Тематичний план. 
Форми організації навчання

Таблиця 1. Розподіл академічних годин з курсу «Основи економічних знань».

Дана програма передбачає вивчення учнями основних понять ринкової економіки. У навчальному процесі доцільно зробити акценти на питання маркетингу, менеджменту і таких об'єктів ринкових відносин, як фонди, цінні папери, робоча сили, аукціон, банківська та кредитна системи, акціонерні та страхові товариства. Основна увага повинна приділятися поясненню елементів ринкової структури і в першу чергу товарного виробництва та послуг.

Для структуризації навчання використовуються спеціальні форми. Узагальнено, форма — це конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції визначається змістом процесу навчання, методами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання уявляє собою внутрішню організацію змісту, яким в реальній педагогічній діяльності виступає процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями під час роботи над певним учбовим матеріалом.

Традиційно використовуються такі форми навчання: уроки та лекції.

Урок — це така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за твердим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання. За дидактичною метою і використанням тих чи інших педагогічних засобів визначають такі типи уроків:

• — урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності;
• — урок засвоєння інтелектуальних і практичних засобів діяльності;
• — урок контролю та оцінювання рівня засвоєння змісту освіти;
• — комбінований урок.

У своїй роботі я буду використовувати саме комбінований урок, до речі, він є найпоширенішим у загальноосвітніх школах, так як універсальна структура такого заняття дає змогу реалізувати багатопланові завдання вивчення предмета, ураховувати індивідуальні особливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяльності. У ньому можливе поєднання усіх стадій навчання: надання матеріалу, його закріплення та перевірка його засвоєння у активній формі.

Проведення комбінованого уроку відбувається в такій послідовності:

• 1. Вступ. Актуалізація опорних знань учнів.
• 2. Перевірка домашнього завдання.
• 3. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.
• 4. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.
• 5. Висновки й підсумки роботи на уроці.
• 6. Домашнє завдання.

Лекція (від лат. lectio) означає читання. Це послідовне, логічне, систематизоване та структуроване, подання викладачем попередньо опрацьованого матеріалу з коментарями. Лекція має ряд переваг перед простим опрацюванням підручника: значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень; емоційний впив інтонації, міміки та жестів викладача на слухачів; посилення уваги слухачів завдяки прямому контакту з аудиторією; економія часу тощо.

Основне призначення як лекції, так і уроку — це гнучке управління пізнавальною діяльністю учнів, що сприяє становленню їхньої особистості. Відрізняються вони насамперед тривалістю і віком тих, хто навчається. Проте зараз існують дві тенденції, що зближують ці організаційні форми навчання: в лекції все більше використовують активні, «урочні» засоби — закріплення, опитування тощо, а уроки часто об'єднуються, наближаючись тривалістю до лекцій.

Існує велика кількість інтерактивних технологій, які активізують навчальний процес з метою розвитку практичних знань і навичок. Ці технології можуть носити самостійний характер або бути частиною традиційних технологій у навчанні.

Традиційним засобом активізації процесу навчання є проведення дискусій. Це одна з найдавніших форм організації навчання. Безумовно вона потребує певної методичної підготовки, тому вчитель економіки, як і кожна освічена людина, має володіти методикою ведення дискусії. А для того, щоб зробити обговорення проблем творчим, потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обговорення.

У дискусії розрізняють такі етапи: сприйняття предмета дискусії, його аналіз і оцінка, прийняття рішення. На кожному етапі по-різному можуть виявлятися психологічні й інтелектуальні здібності людини.

Найбільш поширеною технологією «активного навчання» є «кейс-метод» або ситуаційний аналіз. Він заключається в тому, що учасник знайомиться з описом організаційної проблеми, самостійно аналізує ситуацію, діагностує проблему, висуває свої ідеї та рішення в дискусії з іншими учасниками.

Ситуація — це сполучення умов і обставин, які необхідні для вирішення конкретної проблеми. В залежності від характеру подання матеріалу використовуються ситуації-ілюстрації, ситуації-оцінки і ситуації-вправи.

Традиційний аналіз конкретних ситуацій розвиває аналітичне мислення, практичні навички роботи з інформацією. Структурування, рангування проблеми долає стереотипи мислення, вчить приймати рішення і стимулює інновації. Аналіз конкретних ситуацій — зручний тип, що потребує значно менше часу, ніж інші навчальні технології.

Існує три види занять аналізу конкретних ситуацій:

• — метод кейса;
• — метод інциденту;
• — метод програвання ролей або інсценування.

Також в економічному навчанні широко використовуються різні методики «мозкового штурму» (або «мозкової атаки»). Це метод розв’язування невідкладних завдань за дуже обмежений час. Суть методу полягає в тому, що необхідно висловити найбільшу кількість ідей за короткий час, обговорити та здійснити їхній відбір. Цей метод використовується для розвитку творчих здібностей або для розв’язання складних проблем.

Ефективним способом активізації процесу навчання є проведення економічних ігор. Гра, як метод навчання, дозволяє ніби насправді пережити певну ситуацію. Це один із дійових способів повернути навчання лицем до конкретної людської практики. У грі втілюється основна формула педагогічної творчості: первісне абстрактне знання перетворюється на конкретне переживання. Тут формується співпричетність, співпереживання та самооцінка. Гра — це насамперед дія. А у житті - це запорука успіху, адже мало кого цікавить, як людина знає теорію, мають значення тільки її дії в різних ситуаціях.

У практиці економічної освіти найбільш відомі ділові ігри, тренінги, аналіз ситуацій, розробка колективних проектів у малих групах, методика колективного планування курсу, організаційно — діяльні сні ігри тощо.