Місце комерційних банків у вексельному обороті

Реферат на тему:

Місце комерційних банків у вексельному обороті.

На сьогодні використання векселів суб'єктами підприємницької діяльності набуло досить широкого поширення. Такий розвиток вексельного обігу обумовлений кількома причинами. Серед них можна назвати відсутність у суб'єктів підприємницької діяльності обігових коштів і певні особливості векселя як цінного папера, розширення кола потенційних учасників вексельних правовідносин.

Оскільки вексельний обіг здатний значно обмежити потреби в готівкових та безготівкових коштах і різко прискорити їх оборот, то інтерес до розрахунків з використанням векселів останнім часом різко зріс. Більше того, стало очевидним, що без широкого впровадження вексельного обігу Україні не подолати кризи економіки, фінансів, грошового обігу, як не сформувати й ринкового середовища. Слід зауважити, що у вексельному обороті виключно важливу роль відіграють і комерційні банки.

Операції з обліком і переобліком век­селів у державних і комерційних банках дають змогу не тільки регулювати обсяги грошової маси, а й контролюва­ти виконання зобов’язань суб'єктами господарських від­носин. Продавці та виробники, отримавши у розрахунок вексель, можуть легко перетворити його на грошові кош­ти, а покупці - зробити вексель формою комерційного кредиту. Підприємства-суміжники шляхом складання век­селів дістають можливість здійснювати прямі розрахунки, не вдаючись до послуг банків, що забезпечує загальне при­скорення розрахунків, підвищення оборотності фондів і зменшення потреб в оборотних коштах.

Облік або дисконт векселів полягає в тому, що банк, облікуючи вексель, терміново сплачує його вартість пред’явникові, а платіж отримує лише з настанням вказаного у векселі строку. Економічна суть даної операції полягає в достроковій грошовій реалізації векселя його держателем банку і перетворенні комерційного кредиту в банківський.

Процес обліку векселів виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселедержжателем, досить часто під впливом нерівномірності надходжень і видатків у процесі своєї виробничо-комерційної діяльності відчуває нагальну потребу в грошах для розрахунків з власними кредиторами. Щоб розрахуватися з власними постачальниками чи банком він, не чекаючи настання строку сплати за векселем, шукає таку організацію, яка б купила у нього чуже зобов’язання. Таким покупцем боргів і виступає комерційний банк.

Сукупність операцій комерційних банків з обліку і переобліку векселів у ринковій економіці утворює обліковий (дисконтний) ринок. Провідні позиції на цьому ринку належать НБУ. Тільки НБУ шляхом переобліку векселів, що надійшли до комерційних банків, може здійснювати рефінансування даних банків. Водночас купівля-продаж векселів не тільки дає відповідні доходи, а й забезпечує високу ліквідність вексельного кредиту. Адже куплений банком вексель практично негайно можна продати іншому банку (комерційному чи НБУ). Тому дисконтні операції відіграють важливу роль у регулюванні ліквідності балансу банку для його наступного рефінансування шляхом переобліку векселів.

При обліку векселів банк, купуючи вексель у свого клієнта ¾ векселеутримувача, отримує зобов’язання третіх осіб і стає отримувачем тих коштів, що мають надійти при настанні строку погашення, чим достроково повертає позичені кошти. Такий процес погашення позички за допомогою обліку векселів називається рефінансування. Операції з обліку векселів можуть супроводжуватись наданням банком вексельного кредиту. При визначенні доцільності надання кредиту під облік векселів банк орієнтується на рівень платоспроможності клієнта і його можливості вчасно повернути позику.

Операція, за допомогою якої Національний банк облікує векселі, що їх подали і вже облікували комерційні банки, носить назву переобліку векселів. Його механізм майже цілковито відображає схему вексельної взаємодії комерційних банків з клієнтами. В Україні немає масового вексельного обігу, а отже, бракує й обліку векселів як типової банківської операції. Це суттєво обмежує простір для діяльності НБУ у сфері кредитування розрахунків комерційних банків.

Найпоширенішим способом розрахунків за векселями стало також їхнє інкасування в комерційних банках. Інкасування в банках виникло із потреби отримання вексельних платежів в строк за дорученням векселеутримувачів. Інкасування векселів ¾ це банківська розрахункова операція, за допомогою якої комерційний банк за дорученням свого клієнта векселеутримувача бере на себе відповідальність за пред’явлення векселів платникові та отримання в указаний строк належних платежів за відвантажені на його адресу товарно-матеріальних цінностей й надані послуги і зараховує їх на рахунок цього клієнта. Оплачений вексель повертається боржникові з відповідною поміткою. У випадку несплати банк передає вексель до опротестування, а потім повертає кредиторові. Тут роль банку зводиться лише до точного виконання інструкцій свого клієнта. Перевага інкасової операції полягає в тому, що при врахуванні векселів банк бере на себе ризик, кредитуючи клієнта й мобілізуючи власний капітал, між тим як при інкасо він приймає на себе зобов’язання отримання платежу згідно з інструкціями клієнта. Банк не бере на себе інших зобов’язань ні за наслідки, які можуть виникнути внаслідок помилок в тексті документів, ні за несвоєчасне пред’явлення документів особі, що вказана поручителем, ні за невиконання інструкцій клієнта. Однак в інтересах розвитку даного виду операцій, банк приймає всі заходи, щоб йому не були поставлені в провину будь-які недоліки.

Загальноекономічною основою кредиту під заставу векселів є їх оборот. У процесі даного руху, завжди пов’язаного з нерівномірністю надходжень і видатків, в учасників господарського обороту виникають проблеми вчасності повернення кредитів. Тому, щоб мати гарантії платоспроможності платника, банк може приймати від позичальників векселя під заставу. Цим самим комерційний банк перебирає переважне (першочергове) право задовольнити свої вимоги на випадок несплати кредитованої суми без порушення судового позову.

Важливою операцією з векселями є акцепт. Така операція складається у тому, що банк акцептує виставлений на нього клієнтом переказний вексель при умовах, що клієнт пред’явить банку покриття до наступу строку платежу по векселю. У цій операції банк сам стає платником. Акцептовані векселі є більш авторитетними, приймаються до оплати у першу чергу, мають вищу цінність та ліквідність. За своїм характером і наслідками акцепт, підтверджуючи зобов’язання боржника, є одним із найважливішим технічних засобів надання кредиту.

Узагальнюючи усе вище наведене, слід наголосити, що вексельний обіг саме за допомогою операцій КБ набуває строго визначеного i упорядкованого характеру. При цьому: по-перше, комплексне здійснення операцій інкасо, врахування й застави векселів створює умови для передбачуваності строків надходження платежів (якщо взяти до уваги, що без вексельного обігу підприємства України можуть чекати їх досить довгий час) — по-друге, вексельна форма безготівкових розрахунків комплексу постачальнику тимчасове відволікання коштів з його господарського обороту, відшкодовує затрати виробництва та обігу i значною мірою гарантує отримання чистого доходу у вигляді прибутку.

До цього же сфера вексельного обігу є дуже привабливою для банку, оскільки дозволяє розширити коло своєї діяльності, а відповідно з’являються більш широкі можливості для отримання додаткового прибутку. Таким чином, поєднуючи фактори привабливості сфери вексельного обігу для банків й виключну її важливість для всієї економічної системи, можна говорити про те, що робота банку з векселями у сучасний період набуває певної значимості i потребує більш детального вивчення, яке має ґрунтуватися на аналізі діяльності КБ у цій сфері, оскільки перші кроки у даному напрямку вже зроблені.