Методи прогнозування та їх застосування

КУРСОВА РОБОТА на тему:

" Методи прогнозування та їх застосування"

Рівне — 2010

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. У різних галузях знань існують поняття, якими позначають певні судження про майбутнє: пророцтво, віщування, передбачення, прогнозування, футурологія та ін. Часто їх вживають як синоніми, іноді в кожне з них вкладають різний зміст, що породжує термінологічні дискусії.

У сучасних умовах в процесі розробки прогнозів важливого значення набуває подальший розвиток і вдосконалення методології прогнозування.

Методологічні питання прогнозування в ІАД ще далекі від оптимального вирішення. Складнощі полягають в тому, що розвиток ІАД не може бути зведений до кількісного збільшення показників, а обов’язково передбачає структурні зміни. Розвиток включає появу нових елементів, а глибока структурна перебудова обов’язково характеризується тим, що такі елементи, які до деякого часу не мали важливого значення, виходять на ключові позиції та істотно впливають на процеси в ІАД.

Прогнозування — процес розробки прогнозів. Процес прогнозування достатньо актуальний в даний час. Прогнозування широко використовується в економіці, а саме в управлінні. В промисловості методи прогнозування також відіграють першорядну роль. Використовуючи екстраполяцію і тенденцію, можна дійти попередніх висновків щодо різних процесів, явищ, реакцій, операцій. Певну нішу прогнозування займає і у військових дисциплінах. Використовуючи методи прогнозування, можна визначити (оцінити) радіоактивну обстановку місцевості і т.д.

З розвитком суспільства, науки та техніки все більш вагомим стає фактор прийняття правильного рішення в конкретній ситуації. Допомагати розв’язувати це складне питання призначені системи підтримки прийняття рішень та експертні системи. Безперечно, що для прийняття обґрунтованих рішень в будь-якій сфері діяльності людини потрібно спиратись на знання, досвіт та інтуїцію спеціалістів. На теперішній час існує достатньо велика кількість методів експертних оцінок, тобто методів, що включають організацію роботи з фахівцями-експертами та обробку особистих думок експертів, виражених у кількісній або якісній формах з метою підготовки необхідної для прийняття рішень інформації особам, приймають рішення.

Існує багато методів прогнозування. Продиференціювавши їх загальне число, необхідно вибрати оптимальний з них для використовування в кожній конкретній ситуації. Аналіз методів прогнозування, вивчення цих методів, застосування їх в різних сферах діяльності є заходом раціоналізаторського характеру. Ступінь достовірності прогнозів можна потім порівняти з дійсно реальними показниками, і, зробивши висновки, приступити до наступного прогнозу вже з існуючими даними, тобто наявною тенденцією. Спираючись на одержані дані, можна в тимчасовому аспекті переходити на більш високий ступінь і т.д.

Курсова робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, у якій відображено досліджувану тему.

Попри багатоаспектність і багатоплановість проблеми прогнозування вражає те, що кількість фундаментальних наукових праць по темі є досить невелика. Серед авторів необхідно виділити наступних: Б.Є. Грабовецького, який розглядає методи експертних оцінок: теорію, методологію та напрямки їх використання [8]; О. Тягло, який у свої праці «Спроба оцінки потенціалу» висвітлює основи прогнозування [19]; И.В. Бестужев-Лада, випустив наступну книгу: «Рабочая книга по прогнозированию» [2]; Ф. А. Важинський, який розглядає основні методи прогнозування [4]; та інші.

Мета курсової роботи полягає у визначенні основних методів прогнозування в ІАД.

Мета курсової роботи передбачає реалізацію таких завдань:

· розглянути сутність прогнозів і прогнозування;

· дослідити методи прогнозування, зокрема експертні;

· розглянути основні види методів прогнозування;

· показати результати застосування методів прогнозування на практиці.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є методи прогнозування.

Предмет дослідження: методи прогнозування в ІАД.

Методи дослідження полягають у виконанні завдань поставлених у курсовій роботі і обумовлені об'єктом цієї роботи. Визначальними методами дослідження стали метод аналізу й синтезу та метод абстрагування, завдяки якому було здійснене точне опрацювання виявленої літератури.

Теоретична цінність курсової роботи полягає в узагальненні матеріалу про методи прогнозування та їх застосування на практиці. Практична цінність полягає у набутті навиків застосування методів прогнозу: метод «мозкового штурму», дельфійський метод та інші.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

У першому розділі висвітлено сутність понять «прогноз», «прогнозування», розглянуто його роль та призначення у сфері управління. Також цей розділ висвітлює інформацію про основні методи прогнозування.

Другий розділ містить характеристику методів експертних оцінок, також вміщує детальні відомості про наступні методи прогнозування: «мозковий штурм», метод «Дельфі».

прогнозування управління експертний мозковий

1. Теоретичні основи прогнозування в ІАД

1.1 Сутність прогнозу і прогнозування

«Прогноз (від грец. prognosis, pro — наперед, gnosis — пізнання), означає науково обґрунтоване судження про можливі стани того чи іншого явища в майбутньому, альтернативні шляхи і терміни їх реалізації. Прогноз є універсальним методом і водночас невід'ємною функцією будь-якої наукової дисципліни. Він, з одного боку, спирається на знання про невідомі на момент прогнозування властивості об'єктів реальної дійсності та, з другого, на знання властивостей неіснуючих на момент прогнозування об'єктів» [19, с. 31].

«У вузькому значенні, прогноз — це спеціальне наукове дослідження перспектив розвитку певних процесів, явищ, переважно з кількісними оцінками. Прогнозування, на відміну від пророкування, не зводиться до спроб вгадувати деталі майбутнього, йому властива імовірність. Пророкування, на відміну від прогнозування, — це твердження про майбутнє, якому не властива імовірність, воно претендує на абсолютну достовірність.

Прогноз є невід'ємною функцією науки, завершальним етапом наукового дослідження, причому, на думку багатьох вчених, обов’язковим, якщо це стосується розвитку теорії. Вдосконалення науки відбувається з посиленням її прогностичної функції.

Прогнозування має також велике прикладне значення. Воно сприяє вибору найоптимальнішого варіанта при обґрунтуванні плану, програми, проекту, управлінського рішення" [7, с. 247].

«Типологія прогнозів може будуватися за різними критеріями в залежності від цілей, задач, об'єктів, предметів, проблем, характеру, періоду упередження, методів, організації прогнозування і т.п.» [2, с. 10].

«Теорія і методологія прогнозування розвивалися і вдосконалювалися відповідно до розвитку і вдосконаленню управління і планування. Так, у кінці ХІХ ст. і на початку ХХ ст. використовувалися в основному спрощені інтуїтивні прогнози, які ґрунтувались на досвіді та інтуїції окремих спеціалістів та вчених. Результати цих прогнозів багато у чому визначали успіх або невдачу господарської діяльності. В епоху довгострокового планування найбільш розповсюдженим методом стала екстраполяція тенденції, яка базувалась на простих методах екстраполяції, часовому тренді, адаптивних методах. Зазначені методи виходили із інерційності досліджуваної системи, тобто із припущення, що закономірності і тенденції, які склалися у «передісторії» будуть незмінно або з невеликими відхиленнями діяти і у прогнозованому періоді.

До переваг цих методів слід, насамперед, віднести простий інструментарій реалізації. Разом з тим сукупність методів екстраполяції тенденції має і суттєві недоліки, тому що не враховуються зміни умов, що постійно відбуваються у зовнішньому середовищі, та причинно-наслідкові взаємозв'язки досліджуваних явищ і процесів. І як наслідок, результати прогнозування значно відрізняються від фактичних даних, що природно вплинуло на якість і достовірність планування, особливо якщо горизонт прогнозування значний" [8, с. 18].

«Прогнози за вище зазначеними методами відносяться до безумовних (некерованих), тому що не дозволяють втрутитись у процес і змінити таким чином характер руху у залежності від зміни умов зовнішнього середовища» [8, c. 18].

«У деяких випадках, незважаючи на суттєві недоліки, методи екстраполяції тенденції можуть дати цілком прийнятні результати. Наприклад, неможливість в силу складностей побудувати модель, яка б адекватно відображала причинно-наслідкові взаємозв'язки досліджуваних процесів; головна тенденція настільки стійка, що втручання у процес призводить до тимчасових збурень, яке тільки незначно відхиляє процес від його основної траєкторії з наступним поверненням до неї за умови довгострокового прогнозу. Перехід до стратегічного планування став могутнім імпульсом посилення уваги до розвитку і вдосконалення методології прогнозування» [8, c. 19].

«Прогноз повинен давати відповіді на два питання:

а) чого найбільш імовірно слід очікувати в майбутньому;

б) яким чином впливати на умови, щоб досягти в майбутньому бажаної мети" [8, с. 16].

«В основі прогнозування лежить три взаємодоповнюючих джерела інформації про майбутнє:

· оцінка перспектив розвитку, майбутнього стану прогнозованого явища на основі досвіду, частіше всього за допомогою аналогу з достатньо відомими подібними явищами і процесами;

· умовне продовження в майбутнє (екстраполяція) тенденцій, закономірностей розвитку, які у минулому і теперішньому достатньо добре відомі;

· модель майбутнього стану того чи іншого явища, процесу, побудована відповідно очікуваним і бажаним змінам ряду умов, перспектив розвитку, які достатньо добре відомі" [2, с. 20].

«Прийом прогнозування — конкретна форма теоретичного чи практичного підходу до розробки прогнозу, одна чи декілька математичних або логічних операцій, що направлені на отримання конкретного результату в процесі розробки прогнозу» [2, с. 21].

«Існують три доповнюючих один одного способи розробки прогнозів:

· анкетування (інтерв'ю, опитування) — опитування населення, експертів з метою впорядкування, об'єктивізувати суб'єктивні оцінки прогнозованого характеру. Особливо важливе значення мають експертні оцінки. Опитування населення в практиці прогнозування застосовується поки що порівняно рідко;

· екстраполяція та інтерполяція (виявлення проміжного значення між двома відомими моментами процесу) — побудова динамічних рядів розвитку показників прогнозованого явища на протязі періодів заснування прогнозу у минулому і попередження прогнозу в майбутньому (ретроспекції та проспекції прогнозованих розробок);

· моделювання — побудова пошукових і нормативних моделей з врахуванням вірогідних чи бажаних змін прогнозованого явища на період випередження прогнозу по змінюючимся прямим або не прямим даним про масштаби і напрямки змін. Найбільш ефективна прогнозована модель — система порівнянь. Але мають значення всі можливі види моделей в широкому змісті цього терміну: сценарії, імітації, графи, матриці, добірки показників, графічні зображення і т. п." [2 с. 21].

1.2 Методи прогнозування

Перш за все дослідимо, що таке метод прогнозування як спосіб теоретичної і практичної дій, спрямованих на розробку прогнозів. Це визначення є достатньо загальним і дозволяє розуміти термін «метод прогнозування» широко: від найпростіших екстраполяційних розрахунків до складних процедур багатокрокових експертних дослідів.

«За оцінкою спеціалістів, нараховується більш ніж 130 методів прогнозування, хоча на практиці використовується 10−15. Серед них можна виділити: інтуїтивні, аналітичні і статистичні, які включають такі групи методів:

· інтуїтивні - методи експертних оцінок, методи історичних та географічних аналогій;

· аналітичні - сіткові методи, матричні методи, методи ігрового моделювання, методи оптимізації;

· статистичні - методи екстраполяції, методи кореляції і регресії" [4, c. 166].

«Інтуїтивні методи використовуються у випадку неможливості кількісної оцінки окремих явищ (процесів) або неможливості враховувати і значну кількість факторів через складності об'єктів. Ці методи базуються на використанні експертних оцінок.

Суть методу експертних оцінок полягає у здійсненні експертизи (аналізу явищ, об'єктів, процесів та можливих шляхів їх розвитку) окремими фахівцями (індивідуальна експертна оцінка), або групою фахівців (колективна експертна оцінка). За допомогою цього методу виявляються особливості прогнозних завдань і систематизується інформація, необхідна для розробки стратегії соціально-економічного розвитку регіону, а також для прийняття управлінських рішень за її реалізації. Хоча отримані результати експертного аналізу носять певною мірою суб'єктивний характер, його переваги полягають в отриманні незалежних та фахових оцінок.

При здійсненні експертних оцінок перевагу має фаховість експертів, а не їх кількість. Однак при проведенні експертної оцінки залучається якомога більша кількість експертів — спеціалістів різного профілю з метою отримання комплексної оцінки досліджуваних проблем. Якість експертних оцінок залежить, по-перше, від рівня фаховості і знань експерта; по-друге, від рівня володіння інформаціє про об'єкт дослідження, але цей вид оцінки дуже важливий тому, що він:

· дає змогу відстежувати таку інформацію, яку неможливо отримати з матеріалів статистичної звітності, фондових та нормативних матеріалів;

· надає більш широкий діапазон критеріїв оцінок;

· розвиває перспективне бачення розвитку оцінюваних позицій.

Метод експертних оцінок є одним з новітніх методів ситуаційного аналізу, придатним до використання з метою з’ясування ступеня гостроти проблем розвитку об'єкта у процесі розробки стратегії регіону. Відомі в основному два вили експертних оцінок: індивідуальні і групові. Методи індивідуальних експертних оцінок, у свою чергу, діляться на аналітичні експертні оцінки, інтерв'ю, парні, порівняння та інші. Методи колективної експертної оцінки включають метод комісії, метод Дельфі, Паттерн та інші. Метод інтерв'ю передбачає бесіду організатора експертизи з спеціалістом-експертом у певній сфері знання. Метод аналітичних записок (оцінок) передбачає можливість довготермінової та реальної роботи експерта над поставленими запитаннями. Суть методу комісії полягає в тому, що спеціалісти погоджують свою думку про стан будь-якого процесу в майбутньому або шляхах і методах досягнення цілей у відкритій дискусії.

Метод Дельфі був розроблений у США співробітниками науково-дослідної корпорації «РЕНД корпорейшн» О. Хелмером та Т. Гордоном" [4, с. 168]

«Цей метод характеризується трьома основними особливостями: анонімністю, використанням результатів попереднього туру та статистичною обробкою результатів групової відповіді. Анонімність досягається тим, що члени групи невідомі одне одному. У результаті кожен експерт має змогу у процесі послідовних турів опитування змінити свою думку без публічної заяви про це, а відповідно, без втрати репутації. Члени групи спілкуються тільки з організаторами експертизи» [4, с. 168].

«Використання результатів попереднього туру опитування, доповнене статистичними характеристиками групової відповіді, дає змогу кожному експерту познайомитися з думкою своїх анонімних колег, зіставити свої відповіді з узагальненими висновками всієї групи експертів.

Статистична характеристика результатів групової відповіді передбачає визначення показників, котрі дають змогу вияснити, наскільки відповідь кожного експерта відповідає точці зору групи експертів у цілому. Суть методів історичних і географічних аналогій полягає порівняно з взірцем розвинутих регіонів, розвиток яких проходив в аналогічних умовах. Аналітичні методи прогнозування, які базуються на математичному моделюванні, доцільно застосовувати за наявності досконалої вхідної інформації і можливості формалізації процесів, що прогнозуються.

Класифікують математичні моделі також за такими ознаками:

· за призначенням результатів — пасивні, активні;

· за зовнішнім впливом — закриті, відкриті;

· за врахуванням часового фактору — статичні, динамічні;

· за методами економічних задач — балансові, оптимізаційні;

· за кількістю незалежних змінних — однофакторні, багатофакторні.

Статистичні методи можуть використовуватися для підготовки вхідної інформації для оптимізаційних моделей. При застосуванні статистичних методів найбільш надійні результати одержуються при короткоі середньо-терміновому прогнозуванні" [4, с. 169].

«При прогнозуванні методами екстраполяції виходять з інерційності явищ (процесів), що досліджуються і прогнозуються. Сутність інерційності залежить від розміру і масштабу процесу, що вивчається. На мікрорівні вплив окремого фактора може миттєво змінити ситуацію, в той час, коли на мікрорівні, через дії багатьох факторів, які здійснюють часом протилежний один одному вплив, інерційність зберігається більшою мірою» [4, c. 169].

«В ІАД найбільше поширення отримали такі методи прогнозування:

1. Евристичні: джерелом інформації є відомості, отримані з використанням логічних прийомів і правил теоретичного дослідження:

· інтуїтивні: залучення експертів, на підставі особистої ерудиції і відчуття, що базується на попередньому досвіді (експертних оцінок, «мозковий штурм»).

· аналітичні: логічний аналізу моделі розвитку об'єкта прогнозування, базується на мат моделюванні (побудова сценарію; морфологічний аналіз; метод аналогій; історико-логічний метод; метод дерева цілей; метод мереж; матричний метод; ігрове моделювання; методи оптимізації параметричних рядів)

2. Фактографічні: базуються на фактичному матеріалі, конкретних даних (кількісних), що характеризують зміни об'єкта прогнозування в часі.

3. Статистичні: побудова й аналіз емпіричних тимчасових рядів характеристик об'єкта (безпосередня екстраполяція; екстраполяція за огинаючими кривими; функція із гнучкою структурою; інтерполяція; побудова кореляційних і регресійних моделей; теорія інформації)

4. Методи прогнозування, що випереджають: обробка інформації, що відноситься безпосередньо до часу випередження (експертизи офіційних документів, сканування наукових розробок)" [4, с. 170].

Специфіка даних методів спонукала нас розглянути два з них більш докладно, що ми і зробимо у наступному розділі.

2. Прогнозування методами експертних оцінок

2.1 Характеристика методів експертних оцінок

Роль методів експертних оцінок особливо зростає тепер, в період нестабільного розвитку соціальних, політичних, економічних та інших процесів, що прямо чи опосередковано впливають на певні ситуації в країні. Це саме той період, котрий у філософії відомий як етап переходу кількості в якість, тобто такий, де існуючі в суспільстві суперечності викликають зміни самої соціально-економічної системи. Закони ж, що визначають розвиток суспільства, діють у рамках тієї чи іншої формації, тобто доти, доки притаманні їй суперечності приводять до накопичення кількісних змін.

Ця обставина є особливо важливою, оскільки статистичні методи прогнозування можуть бути застосовані лише в тих випадках, коли зберігаються закони, що лежать в основі розвитку відповідних процесів. У противному разі прийнятна точність прогнозів не може бути забезпечена ніякими статистичними методами, якими б досконалими вони не були.

Таким чином, застосування експертних методів прогнозування найбільш ефективне:

· при відсутності представницьких і достовірних статистичних даних про об'єкт прогнозування;

· в умовах великої невизначеності середовища функціонування об'єкта впливу на його розвиток факторів зовнішнього середовища;

· в умовах дефіциту часу, що потрібний для розробки прогнозу, чи в інших екстремальних ситуаціях.

Згідно з класифікацією, всі експертні методи підрозділяються на дві великі групи: індивідуальні та колективні експертні оцінки. Із методів індивідуальних експертних оцінок в прогнозуванні найбільш часто застосовуються такі їх різновиди, як інтерв'ю та аналітичні експертні оцінки.

«Метод інтерв'ю передбачає бесіду організатора експертизи (прогнозиста) з спеціалістом-експертом у певній галузі знань, що проводиться у відповідності за заздалегідь розробленою програмою. Прогнозист ставить перед експертом питання відносно перспектив розвитку об'єкта прогнозування. В процесі проведення індивідуального опитування програма дослідження може неодноразово корегуватися в наслідок отримання нової інформації на проміжних етапах дослідження.

Теоретично, при індивідуальному опитуванні може бути задіяний лише один експерт за умови, що рівень його знань дозволить інформаційно забезпечити потреби організаторів експертизи по досліджуваній проблематиці. Однак, зазвичай до опитування з метою підвищення надійності експертизи залучають групу експертів.

Ступінь формалізації інтерв'ю по певній проблематиці може бути різною. Низький рівень формалізації опитування — неформальна бесіда, в результаті якої визначається тільки тема проблеми. Експерт у такому випадку самостійно вирішує як її висвітлювати. При необхідності, організатор експертизи може задати експерту уточнюючі або навідні питання.

Успіх експертизи за методом інтерв'ю в значній мірі визначається здібністю експерта експромтом давати відповіді на найрізноманітніші складні, фундаментальні питання про перспективи розвитку досліджуваного об'єкта (процесу, явища).

Суттєвий недолік зазначеного методу — недостатність часу для експерта на підготовку відповідей" [8, с. 35,36].

На відміну від методу інтерв'ю аналітичні експертні оцінки передбачають тривалу та ретельну попередню роботу експерта над аналізом тенденцій, оцінкою стану, та шляхів розвитку об'єкта прогнозу. Цей метод дає експерту можливість в повному обсязі використовувати всю необхідну інформацію про цей об'єкт, що безсумнівно, підвищує точність і обґрунтованість прогнозу.

Наступна група інтуїтивних методів прогнозування — методи колективних експертних оцінок, котрі передбачають сумісну працю групи експертів для отримання максимально об'єктивної оцінки перспектив розвитку об'єкта прогнозу.

«До колективних методів експертних оцінок відносяться, насамперед, метод комісій і метод Дельфі» [8, с. 37].

Ці методи розрізняються між собою способом організації колективної праці експертів.

Безпосередній розробці прогнозу має передувати дуже серйозна аналітична робота експерта по вивченню інформації, котра може йому знадобитися для підготовки власного варіанту прогнозу. Сюди відносять статистичні та інші дані про соціально-економічний розвиток регіону, його демографічні характеристики і т. ін.

2.2 Метод «мозкового штурму» та дельфійський метод

Метод «мозкового штурму» ґрунтується на всілякому стимулюванні творчої активності експертів. Це досягається шляхом дотримання певних правил, які регламентують процедуру спільного обговорення експертами різних варіантів прогнозу: допускаються висунення будь-яких ідей в рамках обговорюваного питання; забороняється їх оцінка збоку решти експертів; обмежується час одного виступу, однак допускаються багатократні виступи одного учасника; пріоритет має експерт, який розвиває попередню ідею; обов’язково фіксуються всі висловлені думки.

" «Мозковий штурм», (рос. «мозговой штурм», англ. brainstorming, нім. Brainattack f, Brainstorm m) — популярний метод висування творчих ідей у процесі розв’язування наукової чи технічної проблеми, сеанси якого стимулюють творче мислення".

«Суть цього методу полягає у тому, щоб створити відносно невелику групу спеціалістів високого рівня із 10−15 чоловік, поставити перед ними завдання і одержати від них продуктивні ідеї з проблем, які викликають інтерес у дослідника. В задачу групи входить, насамперед, найти неординарні управлінські рішення в умовах крайньої невизначеності» [8, с. 49].

«Як свідчить досвід використання методу „мозкового штурму“, групове мислення генерує на 70% більше цінних нових ідей, ніж сума індивідуальних мислень» [8, с. 51].

«Застосування методу слід проводити у два етапи:

1) Робота на сесіях «генераторів ідей» (Після закінчення сесії, організатор повинен старанно обробити магнітофонний запис, занотувавши усі ідеї, записати їх у порядку висунення та роздати «експертами» для проведення експертизи, результатом якої має стати обґрунтований пріоритетний перелік ідей, які будуть реалізованими. При цьому «експерти» мають право додавати власні ідеї, але їхня думка повинна бути обґрунтованою наявністю потрібних для реалізації ідеї ресурсів, кваліфікованих кадрів тощо);

2) Робота на сесіях «експертів» (Потім організатор збирає переліки, зроблені «експертами», і, на підставі бальної експертної оцінки, розставляє ідеї за часом їхньої реалізації. Після завершення цієї роботи, роздає «експертам» підсумковий перелік ідей і проводить сесію «експертів», на якій кожний з них має обґрунтувати власні оцінки. Також обговорюються усі ідеї і пропонується остаточний їх перелік для подальшої реалізації).

Однак, перед цим, важливим є проведення підготовчої роботи (рис. 1).

Рис. 1 — Напрямки здійснення підготовчої роботи

Щоб забезпечити максимальний ефект, «мозковий штурм» треба проводити за певними правилами:

1) першим суворо заборонена будь-яка критика висунутих ідей, другі повинні критикувати. На першій стадії перевага віддається кількості, а не якості висунутих ідей.

2) «генератори» ідеї висувають без будь-якого обґрунтування, а для «експертів» навпаки — кожне рішення або твердження має бути аргументованим та доведеним.

3) «генератори» висувати можуть будь-які ідеї, а експерти не можуть висувати ідеї, які не є обґрунтованими або алогічними.

4) загальне — і «генератори», і «експерти» можуть розвивати ідеї висунуті іншими".

Для підвищення ефективності господарської діяльності треба як найбільше використовувати різні евристичні методи і прийоми, для активізації резервів людського чинника та застосування таких властивостей спеціалістів, як абстрактне мислення, ініціативність, власний обґрунтований погляд, творчий підхід до своєї справи та інші бажані для сучасної людини якості.

Дельфійський метод отримав свою назву від давньогрецького міста Дельфі, в якому у стародавні часи періодично збиралися жерці для пророкування різних явищ природи. У наш час цим методом, як правило, користуються для з’ясування відносної важливості та строків завершення гіпотетичних подій, для прикладу, наукових відкриттів.

«Сутність цього методу в тому, щоб за допомогою серії послідовних дії - опитування, інтерв'ю, „мозкових штурмів“ — добитися максимального консенсусу при визначенні правильного рішення».

«Процедура проведення експертизи на основі методу Дельфі охоплює низку етапів, послідовність і зміст яких визначається відповідно до характеру і складності досліджуваного об'єкта (явища, процесу, проблеми).

До найбільш типових етапів проведення експертизи можна віднести:

· постановка проблеми, її теоретичне і логічне формулювання;

· формування групи організаторів експертизи;

· відбір експертів і формування експертної групи;

· розробка опитувальної анкети;

· визначення кількісних параметрів за даними експертного опитування;

· оцінка ступеня узгодженості думок експертів;

· аналіз результатів експертного опитування;

· точність і надійність оцінок за методом Дельфі" [8, с. 59].

«В процесі проведення експертизи, формування і реалізації анкетного опитування слід звернути увагу на деякі методологічні питання анкетного опитування» [8, с. 59].

2.3 Застосування методу «Дельфі» на практиці

У Великобританії почалось використання метода «Дельфі», для вибору національних науково-технічних пріоритетів.

Новий механізм виявлення пріоритетів державної політики Великобританії отримав назву «Передбачення» («Foresight»). Програма передбачає сумісне із промисловістю виявлення перспективних ринків і технологій на найближчі 10−20 років, а також заходів, які нададуть змогу використовувати нові можливості в цілях підвищення якості життя і прискорення економічного розвитку. Цілі «Передбачення»: по-перше, зібрати необхідну для прийняття рішень інформацію про стан і напрямки фінансування державою науково-дослідних і конструкторських робіт, по-друге, створити нову культуру взаємодій між вченими і бізнесом, по-третє, виявити ресурси, необхідні для досягнення поставлених завдань.

Відмінні особливості нового підходу — виявлення не конкретних технологій, а напрямків розвитку, багатоваріантність сценаріїв, непереривність тривалості етапів програми. Програма «Передбачення 1» діяла в 1994;1999 рр. і перейшла в «Передбачення II» — 1999;2004 рр. Кожна програма являє собою три «одночасних» етапи — аналіз, поширення інформації та застосування результатів, підготовка до наступної програми. «Передбачення» визначає державні пріоритети в науково-технічних програмах, в підготовці кадрів, в методах державного регулювання.

На першому етапі 16 тематичних груп, в склад яких входять експерти із промисловості та державного сектора, проаналізували широке коло ринків і технологій. Практично всі групи очолюються представниками великих компаній і діють в наступних сферах: сільське господарство, природні ресурси і навколишнє середовище, хімічні продукти, засоби зв’язку, енергетика, фінансові послуги, харчові продукти та інші. Експерти з використанням метода Дельфі проаналізували точки зору 1000 осіб. На основі цих матеріалів групи представили звіти, які містять оцінку майбутніх ринків і заходів, необхідних для збереження міжнародної конкурентоспроможності Великобританії.

Головна група, очолювана головним науковим консультантом правління, на основі 360 рекомендацій, сформульованих галузевими групами, виокремила 6 міжсекторних стратегічних тем:

· комунікації та комп’ютери;

· нові організми, генетичні продукти і процеси;

· досягнення у матеріалознавстві, інженерії і технології;

· підвищення ефективності виробничих процесів та послуг;

· необхідність збереження навколишнього середовища і ресурсів;

· вдосконалення розуміння і використання соціальних факторів;

У рамках цих 6 стратегічних напрямків головна група виділила 27 загальних пріоритетних напрямки для співробітництва наукового і промислового поєднання.

Основна група також сформувала 5 вагомих пріоритетів інфраструктури:

· необхідність підтримки високого рівня освіти і професійного навчання (особливе значення надається рівню підготовки вчителів у галузі науки й техніки, від якого залежить кваліфікація наступного покоління вчених, інженерів і технологів);

· подальша підтримка високого рівня фундаментальних досліджень (особливо інтердисциплінарних галузях);

· розвиток комунікаційної інфраструктури, яка дозволить Англії бути в центрі інформаційних потоків;

· підтримка інноваційного підприємництва (фінансові інститути і правління повинні постійно переглядати політику довгострокового фінансування малого інноваційного підприємництва і вивчати вплив фінансового клімату на інноваційну активність);

· необхідність постійного рейду державної політики і законодавчих рамок (у першу чергу в таких галузях, як захист прав інтелектуальної власності в електронних засобах зв’язку, розробка нових генетичних організмів, інвестиції в прогресивні, комунікаційні інфраструктури).

Висновки

Науково-технічний прогрес, концентрація виробництва і капіталу, інтенсифікація виробничих процесів, загострення конкурентної боротьби, а звідси і ускладнення управління зумовили прискорене впровадження прогнозування в управлінську діяльність.

Серед розмаїття методів прогнозування слід виокремити поміж них методи експертних оцінок.

Незважаючи на те, що методи експертних оцінок виникли ще в епоху античності, бурхливого розвитку вони набули лише в останні десятиріччя, що зумовлено, насамперед, посиленням інноваційного розвитку і зростанням в результаті цього ступеня невизначеності із-за відсутності необхідної інформації.

Експертні оцінки у теперішній час є найбільш розповсюдженим способом отримання і аналізу якісної інформації.

Проаналізувавши метод експертних оцінок можна дійти висновку, що це — практично один з різновидів методу опитування, при його характеристиці рівнозначно вживають обидва ці терміни. Головною особливістю цього методу, яка відрізняє його від масового опитування, є те, що як респонденти тут виступають особи, найбільш компетентні у досліджуваній царині, тобто експерти. Це й визначає техніку збирання інформації, її аналізу та використання. Експертне опитування може застосовуватися при вивченні всіх царин діяльності, але особливо воно ефектне при діагностиці, прогнозуванні, оцінці станів соціальних об'єктів, у прийнятті рішень. Крім того всі методи експертних оцінок характеризуються низкою параметрів, і актуальною проблемою є вибір методу експертних оцінок, за допомогою якого оцінки можна знайти з найбільшою ефективністю в конкретній ситуації ІАД.

Метод «мозкового штурму» дозволяє генерувати різні варіанти розв’язання проблеми на основі притаманної людині здатності до творчої діяльності. Цей метод застосовують тоді, коли звичайні рутинні методи, засновані на аналізі минулого досвіду та теперішніх умов, не дають змоги вибрати спосіб вирішення проблеми.

Метод Дельфі - багатоетапний метод, який передбачає початкове ізольоване винесення експертами своїх суджень і подальше багаторазове їх коригування на базі ознайомлення кожного експерта з судженнями інших експертів до тих пір, поки величина розбіжностей оцінок не буде знаходитися в рамках заздалегідь встановленого бажаного інтервалу.

Метод Дельфі має безсумнівні переваги в порівнянні з методами, заснованими на звичайній статистичній обробці результатів індивідуальних опитувань. Він дозволяє зменшити коливання по всій сукупності індивідуальних відповідей, обмежує коливання всередині груп. При цьому, як показують проведені експерименти, наявність малокваліфікованих експертів робить менш сильний вплив на групову оцінку, ніж просте усереднення результатів відповідей, оскільки ситуація допомагає їм виправити відповіді за рахунок отримання нової інформації від своєї групи.

Метод Дельфі як спроба передбачити майбутнє шляхом колективної процедури має і ряд недоліків. Це сумніви в достовірності результатів, в якості вибірки групи експертів, що представляє наукове співтовариство, а також розмитість цілей і результатів, висока ймовірність вироблення пасивного погляду на майбутнє, а також пряме некритичне копіювання зарубіжного досвіду.

Аналізуючи результати застосування методу Дельфі на практиці, а саме у Великобританії можна дійти висновку, що завдання програми проведеної в Англії були виконані. До основних завдань програми входило підвищення рівня життя та економічного розвитку країни. Експерти проаналізували погляди понад тисячі осіб і на основі отриманих даних зробили звіти, які містять оцінку заходів, котрі допоможуть покращити авторитет Англії у плані економіки. На основі отриманих даних можна розвивати будь-яку галузь в державі, оскільки можна переглянути пропозиції експертів цих галузей і порівняти їх з іншими точками зору. Хотілося б щоб методи прогнозування набули широкого використання і в нашій державі, тому, що сьогодні в Україні існує багато проблем, які потребують вирішення. Насамперед це проблеми пов’язані із економікою, освітою. Потрібно щоб експерти провели аналіз структури нашої освіти виявили її недоліки та визначили заходи щодо подолання цих недоліків.

Зважаючи на те, що Україна є досить молода держава, хочеться вірити в те вищевказані проблеми будуть виконані.

Список літератури

1. Баронін А.С. Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі: курс лекцій / А.С. Баронін. — К.: Паливода А. В., 2005. — 128 c.

2. Бестужев-Лада И. В. Рабочая книга по прогнозированию / И.В. Бестужев-Лада. — М.: Мысль, 1982. — С. 10−21.

3. Білецький В. С. Мозковий штурм / В.С. Білецький. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0% 9C % D0% BE% D0% B7% D0% BA % D0% BE % D0% B2% D0% B8% D0% B9_%D1% 88% D1% 82% D1% 83% D1% 80% D0% BC. — Заголовок з екрана.

4. Важинський Ф. А. Основні методи прогнозування соціально-економічного розвитку регіону / Ф. А. Важинський // Науковий вісник. — 2004. — № 14. — С. 166−170.

5. Вишнев С. М. Основы комплексного прогнозирования / С. М. Вишнев. — М.: Наука, 1977. — 287 c.

6. Власова Г. В. Аналітико-синтетична переробка інформації: навч. посіб. / Г. В. Власова, В.І. Лутовинова, Л.І. Титова. — К.: ДАКККіМ, 2006. — 290 c.

7. Городяненко В. Соціологія / В. Городяненко. — К.: Академія, 2008. — C. 247.

8. Грабовецький, Б.Є. Методи експертних оцінок: теорія, методологія, напрямки використання: моногр. / Б.Є. Грабовецький. — Вінниця: ВНТУ, 2010. — С. 16−59.

9. Кушнаренко Н. М. Наукова обробка документів / Н. М. Кушнаренко, В. К. Удалова. — К.: Вікар, 2003. — 328 с.

10. Лисичкин В. А. Теория и практика прогностики / В. А. Лисичкин. — М.: Наука, 1972. — 222 c.

11. Матвієнко В. Я. Прогностика / В.Я. Матвієнко. — К.: Українські пропілеї, 2000. — 484 с.

12. Метод «Дельфи». — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://revol — ution./marketing/6 220₀.html. — Заголовок з екрана.

13. Метод Дельфі. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: wikipedia.org/wiki/%D0% 9C % D0% B5% D1% 82% D0% BE % D0% B4_%D0% 94% D0% B5% D0% BB % D1% 8C % D1% 84% D0% B8. — Заголовок з екрана.

14. Нестеренко Л. О. Метод «мозкового штурму» як засіб генерації ідей розв’язання управлінських проблем / Л. О. Нестеренко, А. С. Сенченко. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rusnauka.com/Economics/5_54 785.doc.htm. — Заголовок з екрана.

15. Плэтт В. Информационная работа стратегической разведки / В. Плэтт. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.razvedaem.ru. — Заголовок з екрана.

16. Сілкова Г. В. основи інформаційно-аналітичних досліджень: навч. посіб. для студ. вузів. / Г. В. Сілкова. — Рівне: РІС КСУ, 1998. — 50 c.

17. Телешун С. О. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації / О. С. Телешун, А.С. Баронін. — К.: Паливода А. В., 2001. — 111 c.

18. Телешун С. О. Практичні елементи інформаційно-аналітичної роботи: метод. реком. / С. О. Телешун, О. Р. Титаренко, І.В. Рейтерович. — К.: НАДУ, 2007. — 60 с.

19. Тягло О. Українська наука про політику. Спроба оцінки потенціалу / О. Тягло // Політичний менеджмент. — 2004. — № 11. — С. 131.

20. Федулова Л.І. Форсайт: сучасна методологія технологічного прогнозування / Л. І. Федулова // Економіка і прогнозування. — 2008. — № 3. — С. 106−120.