Скорочення англійської мови як ступені розуміння та сприйняття сучасної англійської мови

ВСТУП

У епоху глобалізації, яка набирає все більших обертів, англійська мова починає займати панівне становище і являє собою різновид міжнаціональної мови. Тобто, у ХХІ столітті зникають межі, що раніше не давали змоги спілкуватись народам з різними традиціями та мовами. Завдяки культурній інтеграції та уніфікації англійська мова стала однією з найпоширеніших у світі.

Англійська належить до тих мов, що має найширший словниковий запас — близько 250 000 відмінних слів, Оксфордський Словник Англійської мови нараховує близько 600 000 слів, а Словник Вебстера — 475 000 [10, c.15].

Зараз англійська мова відчуває на собі так званий «неологічний бум». Збільшення словникового складу спричиняє спрощення мови, її раціоналізацію та економію мовленнєвих зусиль. Поповнення лексики англійської мови відбувається у різних моделях власної системи творення нових слів, шляхом запозичення готових одиниць з інших мов, а також за рахунок розширення об'єму значень вже існуючих слів.

Словотворча система розвивається і змінюється. Зміни відбуваються із словотворчими афіксами — одні афікси відмирають, інші з’являються, змінюється продуктивність і активність словотворчих моделей, вживаність лексичних одиниць, створених за певними моделями, виникають нові значення вже наявних слів.

Актуальність теми полягає у тому, що процес словотворення відбувається постійно, відбиваючи зміни в навколишньому світі, відповідаючи потребам носіїв мови. Тому велике значення має вивчення продуктивних способів утворення лексичних одиниць, типів і моделей, завдяки яким вони створюються, ступеня їх продуктивності, активності і вживаності.

Наразі має місце тенденція до створення якомога економніших лексичних одиниць, що є наслідком раціоналізації мовленнєвої діяльності, оптимізації мовотворчих процесів, які є характерними рисами англійської мови упродовж всієї історії, особливо в останні десятиріччя, зважаючи на пришвидшення загального темпу життя людини та накопичення великої кількості інформації до сприйняття [6, c.73].

Об'єктом дослідження є словотворчий процес англійської мови як показник розвитку англомовного суспільства у цілому.

Предметом дослідження є скорочення в англійській мові як важлива ступінь у розумінні та сприйнятті сучасної англійської мови.

Мета дослідження полягає в розгляді актуальних скорочень англійської мови як ступені розуміння та сприйняття сучасної англійської мови.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1. Дослідити процес становлення мовознавства для більш точного розуміння лінгвістичної ситуації у світі.

2. Охарактеризувати деривацію як провідну традицію мовотворення англійської мови.

3. Висвітлити основні способи англійського словотвору.

4. Показати актуальні приклади скорочень та абревіацій сучасної англійської мови.

Методи дослідження. Під час виконання роботи ми використали:

аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження, метод класифікації та систематизації знайденої інформації, і узагальнення матеріалу з даної теми.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ЛІНГВІСТИКА ЯК НАУКА ПРО МОВУ

1.1 Лінгвістика як наука, особливості її розвитку

Історія існування людства нероздільно пов’язана з мовою, яка здавна була винятково важливим інструментом спілкування як окремих людей, так і цілих-народів.

Лінгвістика (фр. linguistique, від лат. lingua — мова) — наука про мову, яка займається дослідженням усього різноманіття мов і розглядає їх не окремо, а у сукупності [19, c. 302]. Цю дисципліну прийнято розділяти на два самостійних напрямки: загальна і приватна. Загальна лінгвістика, як випливає з назви, займається вивченням мов у цілому, наприклад, застосування в них різного роду стилістичних засобів, таких як синоніми або синтаксичні конструкції. Приватна лінгвістика розглядає більш вузькі процеси й елементи. Наприклад, частини мови, властиві одній, але повністю відсутні в іншій. Такими можуть бути артиклі, яких немає в російській чи українській мовах, а в іноземних вони займають досить важливе положення.

Саме по собі поняття «лінгвістика» надзвичайно широке, оскільки ця наука включає в себе безліч різноманітних розділів, кожен з яких має свою специфічну тему досліджень. Приміром, фонетика вивчає звукову складову мови, графіка — відповідно, графічну, семантика — смислове навантаження мовних елементів. Існує також граматика, що описує правила вживання частин мови, морфологія розглядає властивості слів, і синтаксис, який вивчає структуру пропозицій — усі ці дисципліни становлять мовознавство. Воно охоплює людську мову безвідносно тимчасових рамок, оскільки займається вивченням не тільки сучасних мов, але й тих, що давно вийшли з ужитку, набувши статусу «мертвих», і навіть тих, які тільки можуть з’явитися у майбутньому [ 2, c.53].

Говорячи про історичний аспект цієї дисципліни, може виникнути багато спірних питань, але основні формуючі етапи можна виділити наступні:

1. Початковий етап розвитку: індійське і античне мовознавства. У цей час були сформовані важливі проблеми, що заклали основу лінгвістичної термінології, накопичили матеріал з вивчення різних мов світу. Давня ідея походження мови сходить до міфів і пов’язує її появу з Богом — з одного боку, і матеріальним світом — з іншого. Давнє уявлення: в основі зародження світу лежить божественне начало, яке перетворюється в матерію через логос (слово). Подання про наявність значення слова послужило поштовхом до розвитку науки про мову. Індійське (ведичне) мовознавство виникло через потребу тлумачення вед — священних книг індуїзму. Найважливішою функцією лінгвістів було відмежування священної мови вед санскриту від народної мови пракриту [9, c.87].

На відміну від індійського напряму для європейсько-античної лінгвістики була важлива суть мови, її зв’язок із мисленням. Вчених цікавили природні найменування, а на першому місці був філософський аспект мови (теорія). Свій внесок у розвиток цієї думки зробила велика давньогрецька трійця філософії: Платон, Сократ і Аристотель. Також на становлення мовознавства вплинули стоїки і Александрійські граматисти.

2. Мовознавство Середніх століть, Відродження та Нового часу.

Теорія мови переживає застій (476 — 1492 рр. н.е.), зусилля вчених були спрямовані тільки на область канонічних біблійних текстів, вони займалися тлумаченням, дослідженням лексики та етимології [9, c.102]. Саме у Середні віки виникло два напрямки у дослідженні стародавніх текстів:

· герменевтика / палеографія (пояснювала текст, тлумачила зміст);

· екесгетіка / текстологія (історія виникнення текстів, дослідження їх походження).

У епоху Відродження та за Нового часу відбувається вибух у духовному житті Європи і набувають значущості такі географічні відкриття, які призвели до необхідності вивчення нових мов. Цей час називається «періодом універсальної граматики». Її представники вважали, що мова буде засобом вираження думки, а значить єдність у плані вираження категорії є єдиною і в плані граматики. Вчені прагнули розглянути граматичні функції мови з точки зору логіки, і, якщо щось не вкладалося, то це було неправильним.

3. Порівняльно-історичне мовознавство і філософія мови. У XVII столітті мовознавство визначає свій об'єкт і предмет дослідження, виробляється спеціальний метод аналізу мовного матеріалу, що виділяється в самостійну науку. У ці роки виникає і формується зовсім новий напрямок у лінгвістиці - порівняльно-історичний метод.

Компаративістика — це розділ мовознавства, який вивчає історію мов, порівнює їх, встановлює генетичну спорідненість і відновлює найдавніші форми проформи. Вже в ті ж часи накопичилося достатньо фактів, що свідчать про спорідненість германських і слов’янських мов, і вчені не сумнівалися, що схожість їх з одного джерела — мовні сім'ї. Поряд з компаративістикою в кінці XVIII-на початку XIX сторіччя розвивається загальна теорія мови — філософія мови, основи якої були закладені В. фон Гумбольдтом [5, c.95].

4. Натуралістичний, логіко-граматичний та психологічний напрями лінгвістики XIX ст.

До середини XIX століття в надрах порівняльно-історичного мовознавства під впливом ідей Ч. Дарвіна зароджується натуралістичне спрямування. У його основі лежить уявлення про мову як про природний організм, який проходить стадії народження, дорослішання, зрілості, старіння і смерті. Лінгвістика розглядалася як природна наука поряд із біологією. Основоположником натуралізму був учений Август Шлейхер. Він ввів декілька термінів, якими вчені користуються і сьогодні: організм мови, мовна сім'я, родовідне дерево і т.д. [12, c.36].

Психологічне мовознавство. В кінці XIX століття ні логічне, ні натуралістичне пояснення фактів не могли задовольнити вчених. Їх стали менше цікавити універсальні властивості мов, і вони перемкнули свою увагу на індивідуальність у мові. Так лінгвістика наблизилася до психології і сформувався деякий психологічний напрямок [16, c.205]. Основоположником був Гейман Штейнталь, продовжувачем — В. Вундт. Головною ідеєю Штейнталя було ствердження, що слово й логічне поняття не співвідносяться один з одним, а логічні і граматичні категорії не відповідають одна одній. Мова представляється своєрідним логічним мисленням і розвивається тільки за своїми законами. За Штейнталем лінгвістика — наука психологічна. В. Вундт розвивав ідеї Гумбольдта і Штейнталя, вважав, що мова — відображення духу народу, який відбивається і відбивається в мові.

5. Неограматизм, естетизм і соціологія мови. Кінець XIX століття — початок XX — кризовий етап, він підготував грунт для формування структурального методу, коли перш за все критикується порівняльно-історичний підхід. Зокрема, було піддано критиці надмірне захоплення младограматиків (їх попередників) людиною, таким чином формуються три основні напрями:

· Естетична школа чи школа естетизму. Основоположник — Карл Фосслер, у полеміці з младограматиками та натуралістами він заявляв, що мова повинна розглядатися як неподільне незбиране, утворене з естетичної точки зору. На його думку, мова — це твір мистецтва,єдиний організм, який не повинен розчленовуватися на атоми. Карл пропонував досліджувати мову поряд з естетикою і літературологією через призму мови художньої літератури. Він заявляв, що «всяке мовознавство має бути естетичним».

· Соціологічна школа. Методологічні основи були закладені Марксом і Енгельсом, а також Полем Морганом. Основи соціології мови запропонував Антуан Мейє [14, c.180]. Вони виходили з розуміння того, що мова — це соціологічний продукт, тобто вона повинна збагачуватися одночасно із розвитком суспільства. Особливе місце серед соціологів мови належить швейцарському вченому Фердинанду де Соссюру. З його ідей почалася лінгвістика XX століття. В основі концепції лежить уявлення: — про системність мови (багаторівнева, замкнута система взаємодії фонетичного,-лексичного-та-граматичного-рівнів); - знакова природа мови. Мовний знак довільний, не мотивований (слово не відображає суть предмета), поєднує у собі матеріальне і ідеальне (лексичне значення).

· Неограматизм. Його поява була обумовлена кризою мовознавства, а точніше кардинальною невідповідністю між вивченням історії древніх мов і дослідженням сучасного складу живих. Саме неограматизм став переходом від порівняльно-історичного методу до структурального у XX столітті [14, c. 201].

6.Структуралізм як провідний напрям мовознавства XX століття.

На початку XX століття завдяки неограматистам мовознавство досягає значних успіхів у вивченні мови як системного явища на синхронічному рівні. У цілому виникнення структуалізму було відповідною реакцією на кризу в самій лінгвістиці. Цілі дослідження: виявлення логіки породження, будови і функціонування складних об'єктів людської культури, до яких належить і мова.

7. Основні наукові погляди в сучасному мовознавстві.

До середини XX ст. структуралізм себе вичерпав, і вчені повернулися до дослідження мови на принципах антропоцентризму. Розвивається три напрями вчення:

· Когнітивна лінгвістика — напрям у мовознавстві, який досліджує проблеми співвідношення мови і свідомості, роль мови в концептуалізації і категоризації світу, у пізнавальних процесах та узагальненні людського досвіду, зв’язок окремих когнітивних здібностей людини з мовою та форми їх взаємодії [20, c.270]. Провідні лінгвісти: Чарльз Філлмор, Джордж Лакофф, Рональд Лангакер, Леонард Талмі, Олександр Кібрик.

· Функціональна лінгвістика (функціоналізм) — сукупність шкіл і напрямів, що виникли як одне з відгалужень структурної лінгвістики, і характеризуються переважною увагою до функціонування мови як засобу спілкування [1, c.93]. Попередниками були І.А. Бодуен де Куртене, Ф. де Соссюр, О. Есперсен. Основний принцип функціональної лінгвістики — розуміння мови як цілеспрямованої системи засобів вираження.

· Генеративна лінгвістика — найбільш популярна з кінця 1950;х рр. Напрям у світовому мовознавстві, який ставить за мету розробити теорію мови за зразком природничих наук; основоположник і лідер — Ноам Хомський (США) [17, c.61]. На його думку, мета лінгвістичної теорії полягає в тому, щоб пояснити факт разюче швидкого засвоєння рідної мови дитиною на основі явно недостатнього зовнішнього стимулу, тобто тієї інформації, яка може бути залучена з мови оточуючих. В основі мовної здатності людини лежить природжений біологічно обумовлений компонент, який визначає основні параметри людського мислення і, зокрема, структуру мовного знання.

Із цього випливає, що будь-яка мова світу може бути розглянута із різних наукових точок зору, але це не змінює її лексичний склад і не впливає на розуміння мови як у цілому, так і окремих її словотвірних частин.

1.2 Деривація як провідна традиція лінгвістики

лінгвістичний англійський абревіація мовознавство У своїй сукупності слова складають лексичні підвалини мови. Слова змінюються у мовленні за граматичними законами. Визначень слова, як одиниці мови, багато — в залежності від критеріїв, підходу, точок зору. У лексичному розумінні воно визначається як одиниця називання, що має лексико-семантичне наповнення і може виражати сформульоване поняття. У цьому відношенні слово має широкий лексико-граматичний діапазон: частини слова можуть змінюватися, варіюючи при цьому значення самого слова, а окремі форми його це значення зберігають, напр.: night — nightly (ніч — щонічно).

Словотвір (також деривація) — розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення. Центральне питання словотвору — це вивчення структури і змісту слів [20, c.384].

У сучасній англійській мові розрізняють чотири основних способи утворення нових слів: конверсія, словоскладання, префіксація і суфіксація.

Конверсія — такий спосіб словотвору, при якому від однієї частини мови утворюється інша без будь-яких змін у зовнішній формі слова. Іншими словами це перехід однієї частини мови в іншу без зміни словоформи, тобто одне і теж слово може означати різні частини мови. Найбільш широко поширена конверсія іменників і дієслів з однаковим написанням і вимовою. Наприклад, іменник head — голова, дієслово toheadочолювати. Тому, іноді може виникати складність перекладу таких фраз як: Bottle the mіlk. Перед bottle немає артикля, тому це дієслово, і фраза перекладається: Розлийте молоко по пляшках [3, c.163].

Конверсійні відносини можуть виникати не тільки між двома членами, але і між великою кількістю слів, тобто можуть бути ланцюжком з двох і більше слів, що знаходяться у відносинах похідністі. Згідно науковцям, можна виділити ланцюжок з двох, трьох, чотирьох, п’яти і шести членів, при цьому враховуючи конверсію в області перехідних і неперехідних дієслів, і навпаки:

1) двочленна: дієслово — іменник: rescue (рятувати) — rescue (порятунок);

2) тричленна: перехідне дієслово — неперехідне дієслово — іменник: mіstake (неправильно зрозуміти що-небудь) — mіstake (помилятися) — mіstake (помилка);

3) чотиричленна: перехідне дієслово — неперехідне дієслово — прикметник — іменник: trіm (упорядковувати, підрізати) — trіm (пристосовуватися) — trіm (акуратний, у гарному стані) — trіm (порядок і ін.);

4) п’ятичленна: прикметник — прислівник — іменник — перехідне дієслово — неперехідне дієслово: rіght (прямій) — rіght (прямо) — rіght (право) — rіght (випрямляти) — rіght (випрямлятися);

5) шестичленна: прикметник — іменник — прислівник — прийменник — перехідне дієслово — неперехідне дієслово: round (круглий) — round (коло) — round (навкруги) -round (навколо) — round (округляти) — round (округлятися).

Явище конверсії в тому або іншому ступені можна спостерігати в багатьох мовах, але в сучасній англійській мові вона одержала особливо широке поширення. Найбільш важливою причиною цьому можна вважати ту особливість англійської мови, що складається в майже повній відсутності в ній морфологічних показників частин мови. Вони або не розрізняються зовсім, або можуть розрізнятися по словотворчих афіксах. Конверсія, як словотвір, тісно зв’язана з особливостями будови англійської мови та її історією. У давньоанглійській мові для утворення нових слів широко використовувався її основний словниковий склад, односкладові слова, з яких створювалися нові слова шляхом афіксації і словоскладання [2, c.185]. Таким чином, у мові було і є дуже багато слів від одного кореня, що відносяться до різних частин мови.

Префіксація, як словотвір, полягає у модифікації основи, до якої префікс приєднується. Префікси розрізняються за своїм походженням: вони можуть походити із власної мови або бути іншомовними. Модифікуючи лексичне значення слова, префікс рідко змінює граматичний характер слова в цілому, тому і просто слово, і його префікс-дериватив у більшості випадків належать до однієї частини мови, напр.: abuse — dis-abuse, approve — dis-approve, believe — dis-believe, close — dis-close.

Лексико-семантичне навантаження префікса визначається способом передачі основі відтінка значення, що відбиває спосіб дії, місце, час, ступінь її завершення тощо. Власне англійські префікси походять від окремих слів. Таких префіксів небагато — a-, be-, fore-, mid-, un-. Префікс mis—змішаного типу (нім. mis, лат. minus, фр. me, mes) [15, c.14].

Префікс а-, що походить від давньоанглійського прийменника аn, вживається з іменником, прикметником і дієсловом і передає значення стану, становища, напр.: aback, afloat, agaze, alike, amount, anew, arise, asleep, awake.

Поряд з власним префіксом ав англійській мові існує префікс а-, запозичений з грецької мови, що має значення протилежності, напр.: amorphous, anomalous, apetalous, aphonia. Цей префікс вживається рідко, переважно у складі запозиченого слова.

Від прийменника походить і префікс be- (ненаголошена форма від by). Основне значення префікса (як і прийменника) — «біля», проте за відтінками значення відповідні деривативи діляться на декілька підгруп. Та частина слів, де префікс утворює прислівники, невелика, причому окремі прислівники сприймаються як прості слова: before, beyond. У тих випадках, де давня форма by залишилась наголошеною, утворились похідні слова, що пишуться через риску, напр.: by-gone, by-law, by-word [1, c.95].

У сучасній англійській мові префікс beвживається, головним чином, для утворення дієслів. Серед них можна виділити:

1) підгрупу перехідних дієслів, до яких префікс додає значення «скрізь, всюди» (allover, allaround) напр.: beddable, bedaub, bedeck, beset, besmear;

2) підгрупу перехідних дієслів, до яких додається значення остаточності чи, навіть, надмірності дії, напр.: becall, becalm, befall, beseech, betray, bewitch, beseem;

3) підгрупу, де префікс спонукає до перетворення неперехідних дієслів у перехідні, напр.: belabor, bemoan, bespeak, bestride, bewail, bewilder;

4) підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова із загальним значенням «називати таким чином» від іменників, напр.: bedevil, befool, bemadam;

5) підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова із загальним значенням «творити, робити» від іменників та прикметників, напр.: bedim, befoul, belate, besot, belittle;

6) підгрупу перехідних дієслів із значенням «оточувати; впливати на щось; обходитися з кимось певним чином», утворених від іменників, напр.: becloud, befog, befriend, begrime, betroth, becalm [3, c.170].

Префікс non- - це морфологічний варіант частки no, що вживається перед прикметниками; значення префікса вказує на заперечення, напр.: non-operational, non-skid"не слизький"; вживається префікс і при утворенні іменників, напр.: non-priority «відсутність зверхності», non-utility «невживаність» тощо. Загалом цей префікс може спонтанно вживатися майже з кожним іменником чи прикметником, вказуючи на відсутність якості [2, c.301].

Як дериваційні елементи, суфікси виконують функцію афіксальної морфеми, що знаходиться між коренем та закінченням і входить до складу основи. Не вживаючись незалежно, суфікс, проте, має семантичне навантаження, яке впливає на новотвір. При додаванні до слова суфікса, як правило, значення слова залишається незмінним, а от саме слово часто переходить з однієї частини мови в іншу. Єдиної системи правил, за якими можна було б до одних слів додавати одні суфікси, а до інших — інші, не існує. Так, є певні закономірності в їх використанні, є приблизна класифікація суфіксів іменників в англійській мові, але в будь-якому випадку треба завжди перевіряти їх за допомогою словника [4, c.350]. Розглянемо деякі приклади:

— ian — служить для позначення національності, звання чи професії: ukrainian — українець, politician — політик, captain — капітан;

— y — служить для утворення абстрактних іменників від дієслів: rob — robbery (грабуватиграбіж), enquire — enquiry (запитувати-опитування);

— ant — утворює іменники зі значенням особи і речовини: serve — servant (служити — слуга), account — accountant (рахунок — бухгалтер);

— age: haulage (буксирування), leakage (витікання), homage (повага);

— ism: pluralism (сумісництво, плюралізм), plagiarism (плагіат), organism (організм);

— ure / ture / sure: pressure (тиск), mixture (суміш), capture (узяття в полон), fracture (перелом), exposure (викриття);

— ry: trickery (обман), slavery (рабство);

— eer: engineer (інженер), volunteer (волонтер);

— ess: hostess (господиня), fortress (фортеця);

— ive: fugitive (утікач), executive (адміністратор);

— acy: intricacy (складність), intimacy (близькість);

— ancy / ency: constancy (постійність), tendency (тенденція);

— ia: nostalgia (ностальгія), inertia (інерція);

— ic: mosaic (мозаїка), neurotic (невротик);

— sion / ssion: mission (місія), excursion (екскурсія);

— ium: stadium (стадіон), gimnasium (гімназія);

— ology: ecology (екологія), gynaecology (гінекологія);

— our: labour (труд), clamour (шум);

— re: centre (центр).

Суфікси, найбільш характерні для іменників:

— er, -or, -ar — суфікси діяча чи професії - worker, speaker, doctor, translator, beggar, liar;

— ist — суфікси, що означають професію чи наслідувача якоїсь теорії чи напрямку: pianist, telephonist, philologist, pacifist;

— ism — суфікс, який утворює абстрактні іменники, зазвичай означає навчання, філософський напрямок, течію і т.ін.: Darvinism. В англійській мові також є велика кількість прийменників, що закінчуються наing таed, напр.: surprising, offended. Серед прислівників найбільш уживаним суфіксом єly. Цей суфікс утворює прислівники, як правило, від основи прикметників чи іменників, що означають час: usual — usually, hour — hourly [7, c.103].

РОЗДІЛ 2. ПОШИРЕНІ СКОРОЧЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Скорочення слова як механізм словотворення в сучасній англійській мові

У сучасній англійській мові спостерігається розвиток ролі скорочень. Перші скорочення з’явились ще тоді, коли існував так званий фонетичний запис. Переходячи через античну епоху у Середньовіччя, скорочення з підвищенням грамотності англомовного суспільства та процесом стандартизації англійського мовлення ставали все більш розповсюдженими. Хоча пуристи (захисники чистої літературної мови) закликали до вживання мови королівського двору як еталону, скорочення втрачали соціальну маркованість та перетворювалися на звичайне явище життя, у всіх соціальних прошарках та сферах [18, c.67].

До факторів, що сприяють появі скорочених лексичних одиниць, як правило, відносять: науково-технічний та соціальний прогрес, збільшення потоку інформації та необхідність її передачі з найменшими витратами часу та обсягу (екстралінгвістичні фактори); тенденцію мовної економії, прагнення англійської мови до моносилабізму (лінгвістичні фактори) [3, c.161].

До скорочених слів відносяться і так звані усічені слова — слова, утворені шляхом усікання складів. Прикладами усічених слів є muni (municipal), schizo (schizophrenicабоschizophrenia).

В залежності від того, яка частина слова відсікається, усічені слова діляться на чотири групи:

1) слова з усіченим кінцем є найбільш поширеною групою:

Af (African), anchor (anchorman — ведучий теле-, радіопередачі), rehab (rehabilitation — відновлення, реабілітація);

2) слова з усіченою початковою частиною: scrip (prescription — рецепт ліків);

3) слова, усічені з двох кінців: shrink — headshrinker, stach — moustache, а також імена власні: Liz — Elizabeth, Tish — Leticia;

4) слова з усіченою серединою: metrication (metrification — перехід на метричну систему заходів), vibes (vibrations — флюїди).

До скорочень також відносяться телескопні слова — слова, що виникають із злиття повної основи одного початкового слова і усіченої основи іншого або із злиття двох усічених основ початкових слів, за думкою Е.Н. Бортнічука.

Після злиття слова можуть сильно змінюватися і первинні форми важко розпізнати, наприклад як в faction (книга, заснована на фактах, але написана у формі художньої книги), яке утворилося від fact (факт) і fiction (художня література). Телескопізми укорочують довгі і незручні фрази:

— ехеrсусlе (велосипед-тренажер) замість exercisebicycle;

— horsenapping (крадіжка коня) замість horsekidnapping;

— blaxploitation (експлуатація чорних у фільмах) замість blackexploitation.

Значення телескопних слів включає повністю або частково значення слів, що входять до його складу. Існує цілий ряд слів, які були утворені для назви предметів або явищ, що є за своєю суттю гібридами: yakow (гібрид яка і корови) від yak і cow, Frenglish (поєднання французької і англійської мов) від French та English. Два різні поняття також можуть бути представлені злиттям двох слів, як в beautility (якості краси і вигоди, що поєднуються) від beauty і Hitility [7, C.55].

Американський лінгвіст Маргарет М. Брайант помічає, що до ХІХ століття творення телескопних слів було рідкісним явищем, але у наш час цей спосіб словотворення широко використовується, особливо в товарних знаках таких різних сфер як мода, спорт, технології, політика, освіта і мистецтво. Багато телескопізмів — це слова, винайдені для конкретного випадку, а багато які є журналістськими винаходами (у журналі Time вперше з’явилося слово cinemactressактриса кіно). Часте використання телескопних слів газетами і журналами, особливо в заголовках, вносить свій внесок в популяризацію цього виду словотворення.

Графічні скорочення — це символи, які використовуються на письмі замість слів і словосполучень. В усному мовленні їм відповідають слова або словосполучення з повною основою [13, c.57].

Фузія (або злиття) скорочених компонентів потребує достатнього рівня евфонії (благозвучності) обох скорочень: hi-fi ['hai'fai] - високонадійний. Службові слова, як правило не скорочуються, за винятком сполучника and, що зводиться до позначення &. Прийменникизагаломзберігаються: С-іn-С — commander-in-chief; c-to-c — center-to-center [21, c.37].

Скорочення (переважно іменникові), що часто трапляються в усній і писемній мові, виконують у реченні певну синтаксичну функцію і набувають граматичних закінчень, напр.: profs — professors; docs — doctors. Вони можуть вживатись з означеним або неозначеним артиклем — acap, theUNO, theUSA, а також здатні набувати закінчення родового відмінка (prof'sexplanation). Коли початкові літери скорочень подвоюються, вони означають множину: ll — lines-рядки; pp — pages — сторінки.

Процес утворення скорочень досить активний і їх кількість постійно зростає внаслідок розширення сфери комунікації та прагнення до економії часу, стислості та чіткості.

Як і інші європейські мови, англійська має велику кількість запозичень. Це явище притаманне також і скороченням.

Запозичення — процес надходження і засвоєння іншомовних слів внаслідок різних соціальних причин — торгівлі, подорожей, війни, науково-технічного співробітництва, культурних зв’язків та контактів між країнами. Розвиток мови тісно пов’язаний з історичним процесом. Так на розвиток англійської мови вплинули такі події як підкорення Британії римлянами та норманське завоювання. Не дивно, що в англійській мові найбільш продуктивними є запозичення з латинської та французької мов — цьому факту є логічне пояснення [7, c.72]. В період завоювань відбулося масове взаємопроникнення слів та запозичення лексики. Англійську мову почали використовувати лише для комунікативних цілей, і вона майже не вживалась у писемній формі за винятком молитов і проповідей. У той же час латинська мова вживалась для офіційних записів у вчених працях з філософії та теології, в історичних хроніках і церковних літургіях.

Найпоширеніші скорочення з латинської мови:

— etc. (Etcetera) — лат. та інше;

— e.g. (Exempligratia) — лат. наприклад;

— i.e. (Idest) — лат. тобто, тобто;

— vs. (versus) — лат. проти;

— AD (Anno Domini) — лат. нашоїери;

— BC (Before Christ) — лат. донашоїери;

— am (ante meridiem) — лат. дополудня;

— pm (post meridiem) — лат. Пополудні;

— pl. (Plural) — множина;

— sing. (Singular) — єдине число (однина).

Скорочення слів в англійській мові стає все далі помітнішим, особливо в епоху інформативного спілкування. Наприклад, спілкуючись в мережі, особливо молодь, прагне скоротити слова для пришвидшення і спрощення онлайн спілкування. Одні з найбільш популярних скорочень в англійській мові: будь ласка — PLS, PLZ (please); уже зовсім скоро — RSN (real soon now); вибач — SMT (sorry); вихідні - WKND (weekend); відмінно — XLNT (excellent); дівчина, хлопець — GF, BF (girlfriend, boyfriend); надобраніч — GN, HAGN (good night, have a good night); з днем народження — HBTU (happy birthday to you); згодом — L8R (later); пізно — L8 (late); ясно — IC (I see) та інші [8, c.39].

Отже, в епоху глобалізації, яка набирає все більших обертів, англійська мова починає займати панівне становище і являє собою різновид міжнаціональної мови. Тобто, у ХХІ столітті зникають межі, що не давали змогу спілкуватись народам з різними традиціями та мовами. Завдяки культурній інтеграції та уніфікації англійська мова стала однією з найпоширеніших мов світу, а глобальне її використання постійно створює усе нові й нові лексичні одиниці, на даному етапі розвитку яких вони зрозумілі кожному, хто ними користується.

2.2 Акроніми та абревіації, їх практичне значення і застосування в сучасній англійській мові

У мовознавстві в основному виділяють два типи графічних скорочень: абревіатури та акроніми. Серед лінгвістів немає єдності щодо точного визначення поняття абревіатури. Деякі з них вважають, що абревіація — це процес утворення нових слів шляхом скорочення (усічення) основи. В результаті такого способу словотвору отримуємо слова з неповною, усіченою основою, які називаються абревіатурами. Але, таким чином, вони ототожнюють поняття абревіатура і скорочення, не виділяючи при цьому ніяких особливостей, які мали б вирізняти абревіатуру з ряду скорочень. У свою чергу, Сліпович B.C. зазначає, що абревіатура — це скорочення, складене з початкових літер слів, які читаються за алфавітом: СМЕА ['si:'em'i:'ei] - Councilfor Mutual Economic Assistance — РЕВ — Рада з питань економічної взаємопідтримки; T.L.O. 'ti:'el'ou] - totallossonly — лише у разі цілковитого пошкодження; T.M.O. 'ti:'em'ou] - telegraph money order — грошовий переказ по телеграфу; Т.М. ['tі:'em] - trademark — торговий знак; P.O. [pi:'ou] - postalorder — поштовий грошовий переказ. Такі абревіації називають ініціальними [11, c.43].

Абревіатури знати необхідно, оскільки серед них є не тільки прості, але і досить важливі скорочення, які стануть у нагоді в роботі, подорожі, діловому спілкуванні і листуванні, а також і в багатьох інших сферах нашого життя. Абревіатури є в будь-якій мові, більше того, кожна мова запозичує абревіатури з інших мов. Часом ми автоматично вживаємо ту чи іншу абревіатуру і не пам’ятаємо, як же вона розшифровується [2, c.303]. Деякі абревіатури вимовляються окремо по буквах:

— WHO (WorldHealthOrganisation) — вимовляємо WHO — Всесвітня організація охорони здоров’я;

— BBC (British Broadcasting Corporation) — Британська мовна корпорація;

— UK (United Kingdom) — Об'єднанекоролівство — Великобританія;

— USA (Unites States of america) — Сполучені штати Америки;

— PM (Prime Minister) — прем'єр-міністр;

— MP (Member of Parliament) — член парламенту;

— EU (European Union) — Євросоюз;

— PC (Personal computer) — персональний комп’ютер.

У термінології інформаційних технологій поширене вживання абревіатур спричинено відносною чисельністю багатокомпонентних термінологічних словосполучень, скорочення яких необхідно для економії місця, напр.: ROM-Read Only Memory; RAMRandom Access Memory; SIPSingle In-line Package; SDLC — Synchronous Data Link Control; TCPTransmission Control Protocol [11, c.45].

У процесі розвитку мови абревіатура може трансформуватись в акронім, особливо якщо вона загальновідома і широковживана. Щоб абревіатура стала акронімом, вона повинна мати достатню кількість голосних звуків, бути зручною для читання, милозвучною. Хоча деякі лінгвісти не визнають чіткої різниці між цими двома поняттями, та за визначенням B.C. Сліповича акронім — це скорочення, фонетична структура якого співпадає з фонетичною структурою загальновживаних слів. Тобто це скорочення читається як звичайне англійське слово і вимовляється як одне ціле. Мостовий М.І. зазначав, що слова, утворені від початкових літер, називаються акронімами [15, c.101]. Це — спільна риса між абревіатурами і акронімами.

Наступні абревіатури використовуються в організаційній структурі мови:

— etc. — And so on — (латинське et cetera) — ітакдалі;

— i.e. — That is to say — (латинське id est) — тобто;

— NB — pleasenote — (латинське notabene) — зауваж добре, на замітку;

— RSVP — pleasereply — (французьке repondezs’ilvousplait) — відповідати на запрошення;

— e.g. — For example — (латинське exempli gratia) — наприклад.

Крім того, акроніми можуть писатись як звичайне англійське слово, а не з великих літер, як абревіатури, напр.:

— UNESCO — Unesco [ju:'neskou] - United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization — ЮНЕСКО — Комітет Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури [18, c.37];

— UNO — Uno [ju:nоu] - United Nations Organization — ООН — Організація Об'єднаних Націй;

— RAF [ra:f] - RoyalAirForce — королівські повітряні сили;

— radar [reida:] - radiodetectionandranging — paдap.

Таким чином спостерігається, зараз англійська мова відчуває на собі так званий «неологічний бум». Створені коротші варіанти лексем використовуються практично в усіх стилях мовлення, починаючи з розмовного та закінчуючи офіційно-діловим.

ВИСНОВКИ

Виконання даної роботи мало на меті розгляд актуальних скорочень в англійській мові як ступеня розуміння та сприйняття сучасної англійської мови.

Відповідно мети і предмету дослідження були виконані такі завдання:

1. Досліджено процес становлення мовознавства для більш точного розуміння лінгвістичної ситуації у світі.

2. Деривація змальована як провідна традиція мовотворення англійської мови.

3. Висвітлено основні способи англійського словотвору.

4. Представлені актуальні приклади скорочень та абревіацій сучасної англійської мови.

В сучасній англійській мові спостерігається розвиток ролі скорочень, які на сьогодні, хоча і займають незначне місце у неологізмах, але їх відсоток постійно зростає. Якщо порівняти, то у 60-х роках ХХ століття вони складали 9% від загальної кількості неологізмів (перші скорочення з’явились ще тоді, коли існував так званий фонетичний запис), а вже у 80-х ця цифра збільшилася до 14%. Скорочення являє собою узагальнення вже давно відомих та активно використовуваних у спілкуванні слів. Для скорочення слова необхідна його популяризація, а також висока частота вживання чи складність структури. Таким чином спостерігається, зараз англійська мова відчуває на собі так званий «неологічний бум». Створені коротші варіанти лексем використовуються практично в усіх стилях мовлення, починаючи з розмовного та закінчуючи офіційно-діловим. Узагалі, поняття мовленнєвої економії деякі лінгвісти розглядають як еволюцію мови.

У висновку необхідно зазначити, що тенденція скорочення слів в англійській мові крім позитивних (швидкості спілкування) несе у собі і негативні риси. Слова втрачають емоційний аспект, мінімалізується розумова та фізична активність мовця, залишається лише інформативність, спілкування стає більш раціональним та економним, що призводить до збідніння мови, а, можливо, навіть загрожує її подальшому зникненню. На цьому потрібно загострити увагу дослідників-мовознавців. Англійська мова, як інтернаціональна, повинна дбати про свій авторитет. Будучи не надто складною для вивчення, має зберігати свої особливості, не нехтуючи культурними аспектами та своєю самобутністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аракин В. Д. История английского языка / В. Д. Аракин. — М.: Просвещение, 1985. — 256 с.

2. Бенвенист Эмиль. Общая лингвистика / Эмиль Бенвенист. — М.: Прогресс, 1994. — 447 с.

3. Бортничук Е. Н. Словообразование в современном английском языке / Е. Н. Бортничук, И. В. Василенко, Л. П. Пастушенко. — К.: Вища школа, 1988. — 264 с.

4. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів / Д.І. Ганич, І.С. Олійник.- К.: Вища школа, 1995. — 360 с.

5. Даниленко В. П. Вильгельм фон Гумбольдт и неогумбольдтианство / В. П. Даниленко. — М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. — 216 с.

6. Жлуктенко Ю. А. Английские неологизмы / Ю. А Жлуктенко, В. А. Березинский. — К.: Наукова думка, 1983. — 154 с.

7. Заботкина В. И. Новая лексика современного английского языка: Учебное пособие / В. И. Заботкина.- М.: Высшая школа, 1989. — 126 с.

8. Киселева Р. А. Авторский неологизм и контекст / Р.А. Киселева// Вопросы теории английского и русского языков. — 1973. — № 1. — С. 32−42.

9. Костюченко Ю. П. Історія англійської мови / Ю. П. Костюченко. — К.: Радянська школа, 1953. — 352 с.

10. Кротевич Е. В. Лингвистический энциклопедический словарь / Е. В. Кротевич, Н. С. Родзевич. — М.: Наука, 1990. — 438 с.

11. Кулинич М. А. Коллоквиальная лексика в англоязычной ракетно-космической терминологии / М.А. Кулинич// Языковые процессы в различных типах текста. — 1994. -№ 2. — С. 42−46.

12. Малахов В. С. Национальная культура в эпоху глобализации / В. С. Малахов // Россия в диалоге культур. — 2010. № 5. — С. 36−65.

13. Мешков О. Д. Словообразование современного английского языка / О. Д. Мешков.- М.: Наука, 1976. — 128 с.

14. Міхальов А. Б. Загальне мовознавство. Історія мовознавства. Путівник по лінгвістиці / А.Б. Міхальов. — М.: Флінта, Наука, 2008. — 203 с.

15. Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови / Мостовий М.І. — Х.: Основа, 1993. — 256 с.

16. Покровский М. М. Избранные работы по языкознанию / Покровский М. М. — М.: Изд-во АН СССР, 1959. — 381 с.

17. Раєвська Н.М. Англійська лексикологія / Н.М. Раєвська. — К.: Наукова думка, 1957. — 215 с.

18. Родзевич Н. С. Словосложение в современном английском языке / Н. С. Родзевич. — К.: КГУ, 1995. — 128 с.

19. Сліпушко О.М., Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика. Київ: «Криниця», 1999 — 511 с.

20. Яворницький Д.І. Словник української мови / Д.І. Яворницький. — Катеринослав: Слово, 1920. — 411 с.

21. AdamsV. Introductioninto Englis Word-Formation / V. Adams. — Lnd.: Oxford, 1983. — 200 p.