Які закономірності фізичного і психічного розвитку дітей покладені в основу вікової періодизації?

Д.Б. Ельконін на основі ідей Л. С Виготського і О. М. Леонтьева створив загальноприйняту у вітчизняній психології науково-продуктивну концепцію періодизації психічного розвитку особистості. Він основні періоди психічного розвитку особистості визначав за такими психолого-педагогічними критеріями: по-перше, віковий розвиток розумів як загальну зміну особистості, формування нового плану відображення дійсності, зміни в діяльності та життєвій позиції, встановлення особливих взаємин з оточенням, формуванням нових мотивів і ціннісних настанов; по-друге, він дотримувався думки Л. С. Виготського про внутрішню детермінованість розвитку та його цілеспрямований, розвивальний, стрибкоподібний характер; по-третє, базувався на конкретно-історичному розумінні природи дитини; по-четверте, брав за основу розвитку якісні й суттєві ознаки в їх системному зв’язку. Особливу увагу він звертав на діяльнісну інтерпретацію розвитку людини. Можна подати таку узагальнену вікову періодизацію розвитку особистості:

• 1. Період немовляти (від народження до одного року).
• 2. Період раннього дитинства (від 1 до 3 років).
• 3. Дошкільний вік (від 3 до 7 років).
• 4. Молодший шкільний вік (від 7 до 10 років).
• 5. Середній шкільний, або підлітковий вік (від 10 до 15 років).
• 6. Старший шкільний, або юнацький вік (від 15 до 18 років).

Зрозуміло, межі вікових періодів відносно рухомі. Це залежить від природного потенціалу дітей, характеру і змісту провідного виду діяльності та виховного впливу на них. Кожен вік має свої особливості. Тому вихователю слід ураховувати характерні для кожного вікового періоду соціальну ситуацію розвитку, зміст, методи і форми навчання й виховання, провідний вид діяльності, рівень розвитку свідомості й самосвідомості вихованця. Також має місце проблема акселерації - прискореного індивідуального розвитку дитини, за якого середньофізичні та психофізіологічні її константи випереджають оптимальні.