Статистичне вивчення основних фондів на підприємстві ВАТ «Сумиобленерго»

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи вивчення основних фондів

1.1 Характеристика та класифікація основних засобів

1.2 Види оцінки основних фондів

1.3 Показники наявності, стану і динаміки основних фондів

1.4 Показники використання основних фондів

1.5 Статистичне вивчення використання обладнання і виробничих потужностей підприємства

2. Статистичне вивчення основних фондів на підприємстві

2.1 Коротка економічно-організаційна характеристика підприємства

2.2 Статистичне вивчення основних фондів ВАТ «Сумиобленерго»

2.3 Вплив фондоозброєності на ефективність трудових ресурсів, які знаходяться з нею в кореляційній залежності

3. Напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Основні фонди (засоби) — це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Проблема підвищення ефективності використання основних засобів є центральною в період переходу України до цивілізованих ринкових відносин. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності труда. Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми курсової роботи.

Задачі статистичного аналізу — визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними коштами і рівень їх використання по узагальнюючих і приватних показниках, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції і інші показники; вивчити міру використання виробничої потужності підприємства і обладнання; виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів. 6, стр 72−73].

Мета даної роботи — розглянути статистичні методи оцінки основних фондів. В першу чергу розкрити зміст видів основних фондів та показників, що характеризують їх наявність та рух.

Виходячи з мети, були поставлені наступні задачі;

— розглянути теоретичні основи вивчення основних засобів;

— дати економічну оцінку діяльності підприємства, що обране об'єктом дослідження, а саме Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»;

— розглянути значення розрахунку статистичних показників в управлінні основними фондами;

— визначити показники ефективності та основні напрямки інтенсифікації відтворення виробничих фондів.

1. Теоретичні основи вивчення основних фондів

1.1 Характеристика та класифікація основних засобів

Основні засоби (ОЗ) — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуємий термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Відповідно до діючої типової класифікації ОЗ групуються за її функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням розрізняють виробничі ОЗ, що безпосередньо беруть участь виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо).

За галузями народного господарства ОЗ розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв’язок тощо.

Більша частина ОЗ належить до галузі «Промисловість». Вона безпосередньо пов’язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку ОЗ, що належать до інших галузей господарства, які знаходяться на балансі промислового підприємства, належать до галузі «Будівництво» .

У зв’язку з цим у бухгалтерському обліку ОЗ промислових підприємств розподіляються на промислово-виробничі, виробничі ОЗ інших галузей народного господарства і невиробничі.

До виробничих ОЗ належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми та інші ОЗ.

У складі виробничих ОЗ виділяють їх активну частину — машини, обладнання, транспортні засоби.

Невиробничі ОЗ безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих ОЗ належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

За використанням ОЗ поділяються на діючі (всі ОЗ, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів ОЗ).

Істотне значення в обліку ОЗ має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного фінансування з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, коштів Амортизаційного фонду, спеціальних фондів. Орендовані ОЗ показуються у балансі орендодавача, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих же засобів.

В балансі по статті «Основні засоби» показується вартість ОЗ, як діючих, так і тих, що знаходяться на консервації або в запасі. Первісна вартість визначається:

— по об'єктам, виготовленим на самому підприємстві, а також придбаним за плату у інших підприємств та осіб — виходячи із фактичних затрат на зведення або придбання цих об'єктів, включаючи витрати на доставку, монтаж, установку. Вона виявляється в момент введення об'єкта в експлуатацію та залишається незмінною на протязі всього строку надходження ОЗ на підприємство, за винятком випадків дообладнання та добудови об'єктів в порядку довгострокових інвестицій, реконструкцій та часткової ліквідації об'єктів;

— по об'єктам, внесеними засновниками в рахунок їх вкладів в Статутний капітал — по домовленості сторін;

— по об'єктам, одержаним від інших підприємств та осіб безоплатно — експертним шляхом або по даним документів прийому-передачі.

ОЗ, які були в експлуатації та придбані за плату, приймаються на облік по купівельній вартості з додаванням витрат на доставку та установку, а також сум зносу по цим об'єктам, вказаних в документах на купівлю-продаж.

Переоцінена вартість ОЗ — це вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Оцінка об'єктів ОЗ по залишковій вартості визначається відніманням від первісної (переоціненої) вартості нарахованого зносу, що обліковується в бухгалтерському обліку. В балансі приводиться окремо первісна та залишкова вартість основних засобів, а також окремо сума нарахованого зносу.

Під терміном «основні засоби» потрібно розуміти матеріальні активи, які використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення до експлуатації таких матеріальних активів, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

1.2 Види оцінки основних фондів

До ОЗ належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), який перевищує 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). У визначенні нічого не говориться про мінімальну вартість предметів, що не включається при придбанні (спорудженні, виготовлені) до складу ОЗ. Проте підприємства мають право самостійно встановлювати границю вартості предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів.

Відповідно до П (С)БО 7 у визначенні ОЗ присутнє поняття «використовуються для здійснення соціально-культурних функцій», що дозволяє говорити про те, що ОЗ невиробничого призначення відповідно до П (С)БО 7 належать до ОЗ для цілей фінансової звітності.

На сьогодні П (С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.

Як і будь-який актив, ОЗ відображається в балансі при додержанні двох умов:

— існує імовірність одержання економічних вигод від його використання;

— оцінка ОЗ може бути достовірно визначена.

Відносно імовірності одержання економічних вигод підприємство має визначити цілі використання такого ОЗ.

Виходячи з визначення ОЗ за П (С)БО 7, такими цілями є:

— використання ОЗ в процесі виробництва;

— використання ОЗ в процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;

— використання ОЗ для надання в оренду іншим особам;

— використання ОЗ для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Що стосується можливості достовірної оцінки виходячи з положень П (С)БО 7 та Інструкції № 291, то підприємству слід використовувати дві оцінки вартості ОЗ: історична собівартість, справедлива вартість.

Історична собівартість ОЗ визначається на рівні первісної оцінки ОЗ, котра включає в себе:

— фактичну вартість об'єкта основних фондів;

— вартість усіх податків і зборів, що включаються до ціни товару, за винятком ПДВ;

— витрати на транспортування;

— витрати на державну реєстрацію;

— витрати, пов’язані безпосередньо з приведенням об'єкта в робочий стан (витрати на підготовку будівельного майданчика, початкові та заготівельні витрати, пов’язані з придбанням ОЗ, витрати на страхування, витрати на установлення, монтаж і налагоджування, витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств і фахівців, включаючи прямі витрати на оплату праці працівників, пов’язаних з процесом введення ОЗ в експлуатацію) тощо.

Не включаються до складу первісної вартості ОЗ і відображаються у складі витрат:

— витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі ОЗ;

— понаднормативні суми відходів;

— понаднормативні витрати на оплату праці;

— загальногосподарські витрати.

Під справедливою вартістю ОЗ розуміється вартість ОЗ, котру може бути отримано в операціях обміну між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Згідно з додатком до П (С)БО 19 справедлива оцінка ОЗ визначається таким чином:

— земля і будівлі - ринкова вартість;

— машини і обладнання — ринкова вартість, а у разі відсутності даних про ринкову вартість — переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки;

— інші основні засоби — переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Як ринкова вартість, можуть бути використані дані про біржову вартість, дані прайс-листів тощо. Таке твердження ґрунтується на принципі обачливості, згідно з яким методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському обліку, мають запобігати завищенню оцінок активів.

Як переоцінена вартість (вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах) може виступати експертна оцінка ОЗ, здійснена незалежними експертами.

Виходячи з вимог Інструкції № 291 зарахування на баланс ОЗ, придбаного за грошові кошти або спорудженого підрядним способом, здійснюється за його первісною вартістю (історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується при проведенні переоцінки такого ОЗ, при спорудженні ОЗ власними силами, при одержанні ОЗ безоплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійснення бартерних операцій з ОЗ.

Оцінка споруджуваного власними силами (господарським способом) ОЗ проводиться із застосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість включає до себе прямі та накладні витрати, пов’язані з таким спорудженням. Не включаються до складу первісної вартості такого об'єкта понаднормовані відходи, понаднормовані витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений до такого спорудження. Також історична собівартість такого об'єкта не повинна перевищувати його справедливої оцінки. Крім того, додатна різниця між історичною і справедливою вартістю відноситься до складу витрат підприємства і відображається у Звіті про фінансові результати.

Згідно з П (С)БО 7 існує такий різновид ОЗ, які обов’язково потребують часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об'єкти відносяться до кваліфіковних активів. Наприклад, кваліфікованими активами є будівлі і споруди, які споруджуються на замовлення спеціалізованими підприємствами.

При формуванні собівартості кваліфікованих активів витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для виготовлення кваліфікованих активів, включаються до складу його первісної вартості.

У процесі господарської діяльності можливе проведення ремонтів, модернізацій та інших видів робіт з ОЗ. Відповідно до П (С)БО 7 в тому випадку, якщо підприємство проводить ремонт ОЗ, у результаті чого планується відновити його первісний ресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт підприємство не збільшує балансову вартість ОЗ, а відображає такі витрати у складі витрат звітного періоду.

Якщо такі роботи передбачають модернізацію або інше поліпшення об'єкта ОЗ, у результаті яких передбачається, що функціональні можливості об'єкта покращаться, в результаті чого зростуть економічні вигоди від його використання, сума витрат на такі поліпшення збільшує балансову вартість такого об'єкта.

У процесі господарської діяльності підприємство згідно з П (С)БО 7 має право проводити переоцінки (дооцінки, уцінки), в тому випадку, якщо балансова вартість об'єкта істотно відрізняється (більше ніж на 10%) від його справедливої вартості. Якщо в результаті переоцінки балансова вартість об'єкта збільшується (дооцінка), сума дооцінки відображається в статті «Інший додатковий капітал». Якщо в результаті переоцінки балансова вартість зменшується (уцінка), сума уцінки відображається як витрати.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкова вартість об'єкта ОЗ при черговій дооцінці вартості цього об'єкта ОЗ входить у состав доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта ОЗ і вказаним перевищенням у складі другого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта ОЗ при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта ОЗ направляється на зменшення другого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта ОЗ і вказаним перевищенням у видатках звітного періоду.

1.3 Показники наявності, стану і динаміки основних фондів

В процесі кругообігу необоротні активи проходять три основні стадії.

На першій стадії сформовані підприємством необоротні активи в процесі свого використання і зносу переносять частину своєї вартості на готову продукцію. Цей процес здійснюється протягом багатьох виробничо-комерційних циклів і продовжується до повного зносу окремих видів необоротних активів.

На другій стадіїв процесі реалізації продукції знос необоротних активів накопичується на підприємстві у формі амортизаційних засобів (амортизаційного фонду).

На третій стадії амортизаційні засоби як частина власних фінансових ресурсів підприємства направляються на відновлення діючих або придбання нових видів необоротних активів.

Період часу, протягом якого відбувається повний цикл кругообігу вартості конкретних видів необоротних активів, характеризує термін їхньої служби.

Оновлення необоротних активів підприємства здійснюється на простій і розширеній основі, представляючи собою процес простого і розширеного їхнього відтворення.

Просте відтворення необоротних активів може здійснюватися в межах амортизаційного фонду в наступних формах:

а) поточного ремонту (він являє собою процес часткового відновлення основних засобів, тобто відшкодування їхнього зносу). Витрати на поточний ремонт фінансуються за рахунок витрат підприємства;

б) капітального ремонту (він являє собою процес значного відновлення основних засобів і часткової заміни їхніх окремих елементів). Витрати на капітальний ремонт фінансуються звичайно за рахунок частини накопичених амортизаційних відрахувань (у сучасних умовах витрати на капітальний ремонт дозволено відносити на витрати підприємства). На суму зробленого капітального ремонту зменшується знос основних засобів і тим самим збільшується їхня залишкова вартість;

в) придбання нових видів необоротних активів з метою заміни цілком зношених їхніх видів у межах сум накопиченої амортизації (для нематеріальних активів це основна форма простого їхнього відтворення).

Розширене відтворення необоротних активів являє собою процес формування нових їхніх видів, здійснюваний не тільки за рахунок сум накопиченої амортизації, але і за рахунок інших фінансових джерел (прибутку, довгострокових позик і т.п.).

Формування нових видів необоротних активів у процесі простого або розширеного їхнього відтворення зв’язано з інвестиційною діяльністю підприємства і являє собою особливу сферу фінансового менеджменту.

Результати оновлення необоротних активів підприємства виражаються рядом показників, до числа основних з яких відносяться:

а) коефіцієнт надходження необоротних активів. Він характеризує частку нових видів необоротних активів у загальному їхньому складі і розраховується за формулою:

КН_на =НА_п/НА_к, де (1)

КН_на— коефіцієнт надходження необоротних активів;

НА_п— вартість знов сформованих (намічуваних до формування) необоротних активів протягом визначеного (звітного або планового) періоду;

НА_к— загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду.

б) коефіцієнт вибуття необоротних активів. Він характеризує частку вибулих видів необоротних активів (у зв’язку з фізичним і моральним зносом, а також з інших причин) у загальному їхньому складі і визначається за формулою:

КВ_на =НА_в/НА_к, (2)

Де КВ_ва— коефіцієнт вибуття необоротних активів;

НА_в— вартість вибулих (намічуваних до вибуття) видів необоротних активів протягом розглянутого періоду;

НА_к— загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду.

в) коефіцієнт оновлення необоротних активів. Він характеризуєприріст необоротних активів стосовно загальної їхньої суми і розраховується за формулою:

КВ_на =НА_п— НА_в/НА_к, (3)

де КВ_на— коефіцієнт оновлення необоротних активів;

НА_п— вартість знов сформованих необоротних активів;

НА_в — вартість вибулих необоротних активів;

НА_к— загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду.

г) швидкість оновлення необоротних активів. Характеризує середній період часу повного відновлення усіх необоротних активів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

ШВ_на=1/КВ_на, (4)

де ШВ_на— швидкість оновлення необоротних активів, роках;

КВ_на — коефіцієнт відновлення необоротних активів протягом року.

Зазначені показники можуть бути використані в процесі управління оновленням як усіх необоротних активів підприємства, так і окремих їхніх видів (основних засобів, нематеріальних активів).

Для забезпечення процесу оновлення необоротних активів на розширеній основі необхідно визначити потребу в їхньому прирості на кожний період, що планується. Принципова формула для визначення необхідного приросту необоротних активів (у цілому й у розрізі окремих їхніх видів) має такий вигляд:

ДП_на=ПЗ_на— Н_на+ В_ф+ В_м, (5)

де ДП_на— потреба в прирості необоротних активів уперіоді, що планується;

ПЗ_на— загальна потреба у необоротних активах підприємства відповідно до планованого обсягу його господарської діяльності;

Н_на— наявність необоротних активів на початок періоду, що планується;

В_ф— передбачуване вибуття необоротних активів у періоді, що планується, у зв’язку з їхнім фізичним зносом;

В_м— передбачуване вибуття необоротних активів у періоді, що планується, у зв’язку з їхнім моральним зносом.

У фінансовому менеджменті визначення розміру потреби в прирості необоротних активів (у цілому й у розрізі основних засобів і нематеріальних активів) здійснюється тільки у вартісних показниках (у виробничому менеджменті вищенаведена формула може бути використана і для розрахунку приросту окремих видів активів у натуральних показниках).

Потреба в прирості необоротних активів може бути задоволена двома основними способами:

а) шляхом придбання нових видів необоротних активів у власність підприємства (сюди ж відноситься і будівництво власних основних фондів);

б) шляхом їхньої оренди на визначений період (сюди ж відносяться і такі її форми, як лізинг). У той час як для виробничого використання даних активів вибір цих форм не має істотного значення, у фінансовому менеджменті він дуже важливий, тому що визначає різні обсяги інвестиційних програм, необхідних фінансових ресурсів і т.ін. Критерієм прийняття управлінських рішень у кожному конкретному випадку виступає порівняння показників ефективності вибору окремих з цих форм. Механізм таких розрахунків докладно буде розглянуто нижче.

1.4 Показники використання основних фондів

Ефективність використання основних фондів можна виявити за допомогою показників фондовіддачі і фондомісткості, рентабельність.

(6)

Для аналізу обчислюємо фондовіддачу за звітний рік (фактичну і планову) і порівнюємо з минулим роком. Збільшення фондовіддачі у звітному році в порівнянні з плановим періодом та минулим роком говорить про більш ефективне використання основних фондів.

Фондомісткість — це показник, обернений до фондовіддачі, який характеризує вартість ОФ, що припадає на 1 грн. товарної продукції.

(7)

(8)

При розрахунку показників фондовіддачі вихідні дані необхідні привести в порівняльний вигляд, тобто об'єм продукції необхідно скорегувати на зміну оптових цін і структурних змін, а вартість основних засобів — на їх переоцінку.

Аналіз фондовіддачі проводиться в 2 напрямках: вивчення і вимірювання впливу окремих факторів на фондовіддачу; виявлення впливу фондовіддачі на об'єм виробництва.

На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов’язані як з зміною об'єму продукції, так і з ефективністю використання ОВФ, особливо активної її частини.

Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури фондів (питомої ваги), від об'єму продукції з гривні. вартості активної частини (рис.1)

Підвищення долі активної частини фондів у загальній її вартості є стимулюючим фактором росту фондовіддачі.

Головна причина зниження фондовіддачі - неефективне використання ОФ (простої обладнання, недовикористання виробничих потужностей, низький коефіцієнт змінності, наявність невстановленого обладнання і тощо)

Рис 1. Схема факторної системи фондовіддачі

1.5 Статистичне вивчення використання обладнання і виробничих потужностей підприємства

Після аналізу узагальнюючих показників ефективного використання основних фондів більш детально вивчається ступінь використання виробничих потужностей підприємством, окремих видів машин і обладнання.

Виробнича потужність підприємства — максимально можливий випуск продукції при повному використанні виробничого обладнання і площ з врахуванням передової технології, покращення організації праці.

Виробнича потужність визначається як правило, в тих же одиницях, в яких планується виробництво промислової продукції.

Аналіз використання всього виробничого потенціалу підприємства здійснюється по даним планового і звітного балансу виробничих потужностей, який розраховується по формулі:

Пк=П_п+П_т+П_р+П_нбП_з.н-П_в, (9)

де:

П_к — виробнича потужність на кінець періоду;

П_п — виробнича потужність на початок періоду;

П_т — приріст потужності в результаті технічного переозброєння діючих підприємств і здійснення інших організаційно-технічних заходів;

П_р — приріст потужностей в результаті реконструкції діючих підприємств;

П_нб — введення в дію нових потужностей за рахунок нових і розширеннядіючих підприємств;

П_з.н — збільшення або зменшення потужності в результаті зміни номенклатури і асортименту продукції;

П_в — зменшення потужності в результаті їх вибуття.

Наявність таких балансів дозволяє здійснювати контроль за правильністю розрахунків виробничих потужностей, дотриманням норм їх освоєння, виявити резерви підвищення використання наявних виробничих потужностей.

При аналізі визначають рівень освоєння потужностей (коефіцієнт використання потужностей) — досягнутий на певну дату % освоєння конкретної потужності.

(10)

Порівняння фактичного коефіцієнта використання виробничих потужностей з плановим і за минули роки дозволяє встановити зміну ступеня використання виробничих потужностей, причини цих змін. Низький коефіцієнт показує про наявність резервів збільшення випуску продукції без введення в експлуатацію додаткових потужностей і капітальних вкладень.

Підвищення коефіцієнта використання середньорічної потужності може бути досягнуто за рахунок зменшення простоїв обладнання, покращання постачання сировиною, підвищення рівня використання потужностей в цехах, які не досягли проектної потужності, зменшення втрат робочого часу.

Все обладнання ділиться на наявне, встановлене і діюче (рис.2)

Рис.2. Види обладнання.

Аналіз розпочинається з встановлення питомої ваги діючого обладнання в наявному і встановленому обладнанні, що дозволяє встановити резерви збільшення, випуску продукції за рахунок максимального завантаження всього наявного обладнання.

Підвищення ефективності експлуатації діючого обладнання забезпечується 2 шляхами: екстенсивним (по часу) і інтенсивним (по потужності).

Інтенсивне використання обладнання характеризується показниками випуску продукції на 1 верстато-год. (або на 1 грн.), тобто його продуктивністю.

(11)

Показником екстенсивного використання обладнання є

Кекстенсивного використання= (12)

Аналіз екстенсивного використання обладнання пов’язаний з балансом часу роботи (рис. 3.)

Рис. 3. Баланс робочого часу.

Порівняння фактичного і планового фонду часу характеризує ступінь виконання плану по введенню в експлуатацію обладнання.

Порівняння календарного і режимного фонду часу характеризує можливості кращого обладнання за рахунок підвищення Кзмінності, де

(13)

Порівняння режимного і планового — характеризує резерви часу за рахунок зменшення часу на ремонт.

Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовуються слідуючи коефіцієнти:

(14)

(15)

(16)

Узагальнюючим показником, який комплексно характеризує використання обладнання є

К_{інтегрального завантаження обладнання}=К_{інтенсивного} К_{екстенсивного}(17)

2. Статистичне вивчення основних фондів на підприємстві

2.1 Коротка економічно-організаційна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство «Сумиобленерго» (далі ВАТ «Сумиобленерго») було створене у 2007 році. Після того, як Кабінет Міністрів України затвердив Закон України «Про приватизацію державних підприємств», на відкритому засіданні акціонерів було прийняте рішення про приватизацію комунального підприємства «Сумиобленерго».

ВАТ «Сумиобленерго» є монополістом на ринку енергоресурсів області.

Крім цього підприємство надає послуги виробничого характеру: відпускає теплоенергію.

Фінансові показники підприємства за останні 2 роки наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні фінансово-економічні показники ВАТ «Сумиобленерго»

Як видно з таблиці 2.1 ВАТ «Сумиобленерго» на протязі двох років має досить високі прибутки. Так, в 2009 році сума прибутку збільшилась на 271,9 тис. грн. При цьому спостерігається збільшення затрат на виробництво — на 2821,2 тис. грн., позареалізаційних доходів — на 1500 тис.грн., позареалізаційних витрат на 955,5 тис.грн.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці.

Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільне корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, — результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

Таблиця 2.2

Продуктивність праці на ВАТ «Сумиобленерго»

Зростання продуктивності в звітному 2009 році в порівнянні з 2008 роком на 2 тис. грн. є позитивною тенденцією.

Проаналізуємо структуру основних засобів підприємства. У таблиці 2.3 приводяться дані про структуру основних засобів, що є в кінці базисного року.

Таблиця 2.3

Структура основних засобів в 2008 році ВАТ «Сумиобленерго»

Як видно з таблиці 2.3, вартість всіх основних засобів на кінець базисного року становила 24 715 тис. грн. Основні фонди виробничого призначення становили 90.9% (22 490 тис. грн.), а невиробничі основні фонди 9.1% (2225 тис. грн). Частка активної частини виробничих основних фондів від загальної вартості виробничих основних засобів становила

(9367 +1328+ 689+ 311) / 22 490 * 100% = 52.0% або 11 695 тис. грн.,

пасивна частина — 48.0% або 10 795 тис. грн.

Співвідношення пасивної і активної частини основних засобів виробничого призначення відповідає нормі в даній галузі діяльності.

Розглянемо рух основних фондів в році, що аналізується.

Дані про надходження і вибуття основних засобів в 2009 році приведені в таблиці 2.4.

Дані таблиці 2.4 показують, що за звітний рік (2009 р.) сталися істотні зміни в наявності і в структурі основних засобів.

Вартість основних засобів зросла на 2740 тис. грн. або на 11.1%, в тому числі основних виробничих засобів на 3340 тис. грн. або 14.9% (в 2009 році підприємство ввело в експлуатацію додаткові лінії і побудувало прибудову до складського приміщення).

Збільшилася частка основних виробничих засобів на 3.2% і відповідно поменшала частка невиробничих основних засобів (в зв’язку з приватизацією квартир працівниками ВАТ).

Значно виросла питома вага активної частини основних засобів в загальній сумі основних засобів з 47.3% до 52.0% (+4.7%), що потрібно оцінити позитивно.

2.2 Статистичне вивчення основних фондів ВАТ «Сумиобленерго»

Зробимо аналіз використання основних засобів в 2008 (базисний) і 2009 роках .

По формулах розрахуємо коефіцієнти оновлення, вибуття і приросту основних виробничих засобів:

К_он = 5150_. / 25 830 = 0.2,

К_виб =1810/22 490 = 0,08,

К_пр. = (5150−1810) / 22 490 = 0,15.

Дані розрахунку показують досить високе значення коефіцієнтів оновлення і приросту основних виробничих засобів, що пояснюється введенням в експлуатацію нових виробничих потужностей.

Головними показниками використання основних засобів є фондовіддача і фондомісткість.

Фондовіддача:

де f_{б ,} f_з — фондоозброєність базового і звітного років

Q_б, Q_з — обсяг продукції, тис. грн

Ф_б, Ф_з — середня вартість основних виробничих фондів, тис. грн

Відхилення: 4,3 — 3,9 = + 0,4

На кожну гривню вартості основних виробничих фондів маємо відповідно 3,9 та 4,3 грн наданих послуг та виробленої продукції. Зростання показника на 0,4 грн є позитивною тенденцією.

Фондоємність (фондомісткість):

Відхилення: 0,67 — 0,8 = -0,13

2. Фондоозброєність праці:

О = Ф / Т,

де Ф — середня вартість основних виробничих фондів, тис. грн

Т — середньоспискова чисельність персоналу, чол

О_б = 5760 / 250 = 23,04 грн/чол

О_з = 6000 / 240 = 25,00 грн/чол

Відхилення: 25,00 — 23,04 = +1,96

Збільшення значень показників фондоозброєнності зумовлене збільшенням вартості основних фондів в році, що аналізується в порівнянні з базисним на 240 тис. грн (закупівля і введення в експлуатацію дві нових лінії) та зменшення кількості працюючих на 10 чоловік.

Значення фондоозброєнності робітників виросло на 1,96 тис. грн,.

Таблиця 2.5

Зміна обсягу наданих послуг в результаті зміни факторів

Обсяг наданих послуг у звітному періоді збільшився у порівнянні з базисним:

1. за рахунок підвищення фондовіддачі на 10%, що складає 2400 тис. грн.;

2. за рахунок збільшення вартості основних фондів на 4,2% або на 936 тис.грн.

Наступним етапом аналізу використання основних засобів підприємства є аналіз використання обладнання і виробничих. потужностей. Для цього розраховують коефіцієнт інтенсивного і екстенсивного завантаження обладнання, а також загальний коефіцієнт використання обладнання.

У таблиці 2.6 приведені дані про фактичні значення показників виробничої програми, що плануються в році, що аналізується. На основі цих даних розрахуємо коефіцієнти екстенсивного і інтенсивного завантаження обладнання.

Таблиця 2.6

Показники використання обладнання

Знаходимо коефіцієнт екстенсивного завантаження:

К_екст.= Т_факт. / Т_план.= (32 * 245 * 7.6 * 1.87) / (32 * 250 * 8 * 2) = 112 320 / 128 000 =0.87

Знаходимо коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання:

К_{інтенс.=} СВ_факт. / СВ_план = (1580.9 / 1600 = 0.9875)

К_{інтегр.} = 0.87 * 0.9875 = 0.86.

Як видно з таблиці 2.6, виконання плану було досягнуте тільки по кількості встановленого обладнання.

Резерв підвищення коефіцієнта інтегрального завантаження обладнання полягає в збільшенні тривалості робочої зміни.

Простої в році, що аналізується, були пов’язані із збільшенням часу простою обладнання в ремонті і перевищенням часу установки нового обладнання, що вплинуло на зменшення середньої тривалості зміни на 0.4 години. Усунення даного недоліку може бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних і технологічних заходів.

3. Рівень рентабельності основних фондів:

Р = П / Ф_*100%

Р_б = 1138 / 5760 * 100% = 18%

Р_з = 1410 / 6000 * 100% = 24%

При аналізі використання виробничих площ розраховують показник, що розраховується як відношення валової продукції до площі підприємства. Даний показник показує випуск продукції у гривнях на 1 м² площі підприємства. У таблиці 2.8 приводиться структура площ підприємства, що аналізується.

Таблиця 2.7

Структура площ підприємства

Площа підприємства збільшилася на +1500 м².

У 2009 році були побудовані прибудова до складу (1000 м²) і столова площею 500 м² (невиробнича площа). На основі даних таблиць 2.8 і 2.4 розрахуємо випуск готової продукції на 1 м² загальноїх площі:

2008: Ф_пл. = 22 490 тис./ 12 000 = 1,87

2009: Ф_пл. = 25 830 тис. / 13 500 = 1,91

Як видно з отриманих значень, випуск продукції на 1 м² поменшав на 0,04 тис. грн і становив 1,91 тис. грн в 2009 році проти 1,87 тис. грн в 2008 році.

2.3 Вплив фондоозброєності на ефективність трудових ресурсів, які знаходяться з нею в кореляційній залежності

Рівень ефективність трудових ресурсів та їх продуктивності праці формується під впливом різних факторів, що діють з різною силою, у різних напрямках і комбінаціях.

Розглянемо приклад залежності виробітку на одного працюючого від рівня їх фондоозброєності.

Таблиця 2.8

Залежність середнього виробітку на одного працюючого від рівня їх фондоозброєності.

Дані по 10 цехам показують, що зі збільшенням фондоозброєності на 1 тис. грн на одного працюючого дає приріст виробітку за рік на 1,18 тис. грн. Якщо побудувати графік, то можна побачити, що зв’язок між цими показниками прямолінійний і його можна виразити рівнянням прямої лінії:

W_х = а + bх

де W — середній виробіток товарної продукції на одного працюючого, тис. грн, ;

х —- фондоозброєність праці, тис. грн на одного працюючого;

а і b — параметри рівняння, що потрібно знайти.

Рис. 4. Залежність середнього виробітку від фондоозброєності праці

Щоб знайти значення коефіцієнтів а і Ь, необхідно вирішити наступну систему рівнянь:

.

Значення Ух, УW, УхW, Ух² розраховуються на підставі вихідних даних (табл. 2.8).

Підставимо отримані значення в систему рівнянь і вирішимо її способом виключень:

Звідси: b = 1,18 a = 0,53

Після цього рівняння зв’язку буде мати вигляд: W_х = 0,53 + 1,18х

Що являють собою ці параметри в даному рівнянні? Коефіцієнт, а — це постійна величина, не пов’язана з фондоозброєністю. Коефіцієнт b показує, що зі зростанням фондоозброєності на 1 тис. грн виробіток продукції збільшується на 1,18 тис.грн.

Використовуючи ці дані, можна розрахувати вирівняний рівень виробітку для кожного цеху за умови незмінності усіх факторів, що визначають виробіток, крім фондоозброєності. Відхилення фактичного рівня від теоретичного свідчить про те, що на нього впливають і інші фактори.

Крім рівняння зв’язку в кореляційному аналізі розраховується ще і коефіцієнт кореляції, що характеризує тісноту зв’язку, чи, іншими словами, міру пропорційності. Тому що цей зв’язок між досліджуваними показниками прямолінійний, то використовуємо формулу лінійного коефіцієнта кореляції:

Його величина далека від 1. Це свідчить про те, що зв’язок між факторами не тісний. Коефіцієнт детермінації (d = r² = 0,0016) показує, що зміна виробітку на даному підприємстві тільки на 0,16% залежить від ступеня фондоозброєності. Звідси видно, що результати кореляційного аналізу можуть бути використані для підрахунку резервів росту виробітку і для визначення його рівня на перспективу. Знаючи, наприклад, що в наступному році фондоозброєність буде 10 тис. грн, можна сказати, що їх виробіток складе 12,33 тис. грн. (у_х = 0,53 + 1,18 *10) за умови, що співвідношення між іншими факторами не зміняться.

3. Напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів

Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5−6% та 2−3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50−55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

— усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв’язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;

— зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;

— докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування — виробництво — розподіл — запровадження — експлуатація нової техніки);

— дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

— створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).

Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

Висновки та пропозиції

При написанні курсової роботи була поставлена і досягнута мета — розглянути форми та методи статистичного аналізу основних фондів ВАТ «Сумиобленерго». В першу чергу був розкритий зміст видів основних фондів — фізичного та морального. Було розглянуто значення розрахунку статистичних показників наявності та руху основних виробничих фондів в управлінні матеріальними ресурсами, визначено зміст розширеного відтворення виробничих фондів, визначено показники ефективності та основні напрямки інтенсифікації відтворення виробничих фондів в ВАТ «Сумиобленерго», визначена залежність продуктивності праці від фондоозброєності праці.

ВАТ «Сумиобленерго» на протязі двох років має досить високі прибутки.

Вартість всіх основних засобів на кінець базисного року становила 24 715 тис. грн. Основні фонди виробничого призначення становили 90.9% (22 490 тис. грн.), а невиробничі основні фонди 9.1% (2225 тис. грн). Частка активної частини виробничих основних фондів від загальної вартості виробничих основних засобів становила 52.0%

Збільшилася частка основних виробничих засобів на 3.2% і відповідно поменшала частка невиробничих основних засобів (в зв’язку з приватизацією квартир працівниками ВАТ).

Значно виросла питома вага активної частини основних засобів в загальній сумі основних засобів з 47.3% до 52.0% (+4.7%), що потрібно оцінити позитивно.

На кожну гривню вартості основних виробничих фондів ВАТ «Сумиобленерго» мало відповідно 3,9 та 4,3 грн наданих послуг та виробленої продукції. Зростання показника на 0,4 грн стало позитивною тенденцією.

Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взаємозв'язаних форм — ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. Необхідною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів є постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів. Вчасний ремонт, модернізація та зміна основних фондів відіграють велику роль в процесі підвищення ефективності виробництва.

Забезпечення високих темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе лише за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 12.06.2007 № 283 зі змінами та доповненнями

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.02.2000 № 92.

3. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економіч аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416с.

4. Головач О. В. Статистика.- К.: Вища школа, 2007.

5. Горкавий В. К. Статистика.- К.: Вища школа, 2008.

6. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. — К.: Знання прес, 2000.

7. Івахненко В. М., Горбаток М. /., Льовочкін В. С. Економічний аналіз. — К.: КНЕУ, 2007. — 176 с.

8. Іващенко В. І., Болюх М. А. Економічний аналіз господарської діяльності. — К.: КНЕУ, 2008. — 204 с.

9. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання, 2000.

10. Кулинич О.І. Теорія статистики.- К. :Вища школа, 2008

11. Общая теория статистики: Учебник/ Ефимова М. В., Петрова Е. В., Румянцев В.Н.-М.: ИНФРА, 2008.

12. Общая теория статистики: Учебник для вузов/ Кильдишев Г. С., Овсиенко П. М. и др.- М. Статистика, 2010.

13. Савицкая Г. В. Аналіз хозяйственнной діяльності підприємства Мн.: «Экоперспектива», 2007

14. Хеддервік К. Фінансовий і економічний аналіз діяльності підприємства / Під ред. Ю.Н. Воропаєва М.: «Фінанси і статистика «, 2000

15. Шеремет А. Д., Сайфулін Р.С. Методіка фінансового аналізу. — М.: «ИНФРА», 2007

16. Шишкин А. К., Мікрюков В. А. Учет, аналіз, аудит на підприємстві. М.: «Аудиит, ЮНИТИ «, 2000