Адміністративно-правові заходи боротьби з правопорушеннями неповнолітніх (реферат)

Реферат На тему:

Адміністративно-правові заходи боротьби з правопорушеннями неповнолітніх Одним із завдань органів внутрішніх справ є організація роботи по запобіганню бездоглядності і правопорушень серед неповноліт­ніх, застосування необхідних заходів адміністративного та виховно­го впливу. Статтею 24 КпАП України встановлено, що до осіб ві­ком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адмініст­ративні правопорушення, застосовуються такі заходи впливу:

1. 1)зобов'язання публічно або в Іншій формі попросити вибачен­ня у потерпілого;

1. 1)застереження;

1. 2)догана або сувора догана;

4)передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому коле­ктиву за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання (ст. 24 КпАП України).

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років таких правопорушень, як дрібне розкрадання державного або колективного майнапорушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломамиперевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інших правил доро­жнього рухупорушення водіями транспортних засобів правил про­їзду залізничних переїздів, порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд та іншого майнаІнші порушення правил дорожнього рухукерування транспортними засобами особами, які не мають права керуватипорушення правил дорожнього руху пі­шоходами, велосипедистами, водіями та іншими особамикеру­вання транспортними засобами (за винятком річкових або маломі­рних суден) особами в стані сп’яніннядрібне хуліганствострільба з вогнепальної зброї в населених пунктах і в невідведених для цього місцях або з порушенням установленого порядкузлісна непокора законному розпорядженню чи вимозі працівників міліції, військо­вослужбовцівпорушення громадянами порядку придбання, збері­гання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної гладко-стольної мисливської зброїправил зберігання або перевезення во­гнепальної зброї і бойових припасівстроків реєстрації (перереєст­рації) вогнепальної зброї і правил взяття її на облікухилення від реалізації вогнепальної, холодної або пневматичної зброї і бойових припасівпорушення працівниками торговельних підприємств по­рядку продажу вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї і бойових припасівпорушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної зброї і бойових припасів, — вони підлягають адміністративній відповідаль­ності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до неповнолітніх (за винятком осіб, які вчинили злісну непокору законному розпоря­дженню чи вимозі працівника міліціїнародного дружинника, вій­ськовослужбовця) можуть бути застосовані заходи впливу, передба­чені ст. 24 КпАП України.

Законом України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» 1 визначено правові осно­ви діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціаль­них установ для неповнолітніх, на які покладається здійснення соці­ального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку. Ці завдання покладаються на:

— Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України, служби у справах неповнолітніх уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих комітетів обласних, міських, районних у містах, районних Рад;

— загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реа­білітації неповнолітніх органів освіти;

— центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров’я;

• *- притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;

— суди;

— кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутріш­ніх справ;

• *-приймальники-розподільники для неповнолітніх органів вну­трішніх справ;

• *-виховально-трудові колонії Державного департаменту Украї­ни з питань виконання покарань.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи й організації незалежно від форм власності та окремі громадяни.

Діяльність органів і служб у справах неповнолітніх та спеціаль­них установ для неповнолітніх здійснюється на таких принципах:

• *-законності;

• *-застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише тоді, коли вичерпа­ні усі інші заходи впливу на поведінку неповнолітніх;

• *-гласності, тобто систематичного інформування про стан пра­вопорушень серед неповнолітніх, роботу Комітету і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх у відкритій державній статистиці, засобах масової інформації;

• *-збереження таємності про неповнолітніх, які вчинили правопо­рушення і до яких застосувалися заходи індивідуальної профілактики;

• *-неприпустимості приниження честі і гідності неповнолітніх, жорстокого поводження з ними.

На вказані вище органи покладається завдання профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Згідно зі ст. З Закону під про­філактикою правопорушень серед неповнолітніх слід розуміти дія­льність органів і служб у справах неповнолітніх, спеціальних уста­нов для неповнолітніх, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих неповнолітніх на території України, в її окремому регіоні, в сім'ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.

Серед названих вище органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ по соціальному захисту і профілактиці непов­нолітніх в системі внутрішніх справ створюються:

1. 1)кримінальна міліція у справах неповнолітніх;

2. 2)приймальники-розподільники для неповнолітніх;

3. 3)виховально-трудові колонії Державного департаменту Украї­ни з питань виконання покарань.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх є складовою части­ною кримінальної міліції органів внутрішніх справ і створюється на правах самостійного підрозділу в головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській об­ласті, управліннях МВС України, міста Севастополя, областей, управліннях внутрішніх справ МВС України на транспорті.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх зобов’язана:

• *-проводити роботу щодо запобігання правопорушенням непов­нолітніх;

• *-виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені непов­нолітніми, вживати з цією метою оперативно-розшукових і профі­лактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

• *-розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені неповнолітніми;

• *-здійснювати досудову підготовку матеріалів про правопору­шення, вчинені неповнолітніми, проводити дізнання в межах, ви­значених кримінально-процесуальним законодавством;

• *-виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопо­рушень неповнолітніми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення;

• *-брати участь у правовому вихованні неповнолітніх;

• *-розшукувати неповнолітніх, які залишили сім'ї, навчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для неповнолі­тніх;

• *-виявляти дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочин­ну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;

• *-виявляти осіб, які займаються виготовленням та розповсю­дженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насиль­ство, жорстокість, сексуальну розпусту;

• *-вести профілактичний облік неповнолітніх правопорушників, інформувати відповідні служби у справах неповнолітніх про необ­хідність застосування до них захисних заходів;

• *-повертати до місця постійного проживання, навчання або на­правляти до спеціальних установ для неповнолітніх у термін не більше восьми годин з моменту виявлення неповнолітніх, які були підкинуті, або які заблукали чи лишили сім'ю або учбово-виховні заклади;

• *-викликати неповнолітніх, їх батьків (усиновителів) або опіку­нів (піклувальників), а також інших осіб у справах про правопору­шення, а в разі їх ухилення без поважних причин від явки за викли­ком, приводити їх примусово;

• *-відвідувати неповнолітніх правопорушників за місцем їх про­живання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками);

• *-отримувати від підприємств, установ та організацій незалеж­но від форм власності відомості, необхідні у зв’язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у її провадженні;

• *-затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях неповнолітніх віком до п’ятнадцяти років, які зали­шилися без опіки, — на період до передачі їх законним представни­кам або до влаштування у встановленому порядкуа неповнолітні, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі ді­яння особи підлягають кримінальній відповідальності, — до переда­чі їх законним представникам або направлення до приймальників-розподільників, але не більш як на вісім годин;

• *-здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негла­сні оперативно-розшукові заходи з метою розкриття злочинів, ско­єних неповнолітніми або за їх участю;

• *-вести облік осіб, які втягують неповнолітніх в антигромадську діяльність;

• *-здійснювати обшуки, вилучення та Інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

• *-проводити за наявності законних підстав огляд неповнолітніх, речей, які є при них, транспортних засобів;

— вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими доказами правопорушення або використані на шкоду їх здоров’ю;

• *-складати протоколи про адміністративні правопорушення не­повнолітніх, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклу­вальників), які не виконують обов’язків щодо виховання і навчання неповнолітніх;

• *-вносити на розгляд адміністрацій підприємств, установ та ор­ганізацій незалежно від форм власності обов’язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми;

• *-доставляти в органи внутрішніх справ на строк до трьох годин неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, для встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі їх батькам чи особам, які їх замінюють.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх виконує й інші обов’язки та має інші права, передбачені Положенням про кримі­нальну міліцію у справах неповнолітніх затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Приймальники-розподільники для неповнолітніх створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастопо­лі і підпорядковуються органам внутрішніх справ. У приймальники-розподільники можуть бути доставлені неповнолітні віком від оди­надцяти до вісімнадцяти років на термін до 30 діб, які:

• *-вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, якщо є потреба негайно їх ізолювати (за постановою органу дізнання, слідчого, санкціонованою прокурором, або постановою суду);

• *-згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи для неповнолітніх;

— самовільно залишили спеціальний навчально-виховний за­клад, де вони перебували.

Не підлягають направленню у приймальники-розподІльники такі особи:

• *-неповнолітні, які перебувають у стані алкогольного або нар­котичного сп’яніння, психічно хворі з явно вираженими симптома­ми хвороби;

• *-неповнолітні, які вчинили правопорушення у віці, з якого за такі діяння можлива кримінальна відповідальність, крім випадків.

припинення кримінальної справи і направлення винних осіб у спе­ціальні установи для неповнолітніх за рішенням суду.

Посадові особи приймальників-розподільників для неповноліт­ніх мають право:

• *-вимагати від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності відомості, необхідні для влаштування неповно­літніх, установлення їх особи, з’ясування причин бездоглядності та вчинення правопорушень;

• *-викликати у разі самовільного залишення неповнолітніми за­гальноосвітньої школи або професійного училища соціальної реабі­літації, інших спеціальних установ для неповнолітніх, їх батьків (уси­новителів) або опікунів (піклувальників) і представників цих закладів для повернення неповнолітніх у сім'ю або зазначені заклади;

— проводити у разі наявності інформації про зберігання непов­нолітніми заборонених речей, особистий огляд неповнолітніх, їх речей, посилок, передач, а також спальних та інших приміщень із складанням протоколу про результати огляду.

Виховально-трудові колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань — це установи, в яких відбувають пока­рання неповнолітні віком від чотирнадцяти років, засуджені до по­збавлення волі. Організація та діяльність виховно-трудових колоній регламентується виправно-трудовим законодавством України.

Фінансування діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, позабюджетних та інших фондів, що утворюються з добровільних внесків підприємств, уста­нов та організацій незалежно від форм власності, громадських ор­ганізацій, окремих громадян.

Особам, поміщеним у приймальники-розподІльники для непов­нолітніх, виховно-трудові колонії створюються належні житлово-побутові умови відповідно до встановлених правил санітарії та гігі­єни. Неповнолітні забезпечуються харчуванням, одягом, взуттям, предметами для навчання і дозвілля, а також комунально-побутовими послугами згідно з нормативами, затвердженими Ка­бінетом Міністрів України.

Лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робо­та у зазначених закладах організується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Часткове відшкодування витрат на утримання неповнолітніх у приймальниках-розподільниках для неповнолітніх здійснюється за рахунок батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) у по­рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою належної організації діяльності органів і служб у спра­вах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх держа­ва забезпечує спеціальну підготовку і перепідготовку керівників та фахівців (педагогів, соціальних психологів, соціологів, юристів, ме­дичних працівників і працівників правоохоронних органів).

Неповнолітні, до яких здійснювався профілактичний захід або яких він торкнувся, у разі протиправного посягання на їх права, честь і гідність, свободу, заподіяння їм майнової чи іншої шкоди мають право на повне поновлення порушених прав і відшкодування заподіяної шкоди.

Посадові особи, винні у порушенні прав неповнолітніх, заподіяні їм під час проведення профілактичного заходу, несуть відповідаль­ність на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством.

Контроль за діяльністю органів і служб у справах неповнолітніх, що входять в систему внутрішніх справ здійснюють Кабінет Мініс­трів України, уряд Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські (у Києві та Севастополі), місцеві державні адміністрації, ви­конавчі комітети міських, районних у містах Рад у межах своєї ком­петенції та подають їм необхідну допомогу.

Нагляд за додержанням і правильним застосуванням Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» здійснюється Генеральним прокуро­ром України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно За­кону України «Про прокуратуру» .

ЛІТЕРАТУРА.

1. Конституція України.

2. Закон України «Про міліцію'7/Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 4. Ст. 20.

1. 3. Закон України «Про державну службу» //Відомості Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490.

2. 4. Закон України «Про боротьбу з корупцією» //Відомості Верхо­вної Ради України. 1995. № 34. Ст. 266.

3. 5. Закон України «Про дорожній рух» // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 31. Ст. 338.

4. 6. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України. 1992. 20 жовтня.

5. 7. Положення про проходження служби рядовим та начальни­цьким складом ОВС: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. № 114.

6. 8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офі­ційний текст X., 2000.

7. 9. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993. Підручники, навчальні посібники, монографії.

1. 10. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. За­гальна частина: Підручник. К., 1995.

2. 11. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб­ник/За ред. А. Т. Комзюка. X. 1998.