Різницеві інтерполяційні формули (реферат)
А також рівність u (x) — L m (x) = u (x — x 0 —. .. — x m) m + 1 (x). Якщо — x i — x — малі, то u (x) — L m (x) = u (x — x 0 —. .. — x m) m + 1 (x) «u (m + 1) (x) / (m + 1) ! «L m + 1 (x) — L m (x) = u (x 0 —. .. — x m + 1) m + 1 (x) .Враховуючи це, маємо u (x) — L m (x) = u (x — x 0 —. .. — x m) m + 1 (x). З цього випливає, що величину e m = — L… Читати ще >
Різницеві інтерполяційні формули (реферат) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Різницеві інтерполяційні формули Як побачимо далі, ІП можна розглядати як узагальнення відрізку ряду Тейлора.
Узагальненням поняття похідної є поняття розділеної різниці (PP). Нехай у вузлах відомі значення функції . Припустимо також, що при . Тоді РР нульового порядку співпадають зі значеннями функції , РР 1- го порядку визначаються рівністю.
.
РР 2- го порядку:
.
і взагалі РР k-го порядку визначаються через різниці ( -1)-го порядку за формулою.
.
Лема.Справедлива рівність.
. (1).
Безпосередньо з (1) випливає ряд наслідків.
1. При фіксованих РР є лінійним функціоналом від функції :
.
2. РР є симетричною функцією своїх аргументів , тобто не змінюється при їх перестановці.
Якщо функцію задано в точках , то таблицю.
.
називають таблицею розділених різниць.
За допомогою РР можна одержати іншу форму запису ІП Лагранжа:
.
Порівнюючи з твердженням леми, впевнюємось, що вираз в дужках дорівнює . Таким чином, можна написати.
, (2).
де визначено нами раніше.
Нехай — ІП Лагранжа з вузлами інтерполяції . Поліном Лагранжа можна подати у вигляді.
= +( — )+…+( — ). (3).
Різниця — — поліном степеня , який обертається в нуль в точках , оскільки при . Отже,.
— = .
Покладаючи , одержуємо.
.
З іншого боку, беручи в (2) і , маємо.
.
Таким чином, , тому.
.
Підставляючи це в (3), одержимо.
.
Таке представлення ІП називається формулою Ньютона з розділеними різницями. З порівняння ІП Ньютона і Лагранжа випливає важлива рівність.
. (4).
Зокрема, якщо — поліном степеня , то на підставі (4) маємо.
при будь-яких .
Якщо , то внаслідок (4) маємо.
.
Тому величина може використовуватись як наближена оцінка для величини .
Використання одержаних нами інтерполяційних формул для безпосереднього обчислення наближених значень інтерпольованої функції не є ефективним. Значно краще для цього використовувати схему Ейткена. Нехай — ІП з вузлами , зокрема, . Справедлива рівність.
. (5).
Дійсно, права частина — це поліном степеня , який співпадає з в точках . Схема Ейткена обчислення значення полягає в послідовному обчисленні за допомогою (5) елементів таблиці значень ІП.
.
Цю схему покладено в основу стандартної програми розв’язку такої задачі: Дано таблицю значень деякоІ функції на , потрібно при будь-якому значенні обчислити значення з заданою точністю або з найкращою можливою точністю при наявній інформації,.
Побудова алгоритму, яку ми зараз розглянемо, є досить типовою для ситуації, що виникає на практиці. Неможливо запропонувати обгрунтований алгоритм розв’язку поставленої задачі для всіх функцій, якщо про функцію нічого не відомо, крім її значень в заданих точках. Але, припускаючи, що функція є досить гладкою, одержуємо практичний критерій оцінки похибки і, грунтуючись на ньому, будуємо алгоритм розв’язку задачі.
Нехай фіксованоперенумеруємо вузли інтерполяції в порядку зростання . ІП будемо позначати як .
Раніше ми одержали вираз для похибки (2).
,.
а також рівність . Якщо малі, то .Враховуючи це, маємо . З цього випливає, що величину можна розглядати як наближену оцінку похибки інтерполяційної формули . Отже, можна послідовно обчислювати значення …, якщо при деякому буде , то обчислення можна припинити і покласти . Якщо ця нерівність не виконується ні при якому , то треба знайти і покласти . Якщо величини , починаючи з деякого , мають стійку тенденцію до збільшення, то обчислення значень , припиняються.
Розглянемо тепер дещо узагальнену задачу інтерполювання. Якщо у вузлах інтерполяції відомі не лише значення шуканої функції, а й її похідних до деякого порядку, то було б нерозумним не скористатися цією додатковою інформацією.
Нехай треба побудувати поліном степеня , що задовольняє умовам:
.
.. .. ... (6).
,.
де всі різні, . Такий поліном називають ІП з кратними вузлами, а числа — кратностями вузлів відповідно.
ІП визначається єдиним чином. Справді, припустимо що існує два полінома степеня , що задавольняють умовам (6). Тоді їх різниця задoвoльняє cпіввідношенням.
,.
точки є нулями полінома кратності . Цих нулів загалом +1.
Далі будемо припускати, що функція неперервно диференційовна +1 раз. Існування ІП , що задовольняє умовам (6), доведемо, одержавши для нього явний вираз. Визначимо послідовність сукупностей точок що задовольняють таким умовам: при всі точки різні, при . Зокрема, можна покласти .
Побудуємо ІП степеня , що співпадає з в точках . Таблиця РР, відповідних цьому набору вузлів, має вигляд:
.
Запишемо ІП Ньютона з розділеними різницями:
.
де .
Виражаючи РР через похідні, маємо.
.
Таким чином, всі елементи таблиці мають границі, при . Ми позначатимемо через , отже, .
Якщо всі елементи таблиці мають границі, то на будь-якому відрізку поліноми при прямують до деякого поліному.
.
,.
.
Поліном.
.
записується у вигляді.
.
Звідси випливає, що він задовольняє умовам, заданим в точці . Внаслідок єдиності ІП поліном не зміниться, якщо переозначити . Тому граничний поліном буде задовольняти заданим умовам в будь-якій точці . Отже, цей поліном є шуканим.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
1. Довести рівність.
.
При доведенні можна викристати метод математичної індукції.
2. Довести, що при фіксованих PР є лінійним функціоналом від функції .
3. Довести, що РР -го порядку від алгебраїчного полінома -го степеня прийиає постійне значення, що не залежить від набору вузлів , РР більш високих порядків дорівнюють нулю.
4. Дать порівняльну характеристику ІП Лагранжа та Ньютона.
5. Нехай на , звідки беруться та вузли інтерполювання, функція має похідну , яка зберігає свій знак. Показати, що в цьому разі є монотонною функцією аргумента на .
6. Показати, що -а РР полінома -го степеня дорівнює коефіцієнту при незалежно від вибору вузлів .
7. Показати, що якщо , то .
8. Показати, що якщо аргументи помножити на одну і ту ж сталу , а значення функції залишити незмінними, то РР помножаться на .