Аналіз «витрати-обсяг-прибуток» у діяльності спільних підприємств

Зміст Теоретична частина. Методи визначення ступеня впливу величини витрат, обсягу виробництва і ціни реалізації на прибуток Практична частина. Задача Використана література

Теоретична частина. Методи визначення ступеня впливу величини витрат, обсягу виробництва і ціни реалізації на прибуток Початок широкомасштабних процесів приватизації, акціонування, зростання кількості приватних фірм, розширення контактів з іноземними партнерами — все це породжує гостру необхідність оволодіння сучасними механізмами і методами фінансового аналізу.

Потреба вивчення внутрішнього і зовнішнього економічного середовища об'єктів господарювання, кон’юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу та оцінки ступеня економічного ризику вносять суттєві зміни в методику й організацію аналітичних досліджень.

Формування ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку, їх результати повинні давати змогу швидкої адаптації до змін ринкової кон’юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику.

За сучасних умов не можна обмежуватися інформацією про встановлені на певний час економічні відносини. Велике значення має також інформація про еволюцію цих відносин, тривалішу динаміку економічного розвитку, які свідчать про стабільність, перспективність і надійність партнерства в усіх аспектах.

Ефективність аналітичного забезпечення фінансового менеджменту визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюють за варіантами багатокритеріальної оптимізації. Визначальними серед них є показники прибутковості, фінансової стабільності, економічного зростання, конкурентоспроможності тощо.

На підставі загальних критеріїв господарювання в умовах ринку виробничу діяльність оцінюють з погляду досягнення максимальних фінансових результатів і економічної стабільності. Воднораз фінансова діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найвигідніших сфер підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.

Одним із найефективніших і водночас найпростіших методів фінансового аналізу, який використовується для оперативного і стратегічного планування прибутку, є операційний аналіз «витрати — обсягцінаприбуток» («Costs-Volume-Price-Profit»). Він дає змогу відслідковувати залежність фінансових результатів від витрат і обсягів виробництва (реалізації) і цін на продукцію.

Основна мета цього виду аналізу (який ще зазвичай у вітчизняній і зарубіжній літературі характеризують як аналіз беззбитковості) — встановити, що відбудеться з фінансовими результатами, якщо визначений рівень продуктивності, обсягу виробництва, витрат, ціни на товар змінюватиметься. Ця інформація має виняткове значення для керівництва підприємства, тому, що знання залежності між такими факторами, як сукупний дохід від продажу, сукупні витрати, прибуток, вихід продукції (обсяг виробництва), дає змогу визначити критичний рівень випуску продукції, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні збитків (тобто точку беззбитковості).

Переваги цієї методики полягають у тому, що аналіз можна зробити як за квартал (скажімо, у нашому випадку), так і за півріччя та за результатами діяльності за рік.

Для побудови моделі зв’язку між сукупними витратами, виходом продукції (обсягом виробництва), виручкою від реалізації під час аналізу спрощуються реальні умови, з якими стикається фірма в практичній діяльності. Як і більшість моделей, які є абстракціями реальних умов, модель аналізу беззбитковості будується з урахуванням низки припущень і обмежень. Якщо їх брати до уваги, то можна зробити серйозні помилки і неправильні висновки під час аналізу. Основними припущеннями та обмеженнями у нашому випадку були такі:

1. Номенклатура реалізованої продукції є величиною постійною.

2. Сукупні витрати і сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва (реалізації).

3. Прибуток розраховується по змінних витратах, оскільки під час аналізу передбачається, що постійні витрати, які мали місце в певному періоді, враховуються як витрати цього періоду.

4. Усі інші величини залишаються постійними.

5. Витрати поділяються на постійні й змінні, без виділення умовно-постійних чи умовно-змінних.

І все ж, незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень.

Зазначимо, що для надання інформації по витратах, виручці, ціні, прибутку може використовуватись як графічний метод, так і математичні залежності. Математичний підхід є гнучкішим методом отримання інформації.

Взаємопов'язані й представлені за допомогою математичних засобів фінансові відносини між господарюючими суб'єктами є не чим іншим, як математичною моделлю управлінського процесу, яка дає змогу аналізувати, порівнювати, отримувати альтернативні варіанти і, врешті-решт, приймати ті чи інші фінансові рішення. А це і є, власне, процес управління фінансами.

Ключовими елементами операційного аналізу є: операційний важіль, поріг рентабельності й запас фінансової міцності підприємства.

Якщо вирішувати завдання максимізації темпів приросту прибутку, то можна маніпулювати збільшенням чи зменшенням не тільки змінних, але й постійних витрат і залежно від цього вираховувати, на скільки відсотків зросте прибуток.

У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (виручка від реалізації за мінусом змінних витрат) до прибутку.

Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначеного обсягу продажу та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється й сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки. Це положення можна обгрунтувати за допомогою перетворення формули сили впливу операційного важеля:

При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх сумі. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати.

За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі менший процент приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується). Ці положення можуть використовуватись підприємством для:

· планування платежів по податку на прибуток, зокрема авансових;

· вироблення лінії комерційної політики підприємства.

Зокрема, за песимістичних прогнозів динаміки виручки від реалізації не можна збільшувати (мати великий обсяг) постійних затрат, тому що втрата прибутку від кожного процента втрати виручки може бути в багато разів більшою через надто великий вплив ефекту операційного важеля.

Невід'ємною складовою частиною методики аналізу впливу витрат на процес максимізації маси прибутку є визначення запасу фінансової міцності підприємства. Складовим елементом такого поняття є поріг рентабельності (тобто така величина виручки від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків).

Поріг рентабельності = Постійні витрати: Валова маржа у відносному вираженні. (Валова маржа = Прибуток + Постійні витрати).

Знаючи поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової міцно ті підприємства, який становитиме різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації й порогом рентабельності.

Зазначимо, якщо виручка від реалізації падає нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, створюється дефіцит ліквідних засобів.

Можна розраховувати запас фінансової міцності й у відсотках до виручки від реалізації. Якщо запас фінансової міцності становить наприклад 20 825,44 грн., а виручка — 29 500,00 грн., то запас фінансової міцності відповідає 70,6% виручки від реалізації. Це означає, що підприємство здатне витримати 70-відсоткове зниження виручки від реалізації без серйозної загрози для свого фінансового стану.

Отже, розглянута методика аналізу дає змогу на практиці приймати ефективні управлінські рішення щодо розв’язання найрізноманітніших фінансово-господарських ситуацій.

Взагалі розрахунок прибутку з визначенням ступеня впливу величини витрат, обсягу виробництва, і ціни реалізації на нього можна проаналізувати за двома методами.

Методи розрахунку прибутку від реалізації.

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб'єктами господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) мас деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

Так, у виробничій сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначається прибуток від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат па одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2. Повна собівартість одиниці продукції.

3. Оптова ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція — це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція — це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

* визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

* порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

* виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

* розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток — це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Практична частина. Задача Підприємство «Вікторія» отримало пропозицію укласти контракт на виготовлення 10 000 вішалок для одягу. Для виконання контракту необхідні металевий провід з розрахунку 1 м і тканини 0,3 м² на одиницю продукції. На підприємстві є достатній запас цих матеріалів для виконання замовлення:

Металевий провід постійно використовується підприємством для інших замовлень, і його запас періодично поновлюється. Тканина не може бути використана для інших робіт і підлягає списанню (якщо не буде прийнято замовлення).

Прямі витрати кваліфікованої праці на виготовлення одиниці продукції становлять 12 хв. та некваліфікованої - 6 хв. У даний час підприємство не перевантажено замовленнями і має достатню кількість кваліфікованих працівників, яким зберігається оплата навіть при відсутності замовлень, і які можуть виконати це замовлення без шкоди для інших робіт. Некваліфікованих працівників необхідно найняти спеціально ддя виконання замовлення. Оплата кваліфікованої праці - 7,5 грн./год., некваліфікованої - 5 грн./год.

Непрямі витрати підприємство розподіляє пропорційно прямим витратам праці. Планова сума непрямих витрат на наступний місяць, коли повинен бути виконаний контракт, становить 50 000 грн., а планові прямі витрати праці - 12 500 год. Сума непрямих витрат не збільшиться при прийнятті нового замовлення.

На кожне замовлення підприємство нараховує 12,5% прибутку для визначення орієнтовної вартості контракту.

Визначити:

повні витрати на замовлення і орієнтовну вартість (ціну) контракту за традиційним методом калькуляції собівартості за обсягом робіт;

мінімальну ціну, на яку можна погодитися при укладанні контракту і яка забезпечить беззбитковість виконання даного замовлення.

Рішення витрати обсяг прибуток

А) Визначаємо повні витрати на замовлення і орієнтовну вартість (ціну) контракту.

1) 0,1 год. (6 хв.) * 5грн/год = 0,5 (грн.) плата за 1 деталь некваліфікованому працівнику;

2) 0,5 грн. * 10 000 шт. = 5000 (грн.) загальна плата некваліф. Працівників за виготовлення 10 000 вішалок;

3) (1/3) грн. + 2,20 грн. = 2,53 (грн.) вартість матеріалу на 1 вішалку;

4) 2,53 грн. * 10 000 шт. = 25 300 (грн.) загальна вартість матеріалу;

5) 5000 грн. + 25 300 грн. = 30 300 (грн.) вартість замовлення;

6) 30 300 грн. * 1,125 = 34 087,5(грн.) вартість контракту.

Б) Мінімальна ціна, на яку можна погодитися при укладанні контракту і яка забезпечить беззбитковість виконання даного замовлення.

1) 0,2 год. (12 хв.) * 7,5грн/год = 1,5 (грн.) плата каліф. працівнику за 1 деталь;

2) 12 500 год. / 0,2 год. = 62 500 (шт.) вішалок виготовляється за планом кваліф. працівниками;

3) 62 500шт. * 1,5 грн. = 93 750 (грн.) з/п за місяць каліф. працівникам;

4) 62 500 * (1,7 грн.+ (0,4/3) грн.) = 114 583,33 (грн.) загальна вартість вартість матеріалів;

5) 93 750 грн. + 114 583,33 + 50 000 = 258 333,33 (грн.) загальні витрати при поточному місяці на підприємстві «Вікторія»;

6) 2,87 грн. * 10 000 шт. = 28 700 (грн.) витрати на замовлення на матеріали;

7) 28 700 грн. + 5000 грн. = 33 700 (грн.) загальна вартість замовлення;

8) 33 700 грн. * 1,125 = 379 125 (грн.) вартість контракту за поточною ринковою ціною;

9) 62 500 шт. * (2,5грн.+ (1,1/3)грн.) = 179 166,67 (грн.) вартість матеріалів за поточною ринковою вартістю;

10) 179 166,67 + 50 000 + 93 750 + 33 700 = 356 616,67 (грн.) загальні витрати за поточною ринковою вартістю;

11) 258 333,33 грн. + 30 000грн. = 288 333,33 (грн.) загальні витрати за закупівельними цінами;

12) 356 616,67 — 288 333,33 = 68 283,34 (грн.) прибуток підприємства «Вікторія». Отже, мінімальна ціна при укладанні контракту повинна бути 33 700 грн., яка забезпечить беззбитковість виконання замовлення.

Використана література

1. Ореховский П. А. Контроллинг: Учебное пособие./ Международная академия Современного Знания. — Обнинск: МАСЗ, 2000.

2. Пушкар М. С. Контролінг: Монографія. — Тернопіль, 1997. -146с.

3. Сіроштан М.А. та ін. Стратегічні цілі і моделі ефективної діяльності підприємства: навчальний посібник. — X.: Око. 1999.-216с.

4. Терещенко О. А. Функциональный инструментарий контроллинга и его роль в организации антикризисного финансового менеджмента // Экономика предприятия — 2000, № 2−3, стор. 46−58.

5. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємства. Навч. посібник.-К. КНЕУ, 2000.-412 с.