Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

ВСТУП У праці виробничо-фінансової діяльності, а також при виконанні різного роду грошових зобов’язань аграрними підприємствами відбуваються різні грошові розрахунки і платежі. На договірних засадах вони поставляють одне одному сировину, матеріали, машини обладнання, надають послуги. У процесі купівлі продажу виникають різного роду грошові розрахунки. Платежі також здійснюються за розподілом та перерозподілом грошових коштів.

Суть грошових розрахунків полягає в тому, що суб'єкти підприємництва проводять платежі один одному за товарно-матеріальні цінності і надані послуги, за зобов’язанням перед фінансово кредитними установами і працівниками шляхом перерахування або виплат належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або зарахування взаємної заборгованості.

Грошові розрахунки можуть набувати готівкової або безготівкової форми. Перевага віддається, як правило, безготівковим грошовим розрахункам. Це пояснюється тим, що при використанні безготівкових розрахунків досягається значна економія витрат за двома основними грошовими потоками. Це, по-перше, надходження грошових коштів; по-друге, витрачання коштів з рахунків.

Перехід від планово-директивної економіки до економіки ринкового типу супроводжується кризовим станом національної економіки України, пов’язаними з деформаціями механізмів безготівкового грошового обігу.

Хронічні, а часто і безподібні неплатежі стали характерною рисою безготівкових розрахунків у 90-ті роки минулого століття.

Основною формою взаємовідносин між постачальниками, виробниками і покупцями продукції на той час став неефективний натуральний облік (бартер). За такої форми розрахунків кошти на поточні рахунки господарських суб'єктів не надходять. Успішне здійснення економічних реформ неможливе під встановленням впорядкованої, ефективно і синхронно діючої системи безготівкових розрахунків. В зв’язку з цим важливу роль відіграє становлення партнерських відносин з постачальниками, покупцями, організаціями, установами. Такі зв’язки забезпечують безперебійне постачання матеріальних ресурсів, ритмічність відвантаження (реалізації) продукції покупцями. А це, в свою чергу, забезпечуватиме прискорення обігу оборотних засобів, скорочення потреб в готівці, зміцнення платіжної дисципліни, посилення контролю за своєчасними і правильним розрахунковими операціями.

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств агропромислового комплексу підвищення ефективно тисі виробництва на основі впровадження ефективних норм господарювання, реального використання виробничих ресурсів. Важливу роль в цьому процесі відіграє становлення партнерських відносин з постачальниками, покупцями, організаціями та установами.

Актуальність зазначених питань і зумовила вибір теми курсової роботи «Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками». Об'єктом дослідження виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Гай».

Мета даної курсової роботи полягає у висвітленні питань пов’язаних з відображенням розрахунків ТОВ «Ранок» з постачальниками і підрядниками в бухгалтерському обліку та визначення шляхів удосконалення обліку зазначених розрахунків досліджуваного підприємства.

При виконанні курсової роботи були використані: фінансова звітність, статистична інформація. Методологічною основою послужили законодавчі нормативні акти незалежної України та наукові монографії вчених.

1. Огляд літературних джерел З метою подання негативних тенденцій та створення умов для позитивної динаміки розвитку аграрного сектору, за період незалежності України Верховною Радою було прийнято 15 базових законів. Основними з них, які регламентують державну підтримку сільського господарства є: Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004р. № 1877 — ІV, Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18.10.2005 р. № 2982 — ІV. У розвиток вищезазначених законів Кабінет Міністрів України постановою від 19.09.2007 р. № 1158 затвердив «Державну цільову програму розвитку села до 2015 року». Фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників з державного бюджету здійснюється за 16 основними бюджетними програмами, які охоплюють усі напрямки діяльності аграрних підприємств. [1]

Нагальним завданням для держави стали розробка й адекватне застосовування методології бухгалтерського обліку і звітності, що відповідає міжнародним стандартам, як найбільш уніфікованих вимог до організації та ведення бухгалтерського обліку. Крім того необхідно встановити збоку держави правила й процедуру обробки інформації та складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів, а суб'єктам підприємництва дати змогу самостійно встановлювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб. [2]

Фінансова звітність має містити всю інформацію про господарські операції, пов’язані з виникненням та погашенням зобов’язань. Це забезпечується завдяки дії принципу повного висвітлення інформації. Розгляд оцінок зобов’язань при відображенні зобов’язань у балансі, визначення типових недоліків подання облікової інформації у фінансовій звітності для управлінського персоналу, врахування яких при створенні такої звітності дасть змогу підвищити загальний рівень її ефективності для системи управління підприємством. [3]

Основи системи бухгалтерського обліку викладені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Для реалізації принципів і методів бухгалтерського обліку затверджено План рахунків та інструкції простого застосування. [4]

Вивчення тенденції побудови обліку та звітності свідчить про те, що необхідно відмовитися від сліпого копіювання міжнародних стандартів, розглянувши та узгодити перспективи розвитку обліку й аудиту на державному рівні, налагодити взаємодії більш як півмільйона спеціалістів з бухгалтерського обліку і аудиту по шляху створенню незалежної системи інформаційного забезпечення управління на мікро та макро рівних. [5]

Дієвість усіх складових облікової системи може забезпечити вирішення практичних завдань, пов’язаних з підвищенням значущості, достовірності та оперативності бухгалтерської інформації. Це дає можливість здійснювати розширене відтворення та інтенсифікацію виробництва, раціонально використовувати наявні ресурси. [6]

Глобальну систему бухгалтерського обліку можна визначити як систему збору, перетворення та надання зовнішнім і внутрішнім користувачам надійної, своєчасної фінансової та не фінансової інформації про минулі та майбутні параметри діяльності підприємства. [7]

Банки зобов’язані надавати відомості про організації і рахунки юридичних осіб та організацій органам Пенсійного фонду України по тимчасових сплатах страхових внесків. [8]

Закон України «Про банк і банківську діяльність» від 07.12.2000 року визначає їх взаємовідносини, установлюючи функції банківської системи, їх роль, створення. [9]

Для підприємств, на яких касир операційної каси, не може щоденно здавати розмінну монету до готової каси, якщо торгова точка віддана під офіс або час її роботи не збігається з часом роботи бухгалтерії підприємства, то цим підприємством для початку потрібно оформити наказ в якому будуть чітко визначені правила роботи з розмінною монетою. [10]

Законодавчими актами визначаються основні функціональні ланки грошової системи — грошові знаки, що поділяються державою законною платіжною силою, форми безготівкового обігу, механізм організації регульованого грошового обігу, нормативних валютних відносин. [11;14;18]

5 квітня 2001 року був прийнятий Закон України «Про платіжні системи на переказ грошей в Україні», який відмічає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, встановлює відповідальність суб'єктів переказу. [12]

Бувають випадки коли платіжні доручення платник віддав, а банк його не провів у той же день. В такому випадку винним за несплату платежів є банк. Платник повинен мати копію платіжного доручення зі штампом, датою, підписом відповідального працівника банк. Це і буде підтвердженням того, що платник перерахував гроші. [13]

Для дотримання вимог нормативно-правових актів і належних облікових — аналітичного забезпечення управління коштами підприємства у сільськогосподарських підприємствах слід розробляти і затверджувати внутрішні регламенти відповідно до облікової політики підприємства. [48]

Основним документом, що регулює безготівковий обіг на підприємстві є, «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Вона має такі розділу: 1) загальні положення, 2) загальні правила документообігу, 3) розрахунки із застосуванням платіжних доручень, 4) розрахунки із застосуванням платіжних вимог доручень, 5) примусове списання коштів на підставі виконавчих документів, 6) договірне списання, 7) розрахунки із застосуванням розрахункових чеків, 8) розрахунки за акредитивами, 9) розрахунки підчас здійснення заліку взаємної заборгованості, 10) порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів по рахункам клієнтів, 11) розрахунки за допомогою дистанційного обслуговування. [15]

На практиці бувають ситуації, коли доцільно здійснювати у зобов’язанні заміну боржника іншою особою, що називається переведення боргу. В такій операції будуть задіяні три сторони: кредитор, ервісний боржник і новий боржник. Переведення боргу у обов’язковому порядку оформлюється договором. [16]

Дослідження сутності стану перспектив розвитку електронних грошей в Україні. У процесі розвитку інформаційних технологій та ступеня їх впровадження в системі розрахунків змінювались підходи до визначення сутності електронних грошей. [17]

Формування концептуальних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення класифікації зобов’язань підприємств, це дасть змогу розширити методологічну базу обліку та аудиту зобов’язань за податками і зборами. [19]

В «Інструкції про відкриття банками рахунків в національній і іноземній валюті» затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.10.2005 року № 485 визначається характеристика рахунків, порядок відкриття їх фізичними особами та використання коштів за рахунками. [23]

Методологічні засади формування бухгалтерського обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». [20]

Методологічні засади формування бухгалтерського обліку інформації про зобов’язання визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» [21]

В І.І. Антонова з’являється термін, який використовується в банківській практиці, як грошова база. Під нею розуміють масу грошових коштів в обороті. [22]

Фінансовий контроль це одна з форм управління фінансами, він передбачає перевірку господарських і фінансових операцій. Він охоплює такі показники: виторг від реалізації продукції, стан облікових коштів, активів і пасивів балансу, рентабельність, платоспроможність підприємства, розрахунки з бюджетом. [24]

Булох Л.А. та Гавриляк О. В. досліджують питання організації процесу розрахунків з постачальниками і підрядниками та розкривають певні недоліки в організації безготівкових розрахунків. Вони передають перевагу вексельній формі розрахунків, обґрунтовують це тим, що вона сприяє суворого додержання фінансової дисципліни. [25]

Валентинова Т. дає свої коментарі до «Інструкції про безготівкові розрахунки», інформацію про новини для платників, як банк припиняє і відновлює видаткові операції за рахунками, та як оформляються розрахункові документи. [26]

Валентинова Т. дає висновки коментарі про застосування на підприємстві розрахунків за допомогою платіжних карток, правила та зручності у використання. [27]

Гуцоленко Л.В. дає свої коментарі щодо правильності, достовірної організації контролю дебіторської і кредиторської заборгованості на підприємстві. [18]

Дмитренко О. розробляє висновки щодо безготівкових грошей згідно чинного законодавства, юриспруденції. [29]

Головним з елементів безготівкових розрахунків є черговість платежів. Вона являє собою послідовне списання коштів із рахунків при наявності декількох прострочених платежів і відсутності коштів для їх повного погашення. В даний час у господарському обороті України ведеться черговість платежів, що забезпечує першочергові виплати коштів на невідкладні потреби підприємств. [30]

Законодавчими актами визначають обов’язки грошово-кредитних інститутів, способи їх взаємодії. Інституціоналізм політики, що її проводить держава, спрямований на вирішення триєдиної мети: збалансувати економічний розвиток, забезпечити оптимальну зайнятість і стримати інфляцію. [31]

Іванова Т. виділяє наступні способи платежів що застосовуються в сучасних умовах: перерахуванню коштів з поточного рахунку платника, гарантований платіж постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках за місцем перебування платника. [31]

В. Кириленко описує систему внутрішнього бухгалтерського контролю за депозитними операціями, яка була розроблена під керівництвом в Ощадбанку України, розкриває варіанти ведення автоматизованого ведення контролю за цими операціями. [33]

П. Сук, розглядає факторинг, як спосіб розрахунків між покупцями та постачальниками. Факторинг це кредитна операція, за якої фактор (банк) купує у клієнта право на стягнення дебіторської заборгованості. [34]

У статті Г. Кузнєцова розглядається питання події внаслідок пасивного зарахування на наш поточний рахунок сум. [35]

І. Назаренко розповідає як правильно оформити розрахунки іноземної валюти у безготівковій формі, що для цього потрібно знати правила із Положення (стандарту) «Про оформлення документів на перерахування зарахування іноземної валюти. [36]

Предборським В.А. робиться акцент на тому, що фінансовий контроль за додержанням правопорядку в процесі фінансової діяльності. Правовою основою для здійснення фінансового контролю є Конституція України. [39]

О.В. Морковець, В. Г. Морковець визначили основні проблеми процесу розрахунків між основними учасниками ринку товарів. Запропоновано концептуальну схему бази даних і систему розрахунків для розв’язання цих задач. [38]

Лісна І. розглядає проведення інвентаризації фінансових зобов’язань, інвентаризацію розрахунків. [37]

Оформлення операцій по безготівковому грошовому обігу здійснюється розрахунковими документами. Розрахунковими вважають документи встановленої форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція), що підтверджує факт продажу товарів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про реєстр розрахункових операцій. [40]

Юрченко М.В. зазначає, що розподіл всього обороту на міжгосподарський і міжбанківський відрізняється визначеною новизною так, як взаємозв'язки між операційними банками з участю Національного банку України мають зовсім нову будову. [41]

Векселі використовують коли потрібно провести відстрочення платежу. Вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя. [42]

Нашкерська Г. зазначає, що дебіторська заборгованість являє собою фінансову суму загальної купівельної спроможності грошової одиниці, призначеної та доступної для використання в період до дванадцяти місяців. 43]

На думку Р. Циган, Т. Юверецікової, О. Красій вексель є складним розрахунково-кредитним інструментом який втілює функцію засобу платежу і функцію цінного паперу. [44]

Я.Войчук зазначає шляхи удосконалення безготівкових розрахунків доречне використання пластикових карток, розрахунки по інтернет мережі. 45]

безготівковий синтетичний постачальник підрядник

2. Організаційно-економічна характеристика товариства з обмеженою відповідальністю «Ранок»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранок» реструктиризовано у 2005 році з КСП «Колос» в ТОВ «Ранок» .

Підприємство створено з метою одержання прибутку на основі здійснення виробничої та іншої діяльності у відповідності і на умовах визначених чинним законодавством та Статуту даного господарства. Підприємство є юридичною особою, набуває майнові та особисті немайнові права; несе відповідні обов’язки; виступає в суді від свого імені; має власні поточні рахунки в банку, постійний баланс. Самостійно планує свою діяльність та визначає її напрями.

Діяльність ТОВ «Ранок» здійснюється у відповідності з Конституцією України, Господарським кодексом України, а також Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та іншими законодавчими і нормативними актами України, а також Наказом «Про облікову політику».

Бухгалтерський облік у ТОВ «Ранок» здійснюється відповідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.» та Наказом «Про облікову політику».

ТОВ «Ранок», його діяльність, спрямована на виробництво сільськогосподарської продукції і надання послуг сільськогосподарського виробництва по проведенню комплексу сільськогосподарських робіт.

Місце знаходження товариства с. Хрестище, Краснодарського району Харківської області.

Товариство розташоване від міста Харків 75кілометрів від м. Краснограда 26 кілометрів.

Клімат місця розташування ТОВ «Ранок» помірно-контеннектальний. Середня температура січня складає -10 — 12оС, а в липня +28−30оС. сума активних температур складає в середньому з 106оС. річна кількість опадів від 457 мм. до 568 мм. В середньому за рік переважають вітри південно-західних та північно-західних напрямків. Середня швидкість вітрів становить3,4 м/сек. Осінь триває в середньому біля 70 днів.

Дерев’яниста рослинність представлена в основному кленами, вербами, дубами. На польових землях поширені із природної рослинності таки бур’яни: пирій, лобода. На території господарства переважну більшість становлять чорноземні ґрунти, які характеризуються великим вмістом гумусу 0,7−1,3%. ТОВ «Ранок» має поточний рахунок у банку ХОД АТ «Райффайзн банк Аваль». Адреса здійснення діяльності, щодо якої надається форма звітності: 61 091, Харківська обл. м. Харків, пер. Стадіонний б.11 кв. 212

Розглянемо склад та структуру товарної продукції сільськогосподарського призначення ТОВ «Ранок» у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

З даної таблиці видно у 2010 році об'єм товарної продукції зернових склав 265,1 тис. грн. на 1309,7 тис. грн. менше ніж у 2009 році і на 1421,8 тис. грн. менше ніж у 2008 році. У 2010 році найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займає соняшник 3437,6 тис. грн. (34,8%); в тваринництві молоко 2727,2 (27,6%). Друге місце в структурі товарної продукції займає кукурудза на зерно 1161,8 (11,7%).

У 2010 році ТОВ «Ранок» отримали врожай від гречки 191 тис.грн. (1,9%). В даних таблиці видно, що ТОВ «Ранок» отримує значну питому вагу у структурі товарної продукції від продукції рослинництва. Для підвищення ефективності функціонування підприємства необхідно впроваджувати новітні технології з метою мінімізації затрат на виробництво продукції.

Важливими показниками при аналізі організаційно-економічної характеристики господарства є його розміри.

Динаміка показників розміру ТОВ «Ранок"у таблиці 2.2

Таблиця 2.2

З даної таблиці видно, що валова продукція зменшилась на 2665,4 (44,7%) у порівнянні з 2008 роком, а у порівнянні з 2009 роком зменшилась на 987,4 (25,6%). Розмір товарної продукції збільшився у порівнянні з 2008 роком на 370,4 тис.грн. (31,6%), а у порівнянні з 2009 роком розмір товарної продукції збільшився на 1876,0 тис.грн.(23,5%). Спостерігається зменшення земельної площі у порівнянні з 2008 роком площа сільського господарства зменшилась на 128 га. (4,4%), а у порівнянні з 2009 роком плаща зменшилась на 189,4 га (6,4%).

Чисельність працівників зменшилась у порівнянні з 2008 року на 11 осіб (скорочення відбулося за рахунок працівників галузі рослинництва), а у порівнянні з 2009 роком кількість працюючих зменшилась на 18 осіб.

Середньорічна вартість активів у порівнянні з 2008 роком зменшилась на 5035,7 тис.грн., а, а у порівнянні з 2009 роком кількість працюючих зменшилась 7233,7 тис.грн.

Середньорічна вартість основних і оборотних засобів у порівнянні з 2008 роком зросла на 3999,5 тис.грн., а у порівнянні з 2009 роком зросла на 2065,5 тис.грн.

Умовне поголів'я худоби у порівнянні з 2008 роком зросло на 244,2 (50,9%), а у порівнянні з 2009 роком зросло на 62,3%.

Витрати на виробництво продукції у порівнянні з 2008 роком зросли на 2484,0 тис.грн., а у порівнянні з 2009 роком зросли на 2574,0 тис.грн.

Валовий прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції у порівнянні з 2008 роком зменшився на 1295,0 тис.грн., а у порівнянні з 2009 роком зменшився на 622,0 тис.грн.

Чистий прибуток у порівнянні з 2008 роком зменшився на 248,0 тис.грн., а у порівнянні з 2009 роком зменшився на 1288,0 тис.грн.

Отже, можна зробити висновок, що ТОВ «Ранок» зменшує чисельність працівників, поступово зменшує площу сільськогосподарських угідь, зменшує обсяги валової продукції. Для підвищення обсягів валової продукції можна використовувати інтенсивні технології та культури.

Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється в двох напрямках з позиції короткострокової та довгострокової перспектив.

В першому випадку критерієм оцінки фінансового стану є платоспроможність та ліквідність підприємства.

Аналізуючи фінансово економічний стан ТОВ «Ранок» треба звернути увагу на його платоспроможність. Під платоспроможністю розуміють можливість своєчасно погашати першочергові платежі зобов’язання за рахунок наявних власних коштів та дебіторської заборгованості.

Платоспроможність ТОВ «Ранок» за 2008;2010 р.р., тис.грн. у таблиці 2,3

Таблиця 2.3

Розрахунковими даними можна говорити про те, що коефіцієнт платоспроможності відповідає нормативному значенню, який підвищився у порівнянні з попереднім роком. Підприємству необхідно завжди на належному рівні тримати коефіцієнт платоспроможності, зменшувати кредиторську заборгованість і поточні зобов’язання і підвищувати дебіторську заборгованість та готову продукцію.

Можливість перетворення матеріальних цінностей підприємства у грошові кошти на конкретну дату з метою погашення заборгованості перед кредитором характеризують показники ліквідності балансу підприємства.

Таблиця 2.4 Ліквідність балансу ТОВ «Ранок» за 2010 рік

Реальна можливість покриття поточних зобов’язань за рахунок його оборотних засобів. Значення коефіцієнта швидкої ліквідності відповідає його нормативному значенню і свідчить про можливість погасити поточні зобов’язання підприємства за рахунок грошових коштів і очікуваних фінансових надходжень.

Незважаючи на складний час і ланку перебудов у сільському господарстві та дякуючи наполегливій праці спеціалістів ТОВ «Ранок» та враховуючи те, що дане господарство очолює керівник Половніков Сергій В’ячеславович, людина з багаторічним стажем, підприємство функціонує та розвивається. Велику роль в підвищенні фінансових питань відіграє правильна організація бухгалтерського обліку, яку очолює головний бухгалтер Чуйко Юрій Миколайович, який на правах головного спеціаліста є керівником та організатором всієї роботи з бухгалтерського обліку і звітності в господарстві.

У ТОВ «Ранок» дотримуються вимог законодавства та завдань, що викладені в обліковій політиці з ведення системи бухгалтерського обліку.

На підприємстві ведеться комп’ютерна форма обліку, встановлена комп’ютерна програма 1С «Бухгалтерія». Відповідно до цієї програми аналітичний облік по розрахункам з постачальниками і підрядниками ведеться в журналі проводок, а систематичний у обороті по 631 рахунку. Комп’ютерна форма обліку 1С «Бухгалтерія» зазначена у наказі про облікову політику від 01.09.2005р.

3. Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

3.1 Економічний зміст об'єкту обліку і завдань обліку Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність сільськогосподарські підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов’язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією продукції і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунки з фінансовими органами, з органами соціального страхування і соціального забезпечення.

Правильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов’язаннях. За затримання оплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне надходження коштів за реалізовану продукцію та надані послуги призводить до фінансових труднощів у ведення господарства.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилученню коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов’язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.

Завданням бухгалтерського обліку розрахункових операцій є:

— Дотримання встановлених правил розрахункових відносин;

— Своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій;

— Своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку;

— Своєчасне відображення розрахункових операцій у податковому обліку;

— Своєчасне звіряння розрахунків х дебіторами і кредиторами;

— Недопущення нереальної дебіторської і кредиторської заборгованості.

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» для підтвердження правильності і достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності передбачено проведення підприємствами усіх форм власності інвентаризації розрахунків. Порядок проведення інвентаризації фінансових зобов’язань визначається «Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.09.1994 року № 69.

При інвентаризації розрахунків:

— Всім дебіторам підприємства — кредитори повинні передати виписки про їх заборгованість, які пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальної заборгованості;

— Підприємства — дебітори зобов’язанні протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість;

— На суму заборгованості постачальників з не від фактурованих поставок після їх перевірки, бухгалтерія повинна зажадати від постачальника розрахунково-платіжні документи. Постачальники зобов’язані надати покупцям такі документи або повідомити причини щодо їх не подання чи про відсутність такої заборгованості;

— На рахунках обліку з постачальниками і підрядниками, покупцями, іншими дебіторами і кредиторами повинні залишатися виключно погоджені суми. В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються за кожною стороною у своєму балансі в сумах, що виплавають із запасів у бухгалтерському обліку і визначається нею правильними. Заінтересована сторона зобов’язана передати матеріали про розбіжності на вирішення відповідних органів.

— До акта інвентаризації додається довідка про дебіторську і кредиторську заборгованість щодо якої термін позовної давності минув із зазначенням винних осіб, назви і адреса дебіторів, кредиторів, суми, причини, дату і викласти підстави виникнення даної заборгованості. [37]

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та інші розкриття у фінансовій звітності підприємств визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість.» [20]

Терміни, що використовується у положенні бухгалтерського обліку, мають таке значення: Дебітори це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошей.

Дебіторська заборгованість це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Поточна дебіторська заборгованість це сума дебіторської заборгованості, яка буде погашена з дати виникнення в межах поточного року.

Сумнівний борг це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість це поточна дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість про її не повернення або за якої минув строк позовної давності.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості сума поточної заборгованість за товари, роботи, послуги з врахуванням резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, роботи, здійснюється групування дебіторської заборгованості із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної заборгованості за продукцію, товари за попередні роки звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням строків дебіторської заборгованості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається, як сума добутків поточної заборгованості за продукцію, послуги відповідної групи та коефіцієнт сумнівності. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Уразі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію списується з активів на інші операційні витрати.

Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, послуг, що визначена безнадійною, списується з балансу з відображенням витрат у складі операційних витрат.

Довгострокова дебіторська заборгованість на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою попередньою вартістю.

Отже дебіторська заборгованість є особовим видом активів, що визначає право підприємства на отриману від контрагентів грошових коштів. Вона являє собою суму загальної купівельної спроможності грошової одиниці, призначеної та доступної для використання в період до дванадцяти місяців. Від достовірності оцінки та своєчасності погашення залежить рівень платоспроможності підприємства. [43]

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності підприємств визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання». [20]

Терміни, що використовуються у погашеннях мають таке значення: Забезпечення це зобов’язання з невизначеним сумою або часом погашення на дату балансу.

Сума погашення це не дисконтова на сума грошових коштів, яка, як очікується буде сплачена для погашення зобов’язання. Теперішня вартість — дисконтова на сума майбутніх платежів, яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язань в процесі звичайної діяльності.

Обтяжливий контракт — контракт, витрати на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту. Непередбачені зобов’язання це:

1) Зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

2) Теперішня зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визначається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяють на довгострокові, поточні, забезпечені, непередбачені зобов’язання доходу майбутніх періодів.

До довгострокових зобов’язань належать:

— Довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання;

— Відстрочені податкові зобов’язання інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати, як довгострокове зобов’язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення усього зобов’язання на довгострокове.

Поточні зобов’язання включають короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів; за розрахунками з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, за розрахунками з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків інші поточні зобов’язання. Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних витрат на: виплату відпускних працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов’язань, реструктуризацію. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та у разі потреби коригується. Непередбачені зобов’язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Сума списаної заборгованості, за якою закінчився термін позовної давності, підлягає виникненню до бюджету не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, у якому закінчився термін позовної давності, якщо заборгованість утворилася між двома державними підприємствами, або, між підприємствами, одне з яких держава.

Суми кредиторської заборгованості між підприємствами недержавних форм власності, по яких закінчився термін позовної давності, відноситься на результати фінансово-господарської діяльності у наступному місяці після закінчення терміну позовної давності.

Суми депонентської заборгованості, по яких закінчився термін позовної давності підлягає перерахуванню до бюджету всіма підприємствами, незалежно від форм власності не пізніше 10 числа наступного місяця після закінчення терміну позовної давності.

При невчасній сплаті до бюджету кредиторської заборгованості та депонентської заборгованості стягується пеня за кожен день прострочення.

Наявність дебіторської заборгованості свідчить про вилучення коштів з обороту підприємства. Вона виникає з вини покупців і замовників за продукцію, роботи, послуги. За терміном позовної давності вона списується за рішенням керівника на результати фінансової діяльності після того, як були прийняті всі заходи для її стягнення.

Своєчасне і правильне відображення у бухгалтерському обліку розрахункових відносин з постачальниками і підрядниками є однією з необхідних умов дотримання підприємством договірної, фінансової, податкової, і звітної дисципліни, рівня забезпеченості обіговими коштами і джерелами фінансування капітальних вкладень для своєчасного виконання покладених на нього зобов’язань.

3.2 Форми безготівкових розрахунків В Україні безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами:

— Платіжними дорученнями;

— Платіжними вимогами дорученнями;

— Чеками;

— Акредитивами;

— Векселями;

— Інкасовими дорученнями.

Підприємство само обирає форму розрахунків з іншими підприємствами. Банк на договірній основі проводить касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів перераховує грошові кошти з рахунків підприємства в черговості встановленій керівником підприємства згідно з положенням «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

На підприємстві «Ранок» форма розрахунків — платіжне доручення, платіжна вимога доручення. Платіжне доручення являє собою розпорядження власника рахунку в банку на перерахування грошових коштів на рахунок іншого підприємства. Доручення приймається банком до виконання протягом десяти днів від дати його виписи. Банк приймає доручення тільки в тій сумі, яка може бути по наявності грошових коштів на рахунку.

Платіжними дорученнями підприємство може здійснювати такі перерахування:

— На виплату заробітної плати за організований набір робітників;

— Для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення в місцевостях де немає банків;

— Окремим громадянам авторський гонорар;

— Пенсії;

— Аліменти;

— Для зарахування на поточний рахунок в банку виручки, податків.

Платіжним дорученням також здійснюються розрахунки по взаємній заборгованості, планові платежі, попередня оплата за товари і послуги.

Платіжна вимога — доручення складається з двох частин:

— верхня частина вимога постачальника безпосередню до покупця оплатити вартість поставленої йому продукції або наданих послуг «Суми до оплати». Вона заповнюється постачальником і передається покупцеві разом з відвантаженою продукцією;

— нижня частина цього документу заповнюється платником у разі згоди оплатити платіжну — вимогу доручення і після цього здається, готуючи його до банку.

Розрахунки за допомогою чеків використовуються для постійних розрахунків, що гарантують перерахування грошей незалежно від стану розрахункового рахунку платника. Чеки, що видаються банком пронумеровані в книжці по 10,20,25,50 записів від потреб платника і встановлені за зразками, затверджені Національним банком України. Термін чекової книжки встановлює банк за погодженням підприємством.

Чек — це письмове розпорядження чекодавця банку, що веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму грошових коштів. Підприємство для одержання чекової книжки надає банку заяву за підписом осіб, уповноважених правом підпису для здійснення операцій по розрахунковому рахунку з відбитком печатки. Разом з заявою банку надається платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чеко давача.

Термін на пред’явлення чека в установу банка чекодержателя — 10 днів без урахування для його заповнення. Після закінчення вказаного терміну чек банком не підписується. Банк при видачі чекової книжки на палітурці проставляє граничну суму — ліміт, затверджує її підписом управляючого банком та печаткою.

Видані чеки чекодавець реєструє на спеціально відведених сторінках в кінці чекової книжки. Чекодержатель здає до банку чеки з реєстрами. В реєстрі мають бути такі реквізити: найменування банку платника, його номер, найменування і номер банку, кореспондуючий рахунок банка платника, номер рахунку чеко давача, сума чека, номер чека. Реєстр підписується і завіряється печаткою чекодержателя згідно картці зі зразками підписів та відбитком печатки.

При наданні чека виписаного для оплату до банку чек чає бути завірений підписом посадових осіб чеко давача та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару.

Після закінчення дії чекової книжки невикористана сума ліміту повертається на розрахунковий рахунок власника книжки. На підприємстві чекові книжки зберігаються, як бланки суворої звітності.

Акредитивна форма розрахунків використовується за договорами між постачальником і покупцем для прискорення надходження коштів на розрахунковий рахунок.

Акредитив — це грошове зобов’язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контракту згідно договору. Банк відкриває акредитив і здійснює платежі постачальникам. У банку постачальника або покупця можуть бути відкриті такі акредитиви:

— Покриті (депоновані в банку постачальника або в банку платника);

— Непокриті (гарантовані).

Акредитиви бувають відзивні і без відзивні.

Відзивний акредитив — такий, що може змінюватися або анулюватися банком постачальника без попередньої згоди з постачальником.

Без відзивний — той, що змінюється або анулюється банком тільки при погодженні з постачальником.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем.

Для одержання грошових коштів по акредитиву, депонованому в банку постачальника, постачальник, котрий відвантажив продукції, надає реєстр розрахунків і необхідні документи, обумовлені акредитивом, в обслуговуючий банк до закінчення строку дії акредитива.

Не приймається до оплати з акредитива документ без дат відвантаження, номерів і дат приймання-здачі документів, номерів і квитанцій.

Акредитив в банку постачальника закривається в таких випадках:

— Після закінчення обумовлено строку акредитива;

— За заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитива до закінчення його строку.

Невикористана сума перераховується до банку платника на рахунок з якого депонувалися кошти. Акредитив закривається або зменшується в день одержання сповіщення від банка покупця.

Нині звертається увага на використання векселів.

Вексель — цінний папір, що посвідчує грошовий обов’язок векселедавача сплатити до настання терміну визначену суму грошей власника векселя.

Виписується два види векселів: прості і перевідні.

Простий виписується постачальнику і містить нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму коштів.

Переказний — виписується кредитором і містить пропозицію до постачальника сплатити гроші певній третій особі. [15;47]

Основною формою безготівкових розрахунків у ТОА «Ранок» є використання платіжних доручень.

3.3 Організація первинного обліку Постачальники — це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей, що надають послуги, виконують роботи.

Підрядники — це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду та капітального будівництва. [48]

Розрахункові взаємовідносини між постачальниками і покупцями виникають у процесі господарської діяльності підприємств і усіма відносинами, яке повинне передувати укладанням договорів (контактів) купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, договорів підряду на виконання робіт, наданих послуг.

Договір купівлі-продажу являє собою комерційний документ, згідно з яким оформлено торгівельну угоду.

За договором підряду, підрядник зобов’язується виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконані роботи. При прийманні роботи замовником можуть бути виявлені допущені відступи від договору або інші недоліки, про що негайно повинно бути заявлено підряднику. Позиви про виявлені недоліки в роботі можуть бути пред’явлені замовником у такі терміни:

— Протягом трьох років з приводу недоліків у будові і спорудах, які не могли бути виявленні у звичайному прийманні робіт;

— Протягом одного року з приводу тих прихованих недоліків в іншому майні;

— Протягом шести місяців з приводу інших явищ недоліків.

Приймання товарів від постачальника за якістю здійснюється за Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-типічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7. Приймання товарів за кількістю здійснюється згідно з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6. Зазначені інструкції діють і на сьогоднішній день, їхні положення обов’язкові, якщо договорами не передбачено інші умови.

Надходження товарів від постачальника оформлюється на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН), рахунків-фактур, вантажних митних декларацій (Додаток 1,2)

Товарно-транспортну накладну виписують при доставці товарів автомобільним транспортом. При доставці товарів залізничним транспортом виписують залізничну накладну. До товарно-транспортної накладної або рахунку-фактури можуть бути додані документи, що підтверджують кількість товарів та їхню якість (свідоцтва про якість, сертифікати). Імпортні товари додатково оформлюються вантажною митною декларацією. Отримання товарів зі складу постачальника здійснюється за дорученням, виписаним покупцем своєму представнику. Порядок оформлення доручення встановлюється інструкцією «Про порядок реєстрації, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки посадовим особам, що працюють на цьому підприємстві і підписується керівником та головним бухгалтером, які на це уповноважені.

Забороняється видавати довіреності, які повністю або часткове не заповнені, не мають зразків підписів осіб, на ім'я яких виписані.

Строк дії довіреності встановлюється від можливості одержання та виводу відповідних цінностей за рахунком порядком, однак не більше 10-ти днів.

Довіреність на одержання цінностей, доставка яких здійснюється централізовано перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць. При позбавлення довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої, ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються виконавчому порядку.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації робиться відмітка про номери документів на одержання цінності або про дату повернення довіреності. Особам, які не відзвітували про використання або не повернули невикористану довіреність, строк дії якої минув, нова довіреність не видається. Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

У разі відпуску цінностей частками на кожен частковий відпуск складається накладна (акт-приймання здачі) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної передається одержувачу цінностей, а другий додається до залишеної у постачальника довіреності, використовується для контролю за відпуском цінностей.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої порції цінностей працівникам, на яких накладено обов’язки зведення бухгалтерського обліку.

Приймання виконаних підрядних робіт і послуг оформляється актами прийому робіт (послуг), у яких наводиться про обсяг, якість і темпи виконання робіт та їхню вартість.

Продаж товарів здійснюється за договірними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов’язаний надати платнику податкову накладну, що має містити порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище ім'я по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку, податковий номер платника, повну назву одержувача, місце розташування юридичної особи, місце податкової адреси фізичної особи, опис товарів, їх кількість, ціну продажу без врахування податку, ставку податку, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з врахуванням податку. У разі звільнення від спадкування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт статі 5 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнятий Верховною Радою 3 квітня 1997 року № 168 197-ВР, зі змінами та доповненнями.

Податкова накладна складається у момент виникнення зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавці товарів.