Статистика рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання

ЗМІСТ

Вступ

• 1. Теоретичні аспекти вивчення рівня доходів та споживання товарів тривалого використання
• 1.1 Статистика та об'єктивні основи формування доходів населення
• 1.2 Статистика споживання населенням товарів тривалого використання
• 1.3 Основні статистичні показники визначення рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання
• 2. Взаємозв'язок рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання
• 2.1 Аналіз рівня доходів населення України за 2005 — 2007 рр
• 2.2 Динаміка показників визначення рівня споживання населенням товарів тривалого використання
• 2.3 Оцінка рівня доходів населення індексним методом
• 2.4 Індексний метод визначення рівня споживання товарів тривалого використання
• 2.5 Взаємозв'язок рівня споживання товарів тривалого використання та доходів населення України
• Висновки
• Перелік використаних джерел
• Додатки
• Вступ
• Статистика являє собою одне з найважливіших додатків статистичного методу, що досліджує кількісну характеристику структури суспільства, життя й діяльності людей, їх взаємин з державою й правом, дозволяє виявити й виміряти основні закономірності в поведінці людей, у розподілі благ між ними. Суспільство неоднорідне, тому важливим напрямком соціальної статистики є вивчення особливостей поведінки окремих груп.
• В основі рівня життя населення лежать наявність у людей гарної роботи і гідної зарплати, можливість користатися гарантованими якісними послугами.
• За останні роки особливу актуальність здобувають проблеми, пов’язані із забезпеченням росту доходу населення. За даними Держкомстату України, у структурі доходів населення основну частину (більш 50%) складає заробітна плата. Зміна співвідношення середньої заробітної плати і величини прожиткового мінімуму в останні роки складалося не на користь заробітної плати. Збільшення доходів населення, ріст купівельної спроможності і споживчого попиту багато в чому залежать від пожвавлення і розширення промислового виробництва. У свою чергу, підвищення добробуту населення і зв’язане з ним збільшення платоспроможного попиту будуть сприяти розвитку економіки країни.
• Основною метою написання даної курсової роботи є статистичне дослідження взаємозв'язку рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання в Україні.
• Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:
• 1. дослідити механізм формування доходів;
• 2. вивчити основні статистичні показники рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання.
• 3. простежити взаємозв'язок рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання на основі побудови кореляційної залежності цих показників.
• Предметом курсового дослідження є статистичне дослідження формування доходів населення та наявність товарів тривалого використання в домогосподарствах за 2005 — 2007 рр. в ринковій економіці.
• Курсова робота складається з двох розділів, в яких послідовно розглядається визначена проблема.
• 1. Теоретичні аспекти вивчення рівня доходів та споживання товарів тривалого використання
• 1.1 Статистика та об'єктивні основи формування доходів населення
• Економічний розвиток — основа життя населення країни. Рівень життя народу є одним з основних критеріїв, що характеризує забезпеченість населення матеріальними і духовними благами, показує ступінь задоволення всебічних потреб людей (фізіологічних, духовних і соціальних). Існує чимало показників рівня життя, одним з яких є доходи населення (див. Дод. 1).
• Доходи населення — як їх загальний обсяг, так і рівень — являють собою вихідний пункт для оцінювання й прогнозування процесу відтворення національного продукту, а отже, національного доходу та національного багатства країни. Безперервність процесу «виробництво — споживання — виробництво» зумовлюється, з одного боку, виробництвом продукції, що за структурою та якістю відповідає потребам населення, а з іншого — наявністю у відповідних категорій населення достатніх доходів для придбання цієї продукції за цінами, що дозволяють виробникам працювати з рівнем прибутковості не нижчим за середній. Як відомо, зниження цього рівня зменшує конкурентоспроможність виробника і здебільшого призводить до його банкрутства. Додатковий прибуток за перевищення середнього рівня прибутковості окремим виробником підлягає перерозподілу. Такий перерозподіл згідно з податковим законодавством має на меті забезпечити значну частку загальнодержавних потреб. Але зрозуміло, що в цьому разі не йдеться про вирівнювання доходів того чи іншого підприємства і доходів його працівників, а про забезпечення загальносоціальних потреб суспільства, насамперед за рахунок тих його осіб, які в змозі працювати ефективніше, ніж інші. У такому напрямку діють податкові системи переважної більшості розвинених країн світу, де застосовується прогресивна система оподаткування.
• Отже, доходи окремих фізичних осіб (населення) необхідно розглядати з урахуванням розміру сплачуваних податків. Доходи окремих категорій населення істотно різні за структурою, що впливає як на рівень цих доходів, так і на стабільність їх одержання. Різниця доходів зумовлюється такими чинниками:

ь вік та стать, які визначають фізичні можливості особи щодо працевлаштування, а відповідно — й одержання доходу;

ь робота за наймом чи у власному бізнесі;

ь схильність до ризику.

Зрозуміло, що ці три чинники взаємозв'язані, але можна відзначити і їх вплив окремо на складові доходу, які можуть бути об'єднані в такі збільшені групи:

ь зарплата;

ь дохід від підприємницької діяльності, який лишається в розпорядженні того, хто одночасно є власником капіталу та працівником фірми (включаючи фермерів);

ь дохід особи як власника капіталу, що вкладений у цінні папери, нерухомість, землю чи відповідні фонди (пенсійний, страховий і т. ін.);

ь доходи окремих осіб за рахунок виплат з державного бюджету (студенти, пенсіонери, інваліди та інші);

ь інші доходи.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган (наймач) виплачує працівникові за виконану роботу.

Номінальна заробітна плата — сума грошей, що нарахована протягом відповідного періоду за виконану працівником роботу. Заробітна плата нараховується згідно з установленими нормами оплати праці — ставками, окладами, іншими чинними формами та системами.

Залежно від складових частин виокремлюють:

ь валову заробітну плату (брутто);

ь чисту заробітну плату (нетто), тобто за відкиданням обов’язкових податків.

У статистиці рівня життя використовують різні показники доходів: номінальні, реальні, кінцеві, сукупні, мобільні й т. ін.

Згідно з рекомендаціями статистичної комісії ООН обчислюють:

ь первинний дохід у розрахунку на годувальника в поточних та незмінних цінах;

ь наявний факторний дохід на душу населення в поточних та незмінних цінах;

ь сукупний дохід на душу населення та домогосподарство.

Первинний дохід — це дохід від прямої участі у виробництві чи наданні послуг, і його розрахунок має сенс лише щодо тих членів домогосподарства, які працюють. Наявний факторний дохід — це дохід з урахуванням розрахунків з держбюджетом: сплати податків та надходження з бюджету у вигляді прямої допомоги та пільгових послуг. Показник сукупного доходу являє собою суму всіх доходів, одержаних членами домогосподарства. Діленням цього показника на кількість членів домогосподарства визначають середньодушовий сукупний дохід.

Рівень доходів окремих категорій населення для реалізації їх функцій із забезпечення процесу відтворення національного продукту залежить від його грошового (номінального) вираження та рівня цін, який впливає на можливість придбати за ці гроші певну кількість (обсяг) товарів та послуг. У свою чергу, рівень номінальних доходів перебуває під впливом кількісного та якісного факторів: загального обсягу доходів, одержаних певною структурою, та ефективності праці тих, хто працює в цій структурі. Причому йдеться не про ефективність праці окремих працівників, (вона буде врахована при оплаті праці цих працівників), а про ефективність праці колективу працівників, склад і кількість яких визначають розмір одержаного доходу, причому останній буде серед них і розподілений.

І якщо для комерційних структур справді існує прямий зв’язок між кваліфікацією та працевіддачею працівників, то в державних установах такого зв’язку немає. Адже праця всіх державних службовців оплачується за рахунок державного бюджету, формування якого забезпечує лише незначна частина цих службовців. Отже, якщо не виконується бюджет, не виплачується заробітна плата всім державним працівникам і, як наслідок, порушується економічний механізм процесу відтворення національного продукту, потерпає вся країна, а не лише ті службовці, чия неефективна робота призвела до зазначеного стану в економіці.

1.2 Статистика споживання населенням товарів тривалого використання

Під споживанням розуміють використання товарів та послуг для задоволення індивідуальних та колективних потреб. Розрізняють виробниче, або споживання засобів виробництва для виготовлення певного продукту та невиробниче споживання, більшу частину якого становить особисте споживання — використання людиною виробленого продукту для забезпечення своєї життєдіяльності.

Особисте споживання виконує економічні та соціальні функції. Економічні функції полягають у відтворенні потреб, регулюванні обсягу та структури виробництва, відтворенні робочої сили; вони є критерієм реалізації суспільного продукту.

Соціальні функції полягають у підвищенні матеріального добробуту населення, формуванні всебічно розвиненої особистості.

Статистичний аналіз узагальнює факти, що спостерігаються, виявляє фактори, від яких залежать рівень та структура споживання, будує моделі споживання і на цій основі описує відповідні закономірності й тенденції. Результати статистичного аналізу використовують як для формального описування минулих тенденцій, так і для прогнозування розвитку виробництва з метою задоволення потреб населення.

Система статистичних показників споживання будується згідно із завданням спостереження і регулювання споживання на макрота мікрорівнях розвитку економіки.

На макроекономічному рівні враховується необхідність узгодження реалій сьогодення стосовно організації виробничих сил, реалізації складових ВВП, у тому числі фонду споживання.

Досвід розвинених країн свідчить, що ринкова економіка досягає розвитку, коли вона спирається на масове споживання, перетворення особистого кінцевого споживання на визначальний елемент ВВП.

Статистичне забезпечення вирішення проблем макроекономічного регулювання споживання включає таку систему показників:

ь частку кінцевого особистого споживання у ВВП, яке формує платоспроможність населення як базу підприємництва і ринкової трансформації економіки;

ь співвідношення частки праці і капіталу, або необхідного і додаткового продукту, у тому числі спрямованого на інвестування. Зниження частки праці гальмує попит, а звідси і пропозицію товарів;

ь рівень рентабельності промислових підприємств, невиправдане зростання якого є передумовою стагнації виробничого попиту, хаосу неплатежів, заборгованості, що у свою чергу гальмує випуск споживчих товарів і вихід із кризи;

ь розподіл зайнятих за рівнем заробітної плати за галузями та видами діяльності;

ь розподіл сімей за рівнем середньодушового доходу по соціальних групах населення в цілому (соціально-економічна диференціація);

ь структура доходів населення;

ь поділ доходів на платоспроможний попит, нагромадження і т. ін.;

структура платоспроможного попиту на товари та послуги.

Під впливом цих показників формується обсяг і структура фонду споживання населення в цілому та окремих його соціально-економічних груп.

Відповідно до системи національних рахунків витрати домашніх господарств на кінцеве споживання включають:

ь витрати на купівлю споживчих товарів (крім будинків та квартир) у державній, кооперативній торгівлі, на міських ринках та в неорганізованій торгівлі;

ь витрати на оплату споживчих послуг;

ь витрати за рахунок надходжень продуктів у натуральній формі, які вироблені в домашніх господарствах для власного кінцевого споживання;

ь витрати продуктів, одержаних домашніми господарствами в натуральній формі як оплата праці;

ь витрати на послуги з помешкання у власному житлі.

1.3 Основні статистичні показники визначення рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання

В статистиці розраховують такі показники доходів:

1. Первинний дохід Ї це дохід від прямої участі у виробництві працюючих членів домогосподарств.

2. Наявний факторний дохід Ї це дохід з урахуванням сплат податків та надходження з бюджету у вигляді субсидій і пільгових послуг.

3. Сукупний дохід Ї це сума всіх доходів одержаних членами домогосподарств.

Рівень доходів залежить від його грошового вираження та рівня цін, які визначають купівельну спроможність населення. В результаті знецінення грошей знижується купівельна спроможність населення. Індекс купівельної спроможності Ї це обернена величина індексу інфляції.

За темпами розвитку інфляція поділяється на повзучу (темпи зростання 10 — 20% на рік), галопуючу (від 20 — 300% на рік), гіперінфляцію (понад 1000% на рік).

Одним з показників характеристики доходів населення є індекс реальних доходів:

(1.3.1.)

де — індекс номінальних доходів;

— індекс купівельної спроможності.

Одним з важливих показників доходів населення є прожитковий мінімум. Він характеризує в грошовому виразі мінімальний набір споживчих благ, які необхідні для задоволення основних потреб людини. Якщо доходи населення менше прожиткового мінімуму, то таке населення знаходиться за межею бідності. В європейських країнах до найбіднішого населення відносяться ті особи, середньодушовий дохід яких не перевищує 2/3 середньодушового доходу по країні. По кожній країні обчислюють співвідношення доходів 10 та 25% найбільш і найменш забезпеченого населення країни. Таке співвідношення в багатих країнах складає до 10 разів.

Споживання продукції в натуральній формі має особливе значення, тому що задовольняє потребу населення в окремих видах продуктів. В залежності від властивостей продукту виділяють такі групи натуральних показників споживання:

ь споживання в натуральних одиницях вимірювання застосовується для продуктів харчування, текстилю та взуття і обчислюється на основі матеріальних балансів;

ь споживання товарів довгострокового використання включає облік придбаних телевізорів, магнітофонів, радіоприймачів, велосипедів, мотоциклів, легкових автомобілів та інше.

Придбанні в роздрібній торгівлі товари для споживання оцінюються роздрібними цінами, а на ринку — ринковими. Натуральні надходження з приватного господарства оцінюються за державними роздрібними цінами або за цінами виробництва. Загальний обсяг споживання у вартісному вираженні виражається в поточних і незмінних цінах.

Динаміку обсягів споживання окремих видів продукції статистика вивчає за допомогою індивідуального індексу фізичного обсягу продукції:

(1.3.2.)

де і — фонд споживання товарів тривалого використання в звітному і базисному періодах.

Динаміка загального обсягу споживання товарів тривалого використання визначається за допомогою загального індексу фізичного обсягу, тобто в незмінних цінах:

(1.3.3.)

де — незмінні ціни за одиницю продукції.

Взаємозв'язок між цими індексами визначається рівнянням:

(1.3.4.)

Абсолютний розмір зміни фонду споживання товарів тривалого використання обчислюється як різниця між чисельником і знаменником індексу:

(1.3.5)

де — незмінні ціни за одиницю продукції.

Динаміка рівня споживання товарів тривалого використання на душу населення визначається за допомогою індексу змінного складу:

(1.3.6.)

де , — середня чисельність населення в звітному і базисному періодах.

Індекс динаміки чисельності населення визначається за формулою:

(1.3.7.)

2. Взаємозв'язок рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання

2.1 Аналіз рівня доходів населення України за 2005 — 2007 рр.

Проаналізуємо рівень та динаміку доходів населення України з 2005 по 2007 рр. Дані представлені в Дод. 2.

З даних таблиці, представленій в дод. 2 видно, що за аналізований період доходи населення збільшились на 241 885 млн. грн., або на 63,42% переважно за рахунок збільшення доходів від власності. Заробітна плата збільшилась на 118 347 млн. грн., або на 73,68%, прибуток та змішаний доход — на 36 799 млн. грн., або на 63,01%, доходи від власності (одержані) — на 9006 млн. грн., або на 81,34%, соціальні допомоги — на 77 733 млн. грн., або на 51,37%.

Наявний дохід порівняно з 2005 р. збільшився на 172 678 млн. грн. (на 57,89%), а у розрахунку на одну особу — на 3793,9 грн. (на 59,92%).

Динаміка основних складових доходу населення за 2005 — 2007 рр. представлена графічно на рис. 2.1.1.

Рис. 2.1.1. Динаміка основних складових доходу населення України за 2005 — 2007 рр.

(млн. грн.);

(млн. грн.);

(млн. грн.).

Розташовуваний дохід обчислюється по формулі:

(млн. грн.);

(млн. грн.);

(млн. грн.);

(млн. грн.);

(млн. грн.);

(млн. грн.);

Структура доходів населення України в 2005 — 2007 рр. представлена на рис. 2.1.2. — 2.1.4.

Рис. 2.1.2. Структура доходів населення України в 2005 р.

Рис. 2.1.3. Структура доходів населення України в 2006 р.

Рис. 2.1.4. Структура доходів населення України в 2007 р.

Отже, найбільшу частину доходів населення України в 2005 — 2007 рр. займала заробітна плата — ?43%, а найменшу — доходи від власності — ?3% загального обсягу доходів населення.

Розрахуємо середньоарифметичний рівень доходів населення за 2005 — 2007 рр.:

(млн. грн.).

Розрахуємо таким чином середньоарифметичну просту по кожному елементу доходу населення:

(млн. грн.) — середньоарифметична заробітна плата;

(млн. грн.) — середньоарифметичний прибуток та змішаний дохід;

(млн. грн.) — середньоарифметичні доходи від власності (одержані);

(млн. грн.) — середньоарифметичні соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти.

Розмах варіації доходу населення:

(млн. грн.).

Проаналізуємо абсолютні показники ряду динаміки доходів населення. Розрахункові дані представлені в табл. 2.1.2.

Таблиця 2.1.2.

Аналітична таблиця показників ряду динаміки

Одним із показників аналітичного дослідження динаміки є абсолютний приріст (зменшення). Це різниця між двома рівнями ряду динаміки. Він показує, наскільки даний рівень ряду перевищує рівень ряду, прийнятий за базу порівняння.

Абсолютне значення одного відсотка дорівнює відношенню абсолютного приросту до темпу приросту за той же самий період. Цей показник розраховується для ланцюгового ряду.

Пункти росту використовуються в тому випадку, коли проводиться порівняння досить віддалених у часі показників. Пункт росту (або пунктопроцент) — це різниця базових темпів росту (або приросту) в процентах або коефіцієнтах двох суміжних періодів.

Розрахуємо середні показники динаміки:

Середній абсолютний приріст (середня швидкість росту) розраховується як середня арифметична з показників швидкості росту за певний період або за окремі проміжки часу:

для ланцюгового ряду —

де — абсолютний приріст;

— кількість ланцюгових темпів.

(млн. грн.).

ь для базисного ряду — ,

де — кількість періодів.

(млн. грн.).

Середній темп росту:

ь для ланцюгового ряду — ,

де — кількість ланцюгових темпів зростання.

.

ь для базисного ряду — ,

де — кількість періодів.

.

Середній темп приросту:

Отже, середній темп приросту доходів населення за аналізований період для базисного ряду становить 0,278 або 27,8%, а для ланцюгового — 0,634, або 63,4%.

2.2 Динаміка показників визначення рівня споживання населенням товарів тривалого використання

Держкомстатом України у жовтні 2006р. проведене опитування 10,5 тис. домогосподарств, що брали участь у вибірковому обстеженні умов їх життя, стосовно наявності товарів тривалого користування.

Підсумки опитування, розповсюджені на всі домогосподарства України, свідчать, що у порівнянні з результатами аналогічного опитування, проведеного у жовтні 2005р., покращилася забезпеченість домогосподарств окремими товарами тривалого користування, зокрема, холодильниками, пральними машинами, пилососами, кольоровими телевізорами та музичними центрами (див. табл. 2.2.1.).

Таблиця 2.2.1.

Наявність у домогосподарствах окремих товарів тривалого користування, в середньому на 100 домогосподарств

Кольорові телевізори та холодильники мали відповідно дев’ять з десяти домогосподарств, пральні машини — майже чотири з п’яти, пилососи — три з п’яти, мобільні телефони — майже половина, швейні машини та фотоапарати — відповідно кожне третє домогосподарство, відеомагнітофони — кожне п’яте та мікрохвильові печі — кожне сьоме домогосподарство (див. Дод. 3).

Динаміка частки домогосподарств, які мають товари тривалого користування представлена на рис. 2.2.1.

Рис. 2.2.1. Динаміка частки домогосподарств, які мають товари тривалого користування Незважаючи на необхідність направляти суттєву частину коштів на харчування, окремі сучасні товари домашнього побуту та культурного призначення стали більш доступними для багатьох домогосподарств. Порівняно з 2005 р. збільшилися до рівнів 12 — 14% частки домогосподарств, які мали комп’ютери, програвачі CD-дисків, мікрохвильові печі. Дещо зросли, але все ще залишалися низькими, частки домогосподарств, які мали такі сучасні товари тривалого користування, як відеокамери, супутникові антени та кухонні комбайни (3 — 5%).

Слід відзначити, що темп росту середньодушових сукупних витрат на непродовольчі товари за 9 місяців 2006 р. порівняно з аналогічним періодом 2005р. перевищив індекс споживчих цін на ці товари: відповідно 128,1% проти 103,1%. Це сприяло розвитку можливостей населення щодо оновлення наявної у них побутової техніки та придбання нових сучасних видів товарів тривалого користування. Обсяг продажу холодильників, телевізорів, магнітофонів, пральних машин та фотоапаратів у роздрібній торгівлі за 9 місяців 2006р. у порівнянні з відповідним періодом 2005 р. зріс у 1,3 раза, пилососів та відеокамер — відповідно в 1,4 та 1,5 раза, кухонних комбайнів та комп’ютерів — в 1,6 раза, мікрохвильових печей — в 1,9 раза.

Як свідчать дані опитування, частки наявних у домогосподарствах пилососів, холодильників, пральних машин, автомобілів та швейних машин, які були придбані протягом останніх п’яти років, зросли порівняно з 2005 р. у 1,2 -1,5 раза. У 2002 — 2006 рр. були куплені кожні три з п’яти фотоапаратів, кожні чотири з дев’яти кольорових телевізорів, кожні два з п’яти відеомагнітофонів, кожний третій пилосос, майже третина пральних машин та магнітофонів, кожний п’ятий холодильник та автомобіль. У цей період були куплені майже всі наявні в домогосподарствах мобільні телефони (табл. 2.2.2.). Близько половини відеомагнітофонів, два з п’яти магнітофонів, третина кольорових телевізорів, майже чверть холодильників та п’ята частина пральних машин були придбані 5 — 10 років тому. Разом з тим, залишалася значною частина товарів, придбаних домогосподарствами більше 10 років тому. Серед домогосподарств, які забезпечені відповідними товарами, такі швейні машини мали дев’ять з десяти домогосподарств, автомобілі — майже два з трьох, холодильники — більше половини, пральні машини — чотири з дев’яти, пилососи — майже кожні два з п’яти домогосподарств.

У 2006 р., як і за даними попереднього опитування, все більшу перевагу домогосподарства надавали імпортним товарам культурно-побутового призначення. Всі наявні в домогосподарствах мобільні телефони, майже всі відеомагнітофони, кожні дев’ять з десяти фотоапаратів та швейних машин, майже кожні чотири з п’яти магнітофонів, майже два з трьох автомобілів та кожні три з п’яти пилососів — імпортного виробництва. Найбільш швидкими темпами зростає частка імпортних товарів в таких групах, як кольорові телевізори (з 76% у 2005 р. до 80% кольорових телевізорів, якими користувалися домогосподарства у 2006 р.), холодильники (відповідно 42% проти 46%), пральні машини (51% проти 57%).

Більшість фотоапаратів, пилососів, магнітофонів, пральних машин, відеомагнітофонів, кольорових телевізорів, холодильників та швейних машин були куплені домогосподарствами новими. Були придбані такими, що вже були у користуванні, майже кожний дев’ятий мобільний телефон та кожні два з п’яти автомобілів.

Міські домогосподарства, як і в 2005 р., були забезпечені товарами тривалого користування значно краще, ніж сільські. Холодильники мали 97 із 100 міських домогосподарств проти 89 — серед 100 сільських, кольорові телевізори — 92 проти 81, пральні машини — 81 проти 69, пилососи — 73 проти 44, фотоапарати — 37 проти 26, швейні машини — 33 проти 29, відеомагнітофони — 24 проти 14, музичні центри — 16 проти 8. Слід відмітити, що забезпеченість такими товарами, як музичні центри, пилососи та кольорові телевізори зростає більш швидкими темпами в сільських домогосподарствах, а комп’ютерами, програвачами CD-дисків та мікрохвильовими печами — в міських.

Таблиця 2.2.2.

Розподіл домогосподарств, які мають товари тривалого користування, за окремими характеристиками цих товарів, %

Домогосподарства з дітьми краще забезпечені товарами тривалого користування, ніж домогосподарства без дітей (рис. 2.2.2.).

Рис. 2.2.2. Частки домогосподарств з дітьми та без дітей, що мають товари тривалого користування Серед домогосподарств з дітьми найкраще були забезпечені товарами тривалого користування, які полегшують хатню роботу або сприяють навчанню та вихованню дітей, домогосподарства, які мають одну або дві дитини. Багатодітні домогосподарства (з трьома та більше дітьми) продовжували обмежувати свої потреби у придбанні цих товарів.

Зокрема, серед 100 домогосподарств з однією або двома дітьми холодильники мали 97 домогосподарств (серед багатодітних — 89), пральні машини — відповідно 87 (80), пилососи — 76 (52), кольорові телевізори — 96 (89), фотоапарати — 55 (44), відеомагнітофони — 33 (26), комп’ютери — 18 (11).

Наявність працюючих осіб у складі домогосподарств сприяла більш високому рівню їх забезпеченості сучасними товарами культурно-побутового призначення порівняно з домогосподарствами, у складі яких працюючих осіб немає. Найбільші розбіжності були відмічені щодо наявності відеокамер, комп’ютерів, музичних центрів, програвачів CD-дисків, відеомагнітофонів, мікрохвильових печей, фотоапаратів, кухонних комбайнів, мобільних телефонів, автомобілів та магнітофонів. Частки домогосподарств, які мали ці товари, серед домогосподарств, у складі яких є працюючі особи, були в 19 — 4 рази вище, ніж серед домогосподарств, в яких ніхто не працював.

Рис. 2.2.3. Динаміка частки домогосподарств з працюючими особами у своєму складі та без працюючих осіб, які мають товари тривалого використання Наявність працюючих осіб у складі домогосподарств (рис. 2.2.3.) сприяла більш високому рівню їх забезпеченості сучасними товарами культурно-побутового призначення порівняно з домогосподарствами, у складі яких працюючих осіб немає. Найбільші розбіжності були відмічені щодо наявності відеокамер, комп’ютерів, музичних центрів, програвачів CD-дисків, відеомагнітофонів, мікрохвильових печей, фотоапаратів, кухонних комбайнів, мобільних телефонів, автомобілів та магнітофонів. Частки домогосподарств, які мали ці товари, серед домогосподарств, у складі яких є працюючі особи, були в 19 — 4 рази вище, ніж серед домогосподарств, в яких ніхто не працював.

Зберігалася суттєва диференціація в забезпеченості необхідними товарами домашнього побуту та культурного призначення серед різних за рівнем матеріального добробуту груп домогосподарств (рис. 2.2.4.).

Рис. 2.2.4. Частка 10% найменш та найбільш забезпечених домогосподарств, які мають товари тривалого використання Частки домогосподарств найменш забезпеченої децильної групи та групи з середньодушовими сукупними витратами нижче прожиткового мінімуму, які мали пилососи, швейні машини, пральні машини та кольорові телевізори, були відповідно в 1,7 — 1,1 раза та в 1,3 — 1,1 раза менше, ніж серед найбільш заможних домогосподарств, які складають десятий дециль (у 2005 р. — в 1,8−1,2 раза та в 1,3 — 1,1 раза). Слід відмітити, що серед найменш забезпечених домогосподарств частки пилососів, автомобілів, пральних машин, холодильників та кольорових телевізорів, куплених більше 10 років тому, були в 1,4 — 1,6 раза вищими порівняно з відповідними показниками серед 10% найбільш заможних домогосподарств.

2.3 Оцінка рівня доходів населення індексним методом

Використовуючи формулу 1.3.1., розрахуємо індекс реальних доходів населення. Спочатку визначимо індекс купівельної спроможності грн. звітного періоду.

.

Динаміка доходів вивчається за допомогою індексного методу. Визначимо індекс номінальних та розташовуваних доходів населення України:

Таким чином, номінальні доходи населення збільшились на 63,4%, а розташовувані — на 61,3%.

Сума наявних доходів населення складається із суми витрат населення на товари та послуги, а також приросту заощаджень населення.

За допомогою індексу купівельної спроможності можемо розрахувати один з головних показників характеристики доходів населення — індекс реальних доходів.

.

Отже, реально доходи збільшились на 45%.

2.4 Індексний метод визначення рівня споживання товарів тривалого використання

Динаміку обсягів споживання окремих видів продукції статистика вивчає за допомогою індивідуального індексу фізичного обсягу продукції.

Розрахуємо даний індекс, використовуючи формулу 1.3.2.

В 2006 р. фонд споживання товарів тривалого користування приблизно на 100 домогосподарств становив 769 шт., в 2008 р. — 925 шт.

Динаміка загального обсягу споживання товарів тривалого використання визначається за допомогою загального індексу фізичного обсягу, тобто в незмінних цінах (формула 1.3.3.):

.

Абсолютний розмір зміни фонду споживання товарів тривалого використання:

.

Динаміка рівня споживання товарів тривалого використання на душу населення визначається за допомогою індексу змінного складу. Чисельність населення в звітному періоді становила 46 372,7 тис. осіб, в базисному — 46 929,5 тис. осіб:

.

Індекс динаміки чисельності населення визначається за формулою:

.

2.5. Взаємозв'язок рівня споживання товарів тривалого використання та доходів населення України

Для вияву тісноти взаємозв'язку між показниками використаємо кореляційно — регресійні методи аналізу. Основною ціллю нашого аналізу є отримання апроксимуючої функції: що найбільш реально відображає зв’язок між показниками, що вивчаються.

Для побудови одно факторної моделі розглянемо:

або, .

Параметри розрахуємо по методу найменших квадратів, тобто коли система нормативних рівнянь при вирівнюванні має вигляд:

Розрахункові дані наведені в табл. 2.5.1. Нехай — заборгованість із виплати заробітної плати населенню та — наявність в домогосподарствах товарів тривалого використання. — кількість періодів (з 2000 по 2009 р.)

Таблиця 2.5.1.

Вихідні дані для проведення кореляційно — регресійного аналізу взаємозв'язку параметрів

;

.

Таким чином рівняння кореляційної залежності має вигляд:

.

Знайдемо коефіцієнт кореляції. Для цього визначимо середнє квадратне відхилення показників і :

Розрахуємо середні показники заборгованості по заробітній платі та середню кількість наявних товарів тривалого використання в домогосподарствах:

;

.

Розрахунки оформимо в табл. 2.5.2.

Таблиця 2.5.2.

Аналітичні дані

.

Для розрахунку коефіцієнта кореляції використовується формула:

Коефіцієнту кореляції присвоюється знак, який має коефіцієнт a1 в рівнянні зв’язку, тобто «плюс» і отже його значення становить, що свідчить про обернену залежність між ознаками.

Коефіцієнт детермінації. Він вказує на те, що 49% варіації заборгованості по заробітній платі зумовлено варіацією наявності в домогосподарствах товарів тривалого користування. Коефіцієнт залишкової детермінації () вказує на те, що 51% варіації заборгованості пояснюється дією інших причин.

Висновки

Економічна статистика відрізняється від інших галузей статистики не тільки своїми особливими предметом та об'єктом дослідження. ЇЇ всебічність полягає і в особливих каналах отримання інформації, та використанні спеціальних прийомів обробки та узагальнені цієї інформації, і в особливих шляхах практичного використання результатів аналізу. Все це підтверджує необхідність виділення економічної статистики в окреме направлення обліково-статистичних робіт, а також як особливого направлення наукових розробок, в рамках якого вирішуються теоретико-методологічні питання економічної статистики.

В даній курсові роботі були висвітлені теоретичні аспекти вивчення рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання. Щоб домогосподарства успішно виконували свої функції, вони повинні отримувати певний обсяг доходів за рахунок певних джерел. Звідки домогосподарства можуть отримувати грошові кошти у своє розпорядження? Частково в даній темі відповідь на поставлене запитання вже дана. Головне джерело доходів — це доходи від ресурсів, які домогосподарства поставляють суспільному виробництву, або ж доходи від факторів виробництва. Але цим не вичерпуються доходи, що отримують домогосподарства, слід враховувати також трансферти.

Трансфертні платежі — це всі виплати, які відповідають його реальному економічному внеску, але не еквівалентні виробничим витратам.

Статистика України виокремлює такі статті доходів населення:

ь оплата праці членів сім'ї;

ь пенсії, стипендії, допомоги, субсидії, дотації на путівки до санаторно-курортних установ для дорослих і дітей, на утримання дітей у дошкільних закладах;

ь надходження від особистого підсобного господарства;

ь дохід з інших джерел.

Структура доходів населення за джерелами досить різноманітна і залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил.

Отже, сукупний дохід домогосподарства — це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.

Споживання домогосподарства — це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

Споживчі витрати можуть бути класифіковані по-різному, наприклад, поділені на товари та послуги. Так, міністерство торгівлі США ділить споживчі витрати на такі групи:

1) витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше ніж один рік: автомобілі, персональні комп’ютери, магнітофони, телевізори, холодильники тощо;

2) витрати на товари короткострокового користування — такі, що служать менше ніж один рік: продукти харчування та більшість предметів одягу;

3) витрати на послуги: лікаря, перукаря, установ освіти, культури та ін.

На основі статистичного дослідження доходів населення України та наявність в домогосподарствах товарів тривалого використання було виявлено кореляційну залежність між параметрами, а саме заборгованості по заробітній платі населенню за 2000 — 2009 рр. та частки домогосподарств, що володіють товарами тривалого користування (телевізорами, мобільними телефонами, пральними машинами і т.д.). Побудувавши кореляційну модель залежності параметрів, визначили коефіцієнти кореляції, що виявилися від'ємними, що говорить про те, що заборгованість по зарплаті обернено впливає на наявність в домогосподарствах таких товарі.

Список використаних джерел

1. Беркита К. Ф. Економічна статистика: Навч. посіб. / К. Ф. Беркита. — К.: ВД «Професіонал», 2004. — 208 с.

2. Гетало В. П. Економiчна статистика: Навч. посiб. для студ. вищ. навч. закл. / В. П. Гетало, В. О. Борух, Р. В. Алямкiн; [Полт. iн-т економiки та менедж. «Свiточ"]. — Полтава, 2002. 212 с.

3. Гусаров В. М. Теория статистики / В. М. Гусаров. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1998. 247 с.

4. Неганова Л. М. Статистика: Учеб. пособие для вузов / Л. М. Неганова. — М.: Изд-во «Экзамен», 2005. — 224 с.

5. Парфьонцева Н. Міжнародні статистичні класифікації в Україні. Впровадження і використання / Н. Парфьонцева. — К.: Основи, 2000. 56 с.

6. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 550 с.

7. Статистика коммерческой деятельности: Учеб. для вузов / Под ред. И. К. Беляевского, О. Э. Башиной.- М.: Финстатинформ, 1996. 288 с.

8. Статистика підприємництва: Підручник / П. Г. Вашків, П. І. Пастер, В. П. Сторожук, Є. І. Ткач; за ред. П. Г. Вашкова, В. П. Сторожука. — К.: Слобожанщина, 1999. — 600 с.

9. Статистика рынка товаров и услуг: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Статистика» / Под ред. И. К. Беляевского.- М.: Финансы и статистика, 1995. 432 с.

10. Теслюк И. Е. Статистика финансов: Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальностям «Статистика», «Финансы и кредит» / И. Е. Теслюк. — Минск: Выcш. шк., 1994. 224 с.

11. Уманець Т. В. Статистика: навч. посіб / Т. В. Уманець, Ю. Б. Пігарєв. — К.: Вікар, 2003. — 623 с.

12. Фiнансова статистика (з основами теорiї статистики): Навч. посiб. [Для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.] / За наук. ред. В. Б. Захожая; Міжрегiон. акад. упр. персоналом.- К., 2002. 222 с.

13. Фещур Р. В. Статистика: Навч. посiб. / Р. В. Фещур, А. Ф. Барвiнський, В. П. Кiчор; Нац. ун-т «Львiв. Полiтехнiка». — Л.: Iнтелект-Захiд, 2003. 273 с.

14. Экономическая статистика: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по экон. специальностям и направлениям / [Ю. Н. Иванов, С. Е. Казаринова, Г. Л. Громыко и др.; Под общ. ред. Ю. Н. Иванова]. — 2-е изд., доп.- М.: ИНФРА-М, 2002. 479 с.