Михайло Пилипович Кравчук (реферат)

Реферат на тему:

МИХАЙЛО ПИЛИПОВИЧ КРАВЧУК

(1892−1942 pp.).

Михайло Пилипович Кравчук народився 27 вересня 1892 р. в с. Човниця Волинської області. Батько його працював землеміром. За характером своєї роботи він мав постійні зв’язки з народом, знав його важке життя і поділяв його прагнення та надії.

Учився Михайло в Луцькій гімназії, де виявив особливі здібності до математики і споріднених з нею дисциплін. У гімназії він вступив до підпільної соціал-демократичної юнацької організації, яка видавала друкований на гектографі журнал, друкувала і таємно розповсюджувала листівки.

Курс Луцької гімназії Михайло Кравчук закінчив із золотою медаллю. Він мріяв стати математиком.

Але вступити до Київського університету йому відразу не вдалося. Адміністрація університету, стурбована політичною неблагонадійністю абітурієнта, повела з цього приводу офіційну переписку з поліцейським управлінням. Нарешті, за наполяганням прогресивної частини ради університету, Кравчука було прийнято на фізико-математичний факультет.

У той час у Київському університеті на математичному відділі працювали відомі професори Б. Я. Букреєв і Д. О. Граве.

Михайло спочатку відвідував семінар Б. Я. Букреєва, члени якого проводили дослідження в галузі теорії функцій, математичного аналізу, вищої алгебри і варіаційного числення. Юнак із захопленням вивчав математику, був найактивнішим членом семінару. Згодом його перевели до семінару Д. О. Граве, де вивчали теорію груп, лінійну алгебру, теорію алгебраїчних чисел, матриць і квадратичних форм. Незабаром Кравчук зробив доповідь на тему: «Змінні групи лінійних перетворень». Д. О. Граве в своєму виступі після доповіді зазначив, що Кравчук побудував усі змінні групи лінійних перетворень, які справджують квадратичні рівняння, що розробкою цих питань займався відомий німецький математик Шур і що Кравчук значно просунув уперед дослідження цієї проблеми. Конкретні результати цих досліджень матимуть застосування в математичній фізиці, механіці і геометрії.

Окрилений першим успіхом, Михайло Пилипович ще з більшою енергією і наполегливістю продовжує наукові пошуки. Коло його інтересів стає дедалі ширшим — тепер його цікавлять нові проблеми фізики, астрономії, філософії і навіть філології. Навесні 1914 р. він склав державні іспити за курс університету і одержав диплом першого ступеня. Науковий керівник Кравчука Д. О. Граве почав клопотатися, щоб його залишили при університеті на два роки для підготовки до професорського звання. Збори факультету ухвалили задовольнити прохання Д. О. Граве — підняти клопотання перед Міністерством народної освіти про залишення М. Кравчука при університеті. Але тут знову на перешкоді стає політична неблагонадійність М. Кравчука: студент Кравчук не припинив своєї опозиційної політичної діяльності, під час однієї демонстрації був заарештований. До того ж він «малорос». Потрібний був дозвіл київського генерал-губернатора. Справа затяглася майже на півроку, і лише в лютому 1915 р. дозволили залишити Кравчука при університеті для підготовки до професорського звання.

Молодий математик наполегливо поглиблює свої знання, продовжує розпочаті ще в студентські роки математичні дослідження під керівництвом академіка Д. О. Граве. Одночасно Михайло Пилипович збирав і науково обґрунтовував українську математичну термінологію.

Після перемоги Великої Жовтневої революції дуже важливим було питання підготовки наукових кадрів. Передусім потребувала перебудови школа. Для нової школи потрібні нові підручники. У створенні таких підручників Кравчук брав безпосередню участь. На якийсь час він навіть виїхав у село і вчителював у сільській школі. Працюючи учителем у селі Саварці, Кравчук почав допомагати одному із своїх учнів — талановитому хлопцеві Архипу. Переїхавши до Києва, Михайло Пилипович забрав цього хлопця до Києва і допоміг йому вступити до Політехнічного інституту. Архип Люлька успішно закінчив інститут і дістав призначення на Харківський авіаційний завод. Пізніше він перейшов на роботу в авіаційний інститут, де почав досліджувати системи авіаційних двигунів. Наслідком його наполегливих досліджень був новий тип двигуна для сучасних реактивних літаків. Архип Люлька став видатним фахівцем у будуванні реактивних авіадвигунів.

Наприкінці 1920 р. Кравчука викликали в Київ для роботи у вищій школі.

Із січня 1921 p. M. П. Кравчук почав читати курс лекцій з математики в Київському політехнічному інституті, а наступного року — в Київському інституті народної освіти (так тоді називали університет). У 1923 р. його запросили читати лекції у ветеринарному інституті.

Одночасно Михайло Пилипович продовжував розпочаті ним ще до революції дослідження з питань теорії квадратичних форм, матриць і визначників. Результатом цих досліджень були чотири окремі праці, опубліковані в 1924 р .Одну з них — «Про квадратичні форми і лінійні перетворення» — він подав як докторську дисертацію, яку й захистив у 1924 p., діставши науковий ступінь доктора фізико-математичних наук.

Михайло Пилипович продовжує наполегливі пошуки і дослідження. За два роки (1926;1927) він написав і опублікував близько сорока праць. Його ім'я стало відомим в академіях зарубіжних країн, а його праці друкуються в математичних виданнях Торонто, Цюріха, Палермо, Буенос-Айреса, у наукових журналах Паризької академії наук. Американська асоціація математиків запрошує Кравчука переїхати на постійну роботу в Америку, обіцяючи створити добрі умови. Але Кравчук від цієї пропозиції відмовився, бо над усе ставив працю на благо своєї Батьківщини, свого народу. У 1925 р. Михайло Пилипович став професором. На цей час він очолює кафедри /вищої математики кількох столичних вузів, працює деканом Інституту народної освіти, а пізніше виконує обов’язки вченого секретаря Всеукраїнської академії наук. Його лекції відвідують не лише математики, а й фізики, хіміки, біологи, навіть історики і філологи. На його лекціях студенти ознайомлювалися з найновішими досягненнями світової математичної науки, з новою літературою, з результатами досліджень самого лектора. Багато уваги Михайло Пилипович приділяв проблемі застосування математичних методів до інших наукових дисциплін. Одним з перших він почав викладати теорію застосування математики у фізиці, хімії, біології.

На всесвітньому конгресі математиків у Болоньї в 1928 р. була заслухана доповідь М. П. Кравчука «Про наближене інтегрування лінійних диференціальних рівнянь». Результати досліджень професора Кравчука можна було поширювати на системи диференціальних та інтегральних рівнянь. Після конгресу по дорозі на Батьківщину Кравчук відвідав Париж. На зборах Математичного товариства Франції в присутності вчених Адамара, Мон-теля і Шаці, а також радянських математиків академіка М. М. Крилова і професора М. М. Лузіна він прочитав нову доповідь. У ній він розглянув застосування теореми Штурм, а про корені алгебраїчних рівнянь. Доповідь дістала високу оцінку провідних учених Франції і була надрукована в бюлетені товариства.

У 1929 р. розпочалось висування кандидатів до Всеукраїнської академії наук. Кандидатуру професора М. П. Кравчука підтримувало понад сто різних організацій, серед яких були: Одеський політехнічний інститут, Київський інститут народної освіти, Харківський машинобудівний завод та ін.

Рекомендуючи кандидатуру М. П. Кравчука до Всеукраїнської Академії наук, академік Д. О. Граве особливо підкреслював, що він відомий як автор кількох десятків відзначених і премійованих праць, автор підручників з математики, редактор багатьох наукових видань, член багатьох наукових товариств українських і закордонних.

29 червня 1929 р. Всеукраїнська Академія наук обрала проф. Михайла Пилиповича Кравчука своїм дійсним членом. На цей час він уже мав понад вісімдесят опублікованих наукових праць. Обрання дійсним членом ВУАН принесло Михайлові Пилиповичу заслужене моральне задоволення. Він ще з більшою наполегливістю і енергією продовжував свої творчі пошуки, зосереджуючи всю увагу на нових проблемах теорії моментів, і доводив результати досліджень до таких форм, що їх практично можна було застосовувати до математичної статистики і математичної фізики. Як результат цих досліджень з’явилася двотомна монографія «Застосування способу моментів до розв’язування лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь».

У першій половині 30-х років Михайло Пилипович приділяє велику увагу методиці викладання математики у вищій і середній школах. Разом із своїми учнями він пише ряд підручників для вищої школи. Особливого значення надавав академік Кравчук математичній освіті інженерно-технічних і педагогічних кадрів.

Чимало уваги приділяв М. П. Кравчук також справі викладання математики в середній школі. Він сам писав і перекладав на українську мову підручники для шкіл, брав участь у розробці програм, не раз виступав на зборах викладачів математики з доповідями про викладання окремих розділів алгебри та геометрії в середній школі.

Всього Михайлові Пилиповичу належить понад 160 праць. Окремо слід виділити його працю з узагальнення так званих «поліномів Ерміта». Ці узагальнені поліноми, які запровадив Михайло Пилипович, відомі тепер, як «поліноми Кравчука».

Помер академік М. П. Кравчук у Магадані 9 березня 1942 р.

ЛІТЕРАТУРА.

1. 1.Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. «Наука й жизнь», 1973, № 9.

2. 2.Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев — создатель синтеза механизмов. «Наука й жизнь», 1972, № 1.

3. 3.Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.

4. 4.Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. «Природа», 1971, № 2.

5. 5.Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., «Радянська школа», 1973.

6. 6.Ван дер Варден. Пробуждающаяся наука. М., Физматгиз, 1953.

7. 7.Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середини XIX столетия. М., Физматгиз, 1956.

8. 8.Воронцова А. А. Софья Ковалевская. М., 1959.

9. 9.Голованов Я. Світочі науки. Етюди про вчених. К., «Веселка», 1970.

10. 10.Епйфанова А. П., Йльйна В. П. Михаил Александрович Лаврентьев. М., «Наука», 1971.

11. 11.Инфельд Д. Зварист Галуа — избранник богов. М., «Молодая гвардия», 1960.

12. 12.Каган В. Лобачевский й его геометрия. М., Гос-техиздат, 1956.

13. 13.Каган В. Архимед. М., Гостехиздат, 1969.

14. 14.Кольман 3. История математики в древности. М., Физматгиз, 1961.

15. 15.Левин В. Й. Рамануджан — математический гений Индии. М., «Знание», 1968.

16. 16.Оре О. Замечательньш математик Нильс Хенрик Абель. М., Физматгиз, 1961.

17. 17.Прудников В. П. Л. Чебьішев. М., «Просвеще-ние», 1964.

18. 18.Пухначев Ю. Метод Лаврентьева. «Наука й жизнь», 1970, № 11.

19. 19.Садыков X. У. Бируни й его работьі по астро-номии. Ташкент, 1963.

20. 20.Салье М. Мухаммед аль-Хорезми — великий узбекский учений. Ташкент, 1954.

21. 21.Смогоржевський О. С. Про геометрію Лобачевського. К., «Радянська школа», 1960.

22. 22.Стройк Д. Коротка історія математики. К., «Радянська школа», 1960.

23. 23.Чистяк ов В. РассказьІ о математиках. Минск, «Высшая школа», 1966.

24. 24.Цейтен Г. Г. Історія математики за стародавніх часів і у середні віки. К., «Радянська школа», 1956.

25. 25.Цейтен Г. Г. Історія математики в XVI-XVII століттях. К., «Радянська школа», 1956.

26. 26.Юшкевич А. П. История математики в средние века. М., Физматгиз, 1961.