Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор

Проблема підготовки компетентних фахівців у педагогічних ВНЗ України є предметом дослідження багатьох вітчизняних науковців. Так, більшість дослідників (Р. Горбатюк, В. Клочко, Л. Морська, О. Овчарук, Л. Романишина) зосереджують увагу на інформаційно-комунікаційних технологіях, на формуванні інформаційної культури (О. Значенко), наголошують на специфіці використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі (М. Жалдак). Провідні ідеї впровадження інформаційно-комунікаційних технологій розкрито в працях А. Гуржія, Р. Гуревича, Г. Козлакової, Н. Морзе, Н. Ничкало, О. Спіріна та ін. Проте, проблема формування інформаційнокомунікаційних компетенцій майбутніх педагогічних фахівців є мало висвітленою і стає все більш актуальною та вимагає вдосконалення в процесі її реалізації.

Метою статті є обґрунтування структурних елементів системи формування інформаційно-комунікаційної компетенції майбутніх педагогічних фахівців.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Стаття є спробою акцентувати увагу на важливості формування системи інформаційнокомунікаційної компетенції в майбутніх педагогічних фахівців як чинника цілісного розвитку їх особистості. Світова практика підтверджує можливість вдосконалення системи освіти на основі широкого впровадження методів і засобів сучасних інноваційних технологій. У такому випадку організація навчального процесу дозволяє на більш високому рівні вирішувати завдання розвивального навчання.

Враховуючи сказане акцентуємо увагу на таких суперечностях: між постійно зростаючими вимогами суспільства до компетентності майбутніх педагогів і традиційними підходами до їх професійної підготовки; між потребою в підготовці фахівця, який володіє професійними компетенціями, і невпорядкованим включенням компонентів інформаційно-комунікаційної компетенції в її зміст.

Ці суперечності зумовлюють актуальність проблеми формування системи інформаційно-комунікаційної компетенції як частини професійної компетентності, що розглядається в контексті підготовки педагогічних фахівців.

Досліджувана проблема вимагає визначення чітких теоретикометодологічних підходів для побудови системи інформаційно-комунікаційної компетенції, яка адекватна до завдань професійної підготовки педагогічних фахівців у ВНЗ України, визначення структурно-функціональних компонентів, чинників, які впливають на її реалізацію.

Основними цілями побудови системи формування інформаційнокомунікаційної компетенції у студентів є розвиток професійно важливих якостей особистості, умінь і навичок, набуття фахових знань тощо.

Основними завданнями побудови системи є формування інформаційнокомунікаційної компетенції у майбутніх педагогів, яка пов’язана з розвитком культури професійного мислення; формування базового рівня педагогічних знань, необхідних для орієнтації і соціальної адаптації майбутніх фахівців в умовах динамічних змін, що відбуваються в українському суспільстві, а також для професійної орієнтації випускників; оволодіння практичними навичками для ухвалення відповідальних рішень; формування здібностей до саморозвитку, самоосвіти, виховання у майбутніх педагогів ініціативи і активності, самостійності в прийнятті рішень [1, с. 64].

Основу побудови системи формування інформаційно-комунікаційної компетенції складає сукупність принципів, як вихідних положень будь-якої теорії. В процесі узагальнення теоретичного та емпіричного матеріалу, отриманого в ході дослідження, сформульовано принципи, на яких заснована система формування інформаційно-комунікаційної компетенції у майбутніх педагогів. Охарактеризуємо ці принципи.

Професійної спрямованості системи передбачає її орієнтацію на професійний розвиток і саморозвиток особистості, реалізацію особистісного потенціалу, ініціативи й активності, самостійності в прийнятті рішень, творчій самореалізації.

Цілісності відображає взаємозв'язок структурних (мета, зміст, організаційні форми і методи навчання) і функціональних (ціннісномотиваційних, когнітивних та діяльнісно-креативних) компонентів системи формування інформаційно-комунікаційної компетенції студентів, інтеграцію цілей, змісту, організаційних форм і методів професійної підготовки, взаємозв'язок і взаємодію теоретичної та практичної підготовки.

Динамічності системи передбачає її розвиток та адаптацію до соціальноекономічної ситуації, а також сприяє стабільності в період становлення, розвитку і вдосконалення.

Системності спрямований на формування інформаційно-комунікаційної компетенції майбутніх педагогів. У процесі реалізації даного принципу забезпечується інтенсивна подача матеріалу, активна позиція і високий ступінь самостійності студентів, постійний зворотний зв’язок, ретельність і алгоритмізація дій.

Запропонована система формування інформаційно-комунікаційної компетенції передбачає низку структурних компонентів, а саме: соціальне замовлення на підготовку педагогічних фахівців, адаптованих до соціальноекономічних потреб; мету, яка спрямована на формування і розвиток у студентів інформаційно-комунікаційної компетенції; зміст, в структуру якого входять педагогічні основи професійної підготовки майбутніх педагогів, яка передбачає інформаційну підготовку. Інформаційна підготовка спрямована на проектування, розробку і впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчальний процес; рівні сформованості інформаційнокомунікаційної компетенції майбутніх педагогів; кінцевий результат: ефективність функціонування системи формування інформаційнокомунікаційної компетенції.

Доцільність системи визначається прагненням до досягнення певного результату, його «передбачення». Тому мета системи формування інформаційно-комунікаційної компетенції виступає одним із системоутворювальних чинників [2].

Системний підхід, застосований для побудови системи формування інформаційно-комунікаційної компетенції, дозволив розглянути не тільки її структурні компоненти, але й охарактеризувати функціональні зв’язки та відносини, зокрема: мотиваційно-ціннісний компонент — передбачає позитивне відношення до роботи з сучасними освітніми технологіями і направлений на професійно мотивоване застосування цих технологій для вирішення професійних завдань, як у процесі навчання, так і в майбутній професійній діяльності; змістовно-інформаційний компонент — представлений системою знань для застосування ІКТ у професійній діяльності майбутніх педагогів; процесуально-діяльнісний компонент — передбачає аналіз та узагальнення інформації і представлення результатів, а також уміння використовувати освітні технології в професійній діяльності; особистісний компонент — формує професійні здібності майбутніх педагогів, які сприяють вирішенню творчих завдань і самовдосконаленню.

Розглянуті функціональні компоненти системи формування інформаційно-комунікаційної компетенції у студентів педагогічного університету, тісно і органічно взаємозв'язані. Цілісність, динамічність, ефективне функціонування і розвиток розробленої системи формування інформаційно-комунікаційної компетенції досягається взаємозв'язком і взаємодією її структурних та функціональних компонентів. Таким чином, формування інформаційно-комунікаційної компетенції у студентів педагогічного університету, може успішно здійснюватися в рамках спеціально розробленої системи, що складається із взаємозв'язаних структурних і функціональних компонентів.

Крім того, система формування інформаційно-комунікаційної компетенції у студентів включає структурні (цілі, зміст, форми, методи, засоби навчання) і функціональні (ціннісно-мотиваційний, когнітивний і діяльніснокреативний) блоки.

Важливою складовою професійної компетенції майбутніх педагогів є інформаційно-комунікаційна компетенція, яка поєднує інформаційнотехнологічні та інформаційно-технічні компоненти: володіння конкретними навичками з використання технічних пристроїв (комп'ютерів, комп’ютерних мереж тощо); уміння одержувати інформацію з різних джерел (як з періодичного друку, так і з електронних комунікацій), представляти її в зрозумілому вигляді і ефективно використовувати; володіння основами аналітичної переробки інформації; знання особливостей інформаційних потоків у предметній області; уміння представити інформацію в мережі Internet; уміння організувати індивідуальну та самостійну роботу студентів за допомогою Інтернет-технологій; навички використання ІКТ з конкретного предмета, з урахуванням його специфіки.

На підставі викладеного вище визначено інформаційно-комунікаційну компетенцію майбутнього педагога. Під нею розуміємо особливий тип організації науково-спеціальних знань, що дозволяють правильно оцінювати ситуацію і, використовуючи нові ІКТ, ухвалювати ефективні рішення в своїй професійно-педагогічній діяльності, специфіка якої полягає у значному обсязі наглядності, і необхідності розвитку образного, технічного і креативного мислення.

Ефективність формування інформаційно-комунікаційної компетенції майбутніх педагогів забезпечується за таких дидактичних умов: диференційований підхід до підготовки майбутніх педагогів; систематична і цілеспрямована орієнтація студентів на внутрішньо мотивоване оволодіння системою знань, умінь і навичок застосування ІКТ у професійній діяльності.

Вибір форм і методів підготовки майбутніх педагогів повинен опиратися на педагогічні теорії навчання, створювати умови для отримання фундаментальних, спеціально-професійних знань, забезпечувати застосування інтеграційного і особистісно-орієнтованого підходів, здійснювати ефективний контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів.

Визначення рівнів інформаційно-комунікаційної компетенції ґрунтується на аналізі поетапного розвитку — від знань розрізнених елементів до творчого оволодіння сучасними інноваційними технологіями в системі професійної діяльності. Розвиток інформаційно-комунікаційної компетенції представимо в такій послідовності: ознайомлення ^ обізнаність ^ оволодіння елементарною компетенцією ^ оволодіння системною компетенцією. Між знаннями, уміннями і навичками існує тісний взаємозв'язок. Це призводить до підвищення рівня знань в області нових ІКТ і веде до розширення відповідних компетенцій. Крім цього, робота над формуванням необхідних умінь вимагає розширення кола професійних знань фахівця, які впливають на формування інформаційних навичок.