Обліковий процес та розробка інструментів аналізу в системі управління розрахунками з різними дебіторами в КП «Малинська районна друкарня»

Випускна робота

Обліковий процес та розробка інструментів аналізу в системі управління розрахунками з різними дебіторами в КП «Малинська районна друкарня»

Вступ

Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Дебіторська заборгованість також є одним з негативних явищ в економіці будь-якої країни. Велика сума заборгованостей, які існують між українськими підприємствами призводить до сумнівно відомої кризи неплатежів. Криза неплатежів призводить до гальмування розвитку ринків, на яких працюють дані підприємства (внаслідок недоотримання грошових коштів, які б підприємства могли вкладати у свій подальший розвиток), платіжна криза являє собою одне з найбільших негативних явищ у національній економіці в цілому.

Взагалі питання дебіторської заборгованості є дуже важливими і актуальним для функціонування будь-якого підприємства, особливо в сучасних українських умовах ведення бізнесу. Дебіторська заборгованість впливає на економічну діяльність будь-якого підприємства особливим чином: дебіторська заборгованість, яка протягом тривалого часу не повертається (отже, що до неї на підприємстві виникає сумнів, стосовно її повернення) перш за все погіршує фінансовий стан підприємства, тобто відбувається погіршення платоспроможності підприємства, внаслідок недоотримання (недостачі) грошових коштів. Крім усього зазначеного відбувається погіршення оборотності грошових коштів (швидкості обертання коштів). Внаслідок дії цих факторів може збільшуватися кредиторська заборгованість підприємства перед своїми постачальниками (внаслідок недостатньої суми коштів). Погіршення платоспроможності підприємства ставить загрозу, що до банкрутства підприємства, чи у кращому разі, погіршення результатів діяльності (гальмування чи припинення розвитку). Тому це питання є дуже актуальним у наш час.

Метою випускної роботи є дослідження теоретичних і практичних аспектів організації обліку, аналізу і аудиту дебіторської заборгованості та розробка можливих пропозицій стосовно удосконалення.

Для досягнення визначеної мети в дипломній роботі було поставлено й вирішено такі завдання:

— дати оцінку економічного стану розвитку підприємства та визначити вплив особливостей діяльності на побудову обліку, аудиту й аналізу дебіторської заборгованості;

— визначити підходи до організації обліку й аудиту підприємств в умовах автоматизації;

— ознайомитись з теоретичними основами обліку дебіторської

заборгованості;

— з'ясувати сутність дебіторської заборгованості;

— ознайомитись з особливостями нормативно-правового регулювання обліку і аудиту дебіторської заборгованості;

— розглянути сутність, завдання та методику проведення аналізу та аудиту дебіторської заборгованості;

— практично дослідити стан організації обліку дебіторської заборгованості на досліджуваному підприємстві;

— ознайомитись з організацією аудиту і аналізу розрахунків з дебіторами на підприємстві;

— проаналізувати чинну методику фінансового обліку розрахунків з різними дебіторами і визначити можливі шляхи її вдосконалення;

— розробити пропозиції, спрямовані на розвиток підсистеми управлінського обліку;

— запропонувати шляхи удосконалення організації обліку дебіторської заборгованості, системи внутрішнього контролю підприємства.

Об'єктом дослідження виступає організація обліку, аналізу і аудиту дебіторської заборгованості на підприємстві.

Предметом дослідження є облік, аналіз і аудит розрахунків з різними дебіторами на КП «Малинська районна друкарня».

Методи дослідження:

1. Спостереження. Наукове дослідження процесу організації обліку виникнення, сплати або списання дебіторської заборгованості, документальне оформлення всіх операцій стосовно дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

2. Опис. В роботі описані всі вимоги та стандарти, яким повинен відповідати облік дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів.

3. Аналіз. Виявлення тенденцій протікання різних видів діяльності підприємства, аналіз особливого впливу дебіторської заборгованості на підприємство, а також аналіз наслідків, що випливають з порушення нормального обороту коштів на підприємстві. Виявлення закономірностей, що виникають та постають у процесі визнання заборгованості сумнівною або безнадійною.

4. Узагальнення. Узагальнення всіх економічних показників ефективної діяльності підприємства.

5. Систематизація даних по підприємству.

Інформаційною базою написання випускної роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку дебіторської заборгованості, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри та форми звітності досліджуваного підприємства.

Основні результати дослідження спрямовані на вдосконалення методики і практики системи обліку, аудиту та аналізу дебіторської заборгованості, а також на підвищення достовірності, оперативності та аналітичності обліку заборгованості, дають змогу повніше використовувати резерви підприємства.

Основні положення і висновки дипломної роботи можуть бути застосовані при викладанні відповідних економічних дисциплін і слугувати базою для подальших досліджень актуальних проблем обліку, аудиту та аналізу погашення дебіторської заборгованості на підприємствах України.

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломної роботи становить 103 сторінок друкованого тексту. Робота містить 3 рисунки, 15 таблиць, 12 додатків. Список використаних джерел налічує 50 найменувань.

1. Теоретико-методологічні засади обліку і контролю розрахунків з різними дебіторами в процесі господарської діяльності

1.1 Економічна сутність дебіторської заборгованості

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями, установами та населенням, що обумовлені дією ринку, носять характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини засновані на використанні грошей в залежності від їх функцій як коштів обертання і платежу.

Фінансова незалежність та участь господарюючих суб'єктів у економічних відносинах зумовлюють необхідність безперервного забезпечення виробничого циклу оборотними засобами. Розвиток принципово нового підходу до проблем платіжно-розрахункових відносин між суб'єктами ринку зумовлює необхідність досліджувати похідну уповільнення даних відносин — дебіторську заборгованість.

Сучасне трактування поняття «дебіторська заборгованість» з’явилось ще у 8 ст. н.е. Е. Дегранж, Дж. Дзаппи зробили значний внесок, адже вони почали розглядати дебіторську заборгованість як один з показників, що характеризує фінансовий стан підприємства — показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед іншими підприємствами.

За часом визначення понять «дебітор» і «дебіторська заборгованість» суттєвих змін не зазнали, але з розвитком бухгалтерського обліку і фінансів ці поняття удосконалювалися. Так уже в 1904 році А. З. Попов дебіторську заборгованість називає «боргом на користь підприємства» і визначає як «ту чи іншу частину господарських засобів підприємства, що вибула зі складу даного підприємства і перебуває у фактичному розпорядженні інших підприємств, виконуючи там роль капіталу».

Таким чином, дебіторська заборгованість — це сума боргів юридичних та фізичних осіб підприємству. Дебіторська заборгованість є наслідком господарських операцій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому, оскільки угода між боржником та кредитором залишається незавершеною. Дебіторська заборгованість — це зобов’язання боржника по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, сплаті грошових коштів на визначену дату. Наведене визначення відображає реальний стан дебіторської заборгованості, враховує основний критерій класифікації - строк погашення.

При складанні фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

— зв'язок з нормальним операційним циклом;

— термін погашення;

— об'єкти щодо яких виникли боргові зобов’язання;

— своєчасність сплати боржником дебіторської заборгованості.

Класифікація дебіторської заборгованості в залежності від зв’язку з нормальним операційним циклом та строком погашення дебіторської заборгованості в Україні є обов’язковою.

Класифікація дебіторської заборгованості на довгострокову та поточну є досить важливою для отримання обґрунтованих висновків у результаті проведеного фінансового аналізу, а відповідно для розробки пропозицій.

Дебіторську заборгованість в балансі поділяється на довгострокову та короткострокову в залежності від терміну погашення:

— довгострокова дебіторська заборгованість (сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу): довгострокова заборгованість за товари, роботи, послуги; довгострокові векселі одержані; інша довгострокова дебіторська заборгованість;

— короткострокова дебіторська заборгованість (сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу): короткострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; короткострокові векселі одержані; інша короткострокова дебіторська заборгованість.

Така класифікація статей дебіторської заборгованості в балансі враховує рівень ліквідності статей, корисніша для користувачів фінансової звітності щодо оцінки фінансового стану підприємства, надає найбільш повну інформацію про рівень дебіторської заборгованості й можливість перетворення фінансових зобов’язань у грошові кошти.

Умовно всю дебіторську заборгованість можна поділити на два види: допустиму і сумнівну, що набуває великого значення в управлінні. Допустима дебіторська заборгованість не є наслідком недоліків у господарській діяльності підприємства і виникає в результаті застосування форм розрахунків за товари, роботи, послуги. Сумнівна дебіторська заборгованість виникає внаслідок недоліків у діяльності підприємства, наприклад, при виявленні недостач, розкрадань ТМЦ, грошових коштів. При визначенні сумнівності заборгованості для обліку важливим є поділ в залежності від забезпеченості на: забезпечену і незабезпечену.

Така класифікація дебіторської заборгованості розкриває природу різних її видів і дає змогу проводити більш деталізовано її аналіз.

Отже, лише чітко усвідомивши сутність дебіторської заборгованості, порядок її виникнення, доповнивши критерії її класифікації можна буде більш правильно та ефективно нею управляти. Дебіторська заборгованість — це зобов’язання боржника по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, сплаті грошових коштів на визначену дату. Наведене визначення відображає реальний стан дебіторської заборгованості, враховує основний критерій класифікації - строк погашення.

Розвиток дебіторської заборгованості розпочався зі встановленням Незалежності. На даний час її облік повністю регулюється законодавчими актами, але, незважаючи на повний контроль з боку держави, у системі розрахунків до дебіторської заборгованості існує ряд проблем, пов’язаних з несвоєчасністю її погашення. Це призводить до збільшення долі дебіторської заборгованості в оборотних активах та валюті балансу. За три роки в Україні спостерігається збільшення як оборотних активів, так і дебіторської заборгованості, що наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Частка дебіторської заборгованості в оборотних активах за 2009;2011 рр. (млн грн)

Аналізуючи дану таблицю, ми бачимо, що дебіторська заборгованість в порівнянні з 2009 р. збільшилась на 250 549,5 млн. грн. і становила 955 749,7 млн. грн. Частка дебіторської заборгованості в оборотних коштах також збільшилась на 0,11% і становила 64, 02%.

Таким чином, спостерігається збільшення оборотних активів за даний період, але у 2011 р. частка дебіторської заборгованості при цьому зменшилась, що є позитивною тенденцією, хоча значення її так і залишається занадто великим для нормального фінансового стану підприємств України.

1.2 Оцінка стану економічного механізму формування та погашення дебіторської заборгованості

дебіторський облік програмний заборгованість Жоден з авторів бухгалтерської літератури не обійшов своєю увагою дану тему. Про дебіторську заборгованість написано багато, але про її можна говорити і говорити, тим більше що все написане з часом застаріває. Питання обліку грошових коштів і розрахунків з дебіторами розглядаються багатьма авторами, але слід сказати, що за останні роки відсутні публікації, які конкретно були б присвячені саме цій тематиці. Дана тема розглядається в розрізах аналізу, аудиту, контролю та окремих питань обліку.

В статті. «Продаж дебіторської заборгованості: визначення, оцінка, облік» Богатко Н привертає нашу увагу до здійснення продажу дебіторської заборгованості. і описує яким чином проводиться оцінка та облік цього продажу.

У статті Владко І. «Безнадійна заборгованість за опротестованим векселем: облік у векселедавця та у держателя» описується ситуація коли видано в оплату за отримані товари вексель зі строком платежу за пред’явленням. Через рік вексель опротестував його останній держатель. І дотепер заборгованість за цим векселем не погашена. Далі описується бухгалтерський і податковий облік.

Губін І. у статті «Інвентаризація резерву сумнівних боргів» описує порядок здійснення інвентаризації резерву сумнівних боргів.

Питанням що, пов’язані з обліком дебіторської заборгованості, обґрунтувати перспективи розвитку обліку дебіторської заборгованості, розробити підходи щодо вдосконалення існуючих методик обліку дебіторської заборгованості було присвячена стаття Т.М. Знамеровської та Соловей Н.В.

Методологічні засади формування інформації про дебіторську заборгованість за товари (продукцію), роботи, послуги за міжнародними та національними стандартами бухгалтерського обліку розглядаються Р.М. Іванчук та О.А. Іванчук, крім того, автори висловлюють пропозиції щодо необхідності введення нових ознак класифікації дебіторської заборгованості.

Гарасимом П.М. детально розглянуто аналітичний та синтетичний облік розрахунків з дебіторами та здійснено аналіз чинної нормативно-правової бази стосовно відображення інформації про дебіторську заборгованість.

Н. Матицина дає таке тлумачення цієї категорії: «Дебіторська заборгова-ність — розмір неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання перед підприємством після настання встановленого договором строку оплати їх».

У статті Василюка М. М. досліджуються підходи щодо класифікації дебіторської заборгованості, на основі яких було запропоновано алгоритм управління дебіторською заборгованістю. Його застосування надасть можливість ефективно управляти дебіторською заборгованістю на підприємствах.

Т. Євлаш було здійснено аналіз існуючих методик класифікації дебіторської заборгованості та подано оновлену методику групування дебіторської заборгованості та її удосконалення для цілей бухгалтерського обліку.

На думку М.Д. Білик, «дебіторська заборгованість — це матеріальні ресурси, не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучена у підприємства».

В статті Т.М. Знамеровської розглядається сутність, класифікація дебіторської заборгованості та її облікові аспекти, а також визначення найбільш доцільного групування дебіторської заборгованості та нових методичних аспектів обліку розрахункових операцій.

У статті Горбачова О. М. розглянуто теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми вдосконалення розрахунків з дебіторами. Визначено основні види оцінювання дебіторської заборгованості, розроблено комплексну методику розрахунку резерву під дебіторську заборгованість, що містить аналітичну і математичну моделі. Запропоновано оптимізаційну форму бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості.

Проблемам обліку та аналізу дебіторської заборгованості присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних таких учених — економістів, як:

С.Д. Батехіна, І.А. Бланка, Ф. Ф. Бутинця, І.А. Бланка, Б.О. Жнякіна, Є.О. Іванова, Г. Г. Кірєйцева, Л. О. Коваленко, В.В. Краснової, Т. Момота, Л. Л. Носача, Є.С. Стоянової, С. Ф. Голова, С. Грязнової, З. В. Гуцайлюка, Р. Дамарі, В. П. Завгороднього, О. Д. Заруби, В. В. Ковальова, В. Костюченко, С. І. Маслова, Є. Петрик, Г. В. Савицької, Я. В. Соколова, В. В. Сопка, С. Хенка, К. Хувера, М. Г. Чумаченка, А. Шаповалової, М. Швайки, П. Камишановим, Н. Каморджановою та ін.

Проведений нами аналіз визначень сутності поняття «дебіторська заборгованість» у спеціальній економічній літературі свідчить про відсутність єдиного його визначення різними авторами.

Таким чином, дебіторська заборгованість — це сума боргів юридичних та фізичних осіб підприємству. Дебіторська заборгованість є наслідком господарських операцій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому, оскільки угода між боржником та кредитором залишається незавершеною. Ми вважаємо, що більш зрозумілим було б наступне визначення дебіторської заборгованості: дебіторська заборгованість — це зобов’язання боржника по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, сплаті грошових коштів на визначену дату. Наведене визначення відображає реальний стан дебіторської заборгованості, враховує основний критерій класифікації - строк погашення.

У тлумаченні поняття дебіторська заборгованість, у першу чергу, необхідно орієнтуватися на положення національних стандартів бухгалтерського обліку.

При плануванні та здійсненні облікових та аудиторських процедур, оцінці отриманих матеріалів і представленні результатів перевірки бухгалтер та аудитор повинні враховувати, що невиконання підприємством вимог законодавчих та нормативно — правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності

підприємства.

В наш час розвиток бухгалтерського обліку та нестабільність національного законодавства породжують багато проблемних питань щодо бухгалтерського обліку на підприємствах в тому числі і обліку дебіторської заборгованості.

Існує велика кількість законів та нормативно-правових актів які регулюють здійснення обліку дебіторської заборгованості на Україні. Але ми розглянемо декілька з них, що подані в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Варто зауважити, що не існує окремого міжнародного стандарту, який регламентує питання відображення в обліку дебіторської заборгованості. Облік дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до МСФЗ № 7 «Фінансові інструменти:розкриття», МСБО № 32 «Фінансові інструменти: подання» та МСБО № 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», тобто дебіторська заборгованість відноситься у міжнародній практиці до фінансових активів. При цьому у названих міжнародних стандартах не дається чіткого визначення поняття дебіторської заборгованості. П. 9 МСБО № 39 зазначає: «позики та дебіторська заборгованість — це непохідні фінансові активи з фіксованими платежами, які підлягають визначенню та не мають котирування на активному ринку». Таке тлумачення поняття дебіторської заборгованості є ширшим порівняно з тлумаченнями наведеними у національних стандартах.

Втручання держави у здійснення бухгалтерського обліку нормативним способом є необхідним, тому що ринкова економіка не в змозі самостійно саморегулюватись. З метою недопущення хаосу у здійснення бухгалтерського обліку, а також пристосування його до міжнародних стандартів породжує втручання державних органів.

Усі ці нормативні документи регулюють здійснення бухгалтерського обліку щодо дебіторської заборгованості, але не всі вони доречні до застосування кожним підприємством. Для будь-якого підприємства існує свій порядок здійснення бухгалтерського обліку у тому числі і дебіторської заборгованості, тому кожне підприємство самостійно обирає перелік нормативних документів, які більше доречні ньому у здійсненні господарської діяльності.

Процес відображення дебіторської заборгованості у фінансовій звітності підприємства можна представити наступним чином (рис. 1.1).

У системі МСФЗ, на відміну від П© БО визнання, класифікація та оцінка дебіторської заборгованості прямо не визначені. У міжнародних стандартах представлені лише загальні рекомендації по розкриттю відповідної інформації у фінансових звітах.

Що стосується визнання дебіторської заборгованості в Україні, то згідно до П© БО 10 «Дебіторська заборгованість» існує дві необхідні умови:

— якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

— може бути достовірно визначена її сума одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Рис. 1.1. Відображення дебіторської заборгованості у фінансовій звітності

Порядок визнання дебіторської заборгованості за кордоном більш ускладнений, що пов’язано із застосуванням гнучкої системи численних знижок. Знижки, що надаються покупцю, поділяються на дві великі групи:

— торгові знижки — це відсоткові знижки від базової ціни;

— знижки за оплату в строк — це знижки залежно від строку оплати.

Саме останній вид знижок створює проблему визнання дебіторської заборгованості. У зарубіжній практиці (переважно ЗПБО США) існують два методи відображення таких знижок в бухгалтерському обліку:

1. Валовий метод, який найбільш широко використовується на практиці. Суть його полягає в наступному: сума продаж та дебіторська заборгованість записуються на загальну (валову), без знижки, суму виставленого рахунку. Знижки відображаються лише тоді, коли здійснюється оплата, протягом періоду дії знижки. Для їх запису існує контррахунок до рахунку продаж, який в кінці року відображається в звіті про прибутки та збитки як коригуюча стаття (вираховується) до загальної величини виручки від продаж. Іншою коригувальною статтею є рахунок «Повернення товарів та знижки», який також має дебетове сальдо та відображає інформацію про суму повернених товарів або інших наданих знижок.

2. Чистий метод. При використанні цього методу знижка, не отримана покупцем, трактується як «штраф», який він повинен сплатити за придбання товару в кредит, а не за готівковий розрахунок, пізніше періоду дії знижки.

Управління дебіторською заборгованістю, крім з’ясування сутності потребує також здійснення її класифікації. Серед науковців щодо цього немає єдиного погляду.

Класифікація дебіторської заборгованості в залежності від зв’язку з нормальним операційним циклом та строком погашення дебіторська заборгованість в Україні є обов’язковою. Натомість у країнах з ринковою економікою фірма самостійно приймає рішення про необхідність диференційованого відображення у звітності довгострокової та поточної заборгованості. У країнах англо-американської системи обліку дебіторська заборгованість класифікується за наступними групами:

— рахунки до отримання — вид дебіторської заборгованості, який виникає при продажу товарів по «відкритому рахунку», без письмового зобов’язання оплатити рахунок, тобто така заборгованість, яка існує в результаті надання короткострокового кредиту продавцем покупцю. За нормальних умов кошти на рахунок повинні бути зараховані протягом 30−60 днів;

— векселі до отримання;

— дебіторська заборгованість непов’язана з реалізацією.

1.3 Механізм управління розрахунків з різними дебіторами

Бухгалтерський облік як система передбачає використання такої його підсистеми як управлінський облік, що дає змогу надати керівництву підприємства оперативну економічну інформацію, яка створює можливості планування та контролю ефективності використання засобів підприємства.

Управлінський облік — це підготовка, інтерпретація, узагальнення, накопичення, оформлення та передача інформації управлінському персоналу для прийняття ним відповідних рішень.

Удосконалення бухгалтерського обліку, посилення його контрольних функцій за господарською діяльністю підприємств є основою зміцнення фінансової дисципліни.

На сучасному етапі економічного розвитку вітчизняні підприємства неспроможні ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Більшість підприємств практично не мають можливості нормально функціонувати у зв’язку з наявністю дебіторської заборгованості, адже це відволікає кошти з обороту. В таких умовах особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження виникнення безнадійних боргів.

Саме тому одним з етапів вирішення нагальної проблеми є розробка дієвого алгоритму щодо управління дебіторською заборгованістю.

Систему управління дебіторською заборгованістю в економіці прийнято поділяти на два крупних блока: кредитну політику, що дозволяє максимально ефективно використовувати дебіторську заборгованість як інструмент збільшення продажу, і комплекс заходів, які спрямовані на зниження ризику виникнення простроченої або безнадійної дебіторської заборгованості.

Важливим питанням при побудові алгоритму управління дебіторською заборгованістю є класифікація дебіторської заборгованості, яку покладено в основу його функціонування. Традиційна класифікація дебіторської заборгованості передбачає її розподіл за правовим критерієм на строкову або прострочену. До строкової відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця і яка пов’язана з нормальними строками розрахунків, визначеними в угодах. Прострочена — це заборгованість з порушенням договірних термінів. Для даного алгоритму пропонуємо здійснювати класифікацію дебіторської заборгованості за критерієм її стягнення, тобто за можливістю її вчасного повернення підприємству: строкові прострочена, безнадійна та сумнівна.

При роботі з юридичними особами класифікація суми боргу як безнадійної відбувається за порушення строку позовної давності. Для цього необхідно мати розрахунок боргу, інформацію щодо проведеної роботи, а також акт звірки взаєморозрахунків.

До сумнівних боргів населення можна віднести борги, за якими є рішення суду щодо їх погашення, але цей процес відбувається із порушенням графіку. Узагальнимо інформацію щодо дебіторської заборгованості та сформуємо її за терміном погашення й за видами відповідно до вимог П© БО 2 «Баланс», Плану рахунків та Інструкції про його застосування (табл. 1.3).

Відображення дебіторської заборгованості за терміном погашення Довгострокову та поточну дебіторську заборгованість згідно з П© БО 2 відображують у ф. № І у складі активів Балансу підприємства: довгострокову — в розділі І «Необоротні активи», а поточну — в розділі II активу Балансу «Оборотні активи».

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують товар в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості по розрахунками з клієнтами.

Таблиця 1.3.

Довгострокову та поточну дебіторську заборгованість згідно з П© БО 2 відображують у ф. № І у складі активів Балансу підприємства: довгострокову — в розділі І «Необоротні активи», а поточну — в розділі II активу Балансу «Оборотні активи».

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують товар в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості по розрахунками з клієнтами. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за розрахунками. Послаблення умов розрахунків має переваги і недоліки.

Під час проведення оцінки поточної дебіторської заборгованості (товарної) чинним законодавством передбачено певні особливості. Так, відповідно до принципу обачності в момент визначення доходу від реалізації підприємство має врахувати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями.

Після узагальнення економічної літератури щодо дебіторської заборгованості нами запропонована загальна класифікація дебіторської заборгованості за видами відповідно до П© БО 10 «Дебіторська заборгованість», Плану рахунків та Інструкції про його застосування.

Важливо дати оцінку показникам якості та ліквідності дебіторської заборгованості. Під якістю дебіторської заборгованості слід розуміти вірогідність одержання цієї заборгованості в повній сумі. Показником цієї вірогідності є термін утворення заборгованості, а також питома вага простроченої заборгованості в загальній сумі. Практика діяльності господарських суб'єктів свідчить: що більший строк дебіторської заборгованості, то нижча вірогідність її одержання.

Якість дебіторської заборгованості визначається її оборотністю. Оборотність характеризується такими показниками, як:

— тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості, або період інкасування (кількість днів перебування коштів у дебіторській заборгованості);

— коефіцієнт оборотності (швидкість обороту дебіторської заборгованості).

Тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості (Тоб. дт.) відображає середню кількість днів, необхідних для її повернення, й обчислюється за формулою:

Тоб.дт. = Сз.дт. зб.*Д В, де Тоб.дт. — тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості;

Сз.дт. зб. — середній залишок дебіторської заборгованості;

Д — кількість днів у періоді, за який проводиться аналіз;

В-виторг від реалізації.

Зростання дебіторської заборгованості може бути внаслідок нераціональної кредитної політики, збільшення обсягу продажу, неплатоспроможності покупців тощо. Щоб прискорити її погашення необхідно проводити поглиблений аналіз платоспроможності клієнтів, своєчасно оформляти розрахункові документи, застосовувати передоплату, вексельні розрахунки та інші прогресивні форми.

Таке порівняння дає можливість оцінити ступінь своєчасності платежів покупцями. Відхилення фактичної оборотності від договірної може бути результатом:

— неефективної роботи відповідних осіб зі стягнення заборгованості;

— труднощів у стягненні з покупців суми дебіторської заборгованості в установлений період, незважаючи на зусилля підприємства повернути в оборот свої кошти;

— фінансових труднощів у покупців.

Якщо перша причина може бути усунена керівництвом підприємства, то дві інші пов’язані з якістю та ліквідністю дебіторської заборгованості.

Для управління дебіторською заборгованістю необхідно:

— контролювати стан розрахунків з покупцями при відстроченій (простроченій) заборгованості;

— по можливості орієнтуватися на більшу кількість покупців для зменшення ризику несплати одним або кількома великими покупцями;

— стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості (значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства);

— використовувати метод надання знижок при довгостроковій оплаті та інше.

Як свідчить практика ведення бізнесу в країнах з розвинутими ринковими відносинами надання знижок широко застосовується підприємницькими структурами (оскільки така політика забезпечить прибуток на одержані достроково кошти, і його розмір буде більшим, аніж розмір наданої знижки). Якщо підприємства не використовують знижку при довгостроковій оплаті рахунків, то воно втрачає частину прибутку.

Зарубіжні економісти-аналітики пропонують такі методи управління рахунками дебіторів:

— визначати термін прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівнювати цей термін з нормами в галузі, показниками конкурентів та даними минулих років;

— періодично переглядати граничну суму реалізації продукції, виходячи з фінансового стану клієнтів;

— якщо виникають проблеми з одержанням грошей, вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

— використовувати установи, які стягують борги;

— продати рахунки дебіторів факторинговій компанії, якщо при цьому можна отримати економію;

В умовах ринкової конкуренції жорсткість умов надання кредиту означає, дебітори, які мають проблеми з надходженням коштів, можуть відмовитися від продукції, робіт, послуг даного підприємства і укласти контракти з іншими підприємствами, що ведуть більш м’яку кредитну політику. При виборі варіанта пом’якшення або посилення кредитної політики необхідно здійснювати порівняння додаткового прибутку з витратами і втратами, які виникають при зміні політики розрахунків за реалізовану продукцію. Але зм’якшення кредитної політики або неправильна її розробка може призвести до залучення таких покупців, які будуть потенційно безнадійними дебіторами.

Дебіторська заборгованість з минулими термінами позовної давності і інші борги нереальні для стягнення списуються за рахунок резерву по сумнівних боргах (якщо він створюється) або на фінансові результати (якщо вищезгаданий резерв не створюється) Якщо для списання боргів створеного резерву виявиться недостатньо, залишок боргу відноситься на фінансові результати. При цьому кредитуються рахунки по обліку розрахунків з дебіторами, а дебетуються «Резерв по сумнівних боргах» або «Інші доходи і витрати». В останньому випадку згідно пункту «Витрати організації» списана сума включається у в нереалізаційні витрати.

Списання заборгованості можливо в наступних випадках: нереальності стягнення (безнадійні борги); прощання боргу; поступки права вимоги і переклад боргу.

Кожна організація повинна здійснювати контроль над станом дебіторської заборгованості, проводити її облік, а також звірку взаєморозрахунків. При виявленні суми дебіторської заборгованості її потрібно пред’явити боржнику і витребувати її. Якщо протягом терміну позовної давності сума дебіторської заборгованості не стягнута або боржник ліквідований, то організація проводить списання дебіторської заборгованості.

Організація може створити резерв по сумнівних боргах, чекаючи відновлення платоспроможності дебітором. Так, сумнівним боргом признається будь-яка заборгованість перед платником податків, яка виникла у зв’язку з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у випадку, якщо ця заборгованість не погашена в терміни, встановлені договором, і не забезпечена заставою, поручительством, банківською гарантією.

Резерв сумнівних боргів розраховується лише для тієї частини дебіторської заборгованості, щодо якої виконуються одночасно такі умови:

а) заборгованість є фінансовим активом, тобто виникла внаслідок звичайної господарської діяльності (до цієї категорії не входять набута заборгованість і заборгованість, призначена для продажу);

б) заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю. Для довгострокової заборгованості резерв не розраховується, це випливає з форми балансу, в якій рядок 162 «Резерв сумнівних боргів» зменшує суму рядка 160 «Чиста реалізаційна вартість» дебіторської заборгованості, яка включається до складу оборотних активів у розділі 2 активу балансу, тоді як сума довгострокової дебіторської заборгованості відображається у першому розділі активу в рядку 050;

в) заборгованість не віднесена до безнадійної.

Механізм розрахунку суми резерву викладено в п. 8 і 9 П© БО 10, а приклад наведено в додатку до цього Положення. Сума резерву сумнівних боргів визначається за одним із двох методів:

— або за методом абсолютної суми сумнівної заборгованості,

— або за методом застосування коефіцієнта сумнівності.

У ході проведеного дослідження було розглянуто підходи до класифікації та систематизації дебіторської заборгованості і запропоновано алгоритм щодо управління дебіторською заборгованістю. В його основі лежить поділ управління дебіторською заборгованістю на два загальноприйняті блоки. Перший включає кредитну політику та політику управління дебіторською заборгованістю, другий — класифікацію дебіторської заборгованості за можливістю її повернення. Використання запропонованого алгоритму дає можливість впроваджувати ефективну кредитну політику, організувати збут та управляти поточною дебіторською заборгованістю, не допускаючи при цьому ті перетворення в інші види дебіторської заборгованості, які призводять до погіршення фінансового стану підприємства. Поділ дебіторської заборгованості на безнадійну, прострочену та сумнівну дає змогу розробити заходи щодо її мінімізації та ліквідації, на основі визначених методів.

Несвоєчасність погашення дебіторської заборгованості і призводить до виникнення платіжної кризи: зростання заборгованості за комерційним кредитом зумовлює збільшення попиту на короткострокові позики, скорочення їх пропозицій і зростання їхньої вартості.

Всі учасники економіки є користувачами бухгалтерської інформації. Залежно від основних інтересів і цілей це можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори.

Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх.

До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.

До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.

До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.

До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги).

До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки. Класифікацію користувачів облікової інформації можна подати за схемою, наведеною на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Класифікація користувачів облікової інформації

До внутрішніх користувачам ставляться власники організації та управлінський персонал (топ-менеджери і керівники середньої ланки). Зовнішніх користувачів інформації з податкового планування можна підрозділити на користувачів з прямими, непрямими фінансовими інтересами і без фінансового інтересу.

Сторонніми користувачами бухгалтерської інформації з прямими фінансовими інтересами виступають потенційні інвестори, постачальники та інші кредитори. За її даними робиться висновок про інвестиційний потенціал підприємства. До сторонніх користувачів облікової інформації з непрямими фінансовими інтересами належать органи державних податкових органів. Податкові органи мають право одержувати не тільки звітну інформацію, а й іншу облікову інформацію, необхідну для перевірки правильності нарахування податків. Облікова інформація надається також на вимогу контролюючих органів, також аудиторів, які здійснюють за договором аудиторську перевірку.

До сторонніх користувачів облікової інформації без фінансового інтересу належать органи статистики, аудитори та юристи-консультанти.

Разом з тим, очевидно, що результативність і ефективність прийняття рішень щодо планування на рівні господарюючого суб'єкта залежать від багатьох факторів, причому не тільки інформаційного характеру. У їх числі види забезпечення діяльності суб'єкта в умовах ринку: правове, інформаційне, нормативне, технічне, кадрове тощо. Важливим елементом цієї системи без сумніву служить інформаційне забезпечення процесу прийняття рішень щодо планування дебыторської заборгованості, під яким слід розуміти сукупність інформаційних ресурсів (інформаційну базу) і способів організації, необхідних та придатних для реалізації аналітичних та управлінських процедур податкового планування щодо суб'єкта.

1.4 Програмне забезпечення обліково-аналітичного процесу на підприємстві

На сучасному етапі удосконаленню управління і поліпшенню якості економічної інформації сприяє використання засобів комп’ютерної техніки для обліку, аналізу господарської діяльності та планування виробництва. Принципово змінюються технологія відображення операцій, призначення та зміст облікових регістрів. З первинних форм узагальнення та групування інформації вони перетворюються на вихідні форми аналітичної спрямованості, що, в свою чергу, дозволяє вести облік розрахунків не тільки в синтетичних, а й в аналітичних розрізах. Це значно покращило ситуацію, оскільки за умов використання комп’ютерних технологій є можливість робити вибірки відповідно до потреб керівника, як по кожному контрагенту окремо, так і попередньо згрупувавши їх за необхідними ознаками.

Часто неможливо реально оцінити взаємовідносини з партнерами, а також доцільність окремих угод. Однак прослідкувати тривалий ланцюг продажу та закупівлі кожного товару в розрізі постачальників та покупців комп’ютеру під силу. Але задача ускладнюється тим, що партнер одночасно може бути і постачальником, і покупцем. За цих умов з’ясування таких питань, як заборгованість партнера, прострочені платежі, рентабельність окремих товарів та ін., може дати несподівану та дуже корисну інформацію, швидкість та достовірність якої забезпечить комп’ютер.

Існує багато сучасних популярних і ефективних пакетів автоматизації бухгалтерського обліку для малих, середніх і великих організацій. Розглянемо деякі з них, які найчастіше використовуються для створення АРМ: «Фінанси без проблем»; відомі універсальні пакети «1С: Бухгалтерський облік для України», який один з перших почав широко використовувати графічні можливості операційної системи WINDOWS; «Соло для бухгалтера з комп’ютером»; «Раrus»; «NВС2; «Інтегратор»; «Platinum»; «БЕСТ-3»; «БІС-Бухгалтерія: Бухоблік-Фінанси-Бізнес»; «СА-Маsterpiece» та ін.

Розглянемо деякі програми з автоматизації обліково-аналітичних робіт.

У розрізі програми «БЕСТ» є конфігурація «БЕСТ-Про», призначена для ведення оперативного, фінансового й управлінського обліку на виробництві, а також для звітності й аналізу. Оперативний облік: ведення договорів; грошові кошти, розрахунки; матеріально-технічне постачання; запаси, складський облік; виробництво; реалізація, управління збутом; облік автотранспорту; облік основних засобів; кадри, заробітна плата. Фінансовий облік: формування проводок; бухгалтерські довідки; головна книга; фінансова і податкова звітність. Управлінський облік: облік і аналіз доходів і витрат; контроль і аналіз розрахунків по зобов’язанням; контроль виконання планових платежів; оперативне виробниче планування; аналіз руху запасів і готової продукції.

Однією із основ успішного ведення господарювання є всебічний аналіз бізнес-процесів. Для вирішення цієї важливої задачі пропонуються програми «БЕСТ — Ф» і «БЕСТ — Аналіз», необхідні лише навички роботи з Windows і точна реєстрація всіх господарських операцій в системі «БЕСТ-4» — комплексній бухгалтерській, торговій і складській системі для середніх і малих господарств. Вартість такої програми сягає від 1 до 4 тис. грн. в залежності від різновидів можливих облікових операцій, від кількості користувачів і т. п. Відмітимо, що вартість програмного і технічного забезпечення для середніх і малих сільськогосподарських формувань залишається ще досить високою, що є недоліком комп’ютеризації.

Система «БЕСТ-Ф» призначена для проведення комплексного аналізу фінансового і майнового стану підприємства, вона адресована керівникам і фінансовим менеджерам підприємств, а також співробітникам аудиторських і консалтингових фірм. Можливостями системи є: аналіз структури майна, платоспроможності й фінансової стійкості; аналіз ділової активності й рентабельності діяльності; аналіз політики залучення позикових коштів; аналіз використання прибутку; аналіз стану партнерів.

За допомогою інформаційно-аналітичної системи «БЕСТ-Аналіз» можна досліджувати кон’юнктуру ринку, виявити основні закономірності і тенденції попиту, прогнозувати хід продажу, раціонально використовувати трудові ресурси. При аналізі даних використовуються відомі статистичні методи (середніх, середньозважених, обчислення квадратичних відхилень, кореляційні криві та ін.). Можливостями системи є: розрахунок маржинального прибутку; аналіз змін закупівельних і відпускних цін; управління запасами; дослідження динаміки валового обороту за окремими видами продукції, по підрозділам і господарству в цілому.

Для успішного господарювання необхідно мати чітку уяву про стан ринку, на якому працює підприємство, і знати, в якому напрямі необхідно рухатись далі. В цьому допоможе система «БЕСТ-Маркетинг». Вона розрахована на звичайного користувача, який не має спеціальної освіти у сфері маркетингу. Можливостями системи є: визначення перспективних ринкових ніш; аналіз конкурентноздатності продукції; аналіз реклами, рекомендації по підвищенню її ефективності; рекомендації по стимулюванню продажу; аналіз впливу конкурентів на ринку; порівняльний аналіз власної продукції з аналогами конкурентів; прогнозування продажу; розробка бюджету доходів і витрат.

Відомо, що відправною точкою в управлінні виробництвом є добре складений план. Використовуючи програму «БЕСТ-План», можна отримати вичерпні, економічно обґрунтовані відповіді на багаточисельні питання, які стосуються розвитку виробництва. Система «БЕСТ-План» інтегрується із програмним бухгалтерським комплексом «БЕСТ-4». Можливостями системи є: розробка фінансових, збутових і виробничих планів на різні періоди часу; планування у натуральних і вартісних показниках; вибір оптимального управлінського рішення; розрахунок планової собівартості; аналіз планових і фактичних показників.

Конкурентними перевагами серії «БЕСТ» є комплексність системи і наявність наскрізних прикладів, що дозволяє працювати з єдиними даними по всьому спектру функціональних можливостей програми.

Програма «1С: Бухгалтерский учет для Украины» є компонентом по автоматизації бухгалтерського обліку загальної системи «1С: Ппредприятие» (версія 8) (також успішно використовується на даному підприємстві). Вона може використовуватися як автономно, так і сумісно з іншими компонентами «1С: Предприятие». Система «1С: Предприятие» (комплексний облік) містить такі програмні продукти: «1С: Бухгалтерский учет для Украины» — система автоматизації бухгалтерського обліку, «1С: Торговля» — обліку торгівельної діяльності, «1С: Расчет. Зарплата и кадры» — заробітної плати, «1С: Финансовое планирование». При запуску системи в першому діалоговому вікні можна вибрати необхідну складову частину системи.