Аналіз собівартості продукції

Зміст Вступ

1. Теоретично-методологічні основи визначення собівартості продукції підприємства

1.1 Поняття та структура собівартості продукції підприємства

1.2 Формування собівартості продукції підприємства

1.3 Методика аналізу витрат на виробництво і собівартості одиниці продукції

2. Аналіз собівартості продукції на ВАТ «ЦГЗК»

2.1 Аналіз основних техніко економічних показників на ВАТ «ЦГЗК»

2.2 Аналіз динаміки зміни собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК»

2.3 Аналіз структури витрат на виробництво продукції і управління витратами

2.4 Аналіз факторів зміни собівартості продукції підприємства ВАТ «ЦГЗК»

3. Шляхи зменшення резервів собівартості продукції

3.1 Методичні рекомендації по зниженню собівартості продукції підприємства

3.2 Обґрунтування заходів по зниженню собівартості продукції підприємства ВАТ «ЦГЗК»

Висновки Список використаних джерел Додатки

Вступ Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання усіх всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання, конкурентоспроможності продукції.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з освоєнням.

Ефективність системи управління витратами багато в чому залежать від організації їхнього аналізу, яка, у свою чергу, визначається таким факторами:

Ш формою і методами обліку витрат, які застосовують на підприємстві;

Ш ступенем автоматизації обліково-аналітичного процесу на підприємстві;

Ш станом планування і нормування рівня операційних витрат;

Ш наявність відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної інформації внутрішньої звітності про операційні витрати, що дають змогу виявляти відхилення, їхні причини і вчасно вживати коригувальних заходів для усунення їх;

Ш наявністю спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати і управляти процесом формування витрат.

Предметом аналізу собівартості продукції є система методів управління витратами та шляхи їх зниження задля оптимізації виробництва та максимізації прибутку підприємства.

Об'єктами аналізу собівартості продукції є такі показники:

Ш абсолютна сума операційних витрат у цілому і за елементами;

Ш витрати на гривню продукції;

Ш собівартість окремих виробів;

Ш окремі статті витрат;

Ш витрати в центрах відповідальності.

Завдання аналізу собівартості продукції є: перевірка обґрунтованості плану за собівартістю, прогресивності норм витрат, оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін; виявлення резервів зниження собівартості, дослідження шляхів їх мобілізації.

Джерелами інформації є: статистична звітність форма № 5-С

«Звітність про витати на виробництво продукції (робіт, послуг)», форма № 1-ПВ «Звітність про працю», дані бізнес-плану, планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані систематичного й аналітичного обліку витрат на основних і допоміжних виробничих і та ін.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття та структура собівартості продукції підприємства Собівартість продукції служить одним з найважливіших економічних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це грошова вартість спожитих засобів та предметів праці, оплати праці. Для встановлення витрат, які конкретно необхідно включати в собівартість продукції, слід керуватись П (С)БО-16 «Витрати» .

Склад і перелік калькуляційних статей визначають вид собівартості. В залежності від повноти витрат, які включаються в собівартість продукції, виділяють такі види собівартості:

технологічна собівартість продукції;

виробнича собівартість валової товарної продукції;

собівартість реалізованої продукції.

Технологічна собівартість - це прямі витрати, безпосередньо зв’язані з випуском продукції: прямі матеріальні витрати і прямі витрати на заробітну плату робітників.

Собівартість валової продукції - витрати за кошторисом виробництва з урахуванням зміни залишків резерву майбутніх платежів за винятком витрат, які не включаються у виробничу собівартість та зміни залишків витрат майбутніх періодів.

Виробнича собівартість товарної продукції - собівартість валової продукції за винятком зміни залишків незавершеного виробництва.

Для досягнення своєї основної мети — максимізації прибутку — підприємство повинно понести певну суму витрат. Ці витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів.

Всі витрати підприємства (загальні витрати) поділяються на операційні та інвестиційні.

Операційні витрати — це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Операційні витрати називаються ще поточними витратами. Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати за сировину і матеріали, на заробітну плату та ін.), а інші - мають місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу, споруд тощо).

Крім поділу витрат на операційні та інвестиційні, виділяються витрати бухгалтерські та економічні.

Перші з них відображають реальні суми фактично здійснених підприємством витрат у формі платежів за придбані сировинно-матеріальні ресурси, виплати заробітної плати, нарахування амортизації, здійснення орендних платежів тощо. Другі, крім реальних бухгалтерських витрат включають неявні витрати підприємства, його власника у вигляді використовуваних землі, приміщень, ін. власних активів, на які він формально не несе грошових витрат. Тобто, економічні витрати підприємства «перевищують» бухгалтерські на величину неявних (їх часто називають «внутрішніми») витрат.

Витрати виробництва представляють у натуральній і вартісній формах. Розрахунок необхідної кількості і облік витрат у натуральній формі має важливе значення для організації самого процесу виробництва на підприємстві.

Вартісна форма оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленої продукції, виконаних робіт (послуг). Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції.

На практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво: одні з них мають відношення до процесу виробництво продукції, але відшкодовуються за рахунок прибутку; інші - включаються в собівартість, але не мають прямого зв’язку з виробництвом.

В основу класифікації витрат, що формують собівартість продукції, покладено такі ознаки:

I. Ступінь однорідності витрат.

Всі витрати за цією ознакою поділяються на:

Ш одноєлементні (прості) — сировина і матеріали, заробітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;

Ш комплексні - різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх називають ще непрямими (загально-виробничі та адміністративні витрати, втрати від браку).

II. Спосіб віднесення на окремі види продукції.

Витрати поділяються на :

Ш прямі (безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);

Ш непрямі (пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо бути віднесені на той чи інший вид продукції; до них належать заробітна плата управлінського та обслуговуючого персоналу, утримання й експлуатація основних фондів тощо).

III. Зв’язок з обсягом виробництва.

Витрати поділяються на:

Ш постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання й експлуатацію будівель і споруд, управління).

У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:

Ш змінні - загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:

§ пропорційні - змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва — сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;

§ непропорційні - поділяються на прогресуючі і регресуючі.

IV. За економічними елементами і калькуляційними статтями.

Ця класифікація є найважливішою. За економічними елементами затрат формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є економічно однорідними для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) передбачене таке групування витрат на виробництво:

Елементи витрат на виробництво включають:

§ Матеріальні затрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

§ Витрати на оплату праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

§ Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування).

§ Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (нараховані амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів).

§ Інші операційні витрати операційної діяльності, які не ввійшли у вищенаведені елементи (зокрема, вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, суму податків, зборів, крім податків на прибуток, витрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції.

Статті - це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виконання. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію.

В економічній практиці з метою більш повного і точного врахування усіх видів витрат на виробництво і збут продукції при складанні калькуляції може використовуватися така класифікація калькуляційних статей. Вона може включати витрати на:

§ сировину і матеріали (за мінусом зворотних відходів);

§ куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

§ паливо і енергію на технологічні цілі;

§ заробітну плату основних виробничих робітників;

§ відрахування на соціальні заходи із зарплати основних виробничих робітників;

§ підготовку і освоєння виробництва продукції;

§ зношування інструмента і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

§ утримання й експлуатацію машин та устаткування;

§ загальновиробничі витрати;

§ загальногосподарські витрати;

§ втрати внаслідок технологічно неминучого браку;

§ інші виробничі витрати;

§ позавиробничі (комерційні) витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому — всі витрати підприємства, незалежно від того, де і на які потреби вони були здійснені.

1.2 Формування собівартості продукції підприємства Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства, вона є одним з найважливіших показників ефективності виробництва на підприємстві, і у ній відображаються:

§ рівень організації виробничого процесу;

§ технічний рівень;

§ продуктивність праці та інше.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Види собівартості

1. За складом продукції собівартість буває:

a. товарної продукції

b. валової продукції

c. реалізованої продукції

d. незавершене виробництво

2. За ступенем охоплення підприємств:

a. індивідуальна

b. галузева

3. Залежно від часу формування затрат:

a. планова

b. фактична

c. нормативна

d. кошторисна

4. Залежно від місця формування затрат:

a. цехова

b. виробнича

c. повна

5. Залежно від тривалості розрахункового періоду:

a. місячна

b. квартальна

c. річна Складання кошторису витрат на виробництво — встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році.

Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витрати підприємства, показує їх ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди). Це надзвичайно важливо для аналізу чинників формування і зниження собівартості продукції.

Порядок розробки кошторису витрат на виробництво залежить від розміру підприємства, інформаційного забезпечення процесу планування та його стадії. На стадії прогнозних оцінок величина витрат кошторис можна вкладати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, чисельності персоналу, вартості основних фондів з урахуванням зміни норм витрат ресурсів, цін на них тощо.

Кошторис витрат на виробництво відображає собівартість товарної, валової і реалізованої продукції підприємства.

Собівартість товарної продукції обчислюється на основі елементів витрат, що відображаються в кошторисі, з подальшим їх коригуванням на величину витрат, які не включені у виробничу собівартість продукції (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, позавиробничі витрати, відшкодування витрат від браку), зміну залишків витрат майбутніх періодів. Одержана сума є собівартістю валової продукції. Після її коригування на зміну залишків незавершеного виробництва одержується виробнича собівартість товарної продукції. Саме вона разом із сумою позавиробничих витрат становить повну собівартість товарної продукції. Собівартість реалізованої продукції обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.

Калькулювання собівартості продукції - це процес обмеження собівартості одиниці продукції. Виділяють такі методи калькулювання:

— нормативний (витрати на одиницю продукції встановлюються за нормами);

— параметричний (затрати на проектований вибір встановлюються, виходячи із залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів виробу);

— розрахунково-аналітичний (прямі витрати на виробництво одиниці продукції розподіляються на основі діючих норм, а непрямі - пропорційно заробітній платі).

Склад окремих калькуляційних статей формується таким чином:

1) Стаття «Сировина і матеріали» включає витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати, а також транспортно-заготівельні витрати; вартість зворотних відходів віднімається за ціною їх можливого використання чи реалізації.

2) Стаття «Паливо і енергія на технологічні цілі» включає витрати на паливо, електроенергію, пару та ін., які безпосередньо використовуються в технологічному процесі, за нормами витрат, тарифами і цінами.

3) Стаття «Заробітна плата виробничих робітників» містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції (основна заробітна плата); обчислюється відповідно до трудомісткості технологічних операцій, тарифних ставок або відрядних розцінок; витрати на оплату відпусток, часу виконання державних обов’язків, доплата за виконання додаткових функцій та ін. (додаткова зарплата); обчислюється у відсотках до основної.

4) Стаття «Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників» включає відрахування на обов’язкове соціальне страхування, пенсійне страхування; встановлюється у відсотках від основної і додаткової зарплати.

5) Стаття «Загальновиробничі витрати» містить виробничі накладні витрати на організацію виробництва й управління цехами, дільницями, відділами, бригадами та ін. підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування; обчислюються шляхом складання кошторису цих витрат на певний період і розподіл їх на одиницю продукції пропорційно основної зарплати виробничих робітників.

6) Стаття «Адміністративні витрати» відображає загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства; до них належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, ін. матеріальних необоротних актів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати та ін.; обчислюються згідно із встановленими нормами, тарифами і цінами.

7) Стаття «Підготовка та освоєння виробництва» містить витрати на освоєння нових підприємств, цехів; підготовка та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості; списуються на продукцію рівними частинами за установлений період їхнього відшкодування.

8) Стаття «Інші виробничі витрати» включає сплату процентів за короткострокові позики банків, оплату робіт із сертифікації та ін. витрати, які включаються у собівартість продукції, але не віднесені до попередніх статей.

9) Стаття «Витрати на збут» містить витрати на пакувальні матеріали, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці і комісійні продавцям, ремонт та утримання основних засобів, ін. матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Сума перших п’яти статей становить цехову собівартість продукції; восьми — виробничу, а всіх статей — повну собівартість.

На ранніх стадіях розробки нової продукції, коли повністю не сформована нормативна база, не відомі ціни на ресурси і відсутній комплект технологічної документації, собівартість продукції може визначатися лише як прогнозна величина.

Знання закономірностей зміни собівартості продукції в процесі освоєння виробництва дає можливість управляти витратами на нього.

1.3 Методика аналізу витрат на виробництво і собівартості одиниці продукції

Аналіз собівартості продукції звичайно починають із вивчення динаміки загальної суми операційних витрат у цілому і за основними елементами.

Загальна сума витрат (В_заг) може змінитися через:

— обсяг випуску продукції в цілому по підприємству (VВП_заг);

— її структуру (ПБ_і);

— рівень змінних витрат на одиницю продукції (bі);

— сума постійних витрат на весь випуск продукції (А):

В_заг = У (VBП_заг * ПВ_і * b_і) + А. [1.1]

Витрати базового періоду:

У (VBП_і0 * b_і0) + А_0. [1.1.1]

Витрати базового періоду, перерахованого на фактичний обсяг виробництва продукції звітного періоду при збереженні її базової структури:

У (VBП_і0 * b_і0)І_ВП + А_0. [1.1.2]

Витрати за базовим рівнем на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі у звітному періоді:

У (VBП_і1 * b_і0) + А_0.[1.1.3]

Витрати звітного періоду при базовому рівні постійних витрат:

У (VBП_і1 * b_і1) + А_0.[1.1.4]

Витрати звітного періоду:

У (VBП_і1 * b_і1) + А_1.[1.1.5]

У свою чергу, собівартість продукції залежить від рівня ресурсомісткості виробництва (трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості, енергомісткості) і зміни цін на спожиті ресурси у зв’язку з інфляцією.

З метою об'єктивнішого оцінювання діяльності підприємства і повнішого виявлення резервів під час аналізу собівартості продукції необхідно врахувати вплив зовнішнього інфляційного фактора. Для цього фактичну кількість спожитих ресурсів на виробництво продукції у звітному періоді потрібно помножити на зміну середнього рівня цін за кожним видом ресурсів і результати скласти:

?В_р = У (?Ц_і * Р_і1). [1.2]

Необхідно при цьому врахувати інфляційний приріст амортизації, орендної плати, відсотків за кредит, спожитих послуг і т.д.

Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати на гривню продукції, що характеризує витратомісткість продукції. Він вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний: його можна розрахувати в будь-якій галузі виробництва і, по-друге, він наочно показує прямий зв’язок між собівартістю і прибутком. Визначають його за відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої продукції в діючих цінах:

Вм = В_заг / ВП [1.3]

У процесі аналізу варто вивчити динаміку, виконання плану і провести міжгосподарські порівняння за цим показником.

Наступний етап аналізу — визначення впливу факторів на зміну рівня цього показника. Витрати на гривню продукції прямо залежать від зміни загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції від зміни вартості виробленої продукції.

На загальну суму витрат впливають обсяг виробництва продукції, її структура, зміна суми змінних і постійних витрат, що, у свою чергу можуть збільшитись або зменшитись за рахунок рівня ресурсомісткості продукції і цін на спожиті ресурси.

Вартість виробленої продукції залежить від обсягу випуску, його структури і цін на продукцію.

Факторна модель витратомісткості витрат продукції (Вм) виглядає так:

Вм = В_заг / ВП = (У (VBП_заг * ПВ_і * b_і) + А)/(У (VBП_заг * ПВ_і * Ц_і)). [1.4]

Витрати базового періоду:

У (VBП_і0 * Ц_і0).

Витрати звітнього періоду при базовій структурі і базових цінах:

У (VBП_і1 * Ц_і0) ± ?ВП_стр.

Витрати звітнього періоду за базовими цінами:

У (VBП_і1 * Ц_і0)

Витрати звітнього періоду за поточними цінами:

У (VBП_і1 * Ц_і1)

Зростання рівня постійних і змінних витрат, як уже зазначалося, зумовлене, з одного боку, підвищенням ресурсомісткості виробництва, а з іншого боку — збільшенням вартості спожитих ресурсів.

Для глибшого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції окремих виробів, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих періодів, інших підприємств у Після цього можна визначити вплив факторів на зміну суми прибутку за формулою:

П _х1=Вм _х1 * (VВПіо*Ціо) [1.5]

Як правило, найбільшу частину в собівартості промислової продукції становлять витрати на сировину і матеріали. Загальна сума витрат за цією статтею залежать від обсягу виробництва продукції, її структури і зміни питомих матеріальних витрат від кількості витрачуваних матеріальних витрат на одиницю продукції (М_і^ОД) і їхньої вартості (Ці).

Взаємозв'язок цих факторів із загальною сумою прямих матеріальних витрат можна подати у такій спосіб:

МВзаг = (VВПзаг*ПВі*Мі^од *Ці)[1.6]

Факторна модель загальної структури прямої заробітної плати виглядає так:

ЗПзаг = (VВПзаг*ПВі*Тмі*ОПі) [1.7]

Непрямі витрати і собівартості продукції відображені такими комплексними статтями: витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загально виробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. В аналізі цих витрат здійснюється порівняння фактичної їх величини здійснюється порівняння фактичної їх величини на гривню виробленої продукції в динаміці. Таке зіставлення показує, як змінилась їх частка у вартості випущеної продукції у динаміці та у порівнянні із планом і яка тенденція спостерігається — зростає або знижується.

У процесі аналізу з’ясовуються причини, що викликали абсолютну та відносну зміну непрямих витрат.

За своїм складом це комплексні статті. Вони складаються з кількох елементів витрат.

Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання охоплюють витрати на амортизацію машин й технологічного обладнання, на ремонт та експлуатацію їх, а, а також витрати на внутрішнє переміщення вантажів, знос інструментарію та інші деякі види витрат не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші цілком або частково залежать від його змін і є умовно-змінними.

Для перерахунку планових витрат на фактичний випуск продукції можна використати формулу:

Вск = Во * (100+ВП% * Кз):100, [1.8]

Де Вск — витрати, скореговані на зміну випуску продукції;

Во — базова сума витрат за статтею;

ВП% - зміна обсягу випуску продукції,%;

Кз — коефіцієнт залежності витрат від обсягу випуску продукції.

цілому і за статтями витрат.

Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою факторної моделі:

С_і = (А_і / VBП_і) + b_і, [1.9]

де С_і — собівартість одиниці івиди продукції;

А_і — сума постійних витрат, віднесена на ій вид продукції;

VBП_і— обсяг випуску і-го виду продукції у фізичних одиницях;

b_і — сума змінних витрат на одиницю іго виду продукції.

Використовуючи цю модель, розраховують вплив факторів на зміну собівартості виробу, А за методом ланцюгової підстановки:

С₀ = (А₀ / VBП₀) + b₀; [1.10]

С_ум.1 = (А₀ / VBП₁) + b₀; [1.11]

С_ум.2 = (А₁ / VBП₁) + b₀; [1.12]

С₁ = (А₁ / VBП₁) + b₁. [1.13]

Загальна зміна собівартості одиниці продукції становить

?С_заг =С₁ — С₀ [1.14]

у тому числі за рахунок зміни:

а) обсягу виробництва продукції:

?С _VBП =С_ум.1 — С₀[1.15]

б) суми постійних витрат:

?С _А =С_ум.2 — С_ум1[1.16]

в) суми питомих змінних витрат:

?С _В =С₁ — С_ум2[1.17]

Цю саму модель можна використати і для прогнозування рівня собівартості та фінансових результатів.

Потім детальніше вивчають собівартість одиниці продукції за кожною статтею витрат, для чого фактичні дані порівнюють з плановими або з даними за минулі періоди.

Виявлені відхилення є об'єктом наступного факторного аналізу, у процесі якого мають бути встановлені внутрішні і зовнішні фактори економії або перевитрат засобів за кожною статтею витрат, що дасть змогу визначити основні напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції (послуг).

РОЗДІЛ 2. Аналіз собівартості продукції на ВАТ «ЦГЗК»

2.1 Аналіз основних техніко економічних показників на ВАТ «ЦГЗК»

Відкрите акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» — одне з найпотужніших підприємств в Україні, складний промисловий комплекс, що спеціалізується на видобутку, переробці залізної руди з виробництва сировини для чорної металургійної промисловості — окатишів та залізорудного концентрату.

Основною сировиною для виготовлення залізорудної продукції є магнетитові кварцити (залізна руда), видобуток яких комбінат веде відкритим способом на трьох кар'єрах Петровського, Артемівського і Глеюватського родовищ та підземним способом — на шахті ім. Орджонікідзе.

Проектне завдання на будівництво ГЗК двома чергами розроблялося інститутами «Кривбаспроект» і «Механобрчормет» із залученням необхідних субпідрядних установ у 1955;1956рр.

Виробнича потужність комбінату визначена за гірничими можливостями складала 18млн.т. сирої руди на рік, у тому числі магнетитової руди 9млн.т. і окисленої руди 9млн.т.

В червні 1959 року був введений в експлуатацію кар'єр № 1. Протягом наступних двох років здійснювалось будівництво подрібнювальної фабрики, механічних цехів та інших допоміжних підрозділів.

Перша черга Центрального гірничо-збагачувального комбінату з переробки 9 млн. т. окислених руд і виробництва 3,4 млн. т. концентрату із вмістом заліза 62% введена в експлуатацію в грудні 1961 році.

Для підвищення якості концентрату виробленого з окислених руд в експлуатацію введений кар'єр № 2 з видобутку і поставок на випалювальну фабрику більш якісних окислених руд ніж в кар'єрі № 1. Потужність кар'єрів була доведена до 25млн.т.

В 1980 році було введено в експлуатацію кар'єр № 3 (Петровське родовище, Кіровоградська область).

Збагачення магнетитових залізистих кварцитів на ЦГЗК здійснювалося за випалювальної - магнітною технологією до 1989р. Через отримання концентрату низької якості за цією технологією збагачення концентрату, підвищені питомі витрати енергоресурсів (газу, вугілля, електроенергії), технології та шкідливого впливу на довкілля випалювальна фабрика була закрита і законсервована. Одночасно були законсервовані секції 1−7 збагачувальної фабрики, що переробляли окислені руди після процесу випалювання.

В 1981 році на комбінаті було введено в експлуатацію комплекс сухої магнітної сепарації (CMC) подрібненої магнетитової руди. CMC дозволила інтенсифікувати процес збагачення, перероблювати бідні та некондиційні кварцити із вмістом магнітного заліза 12−14% і отримувати відходи збагачення у вигляді будівельного щебеню 3 1995 року на фабриці комбінат виробляє окатиші.

В 1996 році державне підприємство Центральний державний гірничо-збагачувальний комбінат було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат з приватною формою власності.

В лютому 1997 року введено в експлуатацію кар'єр № 4 Артемівського родовища (Кіровоградська область).

Поряд з розвитком сировинної бази здійснювалося вдосконалення технологічних процесів. Так, спеціалістами комбінату в 2001 році створена дослідно-промислова установка з повторної переробки відходів збагачення (лежалих пісків шламосховища) з метою отримання промпродукту.

Промислове збагачення лежалих пісків шламосховища на 3-й секції збагачувальної фабрики розпочалось в 2002р.

В травні 2004 року введена в дію шахти їм. Орджонікідзе, яка раніше була законсервована. Відновлення роботи шахти дозволило підвищити використання потужностей переробки руди і створити додатково 600 нових високооплачуваних робочих місць.

Нині основними видами продукції ВАТ «ЦГЗК» є залізорудний концентрат та залізорудні окатиші, питома вага яких в загальному обсязі виробництва складає більше 99%. Незначну долю товарної продукції складають щебінь та промислові послуги.

Виробнича структура комбінату включає такі основні цехи:

1. Глеюватський, Петровський і Артемівський кар'єри, та шахта їм. Орджонікідзе з видобутку магнетитових кварцитів. Запаси магнетитових кварцитів в проектних контурах кар'єрів станом на 01.01.2009 року становлять 331,75млн.т.

2. Дробильна фабрика з сухою магнітною сепарацією, яка працює за двома технологічними схемами: 4 стадії подрібнення до кінцевої величини 12,5%> класу 20 мм, а одна стадія до — 350−0мм. Подрібнена руда кар'єру № 1 подається на суху магнітну сепарацію для відокремлення пустих порід і підвищення вмісту магнітного заліза в руді

3. Управління залізничного транспорту та гірничо-транспортні цехи № 1 та № 2 здійснюють транспортування залізної руди, концентрату і окатишів.

4. Збагачувальна фабрика. Здійснює збагачення подрібненої залізної руди, промпродукту сухої магнітної сепарації та лежалих пісків хвостосховища. Більша частина концентрату подається на фабрику огрудкування для виробництва окатишів, а решта реалізується як товарна продукція.

5. Фабрика огрудкування забезпечує виробництво залізорудних окатишів з основністю 0,12; 0,5; 0,8; 1,0; 1,2.

Окрім наведених цехів технологічної лінії, нормальне протікання технологічних процесів забезпечують ще десять допоміжних цехів:

ь автотранспортний цех господарських та спеціальних машин, ь цехи шламового господарства та технічного водопостачання, ь підготовки виробництва, ь енергетичних мереж та підстанцій, ь технологічної диспетчеризації,

ь ремонтно-будівельний цех, ь центральна комплексна лабораторія ь та інші підрозділи.

Згідно Статуту ВАТ «ЦГЗК» органами управління товариства являються:

— Загальні збори акціонерів — вищий орган Товариства;

— Наглядова рада — наглядовий орган Товариства, який представляє інтереси акціонерів та здійснює захист їх прав у період мiж проведенням Загальних зборів;

— Генеральний директор — виконавчий орган Товариства, що здiйснює керiвництво його поточною дiяльнiстю;

— Ревiзор — контролюючий орган Товариства, що здiйснює контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю товариства.

Станом на 01.01.2008 р. органiзацiйна структура ВАТ «ЦГЗК» нараховує 34 структурних пiдроздiли, якi зайнятi виробництвом та забезпеченням виробництва основної продукцiї.

Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат (м.Кривий Рiг) — складний промисловий комплекс, що спецiалiзується на видобутку, переробцi та випуску сировини для чорної металургiйної промисловостi — обкотишiв та залiзорудного концентрату.

Основною сировиною для виготовлення залiзорудної продукцiї є магнетитовi кварцити (залiзна руда), видобуток яких комбiнат веде вiдкритим способом на трьох кар'єрах Петрiвського, Артемiвського та «Велика Глеюватка» родовищ та пiдземним способом — на шахтi iм.Орджонiкiдзе.

Безперервне та ефективне функцiонування пiдприємства забезпечується завдяки чiтко спланованiй органiзацiйнiй структурi, керування якою здiйснюють директора на чолi з генеральним директором, в тому числі:

— виконавчий директор

— головний iнженер;

— директор з виробництва;

— голова тендерного комiтету;

— фiнансовий директор;

— директор з безпеки;

— директор iз закупiвлi i логiстики;

— директор з капiтального будiвництва;

— директор з охорони працi та навколишнього середовища;

— директор по персоналу;

— директор з iнформацiйних технологiй;

— директор з побуту та соцiальних питань.

Зокрема, Генеральному директору пiдпорядкованi директора за напрямками, а також деякi функцiональнi вiддiли управлiння комбiнату: корпоративний вiддiл, вiддiл збуту та зовнiшньоекономiчних зв’язкiв, вiддiл цивiльної оборони та надзвичайних ситуацiй.

Основні техніко — економічні показники роботи коксохімічного виробництва ВАТ «ЦГЗК» наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Техніко — економічні показники роботи виробництва ВАТ «ЦГЗК» за 2007;2009рр.

Дані табл. 2.1. свідчать, що обсяги виробництва протягом 2007; 2008рр. постійно зростають, тільки у 2009 році відбувається зниження обсягів виробництва на 3,71% або на 220,30 тис.т. Також слід зазначити, що на протязі 2006р-2009р відбувається зростання вмісту заліза в концентраті є досить високоякісним концентратом вміст заліза якого складає 68,28% на 0,53% більше ніж у 2006р.

Проведемо аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2 Аналіз забезпеченості ВАТ «ЦГЗК» трудовими ресурсами за період 2007;2009 рр.

Фактична середньооблікова чисельність у 2009 році склала 8427 осіб, у тому числі промислово-виробничого персоналу 8090 осіб. Зменшення чисельності в цілому по підприємству проти попереднього року складає 437 особи, по промислово-виробничому персоналу — 428 осіб, що пояснюється плинністю кадрів.

Продуктивність праці 1-го працівника по комбінату по усім показникам підвищилась за рахунок підвищення обсягів виробництва за зменшення середньооблікової кількості працівників основної діяльності.

В 2009 році продовжувався курс на підвищення середньомісячної заробітної плати. Зростання середньомісячної заробітної плати 1 працівника в порівнянні з 2007 роком становить 22,7%.

Аналіз використання робочого часу у 2009 році у порівнянні з 2008 роком показує, що кількість відпрацьованих днів на 1-го працівника збільшилась за рахунок збільшення робочих днів року, одночасно збільшилась кількість неявок на 1-го робітника за рахунок збільшення неявок у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Видобуток руди у 2009 році зріс порівняно з 2006 роком збільшився на 5,07%, при цьому розкривні роботи у 2009 році порівняно з 2006 роком збільшились на 2,99%. Також можна зазначити, що протягом досліджу вального періоду відбувається збільшення відвантаження концентрату, проте відвантаження окатишів навпаки зменшується, що стосується відвантаження продукції на експорт тут відбувається збільшення обсягів поставок як концентрату так і окатишів .

З метою збільшення обсягів виробництва концентрату із лежалих пісків хвостосховища в 2008 році було збудовано та здано в експлуатацію комплекс вторинного до збагачення залізовмісних пісків. Вже в 2009 році при повторному збагаченні" лежалих пісків хвостосховища комбінатом одержано 714 тис. т концентрату (в 2008 році - 567,1 тис. т);

Концентрат комбінату постачається на внутрішні і зовнішні ринки та за якістю відповідає стандарту ДСТУ ISO 9001−2001 державного реєстру сертифікації. За вмістом заліза концентрат випереджає концентрат більшості гірничо-видобувних підприємств — конкурентів ВАТ «ЦГЗК» .

За підсумками єдиного державного Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України» в 2006 році окатиші виробництва ВАТ «ЦГЗК» було визнано переможцем, а концентрат — лауреатом конкурсу. В 2007 році концентрат і обкотиш ВАТ «ЦГЗК» стали переможцями конкурсу «Криворізька якість — 2007». Крім того, Центральний ГЗК визнано лауреатом національного етапу конкурсу на здобуття премії Співдружності Незалежних Держав «За досягнення у сфері якості продукції та послуг 2007 року». В 2008 році концентрат залізорудний агломераційної марки А-1 ВАТ «ЦГЗК» переміг у номінації товари виробничо-технічного призначення на Всеукраїнському конкурсі якості продукції. За підсумками Всеукраїнського конкурсу «100 кращих товарів України», який проходить під егідою Держстандарту та відрізняється від усіх інших унікальною системою оцінок, окатиші ЦГЗК визнані переможцем 2009 року на регіональному рівні.

Восени 2009 року металургiя пережила колосальний спад виробництва, наслiдки якого вiдчуває до сих пiр вся країна. В результатi розбалансування всiєї економiки країни i тиску з боку держмонополiй собiвартiсть вiтчизняної продукцiї стрiмко виросла, що в умовах свiтової економiчної кризи, що тiльки-но розпочиналася, стало особливо згубним для гiрничо-металлургiйної галузi України. Коли цiни на свiтових ринках впали, продукцiя українських виробникiв виявилась неконкурентоспроможною. Її сбiвартiсть виявилась вище свiтових цiн. Як результат — стрiмкий спад виробництва i зупинка металургiйних комбiнатiв по всiй Українi.

На протязi перших 9 мiсяцiв 2009 року ВАТ «ЦГЗК» досягло небувалих з часiв розпаду СРСР темпiв розвитку i мало однi з найкращих показникiв виробництва. Цього вдалось досягти завдяки вдалiй iнвестицiйнiй полiтицi керiвництва, модернiзацiї виробничого процесу та узгодженiй працi фабрик перероблюючого комплексу комбiнату. Такi досягнення дозволили пiдприємству зберiгати конкурентоспроможнiсть навiть в кризовiй ситуацiї, яка склалася в нашiй країнi i свiтовiй економiцi. Внаслiдок вiдмов покупцiв вiд придбання продукцiї по ранiш укладеним контрактам, в 4 кварталi значно знизилися обсяги виробництва, что вiдобразилося на рiчних показниках.

Основні джерела фінансування підприємства, аналіз динаміки та структури наведені у таблиці 2.3 та 2.4

За даними таблиці 2.3 та 2.4. порівнявши 2008 та 2007 рік можна зробити наступні висновки: залишкова вартiсть основних засобiв станом на 31.12.2008р. складає 674 303 тис. грн. За звiтний перiод надiйшло основних засобiв на суму 136 289 тис. грн. Залишкова вартiсть нематерiальних активiв, що значаться на балансi пiдприємства, станом на 31.12.2008 р. складає 9671 тис. грн.

За звiтний перiод надiйшло нематерiальних активiв на суму 244 тис. грн., На Пiдприємствi до запасiв вiдносяться сировина та матерiали, паливо, тара та тарнi матерiали, будiвельнi матерiали, запаснi частини, МШП, незавершене виробництво, готова продукцiя, товари.

У статтi «Довгострокова дебiторська заборгованiсть» (рядок 050 Балансу) показана дебiторська заборгованiсть фiзичних та юридичних осiб, яка буде погашена пiсля дванадцяти мiсяцiв з дати балансу, загальна сума якої станом на 31.12.2008 р. складає 1012 тис.грн.

Дебiторська заборгованiсть за реалiзовану готову продукцiю, наданi послуги, реалiзованi товари визнавалася одночасно з визнанням прибутку в розмiрi, зазначеному в первинних документах. Дебiторська заборгованiсть за товари, роботи й послуги (рядок 161 Балансу) на 31.12.2008р. складає 1 975 402 тис. грн., Статутний капiтал пiдприємства (рядок 300) станом на 31.12.2008 р. становить 292 953 тис.грн. На початок року Резервний капiтал (рядок 340) нараховував 57 689 тис. грн, станом на 31.12.2008року склав 73 238 тис.грн.

Розмiр власного капiталу (рядок 380) за звiтний перiод збiльшився на 1 839 974 тис.грн. склав 3 049 426 тис.грн. Загальна сума довгострокових зобов’язань пiдприємства (рядок 480) складає 140 757 тис. грн. У статтi «Векселi виданi» (рядок 520 Балансу) показана сума заборгованостi, на яку пiдприємство видало векселi на забезпечення поставок (робiт, послуг) постачальникiв, пiдрядникiв та iнших кредиторiв, яка складає 1795 тис. грн.

Таблиця 2.3 Аналіз динаміки та структури майна виробництва на ВАТ"ЦГЗК" за 2007;2009рр

Таблиця 2.4 Аналіз джерел фінансування виробництва на ВАТ"ЦГЗК" за 2007;2009рр.

Кредиторська заборгованість постачальникам i пiдрядникам за матерiальнi цiнностi, виконанi роботи та отриманi послуги (рядок 530 Балансу) склала 630 133 тис. грн. У статтi «Поточнi зобов`язання за одержаними авансами» (рядок 540) показана сума авансiв, одержаних у рахунок наступних поставок готової продукцiї, виконання робiт (послуг).

Загальна сума заборгованостi складає 90 140 тис.грн. Загальна сума iнших поточних зобов’язань (рядок 610) складає 74 055 тис. грн.

Аналогічно проаналізуємо 2009 та 2008 рік порівнявши показники діяльності підприємства за два роки.

Залишкова вартiсть основних засобiв станом на 2009р. складає 2 970 929тис. грн. За звiтний перiод надiйшло основних засобiв на суму 97 579 тис. грн., Залишкова вартiсть нематерiальних активiв, що значаться на балансi пiдприємства, складає 11 471 тис. грн.

За звiтний перiод надiйшло нематерiальних активiв на суму 4265 тис. грн., на пiдприємствi до запасiв вiдносяться сировина та матерiали, паливо, тара та тарнi матерiали, будiвельнi матерiали, запаснi частини, МШП, незавершене виробництво, готова продукцiя, товари. У статтi «Довгострокова дебiторська заборгованiсть» (рядок 050 Балансу) показана дебiторська заборгованiсть фiзичних та юридичних осiб, яка буде погашена пiсля дванадцяти мiсяцiв з дати балансу, загальна сума якої складає 1032 тис.грн. Дебiторська заборгованiсть за реалiзовану готову продукцiю, наданi послуги, реалiзованi товари визнавалася одночасно з визнанням прибутку в розмiрi, зазначеному в первинних документах.

Дебiторська заборгованiсть за товари, роботи й послуги (рядок 161 Балансу) складає 1 131 965 тис. грн.,

Статутний капiтал пiдприємства (рядок 300) становить 292 953 тис.грн. Резервний капiтал на протязi 2009 року не змiнювався, тому станом на склав 73 238 тис.грн. (рядок 340).

Розмiр власного капiталу (рядок 380) за звiтний перiод збiльшився на 787 798 тис.грн. та склав 4 595 838 тис.грн. Загальна сума довгострокових зобов’язань пiдприємства (рядок 480) складає 650 458 тис. грн. У статтi «Векселi виданi» (рядок 520 Балансу) показана сума поточної заборгованостi, на яку пiдприємство видало векселi на забезпечення поставок (робiт, послуг) постачальникiв, пiдрядникiв та iнших кредиторiв, яка складає 3697 тис. грн. Кредиторська заборгованiсть постачальникам i пiдрядникам за матерiальнi цiнностi, виконанi роботи та отриманi послуги (рядок 530 Балансу) склала 177 785 тис. грн. У статтi «Поточнi зобов`язання за одержаними авансами» (рядок 540) показана сума авансiв, одержаних у рахунок наступних поставок готової продукцiї, виконання робiт (послуг). Загальна сума заборгованостi складає 509 тис.грн. Загальна сума iнших поточних зобов’язань (рядок 610) складає 71 099 тис. грн.

Охарактеризуємо показники ліквідності та платоспроможності ВАТ «ЦГЗК» за 2007;2009 рр. наведені у табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Показники ліквідності та платоспроможності ВАТ «ЦГЗК» за 2007;2009 рр.