ЛЕКЦІЯ 1 Загальне уявлення про науку та специфіка сучасної наукової діяльності

Які існують визначення поняття «наука»

У науковій літературі існують різні визначення поняття наука. Більшість сучасних учених розглядають її у трьох іпостасях: як специфічна сфера (вид) людської діяльності; соціальний інститут; сукупність (система) наукових знань.

Всю сукупність пізнавальних дій людей прийнято поділяти на дві групи: діяльність, яка здійснюється в рамках конкретних видів діяльності людини (предметно-практичної, комунікативної, ціннісно-орієнтовної; і діяльність, яка ведеться в рамках науки як особливого виду діяльності людини, спрямована на виробництво нових знань про навколишній реальності. Отже, виділяється:

• — пізнання, накопичене поза науки, що виробляється при створенні певної продукції, засобів праці, художніх образів і т.д.;
• — наукове пізнання як система, в якій наукова інформація (знання) підкоряються загальній структурі.

Як система наука виступає в наступних формах:

• — у формі суспільної свідомості або усвідомлення;
• — у формі суспільної практики, що включає теорії, методології, кадровий потенціал, інформаційне забезпечення наукових установ.

Даючи визначення поняття «наука» необхідно підкреслити про необхідність при цьому враховувати дві обставини: перша, наука являє собою не просто суму будь-яких знань про реальний світ, а систему достовірно сформованих і перевірених положень про явища і їх глибоких зв’язках, це значить про закони природи і суспільства, сформульованих засобами особливих понять, суджень, умовиводів, які носять назву наукові. По-друге, наука — це не скарб цікавих людей, а підсумок діяльності всього людства, вона підпорядкована цілям розвитку суспільної практики. Наукове пізнання, підкреслимо ще раз, це система пізнавальних дій, спрямованих на створення і теоретичну систематизацію знань про природу, суспільство, людину, техніці. З цієї причини і склалися, як відомо, наступні комплекси наук: природні, соціальні (або громадські), гуманітарні та технічні науки.

Наука зародилася, отже, у відповідь на суспільні потреби в знаннях, однак подальший її розвиток тривало не тільки під впливом соціально-економічних чинників, але і під впливом внутрішніх детермінантів (закономірностей, ідей і т.д.). Тому серед учених існувало і досі є дві точки зору: один автор вважає, що наука розвивається за своїми внутрішніми законами (так званий інтерналістський підхід), інші відстоюють положення, що наука розвивається під впливом зовнішніх соціально-економічних чинників (так званий екстерналістський підхід). Мабуть більш правильним слід вважати, що це дві закономірності розвитку науки.