Розвиток мовленнєвих творчих здібностей за Джанні Родарі

Дитина розвивається під впливом виховання, впливом вражень від оточуючого середовища. У неї з’являється інтерес до життя. Гра — найбільш доступний для дитини вид діяльності, своєрідний спосіб переробки отриманих вражень. Враження пробуджують у дітей різноманітні почуття, мрії, підштовхують їх до творчості. Через гру можна розвивати різноманітні творчі здібності: образотворчі, мовленнєві, музичні здібності.

У розвитку мовленнєвих творчих здібностей використовуються різні види ігор: дидактичні, театралізовані, сюжетно-рольові, ігри-фантазування.

Ігри-фантазування являються найбільш ефективним засобом в розвитку творчості дитини. В даних іграх дитина має змогу грати зі словами, створює незвичайні слова, загадки, віршики, казки, оповідання. У грі-фантазуванні дитина може проекспериментувати, багаторазово виконати будь-яку дію, від якої вона отримує задоволення і наявний продукт її діяльності.

Гру-фантазування можна розглядати як творчість, тому що у ній розвиваються такі важливі характеристики творчості як:

• ? швидкість думки — здатність до генерування як найбільшого числа ідей, фактично кількість ідей, що виникають за одиницю часу.
• ? гнучкість мислення — здібність легко переходити від полярних за змістом явище одного класу до іншого. У процесі творчості необхідно вміти гнучко змінювати стратегію й тактику творчого пошуку, переключатися з однієї ідеї на іншу, вміти переносити ідеї з одного об'єкта на інший і бути готовим до отримання парадоксального рішення;
• ? оригінальність — здатність формулювати нові, неочікувані ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих;
• ? розробленість — уміння не просто генерувати ідеї, а й творчо розробляти їх;
• ? сміливість — здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності;
• ? допитливість — відкритість та інтерес до всього нового; уміння помічати незвичайне у звичайному, дивуватися йому.

Ігри-фантазування сприяють розвитку мовленнєвих здібностей, пізнавальної активності, самостійності, творчості, самореалізації дітей. Ігри-фантазування включають в себе вирішення багатьох завдань: навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, трудових, нестандартних, творчих (І. Лернер, М. Махмутов, В. Моляко, Г. Сирота та ін.).

Італійський письменник Джанні Родарі також притримувався думки, що ігри-фантазування сприяють розвитку фантазії, уяви. Уява дозволяє дітям сприймати найфантастичніші казкові образи і ситуації як реальні. Родарі стверджував, що в процесі сприйняття дитина постійно збагачується враженням про предмети, явища і зв’язки між ними. Але так як життєвий досвід дитини дуже малий і можливість оцінки «Що я бачу?» недостатня в її психіці виникає постійне перекомбінування вражень. Виникає велика кількість нових зв’язків між предметами і явищами Дж. Родарі пропонував «переробляти класичні казки, популяризуючи їх у формі ігор» [2, с.60], і тим самим розвивати фантазію школярів. Важливість казки, на думку Дж. Родарі, полягає в тому, що саме казка виступає засобом залучення дитини до довколишнього життя, до світу людської долі, до світу історії. Казка — це джерело, з якого дитина черпає відомості про реальність, яка їй ще не відома, про яку вона ще нічого не знає. У структурі казки дитина бачить структуру власної уяви і в той же час розвиває її у собі, створюючи один із найнеобхідніших засобів пізнання світу, оволодіння реальністю, вважає Дж. Родарі. творчий особистість мовленнєвий уява У 1973 році вийшла нова книга Родарі з незвичною назвою: «Граматика фантазії. Введення в мистецтво придумування історій». Ця книга написана в легкій і витонченій формі есе про фантазію, уяву, його «механіку» і роль у творчій діяльності дитини. Родарі в цьому дослідженні підводить підсумки свого письменницького і педагогічного досвіду, багато в чому спираючи на радянську педагогічну думку. Автора цікавить проблема розвитку творчого начала в дітей. Він учить дорослих грати з дітьми — фантазувати, придумувати, складати.

Ряд розділів книги присвячений аналізові структури казки і різних способів її побудови. У книзі живуть образи і приклади з народного життя, герої італійських народних казок, нею прикрашають промовки і байки, які самі собою виникають з асоціацій, із гри слів і співзвучностей. М’який гумор сполучається в ній з живою манерою викладу.

«Граматика фантазії» Родарі переведена на багато мов. Ідея, що лежить в основі «Граматики», проста: вона зводиться до того, що уява не є привілегією деяких, а нею наділені усі.

Ряд прийомів фантазування Джанні Родарі, описаних в «Граматиці фантазії», успішно можна використовувати в початкових класах у межах уроку мови чи читання.

1. Прийом «Кола по воді».

Цей прийом нагадує кинутий у воду камінь, від якого розходяться кола, затягуючи всі предмети. Так і від одного слова може починатися рух, який дає поштовх для нових асоціацій та приводить до створення цілої історії.

Послідовність дій така:

• 1. Обираємо слово з 5−6 букв, без м’якого знаку, апострофа.
• 2. Записуємо це слово в стовпчик.
• 3. Поряд із кожною буквою записуємо будь-який іменник, який починається з даної букви.

Наприклад:

с — сон о — одяг н — ножиці.

ц — цукерка е — ескімо.

4. Складіть оповідання з використанням усіх слів. Заголовок — слово «Сонце». (Або слово сонце повинно виражати головну думку складеного оповідання.).

Ще зі слова-«каменя» можна скласти речення. Наприклад: вікно.

Виросли іриси коло нашої оселі.

Вранці індик купався на озері.

Краще, щоб речення були фантастичними, тоді цікавішими будуть казки. (Дане слово в сюжеті казки може не брати участі, але складене речення повинно обов’язково бути в казці чи оповіданні.).

2. Біном фантазії.

Виконується цей прийом у такій послідовності:

1. Два учні записують по одному слову так, щоб не бачити, що пише інший. Один записує назву живого предмета, інший — неживого. Потім ця пара слів стає початком нової незвичайної історії.

Наприклад: телефон — кішка.

2. За допомогою прийменників складаються і записуються різні словосполучення:

кішка з телефоном;

кішка без телефону;

телефон під кішкою;

кішка на телефоні;

кішка у телефоні.

• 3. Далі ставимо дітям завдання придумати історії з відповідним заголовком або побудувати ланцюжок речень від першого слова до другого.
• 3. Довільний префікс

За допомогою цього прийому вчимо дітей утворювати нові, незвичайні слова, або ж «удосконалювати» предмети.

Спершу подаємо ряд префіксів та їх значення:

аеро — повітряний (аеропорт);

аква — водяний (акваланг);

анти — проти (антиміль);

архео — древній (археологія);

астро — зірковий (астрономія);

біо, зам, най, мікро, міні…

відео — бачити (відеомагнітофон);

віце — помічник (віце-президент);

зоо — тваринний (зоопарк);

мело — музичний (меломан);

моно — єдиний (монолог);

мото — той, що рухається (мотоцикл);

пів — половина (півкуля);

супер — надзвичайний (супермен);

До запропонованого слова додається «довільний префікс» і з’являється нова цікава ідея:

Наприклад: об'єкти для вдосконалення — крісло, олівець, антипарасолька,…

Мелокрісло — музичне крісло, грає різні мелодії, коли на нього сідаєш; відеоолівець — перетворює в малюнок написане.

4. Прийом «Що потім?».

Використання цього прийому дозволяє придумувати продовження відомих сюжетів.

Наприклад: Лисиця з'їла колобка. Що потім? Як колобок поводився усередині лисиці?

• (Може, він продовжував співати й заважав їй полювати? А може, він зміг вискочити й утекти від лисиці, коли вона позіхнула?)
• 5. Прийом «Фантастичне продовження»

Учитель називає будь-яку реальну подію. Наприклад; мисливець підняв рушницю і вистрелив у повітря.

А що було потім? Чим усе закінчилося?

Потрібно придумати казкові, незвичні наслідки.

6. Прийом «Кит і кіт».

Цей прийом нагадує сюжет однойменного вірша Б. Заходера, герої якого помінялися місцями. Виконуючи цю вправу, добираємо два слова, схожих за звучанням: ворона — корона.

Міняємо місцями обрані об'єкти: ворона опинилася на голові в королеви, а корона — на городі. Просимо дітей пояснити, як таке може статися.

(Одного разу подув такий сильний вітер. Він здув з голови королеви корону і заніс її на город за містом. У цей час ворона, яка спала, впала з гілки прямо на голову королеві, але вона нічого не помітила.).

Пропонуємо придумати продовження казки.

7. Фантастичні гіпотези (Що було б, якби …).

Придумування історій, сюжет яких будується на обговоренні: що було б, якби???

Наприклад: якби раптово зникло сонце, якби люди перестали хворіти, якби в клас зайшов інопланетянин.

8. Прийоми складання казок Дж. Родарі пропонує кілька вправ, за допомогою яких діти вчаться фантазувати і складати казки:

1. «Салат із казок».

Поєднання в одній казці героїв з різних казок та придумування їх спільних історій (метод «Морфологічний аналіз»). Наприклад, кіт у чоботях нехай подружиться з Дюймовочкою, а троє поросят — з Білосніжкою.

2. «Казки навиворіт».

Характери героїв відомої казки змінюються на протилежні. Треба придумати, як зміниться сюжет казки.

Наприклад: хитрий колобок, який обдурив довірливу лисицю.

Складаючи казку, діти мають користуватися такою структурою:

• 1. Герої.
• 2. Злодії.
• 3. Мета, до якої герой прагне, а злодій заважає її досягнути.
• 4. Чарівні предмети.
• 5. Чаклунства.
• 6. Перетворення героїв.
• 7. Місце події.

Інший спосіб складання казок: у відому казку включають доповнення, яких раніше в ній не було. Наприклад, у казці «Золотий ключик» з’являється потяг.

Чарівні предмети: шапка-невидимка, чарівна паличка, золотий ключик, квітка-семицвітка, чарівна лампа, чоботи-скороходи, срібні туфельки, машина часу.

Перетворення: на комара, муху, джмеля, лева, мишу, карлика, диких лебедів, ліліпутів.

Чарівні країни: країна Брехунів, Королівство Кривих Дзеркал, Ліліпутія, країна Дурнів, Смарагдове місто, країна Невивчеиих уроків, країна Чудес, країна Вічних Канікул.

9. Створення лімерика Лімерик? форма короткого жартівливого вірша, який з’явився у Великобританії і поширився із середини 18 століття. Базується вірш на обіграванні нісенітниці.

Схема побудови лімерика така:

• 1 стрічка? герой;
• 2 стрічка? характеристика героя;
• 3 і 4 стрічки? дії героя, чи дії відносно нього;
• 5 стрічка? висновок, результат, чи повторення першої стрічки.

На початковому етапі вихователь пропонує дітям складати смішні вірші, користуючись таблицею з моделлю складання лімерика:

• 1. Був собі будь-який об'єкт;
• 2. І був він такий-то (характеристика);
• 3. Виконував певні дії;
• 4. Або з кимсь взаємодіяв;
• 5. Вказівка на незвичність об'єкта.

Наприклад:

Жив-був ведмідь добрий.

І був завжди дуже мокрий, По болоту все ходив, Але жабок не давив.

Ось який ведмідь уважний!

Можна запропонувати дітям пригадати кілька пар слів, що римуються (пташка — мурашка, книжка — мишка, сонечко — віконечко тощо). Разом із дітьми вихователь складає текст лімерика за моделлю.

10. Конструювання загадок.

Цікавим видом роботи є складання загадок, Загадки складаються за наступним алгоритмом:

• 1. Вибір об'єкта загадки (наприклад, ґудзик).
• 2. Заповнення таблиці:

За ознаками.

За асоціацією.

За діями.

• а) спочатку заповнити ліву частину таблиці 3−4 порівняннями;
• б) заповнити праву частину таблиці;
• в) встановлення слів-зв'язок «як», «але не».
• 3. Зачитування загадки.

Наприклад:

Сніг.

Білий але не цукор, легкий але не вата, без ніг, а йде.