Застосування телекомунікаційних проектів у самостійній роботі студентів

Реферат на тему:

Застосування телекомунікаційних проектів у самостійній роботі студентів Система освіти будь-якої країни має сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного й культурного розвитку суспільства, оскільки саме ВНЗ готують людину до активної професійної діяльності в різних галузях виробничої і невиробничої сфер.

Метод проектів (МП) — це спосіб досягнення дидактичної мети шляхом детальної розробки проблеми, яка має завершитися реальним презентабельним результатом, належним чином оформленим. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати у практичній діяльності. На думку науковців, щоб досягти такої мети потрібно навчити студентів самостійно мислити, окреслювати й розв’язувати проблеми, інтегрувати знання з різних навчальних дисциплін, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, прогнозувати наслідки реалізації різних варіантів розв’язання проблеми.

Однією з форм організації самостійної роботи студента (СРС), на думку Г. А. Бобровича є проектна діяльність або МП. В основу останнього ним покладено розвиток пізнавальних навичок, умінь самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному середовищі, розвиток критичного мислення [2].

Як зазначає науковець, МП завжди орієнтований на самостійну діяльність — індивідуальну, парну, групову, яка виконується протягом певного проміжку часу. МП завжди передбачає вирішення якоїсь проблеми, що, в свою чергу, призводить до використання сукупності різноманітних методів та засобів навчання, з одного боку, а з іншого, — дає змогу інтегрувати знання та уміння із різноманітних сфер науки, техніки, технології, творчих областей [2, с. 25].

Особливо варто зосередитися на питанні оптимального застосування МП як засобу активізації СРС у процесі вивчення навчальних дисциплін в умовах особистісно зорієнтованої системи навчання. МП є однією з технологій особистісно зорієнтованої системи навчання [1] і передбачає диференційований підхід до навчання з урахуванням рівня інтелектуального розвитку студента, його здібностей та нахилів, а також глибини знань.

Проект — це спеціально організований педагогом і виконаний студентом (або групою) творчий інтелектуальний продукт, який передбачає реалізацію комплексу дій, виконавець яких самостійно обирає алгоритм та засоби розв’язування поставленого завдання, несе відповідальність за свій вибір і результат праці. Науковці розглядають МП як педагогічну технологію, орієнтовану не на інтеграцію фактичних знань, а на їхнє застосування й надбання нових (у тому числі шляхом самоосвіти) [4].

МП має на меті:

— навчити: самостійному досягненню поставленої мети, конструюванню отриманих знаньпередбачати міні-проблеми, які належить у процесі цього розв’язати;

— сформувати уміння й навички: орієнтуватися в інформаційному просторізнаходити джерела інформації та вміти її оброблятидослідницької роботи, навчального спілкування в творчій групіпрезентації отриманих знань і досвіду.

Формами діяльності творчих груп викладачів і студентів є створення інформаційних навчальних проектів, в основу яких покладено гіпертекстову технологію (електронні підручники, довідники з навчальних предметів, методичні розробки з теми), демонстраційних (із використанням засобів мультимедійних технологій), контролюючих (тестових) програм у середовищах програмування [3, с. 158], розробку та розміщення у глобальній (локальній) мережі інформаційних (тематичних) Web-сайтів навчальних закладів із використанням спеціальних редакторів документів HTML.

Виконання проектів студентами, на думку Д. Фрайд-Буса, є само по собі мотивуванням навчально-пізнавальної діяльності студентів, тому що останні роблять персональні інтелектуальні інвестиції в проект і бачать реальні результати своєї діяльності, а також мотивацією служить і те, що вони постійно працюють над вдосконаленням власних технологій, знань, умінь і навичок оперування комп’ютерними програмами й INTERNET-ресурсами [6].

Під навчальним телекомунікаційним проектом ми розуміємо, зазначає Є.С. Полат, спільну навчально-пізнавальну, дослідну, творчу або ігрову діяльність учнів-партнерів, організовану на основі комп’ютерної телекомунікації, що має загальну проблему, мету, погоджені методи, способи діяльності, направлену на досягнення спільного результату діяльності, що реалізується у вигляді деякого спільного продукту [5, с. 229].

Проект як метод навчання — проблемна ситуація, що реально існує, яку обирають студенти через зацікавленість самостійно знаходити шляхи повного або часткового її розв’язання. Тематика проектів визначається практичною значущістю та доступністю їхнього виконання. Поставлена проблема має приваблювати формулюванням, стимулювати бажання та потребу СРС.

Дослідження засвідчують, що телекомунікаційний проект — це певний підсумок, самостійний розвиток набутих умінь і навичок, застосування одержаних знань, але на новому, продуктивному, пошуковому, творчому рівні. МП активізує пізнавальні здібності, розкриває творчі можливості, враховує інтереси студентів. Але ним не варто зловживати. Кожне заняття не може бути вільним і враховувати лише інтереси студентів, тому що це позбавляє процес навчання систематичності і значно знижує рівень освіти. МП — це спеціальна форма навчання, яку, як засвідчують дослідження, бажано застосовувати, в основному, під час СРС, написанні курсових і дипломних робіт або під час виконання практикуму.

Можливими формами і методами організації телекомунікаційної проектної діяльності під час вивчення навчальних дисциплін можуть бути: виконання проектів у малих групах або індивідуально (в основному, під час виконання планових практичних робіт) — закріплення навчального матеріалу з конкретних тем у вигляді творчого завдання або підсумкове повторення у вигляді проекту (під час виконання контрольних, написання курсових та дипломних робіт із фахових дисциплін або методики їхнього викладання) — використання «типових навчальних проектів» .

Для оптимальної організації навчального процесу під час СРС доцільно, щоб більша частина навчальної групи виконувала один «типовий» навчальний проект, а кілька обдарованих студентів працювали над своїми оригінальними проектами. Загальна ідея таких навчальних проектів — цікава задача, для розв’язання якої потрібні знання як із навчальних предметів, так і практичні навички використання комп’ютерів. Крім того, виконання й оформлення таких проектів потребує від студентів умінь працювати з різноманітним програмним забезпеченням: текстовими редакторами, електронними таблицями, системами керування базами даних, системами програмування тощо.

Дослідження переконують, що запропоновану проектну діяльність у малих групах (за бажанням студентів) було б доцільно поширити й на виконання курсових і дипломних робіт, із подальшим їхнім груповим захистом.

Використання МП у СРС сприяє розвитку творчого мислення, підвищенню інтелектуального рівня студента ініціює самоорганізацію практичної й дослідницької діяльності, розвиває вольову сферу в досягненні навчально-пізнавальних цілей, дозволяє робити самоконтроль і самокорегування знань, умінь і навичок, сприяє індивідуалізації навчання.

Література:

1. Белухина Д. А. Основы личносно-ориентованной педагогики: Курс лекций. — Часть 1. — М., 1996. — 297 с.

2. Бобрович Г. А. Метод проектов как способ организации самостоятельных занятий // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр. — Випуск 5 / Редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. — Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. — С. 23−28.

3. Обрізан К.М. Програмні засоби навчального призначення // Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи / За ред. В.М. Мадзігона, Ю. О. Дорошенка. — К.: Педагогічна думка, 2003. — С.156−165.

4. Полат Е. С. Метод проектов в современной школе // Информатика и образование. — 2001. № 4. — С. 18−20.

5. Теория и практика дистанционного обучения: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М.В. МоисееваПод ред. Е. С. Полат. — М.: Издательский центр «Академия», 2004. — 416 с.

6. Fried-Booth D. Project work. — Oxford University Press? 1986. — 124 p.