Вступ. 
Облік амортизації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

В умовах переходу до ринкових відносин, питання, що повязані зі змінами в обліку та аналізі господарської діяльності, стали предметом глибокого економічного дослідження. Особливо гостро стоїть питання про використання основних засобів. Краще їх використання є одним із головних факторів процесу становлення нашої держави, в цьому випадку можливе збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень. Раціональна експлуатація основних засобів є важливим фактор зниження собівартості продукції.

Ринкове реформування економіки України обумовило необхідність змін в методології і техніці ведення бухгалтерського обліку, зокрема основних засобів.

Адже, основні засоби — найважливіша і домінуюча частина всіх фондів в промисловості (мається на увазі основні і оборотні фонди, а також фонди обігу).

Вони визначають виробничу потужність підприємства, характеризують їх технічне оснащення, безпосередньо пов’язані з продуктивністю праці, механізацією, автоматизацією виробництва, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності.

«Основні засоби» зафіксовані в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» (в подальшому ПБО 7), затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 [5].

Ефективне використання основних засобів сприяє прискоренню оборотності оборотних засобів. Чим краще експлуатуються основні засоби, тим швидше оборотні засоби проходять фазу виробництва і тим менше потреба в їх прирості.

Правильне використання основних засобів в значній мірі залежить від збільшення інтенсивного та експлуатаційного навантаження на основні засоби, автоматизації і механізації виробничих процесів, мобілізації застарілих машин, швидкої реалізації основних засобів і максимальної ефективності нової техніки.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних засобів, і виробничих потужностей підприємств.

Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

В даний час в Україні будується нова економічна система, що базується на ринкових відносинах. В зв’язку з цим проходять суттєві зміни в системі управління, що мають вплив на бухгалтерський облік і аналіз фінансового стану підприємства.

Облік починає поступово наближатися до вимог міжнародних стандартів, що вимагає нових знань від бухгалтера, який перестає бути вузьким спеціалістом, що відповідає лише за ведення бухгалтерських рахунків, а стає кваліфікованим працівником, що здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці та огляду господарської діяльності підприємства.

Слід визнати, що амортизація, як економічна (в т. ч. облікова) категорія, як складова фінансово-господарської діяльності підприємства завжди була й залишається однією із центральних тем, що знаходиться на перехресті науки та практики. При цьому її актуальність спричинена, в першу чергу, існуванням значної кількості невирішених проблемних питань, що час від часу з’являються із прийняттям чергових недосконалих нормативно — правових актів.