Розділ 2. Формування здорового способу життя підлітків в діяльності соціального педагога сільської школи

Визначення змісту і методів формування здорового способу життя підлітків

Підлітковий вік завжди був цікавим для вивчення та дослідження різними вченими. Ст. Хол, Б.Ц. Бадмаєв, Е. Шпранглер, Д.Б. Ельконін, К. Д. Ушинський, Л. А. Венгер, А. С. Макаренко, П. Я. Гальперин, В. В Давидов та багато інших вивчали особливості психічного розвитку у підлітковому віці.

Активний психічний розвиток підлітка зумовлює суттєві зміни спонукальної сфери його особистості. Насамперед це помітно у формуванні нової внутрішньої позиції, виникненні особливих потреб, зокрема намагання подолати у своїй самореалізації межі школи та прилучитися до життя і діяльності дорослих. На основі цих потреб підліток починає орієнтуватися на цілі, які він бачить за межами свого сьогодення[35].

Навчання підлітків здоров’ю, на перший погляд — простий процес. Адже зараз є так багато інформації про здоров’я, про засоби його зміцнення. Цьому можна вчитися в школі, від батьків і друзів, читаючи книжки і газети, слухаючи радіоі телепередачі. Але навчитися цьому людина може лише сама. Ось тут і виявляється позитивна щодо здоров’я культура людини, її мотивація, настанова на життя, розуміння сутності зворотних зв’язків при оцінюванні дії чинників здоров’я і нездоров’я. Світовою спільнотою «формування здорового способу життя» визначається як процес застосування зусиль для сприяння поліпшенню здоров`я і благополуччя взагалі, зокрема ефективній політиці, розробці доцільних програм, наданню відповідних послуг, які можуть підтримати та поліпшити наявні рівні здоров`я, дати людям змогу посилити контроль над власним здоров`ям і покращити його.

На основі вивчення робіт В. Горащука, І. Карпової, І. Муравова, Т. Ротерс, В. Язловецького визначаємо, що здоровий спосіб життя підлітка — це сукупність форм і методів повсякденної діяльності, заснована на нормах, цінностях, сенсі діяльності, яка змінює адаптивні можливості організму, впливає на виховання особистісних якостей учнів. Різні вчені виділяють різні компоненти здорового способу життя. Але ми вважаємо, що саме класифікація В. Горащука,І. Карпової,І. Муравова, Т. Ротерс, В. Язловецького є найповнішою. Тому у своїй роботі ми спиралися на неї. Отже здоровий спосіб життя підлітків складається з таких основних компонентів:

• — дотримання правил гігієни, що сприяє зміцненню здоров’я, підвищенню розумової, фізичної працездатності та має важливе виховне і суспільне значення;
• — загартування організму — підвищення стійкості до несприятливого систематичного впливу низки факторів навколишнього середовища, — що сприяє вихованню морально-вольових якостей;
• — оптимальної рухової активності як м’язової активності, що дозволяє підтримувати оптимальну фізичну форму, поліпшувати самопочуття, забезпечувати приплив енергії, дає додатковий виховний стимул до організації життєдіяльності;
• — збалансованого харчування як процесу надходження до організму речовин, необхідних для росту і розвитку, утворення нових клітин, які виробляють енергію, що витрачається під час здійснення фізіологічних функцій, накопичення запасу речовин для фізичних тренувань як складових естетичного виховання здорового способу життя підлітків;
• — раціонального добового режиму як доцільно організованого розпорядку добової діяльності, який відповідає віковим особливостям підлітка та його індивідуальним біологічним ритмам для виховання дисциплінованості учнів;
• — відсутності шкідливих звичок — куріння, схильності до алкоголю та наркоманії тощо, — що гарантує високі результати та довголіття у спорті й житті, є основою морального виховання здорового способу життя підлітків;
• — самоконтролю як систематичних самостійних спостережень підлітка за станом здоров’я, фізичним розвитком, динамікою впливу фізичних навантажень, вправ [37].

Також В. Горащук,І. Карпова,І. Муравов, Т. Ротерс, В. Язловецький виокремили чинники, які впливають на формування здорового способу життя підлітків:

• 1) Знання того, які форми поведінки сприяють нашому благополуччю і чому;
• 2) Бажання бути господарем свого життя — віра в те, що здорова поведінка насправді дасть позитивні результати;
• 3) Позитивне ставлення до життя — погляд на життя як на свято, яким треба насолоджуватися;
• 4) Розвинуте почуття самоповаги, усвідомлення того, що ти гідний насолоджуватися всім найкращим, що може запропонувати тобі життя;
• 5) Проговорення правил в сім'ї;
• 6) Здатність конструктивно справлятися зі своїми негативними почуттями;
• 7) Адекватна самооцінка;
• 8) Особистий приклад батьків.

І.В. Журавльов вважає, що основними складовими здорового способу життя підлітка є:

• — Соматичний розвиток (відсутність соматичних захворювань);
• — Фізичний розвиток (розвиток таких якостей як витривалість, швидкість, сила, бажання займатися спортом, фізичною культурою.);
• — духовно-моральний розвиток (цінності і орієнтири);
• — психічний розвиток (відсутність психічних розладів, захворювань, акцентуацій та адикцій).

В структуру розвитку здорового способу життя О. Л. Мицан включає три компоненти:

• — Ціннісний (гуманістична спрямованість фізичної освіти, інтегруюча систему інтересів, особистісних смислів, ціннісних орієнтацій і потреб, які визначають установку на ведення здорового способу життя підлітків);
• — Когнітивний (сукупність знань про здоров’я та здоровий спосіб життя, нормах і способах його здійснення);
• — Змістовно — результативний (якості та вміння за видами діяльності, ступінь сформованості яких визначає характер здорового способу життя).

Отже, у дослідженні рівня мотивації до здорового способу життя у підлітків ми будемо спиратися саме на ці компоненти та складові здорового способу життя.

Основними напрямками роботи по пропаганді здорового способу життя серед підлітків та молоді є:

• — формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя;
• — знайомство підлітків та молоді з основами здорового способу життя, формування свого стилю здорового життя, здійснення профілактичної роботи за негативними проявами;
• — формування теоретичних та практичних навичок здорового способу життя, формування творчої особистості, здібної до саморозвитку, самоосвіти і самоактуалізації.

Відповідно до цього, потрібно виділити напрямки роботи соціального педагога для підвищення рівня мотивації підлітків до здорового способу життя:

• — Просвітницька діяльність;
• — Профілактична робота;
• — Інформування;
• — Консультування;
• — Робота з батьками;
• — Взаємодія із класними керівниками та іншими вчителями.

Згідно з виокремленими напрямками роботи, можна виділити такі форми та методи роботи:

• 1. Пропаганда здорового способу життя шляхом показу фільмів. слайдів, презентацій;
• 2. Залучення підлітків до культурної роботи, спрямованої на формування здорового способу життя (тижні здоров’я, концерти, флеш-моби, акції, конкурси і т. ін);
• 3. Залучення батьків (спортивні змагання між сім'ями, спільні туристичні походи, продовження роботи по мотивації до здорового способу життя вдома);
• 4. Популяризація активного відпочинку (туризм, велоспорт, ролики та ін.);
• 5. Підвищений контроль відвідування уроків фізичного виховання;
• 6. Використання тренінгової програми «Рівний рівному»;
• 7. Проведення виховних годин, відкритих уроків, загальношкільних лекцій на тематику здорового способу життя;
• 8. Залучення до роботи волонтерів, проведення ними ігрових програм, тренінгів, бесід спрямованих на підвищення рівня мотивації підлітків до здорового способу життя;
• 9. Проведення інтелектуальних конкурсів на виявлення рівня знань про здоровий спосіб життя (брейн-ринг, вікторини, конкурси між батьками та учнями, «Найрозумніший»);
• 10. Розгадування кросвордів, загадок, ребусів, головоломок про здоровий спосіб життя на уроках біологіі, екології;
• 11. Залучення учнів до спартакіад, олімпіад, змагань, пропаганда спорту;
• 12. Актуалізація позашкільних занять спором, зарядки, закалювання;
• 13. Проведення бесід, лекцій для батьків, освідомлення їх про необхідність дотримання підлітками режиму дня;
• 14. «Фізичні перерви» під час уроків;
• 15. Оформлення в кожному класі «Куточку здоров’я»;
• 16. Конкурси плакатів, поробок, аплікацій на тему здорового способу життя.

При роботі з молоддю найбільш ефективним є підхід, що використовує групову динаміку і груповий тиск. Досвід щодо адиктивної поведінки та іншим проявам негативної поведінки неповнолітніх, нагромаджений громадськими організаціями за технічної підтримки міжнародних донорів, показує, що одним із найоптимальніших методів профілактичної роботи є навчання однолітків однолітками, коли молода людина оволодіває знаннями, набуває соціального досвіду в ході спілкування з ровесниками [28].

Узагальнюючи такий підхід та виходячи із завдань реформування освіти щодо створення умов здорового способу життя в Україні, можна визначити мету освіти «рівний-рівному». Це сприяння підвищенню розуміння дітьми й молоддю переваг здорового способу життя через просвітницьку роботу, формування системи життєвих принципів здорового способу життя, стимулювання молоді до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції, сприяння визначенню шляхів позитивної соціалізації молоді, формування знань, умінь та навичок здорового способу життя і запобігання негативній поведінці за допомогою методу освіти «рівний-рівному» .

Освіта «рівний-рівному» спрямована на дітей і молодь віком 12−18 років різного соціального статусу. Серед них позитивно орієнтовані, допризовники, групи ризику, засуджені.

Метод освіти «рівний-рівному» (англійською мовою рееr education) до середини ХІХ ст. не розглядався як самостійний метод навчання, але використовувався, зокрема, в європейській школі. Навчальний метод почав впроваджуватись в середині XX ст. в країнах Західної Європи та Північній Америці. У західній освітній практиці освіта «рівний-рівному» вже стала одним із базових методів, використовується в початкових та середніх школах, університетах, за місцем проживання. Але особливо ефективним цей метод виявився в ході просвітницької роботи щодо запобігання негативним явищам. У час, коли знизився інтерес до здорового способу життя, а знання, які поширювали дорослі; залишалися лише гаслами, новий підхід до забезпечення рівня доступності превентивних знань за допомогою молоді став рятувальним [29].

Вітчизняний досвід освіти «рівний-рівному» виріс із практики національної освіти в українських сільських школах, особливо мало комплектних, де вчитель вимушений працювати одночасно з кількома класами. Приділяючи увагу одній групі (класу), педагог змушений залучати учнів з інших класів, і роль наставників виконують кращі учні. Пошуки освітніх технологій на початку XX ст. викликали великий інтерес до методу освіти «рівний-рівному» у вітчизняних науковців і практиків. Теорія культурологічної відповідності учасників педагогічної взаємодії Л. С. Виготського заклала основи широкого використання цього підходу як педагогічного методу, починаючи з 20-х років XX ст [28].

Він набув своєї соціальної значущості завдяки практичному досвіду роботи з неповнолітніми за теорією відповідальної залежності та виховних стосунків А. С. Макаренка в педагогіці людяності В. О. Сухомлинського. Метод освіти «рівний-рівному» використовувався у вітчизняній школі, у вихованні через колектив; при бригадному та груповому методах навчання; при закріпленні за невстигаючим учнем кращого учня; у формах роботи вожатих, учнівських комісій, громадських дитячих організацій, а також у діяльності класного, шкільного, районного, обласного та республіканського активів учнів.

Прийоми методу освіти «рівний-рівному» щодо питань здорового способу життя практикувалися в діяльності шкільних санітарних комітетів і санітарних постів, оперативних загонів. Отже, метод слід розглядати і в контексті історичного розвитку освітніх процесів в Україні. Багаторічний досвід заклав методологічні основи для розвитку і впровадження методу в сучасних умовах.

Ознакою сучасної національної школи є розвиток самодіяльних спілок учнівської молоді, які популяризують здоровий спосіб життя. Це рух учнівського лідерства — лідер класу, лідер школи, що формують організацію лідерів при районних відділах освіти. Нагромаджено досвід роботи учнівського самоврядування, діяльності позашкільних закладів як методичних центрів з підготовки учнів-лідерів у навчальний період та канікулярний час в оздоровчих таборах учнівського активу. Розвитку методу освіти «рівний-рівному» активно сприяє діяльність соціальних служб для молоді, особливо поширення волонтерського руху. Він активно використовується У консультуванні, патронажі, діяльності груп взаємопідтримки та ін. [29].

Визначення «освіта «рівний — рівному» набуло поширення у зв’язку з визнанням ефективності результатів упровадження проектів популяризації здорового способу життя і країнах Європейської співдружності та інших країнах світу. Поняття «освіта «рівний — рівному» випливає з того, що головну участь у поширенні знань бере сама молодь. Переваги методу освіти «рівний-рівному» полягають у тому, що підліткове середовище є природним соціокультурним середовищем для однолітків, доступність до якого дорослим обмежена віком, соціальним статусом, мовою, сплями комунікації й ефективності впливів.

Нині в світі діє велика кількість проектів, в основі яких лежить метод освіти «рівний-рівному». Проте єдиного визначення цього поняття немає. Це зумовлено тим, що кожна з країн, яка впроваджує метод, орієнтується передусім на культурні традиції своєї системи освіти й особливості своєї нації. Тому кожна національна програма дає своє визначення даного поняття.

Освіта «рівний-рівному» оцінюється як соціально-педагогічне явище. Тому згідно з Концепцією вона розглядається в кількох аспектах. Насамперед це соціальний підхід (політика) формування в молодої людини ідеалу здоров’я і здорового способу життя через набуття превентивних знань, навичок, умінь, психологічних якостей і установок на соціально відповідальну поведінку. Це технологія, оскільки передбачає послідовну систему активних дій лідерів-підлітків і тренерів-педагогів, спрямованих на спростування міфів, уявлень, моделей поведінки, що ведуть до втрати здоров’я, і на заміну їх позитивними орієнтирами життєвого вибору через поширення достовірної інформації, зразків особистого прикладу життєвої позиції лідерами [37].

Освіта рівних визначає засіб передавання достовірної інформації авторитетними особистостями, довіра до яких є основною умовою опанування превентивних знань. Вона також є прийомом посилення доступності знань про здоровий спосіб життя, запобігання негативній поведінці і визначає форму організації превентивної діяльності, в процесі якої опановуються знання, вміння та навички, що сприяють формуванню установок, важливих для усвідомлення переваг здорового способу життя. «Рівний-рівному» — одним із найоптимальніших методів профілактичної роботи є навчання однолітків однолітками, коли молода людина оволодіває знаннями, набуває соціального досвіду в ході спілкування з ровесниками Отже, навчання здорового життя за методом «рівний-рівному» — це суспільно корисна діяльність молоді, яка полягає в передаванні знань, умінь і павичок здорового способу життя, що забезпечує запобігання курінню, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІД та іншим негативним явищам.

Зміст програми реалізується за такими змістовими модулями:

1. Модуль «Спілкуємося й діємо».

Мета: ознайомити підлітків із основними положеннями теорії спілкування, і на основі цієї інформації допомогти сформувати навички ефективної взаємодії. Модуль спрямований на формування у підлітків навичок ефективної комунікації, що має стати підґрунтям активної позиції та здорового способу життя.

2. Модуль «Твоє життя — твій вибір» (профілактика тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотиків) Мета: надати знання та сформувати усвідомлення цінності здоров’я, відповідального до нього ставлення; напрацювати уміння та навички реалізації здорового способу життя, протистояння спокусі та соціальному тиску. Модуль містить комплекс матеріалів для занять, спрямованих на набуття підлітками знань, умінь і навичок реалізації здорового способу життя та запобігання вживанню наркотичних речовин.

• 3. Модуль «Прояви турботу і обачливість» (профілактика ВІЛ/СНІДу, ІПСШ, незапланованої вагітності серед підлітків) Мета: підвести підлітків до розуміння того, що ВІЛ/СНІД, ІПСШ, непланова вагітність — це поведінкові ускладнення, запобігти яким можна через формування навичок відповідальної поведінки. Сприяє формуванню у підлітків мотиваці до збереження репродуктивного здоров’я, до індивідуального захисту від ВІЛ, ІПСШ, безпечної статевої поведінки.
• 4. Модуль «Знаємо та реалізуємо свої права»

Мета: формувати правовий світогляд підлітків, який охоплював би систему теоретичних знань про права, і на цій основі формувати відповідну активну позицію підлітків з реалізації своїх прав у житті. Модуль спрямований на розвиток у підлітків власної гідності, відчуття необхідності для суспільства; на усвідомлення своїх прав, обов’язків, відповідальності за свої дії; на стимулювання у підлітків бажання реалізувати свої права.

5. Модуль «Моє майбутнє».

Мета: сформувати в учасників бачення власних можливостей та конкретних дій щодо успішної життєвої самореалізації, а також мотивацію до активних дій з реалізації просвітницької діяльності серед однолітків.

Переваги передавання знань від однолітка до однолітка полягає в тому, що:

• — підлітки більше часу спілкуються один з одним;
• — глибше розуміють потреби свого оточення;
• — на відміну від дорослих розуміють субкультурну мову;
• — більше довіряють один одному, краще налаштовані на розуміння й наслідування поведінки.

До переваг методу можна віднести також неперервність спілкування підлітків-інструкторів з ровесниками, що забезпечує постійний вплив [37].