Трансфертные платежів до республіці Молдова

смотреть на реферати схожі на «Трансфертні платежів до республіці Молдова «.

1. ЗАПРОВАДЖЕННЯ… 3.

2. ЩО ТАКЕ ТРАНСФЕРТ… 4.

3. ЗАКОН ПРО БЮДЖЕТ ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ… 5.

4. ХАРАКТЕРИСТИКА ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ… 14.

5. СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ЖИТТЯ ПЕНСИОНЕРОВ… 23.

6. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФІНАНСОВА СИСТЕМА ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ … 33.

7. ОСНОВНІ МЕТИ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ… 44.

8. ТРАНСФЕРТИ І ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ НА МАКРОРІВНІ… 57.

9. ВИСНОВОК… 62 10. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.69.

У цьому роботі будуть рассмотренны сучасні тенденції розвитку різних верств населения Трансфертный платіж — виплата урядом чи фірмою домохозяйству чи фірмі грошей (або передачі товарів та послуг), замість яких платник непосре-дственно не отримує товари чи услуги.

Государство виробляє виплати, трансферти, не учиты-вающиеся в ВНП, які просто перерозподіляють на-логовые доходи, одержані від всіх налогоплательщи-ков, певним верствам населення формі посібників з безробіттю, виплат із соціального страхуванню і забезпечення посібників ветеранам (війни), пенсій тощо. Податкові надходження, необхідних финансиро-вания державної закупівлі і трансфертних плате-жей, становлять приблизно 1/3 національний продукт Молдовы.

В 1991 р. склалася нова самостійна фінансова структура — Соціальний фонд. Соціальний фонд, що відділений від бюджету, представляє єдиний орган управління фінансами соціального страхування, соціального забезпечення і со-действия зайнятості. У його склад входять: цільової фонд пенсій, цільової фонд соціального страхування, находящийся під управлінням федерації незалежних проф-союзов Молдови, фонд занятости.

Одной з головних завдань Соціального фонду є збирання та акумулювання коштів із усіх джерел на виплату державних пенсій. Такими джерелами є роботодавці, держава й громадяни. Работо-датели в обов’язковому порядку страхують з допомогою витрат за виробництво своїх працівників (обов'язкове страхо-вание поширюється на самозайнятих предпри-нимателей, не їхнім виокремленням юридичної особи, фер-меров тощо.). У останні роки для більшості хо-зяйствующих суб'єктів, незалежно від виду собствен-ности і організаційно-правовою форми, встановлено та-риф внесків на обов’язкове страхування розмірі 31% від фонду оплати праці. Для інших плате-льщиков страхових внесків (громадських объедине-ний, організацій інвалідів і пенсіонерів, фізичних осіб, які отримують дохід від втілення предпри-нимательской роботи і ін.) встановлено більш низькі тарифы.

Бюджет Соціального Фонду встановлюється Парламентом РМ щороку як Закона.

Закон Республіки Молдова № 1424-Х111 від 23 грудня 1997 года О БЮДЖЕТІ ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ НА 1998 ГОД Ст. 1. — Бюджет державного соціального страхова-ния на 1998 рік встановлюється так: доходи — 1 369 738 тыс. лей витрати -1 501 849 тыс. лей дефицит-132 111 тыс.лей.

Ст. 2. — У доходи бюджету державного соціального страхування на 1998 рік включаются:

— внески на обов’язкове державне соціальне страхування сумі 878 026 тыс. лей, Ассигнования із об'єктів державного бюджета:

— у сумі 316 420 тыс. лей — з виплати допомог і адресних компенсаций,.

— у сумі 100 000 тыс. лей — збільшення пенсій, зокрема 2590 тыс. лей — збільшення пенсій военнослу-жащим термінової служби й членів їхніх семей,.

— у сумі 25 092 тыс. лей — з виплати підвищень до пенсій за особливі заслуги перед государством,.

— у сумі 10 000 тыс. лей — з виплати пенсій военнос-лужащим термінової служби і членів їх семей,.

— у сумі 3500 тыс. лей — з виплати пенсій учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильської АЭС,.

— у сумі 700 тыс. лей — з виплати надбавок до пенсій репресованим і згодом реабілітованим особам відповідно до чинним законодательст-вом,.

— прочие доходи (регресні позови, штрафи, пеня) в сумі 36 000 тыс.лей.

Ст. 3. — Витрати бюджету державного соціального страхування на 1998 рік включають: фонд пенсій і допомоги — 1 304 331 тыс. лей фонд захисту родин із дітьми — 75 558 тыс. лей фонд зайнятість населення — 18 000 тыс. лей фонд соціального страхування працюючих — 98 960 тыс. лей резервний фонд — 5000 тыс.лей.

Ст. 4. — Кошти, які у бюджет государствен-ного соціального страхування, використовують у соотве-тствии зі справжнім законом виконавчої дирекцією Соціального фонду. Відвертання уваги коштів бюджету государчого соціального страхування з метою, не допускается.

Ст. 5. — Забезпечення працівників санаторно-курортным лікуванням і відпочинком та його дітей відпочинком у невмілих дитячих оздо-ровительных установах, зміст детскоюношес-ких спортивних шкіл здійснюються Загальної федера-цией профспілок Республіки Молдова рахунок коштів бюджету державного соціального страхування, що перераховуються Соціальним фондом, у вигляді ассиг-нований, передбачених у додатках 2. Порядок придбання і видів використання путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок працівників та його дітей вустанавливается Соціальним Фондом і Загальної федера-цией профспілок Республіки Молдова.

Ст. 6 — (1) Стягування внесків контроль над правильнос-тью, повнотою і своєчасністю перерахування взно-сов на державне Соціальне страхування осуще-ствляются виконавчої дирекцією Соціального фон-да і органами Державної податкової адміністрації в со-ответствии з наданими правами. (2) Непредставлення в встановлені законодательст-вом терміни звітів, розрахунків й інших документів, связан-ных з обчисленням уведенням внесків на обов’язкове державне соціальне страхування, і навіть зани-жение розміру сплачуваних внесків тягнуть відповідальність физичес-ких юридичних осіб в відповідність до административ-ным і кримінальним законодательством.

Ст. 7. — (1) Встановити, що видача фінансовими учреж-дениями коштів на виплати зарплати осу-ществляется тільки за одночасного відрахуванні у відповідній розмірі внесків до бюджету государст-венного соціального страхування з рахунків хозяйствую-щих субъектов.

Ст. 8. — Тарифи внесків на обов’язкове государственное соціальне страхування на 1998 рік устана-вливаются відповідно до додатку 1.

Ст. 9. — Звід прибутків і витрат бюджету государственного соціального страхування на 1998 рік пред-ставлен при застосуванні 2.

Ст. 15. — Залишкова сума пенсій самотніх пенсионе-ров, що у будинках (пансіонатах) для престаре-лых і інвалідів (після виплати їм цифру розмірі 10 відсотків призначеної місячної пенсії, а репрессиро-ванным і згодом реабілітованим особам — у вигляді 25 відсотків) перераховується цим домівках (пан-сионатам) і використовується утримання пенсіонерів (в першу чергу для закупівлі продуктів пи-тания і лекарств).

Ст. 18. — Справжній закон набирає чинності з початку 1998 года. 1].

Додаток 1.

до закону про бюджет державного соціального страхування на 1998 год.

ТАРИФИ ВНЕСКІВ НА ОБОВ’ЯЗКОВЕ ГОСУДАР-СТВЕННОЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ НА.

1998 ГОД В наступних размерах:

а) для суб'єктів господарювання незалежно від виду власності і організаційно-правовою форми — 31 відсоток фонду оплати труда, б) для сільськогосподарських підприємств незалежно від виду власності і організаційно-правовою форми, ственников землі - 1,5 леї за баллогектар сільськогосподарських орних угодий, с) для суб'єктів господарювання, число інвалідів і пен-сионеров у яких становить понад 50 відсотків об-щей штатної чисельності - 15 відсотків фонду оплати праці (дохода),.

д) для громадських об'єднань є інвалідів і пенсио-неров, Товариства Червоного Хреста Молдови, Дитячого Фонду Республіки Молдова, учебно-произ-водственных підприємств Товариства сліпих і Товариства глухих, Республіканського учебновиробничого комбінату інвалідів — 4,5 відсотка фонду оплати труда,.

3. Термін уявлення розрахунків відшкодувань до бюджету державного соціального страхування: щокварталу пізніше 20 числа місяці, следующе-го за звітним кварталом.

5. Обов’язкові страхові внески громадян складляют на один відсоток зарплати (дохода).

Додаток 2.

ЗВІД ДОХОДІВ І ВИТРАТ БЮДЖЕТУ ГОСУДАР-СТВЕННОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХОВАНИЯ.

НА 1998 ГОД ДОХОДЫ, ВСЕГО.

1 369 738,0 зокрема: — Внески на обов’язкове державне соціальне страхування 878 026,0.

— Асигнування із об'єктів державного бюджета.

455 712,0.

— Інші доходи (регресні позови, штрафи, пеня).

36 000,0.

РАСХОДЫ, ВСЕГО.

1 501 849,0 у цьому числе:

1. Фонд пенсій і пособий.

1 304 331,0 у цьому числе:

— пенсії віком, за інвалідністю, із нагоди втрати годувальника, за вислугу пет 929 390,0 — соціальні пенсії 30 078,0.

— пенсії військовослужбовцям термінової служби й членів їхніх семей.

12 590,0.

— підвищення до пенсій за особливі заслуги перед государством.

25 092,0.

— щомісячні і щоквартальні адресні посібники на природний газ пенсіонерам, сім'ям з і більш дітьми, мало-обеспеченным категоріям населення 69 840,0.

— посібники на поховання 14 400,0.

— компенсації і матеріальна допомогу особам, пост-радавшим під час аварії на Чорнобильської АЭС.

3500,0.

— Витрати санаторно-курортне лікування пенсионеров.

180,0.

— щомісячні адресні компенсації малообеспечен-ным категоріям населення в зв’язку зі підвищенням та-рифов на електро, теплоенергію та газу 188 330,0.

— Витрати зміст санаторіїв «Sрегаntа «і «Victoria «.

9000,0.

2. Фонд захисту родин зі детьми.

75 558,0 у цьому числе:

— посібники замість аліментів на дітей 115,4.

— посібники самотнім матерям 3181,9.

— посібники з догляду дитину до їм віку 1,5 пет.

27 266,4 — щомісячні компенсації на дітей від 1,5 до 16 років включно (учнів шкіл, гімназій, ліцеїв — до закінчення відповідного навчального заве-дения) 29 955,5.

— щомісячні компенсації діти з багатодітних се-мей (троє і більше дітей) — 10 лей кожного дитини 13 900,5.

— щомісячні компенсації багатодітних сімей на то-пливо, використовуване у господарстві, — 2,5 леї кожного ре-бенка починаючи з четвертого 1138,3.

3. Фонд зайнятості населения.

18 000,0 у цьому числе:

— посібники з безработице.

8186,0.

— Витрати професійну підготовку (переподго-товку) безробітних .

5354,0.

— Витрати створення нових робочих місць 950,0.

4. Фонд соціального страхування работающих.

98 960,0 у цьому числе:

Пособия на соціальне страхование.

72 460,0 у цьому числе:

— по тимчасової непрацездатності 57 310,0.

— вагітним і пологам 11 850,0.

— при народження дитини 2050,0.

— на поховання 1250,0.

— Витрати санаторно-курортне лікування та відпочинок ра-ботников та його дітей, зміст дитячих оздоровите-льных установ, дитячо-юнацьких суперечкативных шкіл 25 000,0 — Витрати виготовлення бланків лікарняних листов.

1000,0.

5. Резервний фонд.

5000,0 ДЕФИЦИТ.

132 111,0.

Додаток 3.

Виды компенсацій і адресних посібників, виплата яких ввозяться 1998 року рахунок коштів государст-венного бюджета:

1. Щомісячна компенсація у зв’язку з лібералізацією цін непрацюючим пенсіонерам, зокрема інвалідам 1 і II груп — 1 лей.

2. Щомісячна компенсація певні види продо-вольственных товарів: а) непрацюючим пенсіонерам, зокрема інвалідам 1 і II груп, в залежність від розміру одержуваної пенсии:

— до 3,5 мінімальної заробітної платы б) діти з багатодітних (троє і більше дітей) і непол-ных (без одного батька) сімей, дітям до 16 років, що під опікою, учням з вышеуказан-ных родин у віці до 18 років — за умови, що сред-немесячный сукупний прибуток однієї членів сім'ї вбирається у величини мінімальної зарплати — 10 лей кожного ребенка.

3. Щомісячне адресне посібник на природний газ, вживаний у цілях опалення: а) непрацюючим пенсіонерам, які мають розмір полу-чаемой пенсії не перевищує триразовій величини ми-нимальной пенсії віком, — у вигляді однієї мини-мальной заробітної платы, б) багатодітних сімей (троє і більше дітей), які мають сукупний середньомісячний дохід однієї члена cе-мьи попередній квартал не перевищує величини ми-нимальной зарплати — у вигляді однієї минимальной зарплати на семью, в) малозабезпеченим і низькооплачуваним особам, які мають сукупний середньомісячний дохід однієї членів сім'ї попередній квартал не перевищує ве-личины мінімальної зарплати — у вигляді 0,5 мінімальної зарплати на семью.

5. Щомісячна компенсація багатодітних сімей на плату за паливо, використовуване у господарстві - 2,5 леї кожного дитини починаючи з четвертого.

6. Щомісячне посібник сім'ям цивільних осіб, загиблих з участю в бойові дії захисту територіальної цілісності Республіки Молдова — у вигляді шести мінімальних заробітних плат і допол-нительно кожного дитини починаючи з другого — за однією мінімальної заробітної плате.

7. Компенсації і матеріальна допомогу особам, постра-давшим під час аварії на Чорнобильською АЕС: а) щорічна компенсація на санаторно-курортну путівку у вигляді середньої вартості однієї путевки, б) одноразова компенсація по встановленні інвалідності, залежно від групи інвалідності: 1 група — у вигляді 30 мінімальних заробітної плати, II група — у вигляді 20 мінімальних заробітної плати, III група — в 10 мінімальних заробітних плат, в) одноразова компенсація сім'ям, які годувальника під час аварії на Чорнобильською АЕС, — у вигляді 30 мінімальних заробітних плат, г) щорічна матеріальна допомогу оздоровлення учасникам ліквідацію наслідків аварії на Черно-быльской АЭС:

— інвалідам 1 і II груп, і учасникам ліквідації послед-ствий аварії у 1986 — 1987 роках — у вигляді 3 минималь-ных заробітних плат,.

— інвалідам III групи і учасникам ліквідації наслідків 1988 року — в 2 ми-нимальных заробітних плат.

А, аби зрозуміти, що за сухим мовою цифр, з’ясувати є чи суми трансфертів, дані в За-коне оптимальними, які виконують свої функції, необ-ходимо охарактеризувати сучасне становище полу-чателей трансфертів: пенсіонерів, інвалідів, матерів-одиначок тощо., — саму систему розподілу трансфер-тов Республіка Молдова, і навіть проблеми, які виникають на макроуровне.

Передусім необхідно показати ступінь рассло-ение суспільства на забезпечених і малозабезпечених Республіка і дати характеристику ознак ці верстви що визначають. Що дозволить виявити совре-менное економічне становище населения.

Шар вкрай бідного (жебрака) населення має следую-щие характеристики:

— проживання основному міської місцевості, зі ста найбідніших людей — 81 городянин та19 — сільських жителей,.

— обитание у найбільших за величиною домашніх хозяй-ствах,.

— типовими домашніми господарствами є: в городс-кой місцевості - домогосподарства з 4 людина (30% всіх господарств), 3 людини (24%), 2 людини (18%), в се-льской місцевості - домогосподарства з 4 людина (47% всіх господарств), з 5 людина (19%), з 2 людина (12%),.

— найнижчий питому вагу працюючих, і найбільша частка несовершеннолетних,.

— одне з найбільш високих рівнів непрацюючих з різних причин і найменша частка пенсионеров,.

— основньм джерелом сукупних доходів є грошові доходы,.

— найнижча оплата праці працюючих (яка) тим щонайменше, 44% сукупного доходу домашніх мозяйств — найвищого рівня із усієї совокупности,.

— різко обмежені можливості натуральних поступ-лений в домашні хозяйства,.

— невисокий рівень культури й неналежне якість потребле-ния матеріальних благ (й у першу чергу, продуктів питания).

Слой малозабезпечених (помірковано бідних) має такі відмітні черты,.

— переважно що у міської місцевості (на 100 малозабезпечених — 58 городян і 42 — сільських жителя),.

— обитание у домашніх господарствах, розмір яких неско-лько перевищує середню за всі домашнім господарствам величину,.

— невисокий рівень оплати праці працюючих (для 1 члена домашніх господарств менш 36 леїв), що становить приблизно половину всіх грошових доходів населення цього соціального слоя,.

— приблизно однакова участь у формуванні сукупних доходів натуральних надходжень і надходження доходов.

Слой щодо забезпечених має такими параметрами,.

— превалювання жителів сільської місцевості (зі ста щодо забезпечених — 32 городянина і 68 — сільських жителей),.

— обитание у домашніх господарствах, розмір яких порівнянним з середнім розміром всієї сукупності домашніх хозяйств,.

— що дорівнює частка працюючих, і неработаю-щих у кількості членів домашніх хозяйств,.

— оплата праці працюючих забезпечує формування неболее 40% обсягу грошових доходов,.

— натуральні надходження стають головним чинником визначальним розмір сукупного доходу домашнього хозяйства.

Социально-демографический портрет забезпеченого на-селения характеризується такими чертами:

— проживання основному сільській місцевості (зі ста самих забезпечених людей — 21 городянин і 79 — сельс-ких жителей),.

— обитание у невеликих сім'ях (їх розмір значно коротші, ніж в щодо забезпечених людей),.

— типовими сім'ями є: у міській місцевості - сім'я з 1 людини (40% всіх сімей), 3 людина (17%), 2 людина (14%), у сільській місцевості - сім'я з 2 людина (42% всіх сімей), з 3 людина (22%), з 1 людини (18%),.

— найбільший питому вагу працюючих, і наимень-шая частка неповнолітніх (крім міської мест-ности),.

— одне з найбільш високих рівнів оплати праці працюючих (яка формує, проте, всього 11% совокуп-ного дохода),.

— суттєві грошові доходи, одержані від прода-жи сільськогосподарської продукції (за своїми розмірах порівнянні з праці працюючих членів до-машнего хозяйства),.

— великі натуральні надходження у домашні хозяйс-тва, які, разом із значними грошовими дохо-дами із джерел, визначили найбільші сукупні доходы,.

— високоякісне харчування достатньої обсязі (переважно з допомогою які вироблялися особистому підсобне господарство продуктів питания).

РОЗМІР МІНІМАЛЬНОГО СПОЖИВЧОГО БЮДЖЕТА.

Розмір мінімального споживчого бюджету, становлячи у травні нинішнього року 539,5 леї, мало змінився упродовж останнього місяця. Вартість продово-льственной і непродовольствен-ной кошика досягла 223,6 і 156,3 леї, збільшившись, відповідно, на 1 і 1,8 леї. Оплата ж послуги зафіксована лише на рівні 94,8 леї, для сплати на-логов і внесків вимагалося 15,8 леї на 2,1 леї більше, як місяць, непередбачені витрати залишилися тому ж рівні - 49,05 леї. Індекс споживчих цін травні становив 100,7 процента.

Середня вести із національної економіці республіки дорівнює 247,2 леї. Найбільш высокооплачивае-мыми країни є працівники фінансової сфе—— - НОМІНАЛЬНИЙ РОЗМІР ПЕНСІЇ - ІСЦ ры, де середня вести перевищує 1012 ле-ев. Найнижча — у працівників сільського господарства: не більше 126,4 лея.

Регулювання прибуткової диференціації населення прийнятних рамках передбачає здійснення заходів, котрі підтримали б найуразливіші соціальні групи. При незміцнілих поки державних структу-рах ця завдання вкрай непроста. Проте страте-гия державного регулювання соціального рассло-ения має чітко дотримуватися логіки більш справед-ливого розподілу тягаря кризи між социаль-ными групами і декларувати цілі й методи її осу-ществления. У цьому регулювання прибуткової диференціації з метою її зменшення осуществляет-ся з урахуванням проведення комплексу заходів для збільшення доходів малозабезпечених груп населення рамках системи їх соціального захисту, з одного боку, і пере-распределения високих і надвисоких доходів состоя-тельных сімей — з іншого. У цьому, як свідчить світова практика власний досвід нашої Республіки, найсильніше впливом геть зниження прибуткової дифферен-циации надають заходи з підвищення доходів мало-обеспеченных груп населення. У разі вкрай обмежених фінансових ресурсів підвищення доходів малозабезпечених груп населення Республіки передбачається здійснити по двом основ-ным напрямам, орієнтованим на принципово різні категорії населення: працездатних і не-трудоспособных (повністю илк частково), і навіть вре-менно не працюючих. Діюча нині государственная система соціального захисту націлена здебільшого підтримку пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей, інших тих категорій населення, що з різноманітні причини не отримують трудових доходів. Проте сьогодні бідність значно «помолодшала », перемістилася в працездатні віку і тому соціальної поддерж-кой має бути охоплено все малообеспеченное население, зокрема й працездатну його частину. Для працездатного населення доведеться створити наи-более сприятливі і різноманітні умови для тру-довой і ділову активність. Враховуючи той факт, що у перспективі, як і сьогодні, є основним джерелом коштів існування більшість працездатного насе-ления залишиться найманий працю, головними напрямами системи його соціальній захисту є забезпечення стабільної зайнятості і регулювання оплати праці. Нині процес вивільнення робочої си-лы носить стихійний і некерований характер, а безра-ботица має яскраво виражену структурнорегіональну забарвлення. Відсутня державна програма поэтап-ной ліквідації робочих місць, узгоджена в отрасле-вом і територіальному розрізах з завданнями структурної перебудови економіки республіки. Широке распростра-нение отримала приховане безробіття, коли на предприя-тиях практикується збереження робочих місць із тимчасової припиненням оплати праці чи часткової оплатою, сок-ращение робочого дня, тижня. Стабілізації становища ринку праці будуть способст-вовать державні інвестиційні програми, пов’язані зі створенням робочих місць, регулювання заробітної плати доходів, робочого дня, трудо-вых відносин всередині підприємств. Проте ограни-ченные можливості держави не позво-ляют повністю нейтралізувати проблему вимушеної незайнятості. Посібники безробітним неможливо ку-пить товари, необхідні навіть мінімального про-житочного рівня. У цьому позитивну роль стабілізацію ринку праці має зіграти расширяю-щийся недержавний сектор. Разом про те може і має реалізовуватися ефективна політика, смяг-чающая соціальних наслідків скорочення робочих місць. З метою мінімізації часу пошуку граждани-ном роботи, скорочення періодів безробіття і запол-нения вакансій на підприємствах, продовжиться предоставление громадянам комплексу послуг за содействий у працевлаштуванні. Цільове заохочення працевлаштування має бути орієнтоване для підвищення шансів под-бора робочого місця безробітними, особливо нуждающи-мися у додатковій підтримці. Потрібно розширити можливості гарантованого працевлаштування инвали-дов, осіб передпенсійного віку, молоді до 18 років за квотування робочих місць. Особлива роль усло-виях структурних змін у економіці, сопровождаю-щаяся змінами потреб у кадрах, відводиться профнавчання безробітних громадян, і незайнятого на-селения. Його головним завданням є збільшення кон-курентоспособности працівників над ринком праці шляхом здобути нові і поглиблення наявних профес-сиональных знань і навиків. Щоб сформувався єдиний ринок роботи з рівними у межах умовами продажу робочої сили в, необхо-димо посилення договірного регулювання оплати праці в всіх щаблях соціального партнерства. Це означає реальну відповідальність за відступ та умовами оп-латы, передбачених договорами, чітку опрацювання питань, пов’язаних із термінами укладання угод. Для непрацездатного населення, яка може се-бя забезпечити і потребує соціальний захист, требу-ется прийняття комплексу спеціальних заходів. Це каса-ется, насамперед, пенсіонерів, чисельність кото-рых, зза постарения населення має тенденцію до рос-ту. Прийняті у межах традиційних підходів заходи подають надію на радикальне поліпшення їх матеріального становища. У цьому виникає объ-ективная потреба у корінне реформуванні системи пенсійного обеспечения.

Система соціальної підтримки найвразливіших сло-ев населення, фінансування якої здійснює Соціальний фонд, охоплює значну частину насе-ления республіки. Проте чисельність одержувачів по-собий останнім часом істотно знизилася. Ми-зерным залишається розмір виплачуваних посібників. Поэто-му для підтримки рівня матеріальної обеспеченн-ости малозабезпечених сімей необхідно осуществить:

— чітке розмежування соціальних виплат, різних за своїй суті і назначению,.

— створення кожному за виду соціальних виплат соот-ветствующего механізму реалізації з поділом ис-точников їх финансирования,.

— адресність соціальної допомоги шляхом виплати посібники тільки тим категоріям населення, які у цьому реально нуждаются,.

— вибір найприйнятнішої для одержувача форми надання допомоги (грошові виплати, натуральне обес-печение, чеки для закупівлі певних товарів, оплата комунальних послуг і т.д.),.

— гарантированность соціальних виплат із боку государства,.

— поліпшення системи соціального обслуговування преста-релых, інвалідів, багатодітних сімей і др.

З метою посилення соціального захисту найбідніших верств населення доцільно запровадити нову вид цільового со-циального посібники — посібник по бідності. Вона буде но-сить доплатний характері і визначатися як різниця між вартісної оцінкою споживання продуктів, то-варов й нових послуг лише на рівні межі бідності та сукупним середньоподушним доходом сім'ї одержувача допомоги. Встановлення межі бідності здійснюватиметься відповідно до розробленим Законом «Про прожитковому минимуме».

СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ЖИТТЯ ПЕНСІОНЕРІВ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА Состояние діючої системи пенсійного обеспече-ния в Молдові є ще однією з найгостріших соціально-економічні проблеми в період переходу країни, до ринкових відносин. Соціальна значимість пенсійного забезпечення залежить від того, що його при-звано надавати людей похилого віку, інвалідам, дру-гим непрацездатним особам достатні материаль-ные кошти на їх життєдіяльності. Чисельність пенсіонерів, які перебувають обліку органів соціального забезпечення, має чітку тенденцію до зростання і состави-ла на 1 січня 1997 р. 754,6 тис. чол. На кожні 1000 чол. населення республіці доводиться 218 пенсионе-ров, тобто. кожен п’ятий житель, республіки є пен-сионером. Отже, пенсіонери становлять зна-чительную частину майна товариства, і має посто-янно перейматися їх соціальному самочувствию. 2].

Особенно інтенсивно збільшилася чисельність пенси-онеров за інвалідністю. Вищі темпи зростання кількості одержувачів цього виду пенсій були обус-ловлены, насамперед, погіршенням якості життя жінок у цілому, результатом чого була значна увеличе-ние захворювання з повної чи часткової по-терей працездатності. Чисельність пенсіонерів, став-ших ними внаслідок загального захворювання зросла на 12,2%.

Рост чисельності пенсіонерів віком (старості) був визначений дедалі сильнішим останнім часом процесом старіння населення (частка населення старший працездатного віку збільшилася Молдові з 13,8% в 1980 р. до 15,4% 1990 р. і 15,9% 1996 р.). Збільшення чисельності пенсіонерів по інвалідності і з віку (старості) супроводжувалося зменшенням чисельності одержувачів соціальних пенсій та з нагоди втрати кормильца.

— УСЬОГО ПЕНСИОНЕРОВ.

— ПО ВОЗРАСТУ.

— РАБОТАЮЩИЕ Неодинаковые темпи та різна спрямованість измене-ния чисельності пенсіонерів надали вплив на структуру одержувачів пенсій з їхньої видам. За період 1991;1996 рр. частка пенсіонерів за інвалідністю у спільній чисельності пенсіонерів збільшилася на 2,9 процен-тных пункту, тоді як питому вагу одержувачів соціальних пенсій, і навіть пенсій віком (старо-сти) скоротився на 1,0 відсотковий пункт, із нагоди по-тери годувальника — на 0,6 відсоткових пункта.

Современное стан економіки Молдови були не позначитися якості пенсійного забезпечення її граждан.

У докризовий період воно здійснювалося повністю рахунок коштів держави. За відносно стаби-льных цінах держава мало можливість проводити цілеспрямовану політику області пенсійного прослуживания: встановлювати як мінімальний раз-мер пенсії, а й рівень її підвищення в плановому пе-риоде, диференціювати розміри пенсій в зависимо-сти від різних чинників (величина заробітку, трудо-вого стажу тощо.). Проте лібералізація цін, проведен-ная 1992 р., призвела до того, що цих факторів було зведено практично нанівець. Компенсаційні ме-ры, покликані пом’якшити наслідки підвищення цін, при-вели до різкого скорочення диференціації в пенсион-ном забезпеченні. Значно збільшилася чисельність пенсіонерів, одержують пенсію за віком (старості) в минималь-ном розмірі: тоді як грудні 1991 р. їх нас-читывалось 87,2 тис. чол., чи 16,3% від загального количес-тва одержувачів зазначеного виду пенсій, у грудні 1993 р. -222,2 тис. чол., чи 39,5%. Становище погіршилося і те, що з встановленні суми мінімальної пен-сии було проігноровано вимога про його орієнтації на величину, по крайнього заходу, фізіологічного прожи-точного мінімуму. Загостренню ситуації сприяв і те що, що висока інфляція знецінила сбереже-ния населення, значна частина предназна-чалась підтримки матеріального становища лю-дей після виходу на пенсию.

В зв’язку зі збільшенням ціни споживчі товари та тарифів послуги була здійснена індексація пен-сий (крім пенсій працюючих пенсіонерів). Проведені заходи призвели до того, що таке середній розмір призначеної місячної пенсії нарешті 1996 р. вы-рос проти відповідним періодом 1991 р. більш ніж 187 разів, і становив 78,67 лей. За ж пе-риод мінімальний розмір пенсії підвищився в 155 раз, а максимальна її величина збільшилася 205 раз.

Рост номінального розміру пенсії відбувалося і натомість високих темпів інфляції. Особливо стрімко цін і тарифи на споживчі товари та оказывае-мые населенню платні в 1992;1993 рр. Їх не могли встигнути підвищення розмірів пенсії, у результаті сталося «обвальне» зниження рівня життя пенсионеров.

В грудні 1994 р. реальний зміст середньої пенсії скоротилося по порівнянню під аналогічною періодом 1992 р. року як на 50%. І хоча у період темпи падіння реальних розмірів пенсії значно зменшилися, ситуації у області рівень життя пенсио-неров можна цілком обгрунтовано характеризувати як близьку до катастрофічної. У грудні 1996 р. середня площа одержуваної пенсії зі своєї купівельної спо-собости становив лише лише 26,5% від рівня 1990 р., тобто. зменшився майже 4 разу (рис.3).

В 1995;1996 рр. темпи зростання споживчих цін становив середньому 24%. За 1995;1996 рр. тарифи на элек-троэнергию збільшилися на 44,4%, постачання водою — на 30,4%, газом — на 26,6%. Отже, за показником реального змісту середньої пенсії Молдова виявилася відкинутої сталася на кілька десятиліть тому. Критичний матеріальне становище пенсіонерів знаходить своє вираження у тому, що пенсія не виконує функції відтворення життєвих умов її одержувачів. Розрахунок величини прожиточного минимума пенсіонера показав, що співвідношення середнього розміру пенсії з величиною прожиткового мінімуму не перевищувало два останніх року 40%, а мінімальної відстані трудовий пенсії - 33%. Проте мізерні грошові доходи — не найголовніший чинник принципової зміни соціального статусу пенси-онеров протягом останніх годы.

Очень болючого удару завдали у цій категорії на-селения такі процессы:

— РЕАЛЬНА ПЕНСІЯ (ПРОЦЕНТАХ).

— ИПЦ

— НОМІНАЛЬНА ПЕНСИЯ.

. знецінення вкладів. Що стосується пенсіонерам це мало особливе значення, оскільки поставило їхній добробут в пряму залежність тільки від поточних доходів, які в цієї категорії объек-тивно значно нижчі від, ніж в працюючої частини населення,. спізнюється індексація доходів, яка у умовах невисокою інфляції найбільш неблагопри-ятно б'є по одержувачах фіксованих соціальних виплат,. значні затримки в виплаті пенсій, які взяли масового характеру і що їх людей, котрим пенсія є джерелом доходів, жити практично надголодь (на 1 января.

1996 р. заборгованість Соціального фонду пенсіонерам становила 127,9 млн лей, на 1 червня — 224,86, на 1 жовтня -265,0 млн лей, на 1 січня 1997 р. — 324,1 млн лей),. підвищення і щодо оплати житлі і комунальних послуг. Це змушує частина пенсіонерів урізати витрати найбільш необхідне та, насамперед, на приобре-тение продуктів,. високі розцінки послуги і тарифи, що відтинають значну частину пенсіонерів тільки від здійснення міжміських поїздок, відвідин концер-тов і виставок, але й дозволяють пользо-ваться послугами ательє, хімчисток, перукарень служб ремонту побутової техніки від,. розпад соціальної сфери, згортання виплат з про громадських фондів споживання, комерціалізація охорони здоров’я, створюють се-рьезные фінансові обмеження лікування та купівлі ліків та медикаментів, що з осіб похилого віку є особливо важливо,. напруженість ринку праці, залишає пенсіонерам невеликі шанси до можливості полу-чения стабільної та нормально оплачуваної работы.

Якщо раніше непрацюючі пенсіонери мали просто бо-лее низький, ніж зайнята більшість населення, рівень життя, то час за сукупністю соціальних тяганини пенсіонери стали заручниками економічного положе-ния в країні. Саме ця сама категорія населення прийняла він основного удару пережитого країною эконо-мического кризи. Пенсіонери перетворилися на потен-циальных (є якась нерухомість і матери-альная допомогу дітей та онуків) і дійсних (якщо таких немає) жебраків. Процес зубожіння пенсио-неров відбувається і натомість скорочення диференціації в пенсійне забезпечення. Коли наприкінці 1993 р. макси-мальный розмір пенсії перевершував мінімальний бо-лее ніж у 5 раз, то 1996 р. — лише 2,6 разу. Хоча дещиця осіб, одержують мінімальну пенсію, у спільній числен-ности пенсіонерів віком скоротилася з 39,5% в 1993 р. до 5,2% - 1998 р. Оцінюючи наведений факт позитивно, як що характеризує процес деякого поліпшення матеріального становища значній своїй частині пенсіонерів, відзначимо і негативну бік дан-ного явища. Вона у цьому, що скорочення диференціації було у основному з допомогою посилення уравнительности розмірів одержуваних пенсій буде в діапазоні від мінімальної до середньої пенсій. Однією з головних причин наростання зрівняльних тенденцій у розмірі одержуваних пенсій і те, що существенно ослабла зв’язок рівня пенсійного забезпечення з минулим трудовим внеском. Останній характеризується розміром зарплати, одержуваної пенсіонером під час її за рахунок пенсій, і тривалістю його праці. Зазначена тенденція выра-жается в помітному зниженні ролі зарплати при обчисленні пенсії. Так, відповідно до ст. 46 Закону «Про державному пенсійне забезпечення Республіка Молдова» в основі розрахунку пенсії віком прини-мается заробіток у сумі, не перевищує десяти ми-нимальных місячних заробітної плати. У цьому частина заробітку, не що перевищує шести мінімальних зара-ботных плат, береться до обчисленні пенсії полно-стью, а кожна наступна частина заробітку учитыва-ется в наступному размере:

не більше сьомого мінімуму зарплати — 85%, восьмого — 70%, дев’ятого — 55%, десятого — 40%. Отже, максимальний місячний заробіток, з яких то, можливо обчислена пенсія нині равняется всього 153 леї (108,0 + 15,3 + 12,6+ 9,9 +7,2 лей), що становить лише 51,6% від рівня середньої зарплати грудня 1996 г.

Искусственно встановлений «верхній стелю» расчет-ного розміру заробітку є потужною антистимулом із метою нинішніх працівників з допомогою високої зарплати забезпечити достатні мате-риальные умови життя жінок у старості. Крім цього, розмір пенсії над повною мірою враховує тривалість виробничого стажу. Відповідно до ст. 20 Закону пенсія по візросту призначається у вигляді 55% від заробітку, але з ни-же мінімального розміру пенсії. У цьому, кожний повний рік понад 25 років чоловікам, і 20 років жен-щинам, пенсія, зокрема мінімальна збільшується на 1% заробітку. Але це збільшення виробляється у межах лише 20% заробітку, тобто. виробничого стажу у муж-чин, перевищує 45 років, а й у жінок — 40 років, при наз-начении пенсії не приймається до уваги. Такий порядок обчислення пенсій віком об'єктивно обуславли-вает їх невеликі розміри, що змушує государст-во, з метою надання соціальної підтримки пенсио-неров, вдаватися до кількаразовому підвищенню пенсій, запровадження різноманітних компенсаційних виплат, проведенню індексації пенсий.

Одна з головних завдань соціальної полі-тикизближення рівень життя пенсіонерів та працездатного населення. За розрахунками спеціалістів умови для цього з’являються тоді, коли розмір середньої пенсії становить приблизно 75% середньої заробітної плати у економіці країни. У Молдові спостерігається чітка тенденція погіршення даного співвідношення: з 60.3% в 1993 р. до 42,4% 1998;го г.

— МАКСИМАЛЬНАЯ.

— МИНИМАЛЬНАЯ РИС. 4.

Таким чином, сучасний стан пенсійної си-стемы можна характеризувати як кризове і воно прояв-ляется, по-перше, в низькому рівні розмірів пенсій, і, по-друге, втратою, зв’язок між розміром пенсії і про-шлым трудовим внеском їх одержувачів. У цих усло-виях подолання кризових явищ то, можливо осу-ществлено лише шляхом глибокого реформування сис-темы пенсійного обеспечения.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФІНАНСОВА СИСТЕМА ПЕНСІЙНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ В останні роки у сфері пенсійного забезпечення було здійснено певні зміни щодо. У част-ности реалізували перехід від формального до реа-льному страхуванню трудових пенсій. У колишньої плано-вой системі держава був єдиним работо-дателем для найманих працівників. Трудові відносини регулювалися єдиним всім їх учасників законодательством і припускали обов’язкове государствен-ное соціальне страхування кожного працюючого. Пе-ремены у сфері пенсійного забезпечення, що почалися 1991 р., переважно полягали у виділенні системи соціального страхування зі сфери бюджетного финан-сирования.

Государство перебирає зобов’язання забезпечити рахунок бюджету виплату пенсій військовослужбовцям термінової служби й членів їхніх родин, які отримують пенсії в органах соціального забезпечення, соціальні пенсії та й некото-рые решта видів соціальних виплат. Його фактичні Витрати виплату пенсій значно вищий, адже він, як відомо, саме є роботодавцем і, отже, страхователем для державних службовців, працівників бюджетних галузей, державних підприємств тощо. Працівники здійснюють внески на обязатель-ное державне соціальне страхування з розрахунку яка нараховується їм зарплати (доходу). Установлен-ный в такий спосіб порядок забезпечив формування дохідної частини бюджету Соціального фонду. Дані див. мал.5 свідчать, що з 1993;1996 рр. дохідну частину Соціального фонду збільшилася 5,5 раз. У цьому відрахування на соціальне страхування є є основним джерелом фінансування Соціального фонду. На покриття витрат Соціального фонду направляються бюджетні гроші засоби. Крім того 1995;1998 рр. державному рівні було затверджено значну кількість заходів із поліпшення матеріального становища пенсионеров,.

— ДОХОДЫ.

— ВІДРАХУВАННЯ НА СОЦІАЛЬНЕ СТРАХОВАНИЕ.

— НАДХОДЖЕННЯ ІЗ БЮДЖЕТА РИС. 5.

финансирование яких мало здійснюватися з допомогою бюджетних коштів. Водночас у 1995 р. отчисле-ния з бюджету із метою як не збільшилося, а й зменшилися проти 1994 р. на 2,3 млн лей, а 1996 р. скоротилися относитель-но 1995 р. на 21,1 млн лей. Не могло б не зашкодити фінансовому положе-нии Соціального фонду, стабільності його работы.

В діяльності Соціального фонду центральне його місце займає цільової фонд пенсій. На виконання постав-ленных проти нього завдань зосереджувалася від 88,7% усіх доходів Соціального фонду в 1993 р. і по 87,5% - 1996 р. Про використанні бюджету Соціального фонду за видами фондів свідчить рис. 6.

— ЦІЛЬОВОЇ ФОНД ПЕНСИЙ.

— ЦІЛЬОВОЇ ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХОВАНИЯ.

— ЦІЛЬОВОЇ ФОНД СПРИЯННЯ ЗАНЯТОСТИ РИС. 6.

Современная ситуація у області пенсійного обеспече-ния в Молдові характеризується відсутністю накопичень пенсійного характеру. Через війну суспільство витрачає на пенсіонерів виключно свої поточні доходи. Більше того, щомісячні відрахування Соціальним фондом відразу скеровуються в виплату пенсій (крім власних витрат утримання виконавчої ди-рекции Соціального фонду, складових близько двох% всіх витрат). Такий стан відрізняє Молдову (як, втім, та інші країн СНД) від розвинутих країн, де пенсійні фонди мають великими денежны-ми резервами, нагромадженими багато лет.

В час Соціальний Фонд переживає глубо-кий фінансову кризу, головні причини якого но-сят економічного характеру, фінансову систему госу-дарственного соціального страхування, хоча і є позабюджетної структурою, входить складовою в фінансову систему республіки і змушене поділяє всі проблеми, пов’язані з труднощами перехідного периода.

Как відомо, після реформи пенсійної системи 1991 р. вартість виплату пенсій вступають у вигляді страхових платежів, нарахованих в залежність від раз-мера фонду оплати праці. Зрозуміло, що, що більше бу-дет зарплата працездатних громадян, тим більший буде доходів Соціального фонду і, коштів у виплату пенсій. У цьому полягає формула устой-чивого функціонування пенсійної системи, яка починає давати збої, коли цей базовий механізм накладаються інші, найчастіше взаимоисключающиеся чинники. Перший — пенсія починає підвищуватися не у зв’язку з зростанням пенсійної системи, а відповідність до зростанням вартість життя. Водночас діє і друге чинник — звуження бази пенсион-ного забезпечення. Частка зарплати, з якою взи-маются внески фінансування пенсій, у загальних дене-жных доходів населення знизилася з 70,4% в 1993 р. до 53,3% - 1994 р. і 42,1% - в 1995 р. Одночасно підвищився питому вагу коштів, наданих ра-ботникам в вигляді виплат соціального характеру, з кото-рых внески на пенсійне забезпечення не стягалися. У 1995р. у сфері матеріального виробництва ці выпла-ты склали стосовно фонду зарплати 10.3%. Поруч із цим постійно зменшувалася числен-ность зайнятих в народному господарстві, охоплених обяза-тельным соціальним страхуванням. Становище ослож-няется і те, що в багатьох неплатежных предприя-тиях працівники, хоча й отримують зарплати, не звільняються і реєструються як безробітні. Чимало їх ми, перекваліфікувавшись в човників, реалізаторів почали отримувати щодо високі до-ходы, у тому числі внески в Соціальний фонд, як прави-ло, вироблялися. Натомість підприємства, у штаті що вони формально значилися, перераховували в Соціальний фонд страхові платежі лише над работ-ников, одержують зарплатню. Отже, утворився значний контингент осіб, які, з одного боку, вважалися охопленими соціальним страхуванням і получающими декларація про пенсійне забезпечення загальних підставах, з другого — фак-тически участі у фінансуванні пенсійної системи. Одночасно різко погіршилася фінансова дисципліна платників страхових внесків: вони лише перестали боятися порушувати свої зобов’язання перед Соціальним фондом, а й відкрито укло-няться від них. На 1 січня 1996 р. перевищувала 88.9 тис. економічних агентів, є платель-щиками страхових відрахувань до Соціальний фонд. Ними було допущено заборгованість по відрахувань в Соци-альный фонд обсягом 465,5 млн лей. Через війну при-нятых в державній податковій селекцією заходів для улу-чшения збирання коштів ця заборгованість кілька уме-ньшилась і становила на 1 січня 1997 р. 324,1 млн лей. У результаті вищезгаданих негативних явищ в 1993;1996 рр. змінилося співвідношення чисельності пінсионеров і працівників, охоплених обов’язковим социа-льным страхуванням. Вона була зумовлена зростанням чис-ленности пенсіонерів на 1,5% і одночасним сокра-щением на 6,2% середньоспискової чисельності работ-ников, які у штаті підприємств, здійснюють страхові платежів до Соціальний фонд. Через війну, тоді як 1993 р. на кожні 100 працівників, котрі значаться у штаті предприятий-плательщиков внесків, доводилося 50 пенсіонерів, то 1996 р. — 55.

Как украй негативний явище, впливає на несвоевре-менную виплату пенсій, слід зазначити на те що часом нецільове використання пенсійних коштів зі сторони установ банків, підприємств свя-зи та інших. На думку Рахункової палати, були випадки не-эффективного використання коштів і руко-водством Соціального фонду. Так було в 1995 р. за назна-чению було використано 634 тис. лей. Не були приня-ты заходи для реалізації гуманітарної допомоги — 100 тис. т. жита, наданої Європейським співтовариством, про те, щоб отримані кошти було спрямовані на виплату пенсій. У 1995р. Незалежної федерацією про-фсоюзов, в управлінні якою фонд соци-ального страхування, потреби, не передбачені за-коном, було 950 тис. лей. Цією організацією з коштів фонду соціального страхування в коммерчес-кий банк внесли 400 тыс. лей, а прибуток від цього вкладу був незаконно перекладений рахунок неї. Рахунковою палатою виходячи з аналізу результатів перевірок перла-йшла, висновку, що Соціальний фонд прийняв необхо-димых заходів для своєчасної виплати пенсій, багато ресурси використовував недоцільно. Отже, організаційно-фінансова система пенсійного -забезпечення переживає глибоку духовну кризу, причини воз-никновения кото-рого носять багатоплановий характер. У цій ситуації підвищення страхових тарифів зможе вирішити проблеми стабільне фінансування пенсион-ного забезпечення, оскільки він важким тягарем ля-жет на плечі законослухняних роботодавців України та застрахованных осіб, чисельність яких неухильно снижае-тся. На думку фахівців, у тому, щоби підвищити розмір пенсії до уров-ня 70% від середньої зарплати країною, розмір відрахувань на соціальне страхування має збільшитися до 46% від фонду оп-латы праці. Тому доцільно віддати предпоч-тение корінному реформування системи пенсиони-рования, яка передбачає оптимізацію умов і норми пенсійного забезпечення, підвищення рівня пен-сий з допомогою перерозподілу наявних і поліпшення використання. У цьому зв’язку велике зна-чение набуває зарубіжний досвід реформування пенсійного обеспечения, в результаті чого багато стра-ны стали розташовувати дуже раціональними пенсион-ными системами.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ В останні роки у Західної Європи проблемі социаль-ной захищеності осіб похилого віку приділяється особливу увагу, оскільки вартість життя зростає, а число осіб похилого віку збільшується швидшими темпами, ніж чисельність інших вікових категорий.

Принципы виплати пенсії від старості у країнах Європейського союзу у загальних рисах совпадают:

. існує обов’язкове і добровільне страхування,. фінансування страхування здійснюється з допомогою внесків найманих працівників і європейських роботодавців,. пенсії призначаються після досягнення певного віку (останніми роками намітилася тенденція для її підвищенню), допускається достроковий вихід пенсію,. розмір пенсії залежить від рівня середньої заробітної плати тривалості страхового стажу, сущес-твуют верхній і нижній межі розміру пенсій,. при мінімальної пенсії виникає декларація про додаткову соціальної допомоги,. пенсії можуть призначатися і обліку страхових внесків,. розмір пенсії збільшується, якщо одержувач містить утриманців,. крім державних, діють приватні пенсійні програми, важливе значення мають государ-ственные субсидії із податків,. право громадян соціальну захищеність на старості законодавчо закреплено.

Отже, як у джерелам фінансування, і на інших компонентами пенсійних систем західно-європейських країн є істотні розбіжності. Це переважно пояснюється неоднаковими історичними умовами розвитку цих країн і різною мірою актив-ности боротьби трудящих, і профспілок за формирова-ние справедливих систем соціального захисту. Важить і такий об'єктивний чинник, як склад насе-ления, визначальний «тягар змісту утриманців», различающееся для трудящих у країні: якщо работа-ющий в Гермаии містить, крім себе, ще середньому 0,44 утриманці, то Ірландії - 0,62. У боль-шинстве розвинутих країн акумулювання коштів стра-ховых фондів виходить з принципі розподілу, відповідно до яким що надійшли цього року отчи-сления (як і державні субсидії) витрачаються у тому року на виплату пенсій і допомоги всім нуждаю-щимся у яких, цим вони також захищаються від инф-ляции. Проте за такому принципі фінансування, особенно у країнах, де питому вагу обов’язкових отчис-лений від заробітної плати переважає в надходженнях засобів у страхові фонди, обсяг наявних у тому рас-поряжении ресурсів безпосередньо залежить від рівнів зайнятості і зарплати, їх темпів, і навіть соот-ношения між працюючим громадянами та пенсионера-ми.

С середини 1970;х років уповільнення темпів экономически-ми розвитку та зростання заробітків, високий рівень безра-ботицы (безробітні не платять внесків у страхові фонди, як і вітчизняні підприємці них) сприяли умень-шению надходжень у фонди соціального страхування, тоді як його витрати швидко збільшувалися у силу поліпшення соціального законодавства, а й внаслідок зростання кількості безробітних і пенсио-неров. Істотні зміни у співвідношенні між пенсіонерами і працюючим населенням бік уве-личения частки перших погіршують дефіцит ресурсів пен-сионных фондів, оскільки вони мають виплачувати пенсії дедалі глибшому числу пенсіонерів протягом багато часу за незмінної чи незна-чительно більшій кількості працюючих. Прогнози щодо погіршення цього співвідношення наприкінці цього і особливо у перші десятиліття XXI в. викликають глибоку занепокоєність виконавчої, вчених і фахівців країн. І хоча у найбільшою мірою тиск пенсійних витрат на пенсійне забезпечення відчуватиметься У першій чет-верти наступного століття, багато країн в 80−90-ті го-ды почали проводити реформування своїх пенсійних систем. Наприклад, Австрія, Іспанії, щоб понизити пенсійні витрати, встановили жорстку зв’язок між розмірами внесків і підвищення пенсій, в Австралії зменшили розмір пенсій особам з щодо високими дохо-дами. У Японії результаті реформи пенсійної сис-темы максимальна величина пенсії знижений з 70 до 68 відсотків заробітної плати (з відрахуванням премий).

Во другої половини 70-х-первой половині 80-х рр. ряді країн з метою економії на пенсійних витратах прибе-гли до таких заходів, як тимчасова відстрочка надбавок до пенсій у зв’язку з зростанням вартість життя чи уменьше-ние сум цих виплат, що впливає на купівельної спо-собности пенсій і тому зустрічає енергійний протидія організаціями пенсіонерів та трудящихя. Проте, деяких країнах (Австрія, Франція) у засобах адаптації пенсій до зростання вартості жиз-ни стали враховувати рівень безработицы.

Во Франції 1987 р. розробили план накопичень для пенсій з єдиною метою залучення сімейних заощаджень і коштів підприємств на фінансування Пенсійного фонду. Із середини 80-х у багатьох країнах широко обговорюються питання підвищення установлюваного за-коном віку виходу пенсію, заходи для стимулиро-ванию підвищення зайнятості осіб пенсійного і особливо передпенсійного вікових груп, що могла б внести зна-чительный внесок у виконання фінансової скрути всього соціального забезпечення. МОП також вважає їх выпол-нение виправданим, враховуючи збільшення продолжи-тельности життя та поліпшення стану здоров’я пожи-лого населення. Так, підвищення віку виходу пен-сию однією рік скорочує Витрати пенсійне обеспечение на 5−10%.

В США в 1963 р. ухвалено закон про поступове збільшенні віку із наступного століття з 65 до 67 лет.

В 1989 р. уряд ФРН схвалило основні направ-ления пенсійної реформи, яка передбачає посте-пенное підвищення пенсійного возраста.

У цій країні початку XXI в. пенсійний вік буде поступово збільшуватися з 65 до 67 лет.

У Швейцарії передбачається запровадження рухомий шкали виходу пенсию.

По даним урядових органів Франції, увели-чение пенсійного віку на 3 року дозволило б лик-видировать до 2000 р. сушествующий в час дефіцит пенсійних фондів, навіть якщо збережеться ны-нешний безробіття. Отже, в боль-шинстве розвинутих країн декларація про пенсійне обеспече-ние ув’язується зі досить високою віковим потолком, а деяких країнах йдеться про поступове його повы-шении.

Данный підхід поділяється багатьма фахівцями у сфері пенсійного забезпечення, що, на думку французьких експертів, дозволить ліквідувати сущест-вующий нині дефіцит бюджетів пенсион-ных фондов.

ОСНОВНІ МЕТИ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМЫ.

ЗАВДАННЯ І ПРИНЦИПИ ЇЇ РЕАЛИЗАЦИИ.

Реформування системи пенсійного забезпечення у Молдові то, можливо здійснено двома путями.

Первый — це подальше послідовна розбудова державного обов’язкового соціального страхування як пенсійної системы.

Второй шлях — ліквідація державної пенсійної системи та передача всього пенсійного забезпечення у ведення недержавних пенсійних фондів (НПФ).

Учитывая те що, щодо того державна система пенсійного забезпечення у основному справлялася з покладеними її у функциями, а принципи її побудови в достатньо відповідають усталеним традиціям нашого обще-ства, визначальним тезою під час створення моделі буду-щей системи пенсійного забезпечення має стати не руйнація, а збереження й зміцнення государствен-ного пенсионирования. Разом про те різко змінена соціально-економічна ситуація у Республіці обуславливает необхідність, з одного боку, проведення принципових змін — у самої державної пенсійній системі й, з іншого — розвитку нових форм пенсионирования, доповнюють державні гаран-тии. Відомо, що пенсія ніде у світі не відшкодовує повністю втрачений заробіток і як трохи більше 50−60% заробітної пла-ты, тому высокооплачивае-мый громадянин повинен матимуть можливість робити взно-сы в НПФ, щоб у певної міри компен-сировать зниження свого прибутку, що він піде на пенсию.

Таким чином ідеологія створення моделі майбутньої системи пенсійного забезпечення залежить від опорі на державну пенсійну систему, реалізуючу державні гарантії у сфері пенсійного обеспе-чения громадян, із внесенням у її функціонування оп-ределенных коригувань, що диктуються умовами пере-хода економіки нашої країни — до ринкових відносин. Нові форми пенсионирования і зокрема, НПФ, мо-гут розвиватися лише як доповнення до государс-твенной пенсійної системе.

Основными цілями пенсійної реформи являются:

. реалізація повному обсязі конституційні права громадян пенсійне забезпечення в встановлених законодавством випадках,. надання пенсійним забезпеченням достато-чных коштів, які гарантують достой-ный рівень життя одержувачів пенсій,. адаптація системи пенсійного забезпечення до разви-вающимся в Молдові ринкових відносин,. забезпечення стійкого фінансового стану пен-сионной системи з урахуванням державного пенсион-ного страхування, бюджетного фінансування й соз-дания НПФ.

Цим цілям підвладні й довгострокові завдання, реша-емые у процесі реформы:

. вдосконалення умов надання і поряд-ка обчислення розмірів пенсій,. скорочення розриву між розмірами середньої заробітної плати пенсії,. визначення мінімальної відстані пенсії з урахуванням його співвідношення з прожитковим мінімумом пенсіонера, здійснення поетапного відповідності кількісних величин цих показників,. зменшення рівня обременительности финансиро-вания пенсійної системи забезпечення цій основі зниження витрат виробництва та, як следс;

твие, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників,. зниження економічного навантаження на працездатне населення з допомогою чіткішого определеник кола осіб, що потребують державні гарантії по пенсійному забезпеченню, й оптимізації розмірів тарифів внесків на обов’язкове державне соціальне страхование,.

. зміна форм пенсійного забезпечення і більше тісний ув’язка рівня пенсій різних категорій пенсіонерів зі своїми минулим трудовим внеском,. підвищення ефективності функціонування пенси-онного забезпечення шляхом удосконалювання системи керування ним. З вищевказаного, реформа повинна основы-ваться наступних принципах:

каждый громадянин має право державне пенсійне забезпечення в випадках, встановлених законом, А за інших обстоятельствах,.

. всіх працюючих за наймом підлягають загальнообов’язковому державному пенсійного страхування,. кожен застрахований по загальнообов’язковому державному пенсійного страхування має право трудову пенсію у відповідність до продолжительностью страхування і заробітком, з якого сплачувалися внески,. фінансування державного пенсійного забезпечення полягає в принципі солідарності, включаючи солідарність поколінь, регіонів і отраслей народного господарства Молдови,. кошти обов’язкового державного Пенсійного страхування використовуються виключно на пенсион-ное забезпечення застрахованих за правилами й нор-мам, встановленим законом. Частина коштів централізується і перерозподіляється з метою забезпечення пенсійних гарантій громадян незалежно від своїх місце проживання біля Молдовы,.

. Витрати пенсійне забезпечення осіб, не участво-вавших чи державній пенсійне страхування або охоплених їм, покриваються з допомогою бюджет-ных коштів,. недержавне пенсійне забезпечення функци-онирует на суворо добровільних засадах як дополне-ние до государственной.

НПФ здійснюють цільової збір, облік і аккумулирова-ние пенсійних внесків, забезпечували прирощення і виробляють пенсійні выплаты.

Реформирование державної пенсійної системи передбачає залучення повному обсязі стра-хового принципу. Суворе проходження йому передбачає, що не має необгрунтованих пільг і в пенсійну систему. Усе має визначатися внеском в Соціальний фонд: хто більше вніс, той і має право більший розмір пенсії. Саме такою підхід являет-ся визначальним, а не кількість вихованих дітей, не участь у війні чи ліквідації аварії на Чер-нобыльской АЕС, не статус незаконно репресованого обличчя і ніякі решта видів діяльності. Не отже, що це, хто має нині ці пільги, їх втратять. Йдеться тому, що необхідно визначити: якщо госу-дарство вводить певну пенсійну пільгу, то зат-раты їхньому оплату мали бути зацікавленими профінансовані з бюджету. Що ж до трудовий пенсії, що його розмір оп-ределяют лише 2 чинника: величина заробітку, від якого здійснювалися страхові внесок у Социаль-ный Фонд, і тривалість страхового стажу, тобто. часу, в протягом якого ці внески вносились.

ПЕРСОНІФІКАЦІЯ УЧЕТА СТРАХОВЫХ ВЗНОСОВ Одним з важливих недоліків нинішню систему пенсійного забезпечення і те, що, за яких сплачуються страхові внески (заст-рахованные особи), зацікавлені ні з розмірах платежів, ні з своєчасності їх здійснення. Те-яке ставлення зумовлено передусім тим, що раз-мер призначуваною пенсії не пов’язані з сплатою внесків державного Пенсійного страхування. З іншого боку, працівники з високими заробітками платять пропорциона-льные заробітку страхові внески, а розмір пенсій їм штучно обмежується через чинного, відповідно до ст. 46 Закону, порядку визначення заробітку для обчислення пенсії. Частина пенсіонерів отримують пенсію у однаковому розмірі, але мають різний трудовой внесок у розвиток економіки та пенсійної сис-темы. Цей процес відбувається знижує мотивацію до праці і сплаті страхових внесків з державного пенсійного страхування, і навіть негативно впливає общес-твенное свідомість. Справді, доля пенсійної системи залежить стану економіки загалом, від жес-ткости заходів, які забезпечують своєчасну повну уп-лату страхових внесків у Соціальний фонд, від уре-гулированности взаимоотношень з бюджетом. Проте стратегічне рішення цього питання потребує і изме-нения відносини працюючих зі своєю майбутньої пенсії. Система призначення пенсій має бути таким, щоб кожна людина у процесі трудовий діяльності був зацікавлений у мате-риальней підтримці пенсион-ной системи. Міра особистої участі кожного працював у цьому процесі можна оцінити з допомогою обліку сум страхових внесків, внесених їм та її роботодавцем в бюджет пенсійної системи за період праці. Одне слово, ніж більше був внесок людини у фінансування пенсій попереднього покоління, тим більше вона чи може розраховувати на старості на матери-альную підтримку з боку наступного покоління. Отже, на час за рахунок пенсій працівника би мало бути відомі внески, сплачені їм і тих організаціями, де він працював, до бюджету пенсійної системи, тобто. слід вести індивідуальний (персо-нифицированный) облік страхових внесків. У зв’язку з вишеизложенным, виникла потреба визначити механізм адаптації пенсійної системи до ринкової економіки, у якій більшість суб'єктів хозяйс-твования стала недержавної, стаючи трудно-контролируемой з погляду достовірності предс-тавляемых сведений.

Естественно, формування нового відносини рабо-тающего до майбутньої пенсії - це одномоментне акт, а процес, вимагає тривалого часу. Але ж без нього складаються тенденції можуть призвести до даль-нейшим труднощам пенсійній справі, які можна вирішити лише адміністративними заходами і взаи-модействием державним бюджетом.

Идея індивідуального обліку проста. Суть у тому, що кожного працюючого відкривається лицьової рахунок, у якому накопичуються всі дані, необхідних визначення у майбутньому пенсії віком (старос-ти). Система обліку будується в такий спосіб, що, у якому осіб), ні працював у різні періоди свого життя, све-дения про неї через органи Соціального фонду будуть по-падать однією і хоча б лицьової рахунок. Держава обе-спечивает достовірність средений про кожен застрахо-ванном, їхня цілість і конфіденційність. Після запровадження персоніфікованого обліку біля країни необхідно ухвалити закон, який уста-новит зв’язок між сумою врахованих страхових внесків і розміром призначуваною пенсії. Звісно, нові прави-ла введуть які і діяти не лише щодо людей, знову виходять пенсію. Проте індивідуальний облік корисний і за діючих зако-нах. Він забезпечує достовірність даних про стажі і заробітку, кото-рые сьогодні йдуть на исчисле-ния пенсій. Припинення діяльності організацій, їх ліквідація і втрата документації не стимулюватиме вклю-чение відповідного періоду в стаж працівників. Для звернення по пенсію не знадобиться збирати довідки. Усі необхідні дані будуть сконцентровано у сис-теме персоніфікованого обліку. У відношенні дос-товерности слід зазначити, що, на жаль, рас-тет випадки, коли несплата страхових взно-сов і перекручені дані заробляння стає на заваді призначення пенсій. Таким чином, персоніфікований облік корисний людству й потрібен як ны-нешним, і майбутнім пенсіонерам. Він корені змінює ставлення до пенсійних коштів, робить систему бо-лее ефективної. Для громадянина (застрахованої ли-ца), яку поширюється законодавство про го-сударственных пенсії, за такого обліку діє кілька принципів захищають його права.

Один з основних — право кожного знати, яка информа-ция нього зберігається. Воно реалізується у двох направлени-ях. По-перше, кожен роботодавець, перераховуючи взно-сы в Соціальний фонд, повинен повідомляти своєму рабо-тнику суму перерахувань. По-друге, кожен работаю-щий може звернутися у найближчий орган Соціального фонду, щоб одержувати інформацію про розмірах коштів, за-фиксированных з його особовому рахунку. Понад те, у майбутньому він зможе отримати консультацію можливий розмірі пенсії при інформацією нього стажі і заработ-ке. Інший принцип — це конфіденційність даних про застрахованих обличчях. Вони можна використовувати то-лько з метою державного пенсійного обеспече-ния, а доступу до них може мати ограниченныи коло сот-рудников Соціального фонду. Що ж до застрахованийных осіб, всі вони заслуговують одержувати інформацію до зі свого лицьовому рахунку. Передбачається прийняти технічні і організаційні заходи для предотвраще-нию несанкціонованого доступу до даних персонифи-цированного обліку. Такий підхід до обліку закріплює пен-сионные права застрахованих осіб, зробила їх незави-симыми стану роботи з документами і архівами у їх роботодавців. Персоніфікований облік передбачає зберігання сум страхових внесків, внесен-ных кожного працюючого, досі її пенсію. Принцип солідарності поколінь залишається од-ним з головних в області державного пенсійного обеспече-ния: працююче покоління платить страхові внески, що відразу роблять виплати пенсій тим, хто вже спрацьовує. Накопичення внесків немає. У країнах із ринкової економікою у тому чи іншому вигляді ве-дется такий облік. Кожному відкривається индивиду-альный лицьової рахунок під своїм страховим номером, куди вносяться відомості, певні законодатель-ством у сфері пенсійного забезпечення (страхування). Дані персоніфікованого обліку використовуються сну-чалу для зіставлення загального обсягу платежу пред-приятия чи організації з внесками кожного працівника, що їх враховані у лице-вых рахунках. Це зіставлення дає можливість контро-ля за сумою платежу. Поскільки роботодавець повинен повідомляти кожному работ-нику про відомостях, переданих про нього у Соціальний фонд з метою персонифицирован-ного обліку, сам працівник також має здатність перевірити, правиль-но чи розрахована сума, повідомлена йому работодате-лем.

Основное застосування даних персоніфікованого обліку — це пенсії особам, которие досягли встановленого законом віку і її звернулися до органів соціального забезпечення з певним заявлени-ем. Як свідчить досвід інших країн, його полномасш-табное запровадження у практику пенсійного забезпечення займе кілька лет.

ПРОГНОЗОВАНІ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ.

НАСЛІДКИ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМЫ Осуществление реформи системи пенсійного обеспе-чения благотворно позначиться як у стані самої пен-сионной системи, і на загальної соціальної і экономи-ческой обстановці країни. Позитивні наслідки для пенсійної системи знайдуть своє выражение:

. в значне підвищення ефективності її функ-ционирования, повному зосередженні на рішенні проблем, що стосуються забезпечення гідного уров-ня життя непрацездатних громадян. Пенсійна сис-тема позбудеться невластивих їй функцій, выхо-дящих за сферу її компетенції. Зокрема, меха-низм пенсійного забезпечення буде скеровано про-тив збереження зайнятості з шкідливими здоров’ю людей умовами праці, і навіть возможно-сти необмеженої зайнятості пенсіонерів, получаю-щих пенсії,. в посиленні диференціації трудовий пенсії залежно від минулого трудового вкладу, що дозволить більшою мірою реалізувати принцип соціальну справедливість,. створення недержавних пенсійних фондів, з допомогою яких, крім додаткового пенсио-нирования індивідуальних учасників, буде осуществляться функціонування додаткових про-фессиональных пенсійних систем і системи стра-хования у зв’язку з нещасними випадками на производстве й професійними заболеваниями.

Висновок цих пенсійних систем із загальної системи обя-зательного Пенсійного страхування звільнять його від вирішення завдань, пов’язаних із наданням пенсион-ных привілеїв окремим категоріям працівників з допомогою інших категорій, дозволять проводити єдину пенсійну політику щодо всіх застрахованих осіб і знизять претензії окремих професійних груп населе-ния на особливі умови пенсійного обеспечения.

Положительным результатом реформування пенсион-ной системи з’явиться поліпшення загальної соціальної і эко-номической ситуації у країні. Воно знайде своє выраже-ние у цьому, что:

. істотно знизиться соціальна напруга, викликана нестабільним, а деяких випадках, і социа-льно несправедливим характером діючої нині пенсійної системи. Реформована система обес-печит громадянам рівних умов пенсійного забезпечення і гарантію реалізації придбаних пенсійні права,. недержавні пенсійні фонди, здійснюючи додаткове пенсійне забезпечення одновре-менно викличуть потужні финансо-вые інститути, які потрібні у розвиток ринкових взаємин у нашій країні. Специфіка функціонування дозволить їм накопичувати значитільні фінансові ресурси протягом продолжи-тельного часу, що створить унікальні возмож-ности участі недержавних пенсійних фондів у крупних інвестиційні проекти розвитку та реструктуризації нашої економіки,. справедливий розподіл страхового тягаря дозволить істотно зменшити частку внесених роботодавцями страхових сум, створить умови для конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників на внутрішньому, а зовнішньому рынке.

Пенсионная реформа надасть також позитивне воз-действие на систему оплати праці та відповідно ринку праці, від якого будуть высвобождены особи, дос-тигшие віку, але які продовжують рабо-тать лише у цілях збережень досягнутого рівня добробуту. Вивільнення частини пожилих работ-ников відкриє змогу хлопців і більш энер-гичных працівників. Це своє чергу, буде також сприяти структурної перебудові экономики.

Реформу системи пенсійного забезпечення целесо-образно провести з урахуванням досвід інших країн, які почали реформування пенсійної системи трохи раніше Молдови. Корисним цьому плані то, можливо досвід Росії, де Концепція реформи пенсійного забезпечення було затверджено Урядом ще ав-густе 1995 р. і робота з розробки системи пер-сонифицированного обліку страхових внесків. Для Мол-довы, у що діє однотипна з Росією пенсійна система, було б бажаним уникнути конфліктності російського затяжного перехідного періоду, кото-рая характеризується такими моментами:

Во-первых, пенсійне забезпечення стало сферою сос-редоточения конфліктів інтересів різних социаль-ных груп, базою яких є відповідні по-литические партії, громадські руху, і организа-ции. Відсутність чіткості в принципах, методах і можливі шляхи реформування пенсійної системи дозволило некото-рым представникам таких соціальних груп займатися марнослів'ям. Діючи під популістськими гаслами, вони переслідують свої свою мету, чому в конечн-ом результаті страждають багато громадяни, що й не подо-зревают, що й просто обманывают.

Во-вторых, відбувається широкомасштабна спекуляція щодо важкого матеріального становища пенсио-неров, що спостерігається відповідає дійсності. Так, багато депутатів Державної Думи Росії стверджують, що через низьких розмірів пенсій йде вы-мирание пенсіонерів з розміром пенсій нижче прожито-чного мінімуму. Спроби уряду підвищити, насамперед, невеликі пенсії шляхом збільшення компенсаційних виплат наштовхуються на завзяте опір народних обранців. Віддається пред-почтение підвищення рівня пенсійного забезпечення більш забезпечених пенсіонерів шляхом лінійного (крат-ного) підвищення розмірів всіх пенсій. І це, поглинаючи значні кошти, лише підвищує розрив меж-ду мінімальними і максимальними пенсиями.

В-третьих, підлягає сумніву необхідність испо-льзования основного принципу пенсійного забезпечення — солідарність поколінь. Деякі поли-тические діячі активно не впроваджують у громадське мне-ние теза, нібито державні пенсії, розміри ко-торых визначаються залежність від стажу та прош-лого заробітку, мають виключно трудову природу і за-работаны у процесі прямий трудовий деятельно-сти. Тим більше що такі пенсії, насамперед, являю-тся формою змісту непрацездатних з допомогою обще-ства.

В-четвертых, крайнє неприйняття викликає пропозицію про підвищення віку виходу пенсії. У цьому не береться до уваги, що хто б збирається не-медленно підвищити пенсійний вік. У Молдові до 65 років у чоловіків, і 60 в жінок. Проте навколо дан-ного питання піднято неймовірний шум. Особливо жорстко протестують ветеранські організації, які з ны-нешних пенсіонерів, яких цей захід цілком не торкнеться. Отже, успіх проведе-ния пенсійної реформи залежати багатьох фак-торов. Як свідчить ж досвід інших країн, не останнє місце у тому числі грає створення сприятливого для реформи суспільної думки. Тож правиль-ного розуміння цілей, принципів, методів і шляхів осу-ществления реформи пенсійного забезпечення целесообразно організувати широку роз’яснювальну роботу серед населення и, в першу чергу, через засобу масової информации.

ТРАНСФЕРТИ І ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ НА МАКРОУРОВНЕ Роль держави у зменшенні масштабів бідності та його впливом геть розподіл доходів, і навіть відомості, що стосуються чистого впливу оподаткування нафтопереробки і соціальних виплат щодо розподілу доходов.

Дестимулирующий ефект трансфертів. Система соціального обеспечения.

Перше обвинувачення на адресу системи соціального обес-печения у тому, що, оскільки він діє за принципом плати, скільки зібрав, не залишаючи резерву, усе веде до зменшення сукупної норми сбере-жений нації. Якби було системи соціального забезпечення, кожен мав б заощаджувати на старість приватно. Деякі з цих сбережений вкладалися в банки, які у своє чергу давали б у кредит фірмам, бажаючим инвес-тировать. Адже відомо, що, що більше норма сбере-жений p. s, тим більше коштів капиталовооруженность k*, відповідно до формуле:

2 k* = 100s.

и, отже, економіка матиме за інших рівних більший запас капіталу й вищий рівень виробництва та подушного дохода.

Факты свідчать, що уряди боль-шинства країн здійснює великі пенсійні про-граммы. А людство можуть забезпечити свою старість і з допомогою приватних заощаджень. Чому ж тому слу-чае уряд завжди бере участь у програм-мах пенсіонерам. Соціальне страхування з’явилося, коли всі ясно, що обсяг приватних заощаджень багатьох не дос-таточна задля забезпечення соціально рівня життя. Суспільство, неспроможна допустити, щоб люди, по браку предусмотрите-льности чи з іншим причи-нам не скопившие в минулому досить коштів, умира-ли з голоду, розплачуючись за помилки. Але якщо люди знають, що їх буде забезпечено у тому разі, якщо не заощаджувати, виникає проблема, яку економісти називають проблемою психологічного ризику. Збитки у цьому разі заключа-ется у цьому, що, обепечивая людей, які сбере-жений, суспільство знижує стимули до заощадженням. Два підходу можна використовувати щоб це проблеми. Перший — суспільство, може мати програми допомоги літнім біднякам, але її одержання має існувати достатні обмеження, що накладалися т-кім чином, щоб люди воліли не користуватися цими програмами, окрім тих випадків, що вони змушені робити це. Другий підхідзробити сбе-режения примусовими. Програми з обмеженнями перебувають у формі приватних пожертвувань, і навіть доходів з допоміжної системи соціального обе-спечения. Проте, огляду на те, що з осіб похилого віку, не зробили заощаджень, мають бути обеспе-чены досить великі суми, всі країни покладаються головним чином примусові заощадження. Прог-рамма обов’язкових заощаджень може здійснюватися Урядом, як це робиться майже переважають у всіх країнах, або ж уряд може просто вимагати від лю-дей щороку представляти дані про те, що вони відклали необхідну суму. Здійснювана Прави-тельством програма примусових заощаджень має той перевагу, що не потрібно перевіряти каж-дого людини, відклав чи у цьому року необхідну сум-му заощаджень. І тут немає також нео-ходимости перевіряти стан банку, взаємного фонду чи іншого інституту, на рахунок якого виробляються вкладення. Однак це програма має той недолік, що вона цілком у руках уряду та, отже, є обьектом різноманітних по-литических маніпуляцій. З іншого боку, урядового проекту примусових заощаджень не відчуває кон-курентного тиску, що сприяє пропозиції но-вых, зручніших методів сбере-жений. При приватної програмі заощаджень люди можуть здійснювати свої платежі, одночасно акумулюючи відсотки, і потім, на старості, отримати те, що вони виплатили, разом із відсотками, накопиченими цей час. Система соци-ального забезпечення у Молдові є системою трансфертних програм, а чи не програм заощаджень. Щороку внесені суми не накопичуються Правите-льством. Цю ситуацію студія-продакшн і швидше описати з допомогою принципу плати скільки зібрав, не накопичуючи резер-вов, що означає, що уряд щороку исполь-зует свої доходи, які від податків системи со-циального забезпечення (податків на зарплатню), аби людям, які отримують посібники з социаль-ному забезпечення у цьому конкретному року. Понад те, між виплатами із наступними надходженнями не су-ществует жорсткої зв’язку. Якщо Парламент напередодні выбо-ров вирішує, що соціальні виплати із соціального забезпечення слід підняти, всі вони збільшуються. При приватних заощадженнях величина основний капітал більше, ніж у умовах соціальної забезпечення. Значимість цього эф-фекта важко оцінити, але, враховуючи, що у 1985 року у США отримані урядом відрахування на со-циальное страхування склали більш 350 млрд. дол.(більш 9% ВНП), а валові приватні заощадження — майже 7ОО млрд., можна припустити, що існування системи соціального забезпечення надає критичес-кое впливом геть величину сукупних заощаджень. Система соціального обеспечения, очевидно, впливає і терміном виходу пенсію, а й викликав цим попри пропозицію праці економіці. Кількість виходів за рахунок пенсій гуртується здебільшого рівні вікових груп 62 і 65 років, тобто. тих вікових груп, після досягнення яких система соціального забезпечення надає соответствен-но ранню пенсію регулярне посібник від старості. У сукупної робочої сили поступово скорочується частка чоловіків віком за 60 років, і певна частину акцій цього со-кращения обьясняется, певне, доступністю социаль-ного забезпечення. Зрозуміло, це не обов’язково явля-ется чинником, небажаним з погляду общественних потреб. Цілком можливо, що раніше чоловіка на свої 60 років працювало лише тому що в них вистачило передбачливості і де вони зібрали дос-таточно коштів на більш ранній вихід за рахунок пенсій. Можна також припустити, що соціального забезпечення дає людям можливість виходити пенсію в наибо-лее підходящому при цьому віці, зовсім не від спотворюючи оптимальності вибору. Існування програм для непрацездатного населення також скорочує предло-жение праці. Втім, інформацію про цієї проблемі не яв-ляются однозначними, головну проблему у тому, щоб вирішити, чи є люди, отримують від госуда-рства виплати за непрацездатності, справді повністю непрацездатними або ж, як вважають, ли-ца, користуються цими перевагами, просто мо-шенничают. Оскільки передбачається, що, полу-чающие цей вид виплат, повністю непрацездатні, важко знайти, яку роль грає шахрайство при поданні посібників. Допомога за безробіттю також проблему морального ризику. Якщо издерж-ки від того, що людина немає роботи, зменшуються, зростає можливість те, що він кине роботу або вона буде поводитися, що його звільнять. Аналогічним обра-зом зростає можливість і ще, що будуть оста-ваться безробітними до того часу, поки що доступні посо-бия безробітним. У Кам’янці-Подільському нещодавно проведеному исследова-нии виявлено, що це ефект віднаходить своє отраже-ние у великій зростанні випадків надходження працювати напередодні терміну отримання допомоги по безробіттю. Сти-мулы спотворюються у працівників. Коли доступ-ны допомоги за безробіттям, зростає можливість те, що фірми будуть звільняти працівників, що у цьому випадку з боку виникає менше возра-жений, аніж за відсутності посібників. Отже, все програми соціального страхування, мабуть, за ис-ключением лише допомоги безробітним, зменшують стимули до праці. Це означає, що благо, що вони виробляють, зменшуючи поневіряння та потребу, обходиться суспільству дорожче, ніж власними силами бюджетні Витрати здійснення цих программ.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Перехід економіки нашої республіки до ринкових отно-шениям супроводжується посиленням стихійних процесів у розподілі і перерозподілі соціальних благ, збільшенням соціальної диференціації й у першу чергу, поглибленням розшарування населення за рівню сукупних доходів. Характер сформованого розподілу населення Молдови за рівнем сукупного доходу перебуває у пол-ном відповідність до усталеними в у світовій практиці принципів формування доходів у економіках разли-чного типу. Економіка нашої країни характеризуется:

— экстенсивностью і технологічного неразвитостью,.

— низькими конкурентними возможностями,.

— заниженою вкрай (за малим винятком) оплатою труда,.

— відсутністю, зазвичай, зв’язок між заробітної пла-той та утворення, кваліфікацією працівників, качест-вом їх труда,.

— зростанням в сукупному доході населення частки на-туральных поступлений,.

— зменшенням у грошових доходах частки зарплати визначає неминуче та значну загальне падіння доходів населення і побудову так само помітно обостряющееся прибуткове розшарування населения.

И, напротив:

— що глибші ефект праці в об-ласти технологічного та розвитку народно-го господарства і шляхом створення конкурентоспроможних товарів та послуг, тим більша оплата праці та загалом доходи населе-ния,.

— що стоїть загальний рівень соціальної культури, спеціального обра-зования і кваліфікації трудових ресурсів, оказываю-щих пряме впливом геть результати праці, тим помітнішою зростання і вирівнювання трудових доходів по груп-пам населения.

Однако поглиблення соціальної диференціації, сниже-ние доходів більшості населення, поширення масову бідність — це результат досягнуто не лише кризового стану економіки. Глибина і цьогорічні масштаби соціального розшарування вийшли далеко за межі, обусловливаемые падінням виробництва та іншими народногосподарськими труд-ностями. Вони були пов’язані в чому з недостато-чной ступенем соціальної відповідальності деяких владних структур і сформованої практикою, коли за рішенні тих чи інших проблем перевагу надають методам економії на доходах певних соціальних груп. З іншого боку, накопичення багатства, происхо-дящее переважно у сфері посередництва і комерції і має, зазвичай, нетрудовую чи незаработан-ную основу, виявилося поза державних механізмів регулювання високих і надвисоких доходів. Соціальна диференціація населення досягла цього рівня, що мають місце умови посилення як загальної соціальної напруги, і загострення противоре-чий між окремими соціальними групами. Тому першочерговим завданням соціальної полі-тики має стати розробка заходів для державному регулирова-нию процесів соціального розшарування населення. Світова практика свідчить у тому, що й реали-зация пов’язане зі значними труднощами. Молдові властива своя специфіка, що у певної степені створює сприятливе тло для реалізації заходів у цьому напрямі. Вона виявляється у следующем.

Во-первых, нашого суспільства зберігає поки що досить високий рівень соціальної однорідності, досягнуту у попередні десятиліття. Соціальне розшарування в Молдові поки виявляється у поглиблення розриву між полюсами добробуту, а чи не поділяє, як у багатьох развиваищихся країнах, суспільство на багаті 10−20% й інше населення. По-друге, у суспільстві дуже такі й своеоб-разны трудові установки, що пов’язані з віковими тра-дициями хліборобства й шанобливим ставленням до тя-желому сільськогосподарському праці як основному ис-точнику суцествования. Це позначається у громадському оцінці інших напрямів роботи і справедливості ра-спределения благ. Не всякий особистий успіх, зростання матери-ального статку сприймається позитивно, лише той, в основі якої лежить суспільно корисна ра-бота. Такою вважається діяльність у матеріальному виробництві, освіті, культурі, охороні здоров’я тощо. По-третє, його присутність серед суспільстві досі сильних соціальних амортизаторів, які дають суспільству певну інерційність і стримують процеси соціальної поляризації. До них, насамперед, следме віднести забезпеченість житлом і високий образо-вательный рівень населення. Ідентифікація бідності Молдові, як утім і інших країнах СНД, осущест-вляется, зазвичай, виходячи з поточних доходів, і поза рамками аналізу залишається як рівень облада-ния майном людей, нині входять до бідного, а й такою важливий чинник, як наявність в них житла. У бо-льшинстве країн саме відсутність мінімальних жили-щных зручностей або відсутність житла узагалі є найважливішим індикатором бідності. У Молдові за всієї гостроті житлової проблеми переважна більшість населення має дах над головою, а частини городс-кого населення квартира є джерелом дополни-тельного і, зазвичай, неврахованої доходу. Що касает-ся освіти, його щодо високий рівень, з одіншої боку, дає можливість людині самостійно знаходити нові, і часто несподівані шляху приспособ-ления до мінливої економічної ситуації в, з другого — дозволяє створювати кваліфіковані і, следовате-льно, добре оплачувані робочі місця у ході струк-турной перебудови нашої економіки. Перелічені вище чинники потрібно враховувати під час упорядкування Стратегії державного регулювання процесів соціального розшарування в Республіці Молдо-ва. У цьому неодмінною умовою успішного претво-рения в життя розроблених у межах Стратегії заходів яв-ляется посилення ролі держави у реалізації социа-льной політики. Це вимагає більш націлене й активна вплив держави щодо вирішення соціальних проблем, що у повною мірою цілком узгоджується з провозглашен-ным нашій країні курсом на розвиток социально-ори-ентированного ринкового господарства. Реформа пенсійного забезпечення є необходи-мым умовою формування соціально ориентирован-ной економіки нашій країні. Виконуючи найважливішу зіциальную завдання, реформа сприятиме пошуку раціональних рішень багатьох финансово-экономичес-ких проблем. У цьому вона займе одна з централь-ных місць у системі соціально-економічних реформ, осу-ществляемых за умов затяжного перехідного періоду. У успішному здійсненні реформи пенсійного обеспе-чения будуть заинтересовани майже всі верстви загальне твердженняства: нинішні пенсіонери (тому що їм гарантуються вже придбані пенсійні права, у межах яких помітно посилюється їх соціальна захист), граж-дане у віці (оскільки з’являється хоро-шая перспектива забезпечити гідні умови жи-зни на старості), роботодавці (оскільки відкриваються шляху зменшення їх внесків на пенсійне забезпечення). Разом про те успіх будь-який реформи, а тим більше соци-альноекономічній сфері, залежить від цього, наскільки її ідеї знаходять розуміння й схвалення у широкого загалу населення. Це особливо стосується реформи пенсійної системи, що «зачіпає інтереси, під час першого оче-редь, осіб похилого віку. Без урахування їхніх психології сущест-венные перетворення на пенсійну систему взагалі неможливі. Треба мати у вигляді, що реформу пенсійного забезпечення відбуватиметься на вкрай несприятливому соціально-економічному тлі. Выго-ды від неї проведення настануть через певний про-межуток часу, а поки що більшість й сьогоденних, і бу-дущих пенсіонерів перебувають у нищенском становищі. Йдеться як про втрату, що з інфляцією, спадом виробництва та ін. Нові соціальні умови ставлять перед людиною похилого віку завдання, до ре-шению його не готувала ні що склалася система виховання, ні все минуле спосіб життя. Можливості матеріальної компенса-ции втрат зараз вкрай огра-ничены, отже тим більшої уваги треба приділяти чинникам, виконуючим роль психологічних компен-саторов. Чесність владних структури оцінці социаль-но-экономической ситуації у цілому й у пенсійної сис-теме, в частковості, максимальна відкритість процедур прийняття рішень усім рівнях з її реформиро-ванию — одне з найважливіших соціально — психологічних чинників. Той самий підхід має стояти в ос-нову ухвалення рішення про темпах проведення реформи пенсійного забезпечення. При цьому слід учиты-вать те що, що різного роду обвальні нововведення у пенсійній сфері може мати далекосяжні негатив-ные наслідки. Навіть якщо зрештою благо-творны, то занадто швидке їхнє нав’язування населенню Демшевського не дозволяє останньому оцінювати плюси, включити в систему своїх цінностей, тоді як швидке разруше-ние звичних форм супроводжується відчуттям чрез-мерных втрат. Тому важливо знайти оптимальний темп реформування пенсійної системи, у якому алешиї підходи який досить довго співіснуватимуть з колишніми, щоб населення могло об'єктивно оцінити переваги нових принципів, і хіба що зробити созна-тельный вибір на користь. Таке погляд є особливо актуальним щодо тимчасового відрізка переходу налаштувалася на нові вікові умови призначення пен-сии. Встановлення його тривалості принаймні 10 років представляється найприйнятніший вариан-том. З огляду на вищевикладене, доцільно устано-вить поетапний перехід до нову систему пенсійного забезпечення. У першому етапі, крім здійснення невідкладних заходів для захисту рівень життя пенсіонерів рамках діючої нині пенсійної системи (расши-рение бази щодо сплати внесків на пенсійне обеспече-ние, посилення відповідальності право їх несплату, соверше-нствование порядку обчислення пенсій, «осовременива-ние» минулих заробітків, індексація пенсій), предпо-лагается розробка проекту закону про пенсійному забезпеченні, у якому конкретизовано основ-ные становища реформи і визначено строки їхньої введе-ния на дію. Після прийняття Парламентом Закону «Про недержавних пенсійні фонди» будуть разрабо-таны відповідні нормативні акти і рабо-та за реалізацією. З другого краю, етапі предусматривает-ся розгорнути практичну роботу з здійсненню персоніфікованого обліку платників страхових внесків й створення банку даних придбаних ними пенсійні права. У цьому передбачається присту-пить до реалізації пілотного проекту персонифицирован-ного обліку страхових внесків в одній чи навіть кількох територіях. Також введуть заборону перевірено відпрацювання моделі організації недержавного пенсійного обеспе-чения. Ця робота, яка зачіпає інтереси всього обще-ства, буде вестися разом із представниками всіх зацікавлених сторін і обговорюватися у засобах масової інформації. На етапі планується за-вершение реалізації цілей і принципів реформи сис-темы пенсійного забезпечення, досягнення повної коор-динации розвитку державного устрою і негосударствен-ного пенсійного забезпечення, і навіть остаточний перехід на сучасні інформаційні технології, гюзволяюдис забезпечити фінансову стабільність пен-сионной системи на довгострокову перспективу і высо-кую її функціонування інтересах пенсионеров.

У цьому роботі будуть рассмотренны сучасні тенденції розвитку різних верств населения.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

1. РОЖКО А.А. ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СОЦИАЛЬНОЙ СИСТЕМИ РЕСПУБЛИКИ.

МОЛДОВА.-КИШИНЕВ 1996.

2. MONITORUL OFICIAL № 15 1997. КИШИНЕВ.

3. МЭНКЬЮ Р. МАКРОЕКОНОМІКА.- МОСКВА 1995.

4. ЕКОНОМІЧНЕ ОГЛЯД № 1,2,12,17,21.-КИШИНЕВ 1997.

5. ДОЛЛАН А. МАКРОЕКОНОМІКА.- МОСКВА 1994.

6. ФІШЕР ЕКОНОМІКА.- МОСКВА 1994.

7. БРЮ З. ЭККОНОМИКС.- МОСКВА 1993.

8. ВЕЛИКА РАДЯНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ т.5.-МОСКВА 1977.

9. АКЧУРА А. СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У КАПІТАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ.- МОСКВА.

10. INTERNET.

———————————- [1] Моnitorul Оficial від 26 лютого 1998 року [2] Ці та наведені далі дані не враховуючи лівобережних райовилов Республіки Молдова і г. Бендер.

———————————- [pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].