Розділ І. Теоретичні засади дослідження вербальної комунікації
О. Лутовінова відзначає, що основним засобом самопрезентації віртуальної мовної особистості є її комунікативна поведінка. Адже щоб розкритися в процесі комунікативної поведінки, учасникам віртуальної комунікації необхідно привернути до себе увагу потенційних співрозмовників. Засобами досягнення мети, на думку лінгвіста, є, по-перше, нікнейм, або мережеве ім?я, яке обирає собі користувач для… Читати ще >
Розділ І. Теоретичні засади дослідження вербальної комунікації (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Інтернет як засіб масової комунікації
Формування мережі Інтернет є наступним — після винаходу писемності та книгодрукування — значним етапом розвитку комунікаційної сфери суспільства. Писемність була історично першим імпульсом виникнення особливих символізованих засобів комунікації, що значно розширило комунікативний потенціал суспільства й вивело його за межі інтеракції безпосередньо присутніх (face-to-face). Винахід алфавіту та писемності уможливив фіксацію раціональних суджень з відокремленням сказаного від того, хто говорить, писемне повідомлення від аудіовізуальної системи символів і сприйняття. У результаті цього були зняті певні просторово-часові обмеження комунікативної взаємодії, що, на думку багатьох дослідників, спричинило якісні зміни у сфері комунікацій. Друкарський станок, винайдений Гутенбергом у ХV ст., завершив докорінну зміну способів мислення й сприйняття дійсності, початок якому було покладено в античності.
Комунікаційний простір сучасної культури має досить складну й розгалужену структуру, включаючи різноманітні форми усного спілкування, засоби масової інформації, а з кінця ХХ ст. і глобальну мережу Інтернет. Створення цієї мережі, яка з 90-х років ХХ ст. стає основою глобальної комунікації, поступово зв’язує між собою велику кількість мереж і людей, руйнує відстані, що роз'єднують людей, стирає кордони між державами, створює умови для формування віртуальних спільнот, змінюючи стереотипи їх світосприйняття й спосіб життя, і, як наслідок, стає важливим складником у формуванні сучасної культури, змінюючи, значно доповнюючи й модифікуючи традиційну систему культурної комунікації. В Інтернеті значно збільшується швидкість розповсюдження і знецінюється інформація, безкінечно розширюються межі її передавання й сприйняття. Всесвітня павутина є унікальним засобом об'єднання всіх і кожного в «одну замкнену систему» (Т. де Шарден), оскільки на спілкування в мережі не впливають ні державні, ні національні кордони.
Інтернет-комунікація як об'єкт лінгвістичного вивчення є зручним засобом для дослідження комунікативних процесів у сучасному суспільстві. Позитивними рисами такої комунікації є анонімність, доступність, невидимість, безпека тощо.
С. Чемеркін виявив найважливішу з ознак всіх стилів сучасної української мови, уживаних в Інтернеті, — розмовність текстів. Активізацію розмовних засобів вираження зумовлює відсутність будь-яких обмежень у розміщенні інформації. Розмовність як універсальна категорія виявляється у функціонуванні всіх сучасних мов [ ].
Н. Реконвальд зазначає, що з появою комп? ютерної опосередкованої комунікації реалізація фактичного спілкування одержала новий імпульс. Цей вид комунікації спрямований на досягнення психологічно комфортного, необов? язкового, масового за масштабами мережевого спілкування, що відбувається в режимі 24/7/365, тобто цілодобово, без вихідних, цілий рік [21: 15].
О. Лутовінова відзначає, що основним засобом самопрезентації віртуальної мовної особистості є її комунікативна поведінка. Адже щоб розкритися в процесі комунікативної поведінки, учасникам віртуальної комунікації необхідно привернути до себе увагу потенційних співрозмовників. Засобами досягнення мети, на думку лінгвіста, є, по-перше, нікнейм, або мережеве ім?я, яке обирає собі користувач для ідентифікації в мережі; по-друге — аватар, який є невеличкою візуальною картинкою мовної особистості; по-третє - ориджин, або підпис, який закріплюється після основного тексту; по-четверте, блог або домашня сторінка, створена користувачем інтернет-мережі. Дослідниця називає нікнейм найважливішим засобом самопрезентації, тому що до початку спілкування в Інтернеті користувач має певним чином презентувати себе, назвати себе так, щоб його легко впізнавали інші учасники інтернет-комунікації [18:100].
Отже, аналіз досліджень, проведених мовознавцями, дозволяє зробити висновок, що Інтернет, завдяки його особливостям (анонімність, доступність, невидимість, безпека, розмовність текстів) є зручним засобом для вивчення самопрезентації, найважливішим засобом якої є нікнейм.