Природа — наша мати, треба її оберігати

СЦЕНАРІЙ ЕКОЛОГІЧНОГО РАНКУ

Тема: «Природа — наша мати, треба її оберігати».

Мета: виховувати любов до рідної природи, рідної сторони, показати учням, що вижити сьогодні - зна­чить:

• не загубити себе своєю діяльністю;

• не отруїти водойми;

• не закопати самих себе сміттям.

О земле рідна! Боляче душі.

За ту збіднілу фауну і флору,.

І сором за душевних тих сліпців, Що нівечать безцінну твою вроду.

Сліпців, котрі не втямили азів, Що справжнє щастя — в килимах із квітів, У сріблі рос, у золоті хлібів, У кришталях оцих джерелець світлих.

1-й ведучий Все, що буде, було і є на землі,.

І сто тисяч разів уже бачене й чуте, Сірі вузлики ранку — твої солов'ї ;

Все це тільки одне нерозгадане чудо.

Знаю склад біосфери, структуру кислот:

Все, що є у природі, сприймаю як даність.

Я — людина XX віку і от зачудована Бачу — мине первозданність.

2-й ведучий Зачудована ти? Подивись навкруги.

Де ж ота первозданність природи?

Під кислотним дощем почорніли луги.

І в гріхах помирають народи.

Я не буду тобі про весь світ говорить, Про село розкажу, не чуже село, наше!

Бо за долю його в мене серце болить.

А воно не кричить і нічого не каже.

Ведучі виходять.

На сцені з’являються дві бабусі.

1-а бабуся Люди милі, де ж та річка, Що судна ходили?

Де ж та рибка подівалась, Чи переловили?

Де поділись зелен-сади?

Чом не зацвітають, Чом яблуні там не родять, А лиш помирають?

2-а бабуся, А баштани які були!

Отакенні дині!

А городини якої!

Нема того нині.

Чи то сонце так не світить, Чи мороз лютує?

І ми, мабуть, і природа з нами деградує.

Бабусі виходять.

На сцені з’являються два куми.

1-й кум Здоров, куме! Як врожай?

Пшениця вродила?

2-й кум Що ти, куме, вже забули Ми про теє диво!

Осот родить та свиріпа, Між ними пшениця.

Є волошки, є ромашки Та інша пашниця.

Земля наша хвора дуже,.

їй без допомоги Дуже важко хліб родити.

Та ще ж ті дороги…

Як та митниця з’явилась, По полях усюди Мчать машини на Росію, Багатіють люди.

Цілі траси міжнародні.

Полями лягають.

Душать землю, топчуть душу, Сорому не мають.

1-й кум Треба ж, куме, перед полем Поставить табличку:

«Заміновано! Не можна підходити близько!».

Забігає захекана баба,.

з автобуса йде додому.

Її зустрічає дід.

Баба

Здоровенькі будьте, люди!

Оце з Сум я їду.

Скільки ж всього надивилась!..

Розкажу вже діду.

Ох, культура, скрізь удобства.

Що то город, люди.

Не Безлюдівка. Що балакать!

Тут того не буде.

Дід

Що верзеш ти? Не Безлюдівка…

В чому ж є різниця?

Кафе своє ми маємо,.

Є у нас крамниця.

А в котеджах, на горі,.

Суцільна цивілізація:

Вода в хаті, у дворі,.

І є каналізація.

І тече усе ото По ярочку в річку, Терпить погань всю в собі.

Річкова водичка.

Баба

Що ти, діду! Там машина Сміття забирає.

А у нас перед хатами дехто викидає.

Банки, склянки та ганчір'я літає усюди.

Ні, старий, мабуть, порядку тут таки не буде.

Пісня «Вода у нас забруднена…»,.

Мелодія «Земля в ілюмінаторі».

Вода у нас забруднена, (2 рази) Повітря чистого давно нема.

І тужим за загубленим, (2рази) За всім тим, що природа нам дала.

Приспів:

І сниться нам не «Фанта» й «Кока-кола»,.

Від них на нас усіх чека біда.

А сниться нам земля в цвіту довкола,.

І чистая джерельная вода.

1-й учень Губим землю, топчим квіти, Дерева ламаєм, Що нам скажуть наші діти?

Чи душу ми маєм?

2-й учень Чи зґвалтована природа Нам гріхи відпустить?

Чи помститься нам за кривду ;

Горя й зла напустить?

3-й учень Там — Чорнобиль, тут — Курчатов.

Все — автоматизація.

І гуляє по Вкраїні чорна радіація.

4-й учень Повзуть смертю по країні віруси й мікроби, Йдуть холера, дифтерія та інші хвороби.

5-й учень Забирають людей в морок, і природа плаче, Бо вона ще має віру, мов люди побачать.

6-й учень Що людина і природа — то одне єдине,.

І годує нас природа, як матінка сина.

7-й учень Як же можна свою матір нищити, карати?

Нам же тільки з нею жити, разом і вмирати.

8-й учень Схаменіться, люди добрі, захистіть природу!

Як не буде лісу й річки, не буде й народу!

9-й учень Що ти скажеш тепер? Де ж отой первоцвіт?

Обірвали його, затоптали.

А колись же було, не пройшло й сотні літ, Як усе тут росло й розквітало.

Ведучий

Сонечка, ясніш світи, вище, Хмаронько, лети.

Скинув Ліс лабети сну ;

Повернуло на весну.

Землю промінь зігріва, Тане сніг, Струмок співа.

І краси чудові діти Зір наш бавлять дивні квіти.

А ось проліски, дивися, Поміж снігу розбрелися.

Вже їм холод не страшний,.

Ні хуга, ні вітровій. їх уже не налякати —

Вже спішить Весна крилата.

На сцену виходить Купець із кошиком.

Купець

Ну, а це що за пригода?

Серед лісу, серед льоду.

Лютий ще не встиг піти ;

А вони взялись цвісти.

Квітів я нарву в пакети, Дома пороблю букети, Віднесу їх на базар ;

В Свято жінки це товар.

Принесуть ці квіточки Грошенят мені таки.

Ой, розумний я купець, Ой, хлопчина-молодець.

Ану, квіточко маленька, Йди мені до рук швиденько!

Не вагайся, йди хутчій У пакет великий мій.

Поки Купець підкрадається до квітів, з-за куліс виходить Богиня Весни. Вона стоїть.

і дивиться на Купця, а при останніх його словах підбігає до нього й зупиняє.

Богиня Весни.

Постривай лишень, чекай!

Жодну квітку не чіпай!

Як посмів, тебе питаю, Рвати цвіт, що розквітає?

Не для тебе тут у лісі.

Квітнуть проліски взялися.

Та яке ж ти право маєш, Що красу таку зриваєш?

Фея я, Весни Богиня, Покараю за провину.

Щоб надалі ти не смів Нищити красу лісів.

Купець

Ти прости мене, Богине, Я віднині неупинно Берегтиму пильно ліс, Щоб він квітами заріс.

І допоки жити буду, Берегтиму квіти всюди.

Ти, Богине, вір мені,.

Слово витримаю всі дні.

Богиня Весни

Зрозумів мене ти, хлопче, Нагороду дати хочу ;

Дам тобі на всі часи Квітку дивної краси.

Дивину цю молоду У небесному саду Я сама-одна зростила.

У бутоні - дивна сила:

Зможеш цей бутон розкрити ;

Повік тобі щасливим жити.

Богиня дає Купцю квітку з щільно стулени­ми.

пелюстками. Богиня виходить, за нею ;

задумливий Купець. Сцена міняється.

Купець сидить за столом з квіткою в руці.

Купець

Дні йдуть, і тижні йдуть, Вже й хуги не метуть, Вже ось і весна минає,.

А цей квіт не розквітає…

Як же бути? Що робити?

Ні, не можу цвіт розкрити.

У двері стукають.

Купець піднімає голову, входить Воїн.

Воїн

Врешті-решт. Знайшов його я ;

Райський цвіт — себе загою.

Гей, Купець, купую я Диво це. Біда твоя ;

Не розкрив пелюстки ці ;

Мало сили у руці.

Я ж велику силу маю, Я цю квітку подолаю.

О, мені він розквітне, На тобі грошей за т. е.

Воїн кидає на Стіл торбину з дрібними гро­шима.

Бере квітку й намагається розкрити бутон,.

але нічого не виходить.

Ах ти ж впертий і нікчемний, Та не здамся я даремно!

Всі коритися повинні ;

Я тебе розкрию нині!

Поки Воїн мучиться з квіткою, тихо входить Чернець і наближається.

до Купця.

Чернець

Чув я про твою пригоду:

Ти отримав нагороду.

Тільки Фея, та Богиня, Підманула тебе нині.

Квітку щастя дарувала, А секрет не відкривала.

Я один лиш засіб знаю, Що бутон цей відкриває.

Зараз в холод його швидко, Навіть лід візьмем для вжитку Хай зовсім холодний стане.

А за тим його дістанем ;

І на сонечко швиденько.

Хай погріється гарненько.

Промінець розтопить сон ;

І розкриється бутон.

За цими словами Чернець забирає у Воїна.

квітку і вони виходять. Через хвилину вер­таються з квіткою. Бутон не розкривається.

Чернець

Пелюстки, мов з льоду, в нього.

Ну, бутончику нічого, Зараз сонечко погріє ;

Розкривайся, квітко-мріє.

Кладуть квітку на стіл, але вона не.

розкри­вається. Входить Чаклун.

Чаклун

Отакі тут мудреці,.

Нерозумні молодці.

Ні морозом і ні сонцем Не відкриємо бутон цей.

Лиш одне тут допоможе ;

Це чаклунство тільки зможе.

Треба давній засіб знать, Та іще секрет заклять.

Бере квітку і виходить з нею на перед.

Шарлі-барлі, трум-батон,;

Розкривається бутон.

Трам-тарам, карам-барастя ;

З нього вилітає щастя.

Гира-вира, ман-мані ;

І дістанеться мені.

Що таке оце? Чому?

Що потрібно ще йому?

Скільки книг я перерив, А бутона не розкрив.

Цій Богині ми, напевне, Всі повірили даремно.

У бутоні впертім цім Щастя і нема зовсім.

Кидає квітку. Виходить.

В цей час забігають діти. Хлопчик піднімає.

квітку. Показує товаришам.

Хлопчик

Подивіться, друзі любі,.

Кинув хтось її на згубу!

Це ж наш гість із далини,.

Із чужої сторони.

Знаю я, що любить квітка:

Як сміються й грають дітки.

Тож порадуємось знову ;

Квітку дивну в дружне коло.

Дівчатка-проліски виконують танок.

Частівки

1. Тече річенька невеличка,.

З хімікатами в ній вода.

Є і фарбонька, й рештки бітуму,.

Зверху рясонька — їсти нікому.

2. Кароокій Лілії.

Носить білі лілії,.

А ще квіти сизі,.

Що в Червоній книзі.

3. На узліссі ні травинки,.

Вже бур’ян давно не родить,.

Бо справляли іменини.

Тут губителі природи.

4. Із забрудненої річки.

Рибака позвав в’юнець:

Ти злови мене скоріше,.

Бо вже тут мені кінець.

Виходять хлопчик й дівчинка.

Хлопчик

Подивіться, от так справи:

Силові даремні вправи, Його хитрість не розкрила,.

І чаклунська чорна сила.

Що не можуть сили зла ;

Сміх дитячій подолать, Весело і гарно в нім.

І розкрили диво-квітку Сміхом і піснями дітки.

Не страшні тепер напасті ;

Ось воно між нами щастя!

Дівчинка

Дякуємо всі Богині.

Та не рвімо квітів нині.

Подивімося в саду Квітів вроду молоду.

Різні: білі і бузкові ;

Кожної весни нам знову Всю красу свою являють ;

Це ж нас Бог благословляє.

Краще будем розглядати Кожну квітку, ніби свято.

Будем різні їх вивчати, Щоб Природа, наша мати, Нам розкрила тайни всі.

В щедрій, лагідній красі.

1-й учень Я читав про це. Ліс буяв і сади.

І звірини довкола доволі.

Річка Уди була повна: повна води.

І жита колосились у полі.

2-й учень Я вірю в те, що схаменемося ми.

І будем жити за її законом.

Коли ми справді є дітьми Тієї, що з дитятком на іконах.

3-й учень Любити землю завжди будем ми, Один одного поважати будем.

Я вірю: станем справжніми людьми.

Про заздрість, зраду і брехню забудем.

4-й учень Я вірю в те, що церква в нас в селі.

Для нас відкриє двері знову.

Я хочу, щоб співали солов'ї.

І всі згадали материнську мову.

5-й учень Я вірю в те, що кожен з нас усіх Посадить сад, чи дерево, чи квіти.

І у Безлюдівці буде щастя й сміх,.

І завжди тут здорові будуть діти.

6-й учень, А для птахів ми зробили житло, Щоб з вирію в Безлюдівку вертали.

Чекатиме завжди на них село, Бо для людей завжди птахи співали.

7-й учень Я вірю в те, що Бог простить нас знов, Що захистить Природа — рідна мати.

Що буде мир, і щастя, і любов,.

І сонце буде білий світ ласкати.

Я бачу Землю!!! То оця зоря.

І є моя праматінка Земля!

8-й учень Прости нас, Земле, Нас — людей століття, Яке надбало стільки лиходій, Що вистачить на кілька поколінь.

Унаслідок людської перемоги над Усім живим, що просить допомоги.

Прости нам, Земле, спалені ліси…

Прости ґрунти збіднілі й неродючі,.

І атом той, що вирвався на волю, Перевернув людську нелегку долю.

9-й учень Прости нас, Земле, все-таки прости, Бо голова всьому живому — ти.

Можливо, розум людства не засне,.

І він проснеться, і тебе спасе!

Пісня «В селах, де кружля сірчистий газ».

Мелодія «Ми бажаємо щастя вам».

В селах, де кружля сірчистий газ, Де феноли часто душать нас, Де хорошу воду вже ждемо вічність ми Дуже треба кожному із нас, Дуже треба кожному Берегти красу її.

Приспів:

Ми бажаєм вам завжди Чистого повітря і води,.

І сонця промені.

Хай завжди йдуть сюди.

Ми бажаєм щастя вам,.

І воно повинно прийти, Тож рук ви докладіть.

І природу збережіть.

Тож рук ви докладіть.

І природу збережіть!