 6973 осіб, середня чисельність позаштатних працівників та сумісників — 4 особи, чисельність працівників, які працюють на умовах неповного робочого дня (тижня) — 0. Фонд оплати праці за 2011 рік (без ФСС) — 341 244,7 тис. грн. Порівняно з попереднім 2010 роком ФОП збільшився на 32,96%. Що було викликане збільшенням об'єму виробництва у 2011р. та покращення економічних результатів діяльності підприємства (див. Додатки А-В).

Організаційна структура ПАТ «Дніпроспецсталь» включає:

1) 12 основних цехів, а саме: — 3 електросталеплавільних цеха (в тому числі 1 цех вакуумно-дугового, електрошлакового переплаву);- 1 цех порошкової металургії; 1 прокатний цех; 1 термічний цех; 1 калібрувальний цех; 1 ковальско — пресовий цех; 1 ковальский цех; 1 цех ад’юстажної обробки металу; 1 копровий цех; 1 інструментальний цех.

2) 11 допоміжних цехів, а саме: 1 цех підготовки виробництва; 1 цех випробувань; 2 транспортних цехи (автомобільного та залізничного транспорту); 2 ремонтних цехи (ремонт механічного обладнання); 1 ремонтний цех (ремонт електрообладнання); 2 енергозабезпечуючих цехи (мереж та підстанцій, енергосиловий); 1 цех Контрольно-вимірювальних приладів та автоматики; 1 склад готової продукції;

3) лабораторії, а саме: 1 центральна заводська лабораторія (наукових розробок); 1 аналітична лабораторія (аналіз хімічного составу сировини, матеріалів та металопродукції).

4) виробництва (сталеплавильне и передільне).

5) 12 управлінь (в тому числі 1 управління корпоративної соціальної відповідальності до складу якого входять: ВСП «Санаторій — профілакторій», ВСП ДК «Дніпроспецсталь», ДОЦ «Чайка», редакція).

6) 51 відділ (включаючи головну бухгалтерію);

7) 5 бюро, 2 групи.

У 2010 році порівняно з 2009 роком спостерігається зростання виробництва:

— здача сталі — 148,7% до рівня попереднього року;

— виробництво прокату -151,3% до рівня попереднього року;

— відвантаження металопродукції із заводу — 145,6% до рівня попереднього року;

— товарна продукція в діючих цінах -198,2% до рівня попереднього року;

— реалізація промислової продукції -186,9% до рівня попереднього року ;

— витрати на 1 грн. товарної продукції знижено до 95,21 коп., проти 101,88ткоп. у 2009 році.

Позитивна динаміка виробництва та реалізація готової продукції порівняно 2010 та 2009 роки зумовлена наступними чинниками:

— розширення ринків збуту продукції підприємства;

— укладення контрактів з традиційними споживачами на поставку збільшених об`ємів виробництва;

— змінами структури сортаменту продукції, що виготовляється в сторону зростання виробництва високолегованих марок сталей;

— проведення на заводі організаційно — технічних заходів, направлених на зниження витрат та зростання об`ємів виробництва;

— проведення постійного контролю зі сторони функціональних служб за введення програм оптимізації виробництва з проведенням аналізу отриманого фактичного економічного ефекту.

— В 2011 році порівняно з 2010 роком спостерігається зростання виробництва: здача сталі - 109,5% до рівня попереднього року;

— виробництво прокату — 111,0% до рівня попереднього року;

— відвантаження металопродукції із заводу — 111,5% до рівня попереднього року;

— товарна продукція в діючих цінах — 140,3% до рівня попереднього року; реалізація промислової продукції - 141,4% до рівня попереднього року;

— витрати на 1 грн. товарної продукції зросли до 97,44 коп., проти 95,21 коп. у 2010 році.

Позитивна динаміка виробництва та реалізація готової продукції порівняно 2011 та 2010 роки зумовлена наступними чинниками:

— розширення ринків збуту продукції підприємства;

— укладення контрактів з традиційними споживачами на поставку збільшених об`ємів виробництва;

— змінами структури сортаменту продукції, що виготовляється в сторону зростання виробництва високолегованих марок сталей;

— проведення на заводі організаційно — технічних заходів, направлених на зниження затрат та зростання об`ємів виробництва;

Середньооблікова чисельність персоналу у 2011 р. проти 2010 р. зросла на 468 чол. (на кінець 2011 р. складає 6973 чол., проти 6505 чол. у 2010 р.). Зростання чисельності відбулося за рахунок того, що відбулося зростання об`ємів виробництва продукції.

Також у 2011 році порівняно з 2010 роком треба відзначити зниження простоїв обладнання:

— у сталеплавильному виробництві простої склали 38,5% календарного часу (у 2010 р. -41,6%);

— у передільному виробництві простої склали 31,1% до номінального часу (у 2010 р. — 23,0%).

Таблиця 2.1 Основні показники фінансово-господарської діяльності ПАТ «Дніпроспецсталь» за 2011 рік (тис. грн.).

Як можна побачити з табл. 2.1 показники діяльності підприємства у 2−011р. погіршилися. Так, за даними планово-економічного відділу ПАТ «Дніпроспецсталь» у 2012 році прогнозується отримати виробничу собівартість продукції в розмірі 926,78 грн/т, а в 2013р. — 1053,40 грн/т. Прогнозні темпи росту складають в 2012 році - 14%, в 2013 році - 13,6%. Для уповільнення темпів зростання собівартості необхідно приділити увагу впровадженню заходів щодо економії матеріальних ресурсів, удосконаленню технологічного та організаційного рівня цеху.

2.2 Аналіз ефективності інноваційної діяльності підприємства Придбання та введення в експлуатацію основних засобів:

2007 рік: газоаналізатор (488,3 тис. грн); система технічного обліку енергоносіїв (475 тис. грн); спектрометр Спектролаб М9 (1182,8 тис. грн); стенд сушки та високотемпературного розігріву ковша (839,9 тис. грн); установка індукційного нагріву (13 833,3 тис. грн); станок стрічкопильний 3 шт. (1883 тис.грн.); система автоматичного регулювання компресів (1728,3 тис. грн); ж.д. шляхи до прес ножиць (904,6 тис. грн); загорожа шлакових відвалів у балці «Середній» (1138,7 тис. грн); кран залізнодорожний (1707,8 тис. грн); екскаватор (5058,4 тис. грн); автоцистерна УПК-8 на базі Камаз (526,8 тис.грн.); навантажувач колісний (1943,9 тис. грн); кар'єрний самохвал Белаз 4 шт. (2397,6 тис.грн.); автомобіль Краз 4 шт. (1044,1 тис. грн); навантажувач (826,2 тис. грн); установка з переробки шлаку Amcom LLC (15 310,6 тис.грн.); автомобільні терези (220,9 тис. грн); розвантажувальна естакада з автопід'їздом (778,3 тис.грн.); автомобіль BMW (487,4 тис. грн).

2008 рік: будівля ЗРУ «Супутник» (2 901 тис. грн); радіорелейна станція зв’язку (201,3 тис.грн.); станок для образивної різки LEGO (147,1 тис. грн); полуавтоматична лінія підготовки проб (829,4 тис. грн); обладнання ЗРУ «Ступник» (4 827,3 тис. грн); машина для ломки футеровки BROKN 330 (1729,9 тис. грн); кран залізнодорожній (2030,9 тис. грн); кран залізнодорожній (2031 тис. грн); вагон думкар (14 штук) (1750 тис. грн); Автобус Нефаз (600 тис. грн); бульдозер (869,4 тис. грн); авмобіль Краз (292 тис. грн); Сервер IBM System p570 (917 тис.грн.); Сервер DS 4700 Express (321 тис.грн.).

2009 рік: газорегуляторний пункт (736 тис. грн.), мережі газопостачання (1312 тис. грн.), естакада (1358 тис. грн.), майданчик з огородженням (337 тис. грн.), майданчики встановлення виливниць та набору тепло вставок (196 тис. грн.), житлові квартири (2261 тис. грн.), двигун ВАО2−560ЛА4У2 (109 тис. грн.), безцентрово-шліфовальний станок (16 063 тис. грн.), крани мостові спеціальні (7376 тис. грн.), машина на випробування зразків на кручення (1119 тис. грн.), насос вакуумний (505 тис. грн.), стенд підігріву виливниць (415 тис. грн.), комутатори мережі (487 тис. грн.), вимикач МГГ-10−5000−45 УЗ (245 тис. грн.), терези з платформою (102 тис. грн.), джерело безперебійного живлення (221 тис. грн.), спектрометр Niton XL3t 800 (317 тис. грн.), радіорелейна система Pasolink Neo (201 тис. грн.). 2010 рік: Склад для зберігання особо цінних матеріалів та феросплавів (161тис. грн.), турбокомпресор газовий (148 тис. грн.), копер маятниковий (683 тис. грн.), трансформатори (533 тис. грн.), візок Q=10т (184 тис. грн.), бібліотека стрічкова (107тис. грн.), обладнання УЗ дефектоскопії (102 тис. грн.), твердомір ТБ-5056 з механізацією (553 тис. грн.), аналізатор змін температури (1648 тис. грн.).

2011 рік: Екскаватор перевантажувач (976,26 тис. грн.), Ел. двигун ВАО 8К-560−800−4 (287,04 тис. грн.), Вимикач пічний ISF2 2500A (350тис. грн.), Верстат для випробування абразивних кругів (155,89 тис. грн.), Обладнання електрокотельної (402,489 тис. грн.), Навантажувач дизельний (182,96 тис. грн.), Навантажувач дизельний (182,96 тис. грн.), Вимикач пічний ISF 2500A (308,84 тис. грн.), Вимикач пічний ISF 2500A (308,84 тис. грн.), Спектрометр СЕС-ТЕ-001 (182,88тис. грн.).

2007 рік: обдирально-шлифувальний станок № 7 (269,9 тис. грн); обдирально-шлифувальний станок (336,4 тис.грн.); станок Ш7−08 № 1 (333,2 тис.грн.); машина для зачистки (673,9 тис.грн.); безцентровотокарний станок 9А320Ф1 (1005,4 ти.грн.); станок вольценоплавильний КЖ-34 (1251,1 тис. грн); бульдозер Т 330 (557,6 тис.грн.); терези ж.д. 3-х платформенні (1235,3 тис.грн.); безцентровотокатний станок КЖ 9309 (640,4 тис.грн.).

2008 рік: лінія обробки 80−180 (7732,1 тис. грн); станок обробки шліфовальної Ш7−05 (3684 тис. грн) полуметодична піч № 13 (302,6 тис. грн), автомобіль БЕЛАЗ (295,6 тис. грн); ескаватор ЕКГ 5-У (938,2 тис. грн).

2009 рік: автовантажник МОАЗ-40 484 (342 тис. грн.), крани (734 тис. грн.), машина ломки футеровки ковшів (274 тис. грн.), крани мостовий електричний (533 тис. грн.), приймальник для порошку (114 тис. грн.), бульдозер Т-25.02БР-1 (377 тис. грн.), екскаватори (659 тис. грн.), автомобілі (614 тис. грн.), платформи (6591 тис.грн.), піввагон (123 тис. грн.), думпкари (707 тис. грн.), теплохід (630 тис. грн.), спектрограф ДФС-36 (664 тис. грн.), рентгенофлуорисцентний спектрометр VRA-20R (249 тис. грн.).

2010 рік: склади металеві (114 тис. грн.), берегоукріплення (126 тис. грн.), установка для сушки ковша (140 тис. грн.), станки безцентрово-шліфувальні (202 тис. грн.), вертикально-фрезерний станок (189 тис. грн.), фрезерний станок (252 тис. грн.), ножиці Н-483 (213 тис. грн.), ковш КС-90 (152 тис. грн.), автомобіль (174 тис. грн.), думкари (1080 тис. грн.), бульдозер (182 тис. грн.).

2011 рік: Контовочна залізнична дорога (356,21 тис. грн.), Ковш 70 т (186,12тис. грн.), Ковш 70 т (167,37тис. грн.), Насос консольний (137,49 тис. грн.), Насос консольний (137,49тис. грн.), Насос консольний (137,49 тис. грн.), Насос консольний (137,49 тис. грн.), Машина погрузочна FUCHS (1 138,29 тис. грн.), Думпкар № 725 (187,97тис. грн.), Думпкар № 736 (165,01тис. грн.), Думпкар № 762 (115,16 тис. грн.), Думпкар № 778 (118,55тис. грн.).

Більше ніяких значних придбань та вiдчужень активiв протягом останніх 5 рокiв не було. Найбiльш значними iнвестицiями, або придбаннями, пов`язаними з господарською дiяльнiстю підприємства як у 2011р. так і у 2012р. є програма виконання колективного договору та охорони праці.

У 2012 р. завершиться будівництво закритого розподільного пристрою «Супутник» та реконструкція відкритого розподільчого пристрою головної живильної підстанції «М-5». Реконструкція схеми електропостачання східної і центральної частини заводу дозволить забезпечити надійність та якість електропостачання основних технологічних агрегатів СПЦ-2, СПЦ-3 і прокатного цеху, підключивши їх до резервного джерела електроенергії, а також створити необхідні умови для подальшої реконструкції та модернізації цих ділянок.

Програма реконструкції системи опалення передбачає будівництво та введення в експлуатацію в 2010;2012 рр. п`яти локальних електрокотелен для обігріву об`єктів географічно віддалених від основних споруд, що дозволить істотно скоротити витрати на теплопостачання. ПАТ «Дніпроспецсталь» здійснює значні капіталовкладення в оновлення і реконструкцію морально і фізично зношеного обладнання. У поточному році на підприємстві буде завершена реконструкція кувального преса зусиллям 32МН, а також модернізація ліній суцільний зачистки металу ЛТ6−501.

Триває оновлення аналітичного обладнання заводу. У звітному році були встановлені маятниковий копер ітвердомір. На 2012 р. заплановано придбання спектрометра АЯЬ-9900 в експрес-групу СПЦ-2 і спектрометра «Спектролаб» в експрес-групу СПЦ-3.

Значний обсяг коштів виділяється підприємством на виконання приписів наглядових органів і приведення параметрів роботи обладнання до сучасних вимог з охорони навколишнього середовища.

Одним з найбільш важливих напрямків робіт в області охорони навколишнього середовища є зниження викидів в атмосферу. Існуючі газоочистні установки сталеплавильного цеху № 3 були введені в експлуатацію в 70-ті роки і не відповідають сучасним вимогам до очищення технологічних викидів, тому в даний час ведуться роботи з будівництва нової системи газоочистки. Дане обладнання дозволить удосконалити відбір і фільтрацію технологічних газів та забезпечити загальний рівень викидів в атмосферу суспедірованних твердих частинок недиференційованих за складом на рівні менше 20мг/Нм. Введення в експлуатацію нового газоочисного устаткування запланований на кінець 1-го кварталу 2012 р.

У процесі аналізу інвестиційної діяльності підприємства інформаційними джерелами є форма 1 «Баланс» та форма 3 «Звіт про рух грошових коштів». Результати інвестиційної діяльності підприємства визначаються на основі аналізу змін на статтях першого розділу балансу «Необоротні активи», статті «Поточні фінансові інвестиції» другого розділу балансу та на окремих статтях форми 2 «Звіт про фінансові результати» («Дохід від участі у капіталі», «Інші фінансові доходи», «Втрати від участі в капіталі», «Інші витрати»). Рух коштів у результаті здійснення інвестиційної діяльності відображається на відповідних статтях другого розділу форми 3 «Звіт про рух грошових коштів».

Аналізу структурних змін у інвестиційній діяльності підприємства протягом звітного періоду наведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Аналіз обсягів та структури інвестиційних вкладень підприємства у 2011р.

Так, обсяг інвестиційних вкладень зменшився на 84 101 тис. грн. Порівняння обсягів та структури вкладень в різні форми інвестування свідчить, що пріоритетним напрямом для підприємства залишаються реальні інвестиції.

Крім того, реальні інвестиції мають найбільшу питому вагу в структурі інвестиційних вкладень підприємства — 59% на початок періоду, причому протягом звітного періоду цей показник зріс на 3%. Така динаміка оцінюється позитивно, адже підприємництво у сфері виробництва пов’язується передусім з виробничою діяльністю. Тому реальні інвестиції, а конкретніше — капітальні вкладення, мають розглядатись керівництвом кожного підприємства як пріоритетний напрям інвестування. Саме така ситуація спостерігається на підприємстві. Фінансові інвестиції підприємства становлять меншу частку в структурі вкладень, а саме 41% на початку періоду з дальшим зменшенням до 37%.

Наступним етапом є аналіз руху грошових потоків від інвестиційної діяльності підприємства протягом звітного періоду. Інформаційною базою аналізу є другий розділ «Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності» форми 3, де відображаються як надходження, так і видатки за даним видом діяльності, які мали місце протягом звітного та попереднього періодів. Аналіз проведено з допомогою таблиці 2.3, де окремо згруповано надходження та видатки, пов’язані з інвестиційною діяльністю.

Таблиця 2.3 Аналіз грошових потоків від інвестиційної діяльності за 2011р., тис. грн.

Як показують дані таблиці 2.3, протягом звітного періоду надходження від реалізації фінансових інвестицій збільшилися на 1528 тис. грн, в цілому від інвестиційної діяльності надходження зменшилися на 69 881 тис.грн. Для з’ясування того, наскільки доцільними були такі операції, необхідно провести докладніший аналіз за даними аналітичного обліку. Протягом і звітного, і попереднього періодів досить значними були надходження від реалізації фінансових інвестицій (акцій, боргових зобов’язань, часток у капіталі інших підприємств), тому в процесі аналізу необхідно з’ясувати причини продажу цих фінансових інструментів. Як свідчать дані таблиці, сума одержуваних підприємством відсотків та дивідендів за фінансовими інвестиціями була нульовою і в звітному періоді проти попереднього не змінилася. Імовірно, що це стало однією з причин реалізації (продажу) фінансових інвестицій.

Протягом звітного періоду підприємство витратило на придбання необоротних активів 48 533 тис. грн, що на 12 371 тис. грн менше, ніж у попередньому періоді. Значно менші суми спрямовуються підприємством на придбання фінансових інвестицій. Це свідчить, що підприємство надає перевагу реальним інвестиціям.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ».

Загальними напрямками розвитку ПАТ «Дніпроспецсталь» є посилення конкурентних позицій заводу на ринку спецсталі, збільшення обсягів продажу та прибутковості виробленої продукції. Підприємство прагнемо не лише зберегти лідерство серед виробників з країн СНД, але і розширити присутність на світових ринках. Позиціонуючи себе як підприємство, що веде прозорий бізнес, ПАТ «Дніпроспецсталь» прагне надавати своїм клієнтам високоякісну продукцію та найкращий сервіс.

Основними стратегічними задачами ПАТ «Дніпроспецсталь» є підвищення конкурентоспроможності за рахунок покращення якості металопродукції та підвищення ефективності виробництва, що у перспективі дозволить збільшити обсяги продажу. Для досягнення поставленої мети ми активно впроваджуємо нові виробничі, енергота ресурсозберігаючі технології.

Відповідно до Програми реконструкції ПАТ «Дніпроспецсталь» на 2012;2017 рр. перший етап модернізації підприємства передбачає реалізацію проектів, що спрямовані на підвищення якості та обсягів виробництва кованої та катаної продукції з термообробкою та високою якістю поверхні. У 2012;2013 рр. запланована модернізація прокатного стану 1050, відновлення виробничих характеристик радіально-кувальних машин, придбання виробничої лінії для правки і обточування металопрокату та універсальної лінії термообробки прокату. На цей період також заплановано проектування реконструкції схеми електропостачання та переводу газоспоживаючих агрегатів на природний газ.

Реалізація вищезгаданих проектів дозволить збільшити обсяги виробництва продукції з термообробкою та обточкою та підвищити якість цієї продукції, забезпечити необхідний рівень механічних властивостей та виконати вимоги споживачів щодо кривизни та точності геометрії профілю продукції. Реконструкція схеми електропостачання східної і центральної частини заводу дозволить забезпечити необхідну надійність і якість електропостачання основних технологічних агрегатів СПЦ-2, СПЦ-3 і прокатного цеху, забезпечивши їх резервним джерелом електроенергії, а також надасть умови для подальшої реконструкції технологічних агрегатів, у тому числі будівництва нової печі ДСП-60 в СПЦ-3.

Серед проектів, спрямованих на енергозбереження, слід також відзначити впровадження у прокатному цеху нових матеріалів для футерування глісажних труб, що дозволяють скоротити витрати палива на 10−15%. У 2010 р. технологія була успішно випробувана на стані 550 та отримала відзнаку як найкращий енергозберігаючий та енергоефективний проект 2010 року Запорізької області. У 2011 р. відбувся перехід на нове футерування на методичній печі стану 325. На 2012 рік заплановано впровадження нового футерування на нагрівальних печах КПЦ, що дозволить суттєво зменшити витрати природного газу.