Продуктивні сили Іраку

Зміст

Вступ

1. Сутність та значення розвитку продуктивних сил Іраку

2. Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Іраку

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Іраку

4. Територіальна структура господарства Іраку

5. Участь Іраку у міжнародному територіальному поділі праці

6. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Іраку

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розміщення продуктивних сил Ірану є актуальною темою з погляду на те, що в сучасних умовах трансформації міжнародних економічних відносин внаслідок розгортання глобалізаційних процесів дуже важливим є визначення залежності місця країни у міжнародному поділі праці і на світовому ринку, в залежності від рівня розвитку її продуктивних сил та факторів, що на нього впливають. Також актуальність теми проявляється і в тенденції взаємозв'язку між нашою державою та Іраном протягом останніх років, тому що дана тенденція характеризується підвищенням між цими країнами товарообороту.

Ірак займає важливе місце в системі міжнародного поділу праці і є однією з країн ОПЕК, тим самим має можливості впливу на світовий ринок нафти, що в цілому також впливає на кон’юнктуру багатьох світових ринків, пов’язаних з нафтою.

Метою написання даної курсової роботи є аналіз розвитку та розміщення продуктивних сил Іраку, а також можливі шляхи їх розвитку, поліпшення та удосконалення.

При розробці даної мети, можна проаналізувати основне завдання курсової роботи, яке полягає в раціональному зосередженні населення і, відповідно, виробництва на території Іраку, одержання якомога більшого ефекту від правильно розміщеного підприємства, а як відомо на рівні будь-якої країни ефект виражається у національному доході.

Предметом цієї роботи є просторова організація продуктивних сил Іраку, а об'єктом виступають всі відносини, які склалися в країні з приводу розвитку і розміщення продуктивних сил, тобто це — відносини між Іраком та іншими країнами, взаємозв'язок між демографічними та природними ресурсами країни, соціальна інфраструктура тощо.

При написанні курсової роботи буде задіяно декілька методів (прийомів та способів за допомогою яких буде досліджуватися обрана тема курсової роботи). Це дасть змогу більш доступно розкрити дану тему роботи. Основні методи, що задіяні в моїй роботі є: балансовий, статистичний, індексний, графічний, картографічний та порівняльний. За допомогою них я зможу дослідити зміни, які відбуваються в сучасній економіці Іраку, зробити порівняння з аналогічними показниками в попередніх роках. Виявити певні тенденції та закономірності розвитку продуктивних сил досліджуємої країни.

1. Сутність та значення розвитку продуктивних сил Іраку

Рубіж ХХ — ХХІ століття — це межа тисячоліть, яка розділяє епоху складного, суперечливого розвитку світової економіки ХХ століття, що позначена руйнівними економічними кризами й одночасно прогресивними тенденціями розвитку, і прийдешню добу глибокої трансформації сучасної системи міжнародних економічних відносин, цілковито нових принципів господарювання, яких вимагає нове тисячоліття. Світова економічна система вперше в історії перетворюється на єдиний організм, де кожна національна складова має свою функціональну специфіку, але всі вони нерозривно пов’язані між собою.

У сучасному світі виробляти всі види товарів та послуг, розвивати та вдосконалювати всі фактори виробництва не взмозі жодна, навіть найбагатша, країна. Система світового господарства є саме тим механізмом, який може забезпечити досягнення цих цілей в інтересах усіх країн.

Продуктивні сили — це система речових і особистих елементів у процесі поєднання яких здійснюється виробництво.

До речових елементів виробництва належать: предмети праці - речі, які людина обробляє в процесі виробництва (ліс, вугілля, руда, метали тощо), знаряддя і засоби праці (виробничі споруди, верстати, устаткування, залізниці, канали, шосе, трубопроводи, обробні землі тощо), тобто предмети і комплекси предметів, які пристосовані людиною для впливу на предмети праці.

Особисті елементи — це люди, які виробляють засоби праці та приводять їх у рух, володіючи для цього виробничими навиками, досвідом і знаннями. Людина — головна виробнича сила.

Вивчення і пізнання об'єктивних закономірностей територіальної організації продуктивних сил у межах певної країни можливе лише за умови аналізу множини факторів, що впливають на розвиток і розміщення різних галузей народного господарства.

Рис. 1. Структурна схема продуктивних сил регіону

*Джерело № 9 в списку літератури

Структурну схему продуктивних сил та їх ролі у формуванні господарства країни наведено на рис. 1.

Для того, щоб охарактеризувати роль та значення продуктивних сил у розвитку Іраку, проаналізуємо основні макроекономічні показники даної країни (табл. 1, рис. 2).

Як відомо, до загальних економічних показників, що характеризують загальний рівень розвитку продуктивних сил як Ірану так і інших країн світу належать: ВВП, рівень інвестицій, інфляція, борг країни тощо. Взагалі ж основні показники соціально-економічного розвитку даної країни зображено в таблиці 1. В цій таблиці наведені показники за 2001 та 2002 роки. Основні соціально-економічні показники Ірану відображені в таблиці 1 в відсотках приросту чи спаду, щодо попереднього року, а дані 2000 р. прийнято за 100%.

Таблиця 1

Основні соціально-економічні показники Ірану,

(темпи приросту, % до попереднього року)

*Джерело № 19 в списку використаної літератури

Отже, аналізуючи дану таблицю, слід сказати, що в цілому на протязі 2007;2009 років прослідковується тенденція до стабільності ситуації, в країні зріс індекс промислового виробництва на 5,6%, а ВВП країни зріс на 1,8%. При цьому і зменшився рівень інфляції, який в 2009 році коливався в межах 1,3%.

Проаналізуємо динаміку показників ВВП Іраку (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка ВВП Іраку, млрд. дол

*ВВВ — валовий внутрішній продукт, що включає вартісний обсяг всіх вироблених товарів та послуг, інвестицій, та амортизації

Рис. 3. Динаміка ВВП Іраку на душу населення, тис. дол

*Джерело № 21 в списку літератури

Загальні обсяги ВВП країни збільшувалися у 2005;2008 роках, однак темпи зростання ВВП, що були викликані реформами 2003;2004 рр., все ж таки були спадними. У 2009 році відбулося зниження ВВП країни на 11,7%, і він склав 89,6 млрд.дол. США. Аналогічну тенденцію можна спостерігати і для показника ВВП на душу населення. Він повторює динаміку загального обсягу ВВП, а чисельність населення в Іраку впродовж 2005;2009 рр. істотно не змінювалася.

Ірак, за конституцією, — країна з регульованою державою капіталістичною економікою. Держава покликана безпосередньо контролювати видобуток і експорт нафти, більшість інших провідних галузей промисловості, всі банки і майже всю зовнішню торгівлю; він повинен також розподіляти контракти з великих будівельних проектів під вигідні позики та утримувати обмінний курс валюти. Держава бере на себе зобов’язання сприяти інвесторам у організації капіталомістких сільськогосподарських підприємств, що займаються, наприклад, поливним плодівництвом і городництвом, бройлерним виробництвом. Сільськогосподарські виробники за пільговими цінами орендують державні землі, отримують пільгові кредити і користуються сприятливим курсом обміну валюти. Приватним підприємцям дозволяється вкладати кошти в будівництво, вантажні перевезення, роздрібну торгівлю та сферу обслуговування. Держава регулює також ціни на ряд товарів.

Введені в 1991 санкції ООН на зовнішню торгівлю внесли істотні корективи в державну економічну політику. В даний час на зовнішній ринок, пов’язаний навіть з експортом нафти, допущені приватні підприємці.

Отже, продуктивні сили Іраку відіграють важливу роль у формуванні господарського комплексу країни. Незважаючи на ряд внутрішніх та зовнішніх проблем у військово-політичній та економічній сферах, економіка Іраку демонструє все незначні позитивні тенденції розвитку. Негативно позначилася на показниках розвитку продуктивних сил фінансова криза 2008;2009 років, внаслідок якої зменшилися експортні ціни на нафту, що призвело до падіння ВВП.

2. Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Іраку

Основними передумовами розвитку і розміщення продуктивних сил країни є природні, історичні, демографічні та екологічні. Розглянемо їх детальніше.

Природні передумови

Офіційна назва — Республіка Ірак (Republic of Iraq). Географічне положення — займає південно-західну частину південно-азійського субконтинента, держава розташована на північному сході Аравійського півострова. На сході межує з Іраном, на півночі - з Туреччиною, на північному сході і сході - з Сирією, Йорданією та Суадівською Аравією, на півдні з Кувейтом та омивається Аравійським морем. Територія — 438 тис. кв. км. Географічне положення країни подано на картосхемі 1

Картосхема 1

Географічне положення Іраку

Територію Іраку поділяють на чотири природних райони: гірська північ і північний схід, Верхня Месопотамія (рівнина Ель-Джазіра), алювіальні рівнини Нижньої Месопотамії і пустельні плато південного заходу.

Складчасті гори з крутими схилами витягнуті паралельно іраксько-турецьким та іраксько-іранським кордонам. Вони складені вапняками, гіпсами, мергелями і піщаниками і глибоко розчленовані численними водотоками басейну Тигру. Особливо виділяється ущелина Равандуз з гірським перевалом Шинек. По цій ущелині проходить дорога, що з'єднує Ірак з Іраном.

Горбкувата рівнина Ель-Джазіра (в перекладі «острів») розташована на міжріччі середньої течії рік Тигр і Євфрат на північ від міст Самара (на р. Тигр) і Хіт (на р.Євфрат) і підвищується у північному напрямку приблизно від 100 до 450 м над рівнем моря. Місцями рівнинний характер місцевості порушується невисокими горами. На сході витягнуті хребти Макхуль і Хамрин (з вершиною 526 м над рівнем моря), а на північному заході - дещо вищі гори Сінджар (з вершиною Шельміра висотою 1460 м над рівнем моря). Рівнина глибоко розчленована численними руслами річок, стік яких спрямований у внутрішні западини Євфрат та озера. Тигр і Євфрат у межах Ель-Джазіри течуть у вузьких долинах, глибоко врізаних на півночі і північному заході.

Нижня Месопотамія простягається на південний схід аж до Перської затоки і має довжину близько 500 км, площа — приблизно 120 тис. кв. км, складена алювіальними відкладеннями і характеризується плоским рельєфом. Її абсолютні висоти зазвичай менше 100 м над рівнем моря (на півночі, у районі Багдада, — 40 м, на півдні, біля Басри, — 2−3 м). Монотонний рельєф місцями порушується природними береговими валами, численними протоками, іригаційними і дренажними каналами. На багатьох ділянках днища Тигру і Євфрату підняті над прилеглою місцевістю.

Південно-західний пустельний район є продовженням Сирійсько-Аравійського плато. Його поверхня поступово знижується у напрямку до долини р.Євфрат і на південь від 700−800 м на заході до 200−300 м на сході і на півдні. Над щебенево-галечною поверхнею піднімаються пагорби і височини. Іноді зустрічаються піщані пустелі. Плато відділене від алювіальної рівнини чітким уступом висотою близько 6 м.

Річки Тигр і Євфрат, які перетинають всю країну, найповноводніші на всьому Близькому Сході і відіграють важливу роль у господарстві Іраку. Євфрат бере початок від злиття рік Карасу і Мурат, витоки яких знаходяться на Вірменському нагір'ї в Туреччині, далі через территорию Сирії потрапляє в межі Іраку. У цих країнах води Євфрату значною мірою використовуються для гідроенергетики та інших господарських цілей. Довжина Євфрату — приблизно 3060 км. У верхній течії Євфрат — бурхлива гірська ріка, у Сирії її течія трохи уповільнюється, біля сирійсько-турецького кордону ширина русла становить 150 м, а швидкість течії - 1,5−2 м/с. Перепад висот становить в середньому 1 м на 1 км. Після міста Хіт ширина ріки — близько 1,5 км при середніх глибинах 2−3 м. При злитті Євфрату з Тигром утворюється повноводна течія Шатт-ель-Араб довжиною близько 190 км, яка впадає в Перську затоку. Нижче міста Файсалія русло Євфрату роздвоюється і знову з'єднується вище міста Ес-Самава. Далі, нижче за течією, на південь від міста Ен-Насирія, ріка знову роздвоюється і змінює напрямок течії. Один потік впадає в міста Ель-Курна в Шатт-ель-Араб, а другий харчує озерно-болотну систему Ель-Хаммар і, випливаючи з однойменного озера, теж впадає в Шатт-ель Араб вище Басри. Пік паводка припадає на квітень — червень, коли тане сніг у горах, а межень на серпень — жовтень.

Ріка Тигр довжиною 1850 км бере початок з о. Хазар на Вірменському нагір'ї в Туреччині і майже 1500 км тече по території Іраку. В середньому плині ця досить бурхлива річка має вузьке русло, що пролягає через ряд гірських хребтів північного Іраку. У межах Месопотамської низовини ширина русла коливається від 120 до 400 м, а глибина від 1,5 до кількох метрів. Швидкість плину — близько 2 м/с. Оскільки тут рівень водяної поверхні майже на 1,5 м вище навколишньої місцевості, русло штучно обваловане. На відміну від Євфрату, Тигр має багатоводні припливи, які беруть початок у горах північно-східного Іраку. Найбільші припливи — Великий і Малий Заб, Дияла, Керхе, Ель-Узайм. Водність Тигру значно збільшується з жовтня по березень. Пік паводка припадає на квітень, рідше — березень. Повені в Іраку часто бувають катастрофічними і завдають серйозних економічних збитків. Проте Ірак має значні гідроенергоресурси.

Ріки Євфрат, Тигр і Шатт-ель-Араб несуть велику кількість наносів, які відкладаються на заплаві під час повеней. Разом з мулистими опадами внаслідок високої випаровуваності щорічно відкладається на поверхні ґрунту до 22 млн. т хімічних речовин. В результаті цього на південь від Багдада збільшується засолення ґрунтів, що істотно обмежує сільськогосподарську діяльність.

У надрах Іраку залягають багаторудні і нерудні корисні копалини. Провідне місце серед них займають величезні запаси нафти, природного газу, твердих бітумів та асфальту. Основні запаси нафти зосереджені в околицях Киркука (родовища Баба-Гургур, Бай-Хассан, Джамбур) і Ханакіна в передгір'ях Загроса, на півдні в районі Басри (родовище Ер-Румайла) і на півночі біля Мосула. Буровугільні родовища розвідані в районі Киркука, Заху та в горах Хамрин, кухонної солі - в околицях Багдада, залізної руди — в Сулейманії, мідної руди, сірки, бітуму — біля Мосула. Виявлені також срібло, свинець, цинк, хром, марганець, уран. В Іраці є величезні запаси таких будівельних матеріалів, як мармур, вапняк, кварцовий пісок, доломіт, гіпс, глини та ін.

Клімат Іраку субтропічний середземноморський з спекотним сухим літом і теплою дощовою зимою. Найбільш виражені два сезони: тривале спекотне літо (травень — жовтень) і коротша прохолодна, а іноді й холодна зима (грудень — березень). Влітку погода зазвичай безхмарна і суха. Опади взагалі не випадають протягом чотирьох місяців, а в інші місяці теплого сезону становлять менше 15 мм.

Для північних гірських районів характерні жарке сухе літо і м’яка тепла зима з рідкими морозами і частими снігопадами. В Ель-Джазірі сухе спекотне літо і м’яка дощова зима. Для Нижньої Месопотамії характерні жарке літо і тепла зима з дощами і відносно висока вологість повітря. Для південно-західного району типові сухе жарке літо і прохолодна зима з рідкими дощами. У багатьох районах Іраку зареєстровані значні сезонні і добові перепади температури (іноді сягають 30? С).

Середні температури липня — 32−35?, максимальні - 40−43?, мінімальні - 25−28?, абсолютний максимум — 57? С. Середні температури січня +10−13?, середній січневий максимум 16−18?, мінімум — 4−7?, абсолютний мінімум на півночі країни становив -18? С.

Опади випадають переважно взимку (у грудні - січні), причому їх небагато в центральних і південних районах країни: середня річна кількість опадів у Багдаді -180 мм, на південному заході - близько 100 мм, у Басрі - 160 мм. В міру просування на північ їх кількість збільшується і становить майже 300 мм на рівнинах і близько 500−800 мм у горах.

Влітку (у травні - червні) безупинно дмуть вітри північно-західних румбів, які несуть масу піску (т.зв. курні бурі), а взимку переважають північно-східні вітри, особливо сильні в лютому.

У долинах Євфрату і Тигру і їх припливів найродючіші грунти. Щоправда, на півдні і сході вони зазнають сильного засолення. На більш високих плато Ель-Джазіри переважають каштанові ґрунти сухих і пустельних степів, а в горах північного сходу — гірничо-каштанові і гірничо-коричневі ґрунти. На півдні поширені морені піски. Південно-східні райони Іраку сильно заболочені, а ґрунти часто засолені.

Найбільше поширена в Іраку субтропічна степова і напівпустельна рослинність, яка росте в західних, південно-західних і південних районах (на захід і на південь від долини Євфрату) і представлена в основному полинями, солянками, верблюжою колючкою, джузгуном, астрагалом. У горах на півночі і північному сході країни збереглися масиви гірничо-дубових лісів, у яких переважають дуб, сосна, дика груша, фісташка, яловець та ін. Біля підніжжя гірських хребтів поширені колючі чагарники. Для заплав Євфрату, Тигру і його припливів характерна тугайна лісова рослинність з чагарниковим підліском, а саме тополі, верби, гребенщик. На південному сході країни великі заболочені масиви зайняті очеретяними заростями і солончаковою рослинністю. У нинішній час у долинах рік центрального і південного Іраку, аж до узбережжя Перської затоки, значні площі відведені під плантації фінікової пальми.

Історичні передумови

Сучасну іракську державу було створено Великою Британією в 1920. До неї увійшли три вілайєта Османської імперії: Басра (з якої раніше було виділено Кувейт), Мосул і Багдад. У квітні 1920 Ліга націй на конференції в Сан-Ремо видала мандат на управління Іраком Великобританії.У 1921 Ірак був проголошений королівством на чолі з еміром Фейсалом (сином шерифа Мекки Хусейна) з династії Хашимітів. Було встановлено правління в формі конституційної монархії з двопалатним парламентом. Однак спочатку всі найважливіші міністерства перебували під контролем британських «радників», а остаточні рішення приймалися британськими верховним комісаром і командуючим королівськими військово-повітряними силами. На місцях політична влада була зосереджена в руках кількох міських кланів і знову створеної еліти з великих поміщиків-абсентеїстів.

У 1970;ті роки величезні доходи держави від експорту нафти дозволяли фінансувати динамічне зростання і модернізацію економіки країни. Цей процес переривався через воєнних дій у зоні Перської затоки в 1980;1988 і 1990;1991, переорієнтації ресурсів на військові потреби і введення ембарго і економічних санкцій рішенням ООН, а також через падіння цін на нафту. У 1988 ВВП Іраку дорівнював 57,6 млрд. дол США, або 3380 долара одну людину.

6 квітня 2005 парламент обрав президентом країни 72-річного курда Джаляла Талабані (генеральний секретар «Патріотичного союзу Курдистану» — ЗСК). У квітні 2005 прем'єр-міністром призначений один з лідерів «Об'єднаного іракського альянсу» Ібрагім аль-Джаафарі. Намагаючись зупинити хвилю насильства в країні, уряд відновив страту. Під натиском опозиції в квітні 2006 Ібрагім аль-Джаафарі подав у відставку, і пост прем'єр-міністра зайняв Джавад (Нурі) аль-Малікі.

Наприкінці грудня 2006 Саддам Хусейн був засуджений трибуналом до смерті через повішення за злочини проти людства (звинувачення у вбивствах 148 шиїтів в селі Ад-Дуджайль у 1982 після невдалої спроби замаху на його життя).30 грудня він був повішений у штаб-квартирі військової розвідки Іраку, розташованої в північній частині Багдада.15 січня 2007 за вироком суду були страчені також двоє соратників колишнього іракського президента — Барзана ат-Тікріті (колишній глава іракських розвідслужб) і Аввад аль-Бандар (колишній голова Революційного трибуналу Іраку).

За час військової операції і окупації Іраку загинули більше 3 тисяч військовослужбовців США. Чисельність іноземних військовослужбовців в Іраку в кін. 2006 склала 140 тис. чол., В т.ч. американського контингенту — 132 тис. чол. У січні 2007 президент США Джордж Буш запропонував збільшити його ще на 21,5 тис.чол.

Згідно оприлюдненого в січні 2007 доповіді представництва ООН з прав людини в Іраку в 2006 в країні загинули більше 34 тисяч і поранено бл. 36 тисяч цивільних осіб. Уряд Талабані основну увагу приділяє боротьбі з тероризмом та ведення діалогу з опозиційними політичними угрупованнями. Президент підтримує нові плани Дж. Буша щодо стабілізації політичної обстановки в Іраку.

Демографічні передумови

На липень 2009 в Іраку буде налічуватися близько 25,4 млн. жителів (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка чисельності населення Іраку, 2005;2009 рр.

*Джерело № 23 в списку літератури

Протягом кількох десятиліть населення країни збільшувалося швидкими темпами у зв’язку з високим природним приростом. Починаючи з 1957, коли налічувалося 6,4 млн. чоловік, і аж до 1998 цей показник перевищував 2,5% на рік. Рівень народжуваності поступово зменшувався, з 4,9% в 1950;х роках до менш 3,2% у 1990;х роках. Міські жителі в 1957 становили 39% всіх жителів, а в 1997 — 72%. Смертність скорочувалася ще швидше, ніж народжуваність: з 2,2% на початку 1950;х до 0,8% наприкінці 1990;х років, насамперед завдяки зниженню малюкової та дитячої смертності. За оцінками, 42% жителів становили діти до 15 років, 55% - у віці від 15 до 65 років і 3% - 65 років і старше (табл. 1).

Відповідно до доповіді Статистичного центра Іраку, безробіття в країні складають 10,7 відсотка, скоротившись за останніх десять років на п’ять відсотків. В абсолютних цифрах число безробітних обчислюється 1,9 мільйона чоловік. За десятилітній період чисельність працездатного населення виросла з 10,6 до 12,7 мільйона чоловік (2009 р.).

Таблиця 1

Демографічні показники Іраку в 2009 році

*Джерело № 23 в списку літератури

В цілому ж галузева структура зайнятості населення Іраку показана на рис. 5

ірак продуктивний галузевий господарський

Рис. 5. Галузева структура зайнятості населення, %

*Джерело № 23 в списку літератури

Аналіз даної діаграми, дає підстави стверджувати, що більшість населення Іраку зайнято в сфері послуг, обробній та добувній промисловості та сільському господарстві, лісовому господарстві та рибальстві. В цих сферах зайнято 62% населення.

75% населення країни становлять араби, бл.18% - курди, 7% припадає на туркменів, ассірійців, вірменів та інші невеликі етнічні групи. Курди утворюють більшість у північних і північно-східних районах країни. Протягом всього 20 в. курдські лідери та їхні прихильники вели боротьбу за незалежність або автономію в рамках сучасного Іраку.Курди спочатку належали переважно до напівкочовим племен, проте потім перейшли до осілого способу життя, а поширення освіти, міграції населення в міста і різноманітні політичні зрушення сприяли зменшенню влади курдських племінних вождів. Туркмени, що дотримуються сунізму, проживають в основному в місті Кіркук. Ассірійці спочатку належали до древньої християнській громаді, як і вірмени, більшість яких належить до нащадків біженців, які прибули до Іраку під час або відразу після Першої світової війни.

Екологічні передумови

Екологічна передумова є проблемою виживання людства. Нині у цій країні де темпи економічного зростання не перевищують темпи зростання демографічного, екологічна передумова зумовлена головним чином швидким зростанням чисельності населення, та забрудненням навколишнього середовища, адже головними нафтота газо видобувними заводами викидається багато негативних шкідливих речовин.

Перехід на нові, екологічно чисті технології, розробка Іраком заходів законодавства про охорону довкілля, зокрема законодавчі норми про відходи, дотримання екологічних стандартів, тобто стандартів чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем може дати значні прибутки в майбутньому та знизити рівень забруднення навколишніх територій.

Отже, передумови розміщення продуктивних сил Іраку — це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. Часто передумови розміщення продуктивних сил випливають з історико-економічних особливостей розвитку регіону. До передумов відносяться також спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на чотири великих групи: історичні, природні, демографічні, екологічні.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Іраку

Щодо господарства будь-якої країни, то як відомо його поділяють на матеріальне виробництво та невиробничу сферу. Як відомо, до матеріального виробництва належать промисловість та сільське господарство.

Рис. 6. Виробництво основних видів промислової продукції в 2009 році, %

*Джерело № 23 в списку літератури У 2009 році в ряді провідних галузей промисловості Іраку складається в цілому сприятлива загальногосподарська кон’юнктура. Так виробництво основних видів промислової продукції цієї країни в 2009 році показана на рис. 6.

Продуктами переробки сирої нафти, що надходить на Іракські нафтопереробні заводи (НПЗ) є: бензин, газ, дизпаливо, мазут, моторні олії, бітум. На Іракських НПЗ виробляється 40 млн. л. бензину в день, що не дозволяє в повному обсязі задовольняти постійно зростаючий попит на це паливо. В цілому ж виробництво нафтопродуктів Іраку за період 2000;2004 років показано в таблиці 2

Таблиця 2

Виробництво нафтопродуктів в 2005;2009 роках, млн. л. у добу.

*Джерело № 20 в списку літератури Для поступального розвитку нафтової і газової промисловості в Іраку, йому необхідні щорічні інвестиції в розмірі не менш 10 млрд. дол.

В цілому ж що стосується нафтогазової промисловості, то слід сказати, що розвідані запаси сирої нафти Іраку складають 90 мільярдів барелей, що робить його однієї з найбільших нафтовидобувних країн світу. Для всіх нафтових родовищ характерні висока продуктивність і низька собівартість видобутку. 65 діючих родовищ знаходяться на суші. Пробурено в цілому дві тисячі шпар. Ірак займає друге місце у світі (після Росії) по запасах газу. В даний час його розвідані і готові до розробки резерви складають 21 трильйон кубометрів, що перевищує 14% світових запасів.

Що стосується автомобілебудування то на сьогодні в Іраку нараховується 12 автозаводів. Самий великий з них «Ходро» у Багдаді. Будувався він, в основному, на засоби, виручені від продажу нафти, при сприянні німецької фірми «Мерседес-Бенц» (1962р.). У 1967 році по розробках Іракських автомобілебудівельників була випущена перша модель легкового «Пейкана». Потім з’явилися різні вантажні, легкові, автобусні модифікації. У 1988 році компанія «Ходро» підписала угоду про партнерство з французьким концерном «Пежо-Ситроен», а в 1990 році в країні почали продавати перші «Пежо-405» Іракської зборки. У 1998 році випущено 25 тисяч автомобілів, 60% комплектуючих цієї машини поставляє Іракська сторона. У 1999 році запущена нова серія автомашин «Пежо-205». Передбачається, що зі стін заводу будуть виходити до 50 тисяч таких машин у рік. Але основним автомобілем заводу «Ходро» є «Пейкан». Колись еталоном для нього послужили деякі британські моделі. Зараз автомобіль цілком модернізований, 95 відсотків його комплектуючих деталей виробляється на місці. Компанія випускає до 500 машин у день. В 2000 році в Іраці було випущено 250 тисяч автомобілів. Керівник Організації розвитку і модернізації Іракської промисловості Акбар Торкан заявив, що в недалекому майбутньому щорічно з цехів автозаводів будуть виходити 500 тисяч машин, і тоді частка Іраку складе одну соту частину їхнього світового виробництва.

По виробленню електроенергії Ірак займає 31 місце у світі. Система енергопостачання Іраку являє собою мережу енергетичних районів, більшість з який об'єднано в єдину енергосистему. Практично вся електроенергія в країні (90%) виробляється електростанціями регіональних енергетичних компаній, що мають статус неурядових організацій. У країні маються високовольтні лінії електропередач напругою (кв.) 400, 230, 132, 66, 63, 33, 20, 11, а також низьковольтна розподільна мережа напругою 220 В. і 400 В. Сумарні втрати електроенергії в передавальній і розподільній мережі Іраку вище загальноприйнятих стандартів і складають 15%. Загальна довжина ліній електропередач складала в 2009р. — 420 тис. км. Енергосистема Іраку зв’язана лініями електропередач з енергосистемами Туреччини, Азербайджану, Вірменії і Туркменії. За даними міністерства енергетики Іраку, у 2009р. установлена потужність електростанцій країни зросла на 1200мвт. і досягла 28 000мвт., а вироблення електроенергії склало 120,1 млрд. квт/год, що на 3% більше, ніж у 2000р. 86% електроенергії вироблено тепловими електростанціями.

У хімічній промисловості Іраку спостерігається продовження кон’юнктурного пожвавлення. Обсяг виробництва в цій галузі в 2001 р., по оцінках економістів, був на 1,5% вище, ніж у 2000р. Особливо успішно в останні місяці розвивається сектор виробництва хімічних волокон (приріст на 8%).

Несприятлива ситуація складається в будівельній промисловості Іраку. В даний час загальногосподарська кон’юнктура в цій галузі істотно погіршилася в порівнянні з положенням восени 2008 року. Якщо в 2008 р. скорочення надходжень замовлень у будівельній промисловості країни склало 6,3% у порівнянні з тим же періодом минулого року, то в 2009 р. цей показник досяг уже 10%.

У легкій промисловості найбільше розвинутими галузями є текстильна і шкіряно-взуттєва. Текстильна промисловість цілком базується на власній сировині. Первинна переробка сировини тяжіє до її джерел. Кінцеві стадії виробництва (ткацтво, оздоба тканин) розміщуються в центрах споживання, головним чином у Тегерані. Розвинуті майже всі галузі текстильної промисловості: вовняна, бавовняна, лляна, а також виробництво штучних волокон.

Сільське господарство Іраку має високий рівень розвитку при порівняно невеликій питомій вазі у вартості валового внутрішнього продукту. Країна цілком задовольняє свої потреби в продовольстві. За даними міністерства сільського господарства Іраку, у 2009 р. в агровиробництві (від зайнятості в якій усе ще цілком частково залежить третина населення країни) було створено 26% ВНП і 29,2% ВВП.

Приблизно 40% посівних площ складають зрошувані угіддя, з яких одержують основну частку сільськогосподарської продукції. Вода для поливу надходить з різних джерел, включаючи глибокі колодязі, водоймища, створені на ріках Карачай, Сефидруд, Диз і Карун, струмки. Велика частина посівних площ відведена під зернові - пшеницю, ячмінь і рис. Пшениця і ячмінь вирощуються головним чином на богарних (неполивних) землях у західних і північних областях країни, а рис — на зрошуваних полях на узбережжі Каспійського моря.

Провідною товарною культурою є бавовник, цукровий буряк, олійні культури і тютюн. Динаміку виробництва основних с/г продуктів наведено в табл. 3., рис. 7.

Таблиця 3

Динаміка вартісних обсягів виробництва продукції АПК, млрд. дол

Рис. 7. Структура виробництва продукції АПК, % (2009 рік)

*Джерело № 20 в списку літератури

Із середини 1960;х років, у зв’язку з ростом потреб міського населення, важливе значення мають фрукти, горіхи, овочі (картопля, цибуля й ін.), дині й інші культури. В Іраку виробляється багато пряностей (шафран, кмин), культивуються коренеплоди (лакричник), лікарські рослини, що йдуть в основному на експорт. В цілому ж в таблиці 3 показано зміни обсягів виробництва валової продукції с/г Іраку.

Отже, з таблиці видно, що в цілому на протязі 5 років обсяг виробництва продукції АПК коливається в межах 13−15 млрд. дол., при цьому найбільший обсяг цієї продукції був у 2007 році, а найменший в 2005 році.

Важливе значення у розвитку економіки Іраку відіграє транспорт. Основні перевезення здійснюються залізничним (5 тис. км), автомобільним (65 тис. км, з яких 22,5 тис. км з твердим покриттям) і трубопровідним. В цілому ж основні всі залізничні шляхи, автомагістралі, трубопроводи показані на картосхемі № 1.

Досить добре розвинена в Іракі сфера обслуговування, зокрема торгівля. Основні показники сфери обслуговування відображає таблиця 4. Також в даній таблиці, для порівняння наведені дані сусідньої Саудівської Аравії, яка разом з Іраком є найбільш розвиненими країнами Південно-Західної Азії.

Таблиця 4

Характеристика сфери обслуговування Іраку та Саудівської Аравії, 2009р

*Джерело № 20 в списку літератури Отже, в сфері обслуговування в цілому Ірак дещо поступається Саудівській Аравії, проте це впершу чергу викликано тим, що в Іраку проживає менше населення.

Отже, розвиток господарського комплексу країни характеризується позитивною динамікою, не беручі до уваги вплив кризи 08−09 рр. Ірак — аграрно-індустріальна країна. Має значні запаси нафти, природного газу, сірки, фосфатів. Доходи від експорту нафти — основа економічного розвитку країни і здійснення соціально-економічних перетворень. Високорозвинуті такі галузі промисловості, як нафтовидобувна, нафтопереробна, газова, цементна, металургійна, електроенергетика, машинобудування та ін. В обробній промисловості велика увага приділяється розвитку імпортозамінних та експортоорієнтованих виробництв. Є завод з виробництва двигунів, азотних добрив, сільськогосподарських машин, а також електротехнічний і металургійний заводи, фабрика з виробництва пальт, кустарні промисли. У сільському господарстві переважає екстенсивне землеробство. Головні продовольчі культури — пшениця, ячмінь, рис, овочі, цитрусові, тютюн, бавовна. Розводять велику рогату худобу, овець, кіз. У країні ведуться роботи з іригації та механізації сільськогосподарського виробництва, а також створення великих агропромислових комплексів.

4. Територіальна структура господарства Іраку

4.1 Промисловість

Так харчова промисловість Іраку, хоча й зосереджена майже по всій території країни, та все ж основними її центрами є: Багдад, Рамаді, Хілла, Кребела та Ен-Наджаф. Це впершу чергу викликано демографічним фактором, адже в цих містах проживають основні споживачі продукції харчової промисловості. Також важливе значення відіграє сировинний і транспортний фактор, який дозволяє постачати продукцію харчової промисловості, як в інші міста Іраку, так і в сусідні країни.

Нафтоі газовидобувні галузі промисловості, представлені численними промислами на півночі, в центрі і південному заході країни. Головний із них знаходиться в Басрі. До Ірако-іракської війни річний видобуток нафти сягав 280 млн т, зараз — лише 120 млн т.

Видобуток нафти зосереджений головним чином на родовищах в районі Кіркука і Мосула на півночі і біля Басри і Ер-Румайла на південно-сході. Розробляються кілька дрібніших родовищ в інших частинах країни.Сира нафта надходить на переробні (Басра, Ед-Даура, Байджі, Салах-ед-Дін тощо) і хімічні заводи (Ез-Зубайр і Багдад і його околиці). У Мішраке, на захід від Мосула, розробляються поклади сірчаної руди. З неї отримують сірку і сірчану кислоту. Фосфорити видобуваються на двох родовищах північ від Багдада. Вони використовуються для виробництва мінеральних добрив на хімічних заводах Ель-Каїм і Байджі.До інших важливих галузях державного сектора ставляться металообробка, електроенергетика, газова, цементна, текстильна, електротехнічна і харчова промисловість, виробництво синтетичного волокна, збірка вантажівок, автобусів і моторів. Під державним контролем знаходиться більшість великих і високотехнологічних підприємств, побудованих переважно іноземними компаніями, головним чином в околицях Багдада, в Мосулі і Басрі.

За останні роки швидкими темпами розвивається машинобудування, на розміщення даної галузі важливий вплив робить такий фактор, як потреба в наявності водних ресурсів, а для даної країни водний фактор відіграє не досить сприятливу роль. Так основними центрами цієї галузі промисловості є - Багдан, Ен-Наджаф, Басра.

Крім водного фактору, на розміщення і розвиток цієї галузі досить важливий вплив зробив фактор економіко-географічного положення. Адже більшість центрів галузі розташовані поблизу родовищ корисних копалин. Неабияку роль на розміщення галузі машинобудування та металообробки робить фактор науково-технічного прогресу, адже саме на цих землях завдяки зміні неефективного виробництва на прибуткове став можливий подальший розвиток цієї галузі.

Досить великого значення для Іракської промисловості має така галузь, як текстильна. Вона майже рівномірно розміщена від півдня і до Півночі. Основними центрами текстильної промисловості є Багдан, Куркук, Рамаді та Кербелла. Основним фактором розвитку цієї промисловості є людський, який з одного боку виступає як робоча сила, а з іншого, як основний споживач текстильної продукції.

Рис. 9. Найважливіші промислові райони Іраку, (%)

*Джерело № 15 в списку літератури В цілому ж найважливіші промислові райони Іраку відображає рис. 9. В цій діаграмі показано яку частку в процентному відношенні до всього обсягу промисловості відіграє окремий район. В загалі ж основні центри галузей промисловості відображає картосхема 2.

Картосхема 2

Розміщення основних промислових центрів Іраку

4.2 АПК Сільське господарство — основна галузь зайнятості населення Іраку. Щодо АПК, то як відомо його поділяють на тваринництво та рослинництво. Розглядаючи особливості розміщення рослинництва слід зазначити, що в цілому воно розміщене по всій території Іраку, хоча дещо сприятливішою є південна територія. Приблизно 20−25% земель Іраку зайнято під посіви пшениці, ячменю, цукрових буряків, в основному це Північно-Східний та Центральний райони. Також ще ці культури широко поширені в Тебрізі.

Площі, придатні для землеробства, складають бл. 5450 тис. га (1 / 8 території Іраку). До 4000 тис. га зайнято пасовищами. Решта землі виведені з сільськогосподарського обороту з-за посушливих умов і засолення грунтів, у тому числі обумовленого недостатнім дренажем раніше зрошуваних угідь. Великі площі в долинах річок відведені під плантації фінікової пальми. Тваринництво базується на розведенні овець та кіз, у меншій мірі великої рогатої худоби і розвинене в гірських районах. Особливості земельних ресурсів, кліматичні і ґрунтові умови, а також висока платоспроможність населення зумовили тваринницьку орієнтацію в структурі галузі. Цей сектор дає 3/5 вартості продукції. Ірак виділяється поголів'ям великої рогатої худоби і свиней, овець та розповсюдженням верблюдів і ангорських кіз.

Найбільш ефективними сільськогосподарськими районами вважаються: Північно-Західний, Північний та Західний.

В цілому ж основні центри розвитку АПК відображає картосхема 2.

4.3 Транспорт В кінці 1990;х років Ірак мав у своєму розпорядженні добре розвиненою мережею автомобільних доріг загальною довжиною бл. 45, 5 тис. км, (з них 38,8 тис. км з твердим покриттям), яка включала ряд швидкісних магістралей. Протяжність залізниць — 2450 км. У країні є два міжнародних аеропорти — в Багдаді і Басрі і понад 100, які забезпечують повідомлення на місцевих лініях (в Ель-Хадіті, Кіркуку, Мосулі та ін.) Основні іракські порти в Персидській затоці - Басра, Умм-Каср, Фао і Ез-Зубайр незначно постраждали під час військових конфліктів.

У межах Іраку нафтові промисли Кіркука (на півночі) і Ель-Румайла (на південному сході) пов’язані мережею реверсивних трубопроводів з районами споживання і переробки нафти, а також з портами на узбережжі Перської затоки. Загальна протяжність нафтопроводів 4350 км, нафтопродуктопроводів 725 км, газопроводів 1360 км. По трубопроводах, прокладених через території Саудівської Аравії, Туреччини, Сирії і Лівану, іракська нафта може надходити в порти Червоного і Середземного морів, а звідти на зовнішні ринки.

Отже, територіальна організація господарського комплексу Іраку зумовлена передусім особливостями його природних умов, а також інфраструктури розвитку, що склалася історично.

5. Участь Іраку у міжнародному територіальному поділі праці

Найбільш переконливим аргументом єдності світового господарства є реальність міжнародного територіального поділу праці, спеціалізація господарства країн світу і формування єдиного світового ринку.

Міжнародний поділ праці - це спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції та послуг для задоволення потреб світового ринку.

Значення Іраку на міжнародній арені є досить значним, якщо прийняти до уваги його роль у міжнародній торгівлі. Ірак підтримує активні економічні зв’язки з багатьма країнами світу. Основні його партнери — високорозвинені країни Європи, Японія, інші країни-імпортери енергетичних ресурсів. Крім енергетичних ресурсів, Ірак вивозить тканини, трикотаж, бавовник, фрукти, килими. В цілому ж галузева структура експорту зображена на рис. 10. В цій діаграмі рівень експорту окремої галузі показаний у % до загального експорту.

Рис. 10. Галузева структура експорту Іраку в 2009 році, %

*Джерело № 20 в списку літератури

Отже, аналізуючи дану діаграму, варто зазначити, що в галузевій структурі експорту переважає нафта та вироби з неї. Разом на них припадає 73% всієї продукції, що йде на експорт.

Варто сказати, що Іракські нафтові компанії сподіваються, що до кінця 2010 р. Рада безпеки ООН зніме з Багдаду обмежувальні санкції на експорт енергоресурсів (введені ще у 2003 році), і шлях Іракської нафти до Європи буде відчинено. Ірак розраховує вже у 2010;11 рр. поставляти в країни ЄС газ в обсязі не менш 7−10 млрд. барелів/рік (що складає 45% потреб ЄС).

Розглядаючи імпорт Іраку, слід сказати, що ця країна в основному імпортує пшеницю, рис та цукор. Хоча крім них також в цю країну з інших країн доставляються продовольчі товари, будівельні та лісоматеріали, машини, обладнання, транспортні засоби, продукти харчування. Щодо товарів та послуг, які ввозилися в Ірак у 2009 році, то їх відображення показано на рис. 11. Обсяг імпорту окремих товарів показано у % до всього імпорту.

Рис. 11. Галузева структура імпорту Іраку, 2009 р. (%)

*Джерело № 20 в списку літератури

В Республіці Ірак головним регулювальним органом в області міжнародного руху капіталів (іноземних інвестицій) є Міністерство економіки і фінансів, у підпорядкуванні якого знаходиться Організація по інвестиціях, економічному і технічному сприянню.

У своїй діяльності Міністерство економіки і фінансів вважає пріоритетними в першу чергу капіталовкладення, спрямовані на розвиток промислового і сільськогосподарського експортоорієнтованого виробництва з метою росту національного доходу, збільшення надходжень іноземної валюти, доходів державного бюджету.

Іноземні компанії у випадку ухвалення рішення про інвестування прагнуть заручатися підтримкою, щоб гарантувати охорону своїх інвестицій відповідно до Закону про залучення і захист іноземних інвестицій в Іраку. Ірак надає підтримку тільки тим інвесторам, проекти яких будуть приносити доход у вільноконвертованій валюті.

Порядок інвестування іноземного капіталу в Іракську економіку визначається положеннями Постанови по виконанню Закону про залучення і захист іноземних інвестицій і передбачає наступні етапи:

1. Пошук Іракського потенційного партнера.

2. Узгодження проекту й одержання дозволу в галузевому міністерстві. На даному етапі Іракський і іноземний партнери повинні одержати так звану настановну ліцензію й укласти «базову угоду».

3. Представлення проекту в Міністерстві економіки і фінансів.

У той же час мається ряд обмежень на поле діяльності ввезеного капіталу.

І. Іноземний капітал не користується підтримкою і захистом Закону, коли він:

— залучається в ті галузі народного господарства, у яких заборонена діяльність приватних національних компаній;

— спричиняє виникнення якого-небудь монопольного чи права особливих поступок і привілеїв;

— не є цілком приватним і у ньому бере участь іноземна держава і його уряд.

ІІ. Законодавство про іноземні інвестиції поширюється на компанії лише тих країн, у яких Іракські компанії можуть функціонувати в режимі не менш сприятливому, чим національний.

ІІІ. Не дозволяється залучення іноземного капіталу в сферу послуг і, зокрема, у торговий сектор і банківську систему.

ІV. Форми, види і мета діяльності не повинні суперечити нормам ісламу.

V. Не дозволяється створення підприємств із 100-процентним іноземним капіталом.

У питаннях правового захисту іноземних інвестицій діюче Іракське законодавство передбачає рівні права для іноземного і національного капіталів. При цьому захист передбачений в однаковій мірі як для капіталів у товарній формі (машини, устаткування і т.п.), так і в грошовій (кредити, фінансові послуги і т.п.)

Що стосується міграції робочої сили, то більшість громадян Іраку виїжджає до більш розвинених країн Азії та Європи, при цьому спостерігається тенденція, до збільшення іноземних працівників з сусідніх країн: Саудівської Аравії, Афганістану, Лівану, Іраку та Йорданії.

Налагоджується взаємовигідна економічна співпраця Іраку з Україною. Сучасна Україна і Ірак мають не тільки спільні стратегічні економічні інтереси, які пов’язані з перспективами транспортування Іракських енергоносіїв до Європи. Ці країни мають значну історію економічних і політичних відносин та багато спільного у сучасних економічних проблемах, що пов’язані з труднощами переходу від командно-адміністративної до ліберальної ринкової економіки.

Економічна складова проблем співпраці України та Іраку полягає у відносній нерозвиненості ринкових відносин в країнах, що належать до перехідних економік, та відсутності (тимчасовій?) реальних джерел для фінансування масштабних спільних інвестиційних проектів.

6. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Іраку

Перспективна політика Іракської влади визначає такі напрями роботи, які забезпечили б сталий розвиток країни. Передусім — це якість життя, основними складовими якої є забезпечення Іракців житлом, гідною оплатою праці, пенсіями, стипендіями, а також організація ефективного соціального захисту вразливих верств населення.

З урахуванням перспектив розвитку економіки Іраку, узятого курсу на прискорену газифікацію ряду регіонів, задач по використанню екологічно чистих джерел енергії, а також з метою одержання додаткових валютних надходжень, керівництво Іраку приділяє увагу розвитку газової промисловості країни. Велике значення придається питанням перекладу об'єктів енергетики, підприємств промисловості і транспортних засобів зі споживання нафтопродуктів на використання газового палива.

Міністерством нафти Іраку передбачено виділення в 2004р. 4 млрд. дол. на реалізацію проектів по перекладу на споживання газу об'єктів промисловості, муніципалітетів, сільської місцевості, автомобілів, підприємство з виробництва нафтопродуктів і зрідженого газу з природного газу.

До стратегічно важливих задач розвитку газової промисловості Іраку керівництво країни відносить розвідку і розробку газових родовищ у прикордонних із сусідніми державами районах.

Найважливішим напрямком політики Іраку в газовій області є вихід на зовнішні газові ринки в сусідніх країнах, таких як Туреччина, Пакистан, Індія, Вірменія, Азербайджан, а після насичення цих ринків — експорт газу в країни Європи і Південно-Східної Азії. Першочерговою задачею для Іраку в цьому напрямку є рішення проблеми з постачаннями газу в Туреччину. Дана країна є ємним ринком для газу, а також вигідним шляхом для транзиту Іракського газу в Європу.

Перспективним є проведення Іракським керівництвом заходів по структурному реформуванню нафтової галузі країни. Ці заходи включають: децентралізацію керування галуззю; реформу системи керування і підвищення ефективності роботи підрозділів; приватизацію ряду структур і компаній, що входять у систему міністерства нафти.

Подальший розвиток Іраку як фінансового й економічного центру значною мірою залежить від інвестиційної діяльності. Одним із головних напрямів інвестування є інвестиції, що вкладаються в основний капітал або капітальні вкладення.

В перспективах Іраку є те, що незважаючи на економічну кризу, в плані інвестицій до неї продовжують позитивно ставитися Сполучені Штат Америки, частка яких складає 31,92%, Іспанія обсяг інвестицій якої становить 28,5%, а також Франція, Італія, Великобританія, Японія і Німеччина.

До можливої перспективи Іраку також можна віднести і те, що диктуючи свої умови при продажі нафти чи газу, аби залучити додаткові кошти до бюджету, уряд країни в подальшому може підвищив ціни на дану продукцію.

У найближчій перспективі для забезпечення ефективного розвитку господарського комплексу необхідно здійснити реструктуризацію промислового комплексу, орієнтовану на ресурсозберігаючі й екологічно безпечні технології, стимулювання прискореного розвитку наукоємних галузей, зростання рівня та умов життя населення на основі збільшення кількості робочих місць, підвищення оплати праці, розвитку галузей соціальної сфери, забезпечення позитивних демографічних тенденцій.

В цілому ж варто зазначити, що на сьогодні основною причиною, яка заважає розвитку продуктивних сил Іраку, є політична нестабільність в країні та наявність різних конфліктів в середині країни та з сусідніми країнами.