Удосконалення механізму кредитування фізичних осіб

Національний банк України Університет банківської справи (м. Київ)

Інститут магістерської та післядипломної освіти Кафедра банківської справи Дипломна робота Удосконалення механізму кредитування фізичних осіб Науковий керівник Чмерук Г. Г.

Дипломну роботу виконала:

Студентка групи 606-БСмз Таланчук М.С.

Київ 2012 р.

ЗАВДАННЯ

1. Тема дипломної роботи «Удосконалення механізму кредитування фізичних осіб» затверджена наказом по університету від «31» січня 2011р., № 10-ф

2. Термін подання студентом закінченої роботи «13» січня 2012р.

3. Вихідні дані до дипломної роботи: фахові статті, монографічні дослідження вчених, законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють процес кредитування в Україні.

4. Зміст дипломної роботи:

— провести дослідження економічної сутності кредитного механізму;

— виявити принципи та організацію банківського кредитування;

— проаналізувати кредитну політику в сучасних умовах;

— дослідити особливості регулювання банківського кредитування в умовах кризових явищ;

— дослідити вдосконалення механізму зниження кредитного ризику в банку;

— описати шляхи вдосконалення банківського кредитування.

5. Перелік графічного, ілюстративного матеріалу (із зазначенням обов’язкових креслень, плівок) Роботу викладено на 89 сторінках друкованого тексту, містить 11 таблиць, 7 рисунків, 17 сторінок додатків. Список використаної літератури містить 52 найменувань.

6. Дата видачі завдання «03» березня 2011р.

Науковий керівник _____________ Чмерук Г. Г.

Завдання прийняв до виконання _____________ Таланчук М.С.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Студент-дипломник ________________/ Таланчук М.С.

Науковий керівник ________________/ Чмерук Г. Г.

Анотація Таланчук М. С. Удосконалення механізму кредитування фізичних осіб.

Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр з банківської справи» за напрямом 0501 «Економіка і підприємництво» та спеціальністю 8.50 105 «Банківська справа». — Київ: Інститут магістерської та післядипломної освіти Університету банківської справи НБУ, 2012.

У дипломній роботі значне місце присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів банківського кредитування в Україні. Розкрито суть банківського кредитування та методів підвищення банківського кредитування. Буди вирішені наступні завдання: досліджені основні закономірності і особливості теоретичних та методологічних основ розвитку кредитної політики банків.

Ключові слова: банківське кредитування, кредит, фінансова криза, ризик-менеджмент, банк, ризик, кредитна політика.

Дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і пропозицій. Роботу викладено на 89 сторінках друкованого тексту, містить 11 таблиць, 7 рисунків, 17 сторінок додатків. Список використаних джерел містить 52 найменувань.

Annotation

Talanchuk M.S. Improvement of the mechanism of crediting of physical persons.

The purpose of this diploma is to defend educational-qualification degree «Master in the Banking business» in the course «Economics and enterepreneurship» and in specialization 8.50 105 «Banking» — Kiev: Institute of master degree and post-graduate education of the University of banking management of NBU, 2012.

A great deal of the diploma is devoted to to the research of theoretical and practical aspects of bank lending in Ukraine. The essence of bank lending and methods of increase of bank lending. The following goals were achieved: the main regularities and features of the theoretical and methodological bases of the credit policy of banks.

The key words: bank lending, credit, financial crisis, risk management, the bank, the risk of credit policy.

The diploma consist of: an introduction, four sections, conclusions and proposals, literature list, attachments. The paper includes 89 pages of printed text, includes 11 tables, includes 7 pictures, 17 page of attachments. The list of the used literature consists of 52 book titles.

Зміст дИПЛОМНЕ ЗАВДАННЯ КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН АНОТАЦІЯ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1. Основні засади формування кредитної політики банку

1.2. Сутність, види, принципи банківського кредитування

1.3. Етапи кредитного процесу РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ПАТ «Діамантбанк»

2.1 Загальна економічна характеристика ПАТ «Діамантбанк»

2.2 Аналіз кредитного портфелю ПАТ «Діамантбанк»

2.3 Організація кредитування фізичних осіб в ПАТ «Діамантбанк»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ УКРАЇНИ

3.1 Формування скорингової системи, як засіб зниження ризику при видачі кредиті

3.2 Специфіка кредитного забезпечення в комерційних банках України

3.3 Механізми реалізації заставного майна по проблемних кредитах як спосіб удосконалення кредитного процесу РОЗДІЛ 4. ПРАВОВІ, СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНІ, ОРГАНІЗАЦІЙНОТЕХНІЧНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В БАНКІВСЬКІЙ УСТАНОВІ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП На сьогоднішньому етапі розвитку економіки одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів відіграє банківський кредит. Кредит (від лат. creditum — позика, борг) — одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого — такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості.

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе зобов’язань. З іншого, обов’язкова умова виникнення кредитних відносин — це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Актуальність роботи полягає у тому, що на сучасному етапі економічного розвитку важливе місце у пошуку шляхів виходу України з кризового стану займає подальше удосконалення форм кредиту, формування ефективної кредитної системи. Рушійною силою в даному напрямку може стати зміна підходів до кредитування фізичних осіб, яке направлене на підвищення життєвого рівня населення та забезпечення соціально-економічного розвитку країни.

Обрана тема, з огляду на труднощі з наданням кредитів, у сучасних умовах є досить важливою. В період 2005;2008 р.р. кредитування переживало справжній бум розвитку: за цей період ринок виріс більш ніж в 5 разів. Зросла і значущість кредитів населення для банківського сектора і економіки країни — частка кредитів населення в активах банківської системи виросла в 3 рази, а співвідношення роздрібних кредитів і ВВП — майже в 4 рази. Так, в 2008 році частка виданих українськими банками споживчих кредитів становила більше ніж 25% ВВП. Активне зростання кредитування протягом 2002;2008 років було, з одного боку, високим рівнем дохідності зазначеного виду операцій, спрощенням процедури видачі коштів, а з іншого, зниженням попиту на кредити з боку суб'єктів господарювання через несприятливий інвестиційний клімат в Україні та збільшенням вартості кредитних ресурсів.

З початком фінансової кризи внаслідок зменшення тимчасово вільних коштів банків, введення обмежень на кредитування, зростання вартості кредитних ресурсів спостерігалося уповільнення темпів споживчого кредитування. У фінансовому секторі України відбувалися негативні процеси, які були викликані фінансовою кризою та наслідками поточних економічних тенденцій.

Питаннями кредитування займалися вітчизняні вчені Л. Абалкін, Е. Гайдар, А. Іларіонов, А. Некипілов, М. Осьмовий, а також іноземні: Дж. Сакс, А. Ослунд, Л. Тейлор, Я. Корнай, Л. Бальцерович, В. Клаус. Крім того, теоретичні і практичні аспекти проблеми, що досліджується, знайшли відображення в роботах відомих вітчизняних та зарубіжних вчених: Ю. Коробова, О. Василика, С. Маслова, В. Шелудько, О. Опалова, М. Савлука, Чарльза Дж. Вулфела та інших.

Відомо, що кредитування фізичних осіб належить до системних банківських продуктів, отож його впровадження потребує системного підходу.

Метою дипломної роботи є розкриття соціально-економічної сутності банківського кредитування, визначення особливостей банківського кредитування фізичних осіб в Україні та розробка основних напрямків розвитку цього важливого виду банківської діяльності.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

— проаналізувати сутність поняття «кредит», його функціонального механізму в умовах ринкової економіки, визначити і обґрунтувати подальший розвиток кредитування;

— оцінити принципи формування кредитної політики банку й уточнити їх з урахуванням специфіки діяльності окремої фінустанови;

— розглянути фактори, що впливають на механізм кредитування, оцінити їх вплив на діяльність банківської установи;

— дослідити процес формування кредитної політики та визначити напрямки її удосконалення;

— дослідити вдосконалення механізму зниження кредитного ризику в банку.

Об'єктом дослідження є механізм кредитування фізичних осіб.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти банківського кредитування, кредитна політика комерційних банків.

Методи дослідження. Теоретичною, методологічною, практичною основою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, фінансів, банківської справи, маркетингу тощо, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, а інформаційною — законодавчі акти, звітні дані банків. Під час обґрунтування теоретичних та практичних рекомендацій, обробки й аналізу інформації були використані такі методи: загальнонаукові - аналіз і синтез (для підтвердження теоретичних положень і рекомендацій); системний і комплексний (у процесі вивчення та розробки системи принципів кредитування); табличний метод (для представлення даних та результатів досліджень); графічний (для побудови схем, діаграм).

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі здійснене комплексне дослідження напрямів вдосконалення кредитування фізичних осіб, зокрема:

— визначено роль кредитування фізичних осіб в сучасному соціально-економічному розвитку України;

— удосконалено класифікацію кредитів для фізичних осіб;

— розроблено методику і змодельовано порядок визначення кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб для використання банками у їх практичній діяльності.

Практичне значення отриманих результатів. В цілому отримані в результаті наукового дослідження результати мають прикладне значення і можуть бути використані комерційними банками, кредитними спілками та іншими небанківськими кредитно-фінансовими інститутами з метою збільшення обсягу надання кредитів населенню і оптимізації їх структури.

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновку до них, додатків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1 Основні засади формування кредитної політики банку Незаперечним є твердження, що правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків (враховуючи те визначальне місце, яке посідають кредитні операції в портфелі банківських активів).

Як відомо, стратегічне управління банком передбачає наявність довгострокового бачення пріоритетів його розвитку, вироблення концепції, дальності у тому числі й у сфері кредитної діяльності. Банки, котрі культивують стратегічний підхід до управління, виробляють власну внутрішньобанківську культуру кредитування і на її основі вибудовують методологію й процедуру роботи. Цю культуру чи, краще сказати, філософію кредитної діяльності, називають кредитною політикою банку.

Кредитна політика банку визначає завдання й пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу[33]. Кредитна політика створює основу організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку та повинна чітко визначати цілі кредитування, відповідне документально-методичне забезпечення та правила їх реалізації.

Кредитна політика визначає структуру управління, а також порядок і правила здійснення кредитної діяльності банку. Провідною метою кредитування слід вважати забезпечення достатнього рівня прибутковості банку від операцій із надання кредитів.

Принципи кредитування. Крім традиційних принципів поворотності, строковості, забезпеченості, платності, у сучасних умовах особливої важливості набувають принципи дотримання цільового характеру використання позики, обережності й здорового глузду.

Пріоритети банку в кредитній діяльності. У цьому контексті важливо задекларувати:

-цільові групи при наданні кредитів. Зокрема, банк серед своїх пріоритетів може визначити кредитну підтримку вітчизняних великих чи середніх підприємств або ж окреслити як важливий сегмент ринок кредитування фізичних осіб, малого бізнесу.

-преференції щодо кредитування окремих позичальників критеріїв визначення. Йдеться про клієнтів, які належать до категорії VIР чи так званих системних клієнтів.

Об'єкти і суб'єкти, які не підлягають кредитуванню банком.

Недоцільно надавати кредитні послуги клієнтам, проти яких порушено справу про банкрутство, які мають прострочену заборгованість за кредитами й сплатою процентів, майно яких перебуває у податковій заставі[27].

Політику у сфері забезпечення наданих кредитів. Як відомо, жодна із форм забезпечення позик не може повністю захистити банк від можливих втрат. На нашу думку, внаслідок тих умов, які склалися в економіці України, та зважаючи на наявні проблеми із захистом прав кредиторів перевага при кредитуванні має надаватися заставі рухомого і нерухомого майна. Кредитна політика окреслює чинники, котрі впливають на розмір процентної ставки за наданими банком кредитами, а також розподіл повноважень у процесі кредитного ціноутворення. Як відомо, процентна ставка за кредит складається із ставки залучення ресурсів чи базової ставки, а також надбавки за ризик. Право визначення розміру надбавки доцільно делегувати керівникам територіальних структурних підрозділів банку, виходячи із конкретних умов позики, тоді як мінімальний розмір процентної ставки має доводитися комітетом з управління активами та пасивами банку (у деяких банках це є компетенцією правління).

Нині загальноприйнятою є думка, що перегляд кредитної політики має здійснюватися не рідше як один раз на рік. Насправді умови роботи українських банків змушують їх вдаватися до коригування своєї кредитної політики значно частіше. Це зумовлює необхідність створення в банку спеціальної структури — комітету з кредитної політики, підпорядкованого спостережній раді банку.

Серед внутрішніх документів, котрі регламентують діяльність банку у сфері кредитування, особливе місце належить інструкціям (положенням), які визначають послідовність здійснення процедури кредитування, порядок проведення роботи з позичальниками й розподіл обов’язків між підрозділами банку в процесі надання, супроводу і повернення кредиту. Подібний документ, який можна умовно назвати положенням про кредитування, фактично визначає систему реалізації завдань, окреслених у меморандумі про кредитну політику.

Кредитна інструкція — це опис послідовних дій з реалізації конкретної кредитної процедури. Інструкція, що відповідає окремій кредитній процедурі, виглядає як опис послідовності взаємопов'язаних кроків із визначенням відповідальних виконавців та їх повноважень. Наприклад, інструкції можуть визначати, які повинні бути етапи процедури оформлення кредитної документації, які необхідно зробити кроки з відстежуванням кредитної історії або яких заходів необхідно вжити для мінімізації частки проблемних кредитів у портфелі банку.

Іншим внутрішньобанківським документом, який визначає методи реалізації кредитної політики є стандарти кредитування. У стандартах кредитування мають бути відображені такі основні моменти:

— порядок збирання та аналізу фінансової інформації;

— вимоги щодо забезпечення кредитів, гарантій та поручительства;

— правила організації кредитного процесу;

— порядок оцінки кредитоспроможності позичальника;

— вимоги щодо оформлення кредитної документації;

— зразки документів (кредитна угода, договір застави, поручительства тощо).

Розробка внутрішньої кредитної політики потребує від керівництва банку чіткого формулювання цілей кредитування і визначення, наскільки вони збігаються із загальною політикою і стратегією банку.

Отже, в цілому кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності, визначає конкретні прийоми, способи і методи її реалізації з метою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування. Але сама по собі кредитна політика, як би якісно вона не була розроблена, ще не гарантує забезпечення виконання встановлених параметрів діяльності банку та запланованого рівня ефективності кредитних операцій. Суттєве значення має організація робіт з підбору кадрів та управління ними, а також оптимальна функціональна побудова організаційної структури кредитного підрозділу комерційного банку.

1.2 Види, принципи та сутність банківського кредитування Банківські кредити поділяються на види за такими ознаками:

За терміном використання розрізняють кредити:

— короткострокові;

— середньострокові;

— довгострокові.

Короткострокові кредити надаються на строк до одного року. В українській банківській практиці вони є найпоширенішими. Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років, а довгострокові - понад три роки. З участю короткострокового кредиту формується, в основному, оборотний капітал товаровиробника (підприємця). Він опосередковує переважно поточну діяльність позичальника, а джерелом його повернення є поточні грошові надходження. З участю довгострокового кредиту здійснюється відтворення основного капіталу й опосередковується інвестиційна діяльність позичальника.

За забезпеченням кредити поділяються на забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) та незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів — стандартні і з підвищеним ризиком. До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними. Кредити з підвищеним ризиком — це ті, які не мають забезпечення, а також числяться за клієнтами з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.

Одноразові позички — це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта. Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. Гарантовані позички бувають двох видів:

— з попередньо обумовленою датою видачі;

— з видачею у міру виникнення в ній потреби.

Сутність гарантованої позичкової операції полягає у наданні банком зобов’язання надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).

Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:

— поступово (в розстрочку);

— водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку;

— відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

— на вимогу кредитора;

— з регресією платежів.

Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії. Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позичальника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок. На вимогу кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов’язкової інформації, що має надаватися банку. З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов’язання третьої особи.

За строком повернення банківські позички поділяються на:

— строкові;

— до запитання;

— прострочені;

— відстрочені (пролонговані).

Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов’язаний повернути таку позичку на першу вимогу банку. Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Відстрочені, або пролонговані - це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час.

За характером визначення процента банківські позички бувають:

— з фіксованою процентною ставкою;

— з плаваючою процентною ставкою.

Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам. Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив’язується, як правило, до облікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

За способом сплати процента розрізняються банківські позички:

— з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит);

— з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

За переважною більшістю банківських кредитів процент сплачується через певний час після видачі (як правило, через місяць). Це — звичайні позички. На відміну від них надання дисконтного кредиту передбачає утримання процента (дисконту) одночасно з видачею позички.

За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:

— надаються одним банком;

— є синдикованими (або консорціальними);

— є паралельними.

Найпоширенішими є позички, які надаються одним банком. Синдиковані позички надаються банківським консорціумом, в якому один з банків виконує роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, складає з позичальником кредитну угоду і надає позичку. Паралельні позички передбачають участь у їх наданні декількох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.

Важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками і клієнтами мають принципи банківського кредитування. Банківське кредитування здійснюється за такими принципами:

— Принцип строковості повернення означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час. Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових позичок, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернені позички.

— Принцип забезпеченості позичок означає, що проти заборгованості за позичками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-боржника, має бути певне майно (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу або зобов’язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає свою згоду.

— Принцип платності. Означає, що віддача позикових коштів здійснюється на визначених кредитним договором умовах оплати банку процентного доходу за користування кредитними ресурсами. Вартість, надана кредиторам у позичку, має зростати, створюючи його прибуток. Зазначений прибуток кредитора у вигляді позичкового відсотка і є платою позичальника за надану йому в тимчасове користування позичку.

— Принцип повернення кредиту. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язується в обумовлений термін повернути позичені кошти в повному обсязі, включаючи плату за користування ресурсів і всі можливі нараховані штрафні санкції.

— Принцип цільового використання. Цільове кредитування передбачає наявність об'єкта, мети або предмета кредитування, тобто того, заради чого й виникають кредитні відносини між банком та позичальником.

— Принцип територіальності. При кредитуванні фізичних осіб використовується територіальний принцип, згідно з яким рішення про видачу кредиту (встановлення кредитного ліміту) приймається на уповноваженому рівні, а виконання рішення здійснюється на локальному рівні в підрозділах банку.

Фізичним особам кредити надаються у 2-ох формах:

1. Споживчий кредит.

2. Кредитний ліміт.

Споживчі кредити є однією з форм надання кредитів фізичним особам. Споживчий кредит видається лише в національній валюті фізичним особам-резидентам України для купівлі споживчих товарів і послуг і повинен бути повернутий відповідно до умов кредитного договору. При цьому споживчі кредити поділяють:

1. Кредити на поточну діяльність.

2. Кредити в інвестиційну діяльність.

Комерційні банки України кредитують населення, розробляючи свої положення про споживчий кредит. Розміри кредитів визначаються, виходячи з вартості послуг та товарів, що є об'єктами споживчого кредитування. Процентна ставка залежить від ринку позикових капіталів, облікової ставки НБУ, процентної ставки, що нараховується при формуванні банком кредитних ресурсів. Питання, пов’язані з видачею кредитів населенню, вирішуються на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з банком за місцем постійного проживання, за винятком кредитів на будівництво і купівлю житлових будинків, які видаються за місцем забудови чи місцезнаходженням будинку.

Кредитні ліміти установлюються фізичним особам за умови дотримання принципів забезпеченості, поверненості, терміновості і платності. Кредитні ліміти надаються у формі поновлюваної кредитної лінії, тобто сума ліміту може бути використана частинами.

Взаємини сторін регламентуються «Договором про відкриття та обслуговування картрахунку», а також додатковими угодами. Рішення щодо надання кредитного ліміту приймається органом керівництва банку (кредитним комітетом) у межах делегованих йому повноважень.

Основою погашення кредитного ліміту є поточна і майбутня фінансова стабільність клієнта (стабільність рівня доходів).

Банк жадає від Позичальника забезпечення кредитного ліміту відповідно до законодавства Україну й у прийнятній для банку формі. Як забезпечення Банк приймає заставу, поручительство й інші форми зобов’язань, прийняті банківською практикою. Банк як забезпечення кредитних лімітів розглядає наступні види забезпечення:

— застава майнових прав за договором про депозитний внесок (фінансове покриття);

— гарантії і поручительства платоспроможних підприємств;

— застава нерухомості, транспортних засобів;

— застава майнових прав.

Банк може встановити кредитний ліміт на картку клієнта при наявності:

— коштів клієнта на депозитному рахунку в банку;

— коштів поручителя на депозитному рахунку в банку;

— ощадного сертифікату банку.

Банк і володар депозитного рахунку оформляють договір застави майнових прав на депозит і договір-доручення, в якому власник депозиту доручає банку у випадку непогашення заборгованості по кредитному ліміту здійснити погашення заборгованості з коштів, що знаходяться на депозитному рахунку. При наявності сертифікату Банк та клієнт підписують договір про передачу на збереження сертифіката і договір-доручення. Погашення кредитного ліміту здійснюється клієнтом шляхом внесення коштів на картку в готівковому чи безготівковому вигляді.

1.3 Етапи кредитного процесу Ефективність кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій.

І етап. Формування портфеля кредитних заявок.

Кредитні відносини між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної заяви, в якій передусім містяться відомості щодо позики, якої потребує клієнт: мета, розмір, вид і термін позики, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування. До пакета входять, як правило, такі документи. :

1. Паспорт громадянина України чи тимчасове посвідчення особи-резидента з вклеєним фото (25, 45 років), з пропискою в межах області, з підписом власника, без виправлень і підтирань.

2. Довідка (можлива копія чи дублікат) про присвоєння ідентифікаційного коду з ДПА. Якщо коду не присвоєно з певних релігійних, культурних мотивів і є відповідний запис у паспорті, довідка не потрібна.

3. Довідка про доходи — з місця роботи, декларації, корінці систем переказу коштів — за останні 6 місяців. При необхідності - довідки членів сім'ї. Довідка повинна бути обов’язково зареєстрована (мати номер і дату), з підписами керівника та головного бухгалтера.

ІІ етап. Безпосередня співбесіда з потенційним позичальником.

Кредитний працівник проводить попереднє інтерв'ю з потенційним позичальником. Ця бесіда має велике значення для вирішення питання щодо позики: вона дозволяє не тільки з’ясувати окремі деталі кредитної заявки, але й скласти своєрідний психологічний портрет позичальника. У ході співбесіди кредитний працівник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені за такими группами:

1.Загальні відомості про позичальника;

2.Питання щодо кредиту:

— яку суму клієнт планує отримати у позику;

— на що і як буде використана дана сума;

— процентна ставка;

— засоби надання кредиту.

3.Питання, пов’язані з погашенням кредиту:

— запланована сума заробітної плати;

— чи особи, готова надати гарантію або поручительство, та який його фінансовий стан.

4.Питання щодо забезпечення кредиту:

— яке забезпечення може бути передано у заставу;

— хто є власником забезпечення;

— де воно зберігається;

— чи знаходиться забезпечення під повним контролем позичальника;

— як була зроблена оцінка майна, що пропонується для забезпечення;

— які витрати на зберігання забезпечення.

5.Питання щодо зв’язків клієнта з іншими банками:

— з якими банками співпрацює клієнт;

— чи отримував він кредит від інших банків;

— чи є непогашені позики та який їх характер.

Після співбесіди кредитний працівник повинен прийняти дуже важливе рішення: продовжувати роботу з кредитною заявкою цього клієнта або вже на цьому етапі відмовити у видачі кредиту. Якщо пропозиції клієнта не відповідають в якихось аспектах принципам політики та стратегії банку в галузі кредитних операцій, то кредитна заявка має бути відхилена. Якщо ж за результатами співбесіди кредитний працівник приймає рішення щодо продовження роботи з клієнтом, він заповнює відповідний кредитний формуляр та передає його разом із кредитною заявкою та пакетом супровідних документів до підрозділу кредитного аналізу для оцінки кредитоспроможності позичальника.

ІІІ етап. Оцінка кредитоспроможності.

Кредитоспроможність — це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись за своїми борговими зобов’язаннями. Основними критеріями високої кредитоспроможності фізичної особи є:

— стійкі грошові потоки, які підтверджено документально з врахуванням перспективи на 6 місяців;

— високі моральні якості;

— стабільність відносин у сім'ї та на роботі;

— якісне забезпечення кредиту.

Результатом перевірки фінансового стану клієнта, з точки зору його платоспроможності, повинно бути віднесення позичальника до даного з класів (А, Б, В, Г, Д).

ІV етап. Підготовка до складання кредитного договору.

Четвертий етап можливий за умови позитивного для клієнта завершення попереднього етапу, тобто оцінювання кредитоспроможності і ризику. Цей етап ще називають структуруванням позички. У процесі структурування банк визначає такі параметри позички: вид кредиту, суму, строк, забезпечення, порядок видачі і погашення, ціну позички тощо. Вид і термін кредиту залежать від того, куди будуть вкладатись позичені кошти.

V етап. Кредитна угода.

Після закінчення роботи щодо структурування позички банк приступає до переговорів з клієнтом про укладання кредитної угоди. Посадова особа, яка веде переговори з клієнтом відносно кредиту, повинна ознайомити його з обов’язковими умовами майбутньої кредитної угоди, без виконання яких позичка не може бути надана, а також з умовами, стосовно яких можливий компроміс. У кредитній угоді передбачаються: мета, сума і строк позички, умови і порядок її надання і погашення, форми забезпечення зобов’язань клієнта за кредитом, процентна ставка, порядок внесення плати за позичку, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо надання і погашення кредиту, перелік документів і періодичність їх подання банку й інші умови процесу кредитування. Уклавши кредитний договір, економіст формує кредитну справу позичальника.

VІ етап. Моніторинг і контроль якості виданих кредитів.

В ході кредитного моніторингу працівники відповідного банківського підрозділу повинні своєчасно розпізнавати та оперативно відстежувати тенденції негативних змін у діяльності позичальника. Найбільш поширеними факторами, що свідчать про погіршення кредитоспроможності позичальника, виступають:

— порушення графіка погашення заборгованості за кредитом та процентів;

— негативні тенденції зміни значень фінансових показників;

— несвоєчасне надання поточної інформації.

Таким чином, можна зауважити що якісне, професійне та послідовне виконання всіх необхідних процедур основних етапів банківського кредитування та кредитування в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставкиє є необхідною та найважливішою умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного рівня доходності, платоспроможності й ліквідності банківської діяльності.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ПАТ «ДІАМАНТБАНК»

2.1 Загальна економічна характеристика ПАТ «Діамантбанк»

Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» — сучасний та стабільний банк для корпоративних й індивідуальних клієнтів, надійний партнер у світі бізнесу.

" Діамантбанк" зареєстрований Національним Банком України 17 листопада 1993 року. Є публічним акціонерним товариством. З-поміж акціонерів-засновників Банку:

— Дочірнє підприємство «Голдфілд-Фінанс» ;

— ТОВ «Інтер-Вент» ;

— ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Енергоінвест» ;

— ТОВ «Техноінвест» ;

— ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» .

18 років на фінансовому ринку України ПАТ «Діамантбанк» зростає забезпечуючи високу якість банківських продуктів, рівень обслуговування та надійність[50].

Згідно з дозволами та ліцензією НБУ Банк має право виконувати такі операції:

1. приймання вкладів (депозитів) юридичних та фізичних осіб;

2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів по цих рахунках з використанням платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

4. надання гарантій, поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

5. придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, з прийняттям на себе ризику виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

6. лізинг;

7. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів;

8. випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

9. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

10. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;

11. операції з валютними цінностями:

— неторговельні операції з валютними цінностями;

— ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів в національній валюті України;

— ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті;

— ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

— відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

— залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

— залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках, інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

12. емісія власних цінних паперів;

13. організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

14. здійснення операцій на ринку цінних паперів від власного імені (включно з андерайтингом);

15. здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

16. перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

17. операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

— з інструментами грошового ринку;

— з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

— з фінансовими ф’ючерсами та опціонами.

18. довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Попри непросту ситуацію, що склалася в банківському секторі, «Діамантбанк» впевнено працював протягом року й створював передумови для стабільного майбутнього та зміцнення фінансової стійкості Банку і його клієнтів[50].

2010 рік був позначений такими показниками:

Фінансовий результат.

Чистий прибуток Банку у 2010 році склав 3,642 млн. грн. При цьому було забезпечено позитивну динаміку доходів та витрат Банку по кожному бізнес-напряму.

Ресурсний потенціал.

Обсяг зобов’язань «Діамантбанку» (ресурсна база) станом на кінець року склав 1 864 млн. грн. Завдяки правильній стратегії, обраній в період кризи, і обережній політиці в попередні роки, Банк зміг зміцнити свій ресурсний потенціал.

Капітал банку.

Регулятивний капітал ПАТ «Діамантбанку» за підсумками 2010 року склав 284 249 тис. грн. (темп зростання у 2010 році склав 1,94%).

Зовнішніх позик та заборгованостей перед нерезидентами Банк не має.

Мережа банку.

На кінець 2010 р. мережа банку склала 70 відділень.

Клієнтська база.

У 2010 році Банк збільшив портфель клієнтів на 29,6%. Банк обслуговує понад 13 236 приватних клієнтів та 9 095 корпоративних клієнтів.

Продукти та послуги. Банк активно запроваджував нові комплексні продукти та послуги для корпоративних й індивідуальних клієнтів[51].

Наведені результати були досягнуті завдяки принципам, що їх «Діамантбанк» дотримується уже довгі роки:

— принцип економічної доцільності та прибутковості інвестованого капіталу;

— постійне нарощування ресурсної бази та виважена кредитна політика, що дають змогу отримати високий фінансовий результат;

— принцип динамічного зростання кількості корпоративних клієнтів в галузях економіки з високою доданою вартістю та приватних клієнтів з високим рівнем достатку й економічною активністю;

— Банк створює умови, за яких кожен співробітник може максимально реалізувати свої здібності;

— принцип нейтралітету щодо політичних партій і рухів та здійснення своєї діяльності насамперед в інтересах вкладників Банку, клієнтів, акціонерів та партнерів.

Банк відмовляється від фінансування проектів, що являють собою соціальну чи екологічну небезпеку для України.

Основні показники, що характеризують фінансовий розвиток Банку, наведено у Таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Фінансові показники ПАТ «Діамантбанку» за 2010;2011 роки[51].

Як видно із таблиці, протягом року спостерігалася позитивна динаміка збільшення кредитного портфеля банку, а також зростання залучених депозитів.

Події року у ПАТ «Діамантбанк» :

— запроваджено систему дистанційного управління рахунками для фізичних осіб — Internet-banking. Дана система є однією з найкращих в Україні та дає можливість клієнтам управляти своїми поточними, депозитними, картковими і кредитними рахунками;

— «Діамантбанк» посів сьоме місце в рейтингу банків, які найактивніше кредитували бізнес у першому півріччі 2010 року (за даними газети «Дело»);

— «Діамантбанк» отримав довгостроковий кредитний рейтинг uaBBB (за Національною рейтинговою шкалою). Прогноз кредитного рейтингу — стабільний;

— Діамантбанк першим з-поміж українських банків відкрив прямий кореспондентський рахунок у китайських юанях в банку Standard Chartered Bank (м. Шанхай);

— перемога у конкурсі «Банк року — 2010» за версією журналу «Банкиръ» у номінації «Найбільш клієнтоорієнтований банк» ;

— в грудні отримано спеціальну нагороду в рамках конкурсу «Банк року — 2010» — диплом за значний внесок у розвиток двосторонніх відносин між Україною і Китаєм.

Відповідно до стратегії розвитку ПАТ «Діамантбанк» на 2009;2012 роки, основною метою є ефективне зростання обсягів бізнесу, поширення його частки у банківському секторі України, підтримання довгострокових відносин з клієнтами, успішна конкурентна боротьба з вітчизняними фінансово-кредитними закладами[50].

Основною метою ПАТ «Діамантбанк» на 2012 рік є покращення якості обслуговування клієнтів, ефективне зростання обсягів бізнесу, а також мінімізація наслідків світової фінансової кризи шляхом реструктуризації кредитів. З метою управління власними ризиками та захисту інтересів клієнтів дотримання обов’язкових економічних нормативів та політики формування резервів. ПАТ «Діамантбанк» здійснює кредитні операції відповідно до основних напрямків кредитної діяльності банку на підставі чинного законодавства України, свого Статуту, Ліцензії Національного банку України на право проведення активних операцій, нормативних актів НБУ та внутрішніх положень.

2.2 Аналіз кредитного портфелю ПАТ «Діамантбанку»

Кредитний портфель Банку — це сукупність кредитних операцій, які є однорідними щодо наступних характеристик:

— відокремлений структурний підрозділ Банку, який видає та супроводжує кредитні операції;

— бізнес-напрямок Банку, який видає та супроводжує кредитну операцію;

— вид кредитного продукту;

— валюта кредитної операції.

Кредитна політика Банку розповсюджується на кредитні продукти для:

— юридичних осіб;

— фізичних осіб;

— банківських установ.

Джерелом кредитування в ПАТ «Діамантбанк» в 2011 році є залучені кошти у розмірі 1 824 046 тис. грн. та власний капітал у розмірі 268 048 тис. грн.

Кредитний портфель ПАТ «Діамантбанку» станом на 01.01.2011 року становив 1 826,28 млн. грн. Структуру кредитного портфелю «Діамантбанку» можна зобразити за допомогою діаграми. (див. рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Структура кредитного портфеля станом на 01.01.2011 р[51]

Згідно проведеного аналізу видно, що кредитний портфель фізичних осіб в усій структурі загального кредитного портфелю становить тільки 4,41% (80,59 млн. грн.). Значна частина (95,59%) кредитного портфелю юридичних осіб свідчить про те, що важливим елементом політики Банку було пріоритетне кредитування «живого» бізнесу і стримане ставлення до споживчого кредитування, іпотеки та проектів, пов’язаних з нерухомістю.

Структуру кредитного портфелю розглянуто в вартісному вираженні (млн. грн.) тому такий значний показник як 95,59% також можна пояснити тим, що розмір кредитів що надаються юридичним особам значно більше ніж розмір кредитів, що надаються фізичним особам.

Також в 2011 році банком було активізовано напрямок кредитування українського бізнесу (насамперед компаній, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність);

Одним з елементів зваженої кредитної політики Банку було пріоритетне кредитування в національній валюті. На рис. 2.2. можна побачити що, частина національної валюти в кредитно-інвестиційному портфелі Банку складає 77,06%. Це дало можливість утримати якість портфеля в період кризи, оскільки платоспроможність основної частини позичальників не залежала від курсу гривні.

Рис. 2.2. Структура кредитного портфеля станом на 01.01.2011 р[51]

Види кредитних продуктів Банку, які надаються юридичним особам в ПАТ «Діамантбанк» [50]:

— фінансовий лізинг (фінансовий лізинг транспортних засобів);

— кредити для юридичних осіб в інвестиційну діяльність;

— кредити для юридичних осіб в операційну діяльність;

— кредити Овердрафт для юридичних осіб;

— факторинг;

— гарантії, поруки та інші зобов’язання за третіх осіб, авалювання векселів;

— проектне фінансування.

Види кредитних продуктів, які надаються фізичним особам в ПАТ «Діамантбанк» :

— споживчі кредити;

— овердрафти за емітованими Банком платіжними картками;

— іпотечні кредити на придбання та/або під заставу нерухомості;

— кредити довірителів ФФБ під заставу майнових прав на об'єкти інвестування;

— кредити на придбання автомобілів.

Оскільки темою дипломної роботи є удосконалення механізму кредитування фізичних осіб, розглянемо кредитний портфель фізичних осіб ПАТ «Діамантбанк» .

Продаж кредитних продуктів фізичним особам здійснюється точками продажу банківських продуктів: в Центральній Дирекції ПАТ «Діамантбанку» — Центром кредитування м. Києва, в регіональних відділеннях та дирекціях — відповідним органом в структурі цих дирекціях та відділеннях.

Для проведення аналізу кредитного портфелю фізичних осіб взято кредитний портфель фізичних осіб Центру Кредитування м. Києва.

В межах дії Центру Кредитування «Діамантбанку» здійснюється продаж наступних субпродуктів за таким видами продуктів (Таблиця 2.1):

Таблиця 2.1 Види продуктів в ПАТ «Діамантбанк» [51]

Станом на 01.01.2011 року кредитний портфель Центру кредитування становив 33,666 млн. рн., що становить 41% від загального кредитного портфелю фізичних осіб ПАТ «Діамантбанку» (80,59 млн. рн.). Докладніше структуру та динаміку кредитного портфелю Центру кредитування можна розглянути в Додатку А.

Згідно проведеного аналізу видно, що за 2010 рік кредитний портфель зменшився на 21,343 млн. грн., але плановий показник зменшення кредитного портфелю становив 45,362 млн. грн. згідно платіжного календаря. Даний факт свідчить про те, що за 2010 рік відтік кредитного портфелю зменшився на 24,019 млн. грн.

В розрізі по субпродуктам можна розглянути структуру кредитного портфелю (див. Рис. 2.3 та Рис. 2.4):

Рис. 2.3. Структура кредитного портфелю в вартісному виразі за продуктами Центру кредитування ПАТ «Діамантбанку» [51]

Рис. 2.4. Структура кредитного портфелю в вартісному виразі за продуктами Центру кредитування ПАТ «Діамантбанку» [51]

Згідно проведеного аналізу видно, що в вартісному виразі значну частину Кредитного портфелю Центру Кредитування займають продукти «Автокредитування» — 40% та «Іпотека» — 28%.

Також структуру кредитного портфелю можна розглянути в розрізі кількості укладених угод за кредитними продуктами (див. Рис. 2.5. та Рис. 2.6):

Рис. 2.5. Структура кредитного портфелю за кількістю угод за продуктами Центру кредитування ПАТ «Діамантбанку» [51]

Рис. 2.6. Структура кредитного портфелю за кількістю угод за продуктами Центру кредитування ПАТ «Діамантбанку» [51]

Згідно проведеного аналізу видно, що за період 2010;2011 року значно зросла кількість угод за таким субпродуктом як «Кредитна картка «Діамант-Преміум». Кількість угод збільшилась на 79, в порівнянні на початок року.

Кредитний портфель Банку забезпечений ліквідною заставою. Кредитні ризики застраховані. Проблемна заборгованість, що враховується в Кредитному портфелі Центру Кредитування становить 4,934 млн. грн. та обліковується за 76 угодами. Це можна розглянути в Таблиці 2.2:

Таблиця 2.2 Динаміка проблемної заборгованості в Кредитному портфелі Центру кредитування ПАТ «Діамантбанку» [51]