Заповідник «Кам» яні могили`

Реферат на тему:

Заповідник «Кам'яні могили» .

та «кам'яна бібліотека» .

Наші знання про цивілізації далекого минулого весь час вдосконалюються. При цьому XX сторіччя дало ряд сміливих гіпотез і відкриттів щодо найвідоміших древніх культур: шумерської, вавілонської, єгипетської, індійської, давньослов’янської тощо. Сьогодні ми познайомимо читачів ще з однією гіпотезою, яка змінює фундаментальні уявлення про влаштування давнього світу, роль і місце в ньому нашої землі, наших святинь.

В квітні 1927 року на території сучасної Донецької та Запорізької області був заснований заповідник «Кам'яні могили» .

Якщо розглядати його з історично-археологічної точки зору, то ця територія знаменита як місце поховання в курганних могильниках та біля їх підніжжя представників багатьох археологічних культур, починаючи від сучасників єгипетських пірамід і закінчуючи скіфами та половцями. З дохристиянських часів Кам’яномогильне урочище використовувалось в ритуальних церемоніях як культова місцевість впродовж чи не всього часу існування людини в АзовськоЧорноморському регіоні. Саме тут, за однією із версій, відбулася відома битва на річці Калка між русичами і ченгісханськими ордами у травні 1223 року. Вибір саме цієї місцевості для доленосної для Київської Русі і для всього слов’янського світу битви, імовірно, не випадковий. З ним же пов’язані сміливі гіпотези сучасних дослідників древніх цивілізацій.

… За час від Геродота і Флавія до наших днів історична наука пережила чимало великих відкриттів. Але найбільш значущі з них перш за все були зв’язані не стільки з археологічними знахідками пам’ятників матеріальної культури, скільки із знахідками писемних джерел. З відкриттів останніх століть справжній переворот у світовій історії зробили дешифрування давньоєгипетського ієрогліфічного письма французьким ученим Ж.-Ф. Шампольоном (1822 р.), асіровавілонського клинопису німецьким філологом Г. Ф. Гротефендом та англійським дипломатом Г. К.Роулінсоном (1857 р.) і крітомікенської писемності англійським дослідником М. Вентрісом (1951;53 рр.).

Сьогодні історична наука, імовірно, знов стоїть на порозі сенсаційного відкриття. Відомий історик, фахівець з шумерології Анатолій Георгійович Кифішин (Кифішин Анатолій Георгійович — визначний мовознавець-шумеролог, доктор історичних наук, професор Інституту археології РАН), який займався розшифруванням петрогліфів численних гротів і печер Кам’яної Могили, дійшов висновку про існування в цих місцях в VII-III тисячоліттях до н.е. протошумерської цивілізації. Вже тоді, тобто 85 віків тому, ця цивілізація знала основи астрономії, секрети плавки металів, плуг і колісницю, мала свою писемність. Учений з повною відповідальністю стверджує, що більш давнього пам’ятника писемності історії, як Кам’яна Могила, ніде у світі поки що не відкрито.

Все це докорінно ламає існуючі досі уявлення про стародавній світ і осередки цивілізації, які, згідно з сучасними уявленнями, з’явились у IV-I тисячоліттях до н.е. в долинах великих річок Північно-Східної Африки та Південної Азії.

Вважається, що саме тут уперше зародились наукові знання, досягли відносно високого розвитку землеробство, архітектура, різні види мистецтва. Знову ж саме Стародавній Схід визнається прабатьківщиною писемності, яка вже пізніше в трансформованому та видозміненому вигляді поширилася поміж іншими народами Африки й Євразії. Якщо ж виходити з останніх досліджень кам’яномогильних ієрогліфів і рисунків, проведених Кифішиним, то можна припустити, що прабатьківщиною майбутніх великих цивілізацій були не Месопотамія, не долина Нілу, не Середземномор’я, а територія, яку займає тепер Південно-Східна Україна, тобто Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Херсонська області та Крим. У ту сиву давнину Кам’яна Могила була сховищем і поширювачем набутих знань людей епохи пізнього палеоліту, а потім мезоліту і неоліту. Відкриття й дешифрування знайденої тут протошумерської писемності (термін Кифішина) у прямому й переносному значенні змістили в просторі та в часі історію стародавнього світу. Що стосується віку писемності, то він збільшився зразу на три з половиною тисячоліття.

Довгорічні дослідження привели до відкриття більш ніж 500 гротів та печер, на стелях і стінах яких було знайдено декілька тисяч рідкісних наскельних зображень — своєрідної «кам'яної» бібліотеки. Хронологія цих зображень, на думку їх дослідників, охоплює великий історичний період — з XIV-XII тисячоліть до н.е. і до XII століття н.е. Кам’яномогильні малюнки наносилися на пісковик не фарбами, як, наприклад, у Франції, Іспанії або Північній Африці, а протирались або продряпувалися шматком гострого камінця, утворюючи своєрідні заглиблення, які інколи заповнювались чорною фарбою. Цей матеріал вимагав нетрадиційного підходу, всебічного аналізу і осмислення. Сумнівів не залишалося: перед А. Кифішиним було шумерське письмо, тільки більш архаїчне, ніж те, яке йому доводилось розшифровувати раніше. Перший напис, який він прочитав практично зразу, сповіщав: «Шара — цар країни і семи племен». Далі була складна, непересічна праця над розшифруванням обраних 61 гроту та 4-х сховищ, де збереглася унікальна бібліотека-архів — 130 написівпанно і 160 кам’яних табличок.

Менш як за рік (з 1994 р.) А. Кифішину вдалося зробити переклад та ідентифікувати з іншими відомими джерелами понад сорок написів. В основному вони носили релігійно-ритуальний характер. Було прочитано літопис, який зафіксував імена першої й другої династій протошумерських і шумерських царів. Відкривав довгий династичний ряд правитель на ім'я Думузі. Далі йшли Салькалямдук, Аіндугуд, Месломтаза, Ніндара…

Сьогодні існує тверде переконання, що 65 написів-панно належать до протошумерської і шумерської писемності VII-III тисячоліть до н.е. Ще стільки ж панно належать до мезоліту і пізнього палеоліту і датуються XII-VIII тисячоліттями до н.е. Один з таких написів в сучасній інтерпретації сповіщав: «На річці Нунбірду (річка Молочна) цариця Салькалямдук судом води правителя Маршага судила…». На думку перекладача, суд над Маршагом відбувався на Кам’яній Могилі в 2493 р. до н.е., що підтверджують і раніше прочитані ним шумерські документи. Цариця Салькалямдук — справжня історична особа, бабуся знаменитого засновника першої династії Ура, царя Месопотамії.

А.Кифішин стверджує: «Мною установлено, що архів Кам’яної Могили охоплює період з середини VII до середини III тисячоліть до н.е. Нижня дата чудово «засікається» архівами архаїчного Ура (2580−2504 рр. до н.е.) і Шурупака (2532−1083 рр. до н.е.) (мова йде про глиняні таблички, знайдені при розкопках цих давньошумерських міст). І в кам’яномогильних, і в шумерських написах фігурує цар Аіндугуд, цариця Салькалямдук, Маргаш, Месалім. Окремі написи з Кам’яної Могили, в тому числі дві - династії царів, були знайдені в Чатал Хююці (неолітичне поселення в Південній Туреччині). Вони датуються більш пізнім періодом, тому я відношу їх до копій, які зробили чаталхююцькі жерці, які побували на Кам’яній Могилі. Копії деяких кам’яномогильних написів є ще у Вербівці (розкопки поблизу м. Чигирина, Черкаська область). Є на Кам’яній Могилі згадки про бога вітру Енліле. Описані його діяння, страждання і смерть. В шумерській релігії цей бог вітру також є - про нього дійшли до наших днів дві поеми. На одному з кам’яномогильних панно я виявив палеолітичну карту річок України. На ній позначені Дніпро, Південний Буг, Дністер, Молочна. Подібна карта була знайдена в 1971 році при розкопках архаїчного Ура. Порівнюючи ці карти, я переконався в їх разючій подібності: збіг стародавніх назв річок і їх богів, тотемні позначення.

В результаті я дійшов висновку, що Кам’яна Могила була головним святилищем протошумерських племен, а потім і шумерських держав Дворіччя, збирачем і розповсюджувачем величезної кількості інформації, яка, безперечно, зіграла роль у розвитку й формуванні багатьох етносів. Кам’яна Могила була в той час своєрідною Меккою, куди з усіх кінців світу збиралися жерці, могутні правителі і прості смертні. Жерці переписували і звіряли тут тексти, здійснювали жертвопринесення, царі вершили суди або вимолювали багатство і могутність. Що стосується протошумерської мови, то вона, скоріш за все, була мовою касти жерців, тому її знали і розуміли тільки посвячені. Пізніше цю архаїчну мову й письмо привласнили шумери і користувалися нею ще протягом 500 років. До речі, в ході розшифрування я виявив, що кам’яномогильним мудрецям були відомі плуг, колісниця, плавка металів. Вся ця інформація протягом тисячоліть зберігалась у суворій таємниці. Жерці вважали, що цими винаходами можуть користуватися тільки боги, але аж ніяк не прості смертні" .

У своїх дослідженнях А.Г.Кифішин і ряд інших учених — В. Д. Даниленко, Б. Д. Михайлов, Л.І.Акимова — розглядають також питання перехрещення та взаємопроникнення культур різних народів і епох. Порівнюючи тексти шумерських епосів, старогрецьких міфів, Рігведи і Авести, Біблії, староруського (староукраїнського — прим. ред.) народного ритуального календаря з дешифрованими кам’яномогильними текстами, вона виявили дуже багато подібних сюжетів і тем. Учені переконані, що культура загадкової протошумерської цивілізації зробила величезний вплив на всі подальші культури, в тому числі і на слов’янську.

Очевидно, що набуті найдавнішою цивілізацією знання передавались не тільки прямим шляхом — із уст в уста або із рук в руки. До слов’янських народів писемність, релігія, наука прийшли скоріш за все ще й побічним шляхом — через Стародавню Грецію і Візантію. Проте це припущення потребує більш глибокого і різнобічного вивчення та осмислення. Однак, що безперечно, якраз Кам’яні Могили (Шу-Нун шумеро-аратських часів) стають сьогодні ключем до прочитання стародавніх «кам'яних книг» людства.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Кифішин А. Шумерські та протошумерські написи Кам’яної Могили. Український світ. — 1995 — #1−3 — с.9−10.

2. Кифішин А. Наддніпрянська Україна. Український світ. — 1996 — #4−6 — с.8−10.

3. Михайлов Б. Петрогліфи Кам’яної Могили. Пам’ять століть. — 1997 — #3 — с.68−74.

4. Шилов Ю. Таємнича пам’ятка найдавнішої писемності історії України. Український світ. — 1995. — #1−3. — с.8.

5. Яценко Б. Напис із Кам’яної Могили. Українське слово. — 1997 — 18 вересня.

6. Алехина В. Тайны «Каменных Могил». Заря Приазовья. — 1993 — 18 декабря.

7. Бадер О. Н. Древнейшие изображения на потолках гротов в Северном Приазовье. Материалы и исследования по археологии. — М., 1941 — с.132−148.

8. Даниленко В. М. Кам’яна Могила. К.: Наукова думка, 1986. — 150 с.

9. Даниленко В. Н. Геолит Украины: Главы древней истории Юго-Восточной Европы. К.: Наукова думка, 1969. — 259 с.

10. Замятнин С. Н. Очерки по палеолиту. М.-Л.: Изд-во АН СССР (Ленингр. отд-ние), 1961. — 176 с.

11. Кифішин А. Жерці з Чатал-Гуюк на Кам’яній Могилі 6200 р. до н.е. Український світ. — 1996. — #4−6. — с.6−7.

12. Кифішин А. Шумерські та протошумерські написи Кам’яної Могили. Український світ. — 1995. — #1−3. — с.9−10.

13. Кифишин А. Г. Геноструктура догреческого и древнегреческого мифа. Образ — смысл в античной культуре. — М., 1990. — с.9−63.

14. Крамер С. Н. История начинается в Шумере (Пер. с англ.). — М.: Наука, 1991. — 233 с.

15. Михайлов Б. Д. Исследования Каменной Могилы. Археологические открытия. — М., 1987. — с.364−376.