Дидактичні можливості диференціації змісту початкової освіти

Розкрито шляхи здійснення диференційованого підходу до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів початкових класів.

Ключові слова: диференціація, зовнішня диференціація, внутрішньокласна диференціація, способи моделювання диференційованих завдань.

Одним із основних завдань, визначених Державним стандартом початкової загальної освіти, є орієнтація навчально-виховного процесу на особистість дитини, її розвиток. Мета сучасної початкової школи полягає у спрямованості її діяльності на забезпечення інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку кожної особистості [2]. Зі зміною змісту освіти пріоритетним стає розвивальний аспект навчання. Саме зазначений підхід визначає основні напрями інноваційних пошуків, які базуються на принципах демократизації, гуманізації, індивідуалізації, диференціації та інтеграції. Світова громадськість чекає від освітянських реформ якісних результатів: водночас успішне реформування шкільної освіти значною мірою залежить від особистості вчителя, його компетентності.

Зазначене, у свою чергу, передбачає педагогічну діяльність учителя з обов’язковою диференціацією навчання школярів. Поняття «диференціація» (з лат. differentia " різниця, відмінність" ) означає поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні елементи. У вітчизняній дидактиці принцип диференціації розроблявся ще за часів К. Д. Ушинського, який вважав, що розподіл класу на групи, з яких одна сильніша за іншу, не тільки не шкідливий, а й потрібний, якщо наставник уміє, працюючи з однією групою, дати іншим корисну самостійну вправу. В психологічній та дидактичній науці проблема диференційованого навчання досліджувалася М.І. Махмутовим, В.І. Загв’язінським, Ю. К. Бабанським, Н. О. Менчинською як спосіб попередження неуспішності учнів. Думку про необхідність застосування диференційованого підходу як однієї з найефективніших форм індивідуалізації навчання в свій час висловлював В. О. Сухомлинський. На сучасному етапі зазначену проблему визнають актуальною О. Я. Савченко, М. В. Богданович, С. П. Логачевська.

У вітчизняній педагогіці розрізняють кілька взаємопов'язаних рівнів диференціації повної середньої освіти:

• — за структурою системи освіти (загальноосвітні школи, вищі навчальні заклади І, ІІ рівнів акредитації тощо);
• — за змістом навчання (масове, поглиблене, профільне різних спрямувань);
• — за характером організації навчального процесу (зовнішня — профільна, внутрішня — рівнева).

Диференційований підхід до визначення змісту освіти має бути обов’язковим принципом функціонування початкової школи [6, 46]. Його реалізація в сучасній школі має на меті формування творчої особистості як умови і результату повноцінного процесу навчання, що забезпечується на основі застосування зовнішньої і внутрішньої диференціації.

Організація зовнішньої диференціації передбачає утворення класів високого інтелектуального розвитку, вікової норми, підвищеної педагогічної уваги, що, у свою чергу, зумовлює диференціацію навчальних програм, навчально-методичного забезпечення, підготовку вчителів до роботи в нових умовах. Зовнішня диференціація впроваджується в закладах, що мають статус експериментального майданчика, ліцеях, гімназіях тощо. Під час прийому дитини до першого класу звичайних загальноосвітніх навчальних закладів неприпустимим є проведення вступних випробувань, тестувань, співбесід, іспитів [3, 30].

В умовах одночасного навчання в класі дітей з різним рівнем навчальних можливостей постає проблема оптимальної організації їх пізнавальної діяльності. Вирішенню цієї проблеми сприяє здійснення внутрішньокласного диференційованого навчання, обов’язковою умовою якого є створення динамічних навчальних груп.

Ураховуючи рівень пізнавальних можливостей дітей, застосовують різні прийоми організації навчальної діяльності: за ступенем складності, за ступенем самостійності, за обсягом.

Диференціація за ступенем складності передбачає застосування таких завдань: які потребують різної ґрунтовності узагальнення та висновків; які розраховані на різний рівень роботи, що виконується; репродуктивного і творчого характеру [5, 19].

Диференціація за ступенем самостійності передбачає застосування завдань однакової складності, але з різною мірою допомоги кожній групі школярів. Для виконання завдання найсильнішій групі ставиться лише мета, а способи її досягнення діти відшуковують самостійно; учням другої групи пропонується незначна допомога — конкретизація завдання, вказівка на прийом розв’язування, зразок, навідні питання, схема, малюнок тощо. Для розв’язання завдання дітям третьої групи надається найбільш повна інформація. Залежно від сформованості в дітей навичок розв’язування пізнавальних завдань, інформація дозується від найбільш до найменш повної.

Диференціація за обсягом передбачає завдання однакового змісту, але диференціюється або його обсяг, або час на його виконання.

Технологія диференційованого навчання гуманізує навчальний процес, створює сприятливі умови для забезпечення повноцінного розвитку кожної дитини. диференційований початкова школа Розглянемо приклади моделювання диференційованих завдань.

Моделювання диференційованих завдань за ступенем складності

Математика (4 клас) Тема: Розв’язування задач, що включають дії з іменованими числами

• — Учні зібрали, висушили і здали в аптеку лікарські рослини. М’яти — 6 кг 200 г, звіробою — на 2 кг 300 г менше, ніж м’яти, а ромашки — на 5 кг 500 г більше, ніж м’яти і звіробою разом. Скільки кілограмів ромашки здали учні в аптеку?
• — Учні зібрали, висушили і здали в аптеку лікарські рослини. М’яти — 6 кг 200 г, звіробою — на 2 кг 300 г менше, ніж м’яти, а ромашки — на 5 кг 500 г більше, ніж м’яти і звіробою разом. Скільки кілограмів лікарських рослин здали учні в аптеку?
• — Учні зібрали, висушили і здали в аптеку лікарські рослини. М’яти — 6 кг 200 г, звіробою — на 2 кг 300 г менше, ніж м’яти, а ромашки — на 5 кг 500 г більше, ніж м’яти і звіробою разом. Усі лікарські рослини розфасували в картонні коробки, по 100 г у кожну. Скільки коробок лікарських рослин приготували для продажу?

Моделювання диференційованих завдань за ступенем самостійності

Українська мова (2 клас).

— Завдання. Виписати з тексту вірша групи споріднених слів.

Тече вода з-під явора Яром на долину.

Пишається над водою Червона калина.

Пишається калинонька.

Явір молодіє,.

А кругом їх верболози Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка Поміж осокою.

А качечка випливає.

З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє.

З дітками своїми.

Т. Шевченко.

— Підказка.

Калинка, …

Качка, …

— Підказка.

Калинка, ______, ______.

Качка, ______, ______, ______.

Лозина, ______, ______.

Згадай, які слова називаються спорідненими.

Моделювання диференційованих завдань за обсягом

Завдання. Обчислити табличні випадки множення (пропонується 15 виразів).

• 1 група — 15виразів за 3 хв
• 2 група — 10 виразів за 3хв (диференціюємо обсяг)
• 3 група — 5 виразів за 3 хв
• 1 група — 15 виразів за 1 хв
• 2 група -15 виразів за 2 хв (диференціюємо час)
• 3 група — 15 виразів за 3 хв

Список використаної літератури

• 1. Державний стандарт початкової загальної освіти. — К., 2005.
• 2. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1−4 класи. — К.: Початкова школа, 2006. — 462 с.
• 3. Про прийом дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів. Наказ Міністерства освіти і науки України № 365 від 6.05.2001. / Інформаційний збірник МОН України. — 2001. — № 11. — С.29−30.
• 4. Липова Л., Ясинська А. Про експериментальні методи викладання. // Початкова школа. — 1997. — № 5. — С. 58−62.
• 5. Логачевська С. П. Диференційоване навчання на уроках математики. // Початкова школа. — 2001. — № 5. — С.18−22.
• 6. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. — К.: Генеза, 2002. — 496 с.
• 7. Савченко О. Я. Основні напрями реформування шкільної освіти. // Шлях освіти. — 1998. — № 1. — С.2−6.