Ігрова діяльність в дитячих оздоровчих таборах

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

Курсова робота

Ігрова діяльність в дитячих оздоровчих таборах студентки 4 курсу групи 42 ПО (а) Макельської Вікторії Ігорівни

Керівник: Мушинська Людмила Степанівна Біла Церква — 2014

ВСТУП

Організація літнього відпочинку дітей в дитячих оздоровчих таборах неможлива без використання ігрової діяльності.

ООН проголосила гру універсальним і невід'ємним правом дитини. Гра єдина діяльність дитини, яка існувала в усі часи й у всіх народів. [19, c.229]

Гра — шлях до пізнання дитиною своїх потенційних можливостей, здібностей. Саме тому дитячі ігри є важливим засобом виховання. [19, c.239]

Актуальність теми полягає в тому, що для кожної дитини ігрова діяльність як основний і найбільш доступний вид діяльності та як важливий засіб духовного та фізичного виховання завжди займала і займає значне місце в процесі організації літнього відпочинку дітей в дитячих оздоровчих таборах.

Л.С. Виготський зазначав, що у дитячому віці гра й праця утворюють два основні русла, якими протікає діяльність. Він бачив у грі невичерпне джерело розвитку особистості, «зону найближчого розвитку». Великий російський педагог К. Д. Ушинський писав: «У грі дитя живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя, в яке він не міг ще увійти по складності його явищ і інтересів. У дійсному житті, дитя не більше як, істота, що не має ще ніякої самостійності, сліпо і безтурботно захоплюється плином життя; в грі ж із дитя, вже зріє людина, пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж створіннями «.

З особливою силою виявляється та розвивається дитяча самодіяльність в іграх. Ігровий елемент пронизує все табірне життя. Найбільший інтерес, на думку В. О. Сухомлинського, викликає у дітей гра, яка потребує сміливості, сили, рішучості та кмітливості. В таких іграх діти з великим задоволенням виконують ролі сміливих, відважних людей — мандрівників, військових, тощо. Самодіяльність школярів в таборі розвивається не на словах, а на ділі, вважав Василь Олександрович, коли вони роблять все самостійно, коли їм надається можливість проявити свої сили в серйозних, значущих справах.

Досить актуальною для сьогодення є думка вченого про те, що часто вихователі, вожаті в таборах оточують дітей дріб'язковою опікою і знищують будь-який прояв самодіяльності. Дитячу ініціативу, творчий задум такі педагоги називають хуліганством. Ситуацію, коли дітям в таборі більше забороняється, ніж дозволяється, коли вся діяльність вихователів та вожатих направлена на те, щоб не допустити порушень можливих заборон — такий відпочинок не можна назвати повноцінним і цікавим.

Викладене вище зумовлює вибір теми дослідження.

Об'єктом дослідження курсової роботи є ігрова діяльність в дитячих оздоровчих таборах. Предмет дослідження — педагогічні умови організації ігрової діяльності дітей в дитячих таборах Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов реалізації ігрової діяльності дітей в дитячих оздоровчих таборах та розкрити можливості удосконалення розвитку особистості молодшого школяра в грі.

Об'єкт, предмет та мета дослідження обумовили такі завдання:

1. Вивчити наукову, науково-методичну і спеціальну літературу з цієї проблеми.

2. Дати характеристику стану використання ігрової діяльності у дитячому оздоровчому таборі «Дружба».

3. Виявити значимість ігрової діяльності для розвитку дітей.

Методи дослідження:

— теоретичні: аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури з обраної проблеми, індукція та дедукція, систематизація, узагальнення.

— емпіричні: педагогічне спостереження; письмове опитування: анкетування; педагогічний експеримент, узагальнення незалежних характеристик, аналіз документів і продуктів діяльності, узагальнення передового педагогічного досвіду.

РОЗДІЛ І. ЗНАЧЕННЯ ТА МІСЦЕ ІГОР У ВИХОВНІЙ РОБОТІ ДИТЯЧОГО ОЗДОРОВЧОГО ТАБОРУ

1.1 Поняття, суть і особливості гри Гра — важлива сфера життєдіяльності дитини, світ її практичної діяльності, форма реалізації її активності, дивний феномен нашого існування. С. А. Шмаков писав: «Гра — це вивірений століттями, народним досвідом, соціально-культурними нормами суспільства фактор соціалізації особистості». С.208

Гра це діяльність, вона є вираженням певного відношення особистості до навколишньої дійсності. Гра людини — породження діяльності, з якої людина перетворює дійсність і змінює світ. Суть дитячої гри — у спроможності, відображаючи, перетворювати дійсність. У грі вперше формується і виявляється потреба дитини впливати поширювати на світ у цьому основне, центральне і саме загальне значення гри.

Ігрова діяльність — це особлива сфера людської активності, в якій особистість не має на меті нічого, крім отримання задоволення від прояву фізичних та духовних сил. Ігрова діяльність є свого роду дитячим моделюванням соціальних відносин. [19, c. 209]

Значення гри у тому, що у її процесі виробляються і вдосконалюються різні здібності, зокрема здатність психічної регуляції своєї діяльності. Тренувальний характер ігрової діяльності безсумнівний. Відчуття задоволення, викликаного нею, — основний її стимулятор.

По суті, те, що людина неспроможна не пройти стадію дитинства, пояснюють і значення гри акторів-професіоналів у її розвитку. Невипадково гра, за словами Л. З. Виготського, є «провідною лінією розвитку в молодшому шкільному віці». Думки психологів сходяться, що гра — провідна діяльність дитини і основа усього подальшого її розвитку, оскільки саме у грі спочатку дитина знаходить досвід життя у суспільстві та розвиває всі ті фізичні і духовні сили та здібності, що їй необхідні. Гра — громадське явище, самостійний вид діяльності, властивий людині. Ігри є скарбницею людської культури. Вони відображають всі сфери матеріальної та духовної творчості людей.

Дитяча гра — і є модель гри. Тут і сутність виражена найбільше. Гра не з’являється разом із народженням дитини. Початки ігрової діяльності з’являються тоді, коли дитина, не без впливу дорослих, перебирає ту чи іншу роль, коли той предмет постає як позначення іншого предмета чи істоти.

Гра сприяє формуванню фізичних і духовних здібностей зростаючої дитини, її пізнавальної діяльності, уяви, волі, владарювання собою. Гра — це школа спілкування. Дитина вчиться у грі своєму «я», але у грі, опановуючи роль, навчається розуміти іншого, укладати її становище, що надзвичайно важливо задля життя у суспільстві. Тому гра — дійовий спосіб морального виховання. Гра — модель життя, й тут дитина не лише знайомиться з різними професіями, але навчається цінувати працю й вперше відчуває гордість бути трудівником, ще працюючи. І разом із всього цього випливає, що, гра, завдяки тому задоволенню, яке вона нам приносить — це відпочинок, розрядка психічної напруженості. Важливо відзначити, всі ці функціональні значення гри виступають разом, дано у комплексі, пронизуючи одне одного й посилюючи одне через інше. Слово «гра», «грати» надзвичайно багатозначні. Слово «гра» вживається у значенні розваги, а в переносному значенні Е. А. Поправский [5,c.15] каже, що правове поняття про «гру» взагалі має деяку різницю в різних народів Перша особливість гри, у тому, що її мотиви полягають у різноманітних переживаннях. Гра, як і будь-яка неігрова людська діяльність, мотивується ставленням до значимих для індивіда цілях. У грі відбуваються лише дії, цілі яких значимі для індивіда з їхнього власного внутрішнього змісту. У цьому основна особливість ігрової роботи і її основне зачарування.

Друга — характерна — особливість гри у тому, що ігрова дія реалізує різноманітні мотиви людської діяльності, якими була пов’язана, у виконанні що випливають із них цілей коштами чи способами дії, якими такі дії здійснюються у неігровому практичному плані.

Гра є діяльністю, у якій дозволяється протиріччя між швидким зростанням потреб і запитів дитини, визначаючої мотивації своєї діяльності, і обмеженістю її оперативних можливостей. Гра — спосіб втілення потреб і запитів дитини на межах її можливостей. Наступна, зовні найбільш привертаючи до себе увагу відмінна риса гри, насправді похідна від вищевказаних внутрішніх особливостей ігрової діяльності, — можливість, що є для дитини і необхідністю, заміщати не більше, ніж визначені за змістом гри, предмети, функціонуючі у відповідній ігровій практичній дії або іншими, здатними для виконання ігрової дії (палиця — кінь, стілець — автомобіль тощо). Здатність до творчого перетворення дійсності вперше формується в грі. У цій здібності полягає основне значення гри.

гра школяр рухливий особистість

1.2 Види ігор та їх характеристика Спроби класифікувати ігри робили багато відомих педагогів, але найкращий системний підхід до класифікації ігор зроблені Є.І. Добринською та Е. В. Соколовим.

Звідси і назва ігор: пізнавальні, інтелектуальні, будівельні, музичні, художні, спортивні; гра-праця, гра-спілкування, гра-драматизація. Ці автори розрізняють ігри за їх основною спрямованістю. [19, c. 248]

Зазвичай розрізняють два основні типи ігор:

1) ігри з фіксованими, відкритими правилами;

2) ігри з прихованими правилами.

Прикладом ігор першого типу є більшість дидактичних, пізнавальних та рухливих ігор, сюди також належать розвивальні інтелектуальні, музичні ігри, ігри-забави, атракціони. До другого типу належать сюжетно-рольові ігри. Правила в них існують приховано. Вони — у нормах поведінки відтворюваних героїв: лікар сам собі не ставить градусник, пасажир не літає у кабіні льотчика. Розглянемо у загальних рисах характерні особливості типів ігор:

1. Рухливі ігри — найважливіший засіб фізичного виховання дітей дошкільного та особливо шкільного віку. Вони завжди вимагають від тих, хто грає, активних рухливих дій, що спрямовані на досягнення умовної мети, що зазначена в правилах. Величезне значення мають рухливі ігри в моральному вихованні. Вони розвивають почуття товариської солідарності, взаємодопомоги, відповідальності за дії друга.

2. Сюжетно-рольові ігри (іноді їх називають сюжетними) займають особливе місце в моральному вихованні дитини. Вони мають здебільшого колективний характер, тому що відбивають відносини у суспільстві. Поділяють їх на рольові, режисерські, ігри-драматизації

3. Дидактичні ігри розрізняються за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю дітей, ігровими діями та правилами, організацією та взаємовідносинами дітей, за роллю викладача.

Перераховані ознаки притаманні всім іграм, але в одних більш чітко виступають одні, а в іншихінші.

У цій класифікації можна виокремити наступні типи ігор:

* ігри щодо сенсорного виховання;

* словесні ігри;

* ігри щодо ознайомлення з природою;

Іноді ігри співвідносяться із матеріалом:

* ігри з дидактичними іграшками;

* словесні ігри; .

* псевдосюжетні ігри.

Умовно можна виділити декілька типів дидактичних ігор, що згруповані за видом діяльності учнів:

* ігри-мандрівки;

* ігри-доручення;

* ігри-загадки;

* ігри-бесіди (ігри-діалоги).

Будь-яка класифікація передбачає пошук форм, які є синтезом різних ігор дітей. Багатоманітність видів, типів, форм ігор неминуча, юо неминучим є різноманітність нашого життя, яке ці ігри відображають.

В дитячому таборі виділяють п’ять видів ігор:

1) Ігри в автобусі. Багато вожатих думають, що під час поїздки в автобусі в табір, можна розслабитися і відпочити перед заїздом в сам табір, де, на їх думку, і почнеться робота. Насправді ж це не так. Робота почалася з того моменту, коли ви побачили дітей, а діти — вас. Як тільки автобус рушив і зник за поворотом, дитина залишається без мами і тата і її чекає невідомість. Для дітей, які ніколи не виїжджали з дому, ця поїздка може виявитися болісно довгою, а деякі, що молодші, можуть захотіти додому. Тому завдання для вожатого — відволікти від сумних думок дитини, підняти настрій і дати дитині відчути себе впевнено і комфортно. (ДодатокА)

2) Ігри на знайомство. Часто багато дітей в перші дні перебування в таборі відчувають себе незатишно, їм все не знайоме і дуже хочеться додому, до рідних і друзів. Від цього хлопці занадто скуті, мало не бояться один одного, а прохання розповісти про себе сприймається як щось неможливе. Щоб чекати, поки всі перезнайомляться самі і подружаться, просто немає часу, адже в насичених подіями днями робити щось разом потрібно вже з першого дня. Краще ж, коли діти називають один одного по імені. Та й для вожатого дуже важливо з перших хвилин запам’ятати всіх дітей по іменах і отримати перше уявлення про дитину Найкраще знайомитися в процесі гри. Потрібні ігри, які допоможуть у перші дні зняти «скутість», і дізнатися один одного. Мають бути ігри на запам’ятовування імен, і на виявлення інтересів дітей, і на виявлення лідерів, як ділових, так і емоційних. Це необхідно для того, щоб вожатий міг у своїй подальшій діяльності спиратися на них. З одного боку, це полегшить роботу вожатого, а з іншого, дасть можливість дитині реалізувати свої лідерські здібності.

3) Ігри на взаємодію і згуртування колективу.

Одного знайомства недостатньо. У перші дні загін — це всього лише група дітей, і вожатий повинен зробити так, щоб ця група стала згуртованим колективом, здатним до подальшої спільної діяльності в таборі. Почасти, в цьому допоможуть дані ігри, які передбачають взаємодію дітей один з одним. Сюди варто додати тактильні ігри, які передбачають тілесний контакт, необхідний для зняття емоційного та фізичного напруження, встановлення доброзичливих взаємин і подолання сорому.

Такі ігри можна використовувати протягом всієї зміни. Під час організаційного періоду ці ігри дозволять згуртувати дітей, а в кінці зміни вони ж допоможуть визначити рівень згуртованості загону.

4) Ігри з залом. Безліч масових дитячих заходів (свята, концерти, конкурсно-розважальні програми) не обходяться без ігор з залом. По-перше, їх використовують для того, щоб «розігріти» публіку (підняти емоційний настрій). Так само ігри з залом можуть бути і складовою частиною ігрової програми. І, нарешті, жоден, навіть добре продуманий захід, не застраховане від несподіванок. Ігри з залом допоможуть заповнити різного роду паузи, дірки і порожнечі. Ігри з залом також можна використовувати і в роботі загону. У організаційному період як ігри на знайомство, для підняття настрою і, звичайно як ігри на об'єднання та взаємодія, адже ніщо так не згуртовує, як спільна діяльність. Крім того, ігри з залом дуже корисні й тим, що розвивають координацію рухів, артикуляцію, увагу, пам’ять.

5) Ігри-жарти, розіграші. Жарти, розіграші та гумор роблять наше життя значно яскравішим і цікавішим. І якщо всі закрутилися в суєті табірного життя, обстановка стає напруженою, або щось не ладиться з загоном, ці ігри дозволять розрядити обстановку, внести елемент легкості і посміятися всім разом. Тільки й тут потрібно пам’ятати про деякі моменти: проводити такі ігри потрібно до місця і до часу, враховуючи вік дітей і рівень взаємин в загоні, щоб жарт не перетворилася на знущання і глузування. Ігри — розіграші, як правило, одноразові.

6) Рухливі ігри. Літо — самий чудовий час для активного відпочинку. Про це не варто забувати, працюючи в таборі. Потрібно максимально використовувати природно-кліматичні умови. Не потрібно постійно тримати дітей в корпусі, якщо їх можна вивести на вулицю. Рухливі ігри дозволять дітям виплеснути енергію, яка у них у надлишку, зняти емоційну напругу. А також розвивати й удосконалювати фізичні якості: швидкість, спритність, витривалість, координацію рухів. Крім того, вони допоможуть згуртувати загін.

Враховуючи вищевикладене можна зробити висновок про те, що «гра — це форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій, в предметах науки і культури. У грі як особливому історично виниклому вигляді суспільної практики відтворюються норми людського життя і діяльності, підпорядкування яким забезпечує пізнання і засвоєння предметної та соціальної дійсності, інтелектуальний і моральний розвиток особистості». [7]

1.3 Вплив рухливих ігор на фізичний розвиток дітей Основним засобом спрямованого впливу на фізичний розвиток дітей є фізичні вправи та рухливі ігри. В основі оцінки фізичного розвитку лежать параметри росту, маси тіла, пропорції розвитку окремих частин тіла, а також ступінь розвитку функціональних здібностей його організму.

Гра має великий вплив на формування особистості: і це така свідома діяльність, у якій проявляється і розвивається вміння аналізувати, зіставляти, узагальнювати і робити висновки. Заняття іграми сприяють розвитку у дітей здібностей до дій, які мають значення у повсякденній практичній діяльності.

Рухливі ігри у великій мірі сприяють вихованню фізичних якостей: швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості, і, що важливо, ці фізичні якості розвиваються в комплексі. Більшість рухливих ігор вимагає від учасників швидкості. Це ігри, побудовані на необхідності миттєвих відповідей на звукові, зорові, тактильні сигнали та ігри з раптовими зупинками, затримками і відновленням рухів, з подоланням невеликих відстаней за найкоротший час.

Постійно зміни, що відбувалися в грі, швидкий перехід учасників від одних рухів до інших сприяє розвитку спритності.

Для виховання сили добре використовувати ігри, що вимагають прояви помірних за навантаженням, короткочасних швидкісно-силових напружень.

Ігри з багаторазовим повторенням напружених рухів, з постійною руховою активністю, що викликають значні витрати сили та енергії, сприяють розвитку витривалості. Удосконалення гнучкості відбувається в іграх, пов’язаних з частою зміною напрямку рухів. Рухлива гра, що вимагає творчого підходу, завжди буде цікавою і привабливою для її учасників.

Змагальний характер колективних рухливих ігор також може активізувати дії гравців, викликати появу рішучості, мужності і завзятості для досягнення мети. Однак необхідно враховувати, що гострота змагань не повинна розділити граючих. У колективній рухливій грі кожен учасник наочно переконується в перевагах загальних, дружних зусиль, спрямованих на подолання перешкод та досягнення спільної мети. Добровільне поняття обмежень дій правилами, прийнятими в колективній рухливій грі, при одночасному захоплення грою дисциплінує учнів.

Крім того, заняття іграми виробляють координовані і узгоджені руху; гравці набувають вміння швидко входити в потрібний темп і ритм роботи, вправно і швидко виконувати різноманітні рухові завдання, проявляючи при цьому необхідні зусилля і наполегливість, що важливо в житті [17, c .67] .

Дозування навантаження в процесі гри. Обов’язок керівника — не тільки правильно вибрати і почати рухливу гру, але й розумно її дозувати і вчасно закінчити. Навантаження в грі дозується зменшенням або збільшенням загальної рухливості учасників.

Для регулювання фізичного та емоційного навантаження можна використовувати такі прийоми:

1. Змінювати тривалість і кількість повторень чи елементів гри.

2. Збільшити або зменшити розміри майданчика.

3. Ускладнити або спростити правила гри.

4. Використовувати інвентар більшого чи меншого розміру.

5. Ввести короткі перерви, організувати «будинки відпочинку» для дітей в іграх з безперервними діями і т. д.

Звичайно ж, при проведенні рухливих ігор керівникові складно враховувати індивідуальні можливість і фізичний стан кожного учасника в даний час. Керівник повинен пам’ятати, що надмірні м’язові напруги, які викликають швидке стомлення, не можна пропонувати учасникам на початку гри. Інтенсивні вправи чергуються з відпочинком.

Важливий фактор при виборі дозування рухомий гри — це характер попередньої діяльності та настрій дітей. Якщо гра проводиться після великих фізичних чи розумових зусиль, треба запропонувати гру малорухливу, виключивши прийоми, що вимагають великих напруг.

Інтенсивні гри слід чергувати з мало інтенсивними. З підвищенням емоційного стану грають зростає і навантаження. Захоплені грою, діти втрачають почуття міри, бажаючи перевершити один одного, не розраховують своїх можливостей і перевтомлюються. Вони можуть не відчути настав стомлення. Тому керівник не повинен покладатися на їх самопочуття. Необхідно враховувати вікові особливості граючих, їх підготовленість і стан здоров’я. Іноді доцільно припиняти гру, хоча грають ще не відчули потребу у відпочинку. Бажано, щоб всі гравці отримували приблизно однакове навантаження. Видаляти з гри програли (якщо це вимагається правилами гри) можна тільки на дуже короткий час, а краще за все просто записувати їм штрафні очки.

Особлива увага повинна приділятися фізично слабким дітям. Їм необхідна індивідуальне дозування: скорочені дистанції, полегшені завдання, менший час перебування в грі.

Якщо гра проводиться на відкритому повітрі, слід звертати увагу на стан погоди. Фізіологічний вплив рухів на організм збільшується під час занять на повітрі. Таким чином, рухливі ігри впливають не тільки на фізичний розвиток, але і на розумовий, розвиваючи уяву, мислення, волю і особистість дитини, але не можна забувати про те, що рухлива гра повинна оптимально відповідати обсягу й інтенсивності навантаження заняття в цілому.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

2.1 Методи дослідження впливу ігрової діяльності на формування особистості молодшого школяра.

Майже третина всіх дітей, які відпочивають в оздоровчому таборі, — учні початкових класів. Як правило, вони важко переживають розлуку із сім'єю, тому вожаті й вихователі повинні ставитися до них з особливою увагою і теплотою. При плануванні роботи з молодшими школярами необхідно враховувати, що в цьому віці діти не можуть довго займатись однією справою, одноманітність їх стомлює. Тому в загонових планах на день має бути чергування різних занять (спортивних, пізнавальних, трудових тощо). Колективні справи у загоні потрібно поєднувати з організованим відпочинком у вільний час (тихі ігри, читання книг, спілкування з друзями тощо). Молодші школярі люблять ігри, різноманітні конкурси, їм подобається малювати, майструвати, подорожувати. З метою загартування дітей рекомендується планувати більше прогулянок до лісу, рухливі ігри на свіжому повітрі. Правильна організація купання і загартовування, прийом сонячних і повітряних ванн, прогулянки до лісу, чергування активного руху з відпочинком, поєднання праці й відпочинку — найважливіші умови зміцнення здоров’я молодших школярів. Чільне місце у змісті виховної роботи дітей посідає знайомство з природою, природоохоронна діяльність.

При плануванні роботи з учнями початкових класів вожатий, вихователь враховують місцеві умови, дати календаря, побажання дітей, а також ті завдання, що вони отримали на літо від учителів.

Молодші школярі беруть активну участь у виховних заходах усього табору. У цьому допомагає дружба старших загонів із молодшими. З метою успішної організації спільних справ вожатий загону молодших школярів погоджує свій план із загоном-шефом. Усього за зміну діти зможуть взяти участь у 3−4 загально табірних справах. Ними можуть бути: свято Нептуна, конкурс малюнків «Я бачу світ», свято відкриття і закриття табірної зміни. Останні дві справи мають бути сплановані і проведені у загоні, а також спільно з іншими загонами, де перебувають учні початкових класів.

Дослідження використання ігрової діяльності та її впливу на формування особистості молодшого школяра під час процесу організації літнього відпочинку дітей проводилося у ДОЗ «Дружба» (с. Трушки Білоцерківського району). Прикладом був загін № 7 — діти віком від 7 до 9 років. Для проведення дослідження були розроблені анкети для вихователів та дітей. А також з метою забезпечення сприятливих умов для відпочинку дітей в таборі, зміцнення та загартування їх організму нами було проведену систему ігор та ігрових програм. Для знайомства з дітьми було використано ігри на знайомство. (Додаток Б). Адже найкраще знайомитися в процесі гри, тому що вони допоможуть дізнатися один одного.

Діти не відразу після знайомства стають колективом, для цього треба що б вихователь зробив так, щоб ця група дітей стали згуртованими, дружніми і здатними до подальшої співпраці в таборі. Для цього, ми провели ігри на взаємодію і згуртування колективу.

В дитячому таборі проводиться безліч рухливих ігор, тому нами було проведено і систему рухливих ігор, адже вони допомагають дітям виплеснути енергію і зняти емоційну напругу.

Опитування вихователів складалося із п’яти запитань.

Результати проведеного опитування повинні визначити які види ігор вихователі використовують у своїй роботі та показати, які саме види ігрової діяльності мають найбільший вплив на формування особистості молодшого школяра. У дослідженні взяли участь 6 вихователів молодших загонів.

Аналіз результатів відповідей вихователів на перше питання «Чи розумієте ви сутність поняття „особистість“ ?» показав, що усі вихователі розуміють поняття «особистість», що є дуже важливим фактором у формуванні особистості.

Аналіз результатів відповідей на друге питання «Чи розумієте ви сутність поняття «ігрова діяльність» показав, що усі вихователі розуміють поняття «ігрова діяльність» і використовують ігри у своїй роботі.

Результати третього питання «Як часто ви проводите ігри в своєму загоні?», були не настільки втішні. Зобразимо результати у вигляді діаграми (Рис. 2.1.)

Рис. 2.1 Результати відповідей вихователів на третє питання анкети Отже, вихователі намагаються проводити ігри хоча б раз на день, деякі навіть 2- 3 рази день, але іноді нехтують іграми, замінюючи їх підготовкою до загально табірного свята чи концерту, в зв’язку з тим, що дітям не вистачає часу для підготовки.

Результати наступного запитання «Які з перелічених видів ігрової діяльності ви використовуєте найбільше?» зобразимо у діаграмі (Рис. 2.2.)

Рис. 2.2 Результати відповідей вихователів на четверте питання анкети Отже, ми бачимо, що інтелектуальні ігри та конкурсні програми проводяться в однаковій кількості, а ігрових програм проводиться набагато більше. Деякі вихователі вказали, що проводять щось інше, це були рухливі, дидактичні та сюжетно-рольові ігри.

А відповіді вихователів на останнє запитання «Як ви вважаєте, які види ігрової діяльності найбільше впливають на особистість молодшого школяра?» зобразимо у діаграмі (Рис. 2.3.)

Рис. 2.3 Результати відповідей вихователів на п’яте питання анкети

Отже, відповіді показали, що більшість вихователів знають, що вплив усіх видів ігрової діяльності є дуже важливим для формування особистості молодшого школяра.

Отже, проведене анкетування виявило кілька проблем: у дитячому таборі використовують не весь потенціал ігрової діяльності, недостатньо приділяється увага проведенню ігор, хоча самі вихователі вказали на той факт, що ігрова діяльність позитивно впливає на формування особистості молодшого школяра.

Також на початку дослідження також було проведено опитування дітей яке чотири запитання та повинно було виявити вплив ігрової діяльності, яка проводяться в таборі на формування особистості учнів. В опитуванні брали участь 35 дітей, вихованці двох загонів.

Аналіз результатів відповідей показав, що на перше запитання «Чи проводилися у вашому загоні ігри?» усі діти відповіли «так».

А результати відповідей на наступне питання «В яких іграх ти приймаєш участь?» зобразимо у вигляді діаграми (Рис. 2.4.)

Рис. 2.4 Результати відповідей дітей на друге питання анкети

Отже, ми бачимо, що найбільше діти беруть участь в усіх іграх, також велику частину займають рухливі ігри та конкурсні програми, а в інтелектуальних та ігрових програмах діти беруть менше участь.

Відповідь на наступне запитання «Які ігри тобі найбільше подобаються?» показала, що усім дітям подобаються усі види ігор.

Відповіді на четверте запитання «Чи хотіли б ви допомагати вихователям у підготовці ігор?» були різними. Більшість відповідали, що дуже прагнуть проявити себе і допомогти вихователю, але були і такі, хто зауважив, що надають перевагу підготовці вихователя різних ігор. Хоча вихователі вказали, що неодноразово пропонували дітям проявити себе у підготовці ігор. Таким чином видно, що всі діти по-різному проявляють власну активність. Зобразимо результати у вигляді діаграми: (Рис. 2.5.)

Рис. 2.5 Результати відповідей дітей на п’яте запитання анкети Згідно проведеного дослідження визначено, що основними проблемами в таборі у ігровій діяльності є недостатня кількість часу для проведення ігор, тому що дуже багато часу забирає підготовка до різних свят та конкурсів. Також діти молодшого шкільного віку не можуть довго займатись однією справою, одноманітність їх стомлює, тому вихователям потрібно постійно змінювати види діяльності. Ігрова діяльність в таборі для молодших повинна відповідати наступним вимогам:

· психолого-педагогічним умовам:

· сприяти зміцненню колективу;

· мати пізнавальне значення;

· забезпечувати участь у грі переважної більшості дітей;

· створювати умови для індивідуальної та групової творчості.

Багато залежить і від ігрової позиції вихователя, якому слід: реалізовувати наявний ігровий план (тому що до гри педагог повинен ставитися досить серйозно та на час гри зрікатися своєї звичної авторитарної позиції); виявляти прихильне ставлення до дітей, бути відкритим, сприйнятливим і трохи інфантильним; сприяти формуванню переконаності в необхідності ігрової поведінки; швидко переходити від реального до ігрового плану через гумор або байки; демонструвати широкий діапазон ігрових прийомів.

Тільки в цьому випадку ігрова позиція вихователя буде сприяти реалізації основних її функцій: гуманізації взаємин вихователя з дітьми в загоні, підвищенню творчого потенціалу колективної діяльності, економії нервових витрат вихователя та вихованців загону і, нарешті, забезпеченню гнучкої поведінки педагога.

2.2 Формувальний етап дослідження З метою підвищення ролі ігрової діяльності у формуванні особистості молодших школярів протягом практики з дітьми було проведено ігри на знайомство, конкурсно-ігрові програми, рухливі ігри та багато інших.

Конкурсно-ігрова програма — це комплекс конкурсів-експромтів та ігор-змагань різних видів об'єднаних єдиною темою і метою втілення певної ідеї та реалізації конкретних педагогічних завдань, гармонійно й логічно взаємопов'язаних сюжетом.

Кожна конкурсно-ігрова програма вимагає від його організаторів ретельної підготовки. Як правило, складається докладний сценарій заходу, в якому прописуються всі його основні етапи, усі конкурси та ігри, вказуються кількість учасників (для кожного конкурсу вона має бути різною). Обов’язково формулюється мета проведення програми. Також враховуються вікові особливості групи вихованців, їх фізичні і психологічні можливості. Продумується ряд організаційних питань: визначається місце для проведення заходу, різні допоміжні засоби, кількість провідних і учасників.

Із вихованцями 7 загону було проведено дві конкурсно-ігрові програми на теми: «Шерлок Холмс» та «Книга рекордів», а також інтелектуальну гру «Найрозумніший».

Інтелектуальні ігри сприяють формуванню позитивних якостей характеру, вимагаючи від учасників наполегливості у досягненні мети, сміливості, ініціативи, винахідливості, взаємодопомоги між товаришами, чесного виконання правил, прийнятих добровільно.

З такою метою і було проведено інтелектуальну гру «Найрозумніший», після якої діти стали ще наполегливішими, допитливішими, а також така гра вплинула на позитивний розвиток в учнів інтелектуального й духовного потенціалу.

Після проведення ігрової програми «Шерлок Холмс», діти дізналися багато нового про славнозвісного Шерлока Холмса; у них більше розвинулося мислення, вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки, вони стали більш самостійними, культурними та взаємовічливими.

Після конкурсно-ігрової програми «Книга рекордів», підвищився психологічний комфорт і рівень згуртованості в дитячому колективі, а також діти стали почувати себе вільно.

Крім ігрових програм, під час проходження практики було проведено і гру-експрес. Гра-експрес — одна з активних форм організації дозвілля дітей різного віку. Використання даної форми роботи сприятиме розвитку творчих, пізнавальних здібностей, інтелекту, ерудиції, ініціативи, фантазії; вихованню товариськості, дружби, почуття відповідальності.

З цією метою було гру-експрес під назвою «Веселий експрес». Після усієї гри-експрес діти стали значно дружнішими, фізично розвиненішими і навчилися працювати в команді.

Слід зауважити, що під час проведення ігор діти були активними та бадьорими, з великим захопленням сприймали все, що подавалося їм, намагалися проявити себе та бути у центрі уваги. Це підкреслює той факт, що слід звертати особливу увагу на використання ігрової діяльності в таборі.

2.3 Аналіз результатів проведеного дослідження Аналіз результатів проведеного дослідження показав, що будь-яка гра передбачає рефлексію самої гри і її результатів. Рефлексія дозволяє кожному учаснику гри здійснити самооцінку. У спільній ігровій діяльності в таборі завдяки рефлексії відбувається корекція самооцінок, причому провідна роль у цьому відводиться вихованцю, а вихователь лише спонукає дітей до аналізу та пояснення індивідуальних особливостей, місця і ролі самої дитини та інших учасників гри.

Наприкінці дослідження з учнями було проведено повторне опитування. Діти відповідали на ті самі питання, що і на початку дослідження. Але в більшій мірі цікаво дізнатися їх відповіді після проведених заходів.

Аналіз результатів відповідей показав, що на перше запитання «Чи проводять вихователі вашого загону вам ігри?» усі діти знову відповіли «так».

А результати відповідей на наступне питання «В яких іграх ти приймаєш участь?» залишилися без змін.

Відповідь на наступне запитання «Які ігри тобі найбільше подобаються?» показала, що усім дітям подобаються усі ігри, але багато вказали, що подобаються інтелектуальні та рухливі.

Відповіді на п’яте «Чи хотіли б ти допомагати вихователям у підготовці ігор?» були різними. Набагато більше дітей відповіли, що будуть проявляти себе і допомагати вихователю, але залишилися і такі, хто зауважив, що надають перевагу тому, щоб вихователі самі готували і проводили ігри. Зобразимо результати у вигляді діаграми: (Рис. 2.6.)

Рис. 2.6 Відповіді дітей на четверте запитання анкети Оскільки, вихователь повинен знати ігри, володіти методикою їх проведення, вміти підбирати їх відповідно віку дітей, котрі грають, для досягнення педагогічних цілей. Ось ці години, котрі вільні від виконання загонових справ, повинні бути заповнені розумно, цікаво, щоб вони були корисні вихованню дітей. Звичайно, значною мірою це залежить від вихователя загону, його вміння зацікавити дітей, цікавим ділом, дати вихід їхній енергії, надати кожному можливість найбільш повно проявити свої здібності, реалізувати себе. Адже, ігрова діяльність забезпечує, враховуючи вікові особливості, їхній розумовий, моральний, естетичний, фізичний, духовний розвиток, створює умови для організації продуктивної праці, відкриває можливості всебічного виявлення і розвитку індивідуальних, здібностей, запитів та інтересів дітей.

Отже, можна зробити висновки, що вихователям загонів особливу увагу слід приділяти основним способам та прийомам організації ігрової діяльності. Тому, пропоную деякі рекомендації, щодо впровадження ефективних видів ігрової діяльності.

ВИСНОВКИ Проаналізувавши наукову вітчизняну та зарубіжну літературу з проблеми дослідження, можна сказати, що ігрова діяльність є вагомою складовою в організації роботи дитячого табору.

Ігрова діяльність сьогодні розглядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностей молодших школярів та розв’язання різноманітних освітніх проблем, створення цілісної системи пошуку та виховання творчо обдарованої особистості. Тобто, ігри безпосередньо впливають на безперервне і свідоме духовне вдосконалення і самовизначення дітей.

Гра, яка в таборі обов’язкова, природно добудовують незаповнені проміжки становлення особистості. Свобода і можливість вибору улюблених занять у ігровій діяльності благотворно впливає на молодших школярів. При цьому використання ігрової діяльності дітей у формі дозвілля сприяє вільному спілкуванню у середовищі ровесників, з якими дитина вважає себе найтісніше пов’язаною і авторитет яких для неї безперечний. У той же час, переживання успіху викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчої особистості.

Ігрова діяльність має великі можливості для прилучення дітей до формування особистості. Величезна розмаїтість ігрових методик і прийомів дозволяє робити це найбільше всебічно. Обсяг цієї роботи не дозволяє розповісти про всі можливі використання ігрової діяльності в таборі, та її вплив особистісний розвиток молодших школярів. З урахуванням цих положень педагогічний колектив табору має розробити систему ігрової діяльності, а керівництво табору повинно надати методичну допомогу і здійснювати контроль за проведенням і якістю цієї роботи, різносторонність її змісту, і її спрямованість на розвиток молодших школярів.

Необхідно, щоб вона охоплювала етичне, естетичне, фізичне, трудове виховання.

Проведене нами дослідження доводить, що використання ігрової діяльності під час оздоровлення дітей в ДОТ є необхідна для ефективного соціального розвитку особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алісійчук О. С. Морально-естетичне виховання молодших школярів. — К. Академія, 2001. — 160 с.

2. Братчук О., Проскуріна Е. Святкове літо. — Харків: «Торсінг + «, 2005. — 144 с.

3. Байбородова Л. В. Виховна робота в дитячому заміському таборі Л. В. Байбородова, М. І. Рожков. — Ярославль: Академія розвитку, 2003. — 256 с.

4. Вайндорф-Сисоєва М. Є. Основи вожатского майстерності. Навчально-методичний посібник. М.: ЦГЛ, 2005 — 160 с.

5. Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. — К.: Просвіта, 2001. — 416 с.

6. В допомогу організатору дитячого оздоровчого табору / Під ред.

М. Є. Сисоєвої. — М.: Московське міське педагогічне товариство, 2000 120 с.

7. Жуков М. Н. Рухливі ігри. — М.: Академія, 2000. — 160 с.

8. Методичний посібник для підготовки вожатих. / Упоряд. М. М. Будильнікова. — Вологда, 2007. — 216с.

9. Методика роботи в літньому оздоровчому таборі: Навч. посібник / Є. І. Коваленко, А.І. Конончук, І. М. Пінчук, В. М. Солова. — К.: ІЗМН — 1997. 280 с.

10. Організація літнього відпочинку дітей та молоді. У 2 частинах / Харченко С. Я., Ваховський Л. Ц., Кратінов, Кратінова В. О. — Луганськ: «Альма-матер», 2003. — 244 с.

11. Семиченко В. А., Заслуженюк В. С. Форма організації дозвілля дітей та молоді: Метод. Матеріали до тренінгу / За ред. І.Д. Звєрєвої. — К.: Наук. світ, 2004. — 58 с.

12. Сисоєва М. Є. Організація літнього відпочинку дітей: навч. — метод. посібник / М. Є. Сисоєва .- М.: Гуманітарно видавничий центр ВЛАДОС, 1999. — 176 с.

13. Титкова Т. В. Настольная книга вожатого в детском оздоровительном лагере. — Ростов н/Д: «Феникс», 2003. — 320 с.

14. Тихенко Л. В., Бабич В. Г., Доценко Т. М. І знову літо! Організація літніх оздоровчих таборів та навчання дітей-лідерів: [методичний посібник] Л. В. Тихенко, В. Г. Бабич, Т. М. Доценко. — Біла Церква, 2009. — 256 с.

15. Ткачук Т. Ігротерапія, як спосіб підвищення пізнавальної активності К.: Палітра педагога. — 2002. — № 3. — С. 5−10

16. Фридман М. Г. Спортивно-оздоровительная работа в детских лагерях. Книга для организаторов внеклассной работы. — М.: Просвещение, 1991. — 207 с.

17. Шевченко О. В. Рухливі ігри та забави. Навчально-методичний посібник для студентів факультетів фізичного виховання. — Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2003. — 108 с.

18. Шульга Л. Ігрові методики та їх роль у моральному вихованні учнів молодшого шкільного віку // Рідна школа. — 2002. — № 7 — С. 46−48.

19. Яременко Н. В. Дозвіллєзнавство: Навчальний посібник. — Фастів: Поліфаст, 2007. — 460 с.

.ur