Жиророзчинні вітаміни

ВСТУП Для підтримання нормальної життєдіяльності організму крім білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і води потрібні вітаміни. Вітаміни — це група додаткових речовин їжі, що належать до різних класів органічних сполук і за рідкісним винятком не синтезуються в організмі людини. Вони мають сильний і певною мірою специфічний вплив на процеси обміну, причому в дуже невеликих кількостях.

Існування і значення вітамінів для життя встановив наприкінці минулого століття російський лікар М. І. Лунін (1881). Пізніше польський хімік К. Функ (1912) назвав біологічно активну речовину, яку виділили з висівок, «вітаміном», оскільки вона містила в своїй молекулі аміногрупу (лат. vita — життя + «аміни»). Ця назва збереглась до цього часу, хоча азот міститься не в усіх вітамінах.

Вітаміни надходять в організм з продуктами харчування, переважно рослинного походження. В тканинах організму людини вони засвоюються, утворюючи більш складні речовини. їх значення полягає в тому, що вони є складовою частиною молекул багатьох ферментів та деяких фізіологічно активних речовин, які беруть участь в обміні речовин. Отже, якщо вітаміни не надходять з їжею, то організм не отримує необхідних речовин, що згубно позначається на здоров'ї людини.

Як правило, під час дослідження будь-якого вітаміну його вводять піддослідним тваринам в очищеному вигляді або навпаки, вилучають його з продукту харчування і вивчають фізіологію та біохімію піддослідних організмів. Таким чином було з’ясовано роль вітамінів в обміні речовин, їх різноманітні функції. Стало відомо, що вони беруть участь у синтезі й розщепленні амінокислот, жирів, азотистих основ нуклеїнових кислот, деяких гормонів, медіатора ацетилхоліну, який забезпечує передавання імпульсів у нервовій системі.

Нині відомо понад 20 вітамінів, які мають безпосереднє значення для здоров’я людини. Усі вони розподілені на дві групи: жиророзчинні (кальцифероли — вітамін D, каротиноїди — провітаміни А, ретинол — вітамін А, токофероли — вітамін Е, філохінони — вітамін К) і водорозчинні (аскорбінова кислота — вітамін С, біотин — вітамін Н, нікотинова кислота — вітамін РР, пантотенова кислота — вітамін В5, піридоксин — вітамін В6, рибофлавін — вітамін В2, фолієва кислота — вітамін В9, ціанокобаламін — вітамін В12).

За нормального раціону і здорового способу життя потреба у вітамінах задовольняється природним шляхом. Проте навіть за цих умов узимку й навесні доцільно вживати додатково аскорбінову кислоту (вітамін С). У разі одноманітного харчування, збідненого на натуральні рослинні продукти, спостерігається порушення обміну вітамінів. Дещо вища потреба у вітамінах у молоді, а також у осіб, що працюють у шкідливих умовах, живуть у суворих кліматичних умовах, під час захворювань. У таких випадках люди потребують додаткового збагачення їжі вітамінами.

Для збереження вітамінів у їжі слід дотримуватись правил заготівлі, зберігання продуктів, приготування їжі — уникати її переварювання й пересмажування. Наприклад, у пошкоджених овочах і фруктах аскорбінова кислота руйнується внаслідок дії ферментів, які розщеплюють її молекули.

Нині добре відомо, що при нестачі (гіповітаміноз, або авітаміноз) або надлишку (гіпервітаміноз) вітамінів в організмі розвиваються захворювання.

Добова потреба людини у вітамінах значною мірою залежить від її віку, роду занять, маси тіла, статі, загального стану здоров’я тощо[1]

В даній роботі буде описуватися одна із груп вітамінів — це жиророзчинні вітаміни. До цієї групи входить п`ять вітамінів:

А — ретинол

D — кальциферол

Kфілохінон

E — токоферол

F — комплекс ненасичених жирних кислот Мета даної роботи:

1. Вказати загальну характеристику такої групи вітамінів як жиророзчинні.

2. Описати властивості кожного вітаміну:

— структурна будова;

— біологічна роль;

— добова потреба;

— передозування;

— дефіцит;

— джерела вітаміну.

Розділ І. Загальна характеристика жиророзчинних вітамінів Жиророзчинні вітаміни (A, D, E, F, К) впливають на обмінні процеси шляхом посилення синтезу багатьох важливих біополімерів (білків, нуклеїнових кислот), беруть участь у процесах згортання крові, фоторецепції. Деякі вітаміни, наприклад вітамін D, виявляють гормоноподібну дію, сприяють засвоєнню кальцію, стимулюють процеси росту, розвитку організму, імунні реакції, підвищують стійкість організму проти інфекційних захворювань.

Жиророзчинні вітаміни (A, D) здатні накопичуватися в деяких органах — печінці, підшкірній жировій тканині. Ці вітаміни в рослинних та тваринних тканинах містяться у вигляді неактивних попередників, що перетворюються на активні форми під дією ферментів та сонячного випромінювання. Вітамін, А є життєво необхідним лише для вищих тварин, вітамін D — для хребетних. Джерелом вітамінів для людини і тварин є продукти харчування рослинного і тваринного походження. Відсутність або нестача вітамінів у продуктах харчування є причиною виникнення порушень обмінних реакцій в організмі, які мають власну назву (гіповітамінози — часткова нестача, авітамінози — повна відсутність одного вітаміну, поліавітамінози — нестача чи відсутність кількох вітамінів). Надмірна кількість в організмі вітамінів, особливо жиророзчинних (А і D), може викликати досить серйозні патологічні зміни — гіпервітаміноз. Вітаміни застосовують у медицині і ветеринарії для лікування та профілактики захворювань і підвищення продуктивності. Добувають їх шляхом хімічного (А, С, В6, В 1) та мікробіологічного синтезу (рибофлавін, В12) або виділяють із природних джерел[2,3].

Розділ ІІ. Вітамін, А Вітамін, А — це жиророзчинний вітамін, який також є сильним антиоксидантом. Був виявлений у 1913 році. Це перший з відкритих вітамінів, саме тому він і названий по головній букві алфавіту. Існує в двох формах: безпосередньо вітамін, А (ретинол) і провітамін, А (каротин) — речовина, яка в організмі людини перетворюється на вітамін А.

Ретинол Біологічна роль вітаміну, А Вітамін, А бере участь в окисно-відновних процесах, регуляції синтезу білків, сприяє нормальному обміну речовин, відіграє важливу роль у формуванні кісток і зубів, волосся, а також жирових накопичень; уповільнює процеси старіння в організмі; необхідний для нормальної роботи імунної системи.

Здавна відомо достатньо великий вплив ретинолу на зір. Також вітамін, А захищає від простудних захворювань та інфекцій дихальних шляхів, хвороб травного тракту, сечостатевої системи, необхідний для нормального розвитку ембріона і зменшує ризики вагітності при народженні недоношених дітей.

Вітамін, А необхідний для підтримки в хорошому стані шкірного покриву, через ці властивостей він «частий гість» в косметичних препаратах; в косметології широко застосовують ретиноїди — синтетичні аналоги. Вітамін, А застосовується при лікуванні захворювань шкіри, ран і сонячних опіків, так як вітамін, А прискорює процеси загоєння, а також стимулює синтез білка колагену і знижує небезпеку інфекцій.

Як вітамін А, так і бета-каротин, будучи потужними антиоксидантами, є засобами профілактики і лікування ракових захворювань, зокрема, перешкоджаючи повторній появі пухлин і метастазів після операцій. Антиоксидантну дію бета-каротину відіграє важливу роль у запобіганні захворювань серцевосудинної системи людини, а також підвищує вміст в крові «корисного» холестерину (ліпопротеїдів високої щільності). Забезпеченість вітаміном, А продовжує життя навіть хворим на СНІД[3]

Добова потреба вітаміну, А Потреба у вітаміні A може значно змінюватись у залежності від кліматичних умов: холодний клімат не впливає на потребу та обмін вітаміну A, але при підвищенні температури навколишнього середовища та збільшенні часу перебування на сонці (наприклад під час літнього відпочинку) потреба у вітаміні A різко збільшується.

При впливі рентгенівського випромінювання зменшуються запаси вітаміну у печінці та, відповідно, збільшується потреба у ньому.

Добова потреба вітаміну, А для дітей складає, в залежності від віку, — 420−1000 мкг/добу, для дорослих — 800−1000 мкг/добу.

Дефіцит вітаміну, А Брак вітаміну, А загрожує тим, хто не вживає чи вживає в невеликих кількостях молочні продукти, печінку, овочі. У розвинутих країнах в наш час досить рідко зустрічається серйозний брак вітаміну А, при якому розвивається нічна (куряча) сліпота, сухість та розм’якшення рогової оболонки очей. У той же час варто зазначити, що у багатьох районах країн Азії, Африки та Південної Америки найпоширенішою причиною дитячої сліпоти і на сьогодні є дефіцит вітаміну А. За даними досліджень, в Угорщині надходження з їжею вітаміну, А коливається в межах добової потреби, часто знаходиться трохи нижче, а норму або майже на її межі. Надходження вітаміну, А у кількості нижче норми викликає так званий стан граничного дефіциту, яке можна підтвердити лише за допомогою лабораторних методів, але нестача вітаміну навіть у мінімальних розмірах уже впливає на функції життєдіяльності.

Передозування вітаміну, А У разі тривалого перевищення добової потреби у 100−125 разів може виникнути передозування вітаміну, А (інтоксикація). Ймовірність цього надзвичайно мала, оскільки надходження вітаміну, А у такій кількості протягом тривалого часу просто неможливе. У той же час, слід звернути увагу на дві речі. По-перше, на те, що в період вагітності високий рівень вітаміну, А може негативно впливати на розвиток зародка. По-друге, за даними найновіших досліджень, надходження в організм вітаміну, А в кількості, що перевищує рекомендовану, збільшує небезпеку розрідження кісткової тканини. Тому доцільно дотримуватись рекомендованої норми.

Джерела отримання вітаміну, А Більшість безхребетних здатні синтезувати вітамін A, а хребетні втратили таку здатність. Тому вітамін A є обов’язковою складовою раціону цих тварин.

Найкращими джерелами вітаміну A є риб’ячий жир та печінка, далі йдуть вершкове масло, яєчний жовток, вершки, незбиране молоко. Дуже багато вільного вітаміну A у жирах печінки морського окуня, тріски, палтуса: зокрема у жирі печінки морського окуня вміст вітаміну A складає до 35%. Зернові продукти та знежирене молоко навіть з додаванням вітаміну — незадовільні джерела надходження вітаміну, так само як і яловичина, де вітамін A присутній у малій кількості.

Джерелами провітаміну A для людини є продукти рослинного походження: морква, гарбуз, солодкий перець, шпинат, капуста броколі, зелена цибуля, зелень петрушки, соя, горох, персики, абрикоси, яблука, виноград, кавун, диня, шипшина, обліпиха, черешня, люцерна, корінь лопуха, каєннський перець, фенхель, хміль, хвощ, ламінарія, лимонник, коров’як, кропива, овес, м’ята перцева, подорожник, листя малини.

Звичайна теплова обробка не значно зменшує вміст у продуктах ретинолу. Під час варіння, консервування, ошпарювання може втрачатись значна частина вітаміну. Крім того вітамін A може руйнуватись при тривалому контакті з повітрям[4].

Розділ ІІІ. ВІТАМІН D

Вітамімн D був синтезований і вивчений в 20−30х роках ХХ століття. Вітаміном D називають кілька хімічних сполук близьких за структурою та властивостями в організмі: ергокальциферол (або вітамін D2) і холекальциферол (вітамін D3). Вітамін D відноситься до жиророзчинних вітамінів, в організмі утворюється або при опроміненні сонячним світлом, або з їжею. Кальциферол єдиний серед вітамінів, хто діє в організмі як вітамін, і як гормон.

Біологічна роль вітаміну D

Основна функція вітаміну D — забезпечення нормального росту і розвитку кісток, попередження рахіту та остеопорозу. Він регулює мінеральний обмін і сприяє відкладенню кальцію в кістковій тканині і дентині, таким чином, перешкоджаючи остеомаляції (розм'якшення) кісток.

Поступаючи в організм, вітамін D всмоктується в проксимальному відділі тонкого кишечника, причому обов’язково в присутності жовчі. Частина його абсорбується в середніх відділах тонкої кишки. Після всмоктування кальциферол виявляється в складі хіломікронів у вільному вигляді і лише частково у формі ефіру.

Вітамін D впливає на загальний обмін речовин при метаболізмі Ca2+ і фосфату. Насамперед, він стимулює всмоктування з кишечника кальцію, фосфатів і магнію. Важливим ефектом вітаміну при цьому процесі є підвищення проникності епітелію кишечника для Ca2+ і Р.

Вітамін D є унікальним — це єдиний вітамін, який діє і як вітамін, і як гормон. Як вітамін він підтримує рівень неорганічного Р і Са в плазмі крові вище порогового значення і підвищує всмоктування Са в тонкій кишці.

В якості гормону діє активний метаболіт вітаміну D — 1,25-діоксихолекальциферол, що утворюється в нирках. Він впливає на клітини кишечника, нирок і м’язів: в кишечнику стимулює вироблення білка-носія, необхідного для транспорту кальцію, а в нирках і м’язах посилює реабсорбцію Ca 2+.

Вітамін D3 впливає на ядра клітин-мішеней і стимулює транскрипцію ДНК і РНК, що супроводжується посиленням синтезу специфічних протеїдів.

Однак роль вітаміну D не обмежується захистом кісток, від нього залежить сприйнятливість організму до шкірних захворювань, хвороб серця і раку. У географічних областях, де їжа бідна вітаміном D, підвищена захворюваність атеросклерозом, артрити, діабет, особливо юнацьким.

Він попереджає слабкість м’язів, підвищує імунітет (рівень вітаміну D в крові служить одним з критеріїв оцінки очікуваної тривалості життя хворих на СНІД), необхідний для функціонування щитовидної залози і нормального згортання крові.

Так, при зовнішньому застосуванні вітаміну D3 зменшується характерне для псоріазу лущення шкіри.

Є дані, що, покращуючи засвоєння кальцію і магнію, вітамін D допомагає організму відновлювати захисні оболонки, що оточують нерви, тому він включається в комплексну терапію розсіяного склерозу.

Вітамін D3 бере участь у регуляції артеріального тиску (зокрема, при гіпертонії у вагітних) і серцебиття.

Вітамін D перешкоджає росту ракових клітин і, що робить його ефективним у профілактиці та лікуванні раку грудей, яєчників, передміхурової залози, головного мозку, а також лейкімії. [5]

Добова потреба вітаміну D

Потреба у вітаміні D підвищується у людей, які отримують недостатню кількість ультрафіолетового випромінювання:

· проживають у високих широтах;

· проживають у районах підвищеного забруднення атмосфери;

· працюють у нічну зміну чи дотримуються нічного способу життя;

· лежачі хворі, які не бувають або мало бувають на відкритому повітрі.

У людей з темною шкірою (негроїдна раса, засмаглі люди) синтез вітаміну D у шкірі знижується. Те саме можна сказати про людей похилого віку (у них здатність перетворювати провітаміни у вітамін D знижується удвічі) та тих, хто дотримується вегетаріанства чи вживає у їжу недостатню кількість жирів.

Несприятливо впливають на засвоєння вітаміну D також розлади кишечника та печінки, дисфункція жовчного міхура.

У вагітних та під час лактації потреба у вітаміні D зростає, бо необхідна додаткова його кількість для попередження рахіту у дітей.

Стандартна добова потреба практично будь-якого нормального людського організму у вітамінах групи D становить: для дітей у віці аж до 12 років — ніяк не менше 10 мкг / добу, для всіх дорослих (чоловіки і жінки) — порядку 10 мкг / добу, безпосередньо для осіб віком старше 60 років — не менше 15 мкг / добу .

Дефіцит вітаміну D

Симптоми нестачі вітаміну D можуть відрізнятися в залежності від індивідуальної чутливості людини і ступеня дефіциту. Дефіцит вітаміну D може спочатку не проявлятися, а з часом заявити таким ускладненням, як, наприклад, рахіт (розм'якшення кісток у дітей).

Симптоми дефіциту вітаміну D включають в себе:

· біль у суглобах,

· затримку у формуванні зубів,

· деформацію зубів,

· м’язові судоми,

· уповільнений ріст у дітей,

· деформацію хребта та інші кісткові деформації,

· сутулість,

· втрату ваги,

· слабкість.

Дефіцит вітаміну D виліковний. При своєчасній діагностиці та лікуванні людина піддається мінімального ризику розвитку серйозних ускладнень, таких як рахіт, остеомаляція (розм'якшення кісток) і остеопороз.

Передозування вітаміну D

При застосуванні неадекватних доз вітаміну D та тривалому лікуванні може розвинутись гостре чи хронічне отруєння (D-гіпервітамінози).

При передозування вітаміну D спостерігаються:

· слабкість, втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, запори;

· різкі болі у суглобах, головний та м’язовий біль;

· лихоманка, підвищення артеріального тиску, судоми, сповільнення пульсу, важкість дихання.

Тривале застосування вітаміну D у підвищених дозах чи використання його у надвисоких дозах може викликати:

· розсмоктування строми кісток, розвиток остеопорозу, демінералізацію кісток

· збільшення синтезу мукополісахаридів у м’яких тканинах (судини, клапани серця та інших) з наступною їх кальцифікацією

· відкладення солей Ca2+ у нирках, судинах, серці, легенях, кишечнику, що призводить до значного порушення їх функцій (астенізація, головний біль, запаморочення, блювання, порушення сну, спрага.

Джерела отримання вітаміну D

Вітамін D утворюється у шкірі під дією сонячних променів з провітамінів. Провітаміни надходять у організм частково у готовому вигляді з рослин (ергостерин, стигмастерин, ситостерин), а частково утворюються у тканинах з холестерину (7-дегідрохолестерин (провітамін вітаміну D3).

За умови, що організм отримує достатню кількість ультрафіолетового випромінювання, потреба у вітаміні D задовольняється повністю. Проте кількість вітаміну D, який синтезується під впливом сонячного світла залежить від таких факторів як:

· довжина хвилі світла (найбільш ефективним є середній спектр хвиль, який можна отримати зранку одразу після сходу сонця і увечері перед його заходом);

· початкова пігментація шкіри (чим темнішою є шкіра тим менше вітаміну D виробляється;

· віку (шкіра, яка старіє втрачає здатність до синтезу вітаміну D);

· рівень забруднення атмосфери (промислові викиди та порох не пропускають промені ультрафіолетового спектру).

Досить велика кількість кальциферолів міститься в курячих яйцях, риб’ячій ікрі. В молочних продуктах їх вміст незначний. Найвищий їх відсоток знаходиться в печінці морських риб і тварин, а також у жирі, який із них отримують. Риб’ячий жир та жир морських тварин не вважається продуктами харчування і можуть бути використані тільки як джерело кальциферолів, за їх недостатності.

Розділ IV. ВІТАМІН К Вітамін К (нафтохінон) відноситься також до групи вітамінів, що розчиняються в жирах. Таку назву він отримав через участь в процесі коагуляції (згортання) крові - koagulations vitamin. Цей вітамін може накопичуватися в клітинах печінки, що може призвести до його передозування при надмірному вживанні. При цьому ушкоджуються клітини печінки, головного мозку, червоної крові (еритроцити). Однак, така картина спостерігається дуже рідко. Вітамін не стійкий в лужних розчинах і при дії ультрафіолетових променів. Серед природних речовин активними вважаються вітамін К1 і вітамін К2, серед синтетичних — вітамін К3.

У шлунково-кишковому тракті синтезується тільки вітамін К2. Його виробляють мікроорганізми тонкого кишечника. Більшу частину вітаміну К синтезує кишкова паличка. Інші форми цього сполуки надходять з їжею[6].

Біологічна роль вітаміну К Вітаміни групи К беруть участь у багатьох процесах, що протікають в організмі. Основними з них є:

· згортання крові;

· зміцнення кісткової системи;

· побудова тканин серця і легенів;

· забезпечення всіх клітин енергією за рахунок анаболічного дії;

· знешкоджуюча дія.

Для того, щоб після якого-небудь ушкодження організм не втратив багато крові, існує механізм, що забезпечує освітлення в цьому місці згустку. Цей згусток (або тромб) з’являється в результаті взаємодії спеціальних білків. Дані білки утворюються в печінці за допомогою вітаміну К. Таким чином, при нестачі цього вітаміну здатність крові згортатися різко падає.

У побудові кісткової тканини вітамін К грає важливу роль. Він прискорює відкладення кальцію в кістки, а також забезпечує взаємодію цього елемента з вітаміном D.

В серці та легенях присутні білки, для утворення яких потрібен саме вітамін К.

Даний вітамін за своєю функцією є анаболіком, тобто це з'єднання нормалізує енергетичну забезпеченість організму.

Якщо в кишечник потрапляють зіпсовані продукти, то їх токсини пошкоджують печінку. Деякі отруйні речовини частково накопичуються і продовжують пошкоджувати клітини організму. Вітамін К має здатність виводити ці накопичення токсичних речовин, рятуючи таким чином тканини і органи від ушкодження.

Вітамін К також важливий для регулювання вмісту цукру в крові. При його дефіциті можуть з’являтися симптоми, характерні для діабету.

Крім того, вітамін К є профілактичним засобом запалення, пов’язаного зі похилим віком. Він має здатність знижувати рівень особливих речовин, які сприймаються імунітетом як сигнал до старіння. При достатньому рівні вітаміну К в організмі збільшується тривалість життя і довше зберігається молодість.

Корисний вітамін К і вагітним жінкам, тому що він запобігає розвитку тяжкої кровотечі під час пологів.

Незважаючи на свою здатність сприятливо впливати на систему згортання крові вітамін К марний при лікуванні гемофілії (природженому порушенні, що виявляється підвищеної кровоточивості тканин)[7].

Добова потреба вітаміну К Кількість вітаміну К, необхідне для обов’язкового вживання за добу точно не встановлено. Орієнтовна кількість цього вітаміну можна розрахувати наступним чином: на кожен кілограм маси — 1 мкг вітаміну. Приміром, якщо маса людини — 60 кг, то на добу потрібно вживати 60 мкг вітаміну К. Зазвичай з їжею надходить трохи більше, ніж потрібно, але це не призводить до появи симптомів передозування.

Дефіцит вітаміну К Значну частину вітаміну К організм людини отримує з їжі, інша ж частина синтезується мікрофлорою кишечника. Для того, щоб вітамін К, що знаходиться в їжі, добре засвоювався, необхідна нормальна робота печінки і жовчного міхура.

За добу в кишечнику дорослої людини синтезується до 1,5 мг вітаміну К. Відбувається це в основному завдяки кишковій паличци, яка активно виділяє його. Дефіцит або авітаміноз вітаміну К може бути як первинний, так і вторинний.

У дітей перших п’яти днів життя в кишечнику практично немає цих мікроорганізмів, через що у них часто спостерігається первинний К-авітаміноз.

У дорослої людини якщо і розвиваються, то тільки вторинні К-авітaмінози. Найбільш частими причинами того, що відбувається є відсутність умов для всмоктування вітамінів К або зниження його утворення кишковою паличкою. Як правило, до таких станів наводять такі захворювання та умови:

· жовчнокам’яна хвороба, хвороби печінки. Для всмоктування вітаміну К в кишечник повинна надходити жовч, а в даному випадку вона або взагалі не надходить або надходить в незначних кількостях. При цьому страждає засвоєння не тільки даного вітаміну, а й усіх представників групи (вітаміну А, Е, Д).

· коліти, шлунково-кишкові розлади, порушення діяльності підшлункової залози;

· прийом антибіотиків, які крім патогенних бактерій вбивають і нормальну мікрофлору кишечника;

· хіміотерапія, застосування протисудомних препаратів викликають зниження вітаміну К в крові.

Судити про недостатність вітаміну К можна за зовнішніми проявами цього порушення. До них відносяться:

· довго не зупиняються кровотечі, що виникли навіть при найменших пошкодженнях;

· синці;

· кровоточивість ясен;

· анемія (зниження рівня гемоглобіну в крові);

· хворобливі і більш тривалі, ніж зазвичай менструації;

· порушення травлення і видалення їжі з кишечника;

· підвищена стомлюваність і загальна слабкість як прояви розвилася анемії.

При вживанні деяких препаратів (антикоагулянтів) також може спостерігатися зниження рівня вітаміну К, і як наслідок порушення швидкості згортання крові. До таких речовин відносяться похідні кумарину — дімумарін, маркумар, і похідні 1,3-індандіону — февіндіон. Вони приймаються для профілактики утворення тромбів при всіх серцево-судинних захворюваннях. Симптоми, що виникають на тлі прийому цих препаратів, такі ж, як і при авітамінозному стані. Відновити дане порушення можливо за допомогою введення в кров синтетичного аналога вітаміну К — вікасола. Синтетичний вітамін К має таку ж активність, як і натуральний.

Передозування вітаміну К Передозування вітаміну К практично не зустрічається.

Хоча вітамін К і не має токсичної дії, небезпека великих доз полягає в небажаному підвищенні згортання крові, що може призвести до утворення тромбів у судинах (розвитку інсульту або інфаркту).

Вживання вітаміну К в кількості перевищує норму може призвести до того, що в’язкість крові збільшиться. Внаслідок цього людям, які страждають варикозом, деякими різновидами мігреней, тромбофлебітом, підвищеним рівнем холестерину, рекомендується не зловживати продуктами, які багаті цим вітаміном, щоб не погіршити свій стан.

Якщо вживати вітамін К в надмірно великих кількостях, то він починає накопичуватися в організмі, що може викликати потовиділення і почервоніння шкіри.

Під час вагітності так само варто приділяти особливу увагу на дозування вітаміну К, так як передозування здатне нашкодити майбутній дитині.

Джерела отримання вітаміну К У природі вітаміном K особливо багаті зелені частини рослин, які дають від 50 до 800 мкг вітаміну K на 100 г їжі. Найбільший його вміст у бобових рослинах, шпинаті, капусті, листах кропиви, томатах. Міститься у плодах шипшини, хвої, вівсі, житі, пшениці, люцерні, зеленому чаї, ламінарії та інших. У коренеплодах та фруктах вміст вітаміну K значно менший.

Із тваринних продуктів варто відзначити печінку, у якій він депонується, та яйця.

Розділ V. ВІТАМІН Е б — токоферол Вітамін Е — є жиророзчинним вітаміном і сильним антиоксидантом.

Вітамін Е або, як його ще часто називають «токоферол», є найважливішим елементом і найважливішою складовою здорового (правильного) харчування. Брак будь-якого з вітамінів згубно позначається на здоров'ї, але брак вітаміну Е позначається особливо непоправно. Причому, при достатній кількості вітаміну Е (токоферолу), нестача деяких вітамінів може компенсуватися нашим організмом.

У 1920 році вперше було виявлено вплив вітаміну Е на репродуктивну функцію. У білих щурів, зазвичай дуже плідних, було відзначено повне припинення розмноження при дієті, яка виключає надходження вітаміну Е, наявного в зелені і зародках зернових культур. А в 1922 році Бішпу і Еванс встановили, що навіть при нормальному зачатті у вагітних самок щурів відбувалася загибель плода, після того як їм переставали давати цільне зерно та інші продукти з вітаміном Е. Авітаміноз ж вітаміну Е у самців щурів викликав припинення нормального сім`єутворення .

У 1936 році були отримані перші препарати вітаміну Е шляхом виділення токоферолу з масла паростків зерна і зернових зародків. Синтез вітаміну Е вперше був здійснений в 1938 році. Кількість вітаміну Е, в момент проростання зерна, збільшується в кілька разів Біологічна роль вітаміну Е В ході подальших досліджень з’ясувалося, що роль вітаміну Е контролем над репродуктивною функцією не обмежується. Вітамін Е покращує кровообіг, незамінний при регенерації тканин.

Вітамін Е забезпечує нормальне згортання крові і прискорює загоєння ран, здатний згладжувати шрами, що залишаються після їх загоєння. Вітамін Е попереджає утворення катаракти та нормалізує кров’яний тиск. Токоферол сприяє підтримці здоров’я нервових і м’язових тканин, знімає м’язові судоми. Він укріплює стінки кровоносних судин і капілярів, запобігає появі анемії.

Вітамін Е є найвідомішим і найсильнішим антиоксидантом (здатний пртівостоять руйнування клітин організму).

Вітамін Е захищає клітини від ушкоджень, уповільнює окислення жирів і утворення вільних радикалів. Токоферол захищає інші жиророзчинні вітаміни від руйнування їх киснем, сприяє їх кращому засвоєнню, особливо вітаміну А.

Вітамін Е уповільнює процес старіння і запобігає появі вікової пігментації. Токоферол бере участь у формуванні еластичних волокон міжклітинної речовини. Вітамін Е благотворно впливає на периферичний кровообіг, бере участь у біосинтезі білків і кров’яних тілець. Найактивнішу участь токоферол бере в розвитку плаценти.

Близько 10 років тому була виявлена?? здатність вітаміну Е запобігати розвитку хвороби Айцгеймера. Гнітюча і руйнуюча мозкова хвороба Айцгеймера значно загальмовує свій розвиток під впливом вітаміну Е.

Однак при всіх своїх унікальних і незамінних властивостях, вітамін Е здатний грати лише профілактичну роль і не може відновити руйнування, які вже відбулися. Тобто, чим раніше ми починаємо замислюватися про своє здоров’я та здоровий спосіб життя, тим краще. При всій ефективності вітаміну Е в профілактиці злоякісних пухлин, він абсолютно не може зменшити вже існуючі ракові утворення. Або, наприклад, вітамін Е має унікальну здатність перешкоджати перетворенню нітритів (речовин, присутніх в копчених і маринованих продуктах) в концерогени. Однак він ніколи не зможе перетворити концерогени назад в нітрити.

Підіб'ємо підсумок основних функцій, які виконує в організмі вітамін Е:

· є потужним антиоксидантом;

· перешкоджає утворенню тромбів;

· бере участь в синтезі гормонів;

· зміцнює імунну систему;

· володіє антиканцерогенним ефектом;

· забезпечує функціонування нервової та м’язової тканин.

Добова потреба вітаміну Е На думку фахівців, дефіцит вітаміну Е призводить до передчасного старіння. Норма для дитячого віку 0−7 років становить до 10 мг. У старшому віці потрібна інша доза, в середньому 14 мг. Денна потреба під час виношування дитини — 15−30 мг. У період вагітності дуже важливо дотримуватися дозування, так як надлишок токоферолу згубно впливає на майбутню дитину.

Кожен день організм повинен отримувати вітамін Е з продуктами харчування. Це дозволяє забезпечити повноцінну роботу органів і їх систем. Денна норма підвищується при частих стресах, після перенесених захворювань, за наявності деяких патологій, в тому числі і дерматологічних. Норма споживання на добу для здорових людей становить 30−50 мг. Її можна отримати, якщо кілька разів на день приймати в їжу продукти з вмістом компонента.

Дефіцит вітаміну Е Дефіцит вітаміну Е в харчуванні є типовим в країнах, що розвиваються; дефіцит у дорослих у розвинених країнах зустрічається рідко. Головні симптоми дефіциту — гемолітична анемія і неврологічні розлади.

Дефіцит вітаміну Е викликає гемоліз еритроцитів і дегенерацію нейронів, особливо периферичних аксонів і задніх стовпових нейронів.

Передозування вітаміну Е Передозування вітаміну Е (токоферолу) може призвести до серйозних наслідків. Дуже небезпечний вміст цієї речовини в організмі для завзятих курців, так як вживання великої кількості вітаміну Е разом з нікотином може стати причиною інсульту.

Вітамін Е використовується в кардіології для профілактики серцевосудинних захворювань, але передозування даного елемента може викликати небажані ускладнення при захворюваннях серця.

Існують певні симптоми передозування вітаміну Е, за допомогою яких можна визначити надлишок даного елемента в організмі і вжити заходів по виключенню з раціону багатьох їм продуктів харчування. Також при необхідності призначається медикаментозне лікування, дія якого спрямована на виведення токоферолу з організму і запобігання розвитку можливих ускладнень.

Симптоми передозування:

* гіпервітаміноз вітаміну Е в організмі людини викликає почуття апатії, запаморочення, підвищену втому і слабкість;

* надлишок вітаміну Е сприяє розвитку нечіткості зору і крововиливів в сітківці ока, які відбуваються тільки у важких випадках;

* симптоми передозування проявляються у вигляді головного болю, нудоти, спазматичних болів в області живота, діареї;

* гіпервітаміноз вітаміну Е може стати причиною зниження в сечі естрогенів і андрогенів,

* при тривалому стані надлишку токоферолу з’являються ознаки порушення сексуальних функцій не тільки у жінок, але й у чоловіків;

* важка форма гіпервітамінозу призводить до закупорки кровоносних судин, розвитку ниркової недостатності;

* при наявності надлишку токоферолу може початися сепсис, а в черевній порожнині спостерігається скупчення рідини;

* надмірний вміст даного елемента в організмі людини призводить до зниження імунітету, порушення діяльності центральної нервової системи, різкого підвищення артеріального тиску, що може викликати гіпертонічний криз.

При вживанні у великих дозах елемента групи Е впродовж тривалого періоду, з’являється ризик утворення кровотеч, особливо при наявності в організмі гіповітамінозу К.

Значне передозування вітаміну, що відноситься до групи Е, викликає зниження функції нирок, а також порушення роботи печінки. При вагітності не рекомендується самостійно вживати синтетичні препарати, що містять цей елемент. Найбезпечніший вітамін міститься в продуктах харчування, тому під час вагітності необхідно уважно стежити за своїм харчуванням і включати в свій раціон більше продуктів, збагачених вітаміном Е.

Джерела отримання вітаміну Е Токоферол (вітамін Е) міститься тільки в рослинах. Тварини його не синтезують, але він накопичується в печінці. У невеликих кількостях його можна виявити в листових овочах, зернових (але тільки неочищених), у висівках, в рослинних оліях.

Англійські вчені, які досліджували вміст вітаміну Е в листках різних рослин і овочів, встановили, що ці листи не є великими джерелами вітаміну Е. Не дуже багаті їм і звичні нам овочі: огірки, моркву, цибулю, картоплю або редис. Тільки в шпинаті або капусті брокколі містяться значні кількості токоферолу, але ми не так часто їх їмо.

Ні білий хліб, ні макарони, ні тим більше випічка або тістечка та подібні їм продукти харчування не містять вітаміну Е. В цілісному неочищеному зерні токоферолу багато, але вже в очищеному борошні його майже немає. Очевидно, він залишився в висівках.

З рослинними оліями теж все не так просто. Вони хоч і містять вітамін Е, але одночасно збільшують потребу в ньому організму. Рослинні олії містять ненасичені жирні кислоти, багато з яких необхідні людині для нормального росту і хорошого стану здоров’я. Але в процесі їх окислення звільняються так звані вільні радикали, які з нечуваною енергією пробиваються через оболонку клітини, завдаючи організму величезний збиток. Ось тут-то і необхідний вітамін Е. Він забезпечує біохімічну захист від надмірного окислення і перешкоджає утворенню вільних радикалів.

На жаль, меню сучасної людини навіть при раціональному харчуванні не забезпечує достатньої кількості цього вітаміну. Ось чому дієтологи і лікарі все частіше радять доповнити наше харчування продуктами, багатими на вітамін Е (пророслої пшеницею або висівками). Найчастіше цього буває недостатньо. Тоді доводиться приймати його в капсулах.

Розділ VI. ВІТАМІН F

Вітамін F — жиророзчинний вітамін, складається з ненасичених жирних кислот (лінолева, ліноленова і арахідонова), які отримуються з їжі. Вітаміном F в науковій і патентній літературі і технічній документації називають ліпідні препарати, що містять есенціальні жирні кислоти, зокрема гамма-ліноленову.

Н3С-(СН2)4-СН=СН-СН2-СН=СН-(СН2)7-СООН Лінолева кислота Н3С-СН2-СН=СН-СН2=СН=СН-СН2-СН=СН-(СН2)7-СООН Ліноленова кислота Н3С-(СН2)7-Н=СН-СН2-СН=СН-СН2-СН=СН-СН2-СН=СН-(СН2)7-СООН Арахідонова кислота Залишаючи за поліненасиченими жирними кислотами традиційну назву «вітамін», їх слід, з біохімічної та фармакологічної точки зору, виділити в особливу групу біологічно активних сполук, що володіють як паравітамінним, так і парагормонального дією. На користь першого говорить їх здатність при введенні в організм усувати авітамінозоподібні явища. На користь парагормонального дії поліненасичених жирних кислот при наявності ферменту простагландинсинтетази, свідчить здатність перетворюватися в простагландини, лейкотрієни, тромбоксани та інші потужні внутрішньоклітинні медіатори гормонального впливу.

Біологічна роль вітаміну F

Ненасичені кислоти є для організму незамінними. У процесі еволюції в організмі різко зменшилася здатність перетворювати лінолеву кислоту, зазвичай присутню в рослинних жирах, в гамма-ліноленову, тому гамма-ліноленова кислота є есенціальною і повинна надходити в організм з їжею або у складі БАД до їжі.

Гамма-ліноленова кислота, як і інші поліненасичені жирні кислоти, є енергетичним субстратом в процесі внутрішньоклітинного дихання і входить до складу фосфоліпідів мембран клітин тварин. При нестачі її в їжі відбувається порушення функціонування біологічних мембран і жирового обміну в тканинах, що призводить до розвитку патологічних процесів, зокрема дерматозів, уражень печінки, розвивається атеросклероз судин.

Вітамін F володіє антиалергічною дією.

Функції вітаміну F:

— участь у синтезі жирів (особливо насичених), метаболізмі холестерину;

— протизапальний ефект;

— вплив на сперматогенез;

— стимуляція імунного захисту організму;

— загоєння ран;

— у тісній співпраці з вітаміном D сприяє асиміляції кальцію і фосфору, що є необхідним для кісткової тканини.

Метаболізм вітаміну F

Незамінні жирні кислоти всмоктуються в тонкому кишечнику, як і решта жирних кислоти, і транспортуються в складі хіломікронів до органів. У тканинах вони використовуються для утворення найважливіших ліпідів, що входять в біологічні мембрани, і володіють регуляторної активністю. При метаболізмі частина їх подвійних зв’язків відновлюється.

Якщо лінолевої кислоти в організмі достатньо, то дві інші жирні кислоти можуть бути синтезовані. Надмірне споживання вуглеводів збільшує потребу у вітаміні F.

Організм накопичує цей вітамін в серці, печінці, нирках, мозку, крові, м’язах.

Добова потреба вітамінуF

Добова потреба вітаміну F вимірюється в мг. Добова потреба у вітаміні F для дорослих становить близько 1000 м г, що відповідає 20−30 г рослинного масла.

Дефіцит вітаміну F

Найбільш часто недостатність вітаміну F проявляється в ранньому дитячому віці (у дітей до року), що може бути пов’язано з недостатнім надходженням їх з їжею, порушенням всмоктування, інфекційними захворюваннями. Клініка гіповітамінозу у дітей проявляється відставанням у рості, зниженням ваги, лущенням шкіри, потовщенням епідермісу, збільшенням споживання води при зниженні діурезу, діарея. У дорослих також відзначається придушення репродуктивних функцій, розвиток серцево-судинних та інфекційних захворювань. Можуть спостерігатися хвороби шкіри (зокрема екзема), волосся, ламкість нігтів, прищі.

Передозування вітаміну F

Токсичності у вітаміну F немає, але надмірний прийом може призвести до збільшення ваги тіла.

Не варто зловживати омега-3 жирними кислотами, тому у них є властивість розріджувати кров і вони можуть бути причиною кровотеч.

Гіпервітаміноз вітаміну F проявляється болями в шлунку, печія, шкірно-алергічними висипаннями і пов’язаний з передозуванням ненасичених жирних кислот.

Надлишок омега-6 заважає жирним кислотам омега-3 виконувати свою роль і здатний провокувати такі запальні процеси, як астма або артрити.

Джерела отримання вітаміну F

Кращі натуральні джерела: рослинні олії із зародку пшениці, лляного насіння, соняшнику, сафлору, соєвих бобів, арахісу; мигдаль, авокадо, вівсяні пластівці, кукурудза, неочищений рис, горіхи. Дванадцять чайних ложок соняшникового насіння або вісімнадцять часточок горіха пекан можуть покрити денну потребу у вітаміні. Всі рослинні олії повинні бути першого холодного віджиму, нефільтровані.

ВИСНОВКИ Отже, жиророзчинні вітаміни — це вітаміни здатні засвоюватися в організмі і розчинитися лише за наявності жирів.

Часто жиророзчинні вітаміни не тільки беруть активну участь у побудові нових клітин, поліпшенні в них обмінних процесів, постачанні їх корисними мікроелементами (вітаміни налагоджують ці процеси, виконуючи транспортну функцію), але і виконують сигнальну функцію.

Кожен вітамін цієї групи має важливе значення для організму людини Вітамін, А (ретинол) впливає на розвиток скелету, зір, стан шкіри, слизової оболонки, ріст. При відсутності чи нестачі цього вітаміну в організмі у людини випадає волосся, припиняється ріст, погіршується зір, розвивається захворювання очей («куряча сліпота»).

Цей вітамін міститься в риб’ячому жирі, печінці, жовтках яєць, молоці, м’ясі. У продуктах рослинного походження жовто-оранжевого кольору і в зелених частинах рослин міститься провітамін А-каротин, який перетворюється в організмі людини на каротин.

Вітамін D (кальціфсрол) задіяний в утворенні кісткової тканини, сприяє утриманню в ній солей кальцію та фосфору. При відсутності чи недостатній кількості цього вітаміну в організмах дітей у них може розвиватися рахіт, а у дорослих може змінюватися кісткова тканина.

Вітамін D в основному синтезується в організмі, утворюючись під дією ультрафіолетового проміння з речовини, яка міститься в шкірі.

У достатній кількості цей вітамін міститься в телячій печінці, печінці тріски, а також у яйцях, вершковому маслі, молоці. Надлишок вітаміну D в організмі може викликати отруєння — гіпервітаміноз.

Вітамін Е (токоферол)—запобігає атрофії м’язів. Найбільше його міститься у пшеничних паростках, яйцях, олії, вівсяних пластівцях, продуктах із борошна грубого молоття з висівками.

Вітамін К (філохінони)—необхідний для згортання крові. При недостатній кількості цього вітаміну в організмі процес згортання крові може порушуватися. У великій кількості він міститься в цвітній капусті, білокачанній капусті, картоплі, шпинаті, печінці.

Вітамін F (комплекс полі ненасичених жирних кислот) — стимулює імунний захист організму. При недостатній кількості цього вітаміну виникають серцево-судинні захворювання. Міститься в мигдалі, авокадо, бобових культурах.

Потреба людини у всіх цих вітамінах задовольняється різноманітним харчуванням. Вітаміни не можуть замінювати один одного. Залежно від року, складу їжі та стану здоров’я потреба у вітамінах може коливатися. Найбільше потребують вітамінів діти, люди похилого віку, вагітні жінки, хворі.

Перевагу слід віддавати природнім джерелам вітамінів, а не синтетичним вітамінним препаратам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ жиророзчинний вітамін потреба передозування

1) Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів напряму підготовки 6.51 301 «Хімічна технологія» / Уклад.: О. Е. Чигиринець, В. И. Воробйова — К.: НТУУ «КПІ», 2014.

2)Жиророзчинні вітаміни — Мегасит [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://megasite.in.ua/72 970-zhirorozchinni-vitamini.html

3) Губський Ю. І. Біологічна хімія / Ю. І. Губський.? Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.? 411 с. ISBN 966−7364−41−0

4) Биологическая химия: Учебник. / Березов Т. Т., Корвкин Б. Ф. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Медицина, 1998. — 704 с.: ил. — (Учеб. лит. Для студентов мед. вузов). ISBN 5−225−2 709−1

5)Вітамін DВітаміни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://www.vitamini.ru/vitamin₂₂.html

6) Вітамін КВітаміни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://www.vitamini.ru/vitamin₂₄.html

7) Вітамін К — Білки [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://belki.com.ua/vitamini-k.html.