Економічна ефективність використання виробничих фондів підприємства та шляхи її підвищення (на прикладі ПСП «Дружба»)

Курсова робота

на тему:

Економічна ефективність використання виробничих фондів підприємства та шляхи її підвищення, (на прикладі ПСП «Дружба»)

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи ефективності використання виробничих фондів

1.1 Економічна сутність, класифікація та структура основних фондів

1.2 Суть та показники оборотних засобів

1.3 Показники ефективності використання основних і оборотних фондів

2. Сучасний стан ефективності використання виробничих фондів

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Забезпеченість та рівень ефективності використання основних фондів

2.3 Забезпеченість та ефективність використання оборотних засобів

2.4 Визначення та джерела відтворення оборотних фондів

3. Шляхи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства в сучасних умовах

3.1 Вдосконалення амортизаційної політики на підприємстві

3.2 Обґрунтування шляхів підвищення оборотності оборотних засобів Висновки і пропозиції

Список джерел використаної літератури Додатки

Вступ

Виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають виробничі фонди підприємства, всю сукупність яких за властивими їм ознаками поділяють на основні і оборотні.

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95−98% загальної вартості основних фондів підприємства.

Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж повністю втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції (платних послуг).

Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію виготовлюваної продукції (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні матеріали — мастила, фарби тощо; тара).

Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємства має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати їх окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві[3].

Підсумовуючи все вище зазначене, можна сказати, що обрана для дослідження тема є безумовно цікавою та актуальною.

Об'єктом дослідження обрано підприємство, що створено для виробництва с/г продукції та її продажу для забезпечення споживачів.

Предметом дослідження є виробничі фонди, що перебувають у розпорядженні підприємства.

Мета даної курсової роботи — проаналізувати забезпеченість та ефективність використання виробничих фондів на підприємстві, визначити шляхи підвищення ефективності їх використання в сучасних умовах господарювання.

Основними джерелами інформації послужили фінансова звітність підприєсмтва, періодична та наукова література.

Основними завданнями даної курсової роботи є:

1. Визначити рівень забезпеченості підприємства виробничими фондами;

2. Визначити ефективність використання виробничих фондів на с/г виробництвах та проаналізувати одержані показники.

3. Проаналізувати шляхи підвищення ефективності використання основних і оборотних фондів підприємства та зробити відповідні висновки.

1. Теоретичні основи ефективності використання виробничих фондів

1.1 Економічна сутність, класифікація та структура основних фондів

В процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори:

· засоби праці;

· робоча сила;

· предмети праці.

Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.

Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму.

На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.

Іншими словами, засоби праці — це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби, за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).

Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і оборотних фондів.

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:

· невиробничого призначення;

· виробничі.

Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

* житлово-комунальні приміщення;

* побутові, спортивні приміщення;

* будинки та устаткування медичного призначення;

* дитячі дошкільні заклади;

* багаторічні насадження та ін.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт.

До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95−98% загальної вартості основних фондів підприємства.

Необхідною умовою правильного обліку основних фондів підприємств є їх класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, у відповідності з якою всі основні фонди за ознакою подібності їх функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види.

У практиці господарювання з метою спрощення обліку основних фондів відносять до оборотних фондів інструмент та інвентар зі строком експлуатації до одного року і вартістю до 100 одиниць національних грошей, а також усі спеціальні інструменти та пристрої, спеціальний одяг та взуття незалежно від строку використання і вартості.

Оскільки елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, непересічне значення має їх поділ на дві частини: активну, яка безпосередньо приймає участь у виробничому процесі і завдяки цьому зумовлює певний обсяг та якість вироблюваної продукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва. До активної частини основних фондів відносять переважно робочі машини і устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, використовувану в автоматизованих системах управління технологічними процесами обчислювальну техніку, деякі технічні споруди — гірничі виробки шахт, газові і нафтові свердловини.

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів праці. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша і ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів.

Найбільш суттєвими серед них є:

· виробничо-технологічні особливості підприємства;

· науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень виробництва;

· ступінь розвитку різних форм організації виробництва;

· відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;

· вартість будівництва виробничих об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування;

· територіальне розміщення підприємства.

По всій сукупності підприємств України у загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їх видів впродовж останніх років коливалась в межах: будівель і споруд — 45−47%; машин і устаткування — 40−42%, у тому числі робочих — 30−32%; транспортних засобів — 2,5−3%. На підприємствах і організаціях аграрного сектору частка у загальній вартості сільськогосподарських виробничих основних фондів приблизно становила: будівель, споруд і передавальних пристроїв — 64−65%; силових і робочих машин і устаткування — 14−16%; робочої та продуктивної худоби — 10−12%; багаторічних насаджень — 5−6%; транспортних засобів — 3−4% ' Загальна тенденція динаміки технологічної структури основних фондів характеризується поступовим збільшенням питомої ваги активної їх частини.

1.2 Суть та показники оборотних засобів

Ступінь використання оборотних засобів характеризується такою системою показників:

1) Коефіцієнт оборотності оборотних засобів визначає скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний рахунковий період часу і показує кількість продукції, що припадає на 1 грн. вартості оборотності засобів:

Ков = Qпр/ОФср.р де Qпр — річний обсяг випущеної продукції, грн.;

ОФср.р. — середньорічна вартість оборотних засобів.

2) Фондомісткість характеризує, яка вартість оборотних засобів припадає на 1 грн. вартості випущеної продукції:

Fм = ОФср. р/Qпр = 1/Ков Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності.

3) Період обороту оборотних засобів визначає кількість днів, на яку припадає один оборот оборотних засобів:

Тов = С*Дк/Qпр де Дк — кількість календарних днів в періоді, що розглядається.

4)Коефіцієнт збереження оборотних засобів характеризує ефективність використання останніх і визначається за формулою:

Кзв = Соз/Ноз де Но.з.— сумарний норматив оборотних засобів.

5) Рентабельність оборотних засобів характеризує також ефективність їх використання:

Rоз = Пв/Соз*100%

де Пб — балансовий прибуток підприємства.

Показники ефективності використання оборотних засобів можна визначити не тільки для всієї їх суми, а й окремо як для нормованої, так і для ненормованої їх частини. Крім того, можна розрахувати й власні показники оборотності оборотних засобів, що показують, за рахунок яких елементів сталося уповільнення або прискорення оборотності оборотних засобів. У разі потреби такі показники можна розрахувати на різні періоди (рік, квартал, місяць).

1.3 Показники ефективності використання основних фондів

1. Фондовіддача (Ф в) — показник, що відображає випуск продукції на 1 грн. основних фондів підприємства Ф в = Д р / Ф, де Д р — сума доходів від реалізації продукції;

Ф — загальна вартість основних фондів.

2. Фондомісткість (Ф м) — показник потреби основних фондів для забезпечення виконання одиниці обсягу роботи Ф м = Ф / Д р.

3. Фондоозброєність праці (Фо) обчислюється за формулою Фо = Ф / Ч, де Ч — середньооблікова чисельність виробничого персоналу.

4. Фондовіддача на одного робітника (Ф вр) — показник, що характеризує випуск продукції на 1 грн. основних фондів з урахуванням кількості робітників Фвр = Д р / (Ф * Ч)

5. Механоозброєність виробництва (М в) — показник вартості машин та устаткування на одиницю обсягу реалізації продукції (послуг). Він застосовується для аналізу зміни питомої вартості засобів механізації. Цей показник розраховується у відсотках (або грн.) на кожну гривню доходів від реалізації продукції підприємств промислового або підрядного типу М в = Ф м / Д р .

6. Механоозброєність праці (М п) — характеризує вартість засобів механізації, що припадають на одного робітника. Цей показник визначають діленням загальної балансової вартості машин та механізмів на середньооблікову кількість робітників М п = Ф м / Ч .

7. Енергоозброєність праці (Е п) — показник, який визначається загальною установчою потужністю двигунів, установок, механізмів у кВт, що припадає на 1 робітника Е п = е Е п / Ч.

8. Коефіцієнт технологічної структури основних фондів (К тсф) — визначається як співвідношення вартості активної частини основних фондів (Ф, а) та вартості основних фондів (Ф), за формулою:

К тсф = Ф, а / Ф.

основний оборотний фонд показник

2. Сучасний стан ефективності використання виробничих фондів

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

ПСП «Дружба» розташоване в смт. В-Писарівка, Сумської області, вулиця Московська, 22. Обласний центр знаходиться в 100 км від підприємства «Дружба». Підприємство входить в групу компаній «Кернел», що розташовані по всій Україні. Приватне підприємство «Дружба» започатковане в 1960 році для виробництва с/г продукції. Директором підприємства з 1981 року і до нині є Жерьобкін Дмитро Опанасович.

Середньооблікова чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві за 2009 рік становить 167 осіб, в тому числі: в рослинництві - 110 чол. та в тваринництві - 57 чол.

Ціллю створення ПСП «Дружба» являється, по — перше, забезпечення населення високоякісною сільськогосподарською продукцією, по — друге, отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності, а також активне проведення заходів по стабілізації і розвитку економіки В-Писарівського району Сумської області. Для досягнення своїх цілей підприємство може здійснювати любі операції, які не протидіють діючому законодавству України.

Основними задачами підприємства являються:

• Забезпечення максимального росту виробництва продукції;

• Раціональне використання власних ресурсів;

• Захист навколишнього середовища від забруднення пестицидами і мінеральними добривами;

• Відбір кваліфікованих кадрів.

Основною діяльністю підприємства являється виготовлення продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка, реалізація та інші види господарської діяльності, котрі направлені на отримання прибутку і задоволенні потреб населення в сільськогосподарській продукції

Основними видами діяльності підприємства являються:

1. Вирощування зернових і технічних культур.

2. Розведення великої рогатої худоби.

3. Розведення свиней.

В залежності від природних умов лісостепової зони, в якій розташоване господарство, від наявності земельних, трудових ресурсів і можливості найбільш ефективного їх використання в господарстві виділилися і стали розвиватися окремі галузі, що дають найбільшу ефективність при цих умовах і визначаючих спеціалізацію господарства. Серед ґрунтів господарства найбільш поширеними є чорноземи звичайні та їх різновиди. ПСП «Дружба» має рівний тип рельєфу, що є сприятливим фактором. Підприємство розташоване у лісостеповій зоні та характеризується помірним кліматом, при значній кількості вологи і не дуже холодною зимою з відлигами. Для сільськогосподарського виробництва важливим фактором є температурний режим. Середньорічна температура повітря становить взимку −10…−15°С, а влітку — +25…+28°С. Самими холодними місяцями вважаються січень та лютий, а найтеплішими-липень та серпень. Відносна вологість повітря коливається від 43 до 65%.

Таким чином, господарство розташоване у сприятливому природно-кліматичному районі.

Підприємство традиційно займається збутом продукції на аграрному ринку. А також підтримує тісні зв’язки з великими містами та селами, які постійно купують продукцію цього господарства. Про сприятливе розташування ПСП «Дружба» можна судити по об'єму і структурі виробництва. А також для більш повного і точного визначення виробничого напрямку господарства розглянемо склад та структуру товарної продукції (таблиця 2.1)

Таблиця 2.1

Структура основних видів товарної продукції підприємства

Проаналізувавши склад та структуру товарної продукції можна відмітити, що найбільш питома вага по середнім даним за 3 роки в структурі товарної продукції зернових становить 47,6% від загальної продукції по підприємству, в структурі товарної продукції соняшника — 20,2%; в структурі товарної продукції приросту ВРХ — 12,2%.

Отже, спеціалізація підприємства, яка склалась є зернова з розвинутим виробництвом соняшника та приростом ВРХ.

Підприємство вважається господарством з різко вираженою спеціалізацією, оскільки частка зернових у загальній продукції становить 47,6%.

Проаналізувавши динаміку основних видів товарної продукції можна зазначити, що відбувся процес поглиблення зернової спеціалізації у 2010 р. порівняно з 2009 р. на 6%, а порівняно з 2008 р. знизилась на 13,8%; також відбулось зростання виробництва соняшника у 2010 р. порівняно з 2009 р. на на 19,8%, порівняно з 2008 р. збільшилось на 23%. Зростання приросту ВРХ у 2009 р. порівняно з 2008 р. відбулось на 9,2%, але в 2010 р. підприємство взагалі не займалося вирощуванням ВРХ. Також слід звернути увагу на те, що підприємство «Дружба» взагалі не займалося виробництвом іншої продукції у 2009р. Важливим є те, що підприємство збільшило виробництво продукції рослинництва у 2010 р, але не займалось виробництвом продукції тваринництва.

Отже, важливо зазначити, що динаміка основних видів товарної продукції має досить коливаючий характер.

Проаналізувавши раціональність підбору основних і додаткових галузей можна відмітити, що у 2008 р. був раціональний підбір основних та додаткових галузей, оскільки коров’ячого гумусу було на 8850 т. більше норми. Але, у 2009 р, 2010 р. підприємство взагалі не мало в наявності коров’ячого гумусу, тому в даний період відбувся нераціональний підбір основних і додаткових галузей.

Слід відмітити, що спеціалізація, яка склалась відповідає плановим та природно-економічним умовам господарства.

Важливо відмітити певні заходи щодо поглиблення спеціалізації :

1. Поглиблення спеціалізації сівозмін;

2. Підвищення вимог до ґрунтів;

3. Вдосконалення системи удобрення;

4. Вдосконалення механічного обробітку грунту та інших агротехнічних та меліоративних заходів.

Достатня забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення об'єму виробництва продукції, а від підвищення ефективності їх використання залежить об'єм і своєчасність виконання робіт, ефективність використання всіх наявних ресурсів. Саме тому важливо також провести аналіз трудових ресурсів, інформацію про які можемо прослідкувати за даними табл.2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка чисельності робітників та ефективність їх використання

Проаналізувавши зміну чисельності робітників в цілому по господарству можна відмітити, що середньооблікова чисельність у 2009 р. в порівнянні з 2008 р. знизилась на 15 осіб, що було спричинено скороченням штату, зокрема, з цієї причини вибуло 51 штатний робітник, з них 26 жінок; з причини плинності кадрів (за власним бажанням — 5 осіб; звільнено за прогул та інші порушення трудової дисципліни — 23 особи, невідповідність займаній посаді - 57 осіб), а прийнято 33 особи, з них 8 жінок.

У 2010 р. порівняно з 2009 р. середньооблікова чисельність робітників знизилась на 77 осіб у зв’язку зі зміною в організації виробництва і праці (реорганізація, скорочення чисельності або штату працівників) — 2 особи, з них 1-а — жінка; з причини плинності кадрів (за власним бажанням — 3 особи, за угодою сторін — 7 осіб, за порушення трудової дисципліни 21 особа, та з інших причин — 5 осіб), а прийнято було 25 робітників, з них 4 — жінки.

А в 2010 р. порівняно з 2008 р. середньооблікова чисельність робітників знизилась на 92 особи (на 50,5%)

Проаналізувавши вплив зміни чисельності робітників в цілому по господарству та по галузям, зокрема, можна зазначити, що в 2009 р. порівняно з 2008 р. знизилась на 17 осіб, у 2010 р. порівняно з 2009 р. середня чисельність робітників знизилась на 20 осіб, а в 2010 р. порівняно з 2008 р. знизилась на 37 осіб (на 29,1%).

У тваринництві у 2009 р. порівняно з 2008 р. середньооблікова чисельність робітників підвищилась на 20 осіб, а в 2010 р. — взагалі не було персоналу по тваринництву.

Розрахувавши та проаналізувавши продуктивність праці можна зазначити, що у 2009 р. порівняно з 2008 р. продуктивність праці знизилась на 52,5 грн./день; у 2010 р. порівняно з 2009 р. зросла на 48,3 грн./день; у 2010 р. порівняно з 2008 р. продуктивність праці знизилась незначними темпами — на 4,17 грн./день.

Заходами щодо закріплення робочої сили на підприємстві є наступні:

1) Покращення умов праці, наприклад, пошиття для працівників спецодягу для виконання певних робіт у відповідні періоди (пори року);

2) Підвищення морального та матеріального стимулювання, наприклад, видача грамот, похвал, підвищення зарплати, система надбавок та пермій тощо;

3) Зростання кількості соціальних заходів та соціального захисту працівників.

Фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку залежать також від ефективності використання основних засобів.

Основні фонди (засоби) являють собою частину виробничих фондів у вигляді сукупності засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і властивості, а також переносячи свою вартість на вартість готового продукту частинами, у міру спрацьовування.

Наявність і ефективність використання основних засобів на підприємстві, що досліджується, наведені у табл. 2.3.

Основними показниками, що характеризують ефективність використання основних фондів є фондовіддача, фондомісткість і фондоозброєність.

Фондовіддача показує, яка сума валового доходу припадає на 1 грн. вартості основних виробничих фондів. За даними табл. 2.3. можна сказати, що показник фондовіддачі основних виробничих фондів в 2010р. в порівнянні з 2008р. зменшився на 2,3 грн.

Фондомісткість характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі. В нашому прикладі фондомісткість основних фондів в 2010р. в порівнянні з 2008р. збільшилась на 0,5 грн.

Фондоозброєність відбиває ступінь озброєності фондами одного робітника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника. Фондоозброєність за період 2008;2010 рр. збільшилась на 26,5 тис. грн.

Таблиця 2.3

Забезпеченість та ефективність використання основних виробничих фондів

Отже такі результати свідчать про ефективне використання основних виробничих фондів на підприємстві та їх оновлення.

Жодне виробництво і реалізація не відбувається без витрат. Але для ефективної діяльності необхідно, щоб дохід перевищував витрати, тому що в іншому випадку фірму чекає занепад.

У табл. 2.4. розглянемо структуру та динаміку елементів операційних витрат.

Таблиця 2.4

Аналіз динаміки та структури елементів операційних витрат

Аналізуючи наведені в таблиці 2.4 дані, можна сказати, що в структурі елементів операційних витрат за період 2008;2010 рр. відбулися суттєві зміни. Так, питома вага матеріальних витрат зменшилась на 26,8%. Витрати на оплату праці в 2008 р. становили 2186 тис. грн., а в 2010 р. — 1882 тис. грн. Їх питома вага в загальній сумі витрат зменшилась на 3,4%. Питома вага відрахувань на соціальні заходи в 2010 р. становила 6,7%, амортизації - 5,5%, інших витрат — 30,5%.

За досліджуваний період сума операційних витрат збільшилась на 610 тис. грн. і в 2010 р. досягла 12 466 тис. грн.

Діяльність підприємства характеризується сукупністю економічних показників. Динаміку таких показників наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

Аналізуючи наведені вище дані, можемо констатувати той факт, що за останні роки на підприємстві спостерігається підвищення основних економічних показників діяльності.

Обсяг валової продукції в 2010 р. в порівнянні з 2008 р. зменшився на 5831,1 тис. грн.; обсяг валової продукції на 100 га с.-г. угідь — на 162,3 тис. грн.; обсяг валової продукції на 1 робітника зменшився також на — 4,9 тис. грн.; обсяг валової продукції на 1 люд.-год зменшився також на 0,5 тис. грн.

Обсяг товарної продукції в 2008 р. становив 10 804 тис. грн., а в 2010 р. 10 948 тис. грн., тобто збільшився на 144 тис. грн.; обсяг товарної продукції на 100 га с.-г. угідь збільшився — 7,8 тис. грн.; а обсяг товарної продукції на 1 робітника — 62,2 тис. грн.

Валовий прибуток в 2010 р. зменшився у порівнянні з 2008 р. на 1635 тис. грн.; валовий прибуток на 100 га с.-г. угідь зменшився на — 47,6 тис. грн.; валовий прибуток на 1 робітника також зменшився — на 0,9 тис. грн.

Чистий прибуток в 2010 р. зменшився у порівнянні з 2008 р. на 2920 тис. грн.; чистий прибуток на 100 га с.-г. угідь зменшився на — 85,8 тис. грн.; чистий прибуток на 1 робітника також зменшився на — 14,7 тис. грн.

Не менш важливим, ніж вже наведені, показником ефективності діяльності підприємства є рентабельність. Ми бачимо, що в 2008 р. цей показник був найвищим і становив — 40,9%. У 2010 р. у порівнянні з 2008 р. рівень рентабельності зменшився до 2,5%, тобто його зниження порівняно з 2008 р. на 38,4%.

Отримані результати дають можливість зробити висновок про зниження рентабельності (ефективності) діяльності підприємства.

Таблиця 2.6

Склад та структура землекористування

Співставляючи загальну земельну площу по 2008, 2009, 2010 роках у складі та структурі землекористування не відбулося змін, таких як відведення ділянок в землі державного запасу, під цивільне та промислове будівництво, дачні і фермерські господарства тощо.

Також не відбулося заміни земельних сертифікатів на державні акти на право приватної власності на землю.

Проаналізувавши структуру земельного фонду можна зазначити, що вона залишилась незмінною (не покращилась і не погіршилась).

Аналізуючи інтенсивність використання земельного фонду по % розораності можна відмітити, що земля використовується з максимальною інтенсивністю, оскільки питома вага площі с.-г. угідь в загальній площі становить 100%,

Підприємством приділяється значна увага збереженню земельного фонду, оскільки здійснюється комплекс антиерозійних заходів, існує система раціональних сівозмін, саме тому склад та структура землекористування має постійний характер, адже земельні фонди використовуються з максимальною ефективністю та підтримуються на належному рівні.

2.2 Забезпеченість та рівень ефективності використання основних виробничих фондів

Основні засоби є матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних засобів (екстенсивно), так і за допомогою підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих засобів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому економічно більш виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними засобами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Беручи за основу принцип системного підходу в процесі економічного аналізу, виокремлюють такі завдання:

* аналіз обсягу і структури основних засобів та їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

* визначення технічного стану засобів, темпів, форм їх оновлення;

* аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

* виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих засобів;

* розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання засобів.

Аналіз починають із вивчення динаміки, обсягу, складу і структури основних засобів за їх класифікаційними ознаками:

* будинки, споруди та передавальні пристрої;

* машини та обладнання;

* транспортні засоби;

* інструменти, прилади, інвентар (меблі);

* інші основні засоби.

Таблиця 2.7

Характеристика обсягу і складу основних фондів підприємства

Загалом вартість основних засобів знизилась на 22 тис. грн. (3805−3783), а вартість будинків, споруд і передавальних пристроїв також знизилась на 49 тис. грн. Це привело до зміни їх структури. Зростання і зміна структури споруд і передавальних пристроїв визначають виробничу потужність підприємства.

На обсяг, структуру і динаміку основних виробничих засобів впливають такі чинники:

* характер та особливості процесу виробництва;

* тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

* технологія, рівень спеціалізації та кооперування;

* методи організації виробництва.

У процесі аналізу визначають зміну структури під впливом комплексної механізації й автоматизації виробництва, впровадження нової технології.

На особливу увагу заслуговує аналіз технологічної структури та структури основних засобів за терміном експлуатації.

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення і вибуття.

Коефіцієнт оновлення (К0)відображає інтенсивність оновлення, його визначають шляхом співвідношення вартості засобів, що надійшли за звітний період до їх загальної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття (Кв) визначають відношенням вартості основних засобів, які вибули до вартості основних виробничих фондів на початок періоду.

Коефіцієнт оновлення становить:

Ко = 55/3783*100=1,5

Коефіцієнт вибуття становить:

Кв = 77/3805*100 = 2

Під час аналізу структури і динаміки основних засобів ураховують особливості їх функціонування в тій чи іншій галузі.

Найважливішим етапом аналізу основних засобів є вивчення їх технічного стану. Технічний стан устаткування у непрямому значенні визначають за терміном його експлуатації, що відображає співвідношення частки відповідних груп у загальній кількості одиниць цього виду устаткування

Іншим узагальнюючим показником, що характеризує технічний стан засобів, є коефіцієнт їх зношення, який визначають шляхом відношення величини зношення до початкової вартості всіх основних засобів та їх складових. Цей коефіцієнт відображає, якою мірою основні засоби, що перебувають в експлуатації, зношені, тобто яка частина їх вартості перенесена на новостворений продукт (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Характеристика зміни технічного стану основних засобів підприємства за рік

Зростання зношення основних засобів негативно характеризує діяльність підприємства щодо вдосконалення матеріально-технічної бази виробництва.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих засобів є складовою результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних засобів використовують систему натуральних та вартісних показників.

Показниками стану основних засобів є коефіцієнти придатності і зносу основного капіталу, а показниками руху основних засобів є коефіцієнти оновлення і вибуття.

З часом або в результаті зміни технології частину основних засобів списується з балансу і, навпаки, знову придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства.

Про те, наскільки швидко відбувається цей процес, можна судити за коефіцієнтами вибуття і оновлення основних засобів.

1. Коефіцієнт вибуття основних засобів розраховується за такою формулою:

Квиб = Свиб/Снг*100%

де К виб — коефіцієнт вибуття основних засобів; С виб — сумарна вартість вибулих протягом року основних засобів; С нг — первісна вартість основних засобів на початок року.

2. Коефіцієнт оновлення основних засобів розраховується за формулою:

Ко = Сввед/Скг*100%

де К о — коефіцієнт оновлення основних засобів; С введено — сумарна вартість введених за рік основних коштів; С кг — первісна вартість основн1.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів розраховується за такою формулою:

КЗоз = Зоз/ПВоз КЗоз — коефіцієнт зносу основних засобів;

Зоз — сума зносу основних засобів підприємства на визначену дату;

ПВоз — початкова вартість основних засобів на визначену дату.

4. Коефіцієнт придатності основних засобів. Для його розрахунку використовується така формула:

КПоз = ЗВоз/ПВоз КПоз — коефіцієнт придатності основних засобів;

ЗВоз — залишкова вартість основних засобів підприємства на визначену дату;

ПВоз — початкова вартість основних засобів підприємства на визначену дату.

Великі значення цих коефіцієнтів спостерігаються тоді, коли на підприємстві йде інтенсивна заміна обладнання внаслідок реконструкції або модернізації виробництва.

Таблиця 2.9

Показники руху та стану основних засобів

Таким чином, за досліджуваний період оновлення основних фондів було незначне, про що свідчить значення коефіцієнтів оновлення і вибуття (1,5 і 2); незначними є також показники зносу основних фондів — (0,3 і 0,4). Слід акцентувати увагу на необхідності інтенсивного оновлення засобів праці як чинника підвищення ефективності виробництв.

2.3 Забезпеченість та ефективність використання оборотних засобів

Розміщення оборотних коштів у сфері виробництва та обігу, співвідношення окремих елементів, формування виробничих запасів виробництва безпосередньо відображається на господарській діяльності підприємства. Тому важливо проводити аналіз структури оборотних активів, щоб знати розміри їх вкладень на різних стадіях кругообороту, виявити тенденцію співвідношень між собою окремих її елементів. У процесі аналізу господарства важливо вивчити якісний склад оборотних активів, які знаходяться в обороті та характеризуються ступенем ліквідності, ступенем фінансового ризику. Склад і структура оборотних активів підприємства, що досліджується, за період з 2008 р. по 2010 р. наведені у таблиці 2.10.

З наведених розрахунків видно, що розмір оборотних активів збільшився, так як в 2008 р. всього оборотних активів налічувалось на суму 7997 тис. грн., а в 2010 р. — 13 402 тис. грн. Проте з табл.2.5. видно, що 2010 р. чистий прибуток підприємства значно зменшився в порівнянні з 2008 р. Тобто можна засвідчити неефективне використання оборотних активів.

Таблиця 2.10

Склад і структура оборотних активів

Найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів за 2010 р. займають дебіторська заборгованість за товари роботи і послуги (68.8%), виробничі запаси (11.7%) та незавершене виробництво (8%).

Із аналізу складу і структури оборотних активів підприємства можна зробити висновок, що на протязі періоду, що аналізується, розміщення поточних активів в сфері виробництва і обігу було нераціональним, що призвело до їх неефективного використання.

Як правило, розмір власного оборотного капіталу на підприємстві не є величиною постійною. Він щорічно змінюється у зв’язку із збільшенням чи зменшенням обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту тощо. У такому разі господарство змушено звертатися до залучення короткострокових кредитів банку та інших джерел формування оборотних активів. Склад і структура джерел формування оборотних засобів наведені у табл. 2.11.

Аналізуючи наведені дані, бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі джерел формування оборотних коштів займає власний капітал. Хоча його частка і зменшилась за період 2008;2010 рр. на 0,2%, все ж в 2010 р. його сума склала 14 465 тис. грн.

Виходячи з даних таблиці 2.11, слід відмітити, що підприємство не користується короткостроковими кредитами банків. Цей факт можна пояснити кризовими явищами, що відбуваються не лише в нашій країні, а й у всьому світі. І у зв’язку з чим процес кредитування є досить складним і не вигідним для підприємства через високі відсоткові ставки на кредити.

Другим за вагомістю джерелом формування оборотних активів підприємства є кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, яка за досліджуваний період також зменшилась: 2008 р. — 54тис. грн., 2010 р. — 46 тис. грн. .

Таблиця 2.11

Склад і структура джерел формування оборотних коштів

За 2009;2010 рр. спостерігається значне зниження суми по поточним зобов’язання за розрахунками з авансів одержаних (на 97 тис. грн.) та збільшення за розрахунками з бюджетом за 2008;2009 рр на 466 тис. грн.

Отже, аналіз даних розрахунків показав, що підприємство за досліджуваний період використовувало як залучені, так і власні кошти для формування оборотних активів.

Для поліпшення використання оборотних фондів необхідно, в першу чергу, провести аналіз їхнього ефективного використання.

Ефективність використання оборотних фондів визначається з метою:

— об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів виробництва;

— контролю обсягу витрат на їх придбання та збереження;

— прийняття рішень із питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального їх використання.

Для характеристики ефективності використання оборотних ресурсів в досліджуваному підприємстві розглянемо табл.2.12.

Таблиця 2.12

Динаміка та ефективність використання оборотних ресурсів підприємства

Дані табл. 2.12. свідчать про те, що за досліджуваний період коефіцієнт оборотності оборотних ресурсів знизився від 1,3 в 2008 р. до 0,7 в 2010 р.

Як наслідок збільшилась тривалість одного обороту від 281 дня в 2008 р. до 290 днів в 2010 р.

Матеріальні витрати за досліджуваний період зменшились від 8166 тис. грн. у 2008 р до 5250 тис. грн. у 2010 р. Відповідно спостерігалося підвищення матеріаломісткості (витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції), що в 2008р. становила 0,8 тис. грн., а в 2010 р. — 1 тис. грн.

Цей факт став причиною підвищення собівартості продукції від 7731 тис. грн. в 2008 р. до 9509 тис. грн. в 2010 р.

Аналізуючи рентабельність оборотних засобів, бачимо, що цей показник знизився за досліджуваний період, тобто знизилась ефективність використання оборотних засобів.

Отже, можна зробити висновок, що з 2008 р. по 2010 р. на підприємстві, що досліджується, стан використання оборотних коштів погіршився, а це, звичайно, негативно впливає на ріст виробничих можливостей підприємства.

2.4 Визначення та джерела відтворення оборотних фондів

Джерела відтворення оборотних засобів — це фінансові ресурси за рахунок яких вони формуються.

Оборотні засоби підприємства формуються з різноманітних джерел до яких належать власні та прирівняні до них засоби, питома вага яких в загальній сумі всіх джерел становить приблизно 97%, і джерела позичених засобів (приблизно 3−5%).

Під час створення кожній організації виділяються оборотні засоби з державного бюджету або за рахунок прибутку інших організацій. В процесі роботи додаткова потреба в оборотних засобах покривається, як правило, за рахунок власних фінансових ресурсів, основним з яких є прибуток.

Велике значення в джерелах формування оборотних засобів підприємства відіграють прирівнювані до власних фінансові кошти, до яких належать стійкі пасиви.

Стійкі пасиви — це засоби, що юридично не належать підприємству, але постійно перебувають у господарському обігу і використовуються фірмами.

До них належать:

— мінімальна заборгованість підприємства по резерву майбутніх платежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але які не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;

— стійка перехідна заборгованість постачальникам по акцентованих розрахункових документах;

— мінімальна заборгованість за заробітною платою та відрахування на соціальне страхування;

— залишки амортизаційних відрахувань на запаси матеріалів для капітального ремонту, виконаного господарським способом;

— кошти підприємства, що покриваються кредитом банку та авансами замовників;

— тимчасово вільні засоби спеціальних фондів та ін.

Раціональне використання власних та позичених засобів дає змогу підприємствам не звертати особливої уваги на тимчасові труднощі і більш ефективно використовувати оборотні засоби підприємств.

3. Шляхи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства в сучасних умовах

3.1 Вдосконалення амортизаційної політики на підприємстві

Важливим фактором підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, постійним джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні відрахування. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукуп­ності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

За побудови ефективної амортизаційної політики підприємства одним з основних показників, який має бути постійним об'єктом моніторингу, є термін окупності активів. Серед сукупності чинників, котрі впливають на окупність активів, варто насамперед виділити два: ціна продукції (робіт, послуг); обсяг збуту продукції (робіт, послуг).

Підприємства мають за результатами кожного звітного місяця здійснювати розрахунок через зміни методу амортизації на ціну продукції і обсяг її реалізації, виходячи з кон’юнктури ринку. Це дасть змогу вибирати оптимальний варіант. Як свідчить практика, вибір методу амортизації потребує такої послідовності дій:

1. Прогнозування обсягу продажу продукції на найближчий звітний пері­од за заявками-замовленнями торговельних підприємств.

2. Прогнозування зміни цін із урахуванням кон’юнктурного, сезонного попиту на товар тощо.

3. Розрахунок норм амортизації за різними методами з метою порівняння зміни розміру собівартості продукції.

4. Прогнозування ціни продукції з урахуванням вибраного методу амор­тизації.

3.2. Обґрунтування шляхів підвищення оборотності оборотних засобів

Основними напрямами поліпшення використання оборотних фондів є:

1. скорочення матеріальних запасів на складах підприємства за рахунок зменшення наднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту; покращення організації складського господарства; скорочення тривалості інтервалів поставок; зменшення норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

2. скорочення циклу виробництва продукції внаслідок впровадження нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, забезпечення ритмічності випуску продукції та підвищення змінності виробництва;

3. раціональне використання матеріальних ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції на основі економічно обґрунтованого вибору матеріальних ресурсів та підвищення коефіцієнта їх використання; комплексне використання сировини (разом із вторинною) і відходів;

4. підвищення оборотності матеріальних ресурсів.

Проаналізувавши склад, структуру, джерела формування оборотних коштів та ефективність їх використання у господарстві, що досліджується, слід відмітити, що вони використовуються ефективно, але, відомо, що резерви для покращання ефективності майже не вичерпано. Одним із основних шляхів підвищення ефективності використання оборотних засобів є правильний розрахунок потреби в оборотних засобах, оскільки помилки можуть призвести до росту затрат або навіть до порушень у виробничій діяльності. Використовуючи аналітичний метод визначимо потребу в оборотних активах. Розрахунки здійснюються за формулою 3.1:

П = 3 + Д_б — З_п (3.1)[20]

де П — потреба в поточних активах;

3 — запаси і інші оборотні активи;

Д_б — дебіторська заборгованість;

З_П — поточні зобов’язання.

Для визначення потреби підприємства в поточних активах розрахуємо потреби в поточних активах за 2008;2009 рр., а на 2010 р. отримані результати усереднюються.