Еколого-економічна ефективність господарської діяльності підприємства

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра економіки підприємства ЗВІТ про проходження виробничої економічної практики в ДП «Ємільчинське лісове господарство»

спеціальності економіка підприємства факультету економіки та менеджменту Орлової Юлії Олександрівни Керівник практики Швець Юрій Михайлович ЖИТОМИР-2014

ВСТУП Мета проходження виробничої практики — вивчення сучасного стану виробничо-підприємницької діяльності підприємства, яке є об'єктом проходження практики, проведення комплексного аналізу його комерційної, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності, особливостей та перспектив розвитку підприємства в сучасних економічних умовах, розробка пропозицій щодо виходу підприємства на зовнішні ринки та підвищення ефективності діяльності.

В результаті написання роботи були сформовані наступні завдання:

* загальна еколого-економічна оцінка умов господарювання;

* ефективність функціонування основних і допоміжних галузей підприємства;

* рівень розвитку та ефективність виробничої і соціальної інфраструктури;

* екологічний стан виробництва сільськогосподарської продукції.;

* охорона праці.

При дослідженні використовувались такі методи як розрахунковий, монографічний, табличний, балансовий, аналізу, прогнозування та ін. За їх допомогою досліджувались стан і розвиток господарства за три останні роки.

Джерелами інформації для написання роботи є нормативні документи, економічна і періодична література, статистичні дані, первинна документація і звітність ДП «Ємільчинське ЛГ» за 2011;2013 роки.

Об'єктом практики є ДП «Ємільчинське ЛГ» Ємільчинського району Житомирської області.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ Назва підприємстваДП «Ємільчинське лісове господарство»

Юридична адреса та місцезнаходження — 11 200, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, смт. Ємільчине, вул. Кірова, 1.

Форма власності - казенне підприємство.

Галузь (вид діяльності) — лісівництво та лісозаготівлі.

Ємільчинське лісове господарство, колишній Ємільчинський лісгосп, було створене у 1924 році. До його складу увійшли Гноївська, Жужельська, Гартівська, Глумчанська, Ємільчинська і Чмелівська дачі. У 1960 році згідно Постанови РМ УССР від 30 листопада 1959 року за № 1834 Ємільчинське лісове господарство було реорганізоване в лісгоспзаг. В теперішній час входить до Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства і розташоване в північно-західній частині Житомирської області на території Ємільчинського та Новоград-Волинського адміністративних районів.

Загальна площа лісів держлісфонду Ємільчинського державного лісового господарства складає 50 609 га, в тому числі покрита лісом — 46 552 га тобто 92% від загальної площі.

За характером рельєфу територія держлісгоспу являє собою рівнину з незначними підвищеннями і котловидними впадинами. Лісові масиви віднесені до рівнинних лісів. Болота займають 2218 га.

В адміністративно-господарському відношенні територія держлісгоспу поділена на 7 лісництв Кочичинське, Жужельське, Гартівське, Глумчанське, Ємільчинське, Королівське та Барашівське, два нижні склади: нижній склад станції Жужель, нижній склад станції Яблунець та транспортний цех.

Річна розрахункова лісосіка становить 103,3 тис. м3 в тому числі від рубок головного користування 70,4 тис. м3 та від рубок догляду за лісом — 32,9тис. м3.

За 2013 рік цехом переробки деревини перероблено 23,2 т. м3 деревини.

Фінансово-економічний стан Ємільчинського держлісгоспу стабільний, своєчасно та в повному обсязі сплачуються податки до державного та місцевого бюджетів, своєчасно виплачується заробітна плата.

Обсяг реалізації лісопродукції за 2013 рік становить 68 249 тис. грн. Річний фонд оплати праці в 203 році скла 18 393,2 т. грн. Середньомісячна зарплата на працюючого — 3109 грн.

На підприємстві працює 631 чоловік з них 51 спеціалістів з вищою освітою і 96 чоловік з середньою — спеціальністю.

Основними видами продукції (сировиною і продуктами первинної переробки), що виготовляється Ємільчинським держлісгоспом є: лісоматеріали круглі для виробітку пиломатеріалів і заготовок, для ліній зв’язку і електропередач, для будівництва, фансировина для лущіння і стругання, дров’яна сировина для технологічних потреб, дрова для опалення, пиломатеріали, заготовки для паркету, заготовки пилені дубові, заготовки для європалет, штахетнік, паркетна ламель дубова, столярні вироби.

Тепер буде доцільно привести структуру товарної продукції підприємства Таблиця 1.1 Структура товарної продукції в ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Характеризуючи структуру товарної продукції підприємства згідно з таблицею 1.1. бачимо зростання в динаміці обсягів виробництва продукції, що позитивно характеризує діяльність досліджуваного підприємства. Розглядаючи зміни в частках кожного виду продукції в загальній кількості, бачимо певні зміни, які відбулися за період з 2011 по 2013 рр. Так, найбільшу частку у відсотках складають євро піддони 615,4004, переробка з відходів 140,855, частка ланів -136,4706 пункти, стовпчики для огорожі - 135,4839 пункти, ділова деревина — 124,9224, ЧМЗ — 121,7742, дрова для опалення — 107,9149, дров’яна деревина для технолог. потреб — 104,2395, частка усіх інших видів продукції, таких як пиломатеріали, паркет індустріальний, заготовки пилені для дуба, заготовки для євро піддонів, ламель, штахети що свідчить про певну адаптацію підприємства до потреб ринку.

земельний соціальний екологічний ресурс

РОЗДІЛ 2. ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСНОВНИХ І ДОПОМІЖНИХ ГАЛУЗЕЙ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Еколого-економічна ефективність використання виробничого потенціалу

2.1.1 Склад і структура земельних угідь В ході економічної характеристики об'єкта, неможливо обминути і не проаналізувати рівень забезпеченості і ефективності використання виробничого потенціалу підприємства, тобто земельних, трудових І матеріальних ресурсів.

Найважливішою складовою природних ресурсів є земля — охоронниця природних багатств, основа рослинного і тваринного світу, операційний базис розміщення об'єктів промисловості, населених пунктів і доріг. Земельні ресурси потрібні всім підприємствам, однак, якщо в промисловості земля є лише господарським базисом, то в сільському господарстві вона є основним засобом виробництва. Функціональні особливості використання землі визначають її важливе місце серед природних ресурсів. Вона є одночасно предметом, засобом праці, базисом для розміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічного зростання. Тому раціональне землекористування є обов’язковою частиною комплексної системи експлуатації та охорони природних ресурсів для всіх підприємств.

Наявних угідь у ДП «Ємільчинське лісове господарство» цілком достатньо для задоволення потреб підсобного господарства та працівників лісу.

Для підвищення продуктивності орних ділянок рекомендується: населення органічних і мінеральних добрив, дотримання системи сівозмін та агротехніки, вирощування сільськогосподарських культур.

Для підвищення продуктивності сіножатей проектується докорінне (1,1 га) та поверхневе поліпшення (148,4 га).

Докорінне поліпшення сіножатей проводиться шляхом розчистки чагарників, кочування пнів, внесення органічних та мінеральних добрив, посів трав.

Поверхневе поліпшення сіножатей проводиться шляхом розчистки, дискуванням, внесенням добрив, та підсівів трав. Ці заходи плануються проводити як окремо, так і в комплексі залежно під стану ділянки.

Випасання худоби, відповідно чинних правил проектується на загальній площі 18 124 га, а також на вигонах і пасовищах площею 7,3 га. Норма випасу худоби прийнята з розрахунку 5 га на 1 голову великої рогатої худоби в лісі та 3 голови худоби на 1 га пасовища.

Усього на виділеній площі дозволяється випасу 3627 голів великої рогатої худоби Таблиця 2.1 Розподіл існуючих угідь за користувачами

2.1.2 Наявність та ефективність використання матеріальних ресурсів Матеріально-технічна база являє собою сукупність речових елементів та енергії, за допомогою яких люди створюють продукцію. Вона включає землю; трактори, автомобілі, двигуни та інші засоби механізації, засоби хімізації; робочу і продуктивну худобу, виробничі будівлі і промислові споруди, багаторічні насадження; насіння, корми.

Доцільно наявність машин, механізмів, устаткування у ДП «Ємільчинське лісове господарство оформити у вигляді таблиці.

Таблиця 2.2 Наявність машин, механізмів, устаткування по Ємільчинському ЛГ станом на 01. 01. 2013р.

2.1.3 Склад і структура основних виробничих фондів Для розкриття суті основних фондів доцільно визначити основу виробництва, тобто наявність засобів виробництва, які безпосередньо приймають участь у процесі виробництва і формують кінцеві результати діяльності підприємства.

Виробничі фонди — це знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва. Залежно від характеру обороту, функціональної ролі і значення в процесі створення продукції виробничі фонди поділяються на:

— основні;

— оборотні.

Основні виробничі фонди (основний капітал) — це грошовий вираз знарядь праці, які беруть участь у процесі виробництва тривалий час зберігаючи при цьому свою натурально-речову форму і частинами переносять свою вартість на готову продукцію у вигляді амортизації.

Оборотні фонди — це предмети праці, що беруть участь у виробництві протягом лише одного виробничого циклу при цьому втрачаючи натуральну речову форму і повністю переносять свою речову вартість на заново створюваний продукт.

Основне економічне значення полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації, забезпечують якісне і своєчасне виконання робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці. Залежно від цільового призначення основні фонди поділяються на дві групи:

основні виробничі фонди;

основні невиробничі фонди.

Амортизація — це економічний процес поступової втрати своєї вартості і перенесення її на створену продукцію або виконану роботу. Амортизаційні нарахування здійснюються за балансовою початковою вартістю основних засобів і нормами амортизації, які визначають щорічну частку відшкодування їх початкової вартості. Методи нарахування амортизації визначені в законі України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Оборотний капітал — представлений активами, що призначені для виробничого споживання або реалізації протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу, а також грошовими коштами та їх еквівалентами.

Оборотні фонди — грошовий вираз предметів праці, що знаходяться на стадії виробничих запасів і незавершеного виробництва, які беруть участь лише в одному циклі виробництва і повністю переносять свою вартість на створюваний продукт.

З позицій суспільного аспекту витрати на виробництво продукції - це повні затрати праці (живої і уречевленої) — необхідної і додаткової. її величина вимірюється суспільно необхідним часом, який виступає у ролі нормативу і оплачується на ринку. Надмірні затрати праці не створюють вартості і на ринку не оплачуються. На підприємстві має місце відособлення його витрат від суспільних. До складу витрат входять лише його власні затрати: сировину, нафтопродукти, амортизацію, оплату праці тощо.

Собівартість — грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Виробничу собівартість формують витрати, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до місць зберігання. Цей вид собівартості визначають не лише в цілому по господарству, айв окремих госпрозрахункових підрозділах, що має особливо велике значення в умовах їхньої роботи на принципах комерційного розрахунку. У повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції. Виробничі витрати підприємств різноманітні. Для полегшення господарського обліку та аналізу виробничих затрат їх класифікують: за способом розподілу між об'єктами обліку всі затрати поділяють на прямі і непрямі; за участю та економічним значенням у процесі виробництва на основні й накладні, які в свою чергу поділяються на окремі статті затрат.

Основні виробничі фонди (основний капітал) — це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.

Таблиця 2.3 Наявність, рух та стан основних фондів у ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Як видно з таблиці, у 2013 році, порівняно з 2011 наявність на початок та на кінець року основних фондів зросла на 15 406 та 11 005 тис. грн. відповідно, проте вибуття і надходження їх також збільшилось на 11 081 і 33 тис.грн. відповідно, що є позитивним явищем, тому що оновлення ОЗ має бути більшим за вибуття.

Звідси й випливає позитивний коефіцієнт приросту, вибуття та оновлення. Вибуття саме по собі не є негативним явищем, навпаки, це, зазвичай свідчить про оновлення застарілого обладнання, певну модернізацію та інноваційний розвиток підприємства.

Неважко бачити, що середньорічна вартість основних виробничих фондів у 2013 році зросла, порівняно з 2011 на 1760 тис. грн., що є за інших однакових умов позитивним явищем. Відповідно зросла і фондоозброєність на 0,5 тис. грн., що, при зростанні кількості працівників свідчить про позитивну динаміку на підприємстві.

Проте фондовіддача виробничих фондів зменшилася на 0,3 грн., що є негативним явищем, а фондоємність — на 0,01 грн.

Оборотні активи підприємства включають: запаси; дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом, виданими авансами тощо; грошові кошти; витрати майбутніх періодів.

Розглянемо структуру оборотних активів ДП «Ємільчинське ЛГ"(табл.2.4). Характеризуючи структуру оборотних активів, бачимо, що у 2013 році зріс обсяг незавершених капітальних інвестицій на 1,78% порівняно з попереднім періодом, зросла також залишкова вартість основних засобів (на 38,28%), що позитивно характеризує розвиток підприємства у звітному періоді. В цілому відбулося збільшення необоротних активів на 3440 тис.грн. (?35%). Аналізуючи оборотні активи, можна помітити надзвичайно велике зростання виробничих запасів — на 69,93%, зменшення поточних біологічних активів — на 30,95%, що є негативним, позитивним стало зменшення незавершеного виробництва на 386 тис.грн. та залишків готової продукції на складах на 193 тис.грн. У 2013 році на підприємстві спостерігається також поява товарів на суму 1 тис.грн. Найбільш несприятлива ситуація на підприємстві з дебіторською заборгованістю, так, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла у звітному році на 9,26%, а дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом — у цілих 4 рази, інша поточна дебіторська заборгованість зросла з 2 до 78 тис.грн. Позитивно зріс обсяг грошових коштів в національній валюті з 3 до 4 тис.грн. Загалом відбулося зростання оборотних активів у звітному році на 4,53%.

Таблиця 2.4 Структура оборотних активів в ДП «Ємільчинське ЛГ»

2.1.4 Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами Використання робочої сили на підприємстві значною мірою залежить від організації праці, яка має забезпечувати раціональне поєднання всіх складових виробництва для досягнення найефективнішого використання лісових ресурсів, засобів виробництва, трудових ресурсів з урахуванням новітніх досягнень науки, кращого досвіду, прогресивних технологій, раціональних методів застосування нових технічних засобів. Організація праці здійснюється відповідно до об'єктивних економічних законів. Вона є економічною категорією, що виражає певну взаємодію елементів виробництва, зумовленої єдністю мети, часу, місця.

Під організацією праці розуміють систему заходів щодо раціонального використання робочої сили, в тому числі відповідну розстановку людей у процесі виробництва, розподіл і кооперацію, методи нормування, форми і мотивацію праці, організацію робочих місць. їх обслуговування і необхідні умови праці. Головне завдання організації праці - систематично поліпшувати використання живої праці, що передбачає:

розроблення і впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;

удосконалення організації трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;

удосконалення нормування праці;

застосування найбільш ефективних систем матеріального стимулювання праці;

підготовку кадрів і систематичне підвищення їх кваліфікації;

зміцнення їх трудової дисципліни та сприяння піднесенню творчої активності працівників;

поліпшення санітарно-гігієнічних, психофізіологічних і естетичних умов праці;

забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку.

Розроблені заходи раціональної організації мають відзначатись науковістю, комплексністю, оптимальністю, економічною ефективністю та гуманністю.

Продуктивність праці - здатність конкретної праці виробляти за одиницю часу певну кількість споживчих вартостей, виконувати відповідний обсяг робіт або надавати визначену кількість послуг.

Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції. У процесі виробництва жива конкретна праця є джерелом створення нової вартості, а також перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому підвищення її продуктивності значною мірою відображає ефективність і живої, і сукупної праці, — частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується в такий спосіб, що загальна трудомісткість товарів і послуг зменшується. У цьому полягає економічний зміст дії закону неухильного зростання продуктивності праці.

Специфіка обліку затрат минулої праці в аграрному секторі достатньо складна, і тому ці затрати обліковують лише в собівартості продукції. Проте в затратах живої праці відображається і праця того, хто займається технологічним процесом, і того, хто організовує та спрямовує виробничий процес, змінює технологію виробництва продукції, підбирає і комплектує агрегати. Тому жива праця поділяється на пряму і непряму, їх співвідношення становить приблизно 3:1.

Прямі затрати — затрати безпосередніх виробників" зайнятих на виробництві продукції рослинництва і тваринництва, це найбільш активна і цінна праця.

Непрямі затрати — затрати, пов’язані з організацією й управлінням виробництвом. Сюди належать затрати праці спеціалістів, адмінуправлінського персоналу, облікового апарату та ін.

Однак для визначення рівня продуктивності праці використовують лише прямі затрати праці - безпосередніх виробників. Це пов’язано зі складністю розподілу непрямих затрат праці за окремими видами продукції. Для визначення рівня продуктивності праці застосовують систему показників За результатами праці показники поділяються на основні та додаткові (проміжні). Основні показники визначають, використовуючи кінцевий результат, а додаткові дають змогу виміряти рівень продуктивності праці на проміжних стадіях.

За формою обчислення показники продуктивності праці є прямими та зворотними, а за способом вимірювання — натуральними, вартісними і трудовими. Основним показником продуктивності праці, що якнайповніше характеризує ефективність використання трудових ресурсів аграрних підприємств, є кількість виробленої продукції в розрахунку на одного середньорічного працівника.

Для визначення рівня продуктивності праці використовують валову продукцію, оцінену в порівняльних або поточних цінах. Цей показник можна використати при порівнянні продуктивності праці в динаміці на підприємстві, в районі, області, країні. Однак тут спостерігається вплив структури й асортименту продукції, а також змін у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію. Для визначення обсягу валової продукції до уваги беруться також якісні показники.

У зв’язку з цим натуральні показники продуктивності праці вигідно відрізняються (хоч і не відображають якості продукції): порівняно з вартісними, вони не зазнають впливу структурних зрушень в асортименті продукції і дають змогу використовувати облік затрат часу на окремих технологічних операціях, відображаючи реальні затрати живої праці, оскільки їх облік здійснюється безпосередньо в одиницях робочого часу.

Для визначення прямих показників продуктивності праці використовують вироблену продукцію і затрати живої праці, їх визначають діленням обсягу продукції в натуральному або вартісному обчисленні на час, затрачений на її виробництво:

Зворотний показник рівня продуктивності праці - трудомісткість, яка показує, скільки затрачено робочого часу на виробництво 1 ц продукції. Трудомісткість визначають окремо для кожного виду продукції, що дає можливість використати цей показник для порівняння в динаміці на підприємстві, між підприємствами, у галузі, регіоні та країні. Тому його часто використовують на практиці для аналізу господарської діяльності підприємств і характеристики ефективності виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції. Трудомісткість визначають за формулою:

Недоліком використання основних показників рівня продуктивності праці в натуральному вартісному обчисленні є те, що їх можна визначити лише за кінцевими підсумками господарської діяльності, тобто після завершення господарського року.

Для оперативного контролю продуктивності праці на проміжкових операціях сільськогосподарського виробництва використовують додаткові, або непрямі показники. Вони не дають справжнього аналізу трудових затрат, але в певний спосіб характеризують продуктивність праці на окремих етапах або проміжкових операціях технологічного процесу.

До них належать:

— виконання змінної норми виробітку на механізованих роботах;

— навантаження тварин або посівів окремих культур на одного працюючого;

— затрати праці за періодами порівняно з нормами.

Не можна ототожнювати продуктивність праці з її ефективністю. Продуктивність визначається відношенням продукту праці до її затрат і є результативним показником, а ефективність — відношенням корисного ефекту до затрат на його отримання.

Показники продуктивності й ефективності праці кількісно не збігаються. Поняття ефективності праці ширше, воно належить певною мірою до всієї сукупної праці. Загалом економія сукупної праці - це результат функціонування живої праці та її вплив на використання засобів виробництві.

Таблиця 2.5 Ефективність використання трудових ресурсів та продуктивності праці в ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Дані таблиці свідчать в цілому про зростання ефективності використання трудових ресурсів у 2013 році стосовно 2011 — це проявляється у збільшенні: відпрацьованих днів, а тому і годин 1 працівником на 3 і 24 відповідно; коефіцієнту використання трудових ресурсів на 0,0120, виробництво валової продукції (в порівняних цінах 2010 року) на 1 середньорічного працівника на 8244,8 тис. грн. а також виробництва валової продукції за 1 люд-год на 1799,7 грн.

На момент проходження практики на ДП «Ємільчинське ЛГ» було зареєстровано 609 чоловік працюючих, з них 51 спеціалісти з вищою освітою і 96 чоловік з середньою спеціальною. Вікова структура підприємства така: працівники віком до 35 років -177; чоловіки віком 36−55 років та жінки віком 36−50 років — 399; чоловіки віком 56−60 років та жінки віком 51−55 років — 30; чоловіки віком >65p. та жінки віком > 55р.- 3. Проглянувши структуру можна зробити висновки, що основну частку працівників складає населення віком від 36 до 55 років, а молодь в свою чергу займає майже в двічі нижчу позицію: у наш чаш це є досить актуальною проблемою. Підприємство забезпечене запчастинами і технікою для перевезення і обробки деревини. Плинність кадрів дорівнює 11%.

На момент проходження практики на ДП «Ємільчинське ЛГ» було зареєстровано 609 чоловік працюючих, з них 51 спеціалісти з вищою освітою і 96 чоловік з середньою спеціальною. Вікова структура підприємства така: працівники віком до 35 років -177; чоловіки віком 36−55 років та жінки віком 36−50 років — 399; чоловіки віком 56−60 років та жінки віком 51−55 років — 30; чоловіки віком >65p. та жінки віком > 55р.- 3. Проглянувши структуру можна зробити висновки, що основну частку працівників складає населення віком від 36 до 55 років, а молодь в свою чергу займає майже в двічі нижчу позицію: у наш чаш це є досить актуальною проблемою. Підприємство забезпечене запчастинами і технікою для перевезення і обробки деревини. Плинність кадрів дорівнює 11%.

Держлісгосп постійно працює над підвищенням професійного рівня кадрів підприємства. Із числа інженерно-технічних працівників, робітників і службовців навчаються без відриву від виробництва 7 працівників За 2011р. підвищили кваліфікацію 21 спеціаліст і працівники керівних посад, також підвищили кваліфікацію 32 робітники. За рахунок підприємства навчаються у ВУЗах і технікумах за останні 3 роки 31 чоловік, з них за цільовим направленням 26 осіб. За рахунок підприємства у ВУЗах і технікумах навчаються 10 чоловік, по цільовим направленням — 10.

2.2 Еколого-економічна ефективність господарської діяльності підприємства У період економічної кризи одним з основних завдань кожного підприємства є зміцнення фінансової стабільності за рахунок зміни виду діяльності або ведення паралельно ще суміжного та зменшення витрат. Основним економічним результатом господарювання є розмір прибутку, а ефективність діяльності визначається за допомогою показника рентабельності.

Еколого-економічна ефективність — відношення сумарних економічних та екологічних витрат до інтегрального еколого-економічного ефекту комплексна оцінка в просторі та часі взаємодії економічної діяльності й навколишнього середовища. Визначення еколого-економічної ефективності передбачає оцінку впливу господарського комплексу на навколишнє середовище, виявлення взаємозв'язків між економічною і екологічною підсистемами, попереднє виявлення ключових проблем охорони довкілля і диспропорцій економічного розвитку.

Визначення реальної еколого-економічній ефективності - надзвичайно складна проблема. Соціальні, моральні, екологічні наслідки шкоди, заподіяної господарською діяльністю навколишньому середовищу, не піддаються кількісному вираженню і не можуть бути відображені в економічній оцінці. Еколого-економічна оцінка ефективності виробництва характеризується тим щодо безпосередньо економічного ефекту додається прогнозований тривалий ефект, який враховує економічні наслідки від зміни навколишнього середовища в осяжному майбутньому. Складності економічно адекватної оцінки природних ресурсів і збитків, заподіяних господарською діяльністю навколишньому середовищу і людству, призвели до того, що часто еколого-економічну ефективність визначають як співвідношення витрат на охорону навколишнього середовища і традиційного економічного ефекту.

Проаналізуємо економічну ефективність в ДП «Ємільчинське лісове господарство» за три роки.

Таблиця 2.6

Показники рівня рентабельності господарської діяльності підприємства

Джерело: розраховано за формою № 2 «Звіт про фінансові результати»

*Виділені показники в динаміці повинні зменшуватися

Негативну динаміку мають майже всі показники. Збільшився лише показник, рентабельність (прибутковість) іншої операційної діяльності на 1,93%. Показники які повинні зменшуватися в динаміці, збільшилися, так коефіцієнт окупності виробничих витрат збільшився на 0,61%, а коефіцієнт покриття виробничих витрат — на 0,03%.

Далі розглянемо показники покриття витрат на досліджуваному підприємстві.

Таблиця 2.7

Показники покриття витрат у ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Джерело: розраховано за формою № 2 «Звіт про фінансові результати»

*Виділені показники в динаміці повинні зменшуватися У 2013 році, порівняно з 2011 усі показники, які в динаміці мають зростати збільшуються: коефіцієнт окупності адміністративних витрат — на 4,73; коефіцієнт окупності витрат на збут — на 0,25, проте ці зміни дуже і дуже незначні, окрім коефіцієнта окупності виробничих витрат — на 0,06; коефіцієнт окупності витрат операційної діяльності - на 0,01.

Показники, які в динаміці повинні спадати змінилися наступним чином: зменшилися коефіцієнт покриття витрат операційної діяльності; коефіцієнт покриття адміністративних витрат; коефіцієнт покриття витрат на збут; частка адміністративних витрат в структурі операційних витрат — усі на 0,01; співвідношення адміністративних витрат і собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); співвідношення витрат на збут і собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) — усі на 0,02. Тепер дослідимо показники окупності підприємства.

Таблиця 2.8 Показники окупності витрат виробництва у ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Джерело: розраховано за формою № 2 «Звіт про фінансові результати»

*Виділені показники в динаміці повинні зменшуватися, а не навпаки Як бачимо, показники, що в динаміці повинні спадати навпаки збільшуються у 2013 році, порівняно з 2011: коефіцієнт покриття власного капіталу — на 0,02, а ставка рентабельності позиченого капіталузменшилась — на 5,63%.

Серед показників, що мають зростати збільшилося лише 3 з них: коефіцієнт окупності активів — на 0,01; загальна економічна рентабельність — на 0,07% та комерційна рентабельність — на 0,04%. А коефіцієнт окупності власного капіталу, навпаки, спав на 0,14 відповідно. Тобто позичені кошти та власний капітал підприємству потрібно використовувати більш ефективно, наприклад, впровадити інновацію на виробництві.

2.3 Ефективність функціонування основних і допоміжних галузей підприємства

2.3.1 Економічна ефективність рослинництва Район розташування лісгоспу відноситься до числа аграрних районів області, що базується на вирощуванні зернових культур, льону, картоплі і т.ін.

Провідним галузями нородного господарства є лісове і сільське господарства.

Переробкою деревини, крім лісгоспу, займаються ПП «Жилюк», ПП «Баньковський», ПП «Пілот-Інвест», дослідне господарство «Рихальське».

Для надання технічної допомоги і контролю за веденням лісового господарства за лісгоспом закріплено 4 сільськогосподарських підприємств і господарств загальною площею лісових ділянок 1.3 тис. га. Крім цього на території Ємільчинського адміністративного району створено ДП «Ємільчинський лісгосп АПК «, що включає в свій склад ліси місцевих органів влади загальною площею 43,5 тис.га.

Лісистість адміністративних районів, на території яких розташований лісгосп складає 34,8%. Ліси на території району розташовані нерівномірно, значно більше яких в північно-західній його частині.

2.3.2 Економічна ефективність кормовиробництва В лісгоспі є такі види побічних користувань: вирощування зернових культур самостійних запас худоба бджільництво.

Середня врожайність на сіножатях лісового фонду становлять 1.0 т/га що близька до урожайності сіножатей сільськогосподарських підприємств.

Урожайність орних лісових ділянок нижче урожайності сільськогосподарських підприємств через значно менші по величині площі окремих ділянок, до яких тяжче пристосувати сучасну техніку і технології вирощування культур.

Пасовища використовуються для випасу худоби підсобного господарства і працівників лісгоспу.

Потреби лісового господарства в сіножатях і орних землях на сучасному етапі задовольняють повністю.

Попереднім лісовпорядкуванням щорічний розрахований випас худоби в лісі був можливий на площі 31 585.8 га в кількості 6397 голів великої худоби. Фактично в середньому за останні 2 роки випас худоби проводився на площі 80 га в кількості 20 голів. Крім цього на пасовиськах проводилось випасання овець в середьому 35 голів за аналогічний період. Такі обсяги випасання негативного впливу на стан лісового фонду практично не справляють, навіть не враховучи, що значно більша частина періоду випасання припадає на землі інших користувачів, які на даний час не використовуються для сільськогосподарського виробництва.

РОЗДІЛ 3. РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЧОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ Виробнича інфраструктура підприємства поділена на 7 лісництв: Кочичинське, Жужельське, Гартівське, Глумчанське, Ємільчинське, Королівське та Барашівське, два нижні склади: нижній склад станції Жужель, нижній склад станції Яблунець та транспортний цех.

Завдяки стабільному фінансовому стану успішно вирішуються соціальні питання. Для працівників держлісгоспу працює їдальня, магазин, оздоровчий комплекс. Обіди для працівників держлісгоспу відпускаються за пільговими цінами. Щорічно працівники держлісгоспу мають можливість відпочивати в санаторно-курортних закладах за значно зниженою вартістю путівок.

Значна увага на підприємстві приділяється охороні праці, виробничому навчанню. Працівники держлісгоспу забезпечуються форменим та спеціальним одягом. Здійснюються інші заходи для покращення умов праці та відпочинку працівників підприємства.

РОЗДІЛ 4. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Ліснайважливіша природоутворююча частина навколишнього природного середовища. Він позитивно впливає на клімат, очищення атмосфери. Надзвичайно можлива оздоровча і культурно-естетична роль лісу. Найбіш широко з цією метою використовується рекреаційно-оздоровчі ліси лісництва, площа яких становить 46,5 га.

В цілому територія реакреаційно-оздоровчих лісів лісгоспу представлена в основному лісами у межах селищ та інших населених пунктів, що використовуються основному, під адміністративні і господарські споруди і як ділянки іншого господарського призначення, що враховувалось під час проектування заходів в благоустрою.

Стан і динаміка лісового фонду дають можливість в цілому оцінити екологічний стан лісів лісництва на рік лісовпорядкування. Усі види господарської діяльності велись згідно чинних нормативних актів. Вони були направлені на підвищення якісного стану і продуктивності лісів, збереження і підвищення їх захисних властивостей. Негативного впливу на навколишнє середовище господарська діяльність не спричинила.

Лісовпорядкуванням також не зафіксовані випадки шкідливого впливу на лісовий фонд пов’язані з діяльністю сількогоспадарських і промислових підприємств та інших антропогенних чинників.

Найбільшої шкоди лісу завдає життєдіяльність зростаючого ослаблення деревостанів, сильне та популяції бобра внаслідок чого лісові ділянки переводиться в нелісове (болота).

В зв’язку з нестабільною фінансовою ситуацією заходи з підвищення продуктивності лісових культур і молодняків природного походження з лісгоспом у ревізійному періоді не виконувалися.

В лісгоспі є тільки тимчасові розсадники площею 5,3 га. Їхня продуктивна площа складає 2,7 га, а кількість вирощених щорічно сіянців в них за останні два роки — в середньому 2,5 млн. шт. Основними причинами відхилень від планового виходу стандартних сіянців є кліматичні умови, несвоєчасність виконання захисних заходів проведення доглядів за посівами, внесення добрив і т.п.

Існуючі в лісгоспі розсадники повністю забезпечували потребу в садивному матеріалі.

Шкільні відділення представлені дуже маленькими площами, а вирощені посадкових матеріалів в них використовується в основному для власних цілей і для потреб озеленення.

Для виконання лісовідновлюваних робіт потреба лісгоспу в насінні за рік в середньому становила 4440 кг. Фактична заготівля насіння склала за ці роки 27 341 кг, тобто в середньому по 13 671 кг, що обумовлено високою урожайністю.

Із загальної кількості заготовленого за останні два роки насіння на постійних ділянках зібрано 1%.

Частина насіння завозилось, але в дуже незначних кількостях, так в 2007 році куплено 2 кг насіння сосни звичайної.

Для вирощування високоякісного садивного матеріалу з цінними спадковими властивостями в лісгоспі створена постійна лісонасінна база.

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ

Умови праці - сукупність взаємопов'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Відповідно до рекомендацій МОП, визначають такі основні фактори виробничого середовища, які впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

фізичне зусилля;

нервове напруження;

робоче положення;

монотонність роботи;

температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні;

забруднення повітря (вміст шкідливих речовин);

виробничий шум;

вібрація;

освітленість у робочій зоні;

настрій, стан здоров’я, ставлення до праці, фізичні і психологічні межі.

Систематичне покращення умов праці — одна з головних задач його наукової організації. Якими б не були різноманітними види корисної праці, виробничої діяльності, з фізіологічної точки зору — це функції людського організму, і кожна така функція представляє собою затрати людського мозку, органів чуття, сили і так далі. Але для того щоб затрати були найбільш продуктивними, щоб зберегти здоров’я та довгу працездатність, забезпечити розвиток особистості, необхідно створити певні умови.

Під умовами праці розуміють сукупність факторів виробничих умов, які впливають на працездатність та здоров’я людини в процесі праці.

З метою створений здорових та безпечних умов праці на підприємстві ДП «Ємільчинське лісове господарство» в особі керівника Дідус О. Я. зобов’язується:

— забезпечити ефективну роботу служби охорони праці, укомплектувати її згідно нормативу;

— розробити і забезпечити виконання комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки;

— гігієни праці та виробничого середовища;

— підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадків виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій;

— при укладенні трудового договору проінформувати під розписку працівника про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про його права та пільги і компенсації за роботу в таких умовах;

— проводити атестацію робочих місць за умовами праці;

— забезпечення медичним обслуговуванням, оздоровлення працівників та надання їм відповідних пільг і компенсацій за шкідливі умови праці;

— проводити періодично, згідно нормативних актів, експертизу технічного стану обладнання, машин, механізмів, споруд, будівель щодо їх безпечного використання;

— безкоштовно забезпечувати працівників, які працюють на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту за встановленими нормами ;

— забезпечувати за рахунок кошпів підприємства прання хімчистку, обезжирення, відновлення і ремонт спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту;

— забезпечити на підприємстві належний питний режим;

— за рахунок коштів підприємства здійснювати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного медичного огляду осіб віком до 21 року;

— забезпечиш виконання рекомендацій і висновків медичної комісії за результатами огляду працівників;

— не допускати до роботи працівників, які без поважних причин ухиляються від проходження обов’язкового медичного огляду;

— працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи, переводити, за їх згодою, тимчасово або без обмеження строку на іншу роботу у відповідності з медичним висновком;

— проводити систематичний аналіз стану захворюваності і випадків тимчасової непрацездатності та вживати заходів до усунення причин захворювань;

- забезпечувати належне утриманння та фінансування відповідно до кошторису пункту охорони здоров’я підприємства, комплектування цехових аптечок необхідними медикаментами;

— проводити своєчасне розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві;

— виплачувати за рахунок коштів підприємства одноразова матеріальну допомогу працівнику, який отримав виробничу травму при виконанні ним трудових обов’язків, без стійкої втрати працездатності;

— створити для працівників, які отримали інвалідність на даному підприємстві, умови праці для подальшого виконання ними трудових обов’язків відповідно до медичних висновків або організувати їх перенавчання, перекваліфікацію чи надомну працю;

— відраховувати кошти до фонду охорони праці підприємства у ромірі 0,5% від фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг).

— використовувати кошти фонду тільки на виконання комплексних заходів. що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці.

— не залучати жінок до важких робіт і робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці та в нічні зміни, до підіймання і переміщення речей, вага яких перевищує встановлені для них граничні норми відповідно до наказів Міністерства охорони здоров’я України від 29.12.93 № 256 та від 10.12.93 № 241;

— не залучати неповнолітніх (віком від 14 до 18 років) до важкич робіт і робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, підіймання і переміщення речей, вага яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до наказів Міністерства очорони здоров’я України від 31.03.94 № 46 та від 22.03.96 № 59.

Працівники підприємства зобов’язуються:

Вивчати та виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правил експлуатації машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва.

Застосовувати засоби індивідуального захисту у випадках, передбачених правилами техніки безпеки праці.

Проходити у встановленому порядку та в строки попередній і періодичні медичні огляди.

Своєчасно інформувати відповідну посадову особу про виникнення небезпечних та аварійних ситуацій на робочому місці, дільниці, в структурному підрозділі. Особисто вживати посильних заходів щодо їх запобігання та усунення.

Дбайливо та раціонально використовувати майно підприємства, не допускати його пошкодження чи знищення.

Профспілкова сторона зобов’язується:

Здійснювати контроль за дотриманням стороною власника законодавства про охорону праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно — побутових умов, забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

У разі виявлення порушень вимагати їх усунення.

Продставляти інтереси працівників у вирішенні питань охорони праці у випадках, визначених чинним законодавством, вносити власнику відповідні подання

Інформувати працівників про їх права і гарантії в сфері охорони праці, зміни в законодавстві з охорони праці.

У разі загрози життю або здоров’ю працівників вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, дільницях, цехах на час, необхідний для усунення цієї загрози.

Здійснювати контроль за наданням пільг і компенсацій за роботу в шкідливих і небезпечних умовах, відшкодуванням шкоди, заподіяної здоровю працівника.

Брати участь:

В розробці програм, положень, нормативно-правових документів з питань охорони праці на підприємстві.

В організації навчання працюючих з питань охорони праці.

У проведенні атестації робочих місць, за її результатами вносити пропозиції щодо покращання умов праці, медичного обслуговування, оздоровлення працівників, надання їм відповідних пільг і компенсацій.

У розслідуванні нещасних випадків, профзахворювань, аварій, складанні актів про нещасний випадок на виробництві, готувати свої висновки і надавати пропозиції, представляти інтереси потерпілого.

ВИСНОВОК На основі проведення виробничої практики у ДП «Ємільчинське ЛГ» я детально вивчила загальну еколого-економічну оцінку умов господарювання, ефективність функціонування основних і допоміжних галузей підприємства, рівень розвитку та ефективність виробничої і соціальної інфраструктури, екологічний стан виробництва сілськогосподарської продукції, охорону праці.