Використання надбань козацької педагогіки у вихованні дітей дошкільного віку

Актуальним питанням сучасності є залучення нових поколінь до національної культури, оскільки кожен народ прагне зберегти свої традиції, щоб не втратити національну особистість і самобутність. Упродовж багатовікової історії українського народу значна увага приділялася вихованню в підростаючого покоління любові до рідної землі, поваги до героїчних подвигів українців, готовності до захисту свого народу. Справжнім феноменом патріотизму в історії України стало запорізьке козацтво. Воно глибоко і різнопланово вплинуло на історичну долю українського народу, на формування національної самосвідомості.

Проблему виховання дітей засобами козацької педагогіки вивчали Ю. Д. Руденко, М. Г. Стельмахович, Г. В.Біленька, О. Т. Губка, П.Р.Ігнатенко, В. Г. Кузя, М.І.Кравчук, Є.І.Сявавко, Д. Т. Федоренко, педагоги-практики, методисти Л.К.Білецька, О. В. Вронська, В. М. Гамажана, В.І.Каюкова, О. В. Ковальчук, Д. М. Погребенник, В. О. Сухомлинський.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження теми нашої наукової роботи «Використання надбань козацької педагогіки у вихованні дітей дошкільного віку» .

Метою нашої роботи є дослідження шляхів впровадження традицій козацької педагогіки у сучасному вихованні дітей дошкільного віку.

Козацька педагогіка як невід'ємна складова української народної педагогіки систематизувала в собі вироблені віками та адаптовані з часом традиції виховання тіла і духу молоді на глибинних цінностях православної віри. Називаючи себе лицарями православ’я, козаки за велику честь вважали постраждати за віру в боротьбі з єретиками і язичниками. Козацьке життя було школою духовного і фізичного становлення. Обираючи шлях самовідданого служіння Батьківщині, козаки зрікалися затишку рідної домівки, нехтували комфортом, навіть любов’ю близьких заради служіння.

Головна мета козацької педагогіки — формування в сім'ї, школі і громадському житті козака-лицаря, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю та самосвідомістю, дійовим патріотизмом, високим рівнем духовності.

Основні завдання козацької педагогіки:

• — готувати фізично загартованих воїнів-захисників рідного народу від чужоземного поневолення, агресії;
• — виховувати в підростаючих поколіннях український національний характер, світогляд та інші національні та загальнолюдські духовні цінності;
• — формувати високі лицарські якості, моральні чесноти, гуманність, почуття милосердя;
• — виховувати здатність до альтруїзму [1, с. 94].

Українська козацька система навчання і виховання мала такі ступені: родинно-сімейне дошкільне виховання, родинно шкільне виховання, підвищена і вища освіта, завершальний ступінь навчання і виховання.

Перший ступінь — це козацьке дошкільне родинне виховання, яке утверджувало високий статус батьківської і материнської народної педагогіки. Із найбільш раннього віку батьки систематично й цілеспрямовано загартовували дітей фізично, морально й духовно, готуючи їх до подолання життєвих труднощів: «Терпи, козаче, отаманом будеш», «Будь мужній і дужий, як козак-запорожець», «З нього добрий козак буде» [1, с. 95].

Фізичне виховання в козацькій педагогіці мало важливе значення. У трирічному віці козачок самостійно їздив на коні по дворі, а у п’ять років уже вільно роз'їжджав по селу, граючи з козачками у війну. Із семи років дітей навчали фехтування та стрільбі з лука. Син від батька засвоював мистецтво верхової їзди, володіння шаблею, стрільбі. Він учився боротись у рукопашній схватці, стріляти при швидкій верховій їзді. Разом з батьком він ходив з рогатиною на ведмедя, полював на буйволів і сніжних барсів, що жили раніше на берегах Дніпра, об'їжджав диких коней. Юнаків, яких готували до військових походів, привчали спати під відкритим небом, купатись у холодній воді, харчуватись простою грубою їжею.

Слід зазначити, що й дівчата-козачки не відставали від своїх братів у засвоєнні ратної справи, а за деякими показниками, усім на диво, навіть перевершували їх. Саме ці унікальні жіночі якості знайшли вираження в народному епосі [2, с.2].

Українське родинне виховання всю свою увагу зосереджує на вироблення змалку в дівчат таких рис, як чесність, витривалість і працьовитість, відданість, обов’язок охоронниці домашнього вогнища, створення хатнього затишку.

Виховуючи своїх дітей на козацькому фольклорі, мати не лише співала їм відомі пісні про козаків, а й творила нові, які здійснювали величезний вплив на моральний розвиток дітей.

Характерною особливістю козацького родинного виховання був його високий рівень, який слугував упровадженню ідей народної педагогіки та козацької духовності; національних традицій, звичаїв та обрядів; загальнолюдських цінностей християнської моралі. Культ здорового способу життя сприяв народженню та вихованню здорового покоління молоді. Поза сумнівом, важливе місце посідали родинні віковічні традиції високої відповідальності батьків за виховання дітей. Керуючись лицарськими чеснотами, батько формував у сина твердість, витривалість, уміння долати життєві труднощі, характер, силу волі, лицарські якості.

Необхідно зазначити, якби козаки керувались у своїх діях тільки силою, то розвитку освіти та культури чекати б не довелося. Відомо, що запорожці були людьми глибоко релігійними. Гармонійне поєднання цих двох культів, тобто високої моральності й фізичної досконалості, створювало справжніх лицарів, еліту й гордість українського народу.

Самобутнім явищем свого часу були січові школи, які задовольняли освітні, культурні, духовні й військово-оборонні потреби козацтва. Найбільш здібні учні, як правило, продовжували навчання в Києво-Могилянській чи в Острозькій академіях. Козаки ростили високоосвічених особистостей, загартованих і мужніх воїнів, лицарів честі й звитяги, державних мужів.

Козацькі школи були в усіх полкових і сотенних містах і містечках. Разом iз основами знань вони давали відомості про рідний край, політичне й державне життя України, здійснювали фізичне, розумове, моральне, психофізичне й естетичне виховання. Крім козацьких шкіл мали місце козацько-ремісничі й козацько-музичні школи.

Використовуючи народно-педагогічні традиції, козаки надавали виховному процесові конкретної спрямованості: виховати перш за все воїна-захисника. При цьому ідея незалежної особистості була домінуючою у їхній системі навчання та виховання, що сприяло підвищенню національної свідомості мас.

Таким чином, ідеї козацької педагогіки мали вплив на формування особистості, а вихованість та освіченість були невід'ємними складовими частинами національного способу життя українців. Козацька педагогіка навчала відповідальності за збереження й примноження духовних надбань нації, золотими правилами були заповіді лицарської честі, геройської звитяги, усвідомленої самопожертви заради торжества справедливості.

козацький педагогіка виховання еліта.

Список використаних джерел

• 1. Громадянське виховання особистості / В.І. Войтенко, Л. А. Грицюк, М.І. Каратаєв. — Кам'янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2006. — 112 с.
• 2. Гурова О. Українська козацька педагогіка [електронний ресурс, режим доступу: http://ru.osvita.ua/school/method/upbring/1097/]
• 3. Золочевський В. В. Українська козацька педагогіка про фізичне виховання і загартування особистості [електронний ресурс, режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkhnpu_zntndr/2008₂₈/9.html]
• 4. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки: Курс лекцій. — Тернопіль, 1994. — 360 с.
• 5. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. — Т.1. — К.: Освіта, 1990. — 320 с.