Організація облікового процесу щодо оплати праці на підприємстві
Порядок оплати роботи в понаднормовий час регламентований ст. 106 КЗпП України. При погодинній системі оплати праці робота в понаднормовий час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. При відрядній системі оплати праці за роботу в понаднормовий час виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється по погодинній… Читати ще >
Організація облікового процесу щодо оплати праці на підприємстві (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Основною задачею обліку праці і заробітної плати є оперативне і правильне одержання даних о кількості і якості сум нарахованої плати за фактичний обсяг виконаних робіт і послуг. Необхідною умовою одержання достовірної інформації про кількість і якість виконаних робіт і послуг є правильний облік виробітку.
Методи документування й обліку виробітку залежать від галузевих особливостей технологічного процесу, системи організації й оплати праці, способу контролю якості продукції, ступеня механізації облікових робіт і ін.
На ФГ «Чистяківський» застосовуються наступні форми первинних документів обліку виробітку, затверджені законодавством: наряд на відрядну роботу; маршрутний лист, рапорт про виробіток; відомість обліку виробітку; акт приймання виконаних робіт.
При всій розмаїтості первинних документів по обліку виробітку і заробітної плати робочих відрядників у кожнім з них повинні міститися наступні реквізити:
місце роботи.(цех, ділянка, служба та ін.);
розрахунковий місяць;
прізвище, ім'я, по батькові, табельний номер, розряд робітника;
шифр обліку витрат, на який повинна бути віднесена сума заробітної плати;
найменування і розряд роботи;
кількість і якість роботи;
норма часу і розцінка за одиницю роботи;
сума заробітку.
В індивідуальних виробництвах основним документом по обліку виробітку і заробітної плати робочого відрядника служить наряд на відрядну роботу.
Розрізняють разові і накопичувальні наряди, індивідуальні і бригадні.
Разові - на один вид роботи протягом місяця, що відносяться до того самого замовлення, роду виробничих витрат.
Але більш досконалими вважаються накопичувальні наряди на весь період чи його половину. У нього послідовно записують нормовані завдання і їхні виконання. Підраховуються вони чи відразу за весь місяць, чи за його половину.
По закінченні місяця наряд закривається і здається в бухгалтерію, де проходить його подальша обробка: перевіряється правильність заповнення облікових реквізитів, виробляється розрахунок сум заробітку і кількості годин нормованого часу, визначається підсумкова сума заробітку і норма години.
Якщо робота до кінця місяця не закінчена, то розраховується виконана частина, а на закінчення (завершення) роботи вказується завдання в наряді на наступний місяць.
Наряд може бути індивідуальним, якщо робота виконується одним робітником, якщо вона виконується бригадою — бригадним.
Наряд на зворотному боці містить додаткові свідомості про склад бригади, відпрацьований нею час, обсяг виконаних робіт, кваліфікацію членів бригади.
При бригадній організації робіт, наряд виписується на бригадира. На відміну від індивідуального наряду, на звороті бригадного наряду ведеться табель, у якому указуються всі члени бригади, що працювали, їхній розряд і відпрацьований час. Це необхідно для розподілу заробітку між робітниками — членами бригади. Розглянемо приклад розподілу бригадного заробітку між робітниками — членами підрозділу.
Наряд як документ має недоліки — не дозволяє контролювати обсяги руху виконаних робіт з технологічного ланцюжка, тому що виписується на одного робітника чи бригадира, на одну чи кілька операцій, послідовно зв’язаних між собою.
За даними рапорту визначають і виконання норми тим чи іншим робітником за зміну. У рапорті вказуються також кількість виконаної роботи: кількість придатних і бракованих деталей.
Зведеним документом, що відбиває дані по заробітній платі і розрахункам з кожним працівником відділу, підрозділу за місяць є розрахункові відомості, що складаються вручну чи за допомогою засобів механізації.
Розрахункові відомості призначені для повного розрахунку з кожним працівником підприємства за місяць. У ній передбачені спеціальні розділи для визначення сум, що нараховуються за місяць, виплачених і утриманих із заробітку працівника.
Незалежно від способів складання і форм оплати праці в розрахунковій відомості маються 4 розділи:
дані про працівника;
нараховані суми заробітної плати по застосовуваних формах оплати праці, премій, посібників по тимчасовій непрацездатності;
утримання і відрахування з заробітної плати;
суми до видачі.
За даними розрахункових відомостей робляться записи в картках, що відкриваються на кожного працівника. Щомісячні записи в картках (особових рахунках) дозволяють накопичувати дані про нараховану заробітну плату, що використовуються при розрахунках за час відпустки, виконання державних обов’язків, за дні хвороби та ін.
Розрахункові відомості є підставою для складання платіжних відомостей, по яких робітники та службовці одержують заробітну плату в касі організації. Платіжні відомості складаються на видачу авансу за першу половину місяця і для видачі заробітної плати за другу половину місяця. Основними реквізитами платіжної відомості є: П.І.Б., табельний номер, сума і розписка в одержанні.
Для одержання інформації з нарахування усіх видів заробітної плати використовуються підсумкові дані розрахункових відомостей по який складається зведена відомість заробітної плати.
Простої не з вини робітника оплачуються на підставі листків про простій. У них проставляються прізвища, табельні номери робітників, причина, винуватець і тривалість простою, заробітна плата, що приєднується. Простої з вини робітника не оплачуються.
Допущений у виробництві брак продукції оформляється актом про брак чи відомістю про брак. Крім того, загальна кількість остаточного браку відбивається, як правило, у первинних документах по обліку виробітку.
Остаточний брак, що відбувся не з вини робітника, оплачується в зниженому, у порівнянні з придатною продукцією, розмірі.
Брак з вини робітника не оплачується. За роботу, виконувану в понад визначений час, робітники до основного заробітку за вироблену продукцію одержують доплату у встановленому розмірі.
Нарахування доплат і надбавок на підприємстві передбачені в наступних випадках:
оплата за нічний час;
оплата праці у святкові і неробочі дні;
оплата за брак;
оплата праці сумісників;
оплата праці неповнолітніх;
оплата за підсумками роботи за рік;
оплата відпусток.
Право на оплату понаднормової роботи надається тільки працівникам з нормованим робочим днем; працівники з ненормованим робочим днем оплату за виконання роботи в понаднормовий час не одержують, тому що вони одержують додаткову відпустку.
Порядок оплати роботи в понаднормовий час регламентований ст. 106 КЗпП України [18]. При погодинній системі оплати праці робота в понаднормовий час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. При відрядній системі оплати праці за роботу в понаднормовий час виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється по погодинній системі - за усі відпрацьовані понаднормові години.
Нарахування доплат за роботу в понаднормовий час здійснюється на підставі розпорядження по підприємству і фактичних даних про кількість осіб, що працювали надурочно (ф. П-15). Компенсація понаднормової роботи відгулом не допускається.
Оплата за нічний час здійснюється в наступному порядку. Нічним вважається час з 10 годин вечора до 6 годин ранку. Підлітки, що не досягли 18 років, вагітні жінки в нічну зміну не залучаються. За роботу в нічний час граничний розмір доплат передбачається Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України й Українським союзом промисловців і підприємців, профспілковими об'єднаннями України.
Робота у святковий і неробочий день у межах місячної норми робочого часу оплачується в розмірі одинарної годинної чи денної ставки понад оклад і в розмірі подвійний годинної чи денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму.
Праця у святкові і неробочі дні оплачується відрядникам по подвійних відрядних розцінках; працівникам, робота яких оплачується по годинних чи денних ставках, — у розмірі подвійної годинної чи денної ставки. Оплата в зазначеному розмірі видається всім працівникам (як з нормованим, так і з ненормованим робочим днем) за години, фактично пророблені у святковий день.
Коли на святковий день приходиться частина робочої зміни, то в подвійному розмірі оплачуються години, фактично пророблені у святковий день.
За згодою працівника грошова компенсація за роботу у святкові дні, якщо вона не включалася в норму робочого часу, заміняється наданням йому іншого дня відпочинку. У цьому випадку оплата за роботу у святковий день виробляється в одинарному розмірі.
При переводі кваліфікованих робітників унаслідок простою на іншу роботу нижчого розряду, їхня оплата нараховується по середньому заробітку колишньої роботи, з розрахунку двох останніх місяців, за умови виконання норм виробітку нової роботи.
Оплата за брак нараховується в наступному порядку. Остаточний брак, допущений з вини працівника, не оплачується, а за заподіяний збиток робляться утримання відповідно до трудового законодавства. Згідно ст. 26 Закону України «Про оплату праці»: «…при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір всіх утримань не може перевищувати 20%, а в передбачених законодавством випадках — 50% зарплати належної до виплати працівникам…» [12].
Виправний частковий брак з вини працівника оплачується в залежності від придатності продукції, але не вище 50% його тарифної ставки.
Брак, допущений не з вини працівника, оплачується в наступних розмірах:
повний чи частковий брак оплачується в розмірі 2/3 тарифної ставки почасовика даного розряду;
брак виробу внаслідок дефекту в оброблюваному матеріалі, виявлений після того, як на чи обробку зборку деталі витрачено не менш одного робочого дня, оплачується по діючим відрядних розцінках;
брак, допущений у період освоєння нових виробництв, оплачується по повній тарифній ставці почасовика.
Оплата праці сумісників проводиться таким способом. Сумісництвом вважається виконання працівником крім своєї основної іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тім же чи іншім підприємстві чи в громадян (підприємця, приватної особи) по найманню.
Оплата праці сумісників нараховується за фактично виконану роботу. Отримана за роботу із сумісництва заробітна плата при підрахунку середнього заробітку по основній роботі не враховується.
Наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції і Міністерства фінансів України від 28.06.93р. № 43 затверджений перелік робіт, що не є сумісництвом [19].
Відпустка по роботі із сумісництва надається одночасно з відпусткою по основній роботі. Оплата за відпустку чи виплата компенсації за невикористану відпустку робиться сумісникам, що виконують роботу з робочих професій.
Оплата праці неповнолітніх здійснюється таким способом. Для осіб неповнолітнього віку законодавством установлена скорочена тривалість робочого часу. Оплата праці виробляється як за повний робочий день.
При відрядній оплаті заробітна плата нараховується по установлених відрядних розцінках за виконаний обсяг роботи і доплачується за годину до повного робочого дня по відповідній тарифній ставці робітника-відрядника.
При погодинній оплаті не пророблені години оплачуються по тарифній ставці поврімінника відповідно до виконаної роботи.
Оплата за підсумками роботи за рік нараховується в наступному порядку. За підсумками роботи за рік працівники можуть одержувати винагороду. При нарахуванні винагород за підсумками року до складу заробітної плати не включається: 13-я зарплата за попередній рік, виплати по тимчасовій непрацездатності, оплата навчальних відпусток.
З 25 грудня 1997 року набрав сили Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про зайнятість населення» від 27.11.97р. № 665/97 ВР [11], яким передбачено, що звільнені працівники в зв’язку зі скороченням чи чисельності штату працівників, чи реорганізацією ліквідацією підприємства зобов’язані зареєструватися в державній службі зайнятості протягом 7-ми календарних днів після звільнення як шукаючі роботу.
Інші види утримань із заробітної плати здійснюються бухгалтерією підприємства на підставі письмового доручення (заяви) працівників.
При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір всіх утримань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством — 50% заробітної плати, що приєднується до виплати працівнику. Не допускаються утримання з вихідної допомоги, компенсаційних і інших виплат, на які відповідно до законодавства не звертається стягнення.
При кожній виплаті заробітної плати працівник повинний бути проінформований про час, що відноситься до періоду, за який нараховується оплата праці: загальна сума нарахованих коштів на оплату праці з розшифровкою по видах оплат; розміри і підстави утримань із заробітної плати; суми коштів на оплату праці, що приєднуються до виплати.