Особливості організації обліку активів, капіталу та зобов'язань

Власний капітал — це загальна вартість засобів підприємства які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства. Тобто до власного капіталу належать:

• — статутний капітал;
• — пайовий капітал;
• — додатковий вкладений капітал;
• — інший додатковий капітал;
• — резервний капітал;
• — нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
• — неоплачений капітал;
• — вилучений капітал.

Статутний капітал відображає зафіксовану в засновницьких документах загальну вартість активів, які є внеском власників у капітал підприємства.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дати реєстрації підприємства в Державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується в день його виключення з реєстру.

У бухгалтерському обліку первинною вартістю майна, внесеного як внесок у статутний капітал, визнається узгоджена засновниками їх справедлива вартість з урахуванням відповідних витрат. Документами, що підтверджують необхідність відображення в обліку статутного капіталу, є статутні документи підприємства.

В акціонерному товаристві розмір статутного капіталу дорівнює номінальній вартості емітованих акцій і не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат.

У товаристві з обмеженою відповідальністю розмір статутного капіталу не може бути менший ніж 100 мінімальних заробітних плат.

В акціонерному товаристві статутний капітал створюється за рахунок внесків засновників (акціонерів) в обмін на акції, в товаристві з обмеженою відповідальністю — на корпоративні права.

Згідно з чинним законодавством резервний капітал створюється в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше ніж 25% від статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу встановлюється засновницькими документами, але не менше ніж 5% від суми чистого прибутку. Засоби резервного капіталу знаходяться в повному розпорядженні підприємства і можуть бути використані ним на покриття можливих збитків, непередбачених витрат, сплату боргів підприємства при його ліквідації, на додаткові витрати на виробничий і соціальний розвиток, на поповнення оборотних коштів підприємства, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені установчими документами.

Рішення про направлення коштів на формування резервного капіталу приймають на зборах засновників (акціонерів) і оформляють відповідним протоколом. На підставі цього документа в обліку відображається відповідне нарахування резерву.

Додатково вкладений капітал — це емісійний дохід, тобто сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

Нерозподілений прибуток — це частина прибутку, отримана від ведення господарської діяльності й накопичена з моменту створення підприємства.

Нерозподілений прибуток зменшується на суму дивідендів, оголошених у звітному періоді, на суму відрахувань в резервний капітал. Непокритий збиток — це сума непокритого збитку поточного року і минулих років [5, с. 731].

Кожне підприємство незалежно від форм власності та господарювання здійснює свою господарську діяльність і вступає в економічні зв’язки з постачальниками, покупцями, іншими дебіторами, кредиторами, фінансовими кредитними установами. Все це формує складну систему грошових відносин і розрахунків.

Грошові відносини і розрахунки в економіці України регулюються діючою фінансовокредитною системою, що зобов’язує усі підприємства зберігати вільні грошові кошти в установах банків на своїх поточних рахунках. Зосередження грошових коштів у банківських установах дозволяє їм надавати тимчасову кредитну допомогу тим підприємствам, у яких виникає у цьому потреба, а Національному банку України регулювати грошовий обіг держави.

Кожне підприємство має право одержувати з поточних рахунків банківських установ готівку в свої каси для виплати заробітної плати, на відрядження та господарські потреби. Усі ці численні операції з грошовими коштами відображаються в документах і регістрах бухгалтерського обліку підприємства.

Повсякденний контроль за своєчасністю і повнотою здачі грошових коштів в установи банків, використанням їх за призначенням є однією з важливіших завдань бухгалтерського обліку.

Усі безготівкові розрахунки підприємства відображаються в бухгалтерському обліку. Систематичний контроль за здійсненням розрахунків запобігає можливості утворення простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей, сприяє своєчасному виконанню зобов’язань за платежами до бюджету, на соціальні потреби та відповідних фондів.

Грошові кошти — це найбільш ліквідні активи підприємства, що у будьякий момент і досить швидко можуть бути використані для погашення поточних зобов’язань.

До грошових коштів підприємства згідно з П (С)БО 4 належать:

• — готівка в касі;
• — кошти на рахунках у банках;
• — депозити до запитання.

Для того щоб грошові кошти приносили підприємству прибуток, слід вільні гроші, тобто більші, ніж необхідні для оплати поточних зобов’язань, вкладати в поточні фінансові інвестиції, які дають змогу отримати додатковий дохід у вигляді відсотків. Такі вкладення називаються еквівалентами грошових коштів.

Правильні розкриття і класифікація грошових коштів та їх еквівалентів необхідні для того, щоб дати оцінку ліквідності підприємства, тобто його спроможності своєчасно погашати поточні зобов’язання найбільш ліквідними (готовими до платежу) активами.

Перед бухгалтерським обліком грошових коштів стоять такі завдання:

• — контроль за наявністю та рухом грошових коштів у процесі здійснення господарських операцій;
• — своєчасне документальне оформлення операцій з грошовими коштами;
• — контроль за використанням грошових коштів за призначенням відповідно до діючої нормативної бази.