Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Різницеві інтерполяційні формули (реферат)

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

А також рівність u (x) — L m (x) = u (x — x 0 —. .. — x m) m + 1 (x). Якщо — x i — x — малі, то u (x) — L m (x) = u (x — x 0 —. .. — x m) m + 1 (x) «u (m + 1) (x) / (m + 1) ! «L m + 1 (x) — L m (x) = u (x 0 —. .. — x m + 1) m + 1 (x) .Враховуючи це, маємо u (x) — L m (x) = u (x — x 0 —. .. — x m) m + 1 (x). З цього випливає, що величину e m = — L… Читати ще >

Різницеві інтерполяційні формули (реферат) (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Реферат на тему:

Різницеві інтерполяційні формули Як побачимо далі, ІП можна розглядати як узагальнення відрізку ряду Тейлора.

Узагальненням поняття похідної є поняття розділеної різниці (PP). Нехай у вузлах x k ^I [ a , b ] , k = 0, n , відомі значення функції u ( x ) . Припустимо також, що x i ^1 x k при i ^1 k . Тоді РР нульового порядку u ( x ) співпадають зі значеннями функції u ( x i ) , РР 1- го порядку визначаються рівністю.

u ( x i - x j ) = ( u ( x j ) - u ( x i ) ) / ( x j - x i ) - .

РР 2- го порядку:

u ( x i - x j ) = ( u ( x j ) - u ( x i ) ) / ( x j - x i ) - .

і взагалі РР k-го порядку u ( x ) визначаються через різниці ( k -1)-го порядку за формулою.

u ( x 0 - x 1 - . . . - x k ) = u ( x 1 - x 2 - . . - x k ) - u ( x 0 - x 1 - . . . - x k - 1 ) x k - x 0 . .

Лема.Справедлива рівність.

u ( x 0 - x 1 - . . . - x k ) . (1).

Безпосередньо з (1) випливає ряд наслідків.

1. При фіксованих x 0 , . . . , x k РР є лінійним функціоналом від функції :

u ( x ) : .

2. РР є симетричною функцією своїх аргументів x 0 , . . . , x k , тобто не змінюється при їх перестановці.

Якщо функцію задано в точках x 0 , . . . , x k , то таблицю.

x 0 u ( x 0 ) u ( x 0 - x 1 ) x 1 u ( x 1 ) u ( x 0 - x 1 - x 2 ) u ( x 1 - x 2 ) x 2 u ( x 2 ) u ( x 1 - x 2 - x 3 ) . . . . . . . u ( x 0 - x 1 - . . . - x n ) u ( x n - 1 - x n ) x n u ( x n ) .

називають таблицею розділених різниць.

За допомогою РР можна одержати іншу форму запису ІП Лагранжа:

u ( x ) - L n ( x ) = u ( x ) - k = 0 n u ( x k ) j ^1 k x - x j x k - x j = = k = 0 n ( x - x k ) [ u ( x ) k = 0 n ( x - x k ) + k = 0 n u ( x k ) ( x k - x ) j ^1 k ( x k - x j ) ] .

Порівнюючи з твердженням леми, впевнюємось, що вираз в дужках дорівнює u ( x ) . Таким чином, можна написати.

u ( x ) - L n ( x ) = u ( x ) - k = 0 n u ( x k ) j ^1 k x - x j x k - x j = u ( x - x 0 - . . . - x n ) n + 1 ( x ) , (2).

де n + 1 ( x ) визначено нами раніше.

Нехай u ( x ) - L n ( x ) =  — ІП Лагранжа з вузлами інтерполяції x 0 , . . . , x k . Поліном Лагранжа L n ( x ) можна подати у вигляді.

L m ( x ) = L n ( x ) +( L n ( x )  — L n ( x ) )+…+( L n ( x )  — L n ( x ) ). (3).

Різниця u ( x ) - L n ( x ) =  — L n ( x )  — поліном степеня m , який обертається в нуль в точках x 0 , . . . , x k , оскільки L m ( x j ) = L m - 1 ( x j ) = u ( x j ) при 0 <= j <= m - 1 . Отже,.

u ( x ) - L n ( x ) =  — L n ( x ) = A m m ( x ) - m = ( x - x 0 ) . . . ( x - x m - 1 ) .

Покладаючи x = x m , одержуємо.

L m ( x m ) - L m - 1 ( x m ) = u ( x m ) - L m - 1 ( x m ) = A m m ( x m ) .

З іншого боку, беручи в (2) n = m - 1 і x = x m , маємо.

L m ( x m ) - L m - 1 ( x m ) = u ( x m ) - L m - 1 ( x m ) = A m m ( x m ) .

Таким чином, u ( x m ) - L m - 1 ( x m ) = u ( x 0 - . . . - x m - 1 - x m ) m ( x m ) , тому.

L m ( x m ) - L m - 1 ( x m ) = u ( x m ) - L m - 1 ( x m ) = A m m ( x m ) .

Підставляючи це в (3), одержимо.

L n ( x ) = u ( x 0 ) + u ( x 0 - x 1 ) ( x - x 0 ) + . . . + u ( x 0 - . . . - x n ) ( x - x 0 ) . . . ( x - x n - 1 ) .

Таке представлення ІП називається формулою Ньютона з розділеними різницями. З порівняння ІП Ньютона і Лагранжа випливає важлива рівність.

u ( x - x 0 - . . . - x n ) = u n + 1 ( x ) ( n + 1 ) ! , x , x^I [ x 0 , x n ] . (4).

Зокрема, якщо u ( x )  — поліном P l ( x ) = j = 0 l j x j степеня l <= n , то на підставі (4) маємо.

P l ( x 0 - . . . - x n ) = { n 0 d d l = n l < n при будь-яких x 0 , . . . , x n .

Якщо x 0 < x 1 < . . . < x n , то внаслідок (4) маємо.

m ! u ( x k - . . . - x m + k ) = u ( m ) ( x k ) , x k <= x k <= x k + m .

Тому величина M m = sup 0 <= k <= n - m m ! | u ( x k - . . . - x k + m ) | може використовуватись як наближена оцінка для величини M ( m ) = sup | u ( m ) ( x ) | , x^I [ x 0 , x n ] .

Використання одержаних нами інтерполяційних формул для безпосереднього обчислення наближених значень інтерпольованої функції не є ефективним. Значно краще для цього використовувати схему Ейткена. Нехай L ( k , k + 1, . . . , l ) ( x )  — ІП з вузлами x k , . . . , x l , зокрема, L ( k ) ( x ) = u ( x k ) . Справедлива рівність.

L ( k , k + 1, . . . , l ) ( x ) . (5).

Дійсно, права частина — це поліном степеня l - k + 1 , який співпадає з u ( x ) в точках x k , . . . , x l . Схема Ейткена обчислення значення L ( 0, . . . , n ) ( x ) полягає в послідовному обчисленні за допомогою (5) елементів таблиці значень ІП.

x 0 u ( x 0 ) u ( x 0 - x 1 ) x 1 u ( x 1 ) u ( x 0 - x 1 - x 2 ) u ( x 1 - x 2 ) x 2 u ( x 2 ) u ( x 1 - x 2 - x 3 ) . . . . . . . u ( x 0 - x 1 - . . . - x n ) u ( x n - 1 - x n ) x n u ( x n ) .

Цю схему покладено в основу стандартної програми розв’язку такої задачі: Дано таблицю значень деякоІ функції u ( x ) на [ a , b ] , потрібно при будь-якому значенні x^I [ a , b ] обчислити значення u ( x ) з заданою точністю e або з найкращою можливою точністю при наявній інформації,.

Побудова алгоритму, яку ми зараз розглянемо, є досить типовою для ситуації, що виникає на практиці. Неможливо запропонувати обгрунтований алгоритм розв’язку поставленої задачі для всіх функцій, якщо про функцію нічого не відомо, крім її значень в заданих точках. Але, припускаючи, що функція є досить гладкою, одержуємо практичний критерій оцінки похибки і, грунтуючись на ньому, будуємо алгоритм розв’язку задачі.

Нехай x фіксованоперенумеруємо вузли інтерполяції в порядку зростання | x i - x | . ІП L ( 0, . . . , m ) ( x ) будемо позначати як L m ( x ) .

Раніше ми одержали вираз для похибки (2).

u ( x ) - L m ( x ) = u ( x - x 0 - . . . - x m ) m + 1 ( x ) ,.

а також рівність u ( x ) - L m ( x ) = u ( x - x 0 - . . . - x m ) m + 1 ( x ) . Якщо | x i - x | малі, то u ( x ) - L m ( x ) = u ( x - x 0 - . . . - x m ) m + 1 ( x ) « u ( m + 1 ) ( x ) / ( m + 1 ) ! « L m + 1 ( x ) - L m ( x ) = u ( x 0 - . . . - x m + 1 ) m + 1 ( x ) .Враховуючи це, маємо u ( x ) - L m ( x ) = u ( x - x 0 - . . . - x m ) m + 1 ( x ) . З цього випливає, що величину e m = | L m + 1 ( x ) - L m ( x ) | можна розглядати як наближену оцінку похибки інтерполяційної формули u ( x ) - L m ( x ) « L m + 1 ( x ) - L m ( x ) . Отже, можна послідовно обчислювати значення L 0 ( x ) , L 1 ( x ) , e 0 , L 2 ( x ) , e 1 , …, якщо при деякому m буде e m <= e , то обчислення можна припинити і покласти u ( x ) « L m ( x ) . Якщо ця нерівність не виконується ні при якому m , то треба знайти e m 0 = min e m і покласти u ( x ) « L m ( x ) . Якщо величини e m = | L m + 1 ( x ) - L m ( x ) | , починаючи з деякого m , мають стійку тенденцію до збільшення, то обчислення значень u ( x ) « L m ( x ) , e m = | L m + 1 ( x ) - L m ( x ) | припиняються.

Розглянемо тепер дещо узагальнену задачу інтерполювання. Якщо у вузлах інтерполяції відомі не лише значення шуканої функції, а й її похідних до деякого порядку, то було б нерозумним не скористатися цією додатковою інформацією.

Нехай треба побудувати поліном G s ( x ) степеня s , що задовольняє умовам:

G s ( x 0 ) = u ( x 0 ) , . . . , G s ( m 0 - 1 ) ( x 0 ) = u ( m 0 - 1 ) ( x 0 ) .

.. .. ... (6).

G s ( x 0 ) = u ( x 0 ) , . . . , G s ( m 0 - 1 ) ( x 0 ) = u ( m 0 - 1 ) ( x 0 ) ,.

де всі x i різні, s = m 0 = . . . = m n - 1 . Такий поліном називають ІП з кратними вузлами, а числа s = m 0 = . . . = m n - 1  — кратностями вузлів L m + 1 ( x ) - L m ( x ) = u ( x 0 - . . . - x m + 1 ) m + 1 ( x ) відповідно.

ІП G s ( x ) визначається єдиним чином. Справді, припустимо що існує два полінома степеня s , що задавольняють умовам (6). Тоді їх різниця Q s ( x ) задoвoльняє cпіввідношенням.

Q s ( x 0 ) = . . . = Q s m 0 - 1 ( x 0 ) = 0, . . . , Q s ( x n ) = . . . = Q s ( m n - 1 ) ( x n ) = 0 ,.

точки x 0 , . . . , x n є нулями полінома Q s ( x ) кратності s = m 0 = . . . = m n - 1 . Цих нулів загалом s +1.

Далі будемо припускати, що функція u ( x ) неперервно диференційовна s +1 раз. Існування ІП G s ( x ) , що задовольняє умовам (6), доведемо, одержавши для нього явний вираз. Визначимо послідовність сукупностей точок x ij e , 0 < e < e 0 , i = 0, . . . , n - j = 1, . . . , m i , що задовольняють таким умовам: при 0 < e < e 0 всі точки x ij e різні, x ij e -> x i при e -> 0 . Зокрема, можна покласти x ij e .

Побудуємо ІП G s e ( x ) степеня s , що співпадає з u ( x ) в точках x ij e . Таблиця РР, відповідних цьому набору вузлів, має вигляд:

u ( x 01 e ) u ( x 01 e - x 02 e ) u ( x 02 e ) . . . . . . . . . u ( x 01 e - x 02 e - . . . - x nm n e ) u ( x nm n e ) .

Запишемо ІП Ньютона з розділеними різницями:

G s e ( x ) = A 0 e + A 1 e ( x - x 01 e ) + A 2 e ( x - x 01 e ) ( x - x 02 e ) + . . . + A s e ( x - x 01 e ) . . . ( x - x nm n - 1 e ) , .

де A 0 e = u ( x 01 e ) , A 1 e = u ( x 01 e - x 02 e ) , . . . , A s e = u ( x 01 e - x 02 e - . . . - x nm n e ) . .

Виражаючи РР через похідні, маємо.

u ( x il e - . . . - x im e ) = u ( m - l ) ( x i ) ( m - l ) ! . .

Таким чином, всі елементи таблиці мають границі, при e -> 0 . Ми позначатимемо u ( x il e - . . . - x im e ) = u ( m - l ) ( x i ) ( m - l ) ! . через u ( x i - x i - . . . - x i ) m - l + 1 , отже, u ( x i - x i - . . . - x i ) m - l + 1 .

Якщо всі елементи таблиці мають границі, то на будь-якому відрізку поліноми G s e ( x ) при e -> 0 прямують до деякого поліному.

G s e ( x ) = A 0 e + A 1 e ( x - x 01 e ) + A 2 e ( x - x 01 e ) ( x - x 02 e ) + . . . + A s e ( x - x 01 e ) . . . ( x - x nm n - 1 e ) , .

A 0 e = u ( x 01 e ) , A 1 e = u ( x 01 e - x 02 e ) , . . . , A s e = u ( x 01 e - x 02 e - . . . - x nm n e ) . ,.

A i = lim e -> 0 A i e .

Поліном.

G s ( x ) = A 0 + A 1 ( x - x 0 ) + A 2 ( x - x 0 ) 2 + . . + A s ( x - x 0 ) m 0 . . ( x - x n - 1 ) m n - 1 ( x - x n ) m n - 1 .

записується у вигляді.

G s ( x ) = i = 1 m 0 u ( i - 1 ) ( x 0 ) ( i - 1 ) ! ( x - x 0 ) i - 1 + O ( ( x - x 0 ) m 0 ) .

Звідси випливає, що він задовольняє умовам, заданим в точці x 0 . Внаслідок єдиності ІП поліном G s e ( x ) не зміниться, якщо переозначити x 0 = x j , x j = x 0 . Тому граничний поліном буде задовольняти заданим умовам в будь-якій точці x j . Отже, цей поліном є шуканим.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.

1. Довести рівність.

u ( x 0 - x 1 - . . . - x k ) .

При доведенні можна викристати метод математичної індукції.

2. Довести, що при фіксованих x 0 , . . . , x k PР є лінійним функціоналом від функції u ( x ) .

3. Довести, що РР k -го порядку від алгебраїчного полінома k -го степеня прийиає постійне значення, що не залежить від набору вузлів x 0 , . . . , x n , РР більш високих порядків дорівнюють нулю.

4. Дать порівняльну характеристику ІП Лагранжа та Ньютона.

5. Нехай на [ a , b ] , звідки беруться x та вузли інтерполювання, функція u ( x ) має похідну u ( x ) , яка зберігає свій знак. Показати, що в цьому разі u ( x - x 0 - . . . - x n ) x , x^I [ x 0 , x n ] є монотонною функцією аргумента x на [ a , b ] .

6. Показати, що n -а РР полінома n -го степеня дорівнює коефіцієнту при x незалежно від вибору вузлів x 0 , . . . , x n .

7. Показати, що якщо u ( x ) , то u ( x 0 - x 1 - . . . - x n ) .

8. Показати, що якщо аргументи помножити на одну і ту ж сталу g , а значення функції залишити незмінними, то РР u ( x - x 0 - . . . - x n ) помножаться на g .

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою