Облік матеріальних ресурсів на підприємстві СВК «Україна»

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка

Кафедра: «облік і аудит»

Звіт

Про проходження виробничої практики на підприємстві СВК «Україна»

Виконав студент групи 23 ТС

Сазонов Антон Андрійович

Перевірила: Гіржева О. М.

Харків 2011

Зміст

1. Характеристика підприємства

1.1 Розташування підприємства та його коротка характеристика

1.2 Виробнича структура підприємства, характер виробляємої продукції та її номенклатура

1.3 Наявність товарно-матеріальних складів

2. Система оперативного складського обліку матеріальних ресурсів

2.1 Проведення інвентаризації на складах

2.2 Ведення первинного обліку товарно-матеріальних цінностей на складах

Висновок

Список використаної літератури

товарний матеріальний первинний облік

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВК «УКРАЇНА» ЗМІЇВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1 Розташування підприємства та його коротка характеристика

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна» Зміївського району Харківської області створений 28 січня 2000 року шляхом реформування КСП «Україна», після Указу Президента № 1529 від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування в аграрному секторі економіки». Зареєстровано підприємство в Зміївській районній адміністрації. Адреса: Харківська область, м. Зміїв, Харківське шоссе 21. Форма власності - колективна. Засновниками являються всі члени КСП «Україна» згідно рішення загальних зборів.

Голова правління: Шмаюн Юрій Сергійович, освіта незакінчена вища, за фахом агроном, очолює господарство з 2007 року.

696 чоловік являються членами сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна», тобто кожен з яких має частку у вигляді земельного паю площею 5,86 га.

Сільськогосподарський кооператив — це форма організації виробництва у вигляді добровільного об'єднання юридичних і фізичних осіб, створена на підставі вільного волевиявлення шляхом утворення нової юридичної особи на засадах членства, участі своїх членів у його діяльності та об'єднанні пайових внесків з метою ведення сільськогосподарської діяльності та обслуговування переважно своїх членів.

Всі види кооперативів створюються в Україні відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» .

Кооперативи в сільськогосподарському виробництві можуть бути виробничі і обслуговуючі.

Сільськогосподарський виробничий кооператив — це підприємство, створене для спільного виробництва продукції сільського господарства з обов’язковою трудовою участю в його діяльності з метою отримання прибутку.

Кооперативи створюються і проводять свою діяльність за такими принципами:

· добровільність членства (обов'язкова трудова участь членів; у діяльності виробничого кооперативу; обов’язкова участь членів у діяльності обслуговуючого кооперативу) фізичних і юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

· демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом «один член кооперативу — один голос» ;

· обмеження виплат часток доходу на паї;

· економічний ефект, тобто одержання певного матеріального

· результату на основі кооперації;

єдність і злагода, що передбачає поєднання індивідуальних зусиль і взаємодопомогу в досягненні спільної мети. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою, ніж три особи.

Основним правовим документом, який регулює діяльність кооперативу, є його статут, в якому вказується:

· склад членів (клієнтів-власників) кооперативу,

· назва його та місцезнаходження;

· предмет і мета (напрямок) діяльності;

· порядок вступу у кооператив і порядок виходу з нього;

· права і обов’язки членів кооперативу;

· структура організації;

· органи управління, порядок їх формування та компетенція;

· порядок формування пайового капіталу кооперативу;

· порядок наймання працівників;

· умови реєстрації та припинення діяльності кооперативу.

Членами сільськогосподарського кооперативу можуть бути громадяни України, а також юридичні особи — виробники сільськогосподарської продукції, які визнають його статут, користуються послугами кооперативу та беруть участь у формуванні майнового капіталу цього підприємства. Громадяни та юридичні особи можуть бути членами кількох кооперативів.

Свої управлінські функції члени кооперативу здійснюють через загальні збори, які є вищим органом управління кооперативом. (оскільки члени кооперативу не мають змоги брати участь у розробці і прийнятті всіх управлінських рішень, існує система делегування повноважень шляхом виборів серед клієнтів-власників правління і надання йому повноважень прийняття принципових управлінських рішень. Кількість членів правління кооперативу, періодичність і порядок їх переобрання визначається статутом кооперативу Основними завданнями правління кооперативу є: розробка стратегії ринкової діяльності; фінансування; обслуговування членів кооперативу; контроль діяльності всієї організації згідно з поставленими завданнями і т.д.

Правління кооперативу очолює голова правління (голова кооперативу). Члени правління кооперативу зі свого складу обирають заступника голови і секретаря правління.

Голова кооперативу обирається з числа його членів загальними зборами прямим голосуванням відповідно до порядку голосування, прийнятому в кооперативі. Строк повноважень голови правління, його функції і порядок відкликання визначаються статутом кооперативу.

Для оперативного управління кооперативом правління наймає виконавчого директора. Він працює на умовах контракту, який укладає з ним правління кооперативу, і виконує функції, делеговані йому правлінням. Виконавчий директор несе повну відповідальність за свою діяльність перед правлінням кооперативу (за точне і оперативне планування, організацію, координацію і контроль, за використання найманого персоналу, майна і коштів кооперативу).

Для поточного контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу створюються ревізійна комісія та спостережна рада, які підзвітні лише загальним зборам кооперативу. Члени ревізійної комісії та спостережної ради не можуть бути членами правління кооперативу.

Майно кооперативу формується за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів, а також доходів, одержаних від господарської діяльності. Воно є власністю членів кооперативу. Статутний фонд має неподільну і подільну (пайовий фонд) частини.

Величина індивідуального паю кожного члена кооперативу повинна залежати від його участі в господарській діяльності підприємства (обсяги постачання, реалізації продукції, обслуговування тощо). Порядок та розміри поповнення і повернення майнових внесків членів кооперативу визначаються його статутом. Нарахування і виплата дивідендів на паї проводиться за результатами фінансового року.

СВК «Україна» розташований на водорозділі та проймах трьох річок: Сіверський Донець, Уда та Мжа. На території господарства є чотири невеликі ставки. Через територію підприємства проходить автомобільне шосе Харків-Балаклея та пролягає залізнична гілка Південної залізниці Ізюмського напрямку. За своєю конфігурацією кооператив витягнутий із заходу на схід на 12 км та з півночі на південь на 10 км.

Управлінська структура СВК «Україна» досить розгалужена. Її схему подано на рис. 2.1.

Центральна садиба підприємства знаходиться на околиці районного центру — м. Зміїв, на відстані 40 км від обласного центру м. Харкова.

Географічне положення підприємства обумовлює особливості землекористування та спеціалізацію. СВК «Україна» розташований у лісостеповій зоні України. Клімат помірно-континентальний з холодною зимою та переважно жарким літом, інколи посушливим. Середня температура у січні - 17 — 19⁰С, у липні +20+21,5⁰С.

Рис 2.1. Управлінська структура СВК «Україна»

Вегетаційний період 120−210 днів. Середньорічна кількість опадів складає 500−570 мм, що є достатнім для вирощування основних видів сільськогосподарських культур.

В господарстві серед ґрунтів переважають чорноземи з середньою кількістю гумусу, слабко змиті піщані. Поверхня — підвищена лісова рівнина, розчленована балками та ярами. В агротехнічному значенні ґрунти родючі, що дає можливість успішно здійснювати господарську діяльність, тобто займатися виробництвом сільськогосподарської продукції.

Вид діяльності: виробництво сільськогосподарської продукції: у рослинництві - вирощування зернових культур, насіння соняшнику, сої, кормових культур; у тваринництві - виробництво молока та м’яса ВРХ.

Загальна площа землекористування підприємства у 2010 році склала: усього сільськогосподарських угідь — 3756 га, в тому числі: рілля — 2808 га, сінокоси — 541 га, пасовища — 407 га. Всю землю сільськогосподарського призначення господарство орендує.

СВК «Україна» має розгалужену організаційну структуру (рис. 2.2) яка забезпечує всі потреби виробничої діяльності кооперативу.

Рис. 2.2. Організаційна структура СВК «Україна»

Динаміку результатів виробничо-фінансової діяльності СВК «Україна» за останні п’ять років ми проаналізували у наступній таблиці.

Таблиця 0.1.Динаміка показників розміру СВК «Україна»

За даними табл. 2.1 ми бачимо, що обсяги виробництва валової та товарної продукції, в цілому по господарству, в 2010р. у порівнянні з 2006р. зросли на 43,6% та 79,7% відповідно. Цьому сприяло збільшення залучених коштів — на 75,2% та площі ріллі - на 0,9%.

Більш високих результатів у виробництві сільськогосподарської продукції можна було досягти, якщо б не зменшились наступні показники у 2010р. в порівнянні з 2006р.: розмір власного капіталу — на -12,8%, кількості працюючих — на 8,6%, площа с.-г. угідь — на 3,8%

Таблиця 0.2Структура товарної продукції СВК «Україна»

Для визначення територіальної спеціалізації й спеціалізації аграрних підприємств використовують показник структури товарної продукції.

Розглянемо структуру товарної продукції СВК «Україна» (табл. 2.2).

Дані табл. 2.2 показують, що найбільшу питому вагу у структурі товарної продукції СВК «Україна» на протязі п’яти досліджуваних років питома вага провідних с.-г. культур мала серйозні коливання. Так за 2006 — 2009 рр. у структурі товарної продукції мали більш ніж 20%, але в 2010р. — лише 18%. Змінюється і частка соняшнику — з 2−9% у 2006 — 2009рр. до 18,1% в 2010%

Серед продукції тваринництва провідне місце займає молоко 36 — 47% та м’ясо ВРХ — 18 — 21%. Тому спеціалізацію підприємства можна визначити як молочну з розвиненим виробництвом зерна, м’яса ВРХ та соняшника.

Після 2006р. в кооперативі перестали вирощувати цукровий буряк, а з 2008р. розпочали вирощувати сою.

Обсяг товарної продукції залежить від обсягу валової продукції. В свою чергу обсяг валової продукції залежить від наявного ресурсного потенціалу господарства. Розглянемо склад та використання наявного ресурсного потенціалу в наступному підрозділі.

1.2 Виробнича структура підприємства, характер виробляємої продукції та її номенклатура

Земля — головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини.

У сільському господарстві земля — це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Розглянемо склад і структуру земельних угідь господарства (табл. 2.3).

Дані табл. 2.3 свідча про те, що розмір сільськогосподарських угідь у 2010р. в порівнянні з 2006р. скоротились на 3,8%, головним чином за рахунок скорочення площі сінокосів — на 11,6% та площі пасовищ — на 19,7%. Площа ріллі збільшилась за досліджуваний період лише на 1%. Кількість с.-г. угідь, що припадають на 1 середньорічного працівника сільського господарства, також збільшились за цей період майже на 10%. Це, насамперед, свідчить про те, що забезпеченість трудовими ресурсами господарства знизилась, оскільки розміри с.-г. угідь зменшились, а їх частка, що припадає на 1 працівника — зросла.

Таблиця 0.3Склад і структура земельних угідь СВК «Україна»

Проаналізуємо ефективність використання землі на прикладі таблиці 2.4.

Дані табл. 2.4 показують, що в цілому по господарству виробництво продукції сільського господарства з розрахунку на 100 га с.-г. угідь, та ріллі - є ефективним Так у 2010р. в порівнянні з 2006р. збільшився вихід соняшнику з розрахунку на 100 га ріллі на 34,1%, зерна — зменшився на 23,3%; виробництво молока в розрахунку на 100 га с.-г. угідь збільшилось на 12,1%, приросту живої маси ВРХ -12,5% зменшилось.

Таблиця 0.4.Ефективність використання землі СВК «Україна»

Обсяги валової та товарної продукції збільшилися в розрахунку на 100га с.-г. угідь відповідно 49,3 та 86,7%. Але, нажаль, це не призвело до позитивних результатів. Так, за останні 5 років лише у 2009р. господарська діяльність була прибутковою.

Чинники, що призвели до цього різноманітні. Насамперед, це собівартість виробленої продукції та її ціна. Але більш детально ці питання ми проаналізуємо в наступних підрозділах.

Далі розглянемо наявність трудових ресурсів в господарстві.

Чисельність працівників сільськогосподарських підприємств традиційно характеризується стійкою тенденцією до скорочення. Донедавна головною причиною даного процесу був звужений характер демографічного відтворення у сільській місцевості. Повільне зростання продуктивності праці не компенсувало значні втрати робочої сили, в результаті сільське господарство перетворилась в одну з найбільш трудонедостатніх галузей економіки.

Проаналізуємо рівень забезпеченості й інтенсивності використання трудових ресурсів у господарстві (табл.2.5).

Дані табл. 2.7 свідчать про те, що чисельність працівників сільського господарства зменшилась на 12,4% у 2010р. в порівнянні з 2006р., їх питома вага в загальній кількості також скоротилась на 4,2%. Відбулось також скорочення відпрацьованого ними часу на 3,5%. Але якщо розглянути дані показники в розрізі по галузям, то можна відмітити, що кількість працівників в тваринництві за досліджуваний період збільшилась на 7,7%, а обсяг відпрацьованих люд.-год. зменшився на 9,7%. В рослинництві навпаки: кількість працівників зменшилась на 31,6%, а обсяг відпрацьованих люд.-год. зріс на 10,2% відповідно. Такі тенденції можуть бути наслідком залучення на період весняно-літніх робіт в галузі рослинництва сезонних робітників. В галузі тваринництва скорочення відпрацьованого часу відбулося внаслідок скорочення поголів'я худоби. Кількість відпрацьованих днів в цілому по господарству зросла на 32,1%. Середня оплата праці зросла на 92,6, тобто майже вдвічі. Коефіцієнт запасу праці зріс на 10,2%. Отже, праця робітників, в цілому по господарству, використовується максимально.

Таблиця 0.5. Забезпеченість трудовими ресурсами СВК «Україна»

Рівень продуктивності праці визначається системою показників, яка включає прямі (відображають співвідношення між кількістю продукції і робочим часом, затраченим на її виробництво) та непрямі (характеризують співвідношення обсягу виконаних робіт і конкретних затрат праці) показники.

Проаналізуємо вартісні показники продуктивності праці (табл. 2.6).

Таблиця 0.6.Вартісні показники продуктивності праці в СВК «Україна»

За даними табл. 2.8 ми бачимо, що у 2010р. в порівнянні з 2006р. виробництво валової продукції з розрахунку на 1 працівника збільшилось на 64,0%, на 1 люд.-год. — на 48,8% відповідно. Це свідчить про те, що працівники у звітному році виробили за 1 люд.-год. більше продукції, ніж вони виробляли її в 2006р. за той самий час. Тобто, праця стала більш продуктивною. Про це також свідчить те, що трудомісткість скоротилась на 32,8%. Тобто, на виробництво одиниці продукції було затрачено менше часу. Підвищенню продуктивності праці сприяє наявність матеріально-тежнічних ресурсів.

Основні фонди сільського господарства поділяють на виробничі і невиробничі. Виробничі - засоби праці, які постійно функціонують у сфері матеріального виробництва. Невиробничі - не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але створюють сприятливі умови для продуктивної праці працівників. Розглянемо наявність, стан і рух основних фондів (табл.2.7).

Як свідчать дані табл. 2.7, забезпеченість підприємства в 2010р. в порівнянні з 2006р. основними засобами знизилась на 30,1%, це сталося за рахунок перебільшення основних фондів, що вибули, над тими, що надійшли. Відповідно знизились показники фондооснащеності - на 27,3% та фондоозброєності праці - на 23,5% відповідно.

Таблиця 0.7.Наявність, стан і рух основних фондів в СВК «Україна»

Розглянемо ефективність використання основних фондів (табл. 2.8).

Таблиця 0.8.Ефективність використання основних фондів в СВК «Україна»

На основі вище проведених розрахунків, можна зробити висновок, що збільшення показника фондовіддачі вдвічі, у 2010р. в порівнянні з 2006р., є позитивним явищем для господарської діяльності підприємства, при тому, що фондомісткість зменшилась майже наполовину. Це є свідченням ефективного використання основних фондів та про підвищення продуктивності уречевленої праці. У 2010р. інтегральний індекс фондовіддачі був більшим за 1 — тобто використання основних фондів є ефективним.

У процесі сільськогосподарського виробництва незамінну роль відіграє оборотний капітал як один з найважливіших факторів, що справляє значний вплив на формування собівартості продукції. Оборотний капітал підприємств представлений такими активами, що призначені для виробничого споживання чи реалізації протягом операційного циклу або протягом 12 міс. від дати балансу, а також грошовими коштами та їх еквівалентами. При цьому під операційним циклом розуміють проміжок часу з моменту придбання запасів для здійснення господарської діяльності до часу отриманих коштів від реалізації виробленої за їх участю продукції.

Проаналізуємо структуру оборотного капіталу господарства (табл.2.9).

Таблиця 0.9.Структура оборотного капіталу СВК «Україна»

Дані табл. 2.9 показують, що в структурі оборотних фондів найбільшу питому вагу у 2010р. займають тварини на вирощуванні і відгодівлі (36,6%), фондів обігу — дебіторська заборгованість за розрахунками (9,3%). Грошові кошти складають лише 5,2% в структурі оборотного капіталу, це говорить про низьку платоспроможність підприємства.

Проаналізуємо ефективність використання оборотного капіталу (табл.2.10).

Таблиця 0.10.Ефективність використання оборотного капіталу в СВК «Україна»

Дані табл. 2.10 показують, що забезпеченість оборотним капіталом у 2010р. в порівнянні з 2006р. зросла на 82,0%. Матеріальні затрати повністю покривають обсяги виробленої продукції. У 2010р. на 1 грн. матеріальних витрат припадає 4,19 грн. валової продукції. На виробництво одиниці валової продукції було затрачено 0,24 грн.

Проблема підвищення ефективності виробничих ресурсів набуває особливого значення в умовах кількісних і якісних змін, що відбуваються у функціонуванні АПК. Вона має два основних аспекти: визначення змісту, структури та сукупної величини потенціалу з урахуванням кількісних і якісних показників, які характеризують окремі складові елементи, а також критерії і показники економічної ефективності його використання.

Як ми вже зазначали ресурси являють собою матеріальну основу виробництва. Як окремі види ресурсів, так і їх сума, визначена за різними еквівалентами, являють собою певний ресурсний потенціал, який може бути залучений у найрізноманітніші виробничі процеси для досягнення певних результатів.

Два однакових сукупних ресурсних потенціали, що виражаються в тому чи іншому еквіваленті, ніякою мірою не призводять до однакових результатів процесу виробництва.

Проведемо розрахунок ресурсного потенціалу СВК «Україна» (табл.2.11).

Таблиця 0.11. Розрахунок ресурсного потенціалу СВК «Україна»

Дані табл. 2.11 свідчать про те, що сукупний ресурсний потенціал підприємства у 2010р. в порівнянні з 2006р. зменшився на 1,8%, а в порівнянні з 2009р. — зріс на 2,8%. На зміну даного показника вплинули: грошова оцінка с.-г. угідь, грошова оцінка ресурсу праці, середньорічна вартість основних виробничих фондів та середньорічна вартість матеріальних оборотних засобів.

Для більш повного аналізу господарської діяльності СВК «Україна» проведемо оцінку ефективності використання ресурсного потенціалу (табл. 2.12).

Таблиця 0.12.Ефективність використання ресурсного потенціалу с.-г. СВК «Україна»

Ресурсозабезпеченість показує скільки ресурсного потенціалу припадає на 1 га сільськогосподарських угідь, у господарстві він складає 8,4 тис. грн. Ресурсоозброєність показує скільки ресурсного потенціалу припадає на 1 середньорічного працівника, у господарстві цей показник складає 195,0 тис. грн. Ресурсовіддача дає можливість встановити скільки ресурсів було витрачено на виробництво 1 грн валової чи товарної продукції. Цей показник повинен прямувати до зростання. Ресурсомісткість — показник, який обернений до попереднього і повинен прямувати до зниження.

РОЗДІЛ 2. Система оперативного складського обліку матеріальних ресурсів

2.1 Проведення інвентаризації на складах

Інвентаризація — це процес виявлення фактичної наявності (розміру) господарських засобів чи джерел їх утворення та порівняння одержаних даних з даними бухгалтерського обліку.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначають власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно законодавству.

Порядок проведення і оформлення результатів інвентаризації рекламується Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, затверджений наказом Мінфіну України від 11.08.1994 р.

Інвентаризація проводиться інвентаризаційною комісією, призначеною наказом керівника підприємства.

Матеріально-відповідальна особа до початку інвентаризації дає розписку, що всі прибуткові і витратні документи нею здані в бухгалтерію, і що ніяких неприбуткових або не списаних матеріалів на складі немає.

Дані про наявність кожного виду матеріальних цінностей записують до інвентаризаційного запису, який складається в двох екземплярах і підписується, після закінчення інвентаризації, всіма членами комісії.

Матеріальні комісії, по яких виявлені надлишки або недостача, записують в звіряльну відомість. За всіма виявленими розбіжностями матеріально-відповідальні особи дають пояснення про причини їх виникнення.

Інвентаризаційна комісія свої висновки і пропозиції за наслідками інвентаризації оформляє протокол, який подається керівнику підприємства на затвердження. Керівник підприємства в п’ятиденний термін повинен затвердити рішення про оприбутковування надлишків або списання недостачі (якщо такі є) і затвердити протокол.

В бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображаються відповідними записами.

Вартість невиявленої недостачі матеріальних записів, незалежно від причин виникнення списують на дебет субрахунку «Недостачі втрати від псування цінностей» в кореспонденції з кредитом рахунків, по яких виявленні недостачі.

Вартість виявлених надлишків матеріальних цінностей грошових коштів відносять в дебет рахунків на яких виявлені надлишки в кореспонденції з кредитом субрахунку «Інші доходи від звичайної діяльності».

Розмір збитку, що підлягає відшкодуванню винними особами з недостачі і псування матеріальних цінностей, визначений відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, підприємству розкладанням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, коштовних каменів і валютних цінностей» від 06.06.1995 р. № 218.

Механізм визначення шкоди від розкрадання, псування і недостачі, встановлений Порядок № 116, який затверджений рішенням Кабінету міністрів України від 22.01.1996 р.

Для раціональної організації бухгалтерського обліку велике значення має використання найдосконаліших способів і прийомів групування облікових даних, форм облікових регістрів, оптимальне поєднання аналітичного і синтетичного обліку і кінець кінцем застосування найпрогресивніших форм бухгалтерського обліку.

2.2 Ведення первинного обліку товарно-матеріальних цінностей на складах

Матеріальні цінності, що надходять від постачальників, супроводжуються рахунками-фактурами ф. 868, товарно-транспортними накладними ф. 1-ТН, накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей ф. М-20 та іншими документами, які підтверджують кількість матеріальних цінностей що надійшли від того чи іншого постачальника.

Якщо постачання здійснюється на умовах передоплати, то постачальник на підставі договору і специфікації до нього виписує покупцеві рахунок-фактуру ф. 868, підтверджуючу намір продажу (відпуску) матеріальних цінностей, свої банківські реквізити і суму майбутньої сплати.

Товарно-транспортна накладна ф. 1-ТН виписується у чотирьох екземплярах на підставі договору (контракту), доручення, нарядів та інших відповідних документів і підписується особою, яка дозволила відпуск матеріалів, їх відпустила, перевізником і особою що отримала вантаж.

Крім того, згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість», постачальник виписує підприємству-покупцю Податкову накладну, форма і порядок заповнення якої затверджені спеціальним наказом ДПА.

На підставі накладної на відпуск матеріальних цінностей (запасів) і податкової накладної, а також при наявності у покупця (отримувача) Довіреності ф. М-2, що засвідчує право представника покупця на отримання матеріальних цінностей зі складу постачальника здійснюється відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Використані Довіреності ф. М-2, які є, згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей від 16.05.96 р. № 99, документами суворої звітності, за якими отримані вантажі, погашаються на підставі прибуткових документів складів, магазинів та ін. Видані, непогашені довіреності, з простроченим терміном використання повинні повертатися в бухгалтерію підприємства про що робиться відповідна відмітка у Журналі реєстрації довіреностей ф. М-3.

На матеріальні цінності, які надішли від постачальників або виготовлені, але не є готовою продукцією основного виробництва, на підприємстві заповнюються такі первинні документи як Прибутковий ордер ф. М-4, або ж Накладна (внутрішньо-господарського призначення) та робляться відповідні записи до документів складського обліку: Картка складського обліку матеріалів або ж книга складського обліку.

На матеріальні цінності, які надійшли через підзвітних осіб, прибуткові документи складаються у двох екземплярах, один екземпляр яких додається до Авансового звіту.

Якщо при прийманні виявлена нестача матеріалів згідно з даними, вказаними в супровідних документах, одержувач зобов’язаний скласти Акт на приймання матеріалів.

Висновок

В умовах переходу України до ринкової економіки, зростає потреба в своєчасній і достовірній інформації для ухвалення обґрунтованих рішень. В цьому зв’язку зростає роль бухгалтерського обліку, звітності та економічного аналізу господарської діяльності всіх підприємств і організацій, незалежно від форм власності і виду діяльності. Господарська діяльність підприємства — це комплекс господарських процесів, які у свою чергу складаються з окремих господарських операцій.

Облік є обов’язковим для всіх підприємств, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агапова И. И. История экономической мысли — М, Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЗКМОС, 2008.

2. Андрійчук В. Г, Багер Л. Менеджмент, прийняття рішень і ризик: Навчальний посібник. — К.: НЕУ, 2008.

3. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? — М.: Финансы и статистика, 2006.

4. Марени Т. Г. Бухгалтерський облік, підручник, — Х.: 2007.

5. Плаксієнко В. Я., Бухгалтерський облік у сільському господарстві України, підручник, — Д .: 2009.

6. Коваленко А. Н., Бухгалтерский учет в Украине, — Д.: ИКК «Баланс-Клуб» 2010.