Міжнародні розрахунки в банку

Вступ

Першими банківськими установами, що нагадували банки були окремі церковні храми. Вони були надійними для збереження цінностей недоторканість яких гарантувалася шанобливим ставлення до релігії (Ефейський, Дельфійський). Потім відкривалися торгівельні або ремісничі підприємства.

Банк (іт. банко-лавка). Попередниками банків Палії були середньовічні міняйли вони тримали грошові вклади від купців видававши при цьому письмове посвідчення про суму грошей. А також спеціалізовувались на обміні грошей різних міст та держав. З часом міняйли стали використовувати ці кошти для кредитування громадян міст та держав.

Банк — це особливий вид капіталотворчого пірпиємства, яке мобілізує вільні ресурси, клієнтів та інші грошові кошти. Розподіляє їх відповідно до потреб між суб'єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги.

Банки і банківська система — це економічні структури, які становлять один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури загалом.

У ринковій економіці вартість посередницького капіталу є однією із функцій ринкових сил, яка відображає поряд з іншими явищами попит і пропозицію фінансові цілі даного типу посередники, а також потенційний ризик як кінцевого споживача капіталу так і посередника, який забезпечує цей капітал.

Банківська система України сформувалась у 1991 р. і складається з двох рівнів. Така побудова пов’язана наглядом держави та перевагою у грошовій сфері.

1. Економіко-органiзацiйна дiяльнiсть торезського вiддiлення № 3225 ВАТ «Ощадбанк»

1.1 Історична довідка

Ощадна справа — це діяльність, безпосередньо пов’язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Кожна людина так чи інакше зацікавлена в розумному заощадженні коштів та збільшенні свого добробуту. З огляду на історію виникнення ощадних кас можна зробити висновок, що і два століття тому люди піклувалися про покращення свого життя так само, як і зараз, і не остання роль у цьому належала саме ощадній справі.

У Західній Україні заощадження приватних осіб приймали окружні каси губернаторства. В 1783 році такі ж каси було засновано в Галичині. Згідно зі спеціальним цісарським привілеєм у 1843 році у Львові започатковує діяльність Галицька ощадна каса, гаслом якої було «Працюй та заощаджуй». Гарантом повернення коштів на першу вимогу та своєчасної виплати процентів для вкладників був Крайовий Сейм.

Значний вплив на розвиток ощадних кас на Заході України мав Австро-Угорський державний банк. Так, у Статуті ощадної каси міста Тернополя було зазначено, зокрема, що"… метою її створення є надання заможним верствам населення можливості безпечного збереження коштів і отримання процентів…". Необхідно додати, що така мета була дуже доречною для того часу, оскільки послугами ощадкас користувалися заможні громадяни.

Війна 1914 року негативно позначилась на фінансово-банківській системі Західної України. Подальший розподіл території держави призвів до зруйнування єдиної мережі кас. Тільки після реформи 1924 року відновився розвиток ощадних кас на західних землях.

На відміну від західної частини України, на Сході ощадних кас було небагато і розміщувалися вони переважно у великих містах. В 1782 році, за рік до появи Галицької ощадної каси, було відкрито касу в Одесі - першу на східній території України. Примітною особливістю східноукраїнських ощадкас того часу було те, що вони не давали позик у приватні руки. Залучені у населення кошти ощадкаси направляли виключно на підтримку державного кредиту. Так тривало до 1895 року, коли було прийнято новий Статут (перший Статут — 1842 року), згідно з яким каси офіційно почали називати державними.

Цікаво, що клієнт мав право робити внески на книжку в будь-якій частині імперії. Право користування ощадкнижкою мали також й неповнолітні. Загалом на 1889 рік у Східній Україні діяло 125 ощадних кас (більшість — у Чернігівській губернії), які працювали при скарбницях. Як самостійні установи ощадкаси були лише у Києві, Харкові, Одесі та деяких інших великих містах.

У період 1917;1921 років ощадкаси Східної України було ліквідовано і відновлено після входження України до Союзу — в 1922 році.

Ощадні каси радянського взірця розміщували облігації, проводили вкладні операції, сприяли впровадженню червінців і їх обміну в 1924 році на карбованці. Крім цього, до повноважень ощадкас входило страхування заробітної плати робітників від знецінення.

Потрібно зазначити, що після 1932 року ощадкаси перетворились на монопольні кредитні установи, що різнобічно залучали грошові кошти населення для державних потреб. Подальшому розвитку ощадних кас завадила війна, яка спричинила закриття та евакуацію ощадних установ, втрату книжок вкладників та інших документів. Обмеження щодо видачі готівки з вкладів були зняті після 19 січня 1944 року, і вклади почали видавати на першу вимогу вкладника.

Істотні зміни в діяльності ощадкас відбулись у 1963 році, коли мережу Держтрудощадкас СРСР було передано Мінфіну у відання Держбанку. В результаті зміни підлеглості ощадкаси припинили передавати вклади у держбюджет і почали використовувати їх на створення єдиного союзного позичкового фонду (частка України в 1970 році - 19,6%). З 1972 року в ощадкасах запроваджується повний госпрозрахунок.

Наприкінці 70-х і особливо у 80-ті роки стрімко зростають доходи населення, і як результат, його заощадження. Інфляція зумовила реформування банківської системи 1988 року, і мережа ощадкас трансформувалась в установи Ощадбанку СРСР.

У 1991 році Україна виходить зі складу Радянського Союзу і проголошує свою незалежність. З проголошенням незалежності України Ощадбанк відокремлюється від Ощадбанку СРСР.

Після прийняття 20 березня 1991 року Закону України «Про банки та банківську діяльність» Ощадний банк України набув спеціального статусу.

31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано як самостійну банківську установу в Національному банку України — «Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочена назва — Ощадбанк).

На сьогодні Ощадбанк — єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

1.2 Загальна інформація про банк

Назва банку: Відкрите акціонерне товариство

«Державний ощадний банк України»

(Торезське відділення № 3225 ВАТ «ОЩАДБАНК»)

Організаційно — правова форма: відкрите акціонерне товариство

Форма власності: державна

Місцезнаходження: 86 600, м. Торез, проспект Гагарина.

1.3 Спеціалізація банку

ВАТ «Ощадбанк», відповідно до структури своїх пасивів, має статус спеціалізованого ощадного банку. Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг України.

ВАТ «Ощадбанк» сьогодні - банк, відомий кожному громадянинові України. Ощадбанк — єдиний банк, який у відповідності до Закону України «Про банки і банківську діяльність» має державну гарантію по вкладах населення.

Банк був i залишається відкритою та прозорою фінансовою структурою та вбачає це пріоритетом в подальшій діяльності. Згідно Програми розвитку, всі зусилля спрямовуватиме на підвищення ефективності роботи, створення системи чіткої та адекватної регламентації діяльності банку, забезпечення доступу всіх громадян у всіх регіонах до належних банківських послуг, надання кредитів для корпоративних клієнтів, інших банківських продуктів кредитного характеру та послуг з обслуговування платежів корпоративних клієнтів.

1.4 Характеристика банківської діяльності

Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських послуг, збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг.

Банк прагне підтримати та закріпити домінуючу роль на ринку роздрібних банківських послуг для приватних осіб, розширити присутність на ринку обслуговування органів державного управління і державних інституцій, збільшити вплив на ринку корпоративних клієнтів, що передбачає визначення оптимального розподілу пропорцій між основними напрямками діяльності - надання банківських продуктів та послуг фізичним особам, юридичним особам та органам державного управління і державним інституціям.

Конкурентоспроможність банку є узагальнюючим показником ефективності діяльності, і неодмінною умовою його подальшого розвитку в ринковому середовищі. Нині конкурентоспроможність банку значною мірою залежить від структурної доскональності, зокрема — від розвинутості філійної мережі та вміння централізовано керувати нею.

Банківський сектор української економіки налічує понад 170 працюючих банків, які пропонують однотипні продукти та послуги (розрахунково-касове обслуговування, кредити, депозити, валютні операції, грошові перекази, інші послуги). Отже, наявність великої кількості банків-конкурентів, що пропонують однотипні продукти за відсутності привілеїв і штучних бар'єрів, обумовлює надзвичайно високий рівень конкуренції. В умовах високої конкуренції на ринку кредитних ресурсів і банківських послуг, рівень якої поступово зростає, перед банком постало питання постійного пошуку нових шляхів збільшення доходів та зменшення витрат, розширення традиційних та впровадження нових банківських послуг та продуктів, встановлення конкурентних цін на них.

Зміни конкурентного середовища активізують і боротьбу за потенційних споживачів послуг на регіональному рівні, що спонукає банк до проведення оптимізації та розвитку власної мережі установ шляхом зміни їх місцезнаходження або перепідпорядкування не лише у великих містах, а й у райцентрах і великих селищах.

На сьогоднішній день, банк має суттєві переваги перед комерційними банками у сфері обслуговування населення регіонів країни через розгалужену мережу. Та нині й інші установи, передусім — найбільші й великі банки активно розвивають свою мережу та опановують цей напрям діяльності, конкуруючи з банком не лише щодо процентних ставок і тарифів, а й щодо просування послуг на регіональному рівні через розвиток власної мережі. Тому головним завданням банку залишається збереження завойованих позицій на регіональних ринках з метою підвищення прибутку як банку в цілому, так і його філій шляхом проведення виваженої політики щодо оптимізації мережі установ.

Банк проводить цілеспрямовану роботу з оптимізації та розвитку мережі установ. При цьому банк, як і раніше, залишається системоутворюючим з найрозгалуженішою мережею установ, які охоплюють найвіддаленіші куточки країни.

Ощадбанк має найбільшу мережу установ — понад 6000, тут працює майже чверть банківського персоналу України.

Банк продовжує працювати згідно з визначеними Програмою розвитку банку на 2006;2010 роки напрямами, залишається державним, продовжує розвивати роздрібний ринок банківських послуг, обслуговує в першу чергу населення, Пенсійний фонд України, державні та бюджетні підприємства і установи. Здійснює свою діяльність відповідно до нормативних вимог Національного банку України та ініціатив Короткого плану дій, схвалених Наглядовою радою банку.

2. Аналіз основних показників господарської діяльності ВАТ «Ощадбанк»

Незважаючи на суттєве погіршення макроекономічної ситуації в банківській системі України у ІV кварталі 2008 року, втрату довіри вкладників через неможливість виконувати взяті зобов’язання перед клієнтами окремими банками, що входять до першої групи комерційних банків України, введення в дію постанов Правління Національного банку України від 13.10.2008 № 319 та від 04.12.2008 № 413, ВАТ «Ощадбанк» виконав встановлені на 2008 рік фінансові цілі та досягнув позитивних результатів (додаток 1).

Чисті активи банку за рік збільшились у 3 рази, або на 38,8 млрд. грн., і їх обсяг на 01.01.2009 р. становив 58,1 млрд. грн.

Структура пасивів банку змінилась у бік зростання частки балансового капіталу з 11,4% до 27% та зменшення частки зобов’язань банку із 88,6% до 73%.

Структура пасивів на 01.01.2008 Структура пасивів станом на 01.01.2009

Балансовий капітал за 2008 рік збільшився на 13,5 млрд. грн., або в 7,1 разу, і на початок 2009 року склав 15,7 млрд.грн. Структура власного капіталу змінилась у бік зростання частки статутного капіталу (з урахуванням чистого прибутку, спрямованого на поповнення статутного капіталу, але не зареєстрованого) з 48,6% на початок року до 90,6% на кінець року.

Процентні зобов’язання (без урахування нарахованих витрат) склали 39,7 млрд. грн., або 68,3% пасивів банку, в т. ч. кошти фізичних осіб -12,4 млрд. грн., кошти юридичних осіб — 3,7 млрд. грн. та зобов’язання перед іншими банками і НБУ — 23,2 млрд. грн. Крім того, з метою підвищення рівня капіталізації банку у 2007 році були залучені кошти на умовах субординованого боргу, їх залишок (без урахування нарахованих витрат) станом на 01.01.2009 р. склав 761,7 млн.грн.

Випереджаючими темпами порівняно із загальним обсягом депозитів зростав обсяг строкових депозитів клієнтів, зокрема: юридичних осіб — в 1,9 разу, фізичних осіб — в 1,6 разу. За 2008 рік обсяг строкових депозитів збільшився на 2,6 млрд. грн., або на 63,7%, і становив 6,8 млрд. грн.

Залишок депозитів фізичних осіб зріс на 13,6%, або на 1,5 млрд. грн., і склав 31,2% процентних зобов’язань банку, а їх частка в пассивах зменшилась на 35,1 в.п. і склала 21,3%. Залишок депозитів юридичних осіб зріс на 27,9%, або на 797,8 млн. грн., а його частка в пасивах зменшилась на 8,5 в.п. і склала 6,3%. Регулятивний капітал банку за рік збільшився в 7,3 разу, або на 13,7 млрд. грн., і становив 15,9 млрд. грн. Адекватність регулятивного капіталу склала 35,71%.

Для структури чистих активів банку станом на 01.01.2009 р. характерне зростання частки більш дохідних активів — кредитів, наданих клієнтам (зменшених на суму сформованих резервів та без урахування нарахованих доходів), на 15 в.п., обсяг яких на кінець звітного року досягнув 34,2 млрд. грн. Частка цих кредитів склала 58,8% від обсягу чистих активів. При цьому частка коштів в інших банках скоротилась в 4,5 разу — з 23,8% до 5,3%.

Дохідні активи банку з початку року зросли в 3,4 разу і становили 53,1 млрд.грн., або 91,4% чистих активів.

Найбільшу частку чистих активів склала заборгованість за кредитами, наданими юридичним особам, яка збільшилась на 24,0 млрд. грн. і досягла 27,4 млрд. грн. Її частка в активах порівняно з початком року зросла на 29,7 в.п. і становила 47,2%.

Залишок заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам, з початку року зріс на 1,7 млрд. грн., або на 33,2%, і на 01.01.2009 р. склав 6,8 млрд. грн. Їх питома вага в чистих активах з початку року зменшилась на 14,7 в.п. і становила 11,7%.

Для забезпечення надійності і стабільності, а також диверсифікації активів з метою зниження ризиків значна частина залучених коштів розміщена в боргові цінні папери, що рефінансуються або емітовані Національним банком України. Залишок за такими цінними паперами (без урахування нарахованих доходів) становив 15,4 млрд.грн., або 26,5% чистих активів.

Банк постійно підтримував ліквідність на достатньому рівні для забезпечення своєчасних розрахунків за дорученням клієнтів. За 2008 рік кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України зросли в 2,4 разу і на 01.01.2009 р. становили 1,4 млрд. грн. Готівкові кошти та банківські метали в касах банку за 2008 рік збільшились на 160,9 млн. грн. і на кінець звітного року становили 1,3 млрд. грн. Частка коштів на кореспондентському рахунку та в кассах банку в чистих активах склала 4,5%.

Установами ВАТ «Ощадбанк» протягом 2008 року виконано значні обсяги робіт з розрахунково-касового обслуговування як юридичних, так і фізичних осіб, а саме:

— прийнято комунальних та інших платежів від населення на користь юридичних осіб на суму 26,8 млрд. грн., що на 5,0 млрд. грн., або на 23,0%, більше, ніж у 2007 році;

— виплачено заробітної плати та інших доходів населенню через поточні рахунки фізичних осіб на суму 20,0 млрд. грн., що на 6,4 млрд. грн., або на 47,1%, більше, ніж у 2007 році;

— виплачено пенсій та допомоги по безробіттю на суму 35,2 млрд. грн., що на 9,5 млрд. грн., або на 36,8%, більше, ніж у 2007 році.

Станом на 01.01.2009 кількість пенсіонерів, що отримують пенсію в установах ВАТ «Ощадбанк», зросла на 51 тис. і досягла майже 2,4 млн. чоловік.

Обсяг чистого процентного доходу банку зріс на 72,6% і становив 1,5 млрд. грн. Комісійний дохід досягнув 778,7 млн. грн., що на 211 млн. грн. більше, ніж за 2007 рік. Результат від торгівлі іноземною валютою та переоцінки іноземної валюти склав 146,1 млн. грн., що в 2,1 разу перевищує показник попереднього року. Інші операційні доходи становили 152,8 млн. грн. Адміністративні та інші операційні витрати банку склали 1,6 млрд.грн. Резерви на відшкодування можливих втрат за активними операціями сформовано банком у повному обсязі, який становив 863,2 млн. грн. Їх частка у чистих активах зменшилась на 1,3 в.п. і становила 1,5%. Обсяг чистого прибутку становив 305,2 млн. грн., що в 1,5 разу більше, ніж за 2007 рік.

За показниками ефективності діяльності за 2008 рік банк досягнув кращих результатів, ніж у середньому по банках України, а саме: рівень рентабельності балансового капіталу становив 10,21%, рентабельності статутного капіталу — 20,0%, рентабельності активів — 1,26%. Це вище, ніж у середньому по банках України, відповідно на 1,70 в.п., на 6,83 в.п. та на 0,23 в. п Прибутковість однієї акції зросла і склала понад 292 тис. грн.

Протягом року банком дотримувались економічні нормативи, встановлені відповідно до вимог Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, зі змінами. У 2008 році банк не мав порушень нормативів платоспроможності, значення яких на 01.01.2009 складали:

— показник адекватності регулятивного капіталу — 35,71% (при нормі не менше ніж 10%);

— показник співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів — 27,23% (при нормі не менше ніж 9%).

3. Організаційна структура управління торезського вiддiлення № 3225 ВАТ «Ощадбанк»

3.1 Організаційна структура банку

Організаційна структура банку — це склад відділів, служб і підрозділів в апараті управління, системна їх організація, характер підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір координаційних і інформаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.

Організаційна структура включає засоби розподілу різних видів діяльності між складовими структури та координації діяльності цих складових, що використовуються для досягнення цілей. В межах організаційної структури відбуваються усі управлінські процеси і функції, що забезпечують випуск продукції, в яких приймають участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації, та робітники.

3.2 Корпоративне управління

Єдину систему банку становлять його центральний апарат, філії, територіально відокремлені безбалансові відділення і представництва.

Структура банку, відповідно до Статуту, будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і складається з:

Держава здійснює та реалізує повноваження власника акцій (паїв), які належать їй в статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку.

Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку.

Вищим органом управління банку є наглядова рада банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів держави як акціонера банку та інші функції, визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність». наглядова рада не втручається в оперативну діяльність банку.

До компетенції наглядової ради належить прийняття рішень щодо:

— визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;

— затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства;

— затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

— інвестування у статутні фонди юридичних осіб (у вигляді придбання акцій, часток, паїв);

— випуску акцій банку на підставі актів Кабінету Міністрів;

— розподілу прибутку та покриття збитків;

— затвердження положення про правління банку та визначення кількісного складу правління;

— призначення і звільнення голови правління банку, укладення з ним контракту;

— контроль за діяльністю правління банку;

— визначення зовнішнього аудитора;

— заслуховування звітів правління з основних питань діяльності банку та затвердження зведеного балансу банку;

— укладення договору про відкриття Кабінетові Міністрів України рахунка в цінних паперах;

— призначення розпорядників рахунка у цінних паперах з наданням їм повноважень на підписання відповідно до рішень, прийнятих Кабінетом Міністрів України, розпоряджень про зарахування цінних паперів, обмеження їх обігу та інших розпоряджень;

Наглядова рада має право делегувати окремі повноваження правлінню банку.

Наглядова рада утворюється у кількості п’ятнадцяти осіб, які призначаються Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів строком на п’ять років відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Члени наглядової ради згідно із законодавством несуть відповідальність за захист інтересів держави і банку, збереження банківської таємниці та іншої конфіденційної інформації, що стала їм відома у зв’язку із здійсненням своїх повноважень.

Постійно діючим виконавчим органом банку є правління. Правління здійснює керівництво оперативною (поточною) діяльністю банку, формуванням фондів і несе відповідальність за ефективність його роботи згідно зі Статутом та положенням про правління.

Правління діє від імені банку в межах компетенції, передбаченої законодавством та Статутом, на підставі положення, що затверджується наглядовою радою і яким визначається кількісний склад правління, та підзвітне наглядовій раді.

Голова правління банку керує роботою його виконавчого органу і має право представляти банк без доручення. Членами правління банку можуть бути тільки його працівники.

До складу правління банку входять голова правління, заступники голови за посадою та інші члени правління.

Голова правління призначається на посаду та звільняється з посади наглядовою радою. Заступники голови правління та інші члени правління призначаються на посаду та звільняються з посади наглядовою радою, в тому числі за поданням голови правління. Кандидатури голови правління, його заступників та інших членів правління узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».

До компетенції правління банку належить:

— організація виконання рішень наглядової ради щодо діяльності банку;

— підготовка відповідних матеріалів та пропозицій з питань, які відповідно до законодавства, Статуту та рішень наглядової ради підлягають розгляду та вирішенню наглядовою радою банку;

— розгляд проектів документів банку, затвердження яких належить до компетенції наглядової ради;

— затвердження стратегічних та поточних планів діяльності банку, бізнес-плану, планового балансу та бюджету;

— розгляд річного фінансового звіту і балансу банку, подання їх на затвердження наглядовій раді;

— затвердження організаційної структури центрального апарату та типової структури філій банку;

— контроль за дотриманням законодавства працівниками банку;

— затвердження порядку встановлення відсоткових ставок за активними і пасивними операціями, розмірів комісійних та інших винагород за послуги та/або встановлення таких відсоткових ставок, розмірів комісійних та інших винагород;

— визначення основних засад ведення активних та пасивних операцій;

— затвердження кредитних договорів (угод), які віднесені регламентом про надання банком кредитів юридичним особам та комерційним банкам, що затверджений наглядовою радою, до компетенції правління;

— виконання делегованих наглядовою радою повноважень та інше.

Рішення правління проводяться в життя постановами, наказами та розпорядженнями банку.

Голова правління банку:

— здійснює керівництво діяльністю правління банку і несе персональну відповідальність за виконання покладених на правління завдань;

— без довіреності діє від імені банку, представляє інтереси банку в усіх установах та організаціях як в Україні, так і за її межами;

— розпоряджається майном та коштами банку відповідно до законодавства та Статуту;

— розподіляє обов’язки між заступниками голови та іншими членами правління, визначає їх функціональні повноваження і має право у межах своїх повноважень, визначених Статутом банку, делегувати окремі повноваження своїм заступникам;

— видає довіреності від імені банку, підписує договори (угоди, контракти), в тому числі зовнішньоекономічні, укладає від імені адміністрації банку колективний договір, має право встановлювати інший порядок підписання договорів (угод, контрактів) та інших зобов’язань і документів від імені банку;

— приймає рішення про укладення угод на відчуження основних засобів відповідно до законодавства та Статуту банку на суму, що не перевищує 5 відсотків розміру статутного капіталу банку;

— підписує позовні заяви від імені банку;

— видає накази та розпорядження у межах повноважень, визначених Статутом та законодавством;

— затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату банку;

— затверджує правила, порядок здійснення процедур та інші внутрішні нормативні і методичні документи, затвердження яких не віднесено до компетенції правління;

— здійснює інші повноваження від імені банку.

Голова правління виконує також інші функції за дорученням наглядової ради та правління банку.

Правлінням банку створено постійно діючі робочі органи — комітети, яким делеговані окремі повноваження правління, зокрема:

Комітет з управління активами і пасивами (КУАП).

КУАП є колегіальним робочим органом, який визначає політику управління активами та пасивами в межах визначеної стратегії та політики банку. Діє на підставі Положення про комітет з управління активами і пасивами ВАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 29 липня 2003 р. (із змінами та доповненнями).

Головне завдання КУАП полягає у забезпеченні виконання поточних завдань та планів банку з метою досягнення стратегічних цілей банку, шляхом визначення його політики з управління активами і пасивами, впровадження відповідних методів, засобів керування і контролю за ризиками, які генеруються зовнішнім середовищем та структурою активів та пасивів банку.

В обов’язковому порядку до складу КУАП, крім голови правління та його заступників, входять керівники (їх заступники) наступних підрозділів:

· підрозділу, що виконує фінансово-економічні функції;

· підрозділу, що виконує казначейські функції;

· підрозділу, що виконує функції ризик-менеджменту;

· підрозділу, що виконує функції обслуговування корпоративних клієнтів;

· підрозділу, що виконує функції залучення депозитів.

До складу КУАП можуть входити представники й інших структурних підрозділів.

До основних функцій КУАП відносяться: визначення, моніторинг та впровадження політики управління активами та пасивами банку:

— розподіл капіталу банку та підтримка адекватної платоспроможності з оглядом на балансові, ринкові та інші ризики;

— моніторинг та управління активами та пасивами банку відповідно до коротко -, середньо — та довгострокових бізнес-планів банку;

— визначення та управління ризиками банку, зокрема ризиком процентної ставки, ризиком курсової різниці та ризиком зміни ринкової вартості цінних паперів.

— контроль за операціями казначейства;

Члени КУАП несуть відповідальність за належне виконання завдань та функцій, визначених Положенням про комітет з управління активами і пасивами ВАТ «Ощадбанк».

Комітет тарифної та продуктової політики (КТПП).

КТПП є постійно діючим колегіальним робочим органом, що діє на підставі Положення про Комітет тарифної та продуктової політики, затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 30 січня 2007 р. № 15 (із змінами та доповненнями).

Основні завдання КТПП полягають у забезпеченні проведення зваженої цінової політики банку з метою досягнення стратегічних цілей та виконання поточних планів діяльності в частині розвитку, вдосконалення номенклатури та асортименту банківських продуктів і послуг, а також шляхів їх просування на ринку.

КТПП формується з числа членів правління та висококваліфікованих працівників профільних структурних підрозділів банку. Кількісний склад КТПП визначається правлінням банку.

До складу КТПП в обов’язковому порядку мають входити керівники (висококваліфіковані працівники) таких підрозділів:

· фінансово-економічного департаменту;

· департаменту роздрібного бізнесу;

· департаменту корпоративного бізнесу;

· департаменту грошового обігу та валютних операцій;

· департаменту правового забезпечення;

· департаменту бухгалтерського обліку;

· департаменту платіжних систем;

· головного операційного управління.

Голова та члени КТПП несуть відповідальність за діяльність КТПП та прийняті ним рішення.

Кредитний комітет.

Діє на підставі Положення про кредитний комітет, затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 29 липня 2003 р. № 135−1 (із змінами та доповненнями).

Кредитний комітет є колегіальним робочим органом, основні завдання якого полягають у забезпеченні додаткових заходів з метою управління ризиками та у формуванні і проведенні кредитної політики згідно із стратегічними та поточними планами діяльності банку, його бізнес-планом. Кредитний комітет щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення.

Кредитний комітет здійснює такі функції:

розглядає питання з організації кредитування в цілому по системі банку, аналізу стану активів та розрахунків по наданих кредитах та розглядає питання щодо проведення конкретних кредитних операцій за зверненнями підприємств, організацій, фінансових установ, фізичних осіб та приймає рішення про їх доцільність і умови проведення кожної конкретної операції.

Голова Кредитного комітету та його члени несуть відповідальність за діяльність Кредитного комітету та прийняті ним рішення.

Члени кредитного комітету несуть відповідальність за підготовку матеріалів, що подаються на розгляд Кредитного комітету підрозділами, які вони представляють або очолюють.

Фінансовий комітет.

Фінансовий комітет (далі - Комітет) є колегіальним робочим органом, основні завдання якого полягають у формуванні фінансової політики банку на відповідний плановий період та реалізації цієї політики шляхом управління фінансами. Діє на підставі Положення про фінансовий комітет ВАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 29 липня 2003 р. № 135−1 (із змінами і доповненнями).

Основною метою діяльності Комітету є визначення в межах стратегічних завдань банку основних параметрів та показників фінансової політики на плановий період, визначення та впровадження ефективних механізмів фінансового контролю за раціональним використанням трудових, фінансових та матеріальних ресурсів, створення умов для ефективного фінансового планування шляхом координації дій структурних підрозділів банку.

Завданням Комітету є:

· організація комплексної системи управління фінансами банку шляхом:

· визначення основних фінансових показників для досягнення стратегічних цілей та вирішення тактичних завдань банку,

· розгляду та схвалення проектів бізнес-плану та бюджету,

· здійснення управлінського нагляду та контролю за досягненням запланованих показників фінансової діяльності;

· організація та впровадження фінансового контролю.

До складу Комітету в обов’язковому порядку входять:

· перший заступник або заступник голови правління;

· керівник фінансово-економічного департаменту;

· керівник казначейства;

· керівник департаменту правового забезпечення;

· керівник департаменту бухгалтерського обліку;

· керівник департаменту роздрібного бізнесу та управління філіями.

Головою Комітету є перший заступник або заступник голови правління, заступником голови Комітету — заступник голови правління та або керівник фінансово-економічного департаменту.

Правління вправі змінювати кількісний та персональний склад Комітету, та вводити до складу Комітету інших працівників банку.

Голова Комітету та його члени несуть відповідальність за діяльність Комітету та прийняті ним рішення.

Тендерний комітет.

Тендерний комітет створений з метою належного забезпечення організації та проведення банком процедур закупівель товарів, робіт і послуг. Діє на підставі Положення про тендерні комітети, затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 24 листопада 2008 р. № 383.

Тендерний комітет відповідає за організацію та здійснення процедур закупівлі на всіх стадіях їх проведення.

Голова тендерного комітету та інші члени тендерного комітету несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за порушення, допущені під час здійснення процедур закупівлі, правильність та об'єктивність прийнятих рішень, достовірності та повноти документів, що надаються органам контролю та іншим органам відповідно до вимог законодавства, а також збереження конфіденційності інформації, недоліки у веденні звітності.

Корпоративна культура

У банку діє Кодекс корпоративної етики ВАТ «Ощадбанк», затверджений постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 27 березня 2008 р. № 103.

Кодекс корпоративної етики ВАТ «Ощадбанк» визначає етику ділових відносин банку і правила поведінки його співробітників, що спрямовані на підвищення як професіоналізму окремого співробітника, так і ділової репутації банку в цілому.

Завданнями Кодексу є:

— забезпечення усвідомлення співробітниками банку персональної відповідальності перед Державою як головним акціонером банку, клієнтами, діловими партнерами за виконання своїх посадових обов’язків, своєї ролі в реалізації Місії банку;

— визначення основ взаємовідносин банку з клієнтами, діловими партнерами, органами державної влади, конкурентами і співробітниками банку;

— захист державних інтересів, клієнтів, ділових партнерів і співробітників банку.

4. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності підприємства

4.1 Основні умови та порядок здійснення міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки здійснюються безготівковим способом через уповноваженні банки, які організують ці розрахунки, кредитують відповідних клієнтів і надають їм гарантії. Державне регулювання операцій із міжнародних розрахунків за експортні та імпортні товари і послуги організовуються згідно з валютним законодавством України. До способів державного регулювання міжнародних розрахунків відносять:

Ш ліцензування операцій із зовнішньоекономічної сфери;

Ш реєстрація та декларування товарів через заповнення декларацій;

Ш використання тільки безготівкових форм розрахунків;

Ш здійснення розрахунків тільки через уповноважені банки.

Оплата зовнішньоторгових контрактів відбувається в одній із таких форм розрахунків (рис. 1.4).

4.2 Характеристика основних форм міжнародних розрахунків

Документарні розрахунки — розрахунки, при яких умовами платежу є «документи проти платежу», тобто виплата потрібної суми здійснюється за поданими комерційними документами, які супроводжують фінансові документи.

При кредитуванні іноземними партнерами резидентів України дотримуються лімітів, які щорічно затверджуються ВРУ і впливають на обсяг боргу України.

Кредити в іноземній валюті для резидентів України видаються уповноваженими банками відповідно до Положення НБУ «Про кредитування».

Етапи кредитування, порядок укладання кредитного договору, обслуговування кредиту — такі ж, як при кредитуванні у національній валюті. Кредити видаються та погашаються тільки у безготівковій формі.

4.3 Робота банків з іноземними інвесторами

Іноземні інвестиції - господарські операції, які здійснюють підприємства-резиденти України, включаючи кошти в основні фонди зарубіжних компаній шляхом купівлі цінних паперів.

Інвестиції бувають трьох видів:

1. Капітальні - придбання об'єктів нерухомості, які підлягають ліквідації.

2. Фінансові - придбання корпоративних прав, цінних паперів.

3. Реінвестиції - здійснення вкладів за рахунок прибутку, отриманого від попередніх інвестицій.

Для здійснення іноземних інвестицій всі підприємства-резиденти України повинні отримати ліцензію.

Одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів здійснюються в мережах ліміту зовнішнього боргу України, який щорічно затверджується Верховною Радою України. Для отримання таких кредитів необхідно мати ліцензію НБУ, яка може бути індивідуальною. Всі питання, пов’язані з кредитною угодою, вирішуються через уповноважений банк.

Комерційні банки надають кредити в іноземній валюті юридичними особами на такі цілі:

Ш Підприємствам-експортерам товарів, робіт, послуг за кордоном або на затрати, які необхідні для забезпечення виробництва.

Ш Для придбання товарів критичного призначення, перелік яких щорічно затверджується; на придбання енергоносіїв.

5. Індивідуальне завдання «інкасова форма міжнародного розрахунку»

Міжнародні розрахунки — це регулювання платежів за грошовими зобов’язаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.

Здійснення міжнародних розрахунків комерційними банками за зовнішньоекономічними операціями підприємств передбачає наявність між банками — резидентами та нерезидентами кореспондентських відносин, тобто договірних відносин між банками різних держав з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій та послуг, пов’язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами. Вони оформляються кореспондентськими договорами, в яких визначаються види послуг, форми, порядок та умови надання: відкриття рахунків, підтвердження і виконання акредитивів та інших розрахункових операцій, спосіб передавання та захисту інформації, строк договору, відповідальність і санкції за його порушення. Кореспондентські відносини між банками передбачають відкриття банками-резидентами кореспондентських рахунків у банках-нерезидентах, і навпаки.

Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються у міжнародній практиці, подібні до тих, які мають місце у внутрішньоекономічних розрахунках. Здійснення міжнародних розрахунків комерційними банками може бути оформленим різними міжнародними платіжними документами і передбачає розвинену систему інструментарію їх виконання:

· міжнародні розрахунки простим банківським переказом,

· міжнародні розрахунки з використанням інкасо,

· міжнародні розрахунки з використанням документарного акредитиву,

· міжнародні розрахунки із використанням електронних систем (СВІФТ, система міжнародних пластикових карток, Інтернет-банкінг тощо).

Інкасова форма міжнародних розрахунків здійснюється відповідно до Уніфікованих правил по інкасо/ERI, що видані Міжнародною торговою палатою.

Інкасо — це банківська операція, згідно з якою банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта.

Механізм міжнародних розрахунків при інкасо Ш відвантаживши товар, експортер оформляє документи і передає їх у свій банк, доручаючи йому проведення інкасової операції;

Ш банк-ремітент (банк експортера, довірителя) пересилає документи в банк імпортера (інкасуючий банк);

Ш інкасуючий банк передає документи імпортеру, одночасно отримуючи від клієнта суму чи право на суму (якщо платежі здійснюються на умовах кредиту, банк забирає термінову тратту);

Ш інкасуючий банк нараховує на кореспондентський рахунок банку-ремітента суму платежу й повідомляє його про це;

Ш банк експортера розраховується з довірителем (експортером).

За характером документів інкасо поділяється на просте і документарне.

Просте (чисте) інкасо — це інкасо переказних і простих векселів, чеків, інших подібних платіжних документів, тобто це стягування платежу за фінансовими документами, які не супроводжуються комерційними документами.

Документарне (комерційне) інкасо — це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або це інкасо тільки комерційних документів (вантажних і страхових документів, рахунків, різноманітних сертифікатів). Іншими словами, документарне інкасо — це доручення експортера банку отримати від імпортера платіж напроти товарних документів з наступним перечисленням сум платежу експортеру.

Інкасо з негайною оплатою — це вид інкасо, при якому банк-ремітент, одержавши від клієнта платіжну вимогу та документи про відвантаження, без попередньої згоди імпортера негайно виплачує необхідну суму експортерові, а товарні документи направляє банку імпортера, котрий їх негайно передає своєму клієнту, стягуючи з його рахунку необхідну суму і переказуючи її на кореспондентський рахунок банку-ремітента, а якщо на рахунку покупця необхідних коштів немає, то інкасуючий банк надає імпортеру позику.

Телеграфне інкасо — це операція, при якій переказ суми платежу на рахунок експортера здійснюється негайно, як тільки отримується телеграфне повідомлення інкасуючого банку про прийняття товарних документів на інкасо.

Для експортера інкасо є вигідною формою розрахунків, оскільки такі операції до певної міри гарантують оплату до того, як імпортер отримає товар. Але при інкасо існує певний ризик, бо між відвантаженням товару, передачею документів банку і оплатою завжди буває перерва, під час якої може відбутися зміна кон’юнктури ринку чи платоспроможності імпортера.

Імпортери погоджуються на інкасові операції частіше, ніж на акредитивну форму розрахунку, і віддають перевагу документарному інкасо. А банки за виконання інкасо стягують комісійні.

Висновок

Проходження економіко-управлінської практики в Торезському відділені № 3225 ВАТ «ОЩАДБАНК» здійснювалось згідно з програмою і відповідно до затвердженого індивідуального завдання. Під час проходження практики було зібрано і проаналізовано багато матеріалу, наприклад (баланс банку на 01.01.09) Основним в економіко-управлінській практиці було проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність банку і зробити відповідні висновки щодо фінансово-економічного аналізу діяльності банку за період 2007;2008 рр. Ретельно була проаналізована інформаційна база діяльності банку, визначено місце і роль банку в системі ринкової інфраструктури.

Таким чином, в перспективі банк має можливість за рахунок невикористаних резервів розширювати активні операції, підтримуючи на незмінному рівні власний капітал та утримуючи показники, що характеризують достатність капіталу, на оптимальному рівні. Використовуючи дані фінансової звітності банку ВАТ «ОЩАДБАНК» за 2007;2008 роки було розраховано показники, що характеризують ліквідність балансу банку, порівняно їх значення та визначено структуру зобов`язань.

Незважаючи на суттєве погіршення макроекономічної ситуації в банківській системі України у ІV кварталі 2008 року, втрату довіри вкладників через неможливість виконувати взяті зобов’язання перед клієнтами окремими банками, що входять до першої групи комерційних банків України, введення в дію постанов Правління Національного банку України від 13.10.2008 № 319 та від 04.12.2008 № 413, ВАТ «Ощадбанк» виконав встановлені на 2008 рік фінансові цілі та досягнув позитивних результатів (додаток 1).

Чисті активи банку за рік збільшились у 3 рази, або на 38,8 млрд. грн., і їх обсяг на 01.01.2009 р. становив 58,1 млрд. грн.

Структура пасивів банку змінилась у бік зростання частки балансового капіталу з 11,4% до 27% та зменшення частки зобов’язань банку із 88,6% до 73% (рис. 1.3.).

Підсумовуючи наведений аналіз доходимо до висновку, що банк ВАТ «Ощадбанк» має стійку капітальну базу і достатньо капіталу для покриття втрат від прийнятих ризиків. Можна сказати, що банк ВАТ «Ощадбанк» є дійсно великим, добре капіталізованим банком України. По всіх показниках своєї діяльності він на протязі багатьох років твердо стоїть на ногах.

Список використаної літератури

1. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В. В., Маслов С.І. О-75 Основи банківської справи: Навчальний посібник. —: К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 410 с.

2. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с. — (Серія «Банки і біржі»).

3. http://ukrref.com.ua

4. buklib.net/component/option, com

5. Бутинець Ф. Ф., Жиглей І. В., Пархоменко В. М. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. — 2-е вид., доп. і перероб. — Житомир: Рута, 2001. — 544 с.

6. А. І. Кредісова Управління зовнішньоекономічною діяльністю К.: ВІРА — Р, 2002. — 552 с.

7. www.librfry.if.ua/books

8. Мазаракі А.А. та ін. Міжнародний маркетинг: Мазаракі. — К.: Київський державний торгово-економічний університет, 2000: — 306 с.

9. http://www.ifdk.com

10. http://www.rbsys.ru