Сприйняття мистецтва молодшими школярами (За Б.Т. Лихачовим)

Взаємодія дитини і будь-якого виду мистецтва передусім починається з сприйняття. Особливостям сприйняття мистецтва дітьми і присвячене дане питання.

Отже, твір мистецтва сягає своєї виховної, освітньої мети, коли воно безпосередньо сприйнято школярем, коли освоєна його ідейно-художня сутність. Дуже важливо приділяти особливу увагу саме процесу сприйняття художнього твору.

Опрацювавши досвід педагога Б. Т. Лихачова, чітко розумієш, що він виробив свій підхід до цієї проблеми [9]. У своїй роботі Борис Тимофійович виділяє три важливі етапи сприйняття художнього твору школярем. До першого етапу освоєння художнього твору він відносить первинне сприйняття, первинне творче відтворення у свідомості художніх образів. Сутність цього етапу полягає в тому, що первинне сприйняття дітьми художнього твору необхідно продумувати. Він зауважив, що при первинному неорганізованому сприйнятті, дітьми, як правило часто упускається те, що здалося незрозумілим чи нецікавим, що пройшло повз їх увагу через брак життєвого досвіду чи кволість художньо-естетичного розвитку." У тому, повз чого пройшла дитина, нерідко залишається істотне й важливе, без чого неможливо відтворення цілісної картини художнього твору, його глибоке освоєння". З початку викладання мистецтва слід розвивати у дітей комплекс здібностей всебічного сприйняття творів, талант читача, глядача, слухача, талант співучасті у творчості.

Первинне освоєння витворів мистецтва пред’являє специфічні вимоги до форм організації сприйняття. Б. Т. Лихачов приділяє особливе місце в своїй роботі питанням методики. [9]. «Найбільш ефективно перша зустріч дитини з твором мистецтва відбувається у формі вільного спілкування. Педагог попередньо зацікавлює дітей, вказує, на що звернути особливу увагу і спонукає до самостійної роботи. Таким чином, реалізується педагогічний принцип єдності організації колективної класної, позакласної, позашкільної та домашньої роботи .

Позакласна і домашня робота з своїми вільними формами поступово стає органічною частиною уроків. З цією метою вчитель на уроці вчить дітей навичок прийоми самостійної роботи. На уроках привчають дітей до колективному прочитанню уривків, прослуховування дисків і стрічок із записом художнього читання, індивідуальним читання, до читання в особах і драматизації, колективним співом, перегляду фільмів, картин, діапозитивів, вистав і телепостановок. Все це дозволяє дітям відповідно до завдання вчителя приділяти серйозну увагу первинному сприйняттю поза уроку: індивідуальному і колективному читання в особах, спільним походам у кіно, перегляду і прослуховування теле-і радіопередач" .

На цьому етапі Б. Т. Лихачов пропонує використовувати такі методи, які стимулюють дитячу діяльність із активним сприйняттям: зацікавлюють дітей сюжетом твору, художніми прийомами, які використовує автором. У процесі первинного сприйняття з метою формування у свідомості школярів яскравих образів, загальної картини твору він пропонує залучати історичний матеріал епохи, додаткові відомості про автора твору мистецтва, у процесі його створення.

У межах позакласних та домашніх занять пропонується дати дітям завдання щодо відшуканню історичного матеріалу, що характеризує час, описане, зображене у творі. Виконання дослідницьких завдань зі збору фактів, що стосуються створення твору, обговорення з дітьми спірних місць у творі, незрозумілих ситуацій і термінів — всі ці прийоми активізують сприйняття, роблять його більш глибоким і повним, породжують стійкий інтерес, створюють реальну основу для подальшої роботи над твором.

У педагогічній практиці пропонується приваблювати і досвід особистих відносин дитини. Давати, наприклад, творчі завдання щодо зіставленню, порівнянню переживань, що виникають в процесі слухання музичного твору, з переживаннями, психічними станами, що народжуються в життєвих ситуаціях. Другий етап розуміння мистецького твору школярами, Б. Т. Лихачов характеризує, як організацію процесу «отримання учителем зворотної інформації про глибину первинного засвоєння учнями матеріалу і водночас активністю духовного переживання дітьми впливу мистецтва». Сутність цього етапу полягає в тому, що вчителі надають дітям можливість творчого відтворення художнього твору або його частин у своєї діяльності, аби з’ясувати чи витвір мистецтва є духовним надбанням школяра.

Він стверджує, що при вивченні літератури ніщо так не свідчить про рівень інтересу дитини і глибині первинного сприйняття, як читання їм напам’ять віршів, уривків прози, виразність і емоційність цього читання. Нехтування до заучування не тільки послаблює пам’ять дітей, але і, головне, збіднює їх духовно. На цьому етапі роботи по сприйняттю художнього твору величезну роль він відводить таким видам творчої діяльності, як твори з самостійними оцінками і аналізом і проведення вільних творчих обговорень і дискусій.

На уроках образотворчого мистецтва і музики в якості додаткового завдання Д. Б. Лихачов радить використовувати словесний опис сюжету, оцінку композиції, засобів художньої виразності.

На уроках літератури та музики такими додатковими завданнями можуть бути зображення на малюнках літературних і музичних образів. Нарешті, на уроках літератури та образотворчого мистецтва можуть даватися творчі завдання з підбору музичного матеріалу, співзвучного основним ідеям витвори мистецтва слова або візуального образу.

Якщо учні володіють виконавчими навичками, вони можуть отримати завдання імпровізувати на ту чи іншу тему. Все це в комплексі вирішує найважливішу педагогічну задачу: «здійснення в єдності глибокого і всебічного засвоєння дітьми ідеї і художніх образів твору, отримання учителем зворотної інформації про глибині засвоєння учнями матеріалу, розвиток інтелектуальних і художніх здібностей дітей». І третій етап освоєння витвори мистецтва школярами, який виділяє педагог, можна характеризувати як етап наукового розуміння художньої діяльності. «Після того, як у свідомості дитини відтворена художня картина життя у всій складності, суперечливості і різноманітті образів, виникає необхідність її наукового аналізу. Завдяки глибокому проникненню в ідейно-художню сутність твору мистецтва стає можливим його використання для глибокого пізнання життя, формування світогляду, виховання моральності «.

В якості головних методів в цьому етапі виступають методи теоретичного художнього та наукового аналізу. Розуміння дитиною витвору мистецтва за допомогою аналізу, на думку автора, можна організувати двома шляхами.

Перший полягає в тому, щоб школяр зробив самостійну спробу теоретичного осмислення художнього явища. У різних формах йому даються завдання: написати рецензію, підготувати доповідь, виступити в ході обговорення, скласти критичний огляд, розкрити основну ідею твору, описати сюжетну лінію, показати основні риси героїв і дати оцінку їх дій. У завдання включаються вимоги виділити основні художні прийоми, якими користується художник, оцінити своєрідність його індивідуального обдарування, манеру його письма, стилю викладу, особливостей бачення світу і людини.

" Звісно, сам школяр не завжди зможе розібратися в складних теоретичних питаннях, навіть якщо скористається консультацією і довідковою літературою. Проте педагогічні вигоди саме такої початку аналізу художнього твору полягають у тому, що вона знайомиться з широким колом питань, усвідомлює, як багато потрібно працювати, щоб проникнути в таємницю твори мистецтва. У нього виникне й розвинеться інтерес і бажання глибокого творчого освоєння мистецтва «.

Другий шлях наукового осягнення художнього твору полягає в тому, щоб школяр приступив до творчого освоєння літературно-художньої критики. «Завдання літературно-художньої критики — допомагати читачеві, глядачеві, слухачеві в осягненні результатів художньої творчості. Літературно-художня критика покликана відіграти провідну роль у формуванні ідейно-естетичних ідеалів школярів. Критичний матеріал повинен широко залучатися до навчального процесу, стати його органічною частиною. Важливо, щоб імена та ідеї критиків стали відомі школярам так само добре, як імена композиторів, поетів, письменників, режисерів і акторів. Це дозволить більш ефективно використовувати виховний потенціал критики, поставити процес аналізу художнього твору на справді наукову основу. Такий підхід до справи дасть можливість учню зіставити свої оцінки, судження з науково-аналітичними висновками фахівців, побачити свої недоліки, прийняти оцінки критика чи полемізувати з ним» .

Третій етап сприйняття мистецького твору безумовно важливий, але на мій погляд, його дуже складно здійснити в початкових класах, зважаючи на обмеженість знань та розвитку аналітичної діяльності молодших школярів. Психологічно важливо, щоб педагог, даючи самостійні творчі завдання, організував їх ретельний облік і розбір. На основі перших трьох етапів, Борис Тимофійович пропонує здійснити четвертий, етап повторного разом із тим нового, більш глибокому рівні сприйняття і розуміння ідей і художніх образів, освоєння творів мистецтва. «Саме на цьому етапі відбувається глибоко індивідуальний внутрішній процес перетворення художніх образів та ідей твору в духовне надбання особистості, на знаряддя мислення та оцінки дійсності, в засіб духовного спілкування з іншими людьми» .

" Художник за допомогою створюваних ним образів бачить в житті важливе, істотне, значне й уміє яскраво, образно показати це невидиме, водночас важливе всім. Це розуміння вже відкритого художником — складний і багатоступінчастий процес. Глибоко зрозуміти його сутність, вміло відібрати витвори мистецтва для розуміння їхніми дітьми, врахувати у зв’язку зі специфікою мистецтва специфіку форм і методів навчальної роботи в школі - все це необхідно для підвищення ідейно-естетичного виховного впливу літератури і мистецтва на дітей «.