Предмет, види та зміст економічного аналізу

• Тема 1. Предмет, мета і види економічного аналізу
• Сфера економічного аналізу
• Мета, зміст і завдання економічного аналізу
• Предмет економічного аналізу та його об'єкти
• Тема 2. Метод економічного аналізу та його основні прийоми
• Метод економічного аналізу, його складові. Методологія, методика
• Суть і характеристика основних принципів аналітичного дослідження

Тема 1. Предмет, мета і види економічного аналізу.

Аналіз як абстрактно-логічний метод пізнання. Сфера економічного аналізу..

Роль економічного аналізу в управлінні діяльністю суб'єкта господарювання..

Мета, зміст та завдання економічного аналізу..

Предмет економічного аналізу та його об'єкти..

Місце економічного аналізу в системі наук..

Поняття виду і напрямку економічного аналізу. Класифікація і характеристика видів економічного аналізу..

Метою вивчення цієї теми є оволодіння науковими основами економічного аналізу.

Розгляд питань доцільно розпочати із з’ясування змісту аналізу як абстрактно-логічного методу пізнання явищ, процесів як у природі, так і в суспільстві. Сфера застосування економічного аналізу обмежується застосуванням аналітичного дослідження до явищ і процесів економічного характеру.

Метою застосування економічного аналізу в управлінні діяльністю суб'єктів господарювання є підвищення його ефективності. Роль економічного аналізу в процесі управління в умовах нестабільності та непрогнозованості змін ринкового середовища суттєво зростає, адже він є дієвим засобом обґрунтування та вибору доцільних управлінських рішень, спрямованих на забезпечення стійкого та ефективного функціонування суб'єкта господарювання. В управлінській діяльності аналіз займає проміжне місце між збором і обробкою інформації та прийняттям управлінських рішень. Це означає що прийняттю кожного управлінського рішення повинна передувати робота по оцінці його доцільності та ефективності. Адже непродумані, неефективні рішення можуть завдати серйозної шкоди і навіть стати причиною краху діяльності.

Практична цінність економічного аналізу як прикладної діяльності, і як науки полягає в досягненні її основної мети — забезпечити об'єктивну оцінку стану аналізованого об'єкта та сприяти обґрунтуванню управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності його функціонування. Залежно від цільового спрямування окремого аналітичного дослідження, рівня його проведення, специфіки аналізованого об'єкта, визначається зміст аналізу (його сутність) та основні завдання.

Центральне місце при вивченні теми займає питання визначення предмета економічного аналізу як науки. Його характерною рисою є дослідження причинно-наслідкових зв’язків, що виникають між явищами і процесами економічного характеру. Оволодіння механізмом дії економічних законів, закономірностей, процесів і явищ дозволяє правильно їх оцінити, вказати на фактори та причини формування, спрогнозувати подальший розвиток подій, і якщо це можливо, — внести певні корективи, спрямовані на вдосконалення об'єкта аналізу.

Аналітичне дослідження економічних явищ і процесів здійснюється стосовно широкого кола об'єктів, в якості яких можуть виступати як економіка держави в цілому, її галузі, реґіони, окремі підприємства. Залежно від мети проведення аналізу, його об'єктом можуть бути також їх окремі структурні елементи, напрямки чи аспекти.

Економічний аналіз є самостійною галуззю цілісної системи економічної науки, в той же час, він тісно пов’язаний з її іншими складовими елементами, з переважною більшістю з яких цей зв’язок є взаємним.

Застосування економічного аналізу при розв’язанні широкого кола завдань, зумовлених різноманітними потребами управління, призвело до виділення окремих його напрямків, а згодом і видів. Вид економічного аналізу — теоретичне і практичне відособлення напрямку аналітичної роботи, що відрізняються за методикою, організаційними формами проведення, інформаційним забезпеченням тощо залежно від конкретних завдань, які ними вирішуються.

Конкретне аналітичне дослідження може бути ідентифіковане як вид аналізу за різними класифікаційними ознаками. Тому для встановленні виду аналізу при побудові його певної методики необхідно розглянути весь спектр класифікаційних ознак.

Рис. 1.1 Аналіз як абстрактно-логічний метод пізнання.

Сфера економічного аналізу.

Для того, щоб дослідити будь-який предмет чи явище необхідно з’ясувати його механізм функціонування, а отже фізично або абстрактно розібрати об'єкт на окремі елементи, тобто здійснити аналіз.

Термін «аналіз» буквально означає «розклад цілого на складові частини» з метою розкриття його внутрішньої будови, взаємозв'язків елементів цілого, сили їх взаємовпливу, визначення ступеня необхідності кожного з них. З аналізом тісно пов’язаний синтез, або поєднання виділених елементів для отримання цілого, якому притаманні нові ознаки.

Діалектична єдність аналізу та синтезу є синонімом наукового дослідження і складає зміст аналізу як абстрактно-логічного методу пізнання явищ, предметів, процесів. При цьому під аналізом розуміють мотивоване застосування всіх інших відомих методів пізнання об'єктивної реальності.

Дослідження економічних процесів і явищ є сферою економічного аналізу.

Рис. 1.2 Місце економічного аналізу в системі управління.

Рис 1.3 Роль економічного аналізу в підвищенні ефективності управління.

Мета, зміст і завдання економічного аналізу.

Мета економічного аналізу - оцінка стану, забезпечення життєздатності та підвищення ефективності функціонування суб'єкта господарювання..

Сутність економічного аналізу полягає в тому, що він є особливим видом діяльності, пов’язаним з:

Ш дослідженням економічних процесів, які складаються під впливом об'єктивних економічних законів і факторів суб'єктивного порядку, їх взаємозв'язку;

Ш виявом характеру дії економічних законів в конкретних умовах господарювання;

Ш розкриттям тенденцій та пропорцій господарського розвитку;

Ш науковим обґрунтуванням програм і прогнозуванням діяльності;

Ш контролем за виконанням планів та управлінських рішень, раціональним використанням ресурсів;

Ш виявленням позитивних і негативних факторів та кількісним виміром їх впливу;

Ш пошуком господарських резервів та розробкою заходів по їх залученню;

Ш виробленням і обґрунтуванням оптимальних управлінських рішень;

Ш узагальненням передового досвіду.

Зміст економічного аналізу, як систематизований перелік складових частин (елементів), випливає з його мети та тих функцій, які він виконує в системі управління.

При висвітленні питання про завдання аналізу слід мати на увазі те, що вони зумовлюються метою, видом та об'єктом аналізу. У найбільш загальному плані завдання, які стоять перед економічним аналізом діяльності суб'єкта господарювання, можна сформулювати таким чином:

1. Об'єктивна оцінка:

§ досягнутих масштабів діяльності об'єкта аналізу, пропорційності та динамічності його розвитку;

§ економічної ефективності використання ресурсів;

§ стану зовнішнього стосовно об'єкта аналізу середовища;

§ позицій об'єкта аналізу у зовнішньому середовищі;

2. Діагностика стану об'єкта аналізу:

§ фіксація і встановлення суттєвості відхилень від базового рівня, програми розвитку, договірних зобов’язань, дотримання норм, нормативів і квот;

§ визначення стадії життєвого циклу і проблемних зон діяльності об'єкта;

§ встановлення причинно-наслідкових зв’язків функціонування об'єкта і побудова його факторної моделі;

§ розрахунок впливу факторів на зміну результативних показників;

§ дослідження причин, що породжують і сприяють дії певних факторів.

3. Діагностика перспективи функціонування об'єкта аналізу:

§ життєздатності, прогнозування розвитку об'єкта та зовнішнього середовища;

§ надійності прогнозу розвитку об'єкта аналізу та зовнішнього середовища;

§ співставності потенціалу об'єкта і ємності зовнішнього середовища;

§ обґрунтованості економічними розрахунками запланованих показників щодо масштабів, пропорційності та динамічності діяльності;

§ напруженості програми функціонування та договірних зобов’язань об'єкта.

4. Пошук і мобілізація резервів підвищення ефективності діяльності:

§ вивчення передового вітчизняного та світового досвіду;

§ вироблення рішень, спрямованих на усунення негативних і створення умов для підсилення дії позитивних факторів;

§ обґрунтування вибору найоптимальнішого з варіантів управлінських рішень.

Предмет економічного аналізу та його об'єкти.

Вивчення будь — якої дисципліни, як правило, розпочинають з окреслення її предмета. Адже саме у ньому коротко і влучно відображається те головне, що відрізняє цю науку від інших, суміжних до неї. Тобто, кожна наука має свій предмет дослідження, який не співпадає в галузях науки.

Як галузь економічної науки, економічний аналіз є системою знань, пов’язаних з дослідженням економічних явищ і процесів. Господарська (економічна) діяльність є сферою дослідження багатьох економічних наук і дисциплін: економічної теорії; макро-, мікроекономіки; менеджменту; фінансів; статистики; бухгалтерського обліку та інших. Проте, кожна з цих наук знаходить своє специфічне поле діяльності, найсуттєвіші з точки зору даної науки ознаки і властивості об'єкта, які становлять її предмет.

Характерною рисою економічного аналізу, яка відрізняє його з поміж інших економічних дисциплін, є дослідження причинно-наслідкових зв’язків явищ і процесів економічного життя, переважна більшість з яких певним чином впливає або залежить одне від другого. Розкрити і зрозуміти їх — це означає розібратися в суті економічного явища, відтворити закономірності та особливості його функціонування.

Володіння внутрішнім механізмом еволюції дозволяє:

дати правильну оцінку стану і динаміки розвитку об'єкта,.

виявити напрям і силу дії факторів, що їх зумовили,.

спрогнозувати розвиток подій;

внести корективи в діяльність об'єкта, спрямовані на його ефективніше функціонування.

Отже: предметом економічного аналізу є вивчення внутрішньої будови та причинно-наслідкових зв’язків явищ і процесів економічного життя, які складаються під дією об'єктивних законів та факторів суб'єктивного порядку, з метою підвищення ефективності функціонування об'єкта дослідження..

На відміну від предмета, який для кожної науки є єдиним, об'єктів дослідження може бути багато, при чому вони можуть співпадати в різних галузях науки.

Багатогранність сфер і проявів економічного життя зумовлює широке коло об'єктів дослідження економічного аналізу. Залежно від завдань аналізу та рівня, на якому вони вирішуються, об'єктами економічного аналізу можуть бути взяті в цілому:

· економіка держави;

· економіка галузі;

· економіка реґіону;

· економічні аспекти реалізації цільової програми;

· фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання;

· а також фінансово-економічні аспекти їх окремих структур, сторін, напрямків чи проявів.

У тісному діалектичному зв’язку з категорією об'єкта аналізу (того, на що спрямоване дослідження) є поняття його суб'єктів (тих, що його проводять). До їх числа належать:

§ зовнішні аналітики (інвестори, кредитори та кредитні установи, фіскальні органи, органи державного і наддержавного управління, аудиторські й консалтингові фірми, контрагенти (партнери), громадськість);

§ внутрішні аналітики (власники, апарат управління, інший персонал суб'єкта господарювання).

Рис. 1.4 Місце економічного аналізу в системі наук.

Рис. 1.5 Типологія видів економічного аналізу.

Таблиця 1.1..

Види економічного аналізу.

Тема 2. Метод економічного аналізу та його основні прийоми.

1. Метод економічного аналізу, його складові. Методологія, методика..

2. Основні категорії економічного аналізу..

3. Характеристика основних принципів економічного аналізу..

4. Класифікація і характеристика прийомів економічного аналізу.

Основу будь-якої науки становлять її предмет і метод.

Предмет — це те, чим займається дана наука на відміну від інших наук. Характерною рисою предмета економічного аналізу є вивчення причинно-наслідкових зв’язків явищ і процесів господарської діяльності. Сутність і основна мета економічного аналізу — об'єктивна оцінка стану аналізованого об'єкта і вияв можливостей підвищення ефективності його функціонування. Досягнення мети кожної науки здійснюється завдяки властивому їй методу.

Питання про всезагальні форми і методи дослідження вивчаються філософською наукою (яка виробила універсальну методологічну основу пізнання — діалектику), однак методологія і методика наукового пізнання в кожній конкретно галузі знань (науці) розробляється самостійно, виходячи із завдань, які цією наукою ставляться і вирішуються. Зосередимо свою увагу на таких категоріях, як метод, методологія, методика.

Метод науки — це система теоретико-пізнавальних категорій, регулятивних принципів наукового дослідження та наукового інструментарію.

До основних категорій (логічних понять) економічного аналізу відносять: показник, фактор, резерв, модель, ін.

Предмет і об'єкт дослідження характеризуються за допомогою показників, що відображають кількісну і якісну сторони явища або процесу. Залежно від ознак, які покладені в основу поділу, показники класифікують на групи.

економічний аналіз вид метод.

Фактори - активно діючі рушійні сили, що викликають позитивні або негативні зміни в стані об'єкта і в показниках, що його відображають. Поняття фактору близьке до поняття причини, однак причини — це явища, які глибше, ніж фактори впливають на зміни, які виникають в стані об'єкта. Вони деталізують механізм дії факторів. Фактори класифікують у групи за рядом ознак.

Загальновідомо, що в економіці під резервами розуміють наявність деякої величини ресурсів, які акумулюються для використання на певні потреби в майбутньому. В економічному аналізі цей термін переважно застосовується в дещо іншому контексті. А саме: резерви - невикористані можливості підвищення ефективності діяльності, які виявляються в ході аналізу. Резерви підвищення ефективності діяльності доцільно класифікувати у групи.

Модель є таким описом системи, яким можна оперувати для дослідження елементів, природи їх поведінки та взаємозв'язків, а також впливу на її стан в цілому.

Зв’язок економічних явищ проявляється внутрішньо зумовленою їх зміною. Серед багатьох форм закономірного зв’язку явищ важливу роль відіграє причинний, суть якого в породженні одного явища іншим. Такі зв’язки називаються причинно-наслідковими. Ознаки, які характеризують причину, називаються факторними (незалежними, екзогенними); ознаки, які характеризують наслідок, називаються результативними (залежними, ендогенними). Сукупність факторних і результативних ознак, що пов’язані причинно-наслідковим зв’язком, називається факторною системою.

Моделлю (математичною формулою) описуються зв’язки у факторній системі. У найбільш загальному вигляді вона може бути представлена так:

y = f (), де:

y-результативна ознака;

x-факторніознаки.

Процес побудови аналітичного виразу цієї залежності називають процесом моделювання досліджуваного явища. Існують два типи зв’язків, які піддаються дослідженню в процесі факторного аналізу: детерміновані і стохастичні.

Зв’язок називається детермінованим (повним), якщо узагальнюючий показник однозначно визначається значеннями факторних ознак. Прикладом є модель формування вартості продажу як добуток кількості проданих виробів на їх ціну.

Зв’язок називається стохастичним (імовірнісним, неповним), якщо значення узагальнюючого показника неповністю визначається значеннями факторних ознак, тобто має місце статистичний розподіл з певною імовірностю появи конкретних значень. Тому при моделюванні таких зв’язків оцінка узагальнюючого показника представлена середніми величинами Прикладом такої моделі є регресійні рівняння, що виражають залежність продуктивності від стажу роботи та кваліфікації робітника.

Аналіз в значній мірі базується на застосуванні детермінованих факторних моделей.

Розглядувані зв’язки можуть бути прямими та зворотніми. У першому випадку зростання (зменшення) факторної ознаки призводить до росту (зменшення) результативної. У другому — навпаки. Зростання (зменшення) факторної ознаки призводить до зменшення (росту) результативної.

Зв’язок буває: адитивним Т = а + в + с;

мультиплікативним Т = а х в х с;

кратним Т = а/в;

комбінованим Т =а/ (в + с).

При дослідженні зв’язків (факторному аналізі) вирішується декілька задач:

встановлення факту наявності або відсутності зв’язку між аналізованими показниками;

вимір щільності зв’язку;

встановлення невипадкового характеру виявлених зв’язків;

кількісна оцінка впливу зміни факторів на зміну результативного показника;

виділення найбільш значимих факторів, що визначають поведінку результативного показника.

З’ясування типології та характеристики моделей сприяє формуванню навиків їх подальшої побудови в межах вивчення курсу та в подальшій практичній діяльності.

Проведення аналітичного дослідження здійснюється у відповідності з певними регулятивними принципами, які забезпечують процедурну сторону його методології та методики. Суть цих принципів викладена у відповідному питанні теми.

Основним елементом методу науки є її науковий апарат. На сьогоднішній день практично неможливо вичленити такі прийоми та способи, які властиві виключно одній науці. Це зумовлено взаємопроникненням наукових інструментаріїв різних наук. У економічному аналізі використовуються прийоми, розроблені в його межах, а також іншими галузями економічної науки. Прийоми економічного аналізу класифікують у групи.

Детальний розгляд складових елементів методу економічного аналізу та їх характеристика не є самоціллю, вони сприяють кращому розумінню ролі цих понять в господарській діяльності, правильному їх застосуванню при побудові методик економічного аналізу.

Метод економічного аналізу, його складові. Методологія, методика.

Метод будь-якої науки (буквально «шлях до чого-небудь») — спосіб досягнення мети — певним чином впорядкована діяльність, за допомогою якої вона вивчає і розкриває свій предмет. Це стосується і економічного аналізу, який шляхом глибокого вивчення господарських процесів дає можливість науково обґрунтовувати управлінські рішення.

Метод економічного аналізу - це спосіб системного комплексного вивчення, виміру та узагальнення впливу факторів на стан і динаміку господарського розвитку, визначення ефективності функціонування об'єкта та вироблення варіантів її підвищення, яке здійснюється з використанням всіх доступних джерел інформації через застосування загальнонаукових та спеціальних прийомів і способів дослідження..

Метод аналізу — це система теоретико-пізнавальних категорій, регулятивних принципів та наукового інструментарію дослідження об'єкта.

Категорії економічного аналізу — це найбільш загальні, ключові логічні поняття даної науки. До їх числа можна віднести: показник, фактор, резерв, модель, ін.

Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методик. До них відносять: системність, виявлення взаємозв'язку і взаємозалежності явищ (встановлення їх форми, причини формування та зміни), вивчення явищ в розвитку, комплексність, об'єктивність, побудови системи показників, поступова деталізація, визначення провідної ланки і «вузького місця», ефективність, періодичність (регулярність), оперативність.

Науковий інструментарій (апарат) економічного аналізу — це сукупність загальнонаукових і спеціально розроблених способів (прийомів, методик) дослідження об'єктів.

Методологія економічного аналізу — розділ науки, присвячений проблемам дослідження методу, вчення про розробку прийомів дослідження, а також сукупність прийомів, що застосовуються при дослідженні господарських процесів.

Методика — послідовність використання певних прийомів у процесі дослідження функціонування суб'єктів господарювання залежно від мети аналізу, конкретний алгоритм розрахунків показників т.д. Методика включає також систему правил і вимог, що гарантують ефективність застосування методу, тобто методики є практичним втіленням методу.

Рис. 2.1 Складові елементи методу науки.

Рис. 2.2 Класифікація економічних показників Рис. 2.3 Класифікація факторів діяльності суб'єкта господарювання Рис. 2.4 Класифікація резервів підвищення ефективності діяльності.

Рис. 2.5 Типологія моделей взаємозв'язку явищ.

Суть і характеристика основних принципів аналітичного дослідження.

Таблиця 2.1.

Рис. 2.6 Типологія прийомів економічного аналізу.

Порівняння - загальний прийом, використовується досить широко. Однак, навіть у практиці окремого підприємства часто зустрічаються показники, які порівнювати некоректно. Тому, перш ніж розпочати аналіз показників, потрібно привести їх до співставного виду. Способи приведення інформації до співставного виду:

нейтралізація вартісного фактора використання єдиних цін при вивченні вартісних показників (співставні ціни).

нейтралізація кількісного (об'ємного) фактора. Наприклад, при вивченні собівартості, витрати на виробництво і реалізацію продукції вивчаються в перерахунку на фактичний обсяг.

нейтралізація дії структурного фактора полягає в усуненні незіставності через наявність структурних зрушень, наприклад, при аналізі динаміки обсягу виробництва продукції.

нейтралізація фактору часу забезпечується приведенням терміну, за які здійснюються порівняння, до однакової тривалості в днях.

приведення до єдиної методології розрахунку. Співставляються показники, розраховані за тотожними формулами.

однотипність об'єктів порівняння.

Рис. 2.7 Основні способи вираження результатів застосування прийому порівняння Результати застосування прийому порівняння можуть бути представлені як в абсолютній формі (абсолютне відхилення), так і через відносні величини.

Рис. 2.8 Основні способи виміру відносних величин.

Прийом типізації застосовують для узагальнення інформації, виявлення типових характеристик явищ і процесів. Типізацію здіснюють через групування та середні величини.

Групування - поширений в аналізі статистичний прийом, що застосовується для узагальнення інформації. Полягає в утворенні груп даних за певними ознаками (кількісними або атрибутивними). Групування бувають первинними і вторинними; типологічними, структурними, аналітичними. Аналітичне групування - виділення серед досліджуваних явищ характерних груп за певною ознакою з метою встановлення причинно-наслідкових зв’язків між двома показниками.

Середні величини являють собою узагальнюючу характеристику розміру певної ознаки або її зміни, що віднесена як одиниця до сукупності.

Балансовий прийом передбачає наявність рівноваги двох сторін (явищ). В аналізі широко застосовується для:

1) оцінки фінансового стану підприємства при проведенні фінансового аналізу за даними балансу (основного джерела інформації). Для нас звичний так званий горизонтальний одноступеневий формат балансу як рівність Активу балансу (його майна та боргових прав) його Пасиву (джерелам їх формування: власного капіталу та зобов’язань підприємства). У ряді зарубіжних країн більш вживаним є вертикальний формат багатоступеневого балансу, згідно з яким Активи — Зобов’язання = Власний капітал.

2) для розрахунку вливу чинників на зміну узагальнюючого показника в адитивно пов’язаних факторних моделях, так при дослідженні різних явищ використовуються так звані балансові ув’язки:

Залишок нереаліз. продук_поч. + Виготовлено = Реалізовано + Залишок нереаліз. продук. _кін;

Сальдо_поч. + Надійшло — Вибуло = Сальдо_кін..

3) для перевірки повноти і правильності визначення впливу факторів на величину відхилення за узагальнюючим показником. В усіх випадках алгебраїчний підсумок розміру впливу окремих факторів повинен дорівнювати величині загального відхилення за явищем в цілому. Відсутність цієї рівноваги свідчить про неповне виявлення впливу факторів обо допущення помилок при обрахунку впливу окремих факторів.

Прийоми елімінування - від латинського «eliminare», перекладається як виключення (усунення). Суть його полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємного і одночасного впливу факторів, послідовно розчленовують узагальнююче відхилення на часткові впливи кожного фактору. Якщо факторна модель має вигляд:

Т = а * b * c * d, то:

T = T + T +T + T.

Дозволяє окремо виміряти вплив кожного з одночасно діючих факторів на зміну результативного показника.

Прийом ланцюгових підстановок (скоригованих показників) полягає в поступовій заміні базових величин факторів на фактичні та в співставленні кожного наступного перерахованого (скоригованого) показника з попереднім.

Схема прийому ланцюгових підстановок.

Цей спосіб може бути використаний для розрахунку впливу трудових факторів на виконання програми випуску продукції промислового підприємства.

Чр * Кд * Тр. д. * Вс. г. = ТП; де:

Чр — Середньооблікова чисельність робітників; Кд — середня кількість днів, відпрацьованих кожним робітником за період; Тр. д. — середня тривалість робочого дня, год.; В с. г. — середньогодиний виробіток одного робітника; ТП — обсяг випуску продукції.

Вихідні дані для ілюстрації прийомів елімінування.

Ілюстрація прийому ланцюгових підстановок.

Спосіб абсолютних різниць є спрощеною формою прийому ланцюгових підстановок. Суть полягає в тому, що необхідно виявити відхилення по кожному з факторів, а тоді розпочати розрахунок впливів.

Схема прийому абсолютних різниць (відхилень).

Ілюстрація прийому абсолютних різниць (відхилень).

Необхідною умовою застосування цих двох прийомів є принцип виділення і переходу в розрахункових формулах від кількісного до якісного фактора, що має дуже важливе значення, оскільки в економічному аналізі прийнята сувора послідовність підстановок. Спочатку визначають вплив кількісного фактора, а тоді якісного. Від дотримання цього правила залежить правильність та однозначність розрахунку впливів факторів на узагальнюючий показник.

Найчастіше способом абсолютних різниць користуються у випадку, коли розрахункова формула представлена у вигляді добутку Т = а * b, де: а — кількісний, а b — якісний. У цьому випадку вплив факторів, а і b на зміну Т визначають:

Tа (величина впливу кількісного фактора) визначається як добуток відхилення по кількісному фактору на базову величину якісного показника.

Tb (величина впливу якісного фактора) визначається як добуток відхилення по якісному фактору на фактичну величину кількісного показника.

Прийом відносних різниць - по кожному із спеціально підібраних взаємопов'язаних показників визначають % виконання плану (або темп зміни в %), після чого різниця в % між кожним наступним і попереднім розрахунком множиться на базову величину узагальнюючого показника. Необхідна умова — певна форма взаємозв'язку (вкладеність) показників.

Схема прийому відносних (процетних) різниць.

Ілюстрація прийому відносних різниць.

Де — Тno — базове значення узагальнюючого показника (T _2, T _3, T₄ …Tn).

Прийом дольової (пайової) участі полягає у тому, що відхилення по узагальнюючому показнику розподіляється між факторами пропорційно до їх зміни в два етапи:

на першому — розраховується попереднє значення впливу фактора;

на другому — поправка до нього шляхом вторинного розподілу частини відхилення узагальнюючого показника, яка залишилась нерозподіленою за підсумками першого етапу.

Якщо взаємозв'язок показників має вигляд Y = X₁ * X₂ * Х₃, то:

попередній відносний вплив K_yi = Х_i1: Х_i0 * 100;

попередній абсолютний вплив Y_i^' = Y_{0 (}K_yi — 100): 100;

поправка до попередніх абсолютних впливів _i = (Y — Y_i^') * Y/Y_i^'.

остаточний вплив факторів на узагальнюючий показник Y_i =Y_i^' + _i;.

Схема прийому дольової участі.

Ілюстрація прийому дольової участі.