Нормативно-правова база та галузеві особливості торгівельного підприємства

Торгівельна діяльність та її галузеві особливості

торгівельний оптовий фінансовий облік Товари — матеріальні цінності, що придбані (отримані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу. Під товарним обігом (товарообігом) слід розуміти рух сукупного суспільного продукту в товарній формі від виробників до споживача.

Торгівельна діяльність — самостійна діяльність юридичних і фізичних осіб зі здійснення операцій купівлі-продажу товарів споживчого призначення з метою отримання прибутку. Оптова торгівля — торгівельна діяльність із придбання й реалізації товарів великими партіями підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Роздрібна торгівля — торгівельна діяльність із продажу товарів поштучно та дрібним оптом безпосередньо громадянам та іншим споживачам переважно із розрахунками готівкою. Господарська діяльність в оптовій та роздрібній торгівлі становить відповідно оптовий та роздрібний товарообіг.

Залежно від форми організації й виконуваних функцій торгові підприємства поділяють на оптові та роздрібні. Реалізацію товарів населенню можуть виконувати промислові й інші неторгові підприємства через власні фірмові магазини. Одиницею бухгалтерського обліку товарів є їхнє найменування або однорідна група, вид. 3].

Бухгалтерський облiк торговельної діяльності підприємства повинен забезпечувати:

* правильність оформлення первинних документів на придбання, продаж та переміщення всередині підприємства товарів, грошових та інших документів;

• * правильність відображення первинних документів у реєстрах синтетичного та аналітичного обліку;
• * контроль за виконанням договорів поставок та інших зобов’язань, правильністю розрахунків з постачальниками і замовниками;
• * контроль за правильним використанням і зберіганням товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів;
• * формування повної та достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідні для оперативного керівництва та управління, а також для її використання зацікавленими особами. [4]

Особливостями бухгалтерського обліку в торгових підприємствах є:

• 1. Специфічна система обліку руху товарів. Бухгалтерський облік роздрібного товарообороту ведуть тільки у вартісному вираженні за цінами реалізації. Груповий облік товарів ведуть на основі бухгалтерських документів і оперативних даних розрахунковим шляхом. Кількісно-вартісний облік здійснюють з товарів, які потребують особливого контролю за їх рухом (ювелірні вироби, товари, прийняті на комісію, меблі, телевізори).
• 2. Облік товарів здійснюють згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та установ з використанням рахунка 28 «Товари» в розрізі субрахунків:
  • * 281 «Товари на складі» проводять облік наявності та руху товарних запасів в основному на оптових підприємствах, морозильниках, овочесховищах;
  • * 282 «Товари в торгівлі» призначений для обліку наявності і руху товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі, громадського харчування;
  • * 283 «Товари на комісії» обліковують товари передані на комісію по договорах комісії, що не передбачають перехід права власності;
  • * 284 «Тара під товарами» проводять облік тари під товарами порожньої, купленої, власного виробництва;
  • * 285 «Торгова націнка» є контрактивним рахунком до субрахунка 281 «Товари на складі» та 282 «Товари в торгівлі», який призначено для визначення реалізаційної (продажної) вартості товарів, знаючи їх купівельну вартість. Взагалі, торгова націнка — це різниця між купівельною та продажною вартістю товарів;
  • * 286 «Купівельні вироби» ;
  • * 289 «Транспортно-заготівельні витрати» призначений для окремого обліку витрат з транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, що пов’язані з доставкою товарів. [8]
• 3. У торгівлі спостерігаються наявні великі запаси ТМЦ, у зв’язку з цим бухгалтерський облік має забезпечити достовірний контроль за їх рухом і збереженням.
• 4. У торгівлі існує специфічна система обліку витрат. Видатки торгових підприємств утворюють витрати обігу, які обліковують за видами, статтями і які покривають за рахунок доходів підприємства. Витрати обігу — це виражені у вартісній формі витрати торгових підприємств, пов’язані з купівлею, транспортуванням, збереженням і реалізацією товарів. В обліку витрати обігу класифікують за: 1) видами діяльності (оптова торгівля, роздрібна торгівля, громадське харчування); 2) економічними елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці та ін.); 3) статтями витрат. 5]

Номенклатура статей витрат обігу для підприємств торгівлі класифікується на:

• 1) витрати на транспортування;
• 2) витрати на оплату праці;
• 3) витрати на оренду і утримання необоротних активів;
• 4) знос та утримання малоцінних і швидкозношуваних предметів;
• 5) витрати на паливно-мастильні матеріали, газ, електроенергію;
• 6) витрати на збереження, сортування, пакування матеріалів;
• 7) витрати на рекламу;
• 8) відсотки за кредит;
• 9) витрати на тару;
• 10) страхування та ін.
• 5. Витрати обігу рекомендовано обліковувати на рахунку 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» .

У торгівлі не застосовують поняття «калькуляція», не використовують рахунки — 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати». На рахунку 92 «Адміністративні витрати» обліковуються всі загальногосподарські витрати підприємств торгівлі. На рахунку 93 «Витрати на збут» ведуть облік витрат, пов’язаних із збутом товарів. До витрат на збут відносять витрати пакувальних матеріалів, транспортування, витрати на рекламу, маркетинг, витрати на оплату праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизацію, витрати на ремонт та утримання основних засобів. [7].

На підприємствах торгівлі спостерігається різниця у джерелах утворення прибутку. Формування прибутку у різних підприємствах відбувається за рахунок таких джерел:

Важливе значення обліку — контроль застосування цін на товари, правильне визначення націнки, знижки. Ціну на товари визначають на підставі угоди між продавцем і покупцем при розрахунках між юридичними особами. На деякі види товарів держава може встановлювати певні обмеження цін. Роздрібну ціну формують з урахуванням ціни постачальника та торгової націнки. 8].

Товари населенню продають за роздрібними цінами. Роздрібна ціна складається з ряду елементів. Собівартість продукції — витрати виробника на виготовлення даної продукції (матеріали, зарплата, амортизація тощо). Промислове підприємство в ціну товару закладає певний відсоток рентабельності, за рахунок якого формується прибуток підприємства.

Ціна на більшість товарів включає податок на додану вартість, який після реалізації товару перераховують до бюджету.

Підприємства мають право на відшкодування (повернення) з бюджету сплачених постачальникам сум ПДВ. Однак при реалізації даних товарів вони зобов’язані до ціни придбання (без ПДВ) і своєї націнки нарахувати і направити в бюджет 20% ПДВ.

Деякі види вітчизняних товарів, а також більшість імпортних обкладаються акцизним збором. Акцизний збір нараховують виробники, які перераховують дані суми до бюджету, а по імпортних товарах — імпортер при розмитненні товарів.

Оптово-збутова націнка призначена для покриття витрат обігу і утворення чистого доходу підприємств оптової торгівлі. Торгову націнку використовують для покриття витрат і утворення прибутку роздрібного підприємства.

Підприємства громадського харчування реалізують товари за роздрібними цінами, до яких, крім торгової націнки, входить і націнка громадського харчування. Націнку громадського харчування використовують для покриття витрат на приготування їжі, а торгову націнку — для покриття витрат і утворення прибутку підприємств.

Важливим моментом при ціноутворенні є визначення купівельних і продажних цін. Купівельні ціни — це ціни, за якими та чи інша галузь торгівлі купує товари у постачальників, продажні ціни — за якими товари продають покупцям. При цьому вносять корективи на суму ПДВ. 8].