Формування радянської цензури
Декрет визначав цілу систему покарань, включаючи штрафи, позбавлення волі, політичних прав, націоналізацію друкарень і поліграфічного майна осіб, залучених до суду. Більшість цих покарань стало використовуватися на практиці. Наприклад, газети: «Петроградський голос», «Вечірні вогні», «Нові відомості» — були оштрафовані на 5 тисяч рублів; «Нова газета», «Наш вік», «Відомості про Латвію» — на 10… Читати ще >
Формування радянської цензури (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Суспільно-політична обстановка в країні
Російська революція 1917 року привела до корінних перетворень у всіх сферах життя народів СРСР і стала головною передумовою небачених темпів розвитку друкарства, зробивши друкарський верстат основним «ідеологічною зброєю».
На першому ж засіданні уряду 9 листопада 1917 був затверджений Декрет про друк, який зіграв вирішальну роль у становленні радянської книги. Оскільки відразу ж у руки переможного пролетаріату були передані приватні друкарні, і більш ніж на сім десятиліть визначилося ставлення соціалістичної держави до книжкової справи як до відросли, за допомогою якої можна впливати на масову свідомість.
10 листопада 1917 Декрет був опублікований у «Газеті Тимчасового робітничого і селянського уряду», «Известиях», «Правді». Закриттю підлягали «органи преси: 1) що закликають до відкритого спротиву або непокори Робітникові і Селянському уряду; 2) сіють смуту шляхом явно наклепницького перекручування фактів, 3) що закликають до діянь явно злочинного, тобто кримінально-караного характеру «[1].
У СРСР проголошувалося «соціально-політична й ідейна єдність суспільства», а ідеологічний плюралізм відкидався в принципі: «ленінська партія непримиренно виступає проти будь-яких поглядів і дій, що суперечать комуністичної ідеології» [2].
Наступним важливим кроком радянської влади щодо усунення інакомислення був Декрет про революційний трибуналі друку, прийнятий Раднаркомом 28 січня 1918. Він складався з трьох осіб, які обиралися Радою не більше ніж на 3 місяці. Характерною рисою трибуналу була широка гласність його роботи. Весь хід його діяльності висвітлювався в пресі.
Декрет визначав цілу систему покарань, включаючи штрафи, позбавлення волі, політичних прав, націоналізацію друкарень і поліграфічного майна осіб, залучених до суду. Більшість цих покарань стало використовуватися на практиці. Наприклад, газети: «Петроградський голос», «Вечірні вогні», «Нові відомості» — були оштрафовані на 5 тисяч рублів; «Нова газета», «Наш вік», «Відомості про Латвію» — на 10 тисяч рублів. Трибуналами були закриті газети: «Нове життя», «Дело народу», «Промінь», «Зоря», «Прапор боротьби».
У загальній складності з жовтня 1917 року по червень 1918 року були закриті більше 470 опозиційних газет.