Адресатні переривання в англійській мові

Зміст

Вступ Розділ 1. Адресатні переривання у мовленнєвому акті

Розділ 2. Переривання в мовленнєвій комунікації та мовні засоби їх реалізації

2.1 Соціальні параметри комунікативного акту як один із факторів появи та функціонування адресних переривань

2.2 Реалізація адресатних переривань та прагматичні типи

2.3 Специфіка макроМА «підхоплення» в репліці-перебиванні

Висновки Список використаної літератури

Вступ

В рамках нового підходу до вивчення мови як системи складної і часто непослідовної, що функціонує і змінюється в умовах суспільної взаємодії людей, закономірно виникли проблеми аналізу всього спектра мовних явищ, які відображають специфіку розмовної мови, а одним з об'єктів вивчення стала не мовна поведінка чи мовні норми самі по собі, а те, якою мірою люди відхиляються від цих норм.

Виникнення і функціонування такого явища, як переривання, вже було предметом спостережень у ряді робіт на матеріалі різних мов (Б.М. Гаспаров; В.Д. Дєвкін; І.В. Кевіша; Т.М. Чхетіані; Л.П. Якубинський). Дане явище розглядалося в контексті правил мовленнєвої поведінки, з урахуванням рольових приписів, рольових сподівань, у зв’язку з вивченням метакомунікативної функції мовлення, дослідженнями механізму міни комунікативними ролями, захоплення ініціативи в розмові.

До цього часу адресатні переривання в сучасній англійській мові не були об'єктом спеціального дослідження у вітчизняній лінгвістиці. Є лише декілька робіт, близьких до даної теми, в яких аналіз проводиться «від мовця» і передбачає дослідження явища переривання тільки з ініціативи самого суб'єкта мовлення (АВ. Ваяхіна; Є.Г. Герасимова).

Деякі аспекти функціонування переривань розглядаються в наукових статтях зарубіжних лінгвістів, які аналізують дане явище як на рівні лінгвістичного мікроаналізу інтеракції, так і ширше — на рівні антропологічного макроанализу культури (L.L. Barker; M. Moerman; A.B. Stenstrom).

Об'єктом курсової роботи є переривання в сучасній англійській мові.

Предмет вивчення складають функціонально-структурні та лексичні особливості адресатних переривань, причини їх появи.

Основна мета дослідження — комплексне вивчення переривань в сучасній англійській мові — визначила необхідність вирішення конкретних завдань: 1) виявити структурні особливості й основні напрямки розвитку ситуації з адресатним перериванням;

2) створити комунікативно-функціональну типологію аналізованих явищ;

3) виділити і описати фактори, які обумовлюють появу і функціонування адресатних переривань;

4) встановити їх характер;

5) визначити вплив соціальних параметрів комунікативного акту на появу адресатних переривань, на вибір форми перериваючого висловлювання;

6) вирішити питання про допустимість даного явища, ступінь його виправданості, враховуючи ного суперечливий характер;

7) встановити конкретні функції, які адресатці переривання можуть виконувати в мовленнєвій взаємодії;

8) виділити основні прагматичні типи, які реалізують адресатні переривання, визначити їх ілокутивний потенціал, виявити специфіку реалізації даного язища тим чи іншим прагматичним, типом речення;

9) провести системний опис мовних і немовних засобів адресатних переривань, встановити особливості їх функціонування, а також роль в реалізації комунікативно-інтенційного змісту перериваючої репліки.

Для досягнення загальної мета та вирішення поставлених у роботі конкретних завдань в цілому застосовуються такі методи і прийоми лінгвістичного аналізу: семантико-синтаксичний, інтенційний, актомовленнєвий, елементи контекстуального аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше на матеріалі сучасної англійської мови здійснено комплексний аналіз адресатних переривань в аспекті їх функціонально-структурних і лексичних властивостей, дано визначення цього явища.

Теоретичне значення дослідження полягає в одержанні нових знань про прагматичні властивості перериваючих висловлювань в сучасній англійській мові, структурні особливості ситуацій з адресатним перериванням, а також специфіку появи і функціонування даного явища в конкретних ситуаціях при безпосередньому спілкуванні.

Практична цінність роботи полягає в можливості застосування її положень та висновків у курсі теоретичної граматики при вивченні питань синтаксису мовлення, на заняттях з практики англійської мови, при навчанні діалогічної мови, вмінням та навичкам керування діадичною інтеракцією. Результати дослідження допоможуть в закріпленні та подальшому розвитку комунікативної компетенції тих, хто вивчає англійську мову, в залученні їх до іншомовних форм мовленнєвої поведінки.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Адресатні переривання у мовленнєвому акті

Характерна особливість мовленнєвого спілкування полягає у тому, що воно будується за діалогічним принципом, який передбачає почергове виконання комунікантами функцій мовця та слухача. В аналізі послідовностей мовленнєвих актів мінімальною одиницею пропонується вважати мовленнєвий хід [39; 23], який включає в себе усі мовленнєві акти до зміни мовця. Ініціальні та відповідні мовленнєві ходи, об'єднуються у мовленнєві взаємодії, які утворюють просту інтеракцію або простий інтерактивний блок.

Мовленнєвий хід може складатись як мінімум з одного мовленнєвого акту як мінімального, відносно самостійного відрізку процесу діяльності спілкування, який здійснюється певним суб'єктом по відношенню до певного мовця, залишаючись при цьому одиницею спілкування [16; 114], або включати в себе декілька мовленнєвих актів, що дозволяє виділити у ньому ядро, перед’ядерний та післяядерний компоненти. У першому випадку інформаційним слідом мовленнєвого акту буде висловлювання, у другомутекст як процес, який включається у дію мовця та у дію слухача і в соціальну комунікативну ситуацію взагалі.

Зміст висловлювання мовця стимулює перервну реакцію слухача, коли воно пов’язане з такими негативними емоційними компонентами як: «образа», ''звинувачення", «обман», «приниження», «неповага», «грубість», «погроза», «насмішка» … Це викликає негативну емоційну оцінку слухача (який, замітимо, не обов’язково є об'єктом висловлювання): обурення, гнів, образу, розчарування, ніяковість і т.п. Потрібно відмітити, що негативна емоційна оцінка супроводжується станом емоційної напруги, яке можна кваліфікувати як безпосереднє чуттєве переживання суб'єктом невідповідності між його життєво важливими потребами (мотивами) з однієї сторони, та явищами дійсності, з іншої.

У цьому зв’язку слід розрізняти два види тактики реагування слухача: атакуючу та обороняючу. Атакуюча тактика представлена агресивною формою перервного висловлювання як відповідною емоційною реакцією слухача на даний тип висловлювань:

" Не says you’re absolute paupers and we’ll have to be kind to you, but I shall let you ride my new pony because you’ll ruin its mouth." «Shut up, squirt! Monty kicked him with her new, Louis heeled shoe.» [24; 95]

У наведеному прикладі реагуюча репліка слухача приймає явно агресивну форму. Наказ припинити образу, замовчати виступає у поєднанні зі звертанням squirt, номінуючим негативне відношення до мовця, та підкріпленим безпосередніми агресивними діями слухача (Monty kicked …)

Атакуюча тактика характеризується у багатьох випадках «фізичним» обриванням мовлення мовця, емоційно забарвленою лексикою: squirt, slut, damned fool, foul tongue, blasted mouth і т.п.; емоційними синтаксичними структурами — закликами помовчати: shut up; cut it out; lay off hold your tongue; pipe down; dry up; hush that bawling; come off it і т.п.; прямими реакціями на істинне значення чи перенесенням звинувачення на автора мовлення: that’s a lie, it’s all lies, you are a liar; what a lie …, а також акціональними проявами у вигляді безпосередніх агресивних дій у точці найвищого емоційного накалу мовленнєвої ситуації (негативна емоція «гнів»).

Обороняючи тактика характеризується меншим ступенем прояву негативних емоцій. Реакція слухача може пом’якшуватись, замикаючись сферою самого перериваючого: І am for the truth; I have done with lies.

Вимога замовчати, припинити мовлення може супроводжуватись поясненням причини, яка викликала цю вимогу: І can’t bear it; I can’t trust you; I’ve heard that a million times і т.п., а також введенням лексичних компонентів типу please, pray, will you, can’t you, які знімають негативний відтінок наказу.

Перериваюча реакція слухача може стимулюватись загальним змістом повідомлення, його темою. Під поняттям теми у даному дослідженні ми маємо на увазі «пропозиціональний зміст висловлювань» [21; 127].

Здійснюючи оцінку повідомлення, слухач може зрозуміти, що тема, яка затронута мовцем, відноситься до розряду «табу», чи не варта обговорення, або слухач володіє відомостями більш цікавими або більш важливими по даній темі і т.п. Перериваюча репліка у таких випадках досить часто містить висловлювання, які в експліцитній формі виражають відношення слухача до почутого і є прямими показниками його намірів відносно теми розмови:

This is forbidden ground; We are not supposed to talk about the shipping; Don’t let us discuss this any further; I have another idea; Such things should not be said; Let’s drop the subject; We’ll you get off that subject …

Реакція слухача на змістову сторону висловлювання може виражатись у формах непогодження або відмови. Перерване висловлювання розцінюється у таких випадках як не релевантне (представлена у ньому інформація не відповідає дійсності).

Перериваюча репліка, яка виражає незгоду у більшості випадків представлена реченнями у стверджувальній або заперечній формі:

You are quite wrong; That’s proves less than nothing; I don’t think so; None of the above; That’s, not what I meant та ін., іменниками у вигуковому використанні: nonsense, stuff; rubbish, заперечною часткою nо, або її розмовним діалектом nоре.

" When you thought of what might happen to your chances of being reelected." - The Senator interrupted him in a hoarse angry tone: «This is nonsense! I will hot have my daughter subjected.» [33; 191]

Оцінка змісту висловлювання зі сторони — слухача може містити крім емоційного, ще й раціональний компонент. У таких випадках переривання може бути обумовлене однією з наступних причин:

а) зміст висловлювання частково чи повністю не зрозумілий слухачу;

б) висловлювання, з точки зору слухача, є неповним і вимагає деталізації або додаткової інформації;

в) подальший зміст висловлювання відомий слухачу.

У процесі спілкування учасники мовленнєвого акту, мовець та слухач, постійно міняючись ролями, декодують зміст висловлювання. В ряді випадків у силу різних причин зміст висловлювання виявляються частково чи повністю не зрозумілим слухачу. Намагаючись зняти непорозуміння, слухач досить часто не дослуховує репліку до кінця і перериває, щоб вказати на незрозумілі та сумнівні місця та вимагати більш детальніших пояснень, користуючись при цьому тактиками перепитування та уточнення. У таких випадках можна сказати, що сигнали-перепитування та сигнали-уточнення стають за своєю змістовою направленістю сигналами-перериваннями. У наведеному прикладі причина переривання полягає у нерозумінні слухачем змісту висловлювання, яке викликане порушенням співвідношення у плані «референт-мовна одиниця» [18; 98]. Не вловивши змісту висловлювання, слухач виражає необхідність уточнити значення, дати більш поширені пояснення. Зауважимо, що висловлювання перерване на тій мовній одиниці, яку необхідно пояснити.

Перериваючи висловлювання, слухач часто використовує тактику перепитування. Типовою формою вираження переривання-перепитування є повторна номінація того фрагменту семантичної структури попереднього висловлювання, який викликав реакцію слухача, з інтонаційним оформленням запитання.

Hector: Her theory is that her conduct is so correct. — Randall: Correct? She does nothing but makes scenes from morning till night. [40; 245]

У даному прикладі реактивна репліка слухача сигналізує про здивування. Здивування ж є одним із «сигналів нерозуміння слухачем змісту висловлювання» [12; 20].

У діалогічному мовленні думка формується, спираючись на загальний досвід комунікантів (на відоме їм обом), на елементи обставин розмови, з урахуванням жестів та міміки, а також з орієнтуванням на мовний контекст.

Умовно-рефлекторний зв’язок реплік комунікантів дозволяє «не дослухати» [ 21; 168] співрозмовника, який говорить щось, що наперед викликає певну відповідь, або забезпечує можливість взаємонакладання реплік. При цьому «мовні елементи однієї репліки служать будівельним матеріалом чи відправним пунктом для наступної репліки» [21; 193]. У ході розмови слухач, у тій чи іншій мірі передбачаючи подальший хід висловлювання, може перервати мовця, переслідуючи наступні цілі:

1) для того, щоб перервати розмову взагалі:

" It’s night and it’s beginning to rain and Doctor Fait Would — «I know, I know», he said impatiently, and went around her to the door. [33; 110]

Слід замітити, що перериваюча репліка у таких випадках досить часто прямо чи посередньо вказує на обізнаність слухача:

I know; All is perfectly well known; I know every word you are going to say і т.п.

2) для того, щоб самому продовжити почате мовцем висловлювання, користуючись тактикою підхвату:

" Do you want people to say I helped choose you a dress that wasn’t as nice as my own? And you must also have clothes to wear for your honeymoon, so why don’t you try on something else while I?"

" Slip round the corner to see Jose," Maggie finished, smiling ironically". [30; 124]

У даній ситуації слухач сам закінчує перерване висловлювання. Він зумисне перериває його в силу безумовного розуміння для себе, зберігаючи при цьому його задану структуру та зміст.

Слід відмітити, що переривання часто обумовлене одночасно дією декількох факторів, пов’язаних зі змістовою стороною висловлювання. Мотиви слухача, який передбачаючи подальший хід висловлювання, перериває мовця, можуть бути різними, наприклад, щоб виразити своє відношення до почутого:

" It’s difficult to say, Logically, you know, he’s right, and yet — «Vera took the words out of his mouth. «And yet it seems so incredible!» [25; 235]

Потрібно відмітити, що виділити якусь одну причину досить часто буває важко, оскільки мотиви переривання у більшості випадків накладаються один на одного, діють у комплексі. Розділити та виділити домінуючий мотив досить важко, як важко визначити почуття людини, його бажання та настрій.

Дія декількох факторів у реалізації слухачем переривання обумовлена специфікою процесу сприйняття, особистісними характеристиками слухача, його і емоційним станом у момент спілкування, ступенем володіння ситуацією, а також характером взаємовідносин між комунікантами, їх спільними заняттями, які створюють «фон певного комунікативного акту» [13; 78]

адресатний перебивання комунікативний англійський

Розділ 2. Переривання в мовленнєвій комунікації та мовні засоби їх реалізації

2.1. Соціальні параметри комунікативного акту як один із факторів появи та функціонування адресних переривань

Вербальне спілкування тісно пов’язане зі структурою соціальної взаємодії комунікантів, яка визначає цю мовленнєву поведінку. Таким чином, і вербальне, і невербальне спілкування детермінується єдиними соціальними нормами.

Мовна структура і соціальна структура є неподільними та з'єднаними між собою. Через мовленнєву діяльність здійснюється вплив соціальних факторів на мову. Цей факт відображений у самому понятті мовленнєвого акту, який є відображенням як мовної форми, так і соціальних норм. Соціальні норми можуть регулювати і мовленнєву поведінку в цілому, і окремі мовленнєві акти.

Як мовець, так і слухач вступають у комунікацію не як глобальні особистості, а в певному своєму аспекті, амплуа чи функції [ 18; 100]. Їх комунікативні та соціальні відношення в певній ситуації спілкування визначаються приналежністю до соціально-рольового статусу. Статусний аспект двохагентної мовленнєвої ситуації, детермінуючий мовленнєву поведінку людини, виявляється або у симетричності (рівні соціальні ролі та статуси комунікантів), або у несиметричності рольових і статусних характеристик інтерактантів. У поняття ролей входить: характеристика за статтю, віком, національністю, освітою, професійною посадою і т.п. Соціальний статус людини інтерпретується з позиції пов’язаного з ним матеріального достатку, а також з точки зору позицій в певному соціумі.

У несиметричних двохагентних ситуаціях спілкування, де соціальні та статусні ролі інтерактантів не рівні, звичайно спостерігається «комунікативна залежність» учасника комунікації з низькими соціальними та статусними ролями від свого партнера по комунікації, який займає більш високий соціальний статус [4; 58].

Це проявляється перш за все у мовленнєвій поведінці комунікантів: у відношенні до співрозмовника, переважанні певних комунікативних установок, форм спілкування, видів мовленнєвої діяльності, використанні певних мовних та парамовленнєвих засобів і т.п.

У процесі мовленнєвого спілкування існуючі відношення можуть привести до конфлікту рольових партнерів, коли поведінка одного з них не відповідає очікуванням іншого [5; 70]. У конфліктних ситуаціях такого роду спостерігаються неспівпадання соціальних та ситуативно-рольових статусів комунікантів, що призводить у кінцевому випадку до неспівпадання позиційних ролей комунікантів, їх ступеня соціальної дистанції спілкування.

А1: Well, I moved again ya know. You know Del Playa? Well I…

A2: (Shee) … et! You don’t mean…

A1: Let me finish… no I didn’t move back in with Cathy. 37; 202]

Соціальні ролі як форми суспільної поведінки людини, обумовлені її cтановищем у деякому соціумі чи у ситуації спілкування, можуть бути позитивними чи негативними [26; 170].

Негативні соціальні ролі можуть бути атрибутом ситуацій з адресними перериваннями.

«How dare you say so… and tell me that the fact is? Obey your order and hold your tongue!» [29; 82]

У наведеному прикладі негативна соціальна роль належить представнику правлячого класу, який усвідомлюючи свою соціальну перевагу, може дозволити собі перервати підлеглого у формі різкого категоричного наказу, вираженого у даному випадку імперативом.

Успішність мовленнєвого акту пов’язана з дотриманням ряду «жорстких» та «гнучких» правил, формування яких знаходиться у прямій залежності від дотримання нормативів соціальної поведінки.

Існуюча система норм та правил соціально-мовленнєвої поведінки передбачає наявність певних принципів спілкування. Нормальному мовленнєвому спілкуванню притаманна риса узгодженості, яка виражається у тому, що реакція слухача на мовленнєвий стимул мовця у звичайних умовах підкоряється Принципу Кооперації, Принципу Ввічливості та іншим принципам, тобто будується з дотриманням відповідних постулатів [7; 234].

Постулати мовленнєвого спілкування, які реалізують два базових принципи сформульовані під кутом зору саме слухача і представляють собою комунікативні обов’язки мовця по відношенню до слухача. Тому будь-яке перевищення «межі неохайності» зі сторони мовця, відмова від дотримання постулатів, їх порушення і обхід різними способами викликають негативну реакцію слухача у вигляді перепитувань, пропозицій змінити тему, до самого переривання розмови взагалі.

Отже, аналіз дослідженого матеріалу показує, що поява та функціонування адресних переривань обумовлена, окрім вже названих факторів, соціальними параметрами комунікативного акту: нерівнозначністю соціальних та статусних ролей комунікантів, конфліктом рольових партнерів, порушенням комунікантами правил та принципів комунікативного співробітництва.

2.2 Реалізація адресатних переривань та прагматичні типи

Основними прагматичними типами з прямим комунікативним змістом, що беруть участь в реалізації адресатних переривань, є такі: 1) директиви (ін'юнктиви і реквестиви): 2) констативи; 3) квеситиви; 4) менасиви; 5) вокативи. Найбільша кількість перериваючих реплік представлена директивами ін'юнктизного і реквестивного видів, які відрізняються від інших мовленнєвих актів особливими функціональними характеристиками.

Директиви ін'юнктивного виду виражені; 1) у формі імперативів — грубих наказів, вимог зупинити мовленнєву дію чи будь-яку дію взагалі: stop; stop talking; wait; wait a moment; cut it out; cut off; come off it; quit it; be quiet; forget it; shut up; dry up; lay off it; Zip up; sod off; stow it; skip it; pipe down; calm yourself та ін.; 2) у формі заперечних наказових конструкцій: don’t; don’t talk; don’t pull that; don’t dare + інфінітив та ін.; 3) у формі вигукових імперативів, які виражають заклик замовчати, заспокоїтись чи припинити будь-яку дію, включаючи мовлення: nix; tch; sh (sh-sh-sh; shssh); shush; shoo, shoo; hush; now-now; nuff та ін.; 4) у формі скорочених емотивних конструкцій: not a word; no further; silence; that’s enough та ін.

Форми ін'юнктива можуть поєднуватись між собою у перериваючій репліці:

Edmund: (Starts to blurt out the appeal he now feels is quite hopeless) Listen, Mama— Mary: (Interrupting quickly) Now, now! Don’t talk. Lean back and rest [28; 67]

вигуковий імператив та заперечна імперативна конструкція.

Директиви реквестивного виду представлені формою «м'якого» [18; 97] некатегоричного імператива, який має найменший ступінь категоричності спонукального акту. Наказовий характер висловлювання може зніматись включенням лексем please, pray, або з допомогою специфічних граматичних форм реквестива: форми спонукального речення та форми питального речення, яке починається з will you, can’t you або супроводжується приєднаною питальною конструкцією:

" […] I’m really tired of this, Grantham. I’ve — «You're getting paid, aren’t you? Do it for one more week, okay?» [29; 56].

Вживання тієї чи іншої форми директива обумовлене соціально-рольовим статусом партнерів. Так, «пом'якшення» імперативності, а разом з тим і зняття напруженості, яка виникла з результаті переривання, здійснюється або при одинаковому статусі комунікантів, або у випадках, коли перевиваючий адресат за своїм статусом є (або з даній ситуації стає) нижче адресанта. Наприклад у розмові дочки з матір'ю, в якій дочка (Віві) намагається завершити безглузду, на її думку, розмову:

Mrs. Warren: Take care. I shall do something I’ll be sorry for after, and you too. Vivie (putting aside her books with cool decision). Well, let us drop the subject untill you are better able to face it [40; 212].

Слід зазначити, що, хоча ілокутивна ціль ін'юнктива і реквестива однакова — примусити мовця припинити мовленнєву (а в деяких випадках і немовленнєву) дію, то їх ілокутивна сила різна. Реквестиви передбачають прохання чи навіть благання, тоді як ін'юнктиви — наказ або настійну вимогу припинити мовлення.

Найвищий перлокутивний ефект спостерігається в змішаних мовленнєвих актах, які збільшують спонукальну силу перериваючого висловлювання.

Непрямі мовленнєві акти, що реалізують адресатні переривання, представлені, головним чином, директивами ін'юнктивного і реквестивного видів і менасивами. Вживання адресатом непрямих форм спонукання в перериваючій репліці спричинює більш високий перлокутивний ефект порівняно з прямими спонукальними формами.

Залежно від ступеня категоричності директиви, в яких реалізуються адресатні переривання, можуть відрізнятись ефективністю/неефективністю перлокутивного акту, проявом якої є збіг або розбіжність ілокуції з перлокуцією. Розглянемо приклад:

Edmund: (Trying to caеср her eyes) Mama! Please listen! /…/ You can still stop. You’ve got the_will power! We’ll all help you. I’ll do anything! Won’t you, Mama? Mary: (Stammers pleadingly) Please don’t — talk about things you don’t understand! Edmund: (Dully) All right, I give up. 1 knew it was no use [38; 67].

В даній ситуації проявом успішного перлокутивного акту є збір ілокутивної сили директива, який імплікує прохання припинити розмову (намір матері уникнути розмови з сином про її пристрасть до наркотиків), з перлокутивним актом (син адекватно «розшифровує» зміст репліки і припиняє про це розмову).

Зазначимо, що в конфліктних високо емоційних ситуаціях перериваюча репліка адресата часом переходить в безпосередні агресивні дії у відношенні до мовця. Наприклад:

" You know why she don’t want to marry me? I bet you don’t. It’s because she is in-" «Shut up! Shut up, you drunken fool!» Dorothy began to beat his face with both hands. Her face was red, her voice shriil. «If уou say that again I’ll kill you!» [33; 295].

В даному фрагменті категоричність директивного спонукання підсилюється також емоційним станом адресата (надзвичайна роздратованість) і підтверджується менасивом, що й обумовлює успішне рішення комунікативного завдання — виключити будь-яку можливість для мовця продовжувати образи.

Ступінь категоричності директивного спонукання і пов’язана з ним ефективність перериваючої репліки підсилюються в змішаних мовленнєвих актах, які містять директив у поєднанні з іншими прагматичними типами: менасивом, вокативом, експресивом, констативом, квеситивом:

" We’re killing him for a friend. Just to oblige a friend, bright boy." «Shut up,» said Al from the kitchen. «You talk too goddam much» [35; 22]

— директив і констатив.

Виділені нами перериваючі констативи містять ствердження/заперечення, вислови згоди/незгоди, описи, повідомлення про негативні/позитивні властивості, якості, дії мовця; і граматично оформлені розповідними конструкціями:

" І noticed the baby was red," said Raymond, «but the nurse said—» «Oh, the red will go. It changes, you know» [41; 146].

Спонукальна дія перериваючого адресата в констативних конструкціях може мати як експліцитний, так і імпліцитний прояв у мовних формах. При цьому імпліцитне спонукання, як правило, виводиться за допомогою контексту або конкретної ситуації спілкування.

Констативи в перериваючих репліках адресата здебільшого поєднуються з іншими мовленнєвими актами. Це, очевидно, обумовлено невисоким комунікативним потенціалом констативів у порівнянні, наприклад, з директивами чи менасивами. Наведемо приклад поєднання констативу з директивом (як правило, наслідком подібних поєднань є підвищення ефективності перериваючої репліки):

The Nurse. Popsy, you’re off your chump. She—The Buglar. Sweetie, in our firm I am the brains: you are the hand. Obey me instantly [40; 257].

Квестисиви в перериваючих репліках вживаються у своїй первинній функції — для запиту інформації:

" Indeed, sir, well-l m sorry-I'm sure-" «Has anything happened!» asked Nat Flatcher [25; 357].

Крім основної функції перериваючі квеситиви можуть виконувати функцію уточнення, тобто вимагати підтвердження чи більш вичерпного пояснення, або відображати такий вид комунікативної дії, як перепитування. Характерним для перериваючих реплік є також квеситив у функції припущення. Передбачаючи закінчення перерваної репліки, адресат подає його у формі розповідної конструкції з інтонаційним оформленням питання, як, наприклад, у такій ситуації:

" /…/ We’ve done everything we can to get you settled and you’re simply throwing yourself away on that Jewish boy. I’ve no doubt they’re perfectly nice people, but this idea of — of…" «Living in sin!» Monty smiled grimly, feeling elated by the nicotine [24; 244].

Ситуація спілкування, норми мовленнєвого етикету, як правило, впливають на лексико-граматичне оформлення перериваючих мовленнєвих актів. Для квеситивів у перериваючих репліках характерним є введення модальних дієслів, які номінують дозвіл. За допомогою них перериваючий адресат, з одного боку, знімає напругу, яка виникає при втручанні в чуже мовлення, а, з іншого беку, збільшує ілокутивну силу питального висловлювання, спрямовану на одержання потрібної інформації:

" My family? Yes, well-" he coughed, «I'm a great family man, of course. I’ve got two daughters, lovely girls, at school most of the time…» «May ! ask what their names are!» [24; 602].

Слід зазначити, що ілокутивна сила квеситивного мовленнєвого акту і пов’язані з нею функції перериваючої репліки також підсилюються в змішаних мевленнєвих актах, які містять квеситив і констатив; квеситив і директив; квеситив і вокатив:

" I speak of Frederick now," he said. «Your husband—» «Where did уou see him? He hasn’t been near me for days and I expected him tonight. /…/» [41; 65]. — квеситив і констатив.

Прагматичний тип менасива, в якому реалізуються адресатні переривання, являє собою різного роду погрози, попередження, застереження; і граматично виражений підрядними реченнями умови та часу, або простими реченнями, які означають майбутню дію, наприклад:

The Clerk (rushing back and facing him). Who are you calling a pro-German? Augusts. Another word, and I charge you under the Act with discouraging me. Go [40; 169].

Ступінь категоричності менасива в конкретній мовленнєвій ситуації здебільшого залежить від включення в даний мовленнєвий акт інших типів мовленнєвих актів: перформативів, квеситивів, директивів, як, наприклад, у наступній ситуації, де менасивна конструкція містить в собі квеситив:

Lady Utterword (haughtily). And pray, Hector—Hector (suddenly catching her round the shoulders /…/). Ariadne: if you attempt to start on me, I’ll choke you: do you hear! [40; 217]

Зазначимо, що включення інших типів мовленнєвих актів у менасивну конструкцію не тільки підвищує її ілокутивну силу, а й забезпечує високий перлокутивний ефект перериваючого висловлювання.

Ілокутизна сила менасивів, в яких реалізуються адресатні переривання, може співпадати або не співпадати з перлокутивним актом. У разі, коли ілокуція співпадає з перлокуцією, вербальні погрози адресата по відношенню до мовця і до продукованого ним висловлювання можуть приймати форму безпосередніх дій:

Edmund: (With sudden nervous exasperation) Oh, for God’s sake, Papa. If you’re starting that stuff again, I’ll beat it. (He jumps up. /…/ He goes to the front parlor, saying disgustedly) God, Papa, I should think you’d get sick of hearing yourself [38; 24].

Вокативи перериваючих реплік мають дві функціональні моделі. Перша модель вокатива функціонує у поєднанні з іншими мовленнєвими актами і, спонукаючи об'єкт мобілізувати сприйняття, обумовлює більшу ефективність перериваючої репліки. Вокативи у змішаних мовленнєвих актах несуть високий комунікативний потенціал, який забезпечує успішність перлокутивного акту.

Наведемо приклад ситуації, в якій вокатив у перериваючій репліці поєднується з директивом:

" Suppose I do? What of it? What did she ever do to make me-" Nora said: «Nick, stop bulling the child» [33; 299].

Друга модель вокатива виділена нами як перериваючий вокатив. Номінуючи особу, на яку направлена ілокутивна сила висловлювання, перериваючий вокатив одночасно здійснює безпосередній обрив висловлювання. Наприклад:

" /…/ After the next crime—" " Poirot!" My friend looked at me dispassionately [25; 76].

Слід зазначити, щo спонукальна сила перериваючого висловлювання збільшується і набирає більш ефективного характеру в ситуаціях, де вокативні конструкції включають ряд сталих формул, типу: listen; look here; I say та інші. Ці мовні засоби у поєднанні із звертаннями не тільки спонукають об'єкт мобілізувати слухове сприйняття, а й направляють увагу на прийом подальшої інформації:

Philip said softly: «There's Blore.» «Oh-do you really think—?» " Listen, my girl. You heard Biore’s story" [25; 278].

Аналіз функціонування прагматичних типів, в яких реалізуються адресатні переривання, показує, що крім своєї первинної функції, яка «орієнтована» на переривання мовленнєвого ходу, вони виконують і комунікативну функцію — несуть інформацію перериваючого адресата. А в тих випадках, коли, як наслідок переривання, відбувається перерозподіл ролей мовця і адресата, вони виконують і метакомунікативну функцію, що можна проілюструвати наступним прикладом:

" Nоw listen, lady…" Peremptorily she cut him off. «I will net listen. Instead, you will listen to me» [32; 27].

В даній ситуації адресат перериває висловлювання мовця і вирішує захопити ініціативу ведення розмови. Таким чином, непряме спонукання Instead, you will listen to me виконує і комунікативну функцію (несе інформацію) і метакомунікативну (регулює механізм обміну комунікативними ролями).

Таким чином, адресатні переривання, будучи однією із лінгвістичних особливостей розмовної мови, реалізуються у наступних прагматичних типах, які функціонують в мовленні як прямі мовленнєві акти: директивах (ін'юнктивах, реквестивах), констативав, кзеситивах, менасивах, вокативах. Найвищий перлокутивний ефект характерний для змішаних мовленнєвих актів, які збільшують спонукальну силу перериваючого висловлювання. Первинною функцією мовленнєвих актів, в яких реалізуються адресатні переривання є функція переривання мовленнєвого ходу. Крім неї вони виконують комунікативну функцію — (містять інформацію перериваючого адресата) і метакомунікативну (регулюють механізм обміну комунікативними ролями). Лексико-граматичне оформлення перериваючих мовленнєвих актів обумовлюється соціально-рольовим статусом комунікантів, конкретною ситуацією спілкування, а також нормами і правилами мовленнєвого етикету.

Аналіз функціонування явища переривання є актуальним в контексті основного підходу до вивчення мови як системи складної і часто непослідовної. При такому підході об'єктом дослідження є не мовна поведінка чи мовні норми самі по собі, а те, в якій мірі (і правила, згідно з якими) люди відхиляються від цих норм.

Лексико-граматичне оформлення перериваючих мовленнєвих актів має соціальну основу й обумовлене ситуаційними параметрами спілкування, а також загальною інтенцією адресата.

Лінгвістичний аналіз показує, що переривання — це явище з масою протиріч, різноманітних відтінків, та нюансів, яке вимагає всебічного розгляду з боку лінгвістів, психологів, соціологів, педагогів, усіх спеціалістів, які займаються вивченням поведінки людини, її мовленнєвої діяльності в суспільстві.

2.3.Специфіка макроМА «підхоплення» в репліці-перебиванні

МакроМА підхоплення реалізується за допомогою мовленнєвих дій принаймні двох комунікативних партнерів. Ці дії складають різноспрямовану послідовність — від мовця до адресата і навпаки. Реалізація підхоплення неможлива без висловлення попереднього комуніканта. Воно реалізується тільки як певний компонент послідовності висловлень, коли мовець і адресат на основі своїх інтелектуальних дій можуть встановити певний взаємозв'язок між висловленнями.

Послідовність мовленнєвих актів у межах макроМА підхоплення розглядається нами як така, що складає одне дискретне ціле, оскільки мовець тут демонструє єдність / розбіжність своєї позиції з позицією співрозмовника.

Відповідно до характеру зміни комунікативних ролей у діалогічному дискурсі можна виділити три види підхоплень. Так, зміні ролей з перебиванням відповідає підхоплення-перебив (ПП), «плавній» зміні - підхоплення завершеної репліки (ПЗР), а зміні після паузи — підхоплення незавершеної репліки (ПНЗР).

Підхоплення-перебив реалізується в ситуаціях, коли мовець перебиває співрозмовника, бере свій хід і закінчує висловлення попереднього мовця у своїй власній інтерпретації.

" Do you want people to say I helped choose you a dress that wasn’t as nice as my own? And you must also have clothes to wear for your honeymoon, so why don’t you try on something else while I — ?"

" Slip round the corner to see Jose," Maggie finished, smiling ironically." [30; 127]

У ситуації співрозмовниця перериває репліку партнера і закінчує за нього. Вона добре володіє ситуацією і в неї не має потреби дослуховувати думку мовця до кінця, бо впевнена, що знає, що потрібно робити.

Спостерігаються певні гендерні та соціальні особливості вживання класів мовленнєвих актів при різних тактиках мовця. Так, при тактиці «прийняття» констативи зустрічаються при обох типах мовлення майже з однаковою частотністю. Це свідчить, що при тактиці «прийняття» при передачі інформації мовці обох статей не претендують на «демонстрацію прав» [10: 127], консенсус досягається сумісними зусиллями мовця і слухача. При тактиці «неприйняття» спостерігається тенденція до «демонстрації прав» з боку чоловіків, що відбивається у вживанні констативів і експресивів переважно у чоловічому типі мовлення. На наш погляд, це говорить про більшу категоричність мовленнєвої поведінки чоловічого гендерного стереотипу.

У жіночому типі мовлення при тактиці «прийняття» констативи зустрічаються переважно в гетерогендерних ситуаціях при однаковому статусі співрозмовників, що, на наш погляд, говорить про менш агресивний, більш дружній, підтримуючий стиль, який, на думку вчених, притаманний жіночому типу мовлення/

" Daniel, we need — «

" Soluble insulin and a saline solution to prevent dehydration, and a heart monitor to check his cardiac output," he finished for her. [32;170]

У наведеній ситуації доктор, чий соціальний статус вищий, підхоплює висловлення медсестри, доповнюючи його, розвиваючи тему, що, на перший погляд, говорить про дружній, підтримуючий стиль, непритаманний чоловікам. Але, з іншого боку, сам факт перебиву, коли мовець-чоловік не дає можливості своїй співрозмовниці закінчити свою думку, свідчить про змагальність чоловічого стилю мовлення.

" She wouldn’t have been able to concentrate on her work, anyway. I know if one of my boys got sick at school — «

" Lila would take care of everything," Larry completed. [22; 45]

У діалозi чоловік висловлює свою думку, в якій він повністю впевнений, але не встигає закінчити своє висловлення. Співрозмовниця перебиває його і закінчує за нього, доповнюючи його думку. Ситуація гомогендерна, статус співрозмовників однаковий.

При тактиці «неприйняття» частотність констативів у жіночому мовленні майже однакова у гомота гетерогендерних групах, але значно нижча у гетерогендерних ситуаціях, ніж при тактиці «прийняття». Ми вважаємо, що це певним чином пов’язано з роллю і місцем жінки у соціальній ієрархії суспільства, де головна роль належить чоловікам.

" You don’t even remember his name," Sebastian said scornfully.

But she did. Against her will it came shrieking out of the black night of things she didn’t dare look at.

Felipe Mayorez, a kindly old man, who had surprised an intruder in his house one night, and been left bleeding on the floor.

" He — was the man who -"

" The man your husband half killed, a man who has never been the same since." [27; 125]

У ситуації Себастіан розповідає своїй співрозмовниці Меггі про те, що сталося з другом його батька Філіпе Мейорезом. Меггі добре пам’ятає його. Вона намагається уточнити, чи дійсно це той чоловік, про якого вона думає. Себастіан перебиває і констатує, що це людина, яку чоловік Меггі, сам Себастіан, майже вбив, скалічив. Ситуація гетерогендерна, статус співрозмовників однаковий.

" Well, he was pushing forty, he’d lived in the same village all his life, sharing that cottage with hismother — «

" Who spent half her life in and out of mental institutions." [28; 116]

У ситуації співрозмовниця зауважує партнеру, але робить це досить м’яко, не наражаючись на конфлікт.

Така мовленнєва поведінка представниць жіночої статі пов’язана з їх вихованням, з насадженням стереотипу поведінки, де чоловіку відводиться головна роль як у родині, так і в суспільстві в цілому, а роль жінки — вторинна. Прийняття жінкою-мовцем цієї ситуації впливає і на її мовленнєву поведінку у спілкуванні з особами різних статей, що відбивається і у вживанні різних видів МА в гомота гетерогендерних ситуаціях.

Тактика «невизначеність» мовця зі своєю реакцією реалізуються квеситивами, які також частіше зустрічаються в чоловічому типі мовлення, ніж у жіночому. Така частотність квеситивів у підхопленнях-перебивах пояснюється намаганням мовця-чоловіка перехопити ініціативу, продемонструвати своє розуміння процесу мислення жінки-слухача.

" You don’t?"

" No, I want my — «

" Lunch?" he put in with humour. 42; 67]

У ситуації ми спостерігаємо лідерську позицію мовця-чоловіка, коли він знає, що його статус сприймається як щось невід'ємне, що надає йому впевненості у спілкуванні з жінкою. Тактика мовця «невизначеність + прийняття» реалізується сполученням двох МА різних класів — квеситивів та констативів. Саме за допомогою підхоплення-перебиву і саме при такій тактиці передається найвищий ступінь взаєморозуміння мовця і співрозмовника.

" And now you’re going to think I’m completely vulnerable to you, when all I did was — «

" Say a few words?" His eyes were angry. [22; 143]

У ситуації мовець інтуїтивно розуміє, схоплює «на льоту» думку, що хоче висловити співрозмовник і не чекає на завершення репліки, а перехоплює ініціативу, перебиває і втручається зі своєю реплікою-підхопленням.

Ця тактика реалізується переважно мовцями-чоловіками у їх спілкуванні з жінкою-слухачем і коли статус мовця вищий за статус його співрозмовниці. Це ще раз свідчить про пріоритетний гендерний статус мовця-чоловіка, коли він відчуває себе досить впевненим, щоб перебивати жінку і давати своє трактування того, про що йдеться.

Висновки

Переривання являють собою мовне явище, що реалізує характерні властивості розмовної мови. Вони є складним феноменом, в якому поєднуються, з одного боку, встановлені суспільством норми і правила мовленнєвої поведінки, а з іншого, реалії повсякденної мовленнєвої взаємодії, комунікативні потреби конкретного адресата в ситуації спілкування.

Явище адресатного переривання має суперечливий характер. З одного боку, воно відноситься до категорії «неввічливого», будучи своєрідним показником певного рівня культури людини, і являє собою порушення мовної норми. З другого боку, його вживання допустиме, а в деяких ситуаціях виправдане (як своєрідний регулятор ходу діалога, в екстремальних ситуаціях спілкування).

Перериваючий адресат здійснює мовленнєві дії, зумовлені певною інтенційною спрямованістю. Загальна інтенція перериваючого адресата визначає структурні особливості та характер розгортання ситуації з адресатним перериванням. Фаза переривання мовленнєвого ходу є частиною внутрішньої структури комунікативного акту і включає:

1. ініціальний мовленнєвий хід,

2. перериваючий хід у відповідь,

3. подальший мовленнєвий хід, який свідчить про характер розгортання розмови після переривання.

Структурні особливості ситуації з адресатним перериванням визначають специфіку функціонування даного явища, що проявляється в двох типах: абсолютних і відносних перериваннях.

4. Особливості появи і характер функціонування адресатних переривань зумовлені мовними і немовними складовими комунікативного акту. До мовних факторів відносяться три взаємопов'язані параметри повідомлення: його зміст, форма та доречність. Немовні фактори включають мовця (його мовленнєву та немовленнєву поведінку), слухача, а також ситуацію спілкування. Вмотивованість адресатних переривань в аспекті об'єктивності/суб'єктивності визначає функціонування двох груп: суб'єктивно-обумовлених та об'єктивно-обумовлених переривань. В реальній дійсності переривання часто є наслідком одночасної дії кількох факторів: об'єктивних, суб'єктивних та мовних, немовних.

Поява та функціонування адресатних переривань обумовлені соціальними параметрами комунікативного акту: нерівноправністю соціальних і статусних ролей комунікантів, конфліктом рольових партнерів, порушенням комунікантами правил і принципів комунікативного співробітництва.

Лексико-граматичне оформлення перериваючих мовленнєвих актів має соціальну основу і обумовлене ситуаційними параметрами спілкування, а також загальною інтенцією адресата.

Перериваючі репліки адресата характеризуються активним залученням до своєї структури елементів інтонації, кінесики, проксеміки, а також акціональних компонентів.

Лінгвістичний аналіз показує, що переривання — це явище з масою протиріч, різноманітних відтінків, та нюансів, яке вимагає всебічного розгляду з боку лінгвістів, психологів, соціологів, педагогів, усіх спеціалістів, які займаються вивченням поведінки людини, її мовленнєвої діяльності в суспільстві.

Список використаної літератури

1. Аксёнова И. Н., Желагина Т. А. Диалог: основные свойства и критерии членения. Тверь, 1991.

2. Аристов С. А., Сусов И. П. Коммуникативно-когнитивная лингвистика и разговорный дискурс // Лингвистический вестник. Вып.1. Ижевск, 1990.

3. Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми й перспективи. — Львів: ПАІС, 2005. — 264 с.

4. Гаспаров Б. М. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существования. М.: «Новое литературное обозрение», 1996.— 352 с.

5. Городецький Б. Ю., Кобозева И. М., Сабурова И. П. К типологии коммуникативных неудач // Диалогическое взаимодействие и представление знаний. — Новосибирск: АН СССР Сибирское отделение ВЦ. — 1985. — С. 64−78.

6. Гольдин В. Е. Этикет и речь. Саратов, 1978;

7. Грайс Г. П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. — М.: Прогресс, 1985. — Вып.16 Лингвистческая прагматика. — С. 217−237.

8. Гудман Б. А. Идентификация референта и связанные с ней коммуникативные неудачи // Новое в зарубежной лингвистике. — Вып. 24. — М.: Энергия, 1989. — С. 209−258.

9. Девкин В. Д. Типология метакоммуникативных высказываний разговорной речи// Всесоюзная научная конференция «Коммуникативные единицы языка». — М.: МГПИИЯ, 1984. -С.42−45.

10. Карабан В. И. Сложные речевые единицы. Прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. — Киев: Вища школа, 1989. — 132 с.

11. Наумова Т. Н. Роль языка в процессе социализации ребёнка // Проблемы психолингвистики. — М.: Институт языкознания АН СССР. — 1975. — С. 125−130.

12. Почепцов Г. Г. Прагматичний аспект вивчення речення /до побудови прагматичного синтаксису/ // Иностранные языки в школе. — 1975. — N6. — С. 15−25.

13. Сиротинина О. Б. Лингвистическое наследие ХХ в. / М.: УРСС, 2003. 172 с

14. Стечишин Н. В. Прагматичний аспект адресатних переривань в сучасній англійській мові. — К: Ред.-вид. відділ НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1997. — 9 с.

15. Стечишин Н. В. Структурно-функціональні особливості адресатних переривань в сучасній англійській мові. — К: Ред.-вид. відділ НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1997. — 8 с

16. Стечишин Н. В. Адресатні переривання. Фактори, які зумовлюють їх появу та функціонування /на матеріалі англійської мови/ // Вісник технологічного університету Поділля. — N1. — Хмельницький, 1997. — С.113−118.

17. Стечишин Н. В. Адресатні переривання та мовленнєвий етикет // Лінгво-дидактичні «проблеми викладання іноземних мов на економічних факультетах. Науково-методична конференція. Тези. — Тернопіль, 1997. -C.1G8−109.

18. Сухих С. А. Організація діалогу // Языковое общение: единицы и регулятивы: Міжвуз. зб. наук, пр./ Калінін. держ. ун-т. — Калінін, 1987. — С. 95−102.

19. Чахоян Л. П. Синтаксис диалогической речи современного английского языка. М., 1979

20. Якубинский Л. П. Избранные работы: Язык и его функционирование. — М., 1986. — С. 17−58

21. Якубинский, Л.П. О диалогической речи //Русская речь /Под ред. Л. В. Щербы. Спб., 1987.-259с.

22. Arnold J. Change of Life. — Silhouette Sensation, 1990. — 252 p.

23. Austin I.L. How to Do Things With Words. — Oxford: Oxford Univ. Press, 1962. — 167p.

24. Brayfield С. Can You Resist the Glamour of reads. — Penguin Books, 1988. — 698 p.

25. Christie A. Selected Detective Prosa. — M.: Raduga Publishers, 1989. — 400 p.

26. Fishman P. M. Interaction: The work women do // Language, Gender and Society / Ed. by B. Thorne, Ch. Kramarae

27. Fitzgerald F. S. Collected Short Stories. — Penguin Books, 1996. — 582 p.

28. Green G. Brighton Rock. — Penguin Books, 1996. — 247 p.

29. Grisham J. The Pelican BrieL — Arroyo 1993. — 374 p.

30. Gordon L. The Stand — In Bride. — Richard.: Mills and Boon., 2000. — 186 p.

31. Haberland H., Mey J. Linguistics and Pragmatics // Journal of Pragmatics. — 1977. — Vol.1. —N1.—-Р.4-І4.

32. Hailey A. The Final Diagnosis. — Leningrad: Prosveshchenie, 1978. — 170 p.

33. Hammeft D. Selected Defective Prose. — M., 1985. — .488 p.

34.Hellman L. The Autumn Garden // Three American Plays. — M.: Progress Publishers, 1972. — P. 129−221.

35. Hemingway E. The Killers // 20th Century American Short Stories. — M.: Высшая школа, 1979. —P. 18−35.

36. Holmes J. Women’s talk in public contexts // Discourse and Society. — 1992. — Vol. 3, № 2. — P. 131−150.

37. Henry O. Selected Stories. — M.: Progress, 1979. — 376 p.

38. O’Neill E. Long Day’s Journey Into Night // Three American Plays. — M.: Progress Publishers, 1972. — P. 9−129.

39. Searle J.R. Speech Acts. — Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1969. — 306 p.

40.Shaw G.B. Four Plays. — M., 1952. — 356 p.

41.Spark M. The Public Image. Stories. — M.: Progress Publishers, 1976. — 296

42. Sterling D. Something Old, Something New. — Richard.: Mills and Boon, 1997. — 217 p.