Ринок золота в Україні

Біловезькі домовленості та інші міждержавні угоди, якими регулювався процес самоліквідації СРСР передбачили розподіл між колишніми республіками СРСР активів Союзу, в тому числі й золотого запасу, обсяги якого становили від 200−300 тонн (за офіційним повідомленням Москви) до більш ніж півтори тисячі тонн. Це дало б змогу Україні додати до своїх новостворюваних резервів від 60 до 260 тонн високоліквідного монетарного металу. На жаль цього так і не сталося, що, теж негативно відбилося на стані українського карбованця в 1992;1993 роках. Таким чином, Україна була змушена створювати свій золотий запас з нуля.

Вихід Національного банку України на світовий ринок банківських металів дозволив частково приєднатися і до іншої світової практики, згідно з якою більшість центральних банків самостійно не утримують золоті резерви, а користуються послугами окремих центральних банків (Федеральний резервний банк Нью-Йорка, Банк Англії) чи комерційних банків, які спеціалізуються на утриманні золотих запасів.

Сьогодні в Україні розвивати ринок золота необхідно для того, щоб забезпечити потреби інвесторів, тезаврацій запаси яких відігріватимуть роль реальних заощаджень і, таким чином, сприятимуть стабілізації грошової системи. Об'єктом тезаврації можуть стати насамперед міні-зливки (від 1 до 100 грамів) та монети з монетарних металів (у тому числі українські).

Якщо говорити про ринок золота в Україні, то сьогодні для нього характерні такі загальні риси, як молодість, нерозвинутість, непрозорість тощо. Процес формування вільного внутрішнього ринку золота й дорогоцінних металів в Україні розпочався переходом країни до ринкових перетворень, коли були започатковані реформи зі скасуванням державної монополії на операції з дорогоцінними металами та лібералізацією загальної системи державного контролю й регулювання їх обороту всередині країни. Тому процес його формування ще й сьогодні не можна вважати завершеним, зокрема через низку прогалин у нормативно-правовій базі та брак центральної бізнес-ланки в організації торговельних відносин (центральної інфраструктури ринку).

Стрімке зростання обсягів імпортованого і проданого металу вже наприкінці 1990;х років було зумовлене насамперед стрімким зростанням ювелірної галузі, а потому й попитом з боку непромислових споживачів (фізичних та юридичних осіб). Поступове збільшення банків — учасників цього ринку призвело до зниження торгової маржі й наближення внутрішньо українських цін на банківські метали до світових котирувань.

Нині вітчизняні ціни на банківські метали, насамперед на золото, цілковито відображають світовий курс, тобто наш внутрішній ринок «б'ється в одному пульсі» із зовнішнім, що є свідченням інтегрованості у світовий ринок банківських металів. Йому доводиться мати справу з усіма процесами та тенденціями світового ринку золота.

Сьогодні Україна — чистий імпортер банківських металів, оскільки власного видобутку фактично не має.

Варто також зауважити зростання популярності банківських продуктів, пов’язаних із золотом, серед фізичних та юридичних осіб. За нормативними актами НБУ отримати від банків готівкове золото можуть лише фізичні особи або промислові споживачі. З появою золотих депозитних програм комерційних банків купівля злитків з метою заощадження та збереження коштів стала менш привабливою. А проте юридичні особи, особливо страхові компанії, мають бути зацікавленими в такому варіанті хеджування валютних ризиків. Падіння темпів зростання імпорту банківських металів є свідченням поступового насичення готівкового попиту на золото, тоді як попит на операції з безготівковим золотом, за прогнозами експертів ринку, буде тільки зростати. Ринок таких послуг в Україні лише розвивається, тому, враховуючи його потенціал, можна прогнозувати зростання обсягів операцій фізичних та юридичних осіб із безготівковим золотом упродовж найближчого десятиліття.

Позиція Національного банку України в цьому аспекті передбачувана: поступова дерегуляція ринку і розширення спектра дозволених операцій з метою подальшого розвитку ринку дорогоцінних металів.

Водночас діє низка обмежень операцій із золотом як для фізичних (кредитувати у золоті можна лише промислових споживачів), так і юридичних осіб (купувати готівковий можуть лише фізичні особи та промислові споживачі), а також для нерезидентів (є проблема, пов’язана з регулюванням у разі перетину кордону). Пояснюється це насамперед фінансовими ризиками, браком власного видобутку чи гарантованого джерела надходження золота, а також прагнення запобігти можливим зловживанням і шахрайству. Все це є ознаками нерозвинутості ринку золота. Дійсно, до створення сучасної української біржі золота ще далеко, оскільки ні кількість гравців, ні обсяги ще не досягли рівня розвинутих країн Європи. Сьогодні український ринок золота є ринком індивідуальних домовленостей та банків з великими виробниками і оптовими покупцями, і курси купівлі та продажу металу мають різницю (маржу) в 6−9%! Але ж відомо, що високий рівень маржі є ознакою низької ліквідності ринку. Крім того, про його нерозвинутість свідчить вузький (порівняно зі світовим ринком) спектр здійснюваних банками операцій із золотом, дозволених НБУ.

Отож недооцінка можливих фінансових ризиків є вельми небезпечною для національних банків різник країн. Сучасна світова система настільки інтегрована, а національні економіки настільки взаємозв'язані, що будь-які різкі зміни в одному регіоні одразу відлунюють в інших. Дуже обережна зміна облікової ставки ФРС — по 0.25—0.5% впливає на всіх без винятку гравців на світовому ринку.

З огляду на нові реалії, зокрема й стосовно ролі золота у сучасному світі, сьогодні є потреба у професійно розробленій, науково обґрунтованій стратегії всіх учасників банківської системи України — стратегії, яка б врахувала вельми високий рівень інтегрованості вітчизняної економіки у світову та її вразливість до змін на світовому ринку.

Якщо в середині 2007 року аналітики компанії Merrill Lynch прогнозували середню ціну на золото в 2008 році $ 650 за тройську унцію (раніше вони чекали $ 600 за унцію), то вже на початку 2008;го світові ціни на золото досягли історичного максимуму в $ 855 за тройську унцію. Всього ж у 2007 році золото виросло в ціні більш ніж на 30%, що свідчить про надійність цього напряму інвестування. Гравці, що вклали засоби в банківське золото 5 років тому, коли воно коштувало 330 доларів, зараз збільшили б свій стан майже в два рази. Щодо того, чи зросла ціна на золото в 2008 році, більшість експертів відповідають, що зростання відбулося, але не так стрімко, як у 2007. Висока ціна золота відображає попит банків і інвестиційних фондів, які сподіваються захистити себе від коливань фінансових ринків. Тому, якщо нестабільність на фінансових ринках зберігатиметься і далі, попит на золото буде тільки рости. Підводячи невеликий підсумок, нескладно зрозуміти, що внески в золоті вигідні, коли вони довгострокові - 3−5 років, і сума внеску повинна складати принаймні 10 тис. грн. Вкладати краще всього не на пікі зростання ринку, що має місце зараз, а слід почекати, поки ринок небагато остигне. Безумовно, при покупці золота присутні і ризики. По-перше, ринковий, пов’язаний з можливим зниженням ціни золота — вартість золота безпосередньо залежить від ситуації на міжнародних ринках. По-друге, це ризик ліквідності, коли ви не зможете вчасно знайти покупця на золото, але це не відноситься до депозитних внесків. ринок золото україна депозитний Організація ринкового механізму первісного розподілу видобутих дорогоцінних металів та здійснення операцій купівлі продажу їх на вторинному ринку повинні базуватися на таких основних принципах:

• 1. Наявність державного регулювання та контролю за дотриманням встановлених правил, здійснення операцій купівлі-продажу дорогоцінних металів, які проводяться Міністерством фінансів України та Національним банком України.
• 2. Першочергове право уряду на придбання нововидобутого або просто металу, що пропонується на ринку, за рахунок коштів державного бюджету, але за єдиною для всіх ринковою ціною.
• 3. Обіг на ринку дорогоцінного металу лише у стандартизованій формі, тобто у зливках стандартної форми та якості. Це забезпечить гарантовану якість поставок металу, порівнянність цін та сумність ринку України зі світовими центрами торгівлі дорогоцінними металами.
• 4. Ринковий механізм визначення цін на дорогоцінні метали. Вони визначаються на основі співвідношення попиту та пропозиції без прямого адміністративного втручання органів державної влади.
• 5. Право Національного банку України на здійснення інтервенцій на ринку дорогоцінних металів з метою підтримки цін на бажаному рівні у випадках, коли відбувається їх спекулятивне коливання з внутрішніх причин.
• 6. Надання Національним банком України ліцензії торговцям монетарними металами (виходячи з критеріїв їх ліквідності та професійної придатності) та нагляд за торговцями дорогоцінними металами з метою забезпечення стабільності ринку.
• 7. Недержавний статус організаційної структури ринку дорогоцінних металів (що не включає певних прав Національного банку України щодо організаційних чи кадрових рішень такої структури).
• 8. Стимулювання надходження до країни дорогоцінних металів шляхом ліберальної податкової, митної та ліцензійної політики уряду та Національного банку України.
• 9. Забезпечення регіонального статусу ринку щодо країн Чорноморського економічного співробітництва чого слід досягти й успішним розвитком операційної діяльності ринку, й відповідними дипломатичними та зовнішньоекономічними кроками української влади.

Створення в Україні національного та міжнародного регіонального ринку золота на вищезазначених принципах вимагає нового ліберального законодавства щодо операцій із золотом. У ньому повинно бути передбачено право на здійснення операцій і резидентами, і нерезидентами за вільними ринковими цінами, які не обкладаються податком на додану вартість або іншим спеціальним податком. Експорт та імпорт дорогоцінних металів (принаймні придбаних на ринку або таких, що ввозяться для продажу на цьому ринку) не повинні обмежуватися.