Використання нестандартних уроків у початковій школі

Міністерство освіти і науки України Кафедра шкільної педагогіки та психології

Використання нестандартних уроків у початковій школі

Курсова робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»

за спеціальністю 5.10 102 «Початкове навчання»

Хмельницький — 2011

Зміст

Вступ Розділ 1. Використання нестандартних уроків у початковій школі як важлива педагогічна проблема

1.1. Історія розвитку нестандартних уроків у практиці роботи початкової школи

1.2. Теоретичні основи використання нестандартних уроків Розділ 2. Види нестандартних уроків у практиці роботи вчителя початкової школи

2.1. Специфіка проведення уроків-дослідження у роботі з молодшими школярами

2.2. Організація ігрової діяльності на уроках у початковій школі

2.3. Особливості проведення уроків-судів у початкових класах

2.4. Проведення уроків-КВК Висновки Список використаних джерел Додатки

Вступ

Сьогодні в освітньому просторі України відбуваються кардинальні зміни, зумовлені процесом реформування школи, який визначається Законом України «Про загальну середню освіту», Концепцією загальної середньої освіти, Державним стандартом початкової загальноосвітньої освіти. Все це забезпечує системне оновлення змісту та перехід на нову структуру навчання. В учителів з’являється можливість застосовувати нові активні технології навчання, цінні для кожного учня.

Наразі змінено підхід до визначення структури уроку в початковій школі. Дидакти наголошують на її багатоваріантному характері, пропонують розрізняти типові уроки та специфічні форми їх проведення. Визначення свободи вчителя в доборі типів уроку (звичайно, з огляду на його мету, зміст, вікові особливості учнів) стимулює широке використання відомих типів та пошук нових. Ще один поштовх до пошуків у цьому напрямі - шестирічні першокласники, навчання яких вимагає гнучкості у використанні форм уроків.

Розвиток сучасного суспільства підвищує вимоги суспільства до рівня освіти й виховання кожної людини. У цих умовах дедалі актуальніше стає формування у людей творчого потенціалу, активної життєвої позиції.

У Законі України «Про загальну середню освіту» зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості. Реалізацію цього завдання можна забезпечити за умови здійснення творчого підходу.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб вивчити особливості дитини та орієнтуватися на загальні завдання формування особистості дитини, які випливають з Концепції загальної середньої освіти та Державного стандарту початкової загальної освіти, а також спираються на конкретні програми навчання і виховання, створюють для кожного учня оптимально-сприятливі умови для його всебічного розвитку. Для здійснення цієї мети потрібно підвищити ефективність уроку різними способами і засобами навчання.

Важливим способом підвищення ефективності уроку є багатоманітність видів діяльності на уроці. К. Ушинський казав, що дитина потребує діяльності без зупинки і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю, односторонньою формою. Особливо важливо дотримуватися цієї вимогливості в початковій школі. Молодші школярі засвоюють знання краще, якщо на уроці чергуються різноманітні і недовготривалі види роботи, а ще краще якщо навчання проходить в формі казки, подорожі, гри, тобто за принципом «навчання — гра» «гра — навчання».

Проаналізувавши позитивні сторони та недоліки стандартного уроку, я дійшла висновку про важливість вивчення теми «Використання нестандартних уроків у початковій школі», оскільки це забезпечить краще розуміння особливостей нестандартного уроку.

Розділ 1. Використання нестандартних уроків у початковій школі як важлива педагогічна проблема

1.1 Історія розвитку нестандартних уроків у практиці роботи початкової школи

Впродовж тривалого часу відомими педагогами-класиками здійснювались пошуки методів, прийомів, шляхів удосконалення процесу навчання. Так, Я. Коменський розробляв методи ефективного навчання, коли обґрунтовував класно-урочну систему навчання у своїй «Великій дидактиці»; А. Дистервег заклав теоретичні основи розвиваючого навчання; далі теорію методів навчання розвинув К.Ушинський. Потім в педагогічній теорії й практиці значного визнання дістали проблемні методи навчання, обґрунтовані відомими дидактами М. Скаткіним, І. Лернером, М. Махмутовим та ін. 2: с.65].

В останні десятиліття педагоги дбають про вдосконалення форм і методів навчання, які б сприяли органічному поєднанню навчальних, розвивальних та виховних цілей уроку[6:с.55].

Якщо оглянути публікації минулих років, присвячені уроку, то зустрінемося з термінами «удосконалення», «модернізація», «оптимізація», а сьогодні педагоги шукають виходу із застійних штампів минулого, цих нескінчених «удосконалень», що являли собою косметичні ремонти старого.

Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями. Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку для розв’язання названих вище проблем. Тому потрібно ввести щось нове, переломне, і однією з виразних тенденцій оновлення школи став пошук нестандартного уроку, і цим займається саме творчий вчитель тому, що він є постійним шукачем шляхів вдосконалення уроку.

Серед цих пошуків у дидактиці початкового навчання помітне місце посіли так звані нетрадиційні уроки, які, щоправда, задумуються і реалізуються вчителями по-різному.

Простежуючи історію його розвитку, можна побачити, що нестандартні заняття виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи [1:с.65 ].

Таким чином на небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка з’явилась у нашій школі ще з середини 70-х років, масова практика відреагувала нестандартними уроками, головною метою яких є пробудження і утримання інтересу школярів до навчальної праці.

Сьогодні існує кілька поглядів на нестандартний урок.

На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Румянцевої та ін., суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню [2:с.66].

Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [3:с.31].

Е. Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [4:с.62. ].

О. Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше — завдяки відсутності штампів у педагогічній технології [5:с.12.].

Як бачимо, у фаховій літературі, на сторінках періодичної преси відбувається дискусія щодо визначення сутності нестандартних уроків та цінності нових форм занять у навчанні, розвитку й вихованні учнів. Тож, «нестандартний урок як своєрідне педагогічне явище бурхливо розвивається, постійно набуваючи нових рис. Він — дитя перебудови суспільства і школи, і доля його пов’язана з долею цього процесу» [6:с.66].

О. Антипова, Д. Румянцева і В. Паламарчук, простежуючи історію розвитку уроку як основної форми навчання в школі, зауважують, що нестандартні заняття виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи. Так, у 20-х роках минулого століття народилися урок-суд, урок-диспут, урок-екскурсія, урок у полі, урок-ярмарок та ін., 60-ті роки дали життя коментованим і цілісним (узагальнюючим) урокам. Згодом кількість таких форм організації навчальної діяльності зросла. До речі, наразі можна нарахувати біля 50 нестандартних форм проведення уроків, які використовують учителі в своїй роботі[2:с.67.].

Наразі змінено підхід до визначення структури уроку в початковій школі. Дидакти наголошують на її багатоваріантному характері, пропонують розрізняти типові уроки та специфічні форми їх проведення.

Проблема нестандартних уроків знайшла своє відображення і в працях педагогів-новаторів. Так, на думку І.Волкова, нестандартні уроки потребують творчої діяльності, яка сприяє розвиткові комплексу якостей творчої особистості: розумової активності, кмітливості й винахідливості. Враховуючи той факт, що підґрунтям будь-якої творчості є конкретні знання, вміння і навички, суттєве значення для розвитку творчого потенціалу дитини в процесі виконання завдань мають сформовані в неї вміння вчитися. Важливо, щоб дитина прагнула здобувати знання, необхідні для виконання конкретної практичної роботи. Але в цій справі педагогові не слід покладатися лише на дитячу активність, потрібна продумана система педагогічних дій, які б спонукали вихованця творчо виконувати практичні завдання. Досвід практичної роботи І. Волкова свідчить про те, що немає учнів, взагалі не здатних до співтворчості з учителем. У зв’язку з цим важливою обставиною є те, що в процесі організації навчання створюється атмосфера причетності до творчості всього колективу. Педагог вважає, що інтерес до якогось виду діяльності є в кожної дитини, і наголошує: творчі завдання повинні мати активно, перетворюючий характер. Для оптимізації реального творчого процесу необхідною умовою є формування для кожного школяра індивідуальної зони, ситуації творчого розвитку. Вона виступає як умова продуктивної діяльності етичного становлення дитини, що навчається і як стимулятор активної роботи й розвитку особистості школяра. Таким чином, у процесі організації навчально-пізнавальної діяльності кожному школяреві надається можливість самовираження у творчості. І. Волковим визначено вихідні принципи організації уроків творчості, мета яких полягає в загальному розвитку та формуванні якостей творчої особистості молодших школярів. Зазначимо ці принципи й орієнтири, якими керується педагог, новатор:

— знання — фундамент творчості, бо творча діяльність учня не може вийти за межі знань, що є в нього.

— прискіпливий відбір навчального матеріалу.

— багаторазовість повторення по різному організованого навчального матеріалу.

— різнобічний розвиток учня.

— формування стійкого інтересу до навчання.

— навчання грамотного виконання робіт під керівництвом дорослого.

— постійний контроль учителя за роботою учня.

— індивідуальний підхід.

У педагогічній системі І. Волкова вчитель виступає непросто як педагог, який навчає, а як щиро зосереджена творча людина, що залучає до творчості свого молодшого колегу. Згідно з поглядами І. Волкова, ефективний шлях розвитку індивідуальних здібностей лежить через самостійну діяльність учнів під керівництвом учителя, він вважає, що для розвитку творчих можливостей дітей необхідно розбудити в кожній дитині творця, навчити працювати самостійно, допомогти зрозуміти і знайти себе, зробити перші кроки до творчості. [6:с.59.]

Вчитель-методист В. Волотовська має багатющий досвід проведення нетрадиційних уроків мовлення та мислення молодших школярів. Виховання й розвиток особистості кожного школяра вчителька починає з 1 класу, коли діти роблять перші кроки в навчанні. Найхарактернішою рисою творчої лабораторії вчительки є спрямування усіх планів і дій на розвиток творчих сил і можливостей класу в цілому і кожної дитини. Нетрадиційні уроки В. Волотовської розвивають мислення і мовлення школярів, їхню увагу, пам’ять, спостережливість, кмітливість. ініціативу, самостійність, наполегливість, працьовитість, чуйне, уважне ставлення одне до одного та багато інших позитивних якостей особистості, які так важливо закладати якомога раніше. У системі своїх занять В. Волотовська вміло й ефективно керує процесами засвоєння і застосування знань, формує мислення школярів, їхню емоційну та вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядні аспекти особистості, врешті, трудові уміння (і навчальні теж). Нетрадиційні уроки в класі, на перший погляд, проводить не вчителька, а самі учні. Мабуть, це одна з основних рис, ознак їх нетрадиційності. Тож треба уявити, скільки часу, фізичних і психічних зусиль, наполегливості, витримки має докласти класовод, її виконавцями її творчих задумів стали самі молодші школярі.

Однотипність уроків викликає у дітей втому. Тому, якщо педагог більше розповідає сам, то знижується зворотній зв’язок, який дає можливість урізноманітнювати форми роботи, поглиблювати знання і залучати до активної роботи якомога більше учнів. Головне місце на уроках відводиться елементам творчого пошуку. За розмаїттям форм — це мандрівки змагання, ігри, живі журнали, телета радіо заняття, концерти, іспити тощо. Вони можу бути присвячені окремим предметам, але найчастіше у їх змісті можна виділити майстерно за інтегровані компоненти кількох. На таких уроках учні виступають у ролі вчителя, журналіст ведучого «телерадіопередачі», артиста, коментатора, поета, капітана команди, лоцмана тощо. Важливо при цьому підкреслити, що помічниками вчителя на уроці нерідко постають старшокласники, яких у початкових навчала Валентина Олексіївна. Тому й не дивно, що її колишні виховані працюють учителями. Вихованці найбільше люблять уроки, де мають можливість виявляти культуру спілкування, уважно ставитися до слова, пізнавати його різні значення, художню красу. На таких уроках обов’язковим компонентом постає художнє слово, українська пісня, інші елементі народної творчості.

Отже, нестандартний урок виник в наслідок зниження інтересу учнів до навчання, швидкого розвитку науки та в недостатній ефективності традиційного уроку. Також в наслідок зростання обсягів нової інформації, що потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями. Так як ефективності традиційного уроку для розв’язання названих вище проблем недостатньо, тому потрібно було ввести щось нове, переломне, і однією з виразних тенденцій оновлення школи став пошук нестандартного уроку, і цим займається саме творчий вчитель тому, що він є постійним шукачем шляхів вдосконалення уроку. Як показує досвід провідних вчителів, проведення нестандартних уроків значно покращує навчання учнів, зацікавлює їх, виховує дух колективності, прищеплює любов до самого процесу навчання, що так важливо саме в наш час.

1.2 Теоретичні основи використання нестандартних уроків у роботі з молодшими школярами

Протягом тривалого часу в нашій країні була поширена класно-урочна система навчання, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати багатьох учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Це частина навчального процесу, яка є викінченою в смисловому, часовому й організаційному плані. Від ефективності уроків залежать ефективність навчального процесу. Найчастіше уроки будувалися на основі закономірностей навчально-виховного процесу і характеризувалися поєднанням та реалізацією всіх дидактичних принципів і правил, забезпечуючи умови для продуктивної пізнавальної діяльності учнів із урахуванням їхніх інтересів та потреб. Такі уроки прийнято вважати стандартними. Вони охоплюють основні етапи навчального процесу: підготовка до вивчення теми, сприймання і осмислення матеріалу, закріплення його різноманітними вправами; перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок; узагальнення й систематизація знань [14:с.60].

Великої ваги набула проблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань[18:с. 22].

З приходом дитини до школи розпочинається новий етап у розвитку різних форм її спілкування. Учень першого класу потрапляє в атмосферу учіння, тоді як дошкільником цілий день проводив у грі. І спілкування дітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для цього виникають нові умови: з’являється необхідність засвоювати нові поняття з різних навчальних дисциплін, опановувати нову інформацію, робити спроби застосовувати її під час вироблення нових дій та навичок[ 5: с. 13.].

Однотипність уроку викликає у дітей втому і якщо педагог більше розповідає сам, то знижується зворотній зв’язок, тому необхідно впроваджувати нові нестандартні форми навчання, де навчання проходить у вигляді змагання або гри, де дитина є головним героєм уроку. Таким чином вчитель має можливість урізноманітнювати форми роботи, поглиблювати знання і залучати до активної роботи якомога більше учнів [8:с.8 ].

І це на думку багатьох педагогів не є нехтуванням змісту освіти. Зрозуміло, чималий процент педагогів не можуть дати відповіді за всіх. Так само не може зробити і сучасна педагогіка, однак нестандартний урок, як своєрідне педагогічне вище бурхливо розвивається, постійно набуває нових рис [5:с.13 ].

Пошуки творчих вчителів покликали до життя нові види уроків, відмінних від типових. Таким новим видом стали нестандартні уроки.

Найкраще і вдале визначення нестандартного уроку дав відомий російський педагог І. Підласий. Він казав, що нестандартний урок — це імпровізоване учбове заняття, яке має нетрадиційну (невстановлену) структуру, а структура уроку прямо залежить від типу уроку, бо структура уроку — це сукупність, послідовність і зв’язок елементів (етапів), з яких він складається [9:с.170].

Якщо нестандартний урок не матиме певної структури, то навчальний процес буде стихійним. В той же час структура повинна бути гнучкою, динамічною, яка відповідає меті, змісту уроку, віку і рівню розвитку учнів, методам і прийомам роботи [11:с.80.].

Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню[10:с.33].

Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання — оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами.

Порівняно із звичайним, нормативним заняттям, нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь [21:с. 74].

При цьому такі уроки мають на меті інформаційне й емоційне збагачення сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

Нестандартні уроки орієнтовані на формування в учнів цілісної картини культурного простору, виховання особистості, яка усвідомлює соціальну й індивідуальну необхідність праці; забезпечення єдності у сприйманні довкілля емоційною, інтелектуальною і сенсорною сферами духовного життя учнів; розвиток творчої активності школярів у художній праці на основі взаємодоповнюваності думок, почуттів, практичних дій [12:с.16. ].

Кожен тип нестандартного уроку має внутрішній зміст — методику вирішення окремих дидактичних задач на кожному етапі уроку. Методика — це найбільш мобільна частина кожного уроку, тому що методи, прийоми і засоби навчання використовуються на уроці в різних співвідношеннях, послідовності і взаємозв'язку. Нестандартні уроки в початковій школі дають можливість підводити учнів до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки на запропоновану тему. Діти мають можливість застосовувати при цьому арсенал своїх знань, життєвий досвід, зробити власні, нехай незначні, але дуже необхідні кожній дитині, умовиводи і пошукові відкриття [13:с.25. ].

Такі уроки більше подобаються учням, тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній літературі їх часто відзначають, як «урок-гра», «урок-змагання», «екологічна гра в завданнях» тощо. Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу. Успіх організації нестандартного уроку під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєнні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жести, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі і т.д. А саме такі якості допомагають будь-який урок зробити нетрадиційним. При цьому відпадає потреба спеціально готувати «відкриті», зовнішні нестандартні уроки, позбавлені внутрішнього змісту, які звичайно готують для перевіряючих, репетируючих як звичайнісіньке шоу [5:с.12 ].

Введення в педагогічну практику нестандартних уроків здійснює перебудову процесу навчання. У такий спосіб частково вирішується існуюча у предметній системі суперечність між розрізненими предметними знаннями учнів і необхідністю їх комплексного застосування на практиці, у трудовій діяльності та в житті людини .

Відмінність нестандартних уроків від традиційних полягає саме в тому, що предметом вивчення (аналізу) на такому уроці виступають багатопланові об'єкти, інформація про сутність яких міститься в різних навчальних дисциплінах; широка палітра використанні міжпредметних зв’язків при різнобічному розгляд однопланових об'єктів, своєрідна структура, методи і прийоми, які сприяють його організації і реалізації поставлених цілей[30:с.44].

Підготовка до нестандартного уроку може здійснюватися за алгоритмом колективної творчої діяльності: формулювання мети уроку, планування, підготовка, проведення уроку, підсумковий аналіз. Нехтування елементами цієї структури зводить нанівець зусилля педагога. Доцільно розглянути стратегію, тактику організації колективної творчої діяльності учнів на кожному з етапів.

Готуючись до нестандартних уроків вчитель має продумати:

— які вміння і навички вони повинні формувати у дітей;

— які виховні завдання вони мають реалізувати;

— який матеріал краще використати для уроку;

— чітко визначити організацію проведення уроку;

— підбиття підсумків [ 40: с. 48].

Перетворення наукових істин у живий досвід творчої праці - це найскладніша сфера зіткнення науки з практикою. Творчість педагогічної праці і практики здійснюється в ефективному застосуванні уже створеного досвіду в освоєнні нових розробок, в умінні розвивати ідею, реалізовувати в конкретних умовах, бачити варіанти у вирішенні однієї і тієї ж проблеми, застосувати досвід інших, створювати свій і так далі до нескінченного пошуку ідеального варіанту роботи з дітьми, як вихованцями і учнями. 1: с. 66.].

Основні риси відмінності стандартних і нестандартних уроків є:

— структура уроку. У стандартних уроках структура уроку постійна, майже незмінна, а в нестандартних уроках — різноманітна, залежить від типу уроку і способу проведення;

— мотивація навчання. У стандартних уроках мотивація навчання проводиться по принципу «вчу, бо треба знати», а в нестандартних уроках мотивація навчання проводиться по принципу «вчу, бо треба допомогти казковому герою» або «вчу, бо потрібно перемогти суперників у конкурсі» і таке інше. В даному випадку мотивація навчання іде підсвідомо і без всяких примусів до навчання;

— спосіб проведення. Навчання, яке ведеться за допомогою нестандартних уроків, проводиться як певний «шаблон» серії уроків, де іноді можуть зустрічатися ігрові моменти в залежності від особливостей вчителя, а нестандартний урок може пройти під величезною ігровою ситуацією на протязі усього уроку. І кожен нетрадиційний урок не буде схожий на попередній, бо він немає встановленої структури;

— новий спосіб навчання. Стандартні уроки вивчають матеріал одного предмету та інколи можуть з’являтися між предметні зв’язки, а нестандартні уроки можуть вивчати матеріал блоками кількох предметів, (наприклад, інтегровані уроки);

— кількість класів. Нестандартні уроки дають можливість провести урок з двома класами одночасно (Наприклад: змагання між двома паралельними класами «Юний математик»), або з учнями різного віку;

— розвиток нових умінь. За допомогою нестандартних уроків можна розвивати психічні процеси, (наприклад, психічні тренінги на розвиток уваги, пам’яті та інше), акторські здібності та інше;

— продуктивність праці. Цей вид діяльності краще активізує увагу дітей і вони не так втомлюються при проведенні таких уроків[14:с.54.].

Отже, методично правильна побудова і проведення нестандартних уроків впливають на розвиток творчого мислення молодших школярів та результативність процесу навчання: знання набувають якості системності, уміння стають узагальненими, комплексними, посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів учнів, ефективніше формуються їхні переконання і досягається всебічний розвиток особистості.

Освоюючи та застосовуючи нетрадиційні методи, ми маємо пам’ятати:

— на сучасному етапі роботи школи в основу педагогічної практики слід покласти творчий підхід;

— новації мислення мають бути педагогічно впровадженими та відповідати основним вимогам навчання й виховання;

— на уроці необхідно досягти поєднання ігрової та навчальної форми діяльності;

— нетрадиційні заняття дають змогу урізноманітнювати форми і методи роботи на уроці, позбавлятися шаблонів, виховувати цілісну, творчу особистість;

— використання нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, їхніх життєвих компетенцій;

— уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи забезпечує високу ефективність нестандартних уроків, бажання дітей навчитися, належний рівень навчальних досягнень школярів.

Розділ 2. Види нестандартних уроків у практиці роботи вчителя початкової школи

Враховуючи різні підходи до класифікації і структури нестандартних уроків, педагогами було запропоновано класифікацію нестандартних уроків відносно педагогічних технологій навчання, які в основному використовуються в організації і методиці їх проведення. Вся система нестандартних уроків ділиться на такі групи за педагогічними технологіями:

Таблиця 2.1.

Класифікація нестандартних уроків у початковій школі за педагогічними технологіями

Така класифікація допомагає вчителю вибрати тип нестандартного уроку відповідно до його теми уроку. Розглянемо докладніше деякі найбільш використовуванні у практиці типи нестандартних уроків.

2.1 Специфіка проведення уроків-дослідження у роботі з молодшими школярами

Особливого значення серед нестандартних уроків у роботі з молодшими школярами набувають уроки-дослідження.

Уроки-дослідження — це уроки завдяки яким діти задовольняють потребу в дослідництві, творчості, що має позитивний вплив на їхнє здоров’я, самовираження.

Уміння здійснювати дослідження необхідне для передбачення поведінки об'єктів, для поповнення своїх знань про навколишній світ; щоб переконатися в істинності своїх припущень; щоб прогнозувати зміну подій у довкіллі.

Мета таких уроків — формувати в учнів цілісне бачення світу (відкривати не тільки себе в світі, а й світ у собі); розвивати здатність діяти, знаючи і розуміючи.

Уроки-дослідження створюють умови для самостійної роботи учнів з опанування навчального матеріалу за рахунок розвитку інтелектуальних умінь, зокрема вміння працювати з інформацією, самостійно здобутою з різних джерел, давати її коротко й лаконічно або в розгорнутому вигляді.

З досвіду можна сказати, що такі уроки мають певні особливості:

— спираючись на раніше здобуті знання, учні у процесі самостійної діяльності опановують нові;

— учні вчаться застосовувати ці знання за різних умов;

— молодші школярі займаються моделюванням і розв’язанням таких ситуацій, які потребують творчого підходу та відповідного Уроки емоційного стану.

Дослідження — це така навчальна форма, в якій домінує дослідницький метод вивчення матеріалу. Використання цього типу уроку зумовлене потребами сучасного суспільства, яке ставить перед школою завдання — виховати творчу особистість, розвинути творчі задатки дітей, навчити їх мислити, здобувати знання самостійно й застосовувати їх на практиці.

Мета уроку-дослідження: розвивати в учнів уміння та навички, необхідні для вирішення нестандартних завдань, що зумовлені змістом уроку, навички самостійного пошуку шляхів з’ясування істини, самостійного здобування нової інформації.

Педагогічні можливості уроку-дослідження такі:

— здобування знань самостійно, а не отримання їх у готовому вигляді;

— удосконалення мислення, розвиток аналітико-синтетичної діяльності

старшокласників, уміння зіставляти й порівнювати, аналізувати й синтезувати, узагальнювати й абстрагувати, висувати твердження та аргументувати їх, уявляти й систематизувати уявлення та ін.;

— скерування учнів на динамічний пошук, що примушує їх стати дослідниками, першовідкривачами знань, співавторами навчально-виховного процесу;

— глибше осмислення нових знань на підставі попередніх і життєвого досвіду, в результаті чого навчальний матеріал міцніше запам’ятовується і здебільшого стає переконанням учнів, основою їх майбутнього світогляду;

— сприяє формуванню людини з гнучким розумом, творчими нахилами, стимулює учнів до того, щоб не обмежуватись на уроках поверховими емпіричними константами фактів, а глибоко проникати в їх сутність.

Необхідно зауважити, що треба добирати такі завдання, які спонукали б до дії, заставили учнів самостійно знаходити рішення. Під час групових форм роботи учні обмінюються інформацією, учаться підпорядковувати власні завдання колективній справі, це привчає їх поважати думку інших, переживати не тільки успіхи, а й невдачі інших. Варто зазначити, що тільки відкриття зроблені власноручно, запам’ятовуються найкраще. Найбільша цінність уроків-досліджень у тому, що вони дають можливість поєднувати індивідуальні та групові форми роботи, дають можливості учням проявити себе з різних боків, згуртовують класний колектив, створюють атмосферу спокою, довіри, співпраці. Можна використовувати фрагмент такого уроку в комплексі із застосуванням проектних технологій у вигляді підсумкового уроку з теми[39:с.43−44].

У своїй педагогічній діяльності я використовувала такий нестандартний урок на уроці малювання:

Тема: Чи потрібна нам зима?

Мета: вчити дітей складати твори з елементами міркування, формувати навички усного і писемного мовлення; розвивати спостережливість, збагачувати словниковий запас; виховувати естетичні смаки, дбайливе ставлення до природи.

Матеріал до уроку: зимові замальовки учнів, репродукція з картини художника, картки для роботи в групах, малюнки-помічники, книга В. Скуратівського «Місяцелік», газета, підготовлена членами літературного гуртка.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Продзвенів уже дзвінок, Починається урок.

Він незвичний і цікавий.

Добрі гості до нас завітали.

Повернімося обличчям до гостей

І скажімо щиро: «Добрий день!»

Сьогодні у нас урок розвитку зв’язного мовлення. На таких уроках ми вчимося… Хто продовжить мою думку?

Так, правильно говорити, висловлювати свої думки усно і письмово. А ще — міркувати. Сьогодні ми спілкуватимемося, міркуватимемо з приводу певних подій. Хочете знати, яких?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

— Пригадайте, який сьогодні день. Правильно, Стрітення. Що ви чули про це свято?

Учні заздалегідь отримали завдання розпитати у старших про це свято.

— Так, діти, саме в цей день, за народними переказами, зима зустрічається з весною.

Давня назва цього свята Зимобор, або Громниця. З ним пов’язано чимало прислів'їв і прикмет. Яких саме?

Коли на Громницю півень нап'ється водиці, то на Юрія кінь напасеться травиці.

Якщо в цей день тепло, то й березень має бути теплим, а весна ранньою. Якщо холодно — зима ще потримається.

На Громницю ведмідь буду свою або руйнує, або заново будує.

Як день ясний, льон буде прекрасний.

Як на Стрітення капає зі стріхи, не найдеться з літа потіхи.

Дуй, не дуй, не к Різдву іде, а к Великодню.

На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга.

Зимобор з відлигою — на ранню й теплу весну, зі снігом — на дощову й тривалу, а коли хуга — весна пізня й холодна, якщо в цей день не видно сонця —чекай суворих морозів.

— Перевірити, чи правильні ці прикмети, ви зможете навесні.

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

— З сьогоднішнім днем пов’язували надії на весну. А весна — пора хліборобської праці, пора натхнення. І нам час трохи попрацювати.

Прочитайте вірш Лесі Українки.

Сніг з морозом поморозив Всі на полі квіти.

— Десь зима та не скінчиться, — Нарікають діти.

Ждіте, ждіте, любі діти!

Літо знов прилине.

Прийде мила годинонька, Як зима та згине.

І заквітне наше поле,

І зазеленіє -;

Знов весна його прекрасна Квіточками вкриє.

— Гарний вірш, чи не так? Читаючи його, я подумала ось що: ми всі чекаємо приходу весни. Хіба не могло б бути так, щоб зими не було взагалі? Навіщо вона нам? Сніг, холод, вітри, хвороби…

Створення проблемної ситуації.

Є ж країни, де ніколи немає зими… Чи згодні ви зі мною? (Відповіді учнів.)

От бачите, комусь подобається зима, а комусь — ні. Як цю проблему вирішити? Ви, напевно, хочете порадитися між собою?

ІV. Осмислення зв’язків у вивченому матеріалі.

Поділ учнів на групи.

Кому подобається зима, хто хоче переконати нас у її необхідності? (Перша група.)

Хто хоче засудити злі вчинки зими? (Друга група.)

Оскільки сьогодні день зустрічі двох пір року, представники третьої групи виконають цікаве завдання.

Хоча ніхто не бачив, як на Стрітення зустрічається Зима з Весною, проте люди завжди намагалися уяви ти це. Ось і ви маєте скласти діалог і продемонструвати нам цю зустріч.

Четверта група дасть обґрунтовану відповідь на цікаве запитання.

Кожна група отримує картку-помічницю із завданнями, малюнками.

1-ша група. А нам потрібна зима!

Скажіть своє слово на захист зими.

Складіть діалог між ними.

3.Розіграйте цю сценку.

Помічничок Що каже при зустрічі Зима Весні, а Весна — Зимі?

Як вони вітаються?

Про що розмовляють?

Чим одна одній дорікають?

Які загадки загадують?

—Чи впевнена кожна в своїй перемозі?

2-га група.

Яка жорстока зима!

Доведіть, що зима безжальна, сувора.

Наведіть факти, вкажіть на тих, кому особливо від неї дісталося.

3. Можна намалювати схему.

3-тя група.

Про що сьогодні Зима з Весною розмовляють?

1. Уявіть зустріч Зими і Весни Відповідь свою зобразіть схемкою, у ній позначте, кому потрібна зима.

3. Скористайтеся підказкою — малюнками.

4-та група.

Чи правду кажуть, що лютневий сніг весною пахне?

Поміркуйте над цим висловом.

Пригадайте, які ще ознаки наближення тепла ви помітили в природі?

Робота в групах (8 хвилин на обдумування).

Виступи представників груп. Слухання доповнень. Представлення довідкової літератури, використаної для підготовки відповіді.

— Ох ці наші мрії… Якби не було зими… Що ж нам робити з нею? Запросимо її знову в гості? А згадайте незручності, пов’язані із зимою! Холодно було? А вітер? А холод? А грип? ї в той же час — санчата, сніжки, сніговики, лижі! А новорічна ялинка! А зимові канікули з колядками і щедрівками!

Тож, вчинимо мудро: проведемо зиму як годиться, але не назавжди.

Учні виконують пісню «Зимонька».

Фізкультхвилинка.

V. Розвиток умінь і навичок.

— Гарно ми з вами поспілкувалися. Молодці, діти! А тепер попрацюємо з власними творами. Вам, напевно, хочеться викласти свої думки на папері.

Оскільки сьогодні незвичайний святковий день, то й теми для творів ви можете обрати за власним бажанням:

Чому я люблю зиму?

Зима злиться недаремно: минув її час…

Як Синичка Весну зустрічала.

Перші дві теми — твори-міркування. Учитель нагадує, з яких частин складається твір-міркування. Третя тема — казка.

Написання творів. Перевірка написаного.

Зачитування творів.

— А хто першим нам сповіщає про прихід весни? Правильно, птахи. Ось таких паперових пташок діти розвішували на деревах біля дому, закликаючи щастя у двір. (Учитель показує пташку.) На ваших партах лежать заготовки: виріжте, прикрасьте своїх пташечок.

Виготовлення пташки.

VІ. Підсумок уроку.

— Ось і настав час сказати прощальні слова. Що ж ви побажаєте нашим сьогоднішнім героїням — Зимі і Весні?

Діти висловлюють свої побажання.

— Миру без сварки бажаємо! Зимо, з миром відійти! Весно, з Богом заступи! Як у мирі житимуть Зима і Весна, так і ми всі житимемо у мирі і злагоді.

А оберігатиме нас свята стрітенська водиця і свічечка.

Засвітимо свічечку: хай вона захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди і лиха!

(«Додаток А»)

2.2 Організація ігрової діяльності на уроках у початковій школі

Усі діти люблять гратися, змагатися, уявляти себе казковими героями, зображувати рослини, тварини, різні явища. І цю любов до гри можна з успіхом використати в навчанні. Граючись, діти із задоволенням вчаться, легко запам’ятовують те, на що марно витрачається багато годин «зубріння», не відчувають труднощів при ознайомленні зі складними абстрактними поняттями.

Уроки-ігри та елементи гри на уроках успішно застосовуються при вивченні майже всіх шкільних предметів. Вони є цінним засобом виховання і розвитку, активізують психічні процеси, викликають в учнів живий інтерес до процесу пізнання, виробляють у них активну життєву позицію, привчаючи до колективних та індивідуальних форм роботи.

Дидактичні ігри будую по-різному. В деяких з них можуть бути всі елементи рольової гри: сюжет, роль, дія, ігрове правило, а в інших тільки правило тощо.

Проведення ігор і вдале керівництво в початкових класах вимагають великої майстерності від учителя. Перед проведенням гри необхідно скласти сюжет, розподілити ролі, приготувати дидактичний матеріал, необхідне обладнання та інше.

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, можна проводити сюжетно-рольові ігри з одним учнем, групою або всіма учнями класу. Ці ігри організовують тоді, коли необхідно на практиці показати, як правильно застосовувати знання.

У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального предмету. Навіть пасивні на уроках діти хочуть вступити в гру. Ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, привчають до колективних форм роботи.

Ефективною є гра, що проводиться з настановою на перемогу. Система підбиття підсумків гри передбачає:

доброзичливе ставлення до учня;

позитивне оцінювання зусиль учня;

конкретні вказівки, спрямованні на покращення досягнутого результату.

Рухливі ігри, нестандартні завдання запобігають перевтомленню, підвищують працездатність, сприяють фізичному розвитку, формує в них конкретні уявлення. Полегшує оволодіння абстрактними поняттями.

Призначення ігор різноманітне. Це й ознайомлення з новим матеріалом, і закріплення, повторення раніше набутих знань.

А.Макаренко писав: «Треба зазначити, що між грою і роботою немає великої різниці. В кожній грі є насамперед робоче зусилля думки».

О.Савченко зазначає, що «у структурі уроку місце гри визначається її пізнавальною метою і можливостями навчального матеріалу».

В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. В грі всі діти займають активну позицію. Ігри на уроках пов’язані з розвитком пізнавальних інтересів школярів, розвивають усне мовлення та логічне мислення школярів. нестандартний урок початкова школа Гра дарує дітям радість і захоплення, пробудження у душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Наприклад, одноманітне розв’язування завдань на уроці математики стомлює дітей, виникає байдужість до вивчення предмета. Проте розв’язання цих самих завдань у процесі гри стає для дітей вже цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети — в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, що він знає[33:с.56−58].

Під час проходження переддипломної практики я використовувала такий урок-гру, яка дуже зацікавила учнів і сподобалась їм.

Тема: Урок-гра «Поле Чудес»

Хід уроку-гри:

Барабан, що обертається в горизонтальній площині, має 10 радіальних секторів. Крім того, кожен сектор має 3 різноколірних поля. Отже, барабан розрахований на 30 різних картинок-завдань і для 30-и учнів. Він розміщений в центрі класу. Поруч стенд з конвертами-завданнями. В кожному конверті по 3−5 ідентичних завдань (на випадок повторного попадання у сектор гравцем).

Поля на секторах вказують на різні ступені складності завдання, що відповідають балам:

Червоний — високий рівень;

Синій — достатній рівень;

Жовтий — середній рівень;

Зелений — початковий рівень.

Складність завдання вибирає сам учень. При правильній відповіді отримує лише ті бали, які вибере самий. Наприклад. Балабан зупинився на секторі 6. На полі сектора 4 завдання різної складності. Учень упевнений у достатній підготовці і вибирає червону картку 6/1. Перша цифра — номер сектора, друга — номер поля. Якщо при відповіді не допущено жодної неточності, то учень одержує 12 балів. Якщо ж учень відповів, наприклад, на 9 балів, то оцінка не ставиться. Учень вибуває з гри, або гру починає знову, але на ступінь нижче.

Завдання 1−10

1. Дати визначення звука. Чи є повна відповідальність між звуковим складом слів і позначенням їх на письмі? Навести приклади.

2. Виконати звуковий запис слів: ходжу, одживає, портьєра, щука.

3. Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: ім'я, багатоскладовий, жар, підземлювати, український.

4. Зробити фонетичний розбір слів: дзиґа, сім'я.

Завдання на картках для синього поля трохи легшої трудності. Наприклад:

Завдання 1−2

1. Скільки звуків в українській мові? Назвати дзвінкі приголосні.

2. Виконати звуковий запис слів: щирий, пеньок, дзвінок.

3. Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: вивчайте, малинова, блакить.

4. Зробити письмовий фонетичний розмір слів: товариський, радощі.

Ще легші завдання для жовтого поля. Наприклад:

Завдання 1−3

1. Які звуки називаються голосними? Назвати їх.

2. Виконати звуковий запис слів: поголів'я, лампочка, дивитися.

3. Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: тінь, історія, розв’язка.

4. Зробити письмовий фонетичний розбір слова — пам’ять.

Картки-завдання для зеленого поля ще легші і простіші за трудністю.

У такій грі учень може брати участь лише тричі. Для оперативного висвітлення роботи на уроці, на класній дошці або на папері розграфлене табло з прізвищами учнів, навпроти яких по мірі можливості виконання завдання, прикріплюються кружечки (червоні, сині, зелені та жовті), що відповідають мірі складності. Якщо ж учень на кінець заняття не справився із завданням, навпроти його прізвища прикріплюють білий кружечок, а в класний журнал ставиться відповідно один чи два бали і надається можливість перездати матеріал протягом тижня.

(«Додаток Б», «Додаток В», Додаток Д")

2.3 Особливості проведення уроків-судів у початкових класах

Серед нетрадиційних уроків особливо люблять учні урок-суд, коли основна частина уроку проходить у вигляді судового процесу, на якому присутні суддя (вчитель), прокурор (один з учнів), адвокати (всі інші учні).

У педагогічній діяльності В. Волотовська використовувала такий урок-суд і запропонувала провести його іншим вчителям молодшої школи.

Тема: Прислівник.

Мета: закріпити поняття «Прислівник як частина мови».

1) Прокурор висуває звинувачення проти Невідомого. Адвокати ведуть захист, наводять свої аргументи. Суддя (вчитель) уточнює відповіді й виносить остаточне рішення. Друга частина уроку — конкурси. Так, вивчивши «Прислівник як частину мови» проводжу для закріплення матеріалу урок-суд.

Після вступного свого слова про прислівник як цікаву і одночасно складну частину мови іде звинувачення і захист Прокурор. Звинувачення перше.

Невідомий у реченнях, які були йому дані, визначив. що слова «найкраще» і «ранком» є прислівниками. Але ж слово «найкраще» є прикметником, а слово «ранком» — іменник у орудному відмінку. Це помилка.

Суддя. Якщо в адвокатів немає заперечень, то суд може визнати особу винною згідно із законами про частину мови.

Адвокати. Ці слова можуть бути і прислівниками. Треба подивитися, в якому контексті вони вжиті. У мові є явища переходу слів з різних частин мови у прислівник.

Суддя. Введіть ці слова у речення і доведіть це (виконується завдання). А які ж речення були в Невідомого?

Прокурор (диктує, учні записують).

1) Друзі вирушили ранком у далеко дорогу.

2) Ми написали оповідання найкраще.

Суддя. Доведіть, що ці слова у наведених реченнях дійсно прислівники.

(Адвокати доводять, визначаючи лексичне значення, граматичні ознаки і синтаксичну роль слів у реченнях).

Суддя. Отже, перше звинувачення є безпідставним.

Потім прокурор висуває ще 4−5 звинувачень, але адвокати доводять, що звинувачення неправильне, а суддя виносить рішення визнати всі звинувачення проти Невідомого безпідставними.

Наступна частина уроку — конкурсна.

(«Додаток Е»).

2.4 Проведення уроків-КВК

Дуже подобаються дітям такий вид нестандартних уроків, як урок-КВК.

Це своєрідна гра-змагання команд веселих і кмітливих, що розгортається на уроці. Характерною ознакою такого уроку є його насиченість позитивними емоціями. Безперечно, що урок повний емоцій, на довгий час збережеться у пам’яті учнів. До того ж, він, сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність.

Для уроку — КВК притаманними є певні особливості, які відрізняють його від усіх інших типів нестандартних уроків і які слід урахувати під час його підготовки та проведення.

Перш за все треба організувати, як мінімум, дві команди, які братимуть участь у КВК. Команди повинні знайти собі цікаві назви та обрати капітанів.

Другим важливим моментом уроку — КВК є наявність журі, яке оцінюватиме гру команд. Склад журі може бути різноманітним, включаючи і вчителя і учнів з активу класу, а також запрошених представників адміністрації школи, батьків. Головним критерієм під час формування складу журі повинна бути не його кількість, а об'єктивність.

Щодо змісту уроку КВК, то його повинні формувати такі конкурси, які б мали триєдину мету (навчальну, виховну, розливальну) і за тривалістю вмістилися б у відведений для уроку час. Саме при формуванні змісту уроку КВК не варто забувати, що це урок, а не виховний захід, тому необхідно дотримуватися всіх функцій і завдань навчального заняття [23:с. 86]

У своїй практичній педагогічній діяльності я проводила такий урок-КВК:

Математика.

Тема: Множення багатоцифрового числа на одноцифрове.

Повторення вивченого матеріалу.

Завдання: повторити та узагальнити вивчений матеріал з теми «Множення багатоцифрового числа на одноцифрове»;

Мета: продовжувати формувати вміння розв’язувати задачі; обчислювальні навички; розвивати увагу, мислення, математичне мовлення; формувати комунікативні, інформаційні компетенції та компетенції саморозвитку й самоосвіти особистості; виховувати колективізм, дружні стосунки між учнями.

Обладнання: запис на дошці, годинники з буквами, картки з завданнями для учасників конкурсів, підручники, призи для переможців План уроку Організаційний момент — 1 хвилина Вступне слово вчителя — 1 хвилина.

І конкурс. Розминка — 7 хвилин.

ІІ конкурс. Кращий математик — 5 хвилин.

ІІІ конкурс. Зупинка «Задачі» — 7 хвилин.

Фізкультхвилинка — 3 хвилини.

ІV конкурс. Конкурс капітанів — 5 хвилин.

V конкурс. Естафета команд — 6 хвилин.

Підсумки КВК. Нагорода переможців — 2 хвилини.

Домашнє завдання — 2 хвилини.

Хід уроку — КВК Організаційний момент Проголошується девіз уроку: «На шляху поспішай, але з відповіддю не помились».

Діяльність вчителя: поділяє клас на дві команди.

Діяльність учнів: команди обирають собі капітана і добирають назву команди.

Вступне слово вчителя Сьогодні у нас буде незвичайний урок — урок КВК. Ви будете змагатися і показувати свої знання з теми «Множення багатоцифрового числа на одноцифрове». Також пригадаємо, які задачі ми навчилися розв’язувати, подивимось як. Допомагайте один одному і не підводьте свою команду. Бажаю вам успіхів.

І конкурс. Розминка Діяльність вчителя: Зачитує завдання конкурсу.

Діяльність учнів: Представники команд працюють біля дошки. Всі останні учні самостійно записують відповіді на питання у свої зошити. Взаємоперевірка виконаних завдань.

За кожну правильну відповідь учасник конкурсу приносить своїй команді один бал.

Завдання до конкурсу.

Добуток яких двох чисел дорівнює кожному з них?

Збільш число 829 в тисячу разів.

Знайди четверту частину від числа 240.

Частка яких двох чисел дорівнює одному з них? Наведи два приклади.

Задумане число зменшили в чотири рази і отримали 7 тисяч. Яке число задумали?

Яке число менше 2700 у дев’ять разів?

Яке число треба поділити на сто, щоб отримати 769?

Зменш 6000 у десять разів.

Зменш 6000 на десять.

Збільш 9157 на сім сотень.

У скільки разів 300 менше ніж 1800?

Знайди частку чисел 0 і 286.

ІІ конкурс. Кращий математик Діяльність вчителя: Роздає представникам команд картки з завданнями конкурсу. Слідкує за правильним їх розв’язанням.

Діяльність учнів: Представники команд (один учень на кожний приклад) працюють біля дошки, інші - у зошитах.

За кожне правильно виконане завдання команда отримує два бали.

Завдання до конкурсу.

І команда.

21 245×6 = 123 231×4 = 5 км 300 м х 2 =

4050 + 6008×4 + 2742 =

ІІ команда.